Проектні технології на уроках історії України.Проект-вебквкст "Скарби України"

Зміст

Вступ             4

1. Проектна діяльність у педагогіці: визначення та основні функції методу проектів                                                                                                                                                          5
2. Практика використання методу проектів у навчанні історії   15
3. Технологія веб квестів у проектній  діяльності     17

Висновки            20

Бібліографічний список          23

Вступ

Метод проектів виник наприкінці ХІХ століття у США. В його основі, відобразилися ідеї американського філософа та педагога Дж. Дьюї. Він вважав, що освіта повинна давати не лише знання, що знадобляться у майбутньому, але й уміння та навички, що вже сьогодні допоможуть дитині розв’язати нагальні життєві проблеми. Таким чином Дж. Дьюї докорінно змінив підхід до трактування ролі навчання. Він переконував: освітній заклад повинна стати тим місцем, де людина  вчитиметься долати труднощі, спілкуватися, здобувати необхідні знання, досліджувати навколишній світ^. В.Х. Кілпатрик був переконаним – навчання стає успішним лише тоді, коли підпорядковується нахилам дитини та уникає примусу. Сам термін «метод проектів» учений тлумачив як «цільовий спосіб ставитись до дітей таким чином, щоб пробуджувати в них все найкраще, а потім дозволяти їм повірити у себе якомога сильніше».

Українські педагоги почали застосовувати метод проектів ще на початку 20-х років ХХ століття. Цей період був своєрідним часом шкільних експериментів: учителі широко застосовували на практиці найновіші системи, форми та методи навчання, у тому числі й проектування.

Інтерес педагогів саме до цього методу був зумовлений тим, що у його основі було залучення учнів до навколишнього життя, вихованні в них таких якостей як самостійність та ініціативність. Метод проекту розглядався як дієвий засіб розвитку творчих здібностей, підготовки вихованців до професійної діяльності. До роботи над проектом, як правило, залучалась велика кількість дітей.

Тривалий період метод проектування зазнав забуття, оскільки, сам процес навчання трактувався виключно як спосіб передачі знань.  І лише з середини 90-х років цей метод знову починає привертати увагу українських педагогів та стає об’єктом досліджень науковців.

Сучасні вчені трактують метод проектів як «відкриту педагогічну систему, яка містить певну сукупність взаємопов’язаних засобів, методів і процесів, необхідних для створення організованого та цілеспрямованого педагогічного впливу на формування особистості студента».

Отже, аналізуючи історію виникнення та становлення методу проектів, можна дійти висновку, що такий метод навчання є дієвим механізмом розвитку індивідуальних здібностей школярів.

1.                                                         Проектна діяльність у педагогіці: визначення та основні функції методу проектів

У професійній педагогічній діяльності кожного педагога поєднуються нормативні елементи, що базуються на педагогічній нормі, стандарті, а також –  інноваційні, створені у процесі власного педагогічного пошуку. Метод проектів, який, без сумніву, є інновацією у практичній діяльності педагога, сприяє розвитку індивідуальних талантів кожного школяра, а також допомагає навчити учнів активно здобувати нові знання, творчо застосовувати їх.

Поняття «метод проектів» трактується науковцями по-різному: як комплексний метод навчання; як педагогічна технологія; як конкретна практична робота вчителя, спрямована на формування у школярів певної системи навичок та вмінь. Розглянемо детальніше кожне із цих визначень.

У основі розуміння методу проектів як комплексного методу навчання є бачення проектної діяльності як сукупності методичних прийомів, переважно пошукового характеру, спрямованих на досягнення певної навчальної мети.

Проектно-технологічна діяльність – це комплексний процес, який формує в учнів загальнонавчальні вміння, основи технологічної грамоти, культуру праці і спрямований на оволодіння ними способами перетворення матеріалів, енергії, інформації, технологіями їх обробки.

Проект – це спеціально організований вчителем і самостійно виконаний учнями компстудентівлекс дій, що завершується результатом, створенням творчого продукту. Щоб домогтися такого результату, необхідно навчити  самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми, залучаючи з цією метою знання з різних галузей, уміння прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів рішення, здатність встановлювати причинно-наслідкові зв’язки .

