Проєкт з елементами народознавства "Мова наша - золото країни!"

Проєкт з елементами народознавства

«Мова наша –то золото країни, хай слава про неї світом лине»

 

 Лунає пісня «Мова єднання»

 

ВЕДУЧА

Моя країна — рідна Україна, Яскрава зірка, світле диво з див,

Моя країна — м'ята і калина, Земля, яку наш Бог створив і освятив. Умив джерельною і чистою росою Прикрасив квітами, красу їм передав.

Підніс високо сонце над рікою І місяць золотий за обрієм сховав. Люблю тебе, прекрасна Україно, Волошки в житі, яблуневий цвіт. Смереки в горах та стрункі ялини... Для мене все найкраще — це мій світ!

 

ВЕДУЧИЙ 

 І слово Рідне  … Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово?

 

В Україні українська мова функціонує як національна мова держави, нею розмовляють ті, хто любить свою Вітчизну і гордиться її історією, хто не уявляє себе без причетності до свого великого волелюбного народу.

У Конституції України у статті 10 записано: «Державною мовою на Україні є українська мова».

 

9 листопада – свято рідної мови, бо саме завдяки їй ми об'єдналися в один народ, в одну націю, бо як стверджував відомий український письменник Панас Мирний, «найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почуття».

 

 

 Учениця

Коли до серця крадеться тривога,—

За долю України я боюсь,—

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей.

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей…

О Боже мій, Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя, день майбутній

Вкраїні Царство Щастя приготуй.

Коли до серця крадеться тривога,—

За долю України я боюсь,—

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

 

ВЕДУЧА

Ми переконані, що тут зібралися справжні українці, шанувальники рідного слова, знавці бездонної скарбниці нашого фольклору, української пісні.

 

 

Вірші учнів 5 класу

1-й учень

Земля моя, найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю!

Моя найкраща в світі Україна,

Я щиро й віддано тебе люблю!

2-й учень

 

Мій край чудовий — Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

3-й учень

 

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль ведуть дороги в світ.

4-й учень

 

А найдорожча рідна мова —

Джерельцем радісно дзвенить.

І мила пісня колискова,

Чумацький Шлях кудись зорить.

5-й учень

Усе найкраще і єдине,

І радощі усі, й жалі…

Мій рідний краю, Україно

найкраще місце на землі!

 

 

 

 

6-й учень

Всіх нас єднає рідна мова,

Всіх, хто живе у цім краю.

Вона прекрасна, світанкова,

Я в ній свою наснагу п’ю.

7-й учень

Бо наша рідна мова-мати,

Снагу і силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

Поки в нас рідна мова є!

8-й учень

 

І як гуртом, не поодинці,

Почнемо в світ її нести,

То й доти будем — українці

Поміж народів сміло йти!

 

9-й учень

А знехтуємо рідне слово —

Земля цього нам не простить,

То ж сяй над світом, рідна мово!

Тобі в віках судилось жить!

 

10-й учень

Цвіти і смійся, рідне слово!

У серці щирому звучи!

Моя чарівна, рідна мово,

Лети над світом не мовчи

 

 

Пісня про мову

 

ВЕДУЧИЙ    

Молитва до мови  К. Мотрич

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м`яти, євшан-зілля, з роси, дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

ВЕДУЧА

 Мово моя! Звонкова кринице на дорозі нашої долі. Твої джерела б`ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в Тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала Ти втомлених духом, давала силу, здоров`я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що молилися на дароване Тобою Слово. Бо “Споконвіку було Слово. І Слово було у Бога. І Слово було Бог”.

 

УЧЕНЬ

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має…

У тій мові ми співали,

В ній казки казали,

У тій мові нам минувшість

Нашу відкривали…

 

УЧЕНЬ

Мова кожного народу

неповторна і — своя;

в ній гримлять громи в негоду,

в тиші — трелі солов’я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять;

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту — на віки —

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас.

 

 

ВЕДУЧИЙ

  Золота струна мови — символ таланту, краси і добробуту народу. Вона піснею бринить у його душі, барвисто квітує на рушниках та килимах, дивує вигадливістю кольорових мініатюр на писанках, але найголосніше озивається в пісні.

 

ВЕДУЧА   Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова — це показник існування нації. Поки існує мова, існує народ. У різних куточках світу лунає сьогодні українська мова. Де б не проживали представники української діаспори: в Німеччині чи Австралії, Сполучених Штатах Америки чи в Канаді,— скрізь вони утворюють свої національні осередки, відкривають українські школи, випускають українську пресу, передають із покоління в покоління рідну мову, аби не загубився український родовід серед інших національностей.

 

Мово рідна! Мово невмируща!

Нездоланна в просторі віків!

Ти потрібна нам, як хліб насущний,

Як дарунок вічний прабатьків.

