23 липня о 18:00Вебінар: STEM-освіта без гендерних стереотипів – запорука успішного майбутнього школярів

Проект "Україна - рідний край!"

Про матеріал

Голубівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Прилуцької районної ради

Чернігівської області

Проект

« Україна – рідний край»

Учитель початкових класів

Кондратенко Світлана Павлівна

Загальна інформація

Ініціативна група Голубівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

Прилуцької районної ради Чернігівської області

Повна юридична назва організації, що подає заявку

с. Голубівка, вул. Златоустівська, 37

Адреса офісу організації, яка подає заявку

Поштова адреса (якщо відрізняється)

0994347381 (Кондратенко С.П.)

Контактні телефони

Номер факсу

Адреса електронної пошти

Проект « Україна – рідний край»

Назва проекту

Кондратенко Світлана Павлівна, у

читель початкових класів

1. Назва проекту: « Україна – рідний край»

2. Учасники проекту: вчитель, учні, батьки.

3. База реалізації проекту:Голубівська ЗОШ І-ІІ ступенів

Прилуцької районної ради

Чернігівської області

4. Обґрунтування вибору проблеми:

Актуальність даного проекту зумовлена тим, що в здобувачів освітніх послуг молодшого шкільного віку недостатньо сформовано комунікативні уміння, навички дослідницької роботи. Вони не вміють системно мислити, ставити перед собою цілі та проектувати способи їх досягнення. Недостатній рівень розвитку пізнавальної активності, усвідомлення необхідності виховання творчої особистості молодшого школяра спонукає вчителів до використання методу проектів у виховній роботі. Адже метод проектів у початковій школі є особливо актуальним як технологія реалізації компетентнісно підходу в освітньому процесі.

Провідна проблема: дослідження рідного краю, його багатств, традицій українського народу, збереження рідного краю, його історичного минулого.

Спосіб розв'язання проблеми: пошук літературного матеріалу; цікаві енциклопедичні дані; освоєння різних практичних технологій.

5. Мета та завдання проекту:

формування в здобувачів практичних навичок організації власної діяльності, планування часу і виконання завдань за графіком;

виховання відповідальності, почуття патріотизму, гордості за великих українців, здатності до самоорганізації, самодисципліни;

розширення знань про народні, історичні та культурні символи українського народу, світогляду;

поглиблення впливу різних напрямків виховання;

здійснення інтелектуального розвитку, розвиток ініціативи, творчості, активності, самодіяльності;

створення, презентації і захисту власних знахідок і думок;

сприяти формуванню національної свідомості, осмисленню себе як частини великого українського народу;

розвивати пізнавальний інтерес і спонукати до творчої та пошукової діяльності;

збагачувати знання дітей про Україну, а також активний словниковий запас учнів;

пробудити інтерес до вивчення рідного краю;

6. Характеристика проекту:

за кінцевим результатомсвято – презентація,
альбом «Україна – рідний край»

за змістомміжпредметний ( інтегрований)

за кількістю учасників – колективний

за тривалістюдовготривалий

за ступенем самостійностітворчий, пізнавальний, частково-
пошуковий

за характером контактів –внутрішній, серед дітей різновікової
групи

7. Термін реалізації проекту: 2 місяці

8. Прогнозований результат:

Для здобувач освітніх послуг:

Розвиток пізнавальної активності дітей, системного мислення.

Формування комунікативних, дослідницьких вмінь, навичок проектування способів досягнення поставлених цілей.

Набуття досвіду життєтворчості у ході проектної діяльності.

Для вчителя

Сформованість професійних навичок на систематизацію власного досвіду, його технологізацію на основі впроваджуваної інновації, зростання готовності до впровадження методу проектів у виховній роботі.

10. Потреби: доступ до принтера, ксероксний папір.

11. Ресурси:

людські: наявність кваліфікованих вчителів;

матеріально-технологічні: комп'ютер, ксерокс, папір, відеокамера, фотоапарат;

інформаційні: доступ до Інтернету, відвідування бібліотек.

12. Предмети, що інтегруються: «Я у світі», українська мова і читання, образотворче мистецтво, трудове навчання.

Презентація проекту: «Україна – рідний край!»

Мама 1. Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Мама 2. Стрічаємо з хлібом,

Любов'ю і миром.

Мама 3. Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

Мама 4. Щастя й добра бажаємо

Радість людську даруємо

Хату свою пропонуємо.

Мами:Пісня «Зеленеє жито, зелене».

Зеленеє жито зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито при межі,

Хорошії гості від душі.

Зеленеє жито при межі,

Хорошії гості від душі.

Зеленеє жито зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито женці жнуть,

Хорошії гості в хату йдуть.

Зеленеє жито женці жнуть,

Хорошії гості в хату йдуть.

Зеленеє жито зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито, ще й овес,

Тут зібрався рід наш увесь.

Зеленеє жито зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Вчитель. Щасливі ми, що народилися і живемо в Україні. Тут жили наші батьки, діди і прадіди, тут корінь українського народу.

Знати свій народ –

- це знати мамину пісню, що сіяла в душу дитини зернятка, котрі, зійшовши, виростали в добро, любов і ласку людини,

- це знати батьківську хату, стежина, від якої веде у великий шлях Батьківщини,

- це знати бабусину вишиванку, забуту і розтоптану жорстоким часом,

- це знати дідусеву казку про правду і кривду.

Україна – це милозвучна рідна мова, вишитий рушник, задушевна лірична пісня і крилатий танець.

Тож сьогодні мова піде саме про це.

Ведуча 1. Сьогодні ми повинні знати і думати про свої корені, про те, без чого, не мислиться кожен народ: народні звичаї, традиції, рідну мову, мамину пісню, бабусину казку. Про нашу Берегиню, обереги на рушниках, про наші добрі і давні символи.

Ведуча 2. А що таке Берегиня?