Проектна технологія – практичне спрямування особистісно орієнтованого трудового навчання в процесі конкретної навчально-трудової діяльності учня, на основі його вільного вибору та з урахуванням його особистих інтересів. У свідомості студента суть проектної технології відображається так: «Я знаю, для чого мені потрібно все, що я пізнаю, і де я можу ці знання застосувати».

Метод проектів, за умови, що він застосовується у межах певного предмету, є сукупністю «прийомів, операцій оволодіння деякою галуззю практичного або теоретичного знання, тієї чи іншої діяльності; шлях пізнання, спосіб організації процесу пізнання».

В «Українському педагогічному словнику» метод проектів визначається як спосіб організації навчання, під час якого «учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань-проектів».

Отже, узагальнюючи всі наукові підходи до тлумачення самого поняття методу проектів, можна виокремити принаймні три основні визначення цього методу. А саме:

1.                                         метод навчання, що застосовується на окремому етапі діяльності педагога як комплекс дидактичних прийомів, спрямованих на досягнення певної мети;
2.                                         форма організації навчання;
3.                                         педагогічна технологія, що передбачає планування, відповідну організацію та аналіз результатів.

Виділяють декілька основних складових методу проектів. По- перше, це самостійна діяльність учнів (індивідуальна, парна чи групова), яку вони виконують упродовж визначеного відрізку часу. Окрім цього, це розв’язання певної проблеми, що передбачає використання різноманітних методів, засобів навчання, інтегрування знань, умінь із різних галузей науки, техніки та творчості. І, нарешті, це реальні результати виконання проекту.Метод проектів як педагогічна система виконує ряд основних функцій. Зокрема, дидактичну, пізнавальну, виховну, соціалізуючу та розвивальну. Дидактична функція проектування передбачає вироблення в студентів уміння конструювати свої знання, ознайомлення їх з різними способами опрацювання інформації. Окрім цього, в учнів формується вміння презентувати результати свої роботи, а також виробляються навички самоорганізації.

Пізнавальна функція методу проектів полягає у підвищенні мотивації до отримання нових знань. У школярів формуються вміння продукувати, аргументувати та захищати свої ідеї.

Розвивальна функція проектування передбачає виконання таких завдань, як розвиток творчих і дослідницьких здібностей кожного школяра, формування комунікативних умінь та навичок, розвиток у дитини критичного мислення, навичок аналізу та рефлексії.

Виховна функція має на меті спонукати дітей до самодисципліни та відповідальності, виховати у них загальнолюдські цінності.

Соціалізуюча функція методу проектів полягає в формуванні у здобувачів освіти таких важливих навичок, як спілкування у соціумі, вироблення самостійного погляду на події та явища, осмислення своїх можливостей та усвідомлення власної ролі під час роботи у команді.

1.2 Практика використання методу проектів у навчанні історії

 В Україні проектне навчання використовується переважно у вигляді методу самонавчання учнів як підготовчий етап для значущого в межах теми уроку.

Проекти, що виконуються в рамках навчального процесу, можна класифікувати за декількома ознаками.

За типом продукту, що є результатом проектної діяльності, їх можна розділити на:

1. Технологічні — націлені на модернізацію існуючих і розробку нових технологій, вправ для навчання, дизайнерські розробки, соціальні техніки і т. ін.
2. Дослідницькі — цілком підпорядковані логіці дослідження і ті, що мають структуру, наближену до наукового дослідження.
3. Творчі— не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, інтересам учасників проекту.
4. Інформаційні — націлені на збирання, оформлення й представ­лення інформації, її аналіз та узагальнення фактів.
5. Практико-орієнтовані — результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він спрямований на соціальні інтереси учасників.

Залежно від кількості навчальних предметів, охоплених проектом, проекти можна розділити на:

•         внутрішньопредметні (монопредметні);
•         міжпредметні;
•         надпредметні (ті, що включають дисципліни, які не входять до шкільної програми).

За тривалістю виконання проекти можна розділити на:

1) короткострокові (міпі-проекти ,що розраховані на термін від одного до декількох уроків);

3) середньострокові (звичайні проекти, що розраховані на термін від місяця до декількох місяців);

2) довгострокові (макропроекти, розраховані на термін від півроку до кінця навчального року).

Залежно від кількості учасників проекти поділяються на:

•         індивідуальні;
•         групові (від двох до декількох десятків студентів).

