Проєктна робота "Із батьківської криниці"

Відділ освіти, сім’ї, молоді та спорту

Кременчуцької районної державної адміністрації

Омельницький НВК

«ліцей-інтернат-дошкільний навчальний заклад»

Всеукраїнська експедиція учнівської молоді

«Моя Батьківщина – Україна»

Напрямок:

«Із батьківської криниці»

Робота пошукової групи «Дивосвіт»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2013 р.

Пошукова група «Дивосвіт»

Пилипенко Альона (командир групи)

Романенко Руслан (фотограф)

Булах Альона (еколог)

Ажибулатов Владислав (еколог)

Гавура Іван (еколог)

Огняна Владислава (краєзнавець)

Соколенко Катерина (краєзнавець)

Середа Тетяна (краєзнавець)

Сохін Максим (журналіст)

Салтикова Карина (журналіст)

 

Керівник групи: Заворотня Людмила Вікторівна

Мета експедиції:

вивчення місцевої літературної спадщини та сучасності; виховання в учнівської молоді патріотизму, любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, формування в учнів активної  громадянської  позиції;  залучення дітей до активної діяльності  з вивчення історії рідного краю та довкілля  і явищ соціального життя, а також до природоохоронної роботи; створення умов для оволодіння практичними навичками пошукової роботи.

 

Завдання:  

1. Донести до свідомості учнів значення природоохоронної та краєзнавчої роботи.
2. Дати практичні навички пошукової роботи.
3. Ознайомитися з життєвим і творчим шляхом місцевої поетеси

Прокопенко Т.Й.

4. Зібрати матеріали творчого доробку  Прокопенко Т.Й.
5. Запросити на зустріч у навчальний заклад.
6. Підготувати допис у шкільну газету «АБВГДейка».

 

Зустріч у навчальному закладі

з місцевою поетесою Прокопенко Таїсією Йосипівною.

 

 

 

«Людина, яка любить природу, не може бути поганою».

В.А. Сухомлинський

 

 

Велике значення сьогодні закономірно надається національному вихованню, головною метою якого є набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування у підростаючого покоління рис громадянина України, розвиненої духовності, моральної, правової, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури. Велику спадщину в галузі виховання дітей навколишнім середовищем залишив нам видатний педагог В.А. Сухомлинський. Він надавав особливого значення впливу природи на моральний розвиток дитини, керуючись постулатом: «Людина, яка любить природу, не може бути поганою». На його думку, природа закладена  в основі дитячого мислення, почуттів, творчості. Він неодноразово зазначав, що сама природа не виховує, а активно впливає тільки на взаємодію з нею. Щоб дитина навчилася розуміти природу, відчувати його красу, потрібно прищеплювати йому цю якість з раннього дитинства.  Можна зробити висновок, що посилення екологічного виховання залишається проблемою номер один у педагогічній  діяльності школи.

Актуальність екологічного виховання учнів молодших класів обумовлена ​​також протиріччям між негативним впливом антропогенних факторів на навколишнє середовище і відсутністю ефективних технологій екологічної освіти та виховання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До числа найбільш хвилюючих екологічних проблем, безумовно, належать проблеми, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища. Забруднюється все: повітря, вода, грунт. І це в свою чергу,  не може не позначитися згубно на рослинах, тваринах, на здоров'ї людей.  Недостатність водних ресурсів - все це згубно позначається на екосистемі, на її цілісній взаємодії. Забруднення грунтів відбувається через застосування отрутохімікатів (пестицидів). Зростають і гори побутового сміття.  Внаслідок нераціонального використання земель відбувається виснаження грунтів. Наростає занепокоєння про наших «сусідів по планеті» - рослин і тварин, які відчувають подвійний гніт: по-перше, руйнуються і забруднюються місця проживання, по-друге, від безпосереднього впливу з боку людини. У результаті низка видів тварин і рослин зникли з обличчя Землі.     Навіть цей мінімальний звід інформації свідчить про те, що проблема екологічного виховання школярів не надумана. Її вирішення має стати одним з пріоритетних завдань сучасної педагогічної діяльності вчителів.

Всебічна, далеко неблагополучна, взаємодія суспільства і природного середовища поставила перед сучасною школою завдання формування у дітей відповідального ставлення до природи. Педагоги та батьки усвідомлюють важливість навчання школярів правилам поведінки в природі. І чим раніше починається робота по екологічному вихованню учнів, тим більшим буде її педагогічна результативність. При цьому в тісному взаємозв'язку повинні виступати всі форми і види навчальної та позакласної діяльності дітей. Дітям молодшого шкільного віку властиво унікальна єдність знань і переживань, які дозволяють говорити про можливості формування у них надійних основ відповідального  ставлення до природи. Всі навчальні предмети початкової школи покликані вносити свій внесок у формування екологічної відповідальності дітей.