Ведуча 1. Берегиня – це наша оселя, усе, що в ній є, що люди нажили, що отримали у спадок від своїх батьків, чим збагатилися і освятилися: хатнім пожитком, дітьми, піснею, злагодою чи суперечкою, добрим словом, спогадом у хаті.

Це і є наші обереги.

Вчитель. Головною берегинею родини була і є мати,

Її називають святою, Тарас Шевченко писав:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Вчитель. Мати народжувала дитину, співала їй колискових пісень, вчила добру і

любові.

Колискова пісня. (співають мами).

Спи, моя радость, усни!

В доме погасли огни;

Пчелки затихли в саду,

Рыбки уснули в пруду.

Месяц на небе блестит,

Месяц в окошко глядит...

Глазки скорее сомкни,

Спи, моя радость, усни!

Усни! Усни!

В доме все стихло давно,

В погребе, в кухне темно,

Дверь ни одна не скрипит,

Мышка за печкой спит.

Кто-то вздохнул за стеной...

Что нам за дело, родной?

Глазки скорее сомкни,

Спи, моя радость, усни!

Усни! Усни!

Сладко мой птенчик живет:

Нет ни тревог, ни забот,

Вдоволь игрушек, сластей,

Вдоволь веселых затей.

Все-то добыть поспешишь,

Только б не плакал малыш!

Пусть бы так было все дни!

Спи, моя радость, усни!

Усни! Усни!

Ведуча 2. Мама… Це прекрасне слово на землі, перше слово, яке промовляє людина. Воно звучить на всіх мовах однаково ніжно.

Мама – найдорожча і найближча людина.

Ведуча 1. Мама, матуся, ненька – незгасна наша зірка.

Учень 1. Без сонця не цвітуть квіти,

Без любові немає щастя,

Без жінки немає любові,

Без матері немає ні поета ні, ні героя.

РОСТЕ ЧЕРЕШНЯ В МАМИ НА ГОРОДІ (Пісня про маму. Виконує учениця)

Росте черешня в мами на городі,

Стара-стара, а кожен рік цвіте,

Щоліта дітям ягодами годить,

Хоча вони й не дякують за те.

Щоліта дітям ягодами годить,

Хоча вони й не дякують за те.

Приспів:

Мамо, мамо, вічна і кохана...

Ви пробачте, що був неуважний.

Знаю, Ви молилися за мене

Дні і ночі, сива моя нене.

Живе старенька мати у господі -

Невтомні руки, серце золоте.

Щодня і дітям, і онукам годить,

Хоч рідко хто з них дякує за те.

Ну що ж, про вдячність забувають люди,

Душа сліпа у щасті, а проте

Вони прозріють, але пізно буде:

Черешня всохне, мати одцвіте.

Приспів

Вчитель. У кожної землі є свої герої. Таким героєм є для нас Тарас Григорович Шевченко. Його шанують в усьому світі.

Учень 2. Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять безсмерття.

Учень 3. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Отакий був і є для нас, українців, Т.Г.Шевченко.

Вчитель. Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. І коли ми говоримо про нашу Україну, то не уявляємо її без верби і калини.

Учень 4. У народі кажуть: «Там де росте Верба, житиме й річка. Нема верби – річка міліє, замулюється і пропадає.»

З верби в Україні здавна робили музичні інструменти: кобзи, бандури. З вербового стовбура видовбували човни. З вербових гілочок виплітали кошики, робили стіни хат і хлівів, а потім обмазували глиною.

Гілкою верби вітають зі святом Вербної неділі. На вербній неділі, вербу освячують, а потім додому несуть і б'ють нею хатніх, а в першу чергу тих, котрі не сплять, б'ють і примовляють:

Не я бю, верба б'є

За тиждень Великдень,

Будь великий, як верба,

А здоровим, як вода,

А багатий, як земля.

Свячену вербу зразу ж садили на городі. Вважали, що коли виросте дерево, то буде воно рятівним для людини на схилі віку.

Правду каже прислів'я: «Без верби і калини нема України!».

З давніх-давен народ опоетизував кущ калини. Калина – це символ дівочої вроди, вірності, чистоти. Дуже любив цей кущ Тарас Григорович Шевченко.

Є багато віршів про калину, складених цією геніальною людиною. Ось один із них.

Вірш Шевченка « Зацвіла в долині…»


Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину.

І вийшов до неї

З зеленого гаю

Козак молоденький;

Цілує, вітає,

І йдуть по долині,

І йдучи співають.

Як діточок двоє,

Під тую калину

Прийшли, посідали

І поцілувались.

Якого ж ми раю

У Бога благаем?

Рай у серце лізе,

А ми в церкву лізем,

Заплющивши очі,—

Такого не хочем.

Сказав би я правду,

Та що з неї буде?

Самому завадить,

А попам та людям

Однаково буде.


Учень 5. Любіть Україну у сні й наяву

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.

Учень 6. Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ вкладає і своє життя і свої сподівання, розум і почуття.

Учень 7. Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько

Тільки камінь має.

Мудрість народна – то наш скарб. Українські гуморески, жарти, прислів'я вмістили в собі розум, спостережливість і дотепність народу.


Гуморески.

Виправдався
Як вернувсь Івась додому:
не шапка – а клоччя.
Батько поглядом відміряв:
- Знов учворив, хлопче!...

Мне в руках подерту шапку,
не підводить чола.
- То не я, то хлопці, - каже, -
грали у футбола.

Батько: Ну, а ти дивився,
роззявивши рота?
- Ні! – Підскочив аж Івасик. –
Стояв на воротах!
Йосип Струцюк

Не встиг
Став Микола на порозі:
- Я ішов од бабці
і посередині рову
посковзнувсь на кладці…
- Як? У рів та в нових штанях? -
До Миколи мати.
- Мамцю, сталось все так швидко -
Я й не встиг їх зняти.
Йосип Струцюк

Дивний школяр

Двох онуків дід старий

Посадив на руки

Та й розказує казки,

Слухають онуки.

