Виховний захід "Свято Букваря"

Свято букваря

Учитель: Шановні гості! Сьогодні ми з вами зібралися з приводу дуже радісної події у житті наших дітей. Вони будуть звітувати про свої досягнення. Адже наші діти подолали першу сходинку у навчанні, закінчили перший клас. Мені радісно повідомити, що всі учні нашого класу навчилися читати, писати, рахувати. Скільки старань до цього доклали разом з дітьми вчителі, батьки. Своїм умінням учні завдячують Букварю. Зараз ми тут спробуємо відтворити частинку того, чого навчилися в класі.

 

Учень. 

Ясне сонечко проміння

Посилає щедро в клас,

Це воно, напевно, знає

Що сьогодні свято в нас.

Учень. 

На своє велике свято

Запросив вас перший клас!

Любі тата, любі мами,

Ми чекали дуже вас!

Учень. 

Не позначено це свято

На листках календаря,

Та святкують всі малята

Радо свято Букваря!

Учень.

 До країни знань стежину

Всім показує Буквар.

Йде за ним у цю країну

Зацікавлений школяр.

Учень. 

Зібрались дружно ми на свято

Сьогодні тут в черговий раз,

Щоб наших друзів привітати

Провести їх у другий клас.

Багато доброго, нового

Життя відкриє ще для вас,

Як перша сходинка до нього

Для всіх вас був цей перший клас.

 

Ведуча.   Своїм умінням учні завдячують Букварю. Це книга, з якої

 починають навчатися всі. Це перша сходинка у великий світ знань.

Учень. 

 Все починається в житті з малого:

Зернини – хліб, з промінчика – зоря.

І кожен з вас свою шкільну дорогу

Почав також колись із букваря.

Ведуча.

 Як у кожної країни, як у кожної родини є своя історія, так і в нашому  класі є невеличке минуле.  Давайте пригадаємо, як починався наш перший рік навчання у школі, що було цікавого нашому шкільному житті.

Учень. 

Ми пам’ятаємо той дзвінок веселий,

Що продзвенів нам перший раз,

Коли ввійшли ми з квітами у школу

У свій найкращий перший клас.

Учень.

 Зовсім, зовсім ще недавно

Вересневої пори

Мами в школу нас за руки

Несміливих привели.

Пісня  «Мама двері відчиня….»

Учень. 

Перший раз, перший клас,

Все було в нас перший раз.

Перша парта і дзвінок,

Перша книжка і урок.

Учень.

Ми – найменші школярі.

Ми не бігали в дворі:

Вчилися писать, читать,

Літери в слова  складать.

Учень.

І від дзвінка і до дзвінка

Робота наша нелегка:

Рахуй, пиши, а ще й читай,

Учителю відповідай.

Учень.

 Цілий рік ми працювали,

Розумнішими ми стали.

Ми старались, ми трудились ,

Багатьох ми справ навчились.

Учень.

Ми навчилися читати,

І писати й рахувати,

Додавати й віднімати,

Малювати і співати.

Учень.

А ще креслити, ліпити,

Різні іграшки робити.

Мову свою українську любити,

Гарно писати, з книжками дружити.

Учень.

 І сьогодні ми вже справжні,

справді справжні школярі.

Бо читати і писати

Ми навчитися змогли.

Учень.

 І задачу розв’язати,

І відняти, і додати.

Слово, успіхів всіляких

Ми, нарешті, досягли!

Учень.

Є книг багато – радісних, печальних,

Тонких, товстих, барвистих, наче жар,

Але одна – усім книжкам начальник,

І звуть її по простому – Буквар!

Учень.

 Букварик – це розумна книга,

Друг і порадник школяра.

Його шанує й дуже любить

Уся весела дітвора.

 

Ведуча.   Зачекайте! Мені здається, що ми про когось забули.

Мабуть, на нашому святі немає найголовнішого гостя – Букваря.

 

Ми Букварика чекаєм,

А його усе нема.