 За характером контактів проекти поділяються внутрішні та  міжнародні. На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів. Метод проектів може використовуватися вчителями як під час позаурочної роботи, так і безпосередньо на заняттях. Підготовка та проведення таких занять, як семінарське заняття, студентська конференція, узагальнення знань також можуть бути варіантом застосування проектної технології, якщо передбачають розв'язання студентом або групою студентів будь-якої значущої проблеми з використанням різноманітних методів, засобів навчання, а також інтегрування знань, умінь з різних предметних областей.

У цьому сенсі можна говорити про проектний урок (так званий міні-проект) як одиницю побудови розвивального навчання у середніх і старших класах загальноосвітньої школи. Тоді цикл проектної діяльності являє собою комплекс занять, а його елементи, у свою чергу, можуть виявлятися як окремі уроки. Такі заняття включають чотири типи ситуацій розвитку: актуалізації і проблематизації; концептуалізації; програмування або планування й рефлексивно-експертної ситуації.

Реально за 40-45 хвилин вдається реалізувати лише той або інший «етап» навчального заняття: здійснити кількісну та якісну оцінку наявної освітньої ситуації, сформулювати проблему й т. д. Звідси, на практиці типи проектних уроків відповідають ситуаціям розвитку:

•         актуалізації й проблематизації;
•         цілевизначепня й постановки проектного завдання;
•         розробки програми діяльності;
•         планування й оптимізації засобів діяльності;
•         рефлексії й експертизи проекту.

Якщо вдається реалізувати всі процедури проектування, маємо урок-проект. Структура побудови проекту залежить від типу проекту, специфіки навчального предмета, авторських педагогічних розробок конкретної теми проектів. Тому для різних видів проектів може передбачатися різна кількість етапів. Проте якщо їх уніфікувати, то можна виокремити 5 етапів проектної діяльності. Послідовність етапів роботи над проектом відповідає етапам продуктивної пізнавальної діяльності: проблемна ситуація — проблема, виявлена в ній та усвідомлена людиною, — пошук способів розв'язання проблеми — рішення. Етапи роботи над проектом можна подати за такою схемою:

1. Пошуковий:

- визначення теми проекту;

-  пошук і аналіз проблеми;

-  постановка мети проекту.

2. Аналітичний:

- збір і вивчення інформації;

- аналіз наявної інформації;

- пошук оптимального способу досягнення мети проекту (аналіз альтернативних рішень), побудова алгоритму діяльності;

- складання плану реалізації проекту: покрокове планування робіт;

- аналіз ресурсів.

 3. Практичний:

- виконання запланованих технологічних операцій;

- поточний контроль якості;

- внесення (за необхідності) змін у роботу.

 4. Презентаційний:

- підготовка презентаційних матеріалів;

- презентація проекту;

- вивчення можливостей використання проекту.

  5. Контрольний:

- аналіз результатів виконання проектів;

- оцінювання якості проекту.

Педагог та адміністрація коледжів мусять здійснювати моніторинг результатів навчальної діяльності. Зміст кожного з етапів проектної діяльності визначає ті параметри, на яких будується моніторинг, зокрема: поява нових проектних груп; поява й виявлення нової проблематики; виникнення нових способів відносин, нових ролей у проекті.

Схема моніторингу проектної діяльності передбачає:

1. Кількісний аналіз. На підставі аналізу розвитку проекту під описаними вище параметрами позначаються групи проектів(проекти на різних етапах розвитку). Будується співвідношення загальної кількості проектів і кількості проектів у групах.
2. Якісний аналіз. За співвідношенням типу проектів і змісту проектної діяльності робиться висновок про характер розвитку проектів. Показовим є кількісне співвідношення: 1) між загальною кількістю проектів і проектами різного рівня розвитку; 2) між проектами, де форма і зміст в адекватному співвідношенні, і тих, де форма не відповідає змісту.

За результатами такого аналізу можна вибудувати припущення про тенденції в реалізації проектної діяльності.

Роль студентів у роботі над проектом принципово змінюється: вони виступають активними його учасниками, а не пасивними статистами. Іншими словами, здобувач освіти стає суб'єктом пізнавальної діяльності. При цьому студенти вільні у виборі способів і видів діяльності для |досягнення поставленої мети. їм ніхто не нав'язує, як і що робити.