 

Сенека

«… люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя»

 

 

       Важливе місце у системі національного виховання посідає реалізація краєзнавчого підходу в умовах здійснення особистісно орієнтованого навчання та організації навчально-виховного процесу в сучасних загальноосвітніх навчальних закладах. Як писав філософ Сенека, «… люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя», а наш земляк Григорій Сковорода – «… кожному мила своя сторона». Дійсно, не можна виховати патріота держави, не навчивши дітей любити своє рідне місто чи село, вивчати історію малої батьківщини, шанувати історико-культурні традиції рідного краю. Адже  Полтавщина – перлина України, її історична й духовна скарбниця. Особлива роль у вихованні юного полтавця-патріота належить освітянам. У нашому навчальному закладі напрацьований позитивний досвід створення системи патріотичного виховання учнів на історико-культурних традиціях рідного села.У школі ми продовжуємо розвивати закладені ще в дошкільному віці знання, вміння, навички наших вихованців. Велику увагу приділяємо вивченню історії, географії, фольклору та літератури, знайомству з різними видами народного мистецтва, природою, звичаями і традиціями рідного краю, із видатними людьми Полтавщини. Цьому сприяє розроблена низка заходів, спрямованих на популяризацію вивчення краєзнавства на заняттях та в позаурочний час. Важливе значення має дотримання наступності їх реалізації, що відбувається   з  початкової  школи.

Жвавий інтерес, щиру зацікавленість викликають в учнів 1-4 класів екскурсіі до краєзнавчого музею м. Кременчука, подорожі містами України (Канів, Чернігів, Запоріжжя, Дніпропетровськ), екскурсії до шкільних музеїв: історико-етнографічного та музею хліба, зустрічі з представниками старшого покоління, що відбудовували село після війни, розбудовували господарство місцевого радгоспу «Кременчуцький», літературні заходи до визначних дат, виховні заходи і години патріотичного та екологічного спрямування, участь у шкільних  проектах «Видатні постаті України, що входять до 100 великих українців, уродженців Полтавщини», « Полтавщина – рідний край».

Великий виховний потенціал реалізується на уроках позакласного читання, української мови, з основ здоров’я, трудового навчання, на вивченні біографічних даних і цікавих фактів із життя видатних земляків; на знайомстві  із флорою і фауною Полтавщини; у розв’язуванні  задач на краєзнавчій основі; на знайомстві із особливостями фольклору, етнографії, народних ремесел; на вивченні  творчості письменників, діячів культури та мистецтва Полтавщини .

 

Григорій Сковорода –

«… кожному мила своя сторона»

 

Наші вихованці – активні учасники  природничого конкурсу «Колосок». Вони є призерами та переможцями Всеукраїнської експедиції учнівської та студентської молоді « Моя Батьківщина – Україна»   -  « Кухлик меду», « Духовна спадщина мого роду»

При залученні учнів до краєзнавчої роботи, творчо-пошукової дослідницької діяльності педагогічний колектив школи особливу увагу приділяє таким перспективним напрямкам роботи, як:

– подолання знеособленості історії рідного краю;

– формування навичок дослідницької роботи (особливо при висвітленні краєзнавчих тем, що виявляється у написанні наукових повідомлень на уроках української мови ( Тема « Текст. Види текстів. Текст-міркування. Текст-розповідь»), міні - реферативних матеріалів природознавчого спрямування;

– нетрадиційні форми проведення занять із метою активізації пізнавальної ді-яльності школярів (урок-подорож, урок-інтерв’ю, урок-наукова конференція)

– диференціація навчально-виховного процесу за допомогою використання різ-них видів діяльності (творчі завдання, задачі, складання та розв’язування тестових завдань);

– пробудження інтересу учнів до проблем сучасного етапу розвитку, життя міста й області);

– прищеплення любові до малої батьківщини на всіх етапах здійснення навчаль-но-виховного процесу.

Великі можливості в плані впровадження краєзнавчого підходу у справі навчання та виховання учнівської молоді розкриває і позаурочна робота. Зокрема, в нашій школі успішно реалізовуються такі перспективні форми і методи діяльності, як:

– екскурсії та подорожі стежками рідного краю з метою збору і дослідження краєзнавчих матеріалів різного спрямування;

– організація дослідницької роботи на ділянках, науково-пошукової роботи;

– створення літописів шкільного колективу, відео- та фонотек зустрічей із видатними земляками.

 

 

 

 

Шелест

вранішніх зірок…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Протягом багатьох років педагогічний та учнівський колективи Омельницького НВК активно співпрацюють  з місцевою поетесою, жителькою села, агрономом за фахом, пенсіонеркою Прокопенко Таїсією Йосипівною. Її  наповнені світлом доброти поезії  пробуджують  у душі кожної людини небайдуже ставлення до навколишнього світу. Її заклик  до дбайливого  ставлення  до природи та історії рідного краю   протягом багатьох років лунає з уст та зі сторінок преси і знаходить відгук  у  молоді та дітлахів. Вона є активною учасницею  сільських та шкільних урочистостей.