Де ж так довго забарився?

Може в лісі заблудився?

 

А давайте голосно його покличемо!

 

Всі.           Любий Букварику, іди до нас!

 

З’являється  Буквар.

 

Буквар. Добрий день, любі друзі!

Я мандрую по країнах,

Я з абеткою дружу!

І малечу як зустріну

Грамоті одразу вчу.

Кожен рік мене листають

Ніжні пальчики нові.

І свій розум розвивають

Любі діточки малі.

Я – щасливий букварик

Я тому радію,

Що всі діти в цьому класі

Вже читати вміють.

 

Ведуча.  Сідай, дорогий Букварику! Ти сьогодні у нас головний гість.

А учні хочуть згадати, яким для них був 1 клас.

Учень.

 Ми – шкільна сім’я єдина,

Ми вчимо за складом склад.

Мама, щастя, Україна,

Річка, гори, пишний сад.

І за все це говорю:

«спасибі книзі – Букварю!»

Учень.    

 Буквар взяли ми перший раз,

Коли прийшли у перший клас,

Тепер ми можемо сказати:

Всі учні – Ми добре вміємо читати!

 

Буквар     От ми гуртом і розберем,

Як ви мене учили?

Чи всі зі мною – з Букварем,

Ви добре подружили?

 

А букви всі тут?

 

Всі разом.  Тут!!!

 

Ведуча.    Літери – знаки стоять, як солдати.

Повний порядок повинні тримати.

Рівна шеренга витримує звіт.

Зветься це військо ось так:

Всі.            АЛФАВІТ.

 

Ведуча.    У країні Алфавіт

Повелося з давніх літ,

Що живуть тут, мов сім’я,

Букви всі від А до Я.

 

Перекличка букв.

 

Буква А.

А – в алфавіті – найперша,

А – в алфавіті – найлегша.

А іще ця буква А

І дзвінка, і голосна.

Цю букву знають всі на світі,

В неї – почесне місце в алфавіті,

Весела, гарна, гомінка

І найскромніша – буква А

Буква Б.

Білка бігала багато,

Бо шукала в лісі брата.

Брат на дереві сидів

І смачні горішки їв

Поки знайде білка брата

Будемо всі букви знати.

Буква В.

Вовк до школи не ходив,

Вовк уроків не учив.

Не читав і не писав,

І по нотах не співав,

Так нічого він не знав.

Буква Г.

Гриб у лісі заблудився,

Бо від мух листком накрився.

Глянув вліво, глянув вправо.

І подумав «кепські справи!»

А горобчик пролітав,

Він листок з грибочка зняв.

Буква Г.

Буква Г відродилася знову,

Стала всім вона знайома.

Ганок, ґава, дзиґа, грати,

Газда, грунт і гелготати.

Буква Д.

Буква  Д – як в лісі дім

Живуть птахи дружно в нім.

Дядечко дятел і його дітвора,

Дрізд з діточками своїми двома.

Буква Е.

Е-е-е! – сказала буква Е,

• Звір мене не здожене,

І, махнувши їм рукою,

Е зробилася луною.

Е-е-е! – гукаємо у лісі. –

Е-е-е! – відгукується скрізь.

Буква Є.

Є нікуди не втікає.

Є про звірів ще не знає,

Тож лякатися не вміє.

Є завжди лише радіє.

І забуде зло своє.

Буква Ж.

Журавель шукає броду –

Жабенятко – скік у воду.

Жук до жаби : -жу-жу-жу!

Журавлеві розкажу!

Буква З.

Зіна в зарості пішла,

Зіна зайчика знайшла.

Заховала у корзинку,

Зверху кинула хустинку.

Зайчик хитрий був , як лис,

З-під хустинки втік у ліс.

Буква И.

И – в абетці дивне диво,

И – це літера важлива.

Слів вона не починає,

А вагу велику має.

Подивись:

Надворі – кіт,

Подивись:

у морі – кит.

Буква І.