Із самого початку студент опиняється в ситуації невизначеності,  але саме це й активізує його пізнавальну активність. З іншого боку,  ситуація невизначеності під час виконання проекту викликає в учнів специфічні складності, які мають об'єктивний характер.

Практика засвідчує, що студентам складно:

•         визначати головні і поточні (проміжні) цілі і задачі;
•         шукати шляхи їх вирішення, вибираючи за наявності альтернативи найбільш оптимальний;
•         здійснювати й аргументувати вибір, передбачити наслідки вибору;
•         діяти самостійно (без підказки вчителя);
•         порівнювати отримане з необхідним;
•         коригувати діяльність з обліком проміжних результатів;
•         об'єктивно оцінювати процес і результат проектування.

Подолання цих труднощів є однією з провідних дидактичних цілей методу проектів. При цьому в студентів виробляється власний аналітичний погляд на інформацію, і вже не діє задана вчителем Оцінна схема: «це правильно, а це — ні».

Роль студента під час виконання проекту змінюється залежно від етапів роботи. Але на всіх етапах він приймає рішення. Варто пам'ятати, що право вибору, надане учневі, не є тільки фактором мотивації , а й засобом формування почуття причетності.

Оцінювання проектної діяльності.

Дуже важливо визначити параметри зовнішнього оцінювання проектів. Для конкретного проекту необхідно зазначити перелік критеріїв оцінювання й заздалегідь оголосити їх студентам на перших етапах проектування. Дослідники технології проектування пропонують такі параметри зовнішнього оцінювання проектів:

•         значущість та актуальність порушених проблем, їх адекватність тематиці, що вивчається;
•         коректність використаних методів дослідження та методів обробки отриманих результатів;
•         активність кожного з учасників проекту згідно з його потенційними індивідуальними можливостями;
•         колективний характер рішень, що приймаються (за умови групового проекту);
•         характер спілкування та взаємодопомоги, взаємодоповнюваність учасників проекту;
•         необхідна й достатня глибина проникнення в проблему;
•         залучення знань з інших галузей;
•         доказовість прийнятих рішень, уміння аргументувати свої висновки;
•         естетика оформлення результатів проведеної роботи;
•         уміння відповідати на запитання опонентів, лаконічність та аргументованість відповідей кожного з членів групи;
•         соціальна значущість проекту (важливість результатів роботи для розвитку соціальної взаємодії між учасниками проектування, формування рольової поведінки, подальшого впровадження в соціумі).

За допомогою зовнішньої оцінки проектів можна відстежувати їх ефективність, збої, необхідність своєчасної корекції. Характер цієї оцін­ки багато в чому залежить від типу, теми, змісту проекту, умови прове­дення. Якщо це дослідницький проект, то він обов'язково включає етапність проведення, причому успіх усього проекту залежить від пра­вильно організованої роботи на окремих етапах.

Результати проектування мають бути певним чином оформленими. Виникає необхідність окремого визначення критеріїв оцінювання оформлення й виконання проекту:

•         реальність, практична спрямованість і значущість роботи;
•         обсяг і повнота розробок, самостійність, підготовленість до публікації;
•         рівень творчості, оригінальність розкриття теми, підходів, пропонованих рішень;
•         аргументованість пропонованих рішень, підходів, висновків, пов­нота бібліографії, цитування;
•         якість запису: оформлення, відповідність до стандартних вимог, рубрикування й структурування тексту, якість ескізів, малюнків, повнота рецензій.

Наскільки б якісно не був оформлений проект, дуже важливо якісно його презентувати, захистити. М. Чанова пропонує такі критерії оцінювання захисту проекту:

•         якість доповіді: композиція, повнота представлення роботи, підходів, результатів, аргументованість, об'єм тезаурусу, переконливість і переконаність;
•         обсяг і глибина знань з теми (предмета), загальна ерудиція, між-предметні зв'язки;
•         педагогічна орієнтація: культура мовлення, манера, використання наочності, відчуття часу, імпровізаційний початок, утримання уваги аудиторії;
•         відповіді на запитання: повнота, аргументованість, дружність, прагнення використовувати відповіді для успішного розкриття теми й сильних сторін роботи;
•         ділові й вольові якості доповідача: відповідальність, прагнення досягнути високих результатів, готовність до дискусії, здатність працювати з перевантаженням, доброзичливість, контактність.