Раптом менший запитав:

— А скажіть, дідусю,

Ви ходили в перший клас?

— Та ходив, Павлусю.

— От був номер! — малюки

Сміхом залилися,

— Як до школи ви прийшли
З бородою й лисі.

Найкраща мова

Йде синок до школи вперше.

Пита батька мати:

- Якій мові ми синочка

Будемо навчати -

Українській чи російській?

Обидві ж хороші.

- Хай вивчає ту, якою

Печатають гроші.


Дитячі жарти

Учитель сказав своїм учням, що ставитиме запитання. Хто відповість на перше запитання, на друге відповідати не буде.
- Перше запитання: скільки волосин у пуделя?
Один учень підняв руку і сказав:
- Двадцять сім тисяч чотириста дев'яносто сім.
- Звідки ти це знаєш?
- Цу вже друге запитання, на яке я відповідати не повинен.

* * *
Учителька питає учня:
- Послухай, Сергійку, якщо я скажу: "Я красива" - який це час?
- Минулий, Валентино Василівно.

* * *
Учитель на уроці фізики розказує про механізми. В кінці уроку питає:
- Ну як називається те, що починається на букву "M" і піднімає різні вантажі?
- Мама! - хором відповіли учні.

* * *
- У твоєму віці Наполеон був найкращим учнем у класі, - докоряє батько синові.
- А втвоєму він вже був імператором!- відповів син.

Прислів'я.

- Друга у скруті пізнають.

- В лиху годину пізнаєм вірну людину.

- Скарб – не друг, а друг – скарб.

- Друг – боягуз гірший лютого ворога.

- Дружба та братство – найбільше багатство.

- Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти.

Вчитель. Розвеселили нас гуморески, байки, а під гарний настрій завжди хочеться співати.

- Годі вам уже сміятися та веселитися.

- Краще будемо ми з вами гостей пригощати.

- Пирогами з сиром частувати.

Мами. «Пісня із сиром пироги».



Служив козак при війську,

Мав років двадцять три.

Любив козак дівчину

І з сиром пироги.

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Любив козак дівчину

І з сиром пироги.

Ішов він раз по стежці

Із лісу темного

І стрінув він дівчину,

Що несла пироги.

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

І стрінув він дівчину,

Що несла пироги.

Дівча моє хороше,

Чи знаєш мої сни,

Що я тебе кохаю

І з сиром пироги.

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Що я тебе кохаю

І з сиром пироги.

Дівчина як почула,

Козацькі мрії-сни –

Відразу запросила

На свіжі пироги.

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Відразу запросила

На свіжі пироги.

А як вони діждались

Щасливої пори –

Вона його цілує

А він їсть пироги.

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Вона його цілує

А він їсть пироги.

Та раптом із-за лісу

Взялися вороги,

Козак із переляку

Сховався в бур'яни.

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Козак із переляку

Сховався в бур'яни.

А то були мисливці –

Ніякі вороги,

Взяли собі дівчину

І з сиром пироги.

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Взяли собі дівчину

І з сиром пироги.

Козак гірко заплакав,

– О, люті вороги,

Візьміть собі дівчину –

Віддайте пироги.

Приспів: (2)

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Візьміть собі дівчину –

Віддайте пироги.


Ведуча 1. Від сивої давнини і до наших днів у радості і горі з нами український рушник – невід'ємна частина нашого побуту. Його можна порівняти з піснею.


Ведуча 2. Без рушника, як і без пісні, неможливі одруження, народження немовляти, зустріч гостей. В Україні поширений звичай хлібом і сіллю на рушнику зустрічати гостей.

Мама 1. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей.

Мама 2. На рушник розшитий

Хліб кладемо з сіллю,

Щоб легкі дороги

Славили країну

Щоб у нашій праці

І в гучнім весіллі

Шанували в світі

Над усе людинку.

Ведуча 1. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха. Він і нині символізує чистоту почуттів, глибину любові до своїх дітей. Хай символ цей завжди буде в нашій хаті, як ознака великої любові і незрадливості.

«Пісня про рушник.»

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов...

Вчитель. Сьогодні у нас в гостях також чудова майстриня, жінка з «золотими руками» - Матвієнко Надія

У кожну свою роботу вона вкладає багато зусиль і, головне – душу. Розглядати витончені роботи можна нескінченно. Кожна з них неповторна. Майстриня стверджує, що найшвидше виготовляла ікону за день, а найдовше – місяць. Для вишивки вона використовує лише якісні нитки, ретельно підбираючи кольори для створення різноманітних відтінків.

- Коли вишиваю, навіть спати не хочеться. Це дуже захоплює. Хоча, в цій роботі, як і в будь-якій іншій, є свої складнощі……

Ведуча 2. Квіти – постійні супутники нашого життя. Вони на вишивальних рушниках, скатертинах. Ними розмальовували печі, стіни, оселі. З засушених квітів робили різні напої, відвари.

Ведуча 1. Квіти і на національному одязі, вплетені в віночки. Український віночок символізує молодість, кохання.

Ведуча 2. В Україні здавна є звичай класти у купіль дитини різні ароматичні рослини і квіти, які за народним розумінням давали силу, здоров'я, вдачу.

Ведуча 1. У народі вінок, квіти, рушники – обов'язкові атрибути народних обрядів, свят…

І знову ми звертаємо свій погляд на роботи нашої гості майстрині – Надії Василівни

Пісня «Чорнобривці».

Чорнобривців насіяла мати

У своїм світанковім краю

Та й навчила веснянки співати

Про квітучу надію свою.

Приспів:

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька. (весь куплет – 2)

Я розлуки та зустрічі знаю,

Бачив я у чужій стороні.