Знаю: вороги не раз топтали

Нашу мову упродовж віків,

«Рідні» доморощені вандали

Поклонялись мові чужаків.

…Той, хто рідну мову забуває,

Всіх продасть: і матір, і дітей.

Той Вітчизни рідної не має

І повагу втратить у людей.

 

ВЕДУЧИЙ

  Українська література має свою могутню класику визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Симоненка. Золоту скарбницю рідної мови збагатили відомі майстри художнього слова – сучасні українські письменники: Ліна Костенко, Олесь Гончар, Павло Загребельний, Дмитро Павличко, Іван Драч. Прислухаймось до чарівних звуків, материнської лагідності і доброти, мудрості земної, втілених у поетичне слово.

 

Учень.

Я знаю силу слова –

воно гостріш штика

І швидше навіть кулі,

не тільки літака.

Воно проміння швидше,

в нім – думка й почуття

воно іде в народи

для вічного життя…

 

 ВЕДУЧА

 Мова — це показник культури людини. Недаремно говорять: «Заговори, щоб я тебе побачив». Зречення рідної мови в наслідку призводить не тільки до мовної деградації, а й до самознищення особистості.

 

Не грайся словом. Є святі слова,
Що матері з доріг вертають сина.
Спіши до неї, доки ще жива,
Допоки розум і допоки сила.
Знайди те слово – вічне і земне.
За часом час нам світ перестилає.
Минуще все. Лиш слово не мине
І та любов, що смертю смерть долає.

 ВЕДУЧА   

Українська мова створила українську народну пісню. Вона піднесла мову до чарівних висот, розкривши все її багатство і красу. Мабуть, не існує такого куточка Землі, де б не лунала українська пісня.

 

ВЕДУЧА  

Тож плекаймо чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків. Шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків, щоб не зникла Україна, не зник великий материк у слов’янському морі.

ВЕДУЧА  Сьогодні ще актуальніше звучить голос нашого відомого поета Василя Симоненка «Без мови, без святості душі, без думки про завтрашній день немає громадянина».

 

УЧЕНЬ

Рідна мово моя українська,

В світі гордо, натхненно звучи!

Волелюбна моя, материнська,

Мово рідна моя, не мовчи!

Хай же світлою буде дорога

Серед різних нелегких доріг…

Ми звертаємось нині до Бога,

Щоб тобі, мово, він допоміг.

Матір Божа, свята і єдина,

Дай нам щастя, любові й тепла!

Щоб квітуча моя Україна

Рідну мову, як стяг, підняла.

Будь прихильною, Матінко Божа!

Жити праведно в світі навчи!

Щоб світила нам зірка погожа.

Мово рідна моя, не мовчи!

 

 

 Мово рідна! Мово невмируща!

Нездоланна в просторі віків!

Ти потрібна нам, як хліб насущний,

Як дарунок вічний прабатьків.

Знаю: вороги не раз топтали

Нашу мову упродовж віків,

«Рідні» доморощені вандали

Поклонялись мові чужаків.

…Той, хто рідну мову забуває,

Всіх продасть: і матір, і дітей.

Той Вітчизни рідної не має

І повагу втратить у людей.

 

ВЕДУЧИЙ.  

 У пророчому посланні «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм» український Мойсей — Тарас Григорович Шевченко писав:

Все розберіть… та й спитайте

Тоді себе: що ми?

Чиї сини? яких батьків?

Ким? За що закуті?

 

 

 

Ми є нащадки гнівного Тараса,

Його терни торкнулись наших тіл.

Народ возвести в націю — не в расу

Огненним словом Велетень хотів…

Встеляймо кручу пам’яті щоденно

Освяченими вітами верби:

Держава наша буде суверенна,

Коли відчуємо себе народом ми.

 

 

 

 Сценка

ДИСТАНЦІЙНА МОБІЛІЗАЦІЯ»

(сценка до Дня української писемності та мови)

 

 

Дійові особи: двоє оповідачів-учнів та троє «вчителів», вокальна група (за бажанням пісні можуть виконувати всі герої разом)

 

Оповідач 1:

Школа… Листопад… І осінь на порі…

І трішки сумно усій нашій дітворі…

Не до веселощів нам нині і не до забав…

Та День української писемності та мови ніхто не відміняв!

 

Оповідач 2:

Мовознавці, філологи, всі українські люди!

Хай усе-таки день цей святковим, щасливим буде!

Хлюпнемо в ваші душі ми трохи сміху і сонця,

Перемоги щоб промінь засяяв у вашім віконці!

 

Пісня 1 (переробка сучасного хіта «Зібрались бабоньки» Наталії Фаліон та гурту «Забава»)

 

До Дня писемності готуємо сюрприз –

Душі філолога приємний бенефіс:

Ми вас зі святом привітаємо усіх

І подаруємо вам гумор, щирий сміх!