Створювати,  насичені добротою і болем  поезії, ця жінка розпочала  уже в пенсійному віці. Власний життєвий досвід… Непроста жіноча доля… Історія країни, що відбилася на історії її родини… Підсвідоме  невгамовне  прагнення долучення до висвітлення історії своєї маленької батьківщини з метою викликати у нащадків захоплення красою рідного краю, турботою про її майбутнє, вшануванням пам’яті  старшого покоління, що віддало життя за наше мирне сьогодення, знайшло відгук у віршах для зболілого серця цієї талановитої поетеси. Щоб відчути аромат припсільських  трав, заспокійливий плескіт хвиль, різноголосий гомін лісів та побачити внутрішнім зором осяйне та трагічне минуле нашого краю в її поезіях, певно, потрібно перегорнути назад  сторінки її долі, замислитися і глибоко відчути ту правду життя, яку знає вона. І яка  тремтливо і щемно  звучить в  поезіях. Бо ця жінка, як небагато хто у світі, чує «.. шелест вранішніх зірок».

Зустріч

Грудня місяця лише початок – неяскравого сонця палітра.

Ні морозу, ні снігу, ні вітру, немов осені пізньої статок.

Тихо плещуться води Дніпрові і обережно цілують пісок.

Там на острові стелиться димок, у імлі тонуть далі ранкові.

 Ось до берега в водах цих сірих припливає малесенька рибка.

Темна спинка і хвостик, мов скіпка. Я притихла –

В контакт з нею вірю. Отже, зустріч. Увага достоту:

• Як на суші?

 

•  А як в глибині?

Нас цікавлять питання одні.

Ми ж із нею в далекій рідні. Ми – Землі рівноправні істоти.

 

 

 

 

За часів Столипіна дід з боку  матері мав 25 десятин землі, парову машину, виписував журнали.  Він  разом з тестем взяли  позику ще  на 100 десятин землі у банку. І отримали у власність землю поміщика Маркова (с. Марковка). 

 

Рідня

 Сіра стрічка асфальтова плине.

Сонце щедре на небі на славу.

На душі в мене хороше нині,

з Кременчука я їду в Полтаву.

Через скло все довкіль розглядаю.

Геть турботи всі!  Відпочину.

Час минулий і рідних згадаю

І сестричку зустріну цю днину.

Степ широкий, розлогий, хвилястий,

Густа зелень гаїв, лісосмуг.

Ручаї, річечки в балках часто,

Черноземи родючі навкруг.

Ще сто років тому тут ходили

Птахи дрофи, вже їх немає.

Степ розораний весь -  все змінилось.

Лиш дороги біжать без краю.

З Кобеляк в Решетилівку -  траса.

Балка Бибина, в ній є ставок.

Старі верби -  його вся окраса.

Вниз, поволі, збігає струмок.

Там був хутір у діда Пилипа,

Господарство Бажан вміло вів.

 Жеребок неудатний все ж випав –

В революцію хутір згорів.

 

 

На тім хуторі мама зростала

І сестра її менша, Оля.

(Підлітком захворіла, не стало).

 Були спогади ті  в мами болем.

Ще малими померли й звалися -

Никифор, Варивон, Галина,

Йосип, Прокіп, Пилип і Парася –

З дифтериту і скарлатини.

Біда сталась і в Дриги Івана:

Тестя діда й сусіди ближчого –

Сам згорів у вогні невблаганнім.

 Все бандити спалили, знищили.

Пізніше донька його Мотрона

( наша бабуся по Бажанах),

Перенісши ті біди всі чорні,

Поселилася на Козубах.

Далі – в степ, у глибокій долині,

Кобелячок Великий тече.

По тій річці в озері нині

Вище – степу могутнє плече.

 

 

 

 

 

 

У нього працювали наймані робітники з Марковки і Троянівки. Дід встиг до революції виплатити  позику банку. Він мав двох дітей  - сина та доньку. Вивчив їх. У сина доля склалася трагічно для тих непростих для нашої країни часів. У 1914 році його  забрали  до армії. Так сталося, що  він  був деникінцем. Рядовим. Не за політичними уподобаннями. Але цей факт біографії  на ті часи мало не зробив фатальною долю інших членів родини.

Журавлі

Теплом сонце всю землю вітає.

І курличуть, звуть в далі свої,

Що ключами вгорі пролітають,

Журавлі, журавлі, журавлі…

З ними з півдня весна прилітає,

 Бо несуть її птахів ключі.

Тисячі кілометрів долають.

Шлях важкий цей –

І вдень, і вночі.