Чорнобривці із рідного краю,

Що насіяла ти навесні.

Прилітають до нашого поля

Із далеких країв журавлі.

Розквітають і квіти, і доля

На моїй українській землі.

Мама 1. Ми, Вас гості, всяк вітали,

Пирогами пригощали,

А тепер найкраще блюдо,

Що їдять у нас повсюди.

Мама 2. Оцю страву, ми місили-місили, ліпили-ліпили, а потім в окріп. А на останку – в масло та сметанку. Здогадалися? Що, це за страва така?

Пісня «Ой, мій милий вареничків просить».

Ой мій милий вареничків хоче,

Ой мій милий вареничків хоче:

"Навари, милая, навари, милая,

Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая".

"Та дров же немає, милий мій миленький,

Та дров же немає, голуб мій сизенький".

"Нарубай, милая, нарубай, милая,

Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая".

"Та й сил же немає, милий мій миленький,

Та й сил же немає, голуб мій сизенький".

"Помирай, милая, помирай, милая,

Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая".

"А з ким будеш доживати, милий мій миленький,

А з ким будеш доживати, голуб мій сизенький?"

"Із кумою, милая, із кумою, милая,

Із кумою, у-ха-ха, моя чорнобривая".

"Так підем же додому, милий мій миленький,

Вареничків наварю, голуб мій сизенький".

"Не балуй, милая, не балуй, милая

Не балуй, у-ха-ха, моя чорнобривая".

Ведуча 2. Вареники – це смачна українська страва, але найголовніше в кожній хаті – це хліб.

Ведуча 1. Українці завжди піклуються, щоб виростити хороший врожай хліба. Навіть колядники на весь рік бажають

Учень 8. Хай вам буде щастя й доля,

Урожай дорідний в полі,

Щоб у вашій світлій хаті

Ви завжди були багаті.

Вчитель. А коли хліба багато, то й радощів повна хата.

Ведуча 1. Українське село з давніх-давен було берегом, джерелом духовності народу, його традицій, звичаїв, вірувань, поетичності. У селі людина найтонше відчуває свій нерозривний зв'язок з природою, землею.

Ведуча 2. Адже недаремно село дало українській культурі, мистецтву, літературі багато талановитих письменників, поетів, художників, музикантів, акторів.

Вчитель. І нині, попри всі економічні труднощі, у нашому селі, у нашій школі зростають і квітнуть молоді граденицькі таланти.

Інсценізація пісні «Несе Галя воду».


Несе Галя воду,

Коромисло гнеться,

За нею Іванко,

Як барвінок, в'ється.

– Галю, ж моя Галю,

Дай води напиться,

Ти така хороша –

Дай хоч подивиться.

– Вода у ставочку,

Той піди напийся,

Я буду в садочку –

Прийди подивися.*

– Прийшов у садочок,

Зозуля кувала,

А ти ж мене, Галю,

Та й не шанувала.

– Стелися, барвінку, –

Буду поливати,

Вернися, Іванку, –

Буду шанувати.

– Скільки не стелився,

Ти не поливала,

Скільки не вертався,

Ти не шанувала.

Несе Галя воду,

Коромисло гнеться,

За нею Іванко,


Як барвінок, в'ється.

Учень 9. Скільки б не співали,

А кінчати час.

Кращі побажання

Ви прийміть від нас.

Учень 10. І в вас, і в нас хай все буде гаразд!

Щоб ви і ми щасливі були!

Учень 11. А ще бажаємо сили,

Щоб ніколи ви не хворіли,

Щоб люди вас поважали,

Щоб діти вас шанували.

Учень 12. Добро хай панує у Вашому домі

І мир нехай буде завжди

Здоров'я міцного і щедрої долі

Бажаємо на довгі роки.


Висновки

Метод проектів найбільш ефективно використовувати у позакласній роботі з метою створення умов для різнобічного розвитку кожної особистості, її самореалізації у змістовній творчій діяльності.

Таким чином, метод проектів є сучасною педагогічною технологією, використання якої створює умови для всебічного розвитку особистості у процесі організації творчої діяльності. Проте ця технологія ще не набула широкого впровадження в навчально-виховному процесі початкової школи. Успіх упровадження проектної технології залежить від усвідомлення вчителями початкових класів її значення, знання й дотримання ними алгоритму її організації.
Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження вбачаю в розкритті особливостей використання проектної технології у виховній роботі з молодшими школярами.

Перегляд файлу

Голубівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Прилуцької районної ради

Чернігівської області

 

 

 

 

 

 

Проект

 

« Україна – рідний край»

 

 

 

 

 

 

 

Учитель початкових класів 

Кондратенко Світлана Павлівна

 

 

 

 

Загальна інформація

 

 

Ініціативна група Голубівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

 

Прилуцької районної ради Чернігівської області

Повна юридична назва організації, що подає заявку

 

с. Голубівка,   вул. Златоустівська, 37

Адреса офісу організації, яка подає заявку

 

Поштова адреса (якщо відрізняється)

 

0994347381 (Кондратенко С.П.)

Контактні телефони

 

Номер факсу

 

Адреса електронної пошти

 

Проект « Україна – рідний край»

Назва проекту

 

 

 

Кондратенко Світлана Павлівна, у

читель початкових класів

 

 

 

 

 

 

 

 

 1. Назва проекту: « Україна – рідний край»

 

2. Учасники проекту: вчитель, учні, батьки.