 

Приспів:

Нехай узнає путлєр вашу лють -

Уроків вам проводить не дають,

Бо ви усі вже хочете у клас,

Там рідні дітки вже чекають вас!

 

Зібрались на педраду якось вчителі,

Бо дистанційка, бачте, знову на порі -

Мобілізація усіх життєвих сил…

Нехай би во-рог той до тла згорів!

 

Приспів:

Які ви класні, наші вчителі,

Бо праця ваша – з ранку й до зорі,

Бо ви – герої фронту у тилу,

Бо дуже лю-би-те школу свою!

 

І стали думать вчительки, стали гадать,

Як учнів на онлайн-уроки позбирать,

Тоді знялися усі дружно у ТікТок –

І диво сталося – почався тут урок!

 

Приспів:

Зірки ТікТоку – наші вчителі,

Ми всіх вас любимо – дорослі і малі,

Ми вам підносимо осінній цей букет,

А ще – цю пісню – від душі презент!

 

Ми з вами в рОзвідку пішли би хоч куди,

Бо довіряємо вам, наші вчителі,

І в нелегкий, такий складний воєнний час

Беремо при-клад, любі, з усіх вас!

 

Приспів:

Ви – наша гордість, милі вчителі,

Найкращі люди на усій землі,

Ви – нам опора, наш надійний тил,

Зірки осві-ти - із усіх світил!

 

Оповідач 1:

Так, учителі, а особливо - української мови та літератури – справді наші зірки… Вони світять нам силою своїх знань, досвіду, науки, мудрості довгі-довгі роки, освітлюючи  життєву дорогу своїх учнів…

 

Оповідач 2:

Ви, дорогі наші наставники, наші друзі й порадники, вселяєте таку віру в завтра, таку надію на щастя, даруєте таку любов, якої вистачить до кінця життя…

 

Оповідач 1:

Наша гумористична історія – про вас: цікавенних, крутезних, сучасних, класнючих, натхненних, енергійних, сміливих патріотів своєї країни…

 

Оповідач 2:

Тож уявімо пізній вечір і пригоду трьох сучасних  філологинь… А наша історія має інтригуючу назву - «Як філологині в розвідку ходили, або Дистанційна мобілізація»…

 

Фонова мелодія

(виходять троє «вчительок»: з указками, ноутбуками,

одна - з величезним рюкзаком або сумкою)

Учителька 1:

Тихенько йдіть, не клацайте, Ірино Петрівно, підборами, щоб ненароком ніхто з наших учнів не почув… А то ще якийсь із них фантазер викаже нас, що ми начебто в комендантську годину дискотеку під школою влаштували… Хоч би сирена не завила, а то наші плани всі зламає…

 

Учителька 2:

Яка Ви, Юліє Миколаївно, придумкувата! Це ж треба – придумати таку педагогічну ідею – «Дистанційна мобілізація», щоб під час дистанційного навчання моніторити своїх учнів, як вони вечорами виконують домашні завдання… Сідаймо отут під школою на лавці, будемо інновації Ваші впроваджувати… (сідають усі)

 

Учителька 3:

Так, усі мобілізуймося, бо як же інакше, Марино Іванівно? А що б ми іще оце ввечері робили? Усі медіа ми освоїли, в ЗУМ, МІТ, КЛАСРУМ успішно працюємо! Курси на ЕДЕРІ та ПРОМЕТЕУСІ пройшли, НУШ осилили! Педраду провели, на сайтах фотозвіти розмістили, дистанційні уроки відстрибали перед монітором, в електронній пошті всі виконані завдання учнів перевірили… А тут романтика, зорі прозорі вгорі…

 

Учителька 1:

Я називаю оці наші походеньки справжнісінькою освітньою розвідкою! Я з собою дронів два взяла, прилади нічного бачення, ліхтарі… У мене навіть бінокль є! (дістає з великої сумки, дивиться) О! Одного спіймала! Кошовенко з 8 класу кіно дивиться замість того, щоб учити «Заповіт» Тараса Григоровича Шевченка!

 

Учителька 2:

Так, розвідка, я б сказала, освітнім боєм… (відкриває ноутбук) Та ось і я бачу, що Матвієнко з 10 класу в Інстаграм «лавсторі» свої викладає! А я ж їй на завтра задала повторити ступені порівняння прикметників!!!

 

Учителька 3:

Я вже в передчутті завтрашнього цікавого діалогу з Івановим із 6 класу на уроці зарубіжної літератури… (дивиться в телефон) Написав коментар у ТікТоці: «Я Наполєон – англійський король!» Позорище!!! Усі французи, мабуть, луснули від сміху!!!

 

Учителька 1:

Тихо!!! Хтось іде!!!

 

Учителька 2:

І світло он, дивіться, в кабінеті української мови та літератури!!!