Практичне використання.

На своїх уроках я періодично використовую метод проектів.

Цей метод допомагає забезпечити розвиток творчої ініціативи, самостійності студентів і сприяти здійсненню безпосереднього зв'язку між набуттям студенми знань і вмінь та застосуванням їх у розв'язанні практичних завдань. Адже мета проектів – створення умов для самонавчання студентів, збудження їхньої ініціативи, інтересів й особистих устремлінь.

1.3 Технологія веб квестів у проектній  діяльності

 Перед  сучасною освітою стоїть завдання  пошуку  нових  видів і форм організації  навчальної  діяльності. Відповідні зміни в системі освіти вимагають навичок неперервного навчання, пізнавальної діяльності, колективних форм навчання і передавання знань. Всі ці фактори зумовили появу і розвиток: електронного навчання (e-learning), мобільного навчання (m-learning), змішаного навчання (blended learning); всепроникаючого навчання (u-learning).

Веб квест — це формат заняття з орієнтацією на розвиток пізнавальної, дослідницької діяльності учнів, на якому основну частину інформації здобуто через ресурси Internet.

Веб квест — це вид Internet-проекту, який дає учням можливість ефективно використовувати інформацію, знайдену в мережі. У ході організації роботи студентів  над веб квестами реалізують наступні цілі:

1. Освітня — залучення кожного учня до активного пізнавального  процесу. Організація індивідуальної і групової діяльності школярів,виявлення умінь і здібностей працювати самостійно по темі.
2. Розвивальна — розвиток інтересу до предмета, творчих здібностей, уяви учнів; формування навичок дослідницької діяльності, публічних виступів, умінь самостійної роботи з літературою та Internet-ресурсами; розширення кругозору, ерудиції.
3. Виховна — виховання толерантності, особистої відповідальності за виконання своєї частини спільної роботи.

Методичний потенціал веб квест технологій:

•          тренування і розвиток навичок інформаційної діяльності;
•          розвиток творчого потенціалу;
•          розвиток комунікативних умінь;
•          розвиток загально людських компетенцій;
•          спосіб формування мотивації.

Розрізняють два  типи  веб квестів:

•         для короткочасної роботи (одне-три заняття);
•         для тривалої роботи (чверть, семестр, навчальних рік).

В літературі також існує два варіанти розуміння веб квестів:

1. Веб квест по типу «методу проектів» – просліджуються основні етапи методу проектів: всі учасники об’єднуються в групи (історики,журналісти дослідники, дизайнери, літератори тощо); кожна група отримує своє проблемне завдання, а також набір веб ресурсів, з якими вони будуть працювати; кожна група виконуючи завдання повинна створити новий веб-продукт (презентацію,, блог, віртуальний словник тощо). Основний акцент в такому виді веб квесту: вирішення проблемного питання/завдання за допомогою аналізу веб-ресурсів та створення нового веб продукту.

2. Веб квест по типу «змагання» – вчитель створює цікавий сюжет; учні (індивідуально або колективно, згідно сюжету) проходять завдання (пошук інформації, розкриття таємниці тощо); всі завдання виконуються для отримання мети (відгадати пароль, знайти скарби тощо). Основний акцент в такому виді веб-квесту: пошук відповідей за допомогою аналізу Інтернет-джерел.

Необхідно зазначити, що один той самий квест може бути класифікований за кількома параметрами одночасно.

Веб квести якнайкраще підходять для роботи в міні-групах, проте існують і призначені для роботи окремих студентів. Веб квест може торкатися одного предмета або бути міжпредметним. Дослідники зазначають, щ о в другому випадку ця робота найефективніша. Розробником веб квеста як навчального завдання є Берні Додж. Ним визначені наступні види завдань для веб квестів:

1. Переказ — демонстрування розуміння теми на основі представлення матеріалів із різних джерел у новому форматі: створення презентації, плакату, розповіді.
2. Планування і проектування — розробка плану або проекту на основі

заданих умов.