 

3. База реалізації проекту:  Голубівська  ЗОШ І-ІІ ступенів

             Прилуцької районної ради

    Чернігівської області

 

4. Обґрунтування вибору проблеми:

  Актуальність даного проекту зумовлена тим, що в здобувачів освітніх послуг молодшого шкільного віку недостатньо сформовано комунікативні уміння, навички дослідницької роботи. Вони не вміють системно мислити, ставити перед собою цілі та проектувати способи їх досягнення. Недостатній рівень розвитку пізнавальної активності, усвідомлення необхідності виховання творчої особистості молодшого школяра спонукає вчителів до використання методу проектів у виховній роботі. Адже метод проектів у початковій школі є особливо актуальним як технологія реалізації компетентнісно підходу в освітньому  процесі.

 

Провідна проблема: дослідження рідного краю, його багатств, традицій українського народу, збереження рідного краю, його історичного минулого.

Спосіб розв’язання проблеми: пошук літературного матеріалу; цікаві енциклопедичні дані; освоєння різних практичних технологій.

 

5. Мета та завдання проекту:

формування в здобувачів практичних навичок організації власної діяльності, планування часу і виконання завдань за графіком;

виховання відповідальності, почуття патріотизму, гордості за великих українців, здатності до самоорганізації, самодисципліни;

 розширення знань про народні, історичні та культурні символи українського народу, світогляду;

 поглиблення впливу різних напрямків виховання;

здійснення інтелектуального розвитку, розвиток ініціативи, творчості, активності, самодіяльності;

 створення, презентації і захисту власних знахідок і думок;

сприяти формуванню національної свідомості, осмисленню себе як частини великого українського народу;

 розвивати пізнавальний інтерес і спонукати до творчої та пошукової діяльності;

збагачувати знання дітей про Україну, а також активний словниковий запас учнів;

пробудити інтерес до вивчення рідного краю;

 

 

6. Характеристика проекту:

за кінцевим результатомсвято – презентація,
                                                                   альбом «Україна – рідний край»

за змістомміжпредметний ( інтегрований)

за кількістю учасників – колективний

за тривалістюдовготривалий

за ступенем самостійності   творчий, пізнавальний, частково-
                                                                        пошуковий

за характером контактів –внутрішній, серед дітей різновікової
                                                                   групи

 

7. Термін реалізації проекту: 2 місяці

 

8. Прогнозований результат:

 

Для здобувач освітніх послуг:

  • Розвиток пізнавальної активності дітей, системного мислення.
  • Формування комунікативних, дослідницьких вмінь, навичок проектування  способів досягнення поставлених цілей.
  • Набуття досвіду життєтворчості у ході проектної діяльності.

Для вчителя

  • Сформованість професійних навичок на систематизацію власного досвіду, його технологізацію на основі впроваджуваної інновації, зростання готовності до впровадження методу проектів у виховній роботі.

10. Потреби: доступ до принтера, ксероксний папір.

11. Ресурси:

людські: наявність кваліфікованих вчителів;

матеріально-технологічні: комп’ютер, ксерокс, папір, відеокамера, фотоапарат;

інформаційні: доступ до Інтернету, відвідування бібліотек.

 

12. Предмети, що інтегруються: «Я у світі», українська мова і читання, образотворче мистецтво, трудове навчання.

 

Презентація проекту: «Україна – рідний край!»

 

Мама 1.       Гостей дорогих

                     Ми вітаємо щиро,

 

Мама 2.       Стрічаємо з хлібом,

                     Любов’ю і миром.

 

Мама 3.      Хліб ясниться в хаті,

                    Сяють очі щирі,

                    Щоб жилось по правді,

                    Щоб жилось у мирі.

 

Мама 4.       Щастя й добра бажаємо

                     Радість людську даруємо

                     Хату свою пропонуємо.

 

 

 

Мами:  Пісня «Зеленеє жито, зелене».

Зеленеє жито зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

 

Зеленеє жито зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито при межі,

Хорошії гості від душі.

 

Зеленеє жито при межі,

Хорошії гості від душі.

 

Зеленеє жито зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито женці жнуть,

Хорошії гості в хату йдуть.

Зеленеє жито женці жнуть,

Хорошії гості в хату йдуть.

 

Зеленеє жито зелене,

Хорошії гості у мене.

 

Зеленеє жито, ще й овес,

Тут зібрався рід наш увесь.

 

Зеленеє жито зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

 

Вчитель. Щасливі ми, що народилися і живемо в Україні. Тут жили наші батьки, діди і прадіди, тут корінь українського народу.

 

Знати свій народ –

 

- це знати мамину пісню, що сіяла в душу дитини зернятка, котрі, зійшовши,      виростали в добро, любов і ласку людини,

- це знати батьківську хату, стежина, від якої веде у великий шлях Батьківщини,

- це знати бабусину вишиванку, забуту і розтоптану жорстоким часом,

- це знати дідусеву казку про правду і кривду.

 

 

 

Україна – це милозвучна рідна мова, вишитий рушник, задушевна лірична пісня і крилатий танець.

Тож сьогодні мова піде саме про це.

 

D:\Света\Прощання з початковою школою 2016\IMG_1335.JPG

 

Ведуча 1. Сьогодні ми повинні знати і думати про свої корені, про те, без чого, не мислиться кожен народ: народні звичаї, традиції, рідну мову, мамину пісню, бабусину казку. Про нашу Берегиню, обереги на рушниках, про наші добрі і давні символи.

 

 

Ведуча 2. А що таке Берегиня?

Ведуча 1. Берегиня – це наша оселя, усе, що в ній є, що люди нажили, що отримали у спадок від своїх батьків, чим збагатилися і освятилися: хатнім пожитком, дітьми, піснею, злагодою чи суперечкою, добрим словом, спогадом у хаті.

Це і є наші обереги.

 

 

Вчитель. Головною берегинею родини була і є мати,

                Її називають святою, Тарас Шевченко писав:

                У нашім раї на землі

                Нічого кращого немає,

                Як тая мати молодая

                З своїм дитяточком малим.

 

 

 

Вчитель. Мати народжувала дитину, співала їй колискових пісень, вчила добру і

любові.