Мов кілочок буква і,

З шапкою на голові…

Чи не шапка то, а крапка,

У малої букви і?

А велика личко мала,

Певно, шапку загубила.

Отакі вони чудні

Дві сестрички – букви – І-і.

Буква Ї.

І без Ї не ступить кроку,

Поміж ними чвар нема.

І до Ї моргає оком,

Ї у відповідь – двома.

Буква Й.

Я – не хто,

А буква «ІЙ» (Й)

Щоб мене не сплутать з И

Я купив берет новий,

 Не великий, не малий,

Подивіться , ось який! (показує)

Буква К.

Каченятка йшли рядком,

 Раптом гілочку знайшли,

А із неї два листочки

Вниз і вгору відросли.

Качка дітям: - Ках-ках-ках….

Подивіться: буква К

Буква Л.

 

 

Буква М.

Ще в колисці немовля

Слово «мама» вимовля

Найдорожче в світі слово

Так звучить у рідній мові.

Буква Н.

А носоріг уздовж доріг

Насіяв незабуток.

І написав: «Не насмітіть!

Не наступіть! І не зірвіть! –

Нехай на радість будуть!»

Буква О.

Осел по вулиці гаса.

Осла ужалила оса.

«Ой! Боляче!»

Отож, малята,

Осу і вам не слід чіпати.

Буква П.

Разом з півнем поросятко

Спершу гралося у латки.

Потім півень на пеньку

Заспівав : «Ку- ку рі- ку!»

Буква Р.

Тигреня весь день ричить

Яку букву воно вчить?

Ну, звичайно, всім відомо,

Буква Р для всіх знайома.

Буква С.

Подивіться до небес,

Чи видно букви С?

Буква С не стулить віч

Світить місяцем всю ніч.

А коли приходить ранок,

Округляється серпанок.

Бука Т.

Я квітка ніжна, як весна,

На стеблі колючки маю.

Все літо пишна й запашна,

Я й осінь зустрічаю.

Буква У.

Удав – товстезний і строкатий –

У затінку улігся спати.

Увившись між високих трав,

Удав до вечора куняв.

Буква Х.

Хомка, хомка, хом’ячок –

весь смугнастенький бочок

Хомка раненько встає,

Щічки миє, шийку тре,

Підмітає Хомка хатку

І виходить на зарядку.

Раз, два, три,чотири, п’ять!

Хомка сильним хоче стать

Буква Ц.

Кінь промчить коло воріт,

Не догнати й соколу.

Цок-цок-цок, із-під копит

Буква Ц процокала

Буква Ч.

Через річку, через брід

Ходить чапля на обід.

Для маленьких чапленят

Носить чапля жабенят.

Буква Ш.

Шепче вітер: ша-ша-ша

Шубку білочка знайшла!

Шелестить трава похила:

«Шубку білочка купила!»

Шепчеш ти і вірю я:

«Шубка в білочки – своя»

Буква Ш і Щ

Букві Щ сказала Ш:

«Ти стрибаєш, як лоша.

Я на тебе дуже схожа,

Хоч стрибати так не можу»

• А відгадка тут проста –

Я з хвостом , ти без хвоста.

Буква Ю.

Як зробити букву Ю

Здогадавсь Юрасик:

«Букву І до О приб’ю

На коротку планку».

Буква Я.

Буква Я крокує гордо.

На цім світі буква Я

Доповісти всім готова:

«А ви знаєте, хто я?

Ви не знаєте, хто я!

Я не тільки буква.

Я – буква, склад і слово!»

Учень .

 Хто абетку з вас вивчав,

Різні букви зустрічав.

Кожна з них – від А до Я –

Промовля своє ім’я.

Лиш одна із них німа.

Здогадався, певно, всяк!

Зветься буква - …М’який знак.

М’який знак.

Це не шість. М’який це знак!

Це повинен знати всяк.

Я не літера проста,

Я пом’якшую слова.

Звучить пісня «Букварик»

Учень .