3. Самопізнання — будь-які аспекти дослідження особи.
4. Компіляція — трансформація формату інформації, отриманої з різних джерел: створення книги кулінарних рецептів, віртуальної виставки, капсули часу, капсули культури тощо.
5. Творче завдання — творча робота в певному жанрі — створення п’єси, вірша, пісні, відеоролика.
6. Аналітичне завдання — пошук і систематизація інформації.
7. Детектив, головоломка, таємнича історія — висновки на базі суперечливих фактів.
8. Досягнення консенсусу — визначення рішення з гострої проблеми.
9. Оцінка — обґрунтування певної точки зору.
10.  Журналістське розслідування — об’єктивний виклад інформації (розділення думок і фактів).
11. Переконання — залучення на свій бік опонентів або нейтрально налаштованих осіб.
12.  Наукові дослідження — вивчення різних явищ, відкриттів, фактів на основі унікальних онлайн-джерел.

Створення та проведення квестів – нескладний процес, який не потребує завантаження додаткових програм,або набуття специфічних технічних знань та навичок. Потрібен лише комп’ютер із доступом до мережі  Інтернет і творче мислення. Отже,

Крок 1: визначте тему.

Крок 2: оберіть сайт для створення веб квесту.

Крок 3: надайте завдання, обрав одну із форм:

•         у вигляді преентації;
•         у вигляді тексту;
•         візуальний матеріал.

Крок 4: придумайте систему оцінювання.

Крок 5: знайдіть джерела інформації, якими користовуються  студентами для пошуку відповідей.

Крок 6: маючи на аркуші приблизний план і основну інформацію приступайте до розміщення веб квесту на сайті.

Структура веб квесту:

•    Вступ.
•    Завдання, яке зрозуміло, цікаво і здійснимо.
•    Ресурси.
•    Процес роботи.
•    Оцінка.
•    Висновок.

Етапи роботи над веб квестом:

•    Початковий етап (командний): Студенти знайомляться з основними поняттями з обраної теми, матеріалами аналогічних проектів. Розподіляються ролі в команді: по 1-4 людини на 1 роль. Всі члени команди повинні допомагати один одному і вчити роботі з комп'ютерними програмами.
•    Рольовий етап: Індивідуальна робота в команді на загальний результат. Учасники одночасно, відповідно до обраних ролями, виконують завдання. Так як мета роботи не змагальна, то в процесі роботи над веб-квестом відбувається взаємне навчання членів команди умінь роботи з комп'ютерними програмами та Інтернет. Команда спільно підводить підсумки виконання кожного завдання, учасники обмінюються матеріалами для досягнення спільної мети - створення сайту.
•    Завдання:

       1) пошук інформації по конкретній темі;

2) розробка структури сайту;

3) створення матеріалів для сайту;

4) доопрацювання матеріалів для сайту.

•    Заключний етап: Команда працює спільно, під керівництвом педагога, відчуває свою відповідальність за опубліковані в Інтернет результати дослідження. За результатами дослідження проблеми формулюються висновки та пропозиції. Проводиться конкурс виконаних робіт, де оцінюються розуміння завдання, достовірність використовуваної інформації, її ставлення до заданої теми .

Модель сучасного падагога передбачає  готовність до  використання  нових технологій,здатність  постійно  навчатись і бути в постійному  творчому пошуку.

Давня мудрість говорить:  « Хто стоїть на місці,  той відстає ». А хто не хоче відставати, мусить рухатися вперед, і не зупинятися, досягнувши вершини, а підійматися вище. У цьому й полягає основна місія сучасного учителя.

Проект «Скарби України» – це  творчий проект, розрахований на студентів 2 курсу, передбачає дослідницьку діяльність з метою підвищення мотивації освітньої діяльності, розвитку критичного мислення, аналізу, систематизації наявних знань та формування конкретних практичних навичок.

Проект веб квест пропонується учням, студентам, вчителям для поглиблення свого інтелектуального рівня.

Адреса: https://markovuchnatasha.wixsite.com/my-site-1

Адреса розміщення роботи:

Висновки

Проектна технологія дає відповідь на запитання, як (за допомогою яких методів, прийомів, засобів) досягти поставленої мети на певному уроці, визначаючи певну послідовність застосування різноманітних моделей особистісно орієнтованого навчання.

Модель особистісно орієнтованого навчання – це самий короткий шлях від початкових умов до запланованих результатів. У змісті такої моделі закладено комплекс методів і засобів навчання, але головне місце в ній належить особистості учня. Саме студент повинен стати суб’єктом процесу пізнання. Тому методи й засоби навчання проектної технології повинні бути спрямованими на вирішення головної мети – розвиток особистості через залучення його до проектної діяльності, що передбачає самостійну роботу над проектом.