Серця в птахів теж є, і вертають

В рідний край, до тієї землі,

Де ростуть журавлята і мають

В вись злетіть на своєму крилі.

Осінь. Хмари холодні спливають

І зникають в туманній імлі.

Відлітають від нас, відлітають

Журавлі, журавлі, журавлі…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сестра ховалась по родичах, жила в селі Бажанка. Вона  була  освіченою дівчиною на той час, бо закінчила гімназію, яка  надавала право працювати в  початкових класах. І мати  працювала вчителькою. Спочатку в с. Козуби. Потім у с. Гнойове, у с. Вільна Терешківка… Але їй доводилося переїжджати в  різні райони області, щойно з’ясовувалася історія брата. Громадянська війна поділила світ навпіл…Поділила врешті-решт життя – на до і після. Дід поетеси категорично заборонив своїй  доньці виявляти цікавість до політичного життя, побоюючись за негативні наслідки для неї. Простіше кажучи, боявся розстрілу. Він  покинув господарство, бо скрізь хазяйнували банди. Спочатку терміново переїхали до хутора. А потім, залишивши там батьків, дружину з донькою, подався в пошуках  сина до Криму ( переказували люди, що ніби - то бачили там його). Від’їжджаючи, він подарував доньці золоті сережки, срібний годинник і відріз на сукню. З часом дійшли чутки, що батько з сином зустрілися. На  цьому факті і обривається історія чоловічої лінії роду…

 

Та біда не ходить одна.. Добралися бандити  до сім’ї  і на хуторі. Побили прабабу. А потім стареньку  з прадідом …спалили.

Матір Таїсії Йосипівни  у 19 років ставили до стінки  і, погрожуючи розстрілом , допитувалися: «Де брат?»

 

 

 

Батько Таїсії Йосипівни  закінчив церковно-приходську школу (4 класи). Займався сільським господарством. Люди прозивали його козаком, бо дуже любив вивчати історію . В Калачевському, поблизу с. Рокитне, був у ті часи чудовий фруктовий сад. Батько працював там у підсобному господарстві.

Таїсія Йосипівна до  води ставиться як до живої істоти. До Псла  було  п’ять кілометрів.  Близько.. А ще ближче – Обитічка, права притока Псла. Бере свій початок Обитічка в Писарщині і впадає  в Онищенках  у  Псел. А скільки  було пройдено стежками і дорогами рідного краю?! Багато… Ходила пішки з Омельника і до Рокитного, і до Поток; і з Демидівки до Омельника.

А звідки ж почався цей шлях? Народилася Прокопенко Таїсія Йосипівна  20 серпня 1940 року. в  с. Рокитне. Яких тільки імен не вигадували рідні для неї – Ася, Леся, Павліна!! Та зморений роботою батько, доки дійшов до сільради, забув про них і дав доньці  ім’я Таїсія.

У 1947 році вона закінчили семирічку в с. Рокитне. Потім навчалася у Потіцькій десятирічці. Проживала сім’я у маєтку  дачі  графа  Стокасимова. У 1957 році закінчила школу зі срібною медаллю і вступила до Полтавського сільськогосподарського інституту на агрономічний факультет  за спеціальністю агроном по вирощуванню гібридної кукурудзи. У   1961 році вийшла заміж за однокурсника. А у 1962 році  молоде подружжя отримало призначення у Кіровоградську область. Майже два роки пропрацювала за фахом. А  потім  - економістом. У 1972 році переїхала до Омельника. В радгоспі спочатку працювала диспетчером- оператором, потім на тепличному комбінаті «Кременчуцький» – економістом. Працювала в колгоспі «Дружба»( с. Демидівка) та в колгоспі «Україна»( с.Запсілля). На пенсію вийшла у 1995 році.  Творчий шлях розпочався  зі статті про сад Калачевського « Парк у Рокитному благає про порятунок». Друкувалася в газетах «Перемога», «Зоря Полтавщини», «Маловисківські новини». Має сина і доньку, двох онучок. Та найкраще про поетесу розповідають її твори, її поезії -діти.

 

 

Підсумки роботи пошукової групи

«Дивограй»

за напрямком

«Із батьківської криниці»

1. Ознайомилися з місцевою літературною спадщиною на основі матеріалів творчості Прокопенко Т.Й.
2.  Отримали навички пошукової , краєзнавчої та  природоохоронної роботи.
3.  Ознайомилися з життєвим і творчим шляхом місцевої поетеси

Прокопенко Т.Й.

4. Зібрали матеріали творчого доробку Прокопенко Т.Й. і оформили брошурою.
5. Провели  зустріч з поетесою у навчальному закладі.
6. Підготували допис у шкільну газету «АБВГДейка».
7. Оформили матеріали пошукової роботи в папку «Дивосвіт».
8. Популяризуємо літературну спадщину поетеси шляхом використання у сільських та шкільних урочистостях.