 

Учителька 3:

Ану бігом усі під вікна, зловимо злодюгу!!!

 

Учителька 1:

Ти диви, у вікно вилазить! Ану стій! Хапайте його! У мене скотч є, зараз ми його скрутимо!

(можна без героя зовсім обійтися, а можна когось обмотати туалетним папером, як мумію, повністю всього, щоб не було видно ні обличчя, нічого зовсім; слів немає в цього героя)

 

Учителька 2:

Присвітіть йому в мордяку, перепрошую, в обличчя ліхтариком!

 

Учителька 3:

Господи, спаси і сохрани! Та це ж орк проклятущий, русня невмивана!!!

 

Учителька 1:

І що ж він там поцупив? Мамо рідна! Портрет Нестора Літописця! (витягає з мішка) Та чи в тебе клепки з голови повискакували? Та чи мізки навиворіт?.. Не розумієш!!! Запам’ятай, телепню: хто до нас із мечем прийде – від свого меча і згине! Так і передай своїм оркам-поганцям!

 

Учителька 2:

Кажеш, що не орк, не кацапюра? Ану скажи «паляниця»!!! Не можеш? Ото й воно, що невіглас, що безтелепний ти навіки віків! А як українською буде ваша «клубника»? Теж паляниця? Ех ти ж загарбник тупоголовий, ех ти ж волоцюга! Та в нас кожна малесенька дитина знає, що і як правильно зветься! Бо ми – українці! Ми на своїй землі! У нас своя мова – рідна, неповторна і єдина!!!

 

Учителька 3:

Це ж треба – посягнути на святиню всіх святинь – нашу рідну школу!!! За це я тебе указкою своєю «причастую»… Ану, колеги, женімо його аж до самого його болота, звідки він до нас припхався!!! І все буде Україна! Усе буде наша рідна мова! (женуть його указками геть)

 

Оповідач 1:

Із такими патріотами своєї справи

Зміцніє, відбудується держава,

Бо є в вас головне  і вище сутнє –

Плекаєте, лелієте ви мову і майбутнє!

 

Оповідач 2:

Бо мова – Світоч, а філологи - Сіячі,

І наша мова – Промінь, життя, свободи Серцевина!

Допоки є наша мова і писемність на землі –

І буде наш народ! І буде вічна й вільна Україна!

 

Пісня 2 (переробка сучасного хіта «Україна переможе» у виконанні українських зірок)

 

У святковий цей час

Наші вам віта-а-ання,

Щоб уже здійснилось для ва-ас

Найбільше бажа-ання:

Мир в країні настав,

Школа процвіта-а-ала,

Весело дзвіночок луна-ав,

Дітвора смія-лась!

 

Приспів:

А мова наша - золото країни,

Хай слава про неї світом лине!

Усіх зі святом, бережи вас, Боже!

Рідна Україна переможе!

 

Мова наша – душа

Для всього наро-о-оду,

Неповторна, рідна, своя-а,

Воля і свобо-ода!

Ми пишаємось тим,

Що не пооди-и-инці,

Всі боремось словом своїм,

Бо ми – украї-нці!

 

Приспів:

А мова наша - золото країни,

Хай слава про неї світом лине!

Усіх зі святом, бережи вас, Боже!

Рідна Україна переможе!

 

А філологам всім,

Хто про мову дба-а-ає,

Вам бажаєм: янгол усі-іх

Хай оберіга-є,

Щоб у душах – тепло,

А у серці – ща-а-астя,

І за ваше добро-о

Щедро всім возда-сться!

 

Приспів:

А мова наша - золото країни,

Хай слава про неї світом лине!

Усіх зі святом, бережи вас, Боже!

Рідна Україна переможе!

 

 

 

 

Ведуча: Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Нею можна передати найтонші відтінки думок і почуттів. Та розмовляючи щодня вдома, у школі, на вулиці, ви іноді й не замислюєтесь над особливостями, відтінками слів, доцільністю вживання їх...Сприймаєте слова, як щось звичайне, само собою зрозуміле.

 

 Ведучий: Рідна мова в кожного із нас єдина, як мати, як рідна земля. І де б не були ми, завжди хвилюємось, зачувши рідне слово, скрізь відчуваємо поклик Батьківщини. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати до себе поваги.

 

Танець

 

ВЕДУЧИЙ.  

Людині визначено Богом місце народження, країна, небо.  І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

 

ВЕДУЧА

І ми віримо, що наша українська мова буде рости і розквітати разом із вами.

 

 Пісня «Гей,шуми великий ,луже»

ВЕДУЧИЙ

Українська мова зберігає досвід минулих поколінь.Хто не знає минулого-не вартий майбутнього.Однією із традицій нашого народу було і залишаєься пригоування козацької страви –куліша.Отож запрошуємо всіх скуштувати куліша.