Для ефективного використання проектної технології обов’язковою є наявність постійного зворотного зв’язку, коригувань подальшої діяльності. Тому, з точки зору практичного впровадження проектної технології, суттєвим її елементом є таке планування або прогнозування навчальних і практичних результатів.

Основні завдання навчального проекту:

1. Не лише передати студентам суму тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань.

2. Сприяти студентові у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи всілякі соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо).

3. Розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему.

4. Прищепити студентам уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.

Метод проектів включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових проблемних методів, творчих за своїм змістом.

Таким чином, використання методу проектів сприяє розвитку соціально активного, освіченого громадянина України, формує життєві компетентності студентів за допомогою рефлексії їхніх дій, оскільки саме вони допомагають учням проявити вміння і здібності у дорослому житті при спробі почати власну справу, орієнтуватися в сучасному суспільстві, приймати правильні рішення в нестандартних ситуаціях, аналізувати й контролювати власну діяльність, розв'язувати проблеми, працювати в команді, брати участь як у малому бізнесі, так і в суспільних проектах.

Проектна діяльність дозволяє комбінувати і поєднувати формальні знання з практичним досвідом. Вона в своїй основі розрахована на гнучку організацію процесу навчання студентів. Впровадження в навчальну діяльність компетентнісного підходу через використання методу проектів дозволило підвищити якість виконання творчих проектів.

Наведена модель навчання охоплює формування та розвиток всіх ключових компетентностей студента, комплекс яких є центральним в системі компетентнісного підходу.

Спрямування сучасної освіти на профільне навчання робить знання і застосування методу проектів надзвичайно, актуальним, адже метод проектів максимально наближує до реальних потреб життя, сприяє формуванню необхідних компетентностей та професійному самовизначенню студентів.

Викладач повинен не лише добре знати свій навчальний предмет, а й бути компетентним в інших галузях науки, бачити точки їх зіткнення, добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання. Особливу роль відіграють креативні здібності викладача, його творчий потенціал, досвід творчої діяльності.

Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність студентів, яка реалізується як в індивідуальній, так і в парній, груповій діяльності, що завжди передбачає розв'язання проблеми: з одного боку — використання сукупності різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — необхідність інтегрування знань, уміння використовувати знання з різних галузей науки, техніки тощо.

Останнім часом метод проектів переживає друге народження як ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють формуванню особистості — суб'єкта діяльності і соціальних стосунків. Використання методу дає змогу реалізувати особистіснодіяльнісний і особистісно орієнтований підходи в освіті студентів. Це забезпечує позитивну мотивацію і диференціацію в навчанні, активізує творчу діяльність учнів під час виконання проекту.

Цінність технологічного проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до творчої, систематичної і самостійної роботи, виховує у них працелюбність, прагнення до створення нового або вдосконалювати вже існуюче, дає змогу побачити практичне застосування набутих знань, мотивує до вибору професії. Задача педагога – забезпечити найбільшу ефективність кожного уроку. Щоб навчати творчості, учитель повинен сам творчо підходити до підбору форм і методів навчання, здійснювати постійний пошук нових шляхів у технологічній методиці навчання, запроваджувати ігрову діяльність, інтерактивну техніку, проблемне навчання. Творчим кредо викладача повинні стати слова В. Сухомлинського: «Будьте caмi шукачами, дослідниками. Не буде вогника у вас – вам ніколи не запалити його в інших».

Бібліографічний список

1.  В.О. Мирошниченко. Організація проектної діяльності учнів на уроках історії. –2009.
2. О. Брикова, Т. Громова. Інструмент для нагляду. Моніторинг проектної діяльності в навчальному процесі. –2015. –с.23–25.
3. О.В. Тулупова, Н.В.Орлова. Психолого – педагогічні умови формування проектної діяльності школярів. –2007. –№4. –С,37–38.
4. Ж.Г. Бабенко. Використання методу проектів при викладанні історії в сучасній школі. –2015. –№3. – С,34–36.
5. Г. Ісаєва. Метод проектів – ефективна технологія навчання. – 2020. –№9–10. –С.7