Веселе місто алфавіт

Йому сьогодні наш привіт.

До нього нам лягає путь –

У ньому літери живуть.

Учень.

Живуть там літери в словах,

А кожне слово – звір чи птах,

Травиця чи барвистий цвіт.

За мною всі рушаймо вслід.

Учень.

Аж тридцять три зорі нам світять не вгорі

• На білім-білім полі збираєм їх поволі.

Ці тридцять три зорі у нашім Букварі.

Учень.

Вірш «Як Микола збирався до школи»

Перший раз малий Микола

Став збиратися до школи.

Олівця поклав у сумку,

Книги, ручку, зошит, гумку,

М’яч, перо, граблі, подушку,

На обід м’яку ватрушку,

Два ведмедика, лопату,

Білочку руду, хвостату,

Лук і стріли, і рушницю,

Ще й пухкеньку паляницю,

Ще й стільця, стола і парту,

Ще й географічну карту,

Трактор,а машину, мило,

Вже й надворі звечоріло.

Сів Микола, дума думку:

• А чи все поклав у сумку.

Ведуча.

А потім почались уроки, де нашим діткам бувало досить важко.

Але вони були дуже наполегливими.

Учні.

Недавно дуже дивно

Здавалося мені:

І як писати рівно

Ці літери трудні?

 

І навіть з паличками

Я впоратись не міг

Криві та з закарлючками,

Ну просто як на сміх.

 

А далі знов рядочок,

Мов бублик кругле «О».

Мені аж серед ночі

Ввижалося воно.

 

Пишу –т виходить криво,

Неначе пада вбік

А потім я, на диво,

Писав, писав – і звик.

 

Старався я не марно –

Кривуль ніде нема.

І ручка пише гарно,

Виписує сама.

Ведуча.

Часом наші учні ставилися до своїх невдач з гумором і навіть склали про це частівки.

Частівки

Я читати і писати

Вже умію гарно,

А як стану рахувати –

Час не лине марно. (Ух)

 

Порахую все, що бачу,

Хати, квіти і задачу,

Все, що їздить і літає,-

І ворон в придачу!

 

Нам задачу задали –

Нелегке завдання,

Я не плачу, я читаю

Умову й запитання!

 

Цю задачу розв’язати

Зможе кожен хлопчик,

Бо додати і відняти

Вміємо у стовпчик.

 

Каліграфія моя –

Вже мене замучила!

Я виводжу кожну букву,

А вона все кручена.

 

Я дивлюся на свої букви,

Кулак їм показую:

«Ану, станьте гарно в ряд,

Бо враз порозмазую!»

 

Букви ніби полякались,

виструнчились вправно.

Ми із ними постарались –

потрудились славно!

 

Всі навчилися писати

Ну і я навчився теж,

Кажуть вчителька і мама:

«з ліхтарем не розбереш».

 

Я вже вмію так читати

І писать, і рахувать,

Що моя бабуся каже:

«президентом можеш стать».

 

Всі куплети проспівали,

Постарались ми для вас.

Нам ще трішечки лишилось,

Й перейдем у другий клас.

Ведуча.

Діти, а загадки ви любите?

Великий будинок у місті стоїть,

Та завжди, як вулик бджолиний , шумить.

Як чаша, він повний знаннями,

Ласкавий будинок цей з нами. (Школа)

 

Він нам, як мама, дорогий,

Він хоче нас навчити.

Любити край чудовий свій

Це мудрий наш……(Учитель)

 

Я іду у перший клас,

Я у школі перший раз,

На 12 буду вчиться,

Бо старанна ……(Учениця)

 

З ним подружить кожен з вас,

Як піде у перший клас,

Бо хоч завжди він мовчить,

Та читати вас навчить!  (Буквар)

 

Книжечки маленькі,

Аркуші біленькі.

В них вчимося ми писати,

Додавати й віднімати. (Зошит)

 

Хто скликає на урок?