 

i-2539

 

Колискова пісня. (співають мами).

Спи, моя радость, усни!

В доме погасли огни;

Пчелки затихли в саду,

Рыбки уснули в пруду.

Месяц на небе блестит,

Месяц в окошко глядит...

Глазки скорее сомкни,

Спи, моя радость, усни!

Усни! Усни!

 

В доме все стихло давно,

В погребе, в кухне темно,

Дверь ни одна не скрипит,

Мышка за печкой спит.

Кто-то вздохнул за стеной...

Что нам за дело, родной?

Глазки скорее сомкни,

Спи, моя радость, усни!

Усни! Усни!

Сладко мой птенчик живет:

Нет ни тревог, ни забот,

Вдоволь игрушек, сластей,

Вдоволь веселых затей.

Все-то добыть поспешишь,

Только б не плакал малыш!

Пусть бы так было все дни!

Спи, моя радость, усни!

Усни! Усни!

 

Ведуча 2. Мама… Це прекрасне слово на землі, перше слово, яке промовляє людина. Воно звучить на всіх мовах однаково ніжно.

 

Мама – найдорожча і найближча людина.

 

0b085bd481662c996ded73517d84fb22

 

Ведуча 1. Мама, матуся, ненька – незгасна наша зірка.

 

Учень 1. Без сонця не цвітуть квіти,

               Без любові немає щастя,

               Без жінки немає любові,

               Без матері немає ні поета ні, ні героя.

 

РОСТЕ ЧЕРЕШНЯ В МАМИ НА ГОРОДІ (Пісня про маму. Виконує учениця)

 

Росте черешня в мами на городі,

Стара-стара, а кожен рік цвіте,

Щоліта дітям ягодами годить,

Хоча вони й не дякують за те.

Щоліта дітям ягодами годить,

Хоча вони й не дякують за те.

Приспів:

Мамо, мамо, вічна і кохана...

Ви пробачте, що був неуважний.

Знаю, Ви молилися за мене

Дні і ночі, сива моя нене.

 

Живе старенька мати у господі -

Невтомні руки, серце золоте.

Щодня і дітям, і онукам годить,

Хоч рідко хто з них дякує за те.

Ну що ж, про вдячність забувають люди,

Душа сліпа у щасті, а проте

Вони прозріють, але пізно буде:

Черешня всохне, мати одцвіте.

Приспів

Фото Голубівська ЗОШ І-ІІ ст. Прилуцької районної ради Чернігівської області.

Вчитель. У кожної землі є свої герої. Таким героєм є для нас Тарас Григорович Шевченко. Його шанують в усьому світі.

 

Учень 2. Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять безсмерття.

 

Shevchenko_avtoportret_z_svichkoiu_1860

Учень 3. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Отакий був і є для нас, українців, Т.Г.Шевченко.

 

19

 

Вчитель. Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. І коли ми говоримо про нашу Україну, то не уявляємо її без верби і калини.

 

%D0%91%D0%B5%D0%B7%20%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B8-6540

Учень 4. У народі кажуть: «Там де росте Верба, житиме й річка. Нема верби – річка міліє, замулюється і пропадає.»

З верби в Україні здавна робили музичні інструменти: кобзи, бандури. З вербового стовбура видовбували човни. З вербових гілочок виплітали кошики, робили стіни хат і хлівів, а потім обмазували глиною.

Гілкою верби вітають зі святом Вербної неділі. На вербній неділі, вербу освячують, а потім додому несуть і б’ють нею хатніх, а в першу чергу тих, котрі не сплять, б’ють і примовляють:

 

Не я бю, верба б’є

За тиждень Великдень,

Будь великий, як верба,

А здоровим, як вода,

А багатий, як земля.

 

Свячену вербу зразу ж садили на городі. Вважали, що коли виросте дерево, то буде воно рятівним для людини на схилі віку.

Правду каже прислів’я: «Без верби і калини нема України!».

З давніх-давен народ опоетизував кущ калини. Калина – це символ дівочої вроди, вірності, чистоти. Дуже любив цей кущ Тарас Григорович Шевченко.

Є багато віршів про калину, складених цією геніальною людиною. Ось один із них.

img0

 

Вірш Шевченка « Зацвіла в долині…»

 


Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

 

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина

 

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину.

 

І вийшов до неї

З зеленого гаю

Козак молоденький;

Цілує, вітає,

 

І йдуть по долині,

І йдучи співають.

Як діточок двоє,

Під тую калину

 

Прийшли, посідали

І поцілувались.

Якого ж ми раю

У Бога благаем?

 

Рай у серце лізе,

А ми в церкву лізем,

Заплющивши очі,—

Такого не хочем.

 

Сказав би я правду,

Та що з неї буде?

Самому завадить,

А попам та людям

Однаково буде.


 

 

http://te.zavantag.com/tw_files2/urls_10/85/d-84479/7z-docs/1_html_d27d8a4.png

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень 5. Любіть Україну у сні й наяву

                Вишневу свою Україну,

                Красу її вічно живу і нову,

                І мову її солов’їну.

 

 

Учень 6. Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ вкладає і своє життя і свої сподівання, розум і почуття.

 

Учень 7.  Мово рідна, слово рідне,

                 Хто вас забуває,

                 Той у грудях не серденько

                 Тільки камінь має.

b9ebdddce4e4bca68587b21270188cb4

Мудрість народна – то наш скарб. Українські гуморески, жарти, прислів’я вмістили в собі розум, спостережливість і дотепність народу.


Гуморески.

Виправдався
Як вернувсь Івась додому:
не шапка – а клоччя.
Батько поглядом відміряв:
- Знов учворив, хлопче!...

Мне в руках подерту шапку,
не підводить чола.
- То не я, то хлопці, - каже, -
грали у футбола.

Батько: Ну, а ти дивився,
роззявивши рота?
- Ні! – Підскочив аж Івасик. –
Стояв на воротах!
                    Йосип Струцюк
 

Не встиг
Став Микола на порозі:
- Я ішов од бабці
і посередині рову
посковзнувсь на кладці…
- Як? У рів та в нових штанях? -
До Миколи мати.
- Мамцю, сталось все так швидко -
Я й не встиг їх зняти.
                                Йосип Струцюк

 

Дивний школяр

Двох онуків дід старий

Посадив на руки

Та й розказує казки,

Слухають онуки.

Раптом менший запитав:

— А скажіть, дідусю,

Ви ходили в перший клас?

— Та ходив, Павлусю.

— От був номер! — малюки

Сміхом залилися,

— Як до школи ви прийшли
З бородою й лисі.

 

Найкраща мова

 

Йде синок до школи вперше.

Пита батька мати:

- Якій мові ми синочка

Будемо навчати -

Українській чи російській?

Обидві ж хороші.

- Хай вивчає ту, якою

Печатають гроші.


 

Дитячі жарти

Учитель сказав своїм учням, що ставитиме запитання. Хто відповість на перше запитання, на друге відповідати не буде.
- Перше запитання: скільки волосин у пуделя?
Один учень підняв руку і сказав:
- Двадцять сім тисяч чотириста дев'яносто сім.
- Звідки ти це знаєш?
- Цу вже друге запитання, на яке я відповідати не повинен.

* * *
Учителька питає учня:
- Послухай, Сергійку, якщо я скажу: "Я красива" - який це час?
- Минулий, Валентино Василівно.

* * *
Учитель на уроці фізики розказує про механізми. В кінці уроку питає:
- Ну як називається те, що починається на букву "M" і піднімає різні вантажі?
- Мама! - хором відповіли учні.

* * *
- У твоєму віці Наполеон був найкращим учнем у класі, - докоряє батько синові.
- А втвоєму він вже був імператором!- відповів син.

Прислів’я.

- Друга у скруті пізнають.

- В лиху годину пізнаєм вірну людину.

- Скарб – не друг, а друг – скарб.

- Друг – боягуз гірший лютого ворога.

- Дружба та братство – найбільше багатство.

- Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти.

Фото Голубівська ЗОШ І-ІІ ст. Прилуцької районної ради Чернігівської області.

Вчитель. Розвеселили нас гуморески, байки, а під гарний настрій завжди хочеться співати.

- Годі вам уже сміятися та веселитися.

- Краще будемо ми з вами гостей пригощати.

- Пирогами з сиром частувати.

Мами. «Пісня із сиром пироги».


 


Служив козак при війську,

Мав років двадцять три.

Любив козак дівчину       

 І з сиром пироги.                                                

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Любив козак дівчину

І з сиром пироги.

 

Ішов він раз по стежці

Із лісу темного

І стрінув він дівчину,

Що несла пироги.

 

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

І стрінув він дівчину,

Що несла пироги.

 

Дівча моє хороше,

Чи знаєш мої сни,

Що я тебе кохаю

І з сиром пироги.

 

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Що я тебе кохаю

І з сиром пироги.

 

Дівчина як почула,

Козацькі мрії-сни –

Відразу запросила

На свіжі пироги.

 

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Відразу запросила

На свіжі пироги.

А як вони діждались

Щасливої пори –

Вона його цілує

А він їсть пироги.

 

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Вона його цілує

А він їсть пироги.

 

Та раптом із-за лісу

Взялися вороги,

Козак із переляку

Сховався в бур’яни.

 

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Козак із переляку

Сховався в бур’яни.

 

А то були мисливці –

Ніякі вороги,

Взяли собі дівчину

І з сиром пироги.

 

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Взяли собі дівчину

І з сиром пироги.

 

Козак гірко заплакав,

– О, люті вороги,

Візьміть собі дівчину –

Віддайте пироги.

 

Приспів: (2)

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Візьміть собі дівчину –

Віддайте пироги.


Ведуча 1. Від сивої давнини і до наших днів у радості і горі з нами український рушник – невід’ємна частина нашого побуту. Його можна порівняти з піснею.

http://xallyava.ru/images/Hudozhestva_3/Ukraina_wishivka/2b5b70ddd82b87b0000beeae74c945c4.jpg


 

 

Ведуча 2. Без рушника, як і без пісні, неможливі одруження, народження немовляти, зустріч гостей. В Україні поширений звичай хлібом і сіллю на рушнику зустрічати гостей.

 

Мама 1.  Хата без рушників, казали в народі, що родина  без дітей.

 

 

Мама 2.  На рушник розшитий

               Хліб кладемо з сіллю,

               Щоб легкі дороги

               Славили країну

               Щоб у нашій праці

               І в гучнім весіллі

               Шанували в світі

               Над усе людинку.

Ведуча 1. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха. Він і нині символізує чистоту почуттів, глибину любові до своїх дітей. Хай символ цей завжди буде в нашій хаті, як ознака великої любові і незрадливості.

Фото Голубівська ЗОШ І-ІІ ст. Прилуцької районної ради Чернігівської області.

«Пісня про рушник.»

 

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов...

 

Вчитель. Сьогодні у нас в гостях також чудова майстриня, жінка з «золотими руками» - Матвієнко Надія

 

У кожну свою роботу вона вкладає багато зусиль і, головне – душу. Розглядати витончені роботи можна нескінченно. Кожна з них неповторна. Майстриня стверджує, що найшвидше виготовляла ікону за день, а найдовше – місяць. Для вишивки вона використовує лише якісні нитки, ретельно підбираючи кольори для створення різноманітних відтінків.

- Коли вишиваю, навіть спати не хочеться. Це дуже  захоплює. Хоча, в цій роботі, як і в будь-якій іншій, є свої складнощі……

13      14

 

Ведуча 2. Квіти – постійні супутники нашого життя. Вони на вишивальних рушниках, скатертинах. Ними розмальовували печі, стіни, оселі. З засушених квітів робили різні напої, відвари.