То гучний шкільний …..(Дзвінок)

 

Разом стіл я і стілець.

Хто вгадає – молодець.(Учнівська парта)

 

Пензлик, аркуш і вода…

Де ж малюнок? От біда!

Що іще забув я взяти,

Щоб пейзаж намалювати. (Фарби)

 

Цю з підручниками скриню

Я щодня ношу на спині.

Як до школи прибігаю,

То тоді її знімаю.(Ранець)

Ведуча.

Протягом року нам допомагав Буквар. Але, нажаль, прийшла пора прощатися. І зараз наші діти хочуть звернутися до тебе, Букварику, із словами вдячності.

 

Учень.

Добрий Букварику! Перша книжко!

Хочеться навіть поплакати трішки.

Жаль розлучатися, хоч і треба.

Ми не забудем ніколи про тебе!

 

Учень.

Спасибі тобі за добру науку,

За паличку першу і першу букву,

За перше слово і першу казку,

За першої вчительки щиру ласку.

Учень.

Ми пам’ятатимем довгі роки

Мудрі й повчальні  твої уроки.

Буквар.

Я навчив вас читати й писати

Слово «бабуся» і слово «тато».

Я залишаю навіки з вами

Слово «Вітчизна» зі словом «мама».

Хай поведе від мого порога

Вас таємниче слово «дорога».

Хай поведе від мого порога

Вас таємниче слово «дорога».

Хай вам щастить на шляху широкім,

Любі дівчата мої ясноокі.

Вмійте боротися з лихом завзято

Непосидючі мої хлоп’ята.

Хай підростає ваш 1 клас,

А я залишаю вас.

Але перш ніж піти від вас, я познайомлю вас з тими, хто вестиме вас далі країною Знань.

(Звертається до читанки).

Читанко, добра, прийми естафету,

Веди школярів по дорогах планети.

Хай відкривають їх розум і руки

Незнані шляхи на планеті наука.

Хай не погасне бажання малят

Творити добро на планеті Земля.

Учень.

Ой, книжко, гарна та нова,

Які ти скажеш нам слова?

З чим новим до нас ідеш?

Що цікаве нам несеш?

Читанка.

Я – читанка нечитана,

Навчатиму ваш клас.

Я з вами говоритиму

І вислухаю вас.

Я ваша перша Читанка,

Красива в мене свитонька,

Цікаві сторінки –

Є вірші та казки.

Покажу вам сто земель,

Ще й космічний корабель.

Даруватиму щодня

І забави і знання.

Рідна мова.

Як найчарівніша колискова

Плекає з дитинства вас рідна мова.

То піснею злине, то гарною казкою,

То словом догани, то ніжною ласкою.

Під мамине слово ви виросли нишком,

Шануйте, малята, цю добру книжку.

Звучить пісня «Рідна мова – колискова….»

Буквар.

Цих діток я прошу навчати

Того, що знаєте самі,

А вас прошу не лінуватись

І вчить уроки день при дні.

І берегти книжки –

Віднині найперші друзі вам вони.

 

Учень.

Рідний наш Букварику,

Ми тебе любили,

Ми з тобою весело й радісно дружили.

Та прийшла пора прощатись,

Час з тобою розлучатись.

Учень.

Прощавай, Букварику,

Наш найперший друже!

Ми тобі, Букварику,

Дякуємо дуже!

Буквар

Дякую, вам за добрі слова.

Але я – це маленька часточка тих великих знань, які дасть вам школа.

Я  прощаюсь з вами, бо на мене чекають діти, які ще не вміють читати.

Та замість себе я залишаю вам своїх старших  сестричок – Читанку і Рідну Мову, які вестимуть вас далі у світ літератури.

Ведуча.

На завершення нашого свята

Побажаю я здоров’я й доброти,

Щоб шкільні складні науки,

Легко ви могли пройти

Щоб зійшла на небосхилі

Щастя вашого зоря

І щоб ви не забували

Почалось все з Букваря!