 

     

 

Ведуча 1. Квіти і на національному одязі, вплетені в віночки. Український віночок символізує молодість, кохання.

 

Ведуча 2. В Україні здавна є звичай класти у купіль дитини різні ароматичні рослини і квіти, які за народним розумінням давали силу, здоров’я, вдачу.

 

Ведуча 1. У народі вінок, квіти, рушники – обов’язкові атрибути народних обрядів, свят…

1516

    І  знову ми  звертаємо свій погляд на роботи нашої гості  майстрині – Надії Василівни 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пісня «Чорнобривці».

Чорнобривців насіяла мати

У своїм світанковім краю

Та й навчила веснянки співати

Про квітучу надію свою.

 

Приспів:

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька. (весь куплет – 2)

 

Я розлуки та зустрічі знаю,

Бачив я у чужій стороні.

Чорнобривці із рідного краю,

Що насіяла ти навесні.

 

Прилітають до нашого поля

Із далеких країв журавлі.

Розквітають і квіти, і доля

На моїй українській землі.

 

Мама 1. Ми, Вас гості, всяк вітали,

              Пирогами пригощали,

              А тепер найкраще блюдо,

              Що їдять у нас повсюди.

 

Мама 2. Оцю страву, ми місили-місили, ліпили-ліпили, а потім в окріп. А на останку – в масло та сметанку. Здогадалися? Що, це за страва така?

 

Pelmeni_uralskie

Пісня «Ой, мій милий вареничків просить».

Ой мій милий вареничків хоче,

Ой мій милий вареничків хоче:

"Навари, милая, навари, милая,

Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая".

 

"Та дров же немає, милий мій миленький,

Та дров же немає, голуб мій сизенький".

"Нарубай, милая, нарубай, милая,

Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая".

 

"Та й сил же немає, милий мій миленький,

Та й сил же немає, голуб мій сизенький".

"Помирай, милая, помирай, милая,

Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая".

 

"А з ким будеш доживати, милий мій миленький,

А з ким будеш доживати, голуб мій сизенький?"

"Із кумою, милая, із кумою, милая,

Із кумою, у-ха-ха, моя чорнобривая".

 

"Так підем же додому, милий мій миленький,

Вареничків наварю, голуб мій сизенький".

"Не балуй, милая, не балуй, милая

Не балуй, у-ха-ха, моя чорнобривая".

 

Ведуча 2. Вареники – це смачна українська страва, але найголовніше в кожній хаті – це хліб.

 

Novyi_risunok_118

Ведуча 1. Українці завжди піклуються, щоб виростити хороший врожай хліба. Навіть колядники на весь рік бажають

 

Учень 8.  Хай вам буде щастя й доля,

                 Урожай дорідний в полі,

                 Щоб у вашій світлій хаті

                 Ви завжди були багаті.

 

 

Вчитель. А коли хліба багато, то й радощів повна хата.

 

 

Ведуча 1. Українське село з давніх-давен було берегом, джерелом духовності народу, його традицій, звичаїв, вірувань, поетичності. У селі людина найтонше відчуває свій нерозривний зв'язок з природою, землею.

 

Ведуча 2. Адже недаремно село дало українській культурі, мистецтву, літературі багато талановитих письменників, поетів, художників, музикантів, акторів.

 

Вчитель. І нині, попри всі економічні труднощі, у нашому селі, у нашій школі зростають і квітнуть молоді граденицькі таланти.

 

 

Інсценізація пісні «Несе Галя воду».


Несе Галя воду,

Коромисло гнеться,

За нею Іванко,

Як барвінок, в’ється.

– Галю, ж моя Галю,

Дай води напиться,

Ти така хороша –

Дай хоч подивиться.

– Вода у ставочку,

Той піди напийся,

Я буду в садочку –

Прийди подивися.*

 

– Прийшов у садочок,

Зозуля кувала,

А ти ж мене, Галю,

Та й не шанувала.

 

– Стелися, барвінку, –

Буду поливати,

Вернися, Іванку, –

Буду шанувати.

 

– Скільки не стелився,

Ти не поливала,

Скільки не вертався,

Ти не шанувала.

 

Несе Галя воду,

Коромисло гнеться,

За нею Іванко,


Як барвінок, в’ється.

 

Учень 9. Скільки б не співали,

               А кінчати час.

               Кращі побажання

               Ви прийміть від нас.

 

Учень 10. І в вас, і в нас хай все буде гаразд!

                 Щоб ви і ми щасливі були!

 

Учень 11. А ще бажаємо сили,

                 Щоб ніколи ви не хворіли,

                 Щоб люди вас поважали,

                  Щоб діти вас шанували.

 

Учень 12. Добро хай панує у Вашому домі

                  І мир нехай буде завжди

                  Здоров’я міцного і щедрої долі

                  Бажаємо на довгі роки.

 

Фото Голубівська ЗОШ І-ІІ ст. Прилуцької районної ради Чернігівської області.


 

Висновки

 

     Метод проектів найбільш ефективно використовувати у позакласній роботі з метою створення умов для різнобічного розвитку кожної особистості, її самореалізації у змістовній творчій діяльності.

    Таким чином, метод проектів є сучасною педагогічною технологією, використання якої створює умови для всебічного розвитку особистості у процесі організації творчої діяльності. Проте ця технологія ще не набула широкого впровадження в навчально-виховному процесі початкової школи. Успіх упровадження проектної технології залежить від усвідомлення вчителями початкових класів її значення, знання й дотримання ними алгоритму її організації.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження вбачаю в розкритті особливостей використання проектної технології у виховній роботі з молодшими школярами.

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
27 червня 2018
Переглядів
230
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку