Програма виховання дітей з особливими освітніми потребами (F.71)

 

      КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ

     «НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР „ГОРЛИЦЯ”»

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСНА РАДА

 

 

 

Кожна дитина – це цілий світ,

освіта, повага і рівність для всіх!

 

 

Програма виховання дітей

з особливими освітніми потребами (F.71)

 

 

 

 

 

 

 

м. Дніпро

віддаймо  цей 

               світ  дитині
                          і хай вона

                                 панує   в нім !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Укладачі:

Маринич Валентина Павлівна, вихователь-методист КЗО «Навчально-реабілітаційний центр  «Горлиця» Дніпропетровської обласної ради»;

Янковська Тетяна Володимирівна, заступник директора з виховної роботи КЗО «Навчально-реабілітаційний центр «Горлиця» Дніпропетровської обласної ради», вчитель-дефектолог, вчитель-логопед.

 

Рецензенти: 

Федорченко Людмила Харитонівна, завідувач навчально-методичним кабінетом КВНЗ «Дніпровська академія неперервної освіти» ДОР;

Лебідь Світлана Василівна, директор КЗО «Навчально-реабілітаційний центр «Горлиця» Дніпропетровської обласної ради», Заслужений вчитель України, вчитель-методист;

Черепенько Ірина Миколаївна, заступник директора з навчально-виховної роботи КЗО «Навчально-реабілітаційний центр «Горлиця» Дніпропетровської обласної ради», вчитель-методист.

 

Програма виховання дітей з обмеженими пізнавальними можливостями  (F.71).

Дніпро, КЗО «Навчально-реабілітаційний центр «Горлиця» Дніпропетровської обласної ради»,  2018

Програма розрахована на весь період освітньо-виховної роботи педагога з вихованцями класу з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей.

Запропонована програма визначає пріоритети в системі виховання дітей з особливими потребами через систему життєвих цінностей особистості в позаурочний виховній діяльності, включаючи соціальний компонент, який забезпечує інтеграцію особистості (з особливими потребами) на рівні  шкільного  життя в систему соціальних відносин, передбачає включення дитини в низку елементарних ролей, засвоєння нею  елементів культури, соціальних норм, правил  співіснування.

Працюючи з програмою, педагоги зможуть користуватися будь-якими методичними розробками з творчим підходом із урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів дитини. Основна мета програми – допомогти педагогу творчо вирішувати освітні завдання, спрямовані на підтримку дитини з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому просторі. Урізноманітнити виховну діяльність із використанням ефективних методів корекційної роботи, з метою надати можливість дітям з особливими освітніми проблемами успішно реалізуватися в сучасному суспільстві.

Зміст програми розкриваєтеся у розділах, які висвітлюють основні аспекти виховної роботи з дітьми з особливими потребами.

 

ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………..	3
Пояснювальна записка………………………………………………………..	4-5
Навички самообслуговування та санітарно-гігієнічна культура	6-11
Соціально-побутове орієнтування………………………………………..	12-14
Народознавство……………………………………………………………	15-16
Мовленнєвий етикет………………………………………………………	17
Основи здоров'я……………………………………………………………	18-22
Гендерне виховання………………………………………………………	23-25
Ознайомлення з навколишнім середовищем (рідна природа)…………	26-30
Фізична культура…………………………………………………………	31-33
Дидактичні ігри…………………………………………………………..	34-35
Заключна частина…………………………………………………………	36-37
Використані джерела………………………………………………………	38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. ВСТУП.

 

ЗНЕДОЛЕНА ДИТИНА НЕ ПОВИННА ЗНАТИ. ЩО ВОНА МАЛОЗДІБНА, ЩО В НЕЇ СЛАБКИЙ РОЗУМ, СЛАБКІ СИЛИ.

ВИХОВАННЯ ТАКОЇ ДИТИНИ ПОВИННО БУТИ У СТО РАЗІВ НІЖНІШИМ, ЧУЙНІШИМ, ДБАЙЛИВІШИМ.

         В.О.СУХОМЛИНСЬКИЙ.

 

           Об'єктом особливої уваги державної політики України є діти з особливими потребами. Щоб забезпечити  їхній розвиток і надання можливості жити в соціумі  проводиться  реформування  освіти та вдосконалюються  форми  виховання «особливих дітей», з метою створення найсприятливіших умов їхньої інтеграції в суспільство.

Організація освіти передбачає комплексну медико- педагогічну, фізичну, соціальну реабілітацію дітей упродовж всього виховання.

           Водночас специфіка виховної діяльності дітей з особливими потребами вимагає внесення суттєвих коректив до змісту, структури та організації корекційно-виховної роботи.

            Відтворення молодого покоління, збереження його фізичного й морального здоров’я, адаптації в соціумі стали пріоритетними напрямками Національної програми «Діти України», «Освіта для всіх».             

Освіта ХХІ століття передбачає любов до дітей, яких ми повинні інтегрувати у нове суспільство. Завдання освіти – дати можливість, кожній без винятку, особистості виявити свої здібності, надати допомогу у  реалізації себе у суспільстві.

 

 

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА.

 

Соціальні трансформації сьогодення диктують необхідність вирішення проблеми адаптації молодого покоління до сучасного середовища

Конвенція ООН з прав дитини декларує, що право на інтеграцію у суспільство є основним принципом міжнародних стандартів з прав людини.

Особи з особливими освітніми потребами, зважаючи на їхні можливості щодо здатності до навчання, потребують спеціального педагогічного впливу, який передбачає їх виховання, розвиток та сприяння соціально-побутовій адаптації, як в умовах спеціально організованого навчання в освітніх закладах, так і в умовах сім'ї, з метою покращення якості їхнього життя.

Особливості стану дітей з помірним ступенем розумової відсталості у повсякденному побуті мають значні індивідуальні особливості. Більшість з таких дітей мають обмеження моторних функцій, які спричиняють проблеми з самообслуговуванням. Особливо складно даються дитині «тонкі" рухи пальців: застібати ґудзики, шнурувати взуття, здійснювати одночасно обома руками відмінні рухи тощо.

Таким дітям важко самостійно налагодити соціальні контакти: в родині, у закладі, де вони навчаються, серед знайомих, близьких та друзів. Вони мають труднощі у засвоєнні та використанні складних та абстрактних понять, мовлення, калькуляції, читання, письма, опрацювання інформації, засвоєння досвіду. Їм складно зробити вибір, навчитися пристосовувати оточуючі предмети до власних потреб. Цим дітям притаманне поверхневе, глобальне сприйняття, тобто сприйняття предметів в цілому. Але звичні повсякденні речі вони можуть сприймати достатньо добре. Тому навчання та адаптація матиме найкращий результат при постійному повторюванні дій, рухів із застосуванням тих речей, засобів, ситуацій та інтер'єру, які трапляються у повсякденному житті. Потрібні регулярні спеціальні заняття, що мають на меті формування та підтримку соціально-побутових умінь.

 

Головним завданням для дітей з обмеженими пізнавальними можливостями визнається максимальне оволодіння навичками самообслуговування та вмінням орієнтуватися в навколишньому світі самостійно, наскільки це можливо.

Тому, на сьогодні головною метою корекційно-реабілітаційного навчання дітей цієї категорії є:

-соціальна адаптація,

-реабілітація,

-працевлаштування ,

-подальше пристосування до життя в умовах соціального довкілля.

Вдосконалення сучасного виховного процесу дітей з обмеженими пізнавальними можливостями спрямовується на їхню соціалізацію. Узагальнення сучасних підходів до реабілітаційного навчання учнів цієї категорії  дало змогу виділити такі пріоритетні напрямки корекційно-реабілітаційної роботи  з ними, як розвиток: моторики, мовлення, сприймання, навичок, здатності орієнтуватися в навколишньому світі, соціальної компетентності, соціально-трудових навичок, продуктивних видів діяльності, творчих умінь засобами предметної та ігрової діяльності. Соціально-побутові навички краще формуються у них через багаторазове спостереження реальних життєвих ситуацій, участі в них, повторення та імітації набутих навичок під час предметно-практичної, предметно-маніпулятивної   діяльності.  

У зв’язку з тим, що помірна розумова відсталість, як правило, буває комбінованою, всі заходи корекційно-розвивального процесу мають базуватися на розвитку особистості дитини в цілому, а не на тренуванні окремих функцій Виховуючи дітей закладах освіти в умовах сьогодення необхідно, як можна більше надавати уваги не оволодінню знаннями, а питанням соціалізації, щоб надалі вони мали змогу жити самостійно при підтримці батьків, соціальних служб.

 

 

1. НАВИЧКИ САМООБСЛУГОВУВАННЯ

                        ТА САНІТАРНО- ГІГІЄНІЧНА КУЛЬТУРА

 

Пояснювальна записка 

        Робота з господарчо-побутової праці, як простий і доступний вид практичної діяльності, сприяє загальному розвитку дітей з порушеннями інтелекту, готує їх до самостійності в побуті а також є  засобом активного пізнання навколишньої дійсності.

Вихованців з перших днів перебування в закладі навчають навикам   самообслуговування, особистої гігієни. Проте, успіх оволодіння цими навичками дітьми може бути забезпечений лише в тому випадку, коли знання і вміння, які даються дітям на уроках, постійно закріплюються і вводяться в їхнє повсякденне життя.

На уроках детально відпрацьовуються всі трудові операції з санітарно-гігієнічних вимог і самообслуговування, а в повсякденному житті за допомогою вихователя відтворюються в практичну діяльність. Основне освітнє завдання з даного розділу роботи – прищепити дітям навички самостійності, викорінювати тенденцію до утриманства в посильних для дітей завданнях з самообслуговування. Особливо рекомендується в умовах освітнього закладу організувати шефство старших учнів над молодшими з метою  виховання у молодших необхідних навичок охайності і самообслуговування, а у старших учнів – уміння доглядати молодших.

Програма з господарчо-побутової праці будується на основних розділах: житло, одяг, взуття, харчування.

1 клас.

Освітній простір.

Гігієна тіла:

Закріпити, придбані в дошкільному віці, уміння розрізняти і називати:

                  частини тіла (голова, очі, волосся, ніс, рот, зуби, вуха, шия, груди, живіт, спина, плечі, руки, ноги, пальці, нігті, коліна);

                  уміти показувати і називати пальці (великий, вказівний, мізинець).

     предмети санітарії і гігієни: мило, мильниця, мочалка, гребінець, зубна щітка, зубна паста, ножиці,  душ, рушник;

     дії, пов'язані з гігієною тіла: мити, витирати, чистити, полоскати, розчісуватися.

Пояснити вихованцям в доступній їх розумінню формі, що бути чистим – красиво, приємно і корисно для здоров'я, а бруд сприяє захворюванням.

Здійснювати під наглядом і за допомогою вихователя ранковий і вечірній туалет, мити милому руки, насухо витиратися. Знати, де слід зберігати предмети туалету: мило, мильницю, зубну щітку, пасту, гребінець, рушник.

Одягання і роздягання:

     закріпити, набуті навички, уміння розрізняти і називати предмети одягу і взуття: панчохи, шкарпетки, сорочки, труси, носова хустка, штани, сукня пальто, шапка, рукавички, шарф, черевики і так далі хустка;

     закріплювати навички одягання і взування під наглядом вихователя. Знати, як складати і куди класти або вішати свій одяг;

     помічати  неохайність у своєму одязі чи взутті, звертатися за допомогою до дорослого.

Їжа:

Вчити уміти розрізняти і називати предмети, потрібні для прийому їжі (ложка, тарілка, серветка, чашка,  і так далі).

Закріпити навички: мити руки перед їжею, правильно тримати ложку, правильно нею користуватися, не розливаючи  їжу.

Уміти пережовувати їжу, не упускаючи їжу на стіл і на підлогу.

Дати  знання ;  не можна їсти зелені, а також немиті  овочі і фрукти.

Навички культурної поведінки:

                      Сідати за стіл і виходити з-за столу з дозволу вихователя.

                      вийшовши з-за столу, ставити на місце стілець;

     уміти вчасно попроситися до туалету і вимити руки після нього;

     уміти ходити парами і знати своє місце на прогулянці;

     брати участь в зарядці;

     не смітити, а кидати непотрібні папірці в корзину або ящик для сміття.

2 клас

Освітній простір.

Гігієна тіла:

Учити дітей показувати і називати праву і ліву руку, праву і ліву ногу, частини тіла: лоб, брови, щоки, зуби.

Закріплення раніше набутих навичок.

  За допомогою дорослих  вчити мити ноги.

  Уміти користуватися носовою хусткою.

  Уміти розчісуватися і стежити за чистотою волосся.

 Навики одягання і роздягання:

Закріплення раніше набутих навичок.

Уміти стежити за своїм зовнішнім виглядом:

     заправляти сорочку в штани;

     застібати сорочку і штани на всі ґудзики;

     натягувати колготки;  

     за участю дорослого знати, в якому порядку надягати різні частини одягу;

Учити розрізняти:

     лицьову сторону від вивороту;

     застібати і розстібати ґудзики;

     взуття для правої і лівої ноги;

     уміти шнурувати черевики і розв'язувати зав'язані шнурки;

 

Їжа:

   Закріплення раніше набутих навичок:

     введення чергувань, допомога  в прибиранні столу  після їжі (чашки);

     уміти розрізняти і називати основні страви та продукти харчування (суп, каша, м'ясо, котлети, картопля, риба, яйце, масло, цукор, сіль, варення, цукерки, пряник, білий хліб, чорний хліб, кисіль, компот, чай,  пиріжок тощо).

    Гігієна одягу, взуття, ліжка:

     вчити заправляти ліжко під наглядом вихователя (подушка);

     увечері готувати ліжко  для сну;

     витирати ноги, заходячи в приміщення з вулиці;

     струшувати сніг з одягу.

    Поведінка і самообслуговування:

   Уміти зберігати в чистоті і певному порядку свої речі, робоче місце (парту),    шкільне приладдя.

3 клас

Освітній простір.

Гігієна тіла:

    Правила особистої гігієни:

      догляд за ротовою порожниною;

      правила і частота миття рук. Ранковий і вечірній туалети;

      дотримання в чистоті одягу, взуття; 

      закріплення уміння показувати і називати частини тіла;

      уміти самостійно, або з допомогою вихователя, виконувати в потрібній послідовності всі етапи ранкового і вечірнього туалету (чищення зубів, умивання, розчісування, приймання душу);

 

 

Одягання і роздягання:

Охайно без нагадування вихователя, складати і прибирати зняті з себе предмети одягу.

 

Їжа:

     без нагадування вихователя мити руки перед їжею;

     користування серветками;

     знати послідовність витирання рук після миття;

Догляд за одягом і взуттям:

     уміти стежити за чистотою свого одягу і взуття, чистити речі, що забруднилися, щіткою;

     уміти розрізняти, чи всі ґудзики на місці;

     вчити прати дрібні речі: (шкарпетки, нижня білизна).

 Навички поведінки і самообслуговування:

     Вчити виконувати (за допомогою дорослого, потім під його контролем) прості трудові дії: прибрати, поставити, рознести.

     Прибирати посуд після їжі (вибірково).

     Разом з вихователем; заправляти ліжко, струшувати простирадло,

     розстеляти ковдру, покривало, збивати подушку.

     Під наглядом вихователя прибирати своє робоче місце (книги,зошити,олівці).

     Допомагати вихователю брати участь в чергуваннях з прибирання класу.

     Витирати пил з меблів, з кімнатних квітів, поливати квіти (вибірково)

 

 

 

 

4 клас

Освітній простір.

Гігієна тіла:

Повторити і закріпити вивчене про частини тіла і предмети санітарії і гігієни.

Уміти самостійно, без допомоги дорослих,виконувати в потрібній послідовності всі етапи ранкового і вечірнього туалету.

       Догляд за одягом і взуттям:

     Вчити розвішувати одяг на вішалки, розкладати  на спинку стільця  перед сном.

     Одягатись і роздягатись в певній послідовності.

     Догляд за взуттям: знати,коли яке взуття одягати; знати місце,де зберігати взуття.

     Продовжити  вчити  шнуруванню черевиків, зав'язуванню і розв'язуванню шнурків.

     Привчати користуватися дзеркалом. Помічати недоліки в одязі, усувати їх самостійно або звертатися до дорослого.

    Догляд за житлом:

     Закріплення всіх навичок, отриманих в молодших  класах,  по прибиранню класної кімнати.

     Знати  назву меблів і їхнє призначення.

     Дотримуватись правил гігієни під час прибирання класу.

     Продовжувати  формувати навички: уміти прибирати і заправляти своє ліжко в спальні.

     Знати призначення кожного предмету постільної білизни (простирадло,ковдра тощо).

     Прибирання і дотримання порядку на парті (розміщення книг і іншого письмового приладдя на своїх місцях).

     Чергування по класу (підготовка дошки до занять, слідкувати за чистотою підвіконня за попереднім нагадуванням педагога).

 

2. СОЦІАЛЬНО - ПОБУТОВЕ ОРІЄНТУВАННЯ

 

Пояснювальна записка

Спостереження і досвід вивчення побутової і соціальної адаптації дітей з порушенням інтелекту до рівня помірної розумової відсталості показують великі труднощі в їх пристосуванні до самостійного практичного життя.

Важко засвоюються ними ускладнені навички орієнтування в суспільному житті: уміння користуватися суспільним транспортом, навички спілкування, використання табличок, оголошень, навички поведінки в громадських місцях. Але не завжди засвоєння цих знань відповідає успішній соціальній адаптації дитини в майбутньому. Безумовно, засвоєння певних знань учнем недостатньо для успішного адаптування в суспільному житті, необхідне спеціальне практичне навчання навичкам спілкування. Це навчання протікає ефективніше, коли дитина на практиці стикається зі всією сумою знань і навичок, пов'язаних з життям людини в сучасному суспільстві.

 

4 клас

Освітній простір.

Я і моя сім'я. Місце проживання:

     Знати своє прізвище та ім'я.

     Знати свій вік,  свою адресу.

     Знати прізвища, імена батьків.

     Знати імена найближчих родичів (брат, сестра, бабуся, дідусь).

Навички спілкування і культури поведінки:

     Вироблення навичок і умінь організованої колективної поведінки.

     Формувати уміння правильно ходити, стояти, сидіти.

     Уміти звернутися з питанням, передати прохання товаришеві, дорослому.

     Уміти  вислухати мову дорослого.

     Уміти дякувати за допомогу, за послугу.

       В школі:

     Знати назву школи.

     Знати директора школи, вчителів, вихователів, лікаря.

     Знати приміщення школи (клас,їдальня, деякі кабінети по можливості) .

     Чітке дотримання всіх режимних моментів.

     Вітатися з працівниками школи.

     Разом з вихователем вітати зі святами працівників школи, батьків.

      Транспорт. Вулиця і її частини:

      Тротуар, проїжджа частина, перехід.  Їх призначення.

      Розуміти значення таблички «Бережися автомобіля»,

      «Перехід».Світлофор, покажчики на перехрестях: «Ідіть», «Стійте».

      Вивчення шляху проходження від будинку до школи і назад.

      Правила поведінки пасажирів в транспорті.

      Правила виходу з транспорту і обхід його.

      Таблички покажчиків зупинок транспорту.

     Випрацьовувати вміння рухатися по тротуару.

     Екскурсії по вулицях (з дорослими).

     Об’єкти роташовані поряд зі школою (орієнтири).

     Правила поведінки на вулиці.

     Дотримання чистоти і порядку на вулиці.

 

 

Культура поведінки на вулиці:

      Вчити дотримуватися правил культурної поведінки на вулиці.

      Уміти користуватися урнами, туалетами.

      Правила культури поведінки в кіно, театрі, на зупинках транспорту, в транспорті.

      Правила поведінки у будинку: виконання постійних доручень в сім'ї та школі, турбота про молодших, старших або хворих членів сім'ї.

Магазин.

      Магазин, його призначення. 

      Вибіркове  читання вивісок «АТБ», «Хлібний кіоск» тощо.

      Покупка в магазинах штучних товарів першої необхідності: хліб, сіль, молоко, масло (за письмою вказівкою дорослого).

      Магазини самообслуговування і з прилавковою системою.

      Обслуговуючий персонал. Професії працівників:  касир, продавець, охорона.

      Уміння скласти покупку в господарську сумку.

      Звіт про покупку вдома і розміщення продуктів по своїх місцях.

Телефон :

Призначення телефону.

Користування телефоном, за необхідності вміти зателефонувати батькам, знати телефони  - 101, 102, 103, 104.

Телевізор:

Уміти користуватися телевізором (включити, виключити, переключити програму).

 

 

 

3. НАРОДОЗНАВСТВО

Пояснювальна записка.

З відродженням національної культури, очищенням джерел історичної пам’яті –    розширюються кола уявлень про культурні традиції українського народу.

1-2 клас

Освітній простір.

Ознайомлювати дітей із народними національними оберегами (калина, верба, віночок, сорочка-вишиванка тощо).

Залучати дітей до української національної обрядовості, підготовки та відзначення народних свят, звичаїв і традицій.

Розвивати у дитини  риси особистості (щирість, гостинність, доброту, щедрість) через багатство національного фольклору (казки, загадки, скоромовки, прислів’я, приказки, народні пісні та ігри).

Формувати знання дітей про побут українського житла.

Діти можуть засвоювати  колядки, щедрівки, народні ігри.

Разом з вихователем можуть водити хороводи.

Сім’я, родинні традиції:

Розширювати знання про сім’ю, рід.

Вчити розповідати про сім’ю за родинними світлинами.

Продовжувати ознайомлювати дітей із формами звертання в українській родині. Ознайомлювати з родинними святами ( день народження), сімейними обов’язками. Формувати    вміння підтримувати щирі, доброзичливі родинні стосунки.

 

Українська оселя:

Давати дітям уявлення про українську садибу: хату, подвір’я, садок.

Ознайомлювати з рослинами на українському подвір’ї (калина, верба).

Розширювати знання про інтер’єр хати та кухні;світлиця– меблі: стіл, диван, шафа.

Народний одяг:

Дати  знання дітям  про український національний одяг.

Познайомити  з національним жіночим костюмом: вишита сорочка,  віночок зі стрічками; національним чоловічим костюмом: сорочка-вишиванка, штани-шаровари.

3-4 клас

Сім’я, родинні традиції:

Розширювати знання про сім’ю.

Продовжувати вчити розповідати про сім’ю за родинними світлинами.

Продовжувати ознайомлювати дітей із формами звертання в українській родині

Ознайомлювати з родинними святами (день народження)

Підводити до розуміння того, що старша дитина в сім’ї має піклуватися про менших.

Українська оселя:

Продовжувати роботу щодо розширення уявлень про українську садибу: хату, подвір’я, садок, квітник.

 

 

 

 

 

4. МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ

Пояснювальна записка.

Одним з основних джерел формування особистості дитини з обмеженими пізнавальними можливостями є оволодіння рідною мовою, мовленнєвим етикетом та етикою спілкування. Тому педагогові надано право самостійно добирати форми та методи реалізації освітніх направленостей з урахуванням індивідуальних можливостей дітей.

Освітній простір.

Культура спілкування:

Продовжувати вчити дітей культури мовленнєвого спілкування:

             розмовляти спокійним, лагідним тоном, з усмішкою;

             не втручатися в діалог старших;

             розмовляти з дітьми та дорослими привітно, тактовно висловлювати відмову, незгоду.

Давати поняття про культуру взаємин:

      негарно мовчати, коли треба говорити і навпаки;

      не використовувати короткі відповіді на зразок “угу”, “ага”;

Засвоїти  форми вітання та прощання. Збагачувати словник дітей новими формами мовленнєвого етикету в ситуаціях вітання (“Привіт”, “Вітаю тебе”, «Добрий день»);

прощавання («До зустрічі», «До побачення»,«На все добре», «Прощавай»); знайомства («Давай познайомимося», «Як тебе (Вас) звати?», «Мене звати… А тебе?»);

 подяки («Я Вам дуже вдячний», “Ще раз дякую”);

форму ввічливого  прохання(«Я тебе (Вас) дуже прошу», «Будьте ласкаві»;     вибачення («Вибачте», «Прошу не ображатися на мене»);

форму ввічливого звертання ( «ВИ» до дорослих , пробачте, Вам, до Вас (для вербальних вихованців).

 

5. ОСНОВИ ЗДОРОВ'Я

Пояснювальна записка.

Одним з основних завдань для дітей з особливими потребами, є формування умінь відчувати небезпеку і уміння берегти власне здоров'я та життя. На кожному віковому етапі життя людина може потрапити у різні небезпечні ситуації. Для унив молодших класів небезпеку становлять падіння, пустощі із сірниками, ігри на будівельних майданчиках, неправильний перехід дороги, купання у водоймищах тощо. Про безпеку осіб з порушенням інтелекту до рівня помірної розумової відсталості  здебільше дбають батьки, вихователі, вчителі, але трапляються випадки коли діти повинні опановувати навички безпечної поведінки самостійно, вчити жити їх в системі «людина-людина-соціум». Дітей обмеженими пізнаними можливостями потрібно навчити діяти за алгоритмом, тобто знаходити відповіді на основні питання: «що трапилося?», «що треба робити?». Виховання повинно бути спрямовано на формування в учнях моделі безпеки в надзвичайних ситуаціях у побуті, на вулиці, в школі, транспорті, лісі, на воді, у громадських місцях. Давати елементарні  знання про те, що про здоров’я треба дбати: робити ранкову гімнастику, повноцінно харчуватися їжею, багатою на вітаміни, багато рухатися. Розповідати про здоров’я та прояви хвороби; пояснювати, куди треба звернутися у випадку захворювання; вправляти у називанні номеру телефону швидкої допомоги, тобто діяти в залежності від умовив яких може опинитися дитина.

 

 

 

1 клас.

Освітній простір.

Сам вдома:

Поняття «Безпека» і «Небезпека».

Дати знання про вибір місця та предметів для безпечної гри.

 Знати як уникнути небезпечних ситуацій під час відсутності дорослих (поведінка на балконі, біля вікна тощо).

Особиста безпека:

Дати знання про особисті правила безпеки, зустрічі в ліфті та під'їзді:

Спілкування з незнайомцями.

Елементарні  правила поведінки при зустрічах з незнайомими людьми.

Як необхідно діяти при дзвінках у двері, телефонних дзвінках.

Навколишнє середовище:

Правила поведінки на відпочинку.

Правила безпечної поведінки на воді, влітку та взимку на льоду.

Небезпеки, що можуть трапитися під час розваг на льоду, воді.

Рости здоровим:

Здоровий спосіб життя.

Родинні та сімейні звички, що забезпечують здоровий спосіб життя

Гігієна харчування:

Їжа — джерело тепла, росту, енергії та здоров'я людини.

Гігієна споживання їжі.

 

 

 

2 клас

Сам вдома: Правила поведінки в ліфті, при зустрічах з незнайомцями.

Як необхідно діяти при дзвінках у двері, телефонних дзвінках.

Світ навколо тебе:

Правила безпеки при переході вулиці.

Перехід (наземний, надземний, підземний).

Облаштування наземного переходу (розмітка, знак «Пішохідний перехід», світлофор).

Навколишнє середовище:

Вогонь — небезпека для навколишнього  середовища.

Сонце і вода, їх користь та шкідливість для здоров'я.

Роль і значення свіжого повітря під час навчальної діяльності.

Особиста безпека  в класі:

Як правильно тримати ручку, олівець.

Рости здоровим:

Правила особистої гігієни (догляд за тілом, зубами, очима).

Ранкова фізична зарядка.

Режим дня та його необхідність

Гігієна харчування:

Значення їжі, шкідливість недоїдання та переїдання.

Необхідність раціонального вживання солодощів та борошняних виробів

 

 

3 клас

Освітній простір.

Сам вдома:

Небезпечні побутові речовини: ртуть, оцте, ліки та їх негативний вплив на здоров'я людини.

Безпека в побуті:

Користування побутовою технікою (під наглядом дорослого), водою (гарячою, холодною).

Причини виникнення пожеж (пустощі з сірниками, запальничками).

Світ навколо тебе:

Пішохідний рух.

Відмінності руху пішохода в місті, поза містом.

Перехрестя.

Визначення небезпеки на дорозі.

На відпочинку:

Правила поводження у лісі.

Загрозливі зустрічі.

Правила поведінки з бродячими тваринами.

Запобігання отруєнню. Ознаки отруєння.

Особиста безпека: Безпека у школі, булінг.

Гігієна школяра:

Шкільні речі — їх розміщення, догляд за ними.

Бути здоровим:

Шкідливі звички та їх негативний вплив на розвиток дитячого організму.

Виклик швидкої допомоги.

4 клас

Освітній простір.

Сам вдома. 

Розваги вдома. Вибір безпечних предметів для ігор.

Безпека в побуті. 

Користування  електроприладами (під наглядом дорослого)

Небезпека користування сірниками.

Модель  поведінки під час виникнення пожежі, затоплення у квартирі, витоку газу, вимкнення світла.

Світ навколо тебе. На дорозі:

Призначення зеленого кольору світлофора .

Як поводитися, коли не встиг перейти дорогу.

Призначення  «острівця безпеки».

На відпочинку:

Пожежа в лісі.

Ліс — пожежонебезпечний об'єкт.

Причини виникнення пожеж.

Відпочинок на воді (льоду).

Основні правила безпеки під час зимового, осіннього, весняного відпочинку біля води.

Особиста безпека:

Вибір безпечних місць для ігор під час перерв або після уроків.

Небезпека контактів з бродячими тваринами.

Гігієна школяра:

Шкільні речі, їх розміщення, догляд за ними.

Зберігання, правильне використання шкільної форми, спортивного та буденного одягу, взуття, їх значення у збереженні здоров'я.

Запобігання  інфекційним хворобам та їх попередження.

Моє здоров’я:

Вітаміни, їх вплив на організм людини.

Виховувати бережне ставлення до продуктів харчування.

Інформувати дітей про шкідливі для здоров’я продукти харчування.

6. ГЕНДЕРНЕ ВИХОВАННЯ.

Пояснювальна записка.

Процес гендеризації в освітній сфері починається, коли дитину віддають до навчального закладу, і продовжується протягом усього навчання. Хлопчики і дівчатка освоюють і вчать один одного, які заняття і поведінка відповідають хлопчикам, а які – дівчаткам, і забезпечують відповідність вчинків кожної дитини.

Питання гендерного виховання стають небайдужими для дитини з того моменту, як вона починає усвідомлювати свою статеву належність, розуміти, що вона не лише дитина, а хлопчик або дівчинка. Статева ідентифікація - один з найважливіших елементів становлення особистості дитини, який впливає на все її подальше життя.

Підготовку дітей до виконання свого життєвого призначення, різних соціальних ролей -  сина, доньки, брата чи сестри - треба починати з раннього віку, коли починає сформуватись особистість.

Метою гендерного виховання є:

 Завдання з гендерного виховання дітей початкової школи віку є:

виховувати у дітей стійкий інтерес і позитивне ставлення до себе, як об'єкта пізнання;

збагачувати знання  про свою сім'ю, рід, звичаї;

поглиблювати знання про розподіл усіх людей на чоловіків і жінок;

про зміст понять «хлопчик», «дівчинка» та анатомічні особливості статевої системи дівчат і хлопців;

• називати статеві органи правильно;
• правильно і компетентна реагувати на прояви сексуального розвитку дітей різних статей;
• чим відрізняєте від мене «вона» («він»)?
• звідки з'являються на світ діти?
• створювати умови для набуття досвіду відносин з навколишнім світом у цілому і світом людей зокрема;
• ознайомлювати з основними функціями сім'ї;
• надавати правдиві відповіді на запитання дітей стосовно статі.

Освітній простір

(Гендерне виховання в освітній діяльності):

«Я» - хлопчик, «Я» - дівчинка. Закріпити знання дітей про представників чоловічої та жіночої статі: їх імена, характер, зовнішній вигляд.

Збагачувати уявлення малюків про одяг дітей різної статі, іграшки. Підтримувати цікавість до захоплень дівчатко та хлопчиків. Виховувати у дітей різної статі доброзичливе ставлення одне до одного, взаємоповагу.

 «Будемо дружити». Формувати дружні взаємовідносини між дівчатами та хлопцями, вчити взаємодіяти з представниками протилежної статі.

«Ми однакові і різні». Розширити знання про відмінність дітей різної статі. Розуміти різницю між дівчатами та хлопцями. Уміти гратися разом, допомагати одне одному. Виховувати у хлопчиків повагу до дівчатко, у дівчаток виховувати бажання – турбуватися про хлопчиків.

Гендерне виховання через гру:

«Як грають хлопці та дівчата», «Доньки-матері», «Перукарня», «Одягаємо ляльку», «Лікарня», «Будівельник», «Водій», «Пожежник», «Рятівник», «Побудуємо міст», «Башта».

Рольові ігри: «Подорож на автобусі», «Мандруємо потягом», «Сім'я», «Я – мама, Я – тато», «Зустрічаємо друзів».

Дидактичні ігри: «Чарівна квітка», «Я в сім’ї», «Смайлики», «Збираємось у гості», «Бажаю тобі…», «Давай миритись», «Добрі слова»

 

 

7. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ

(РІДНА ПРИРОДА).

Пояснювальна записка.

У даному розділі відчутніше постережуться екологічне спрямовання, бо дуже важливо з самого малку навчити дитину не лише орієнтуватися у різноманітті природного оточення, а й допомогти усвідомити значення природи для життя людини, а й відтак і необхідність зберігати її. Міститься певний обсяг знань, які дають розуміння про зв'язок  живого організму із навколишнім середовищем.

Формувати у дітей первинні поняття, що природу потрібно оберігати.

Не можна глумитися і кривдити тварин, треба піклуватися про них;

не можна рвати квітів, ловити комах, топтати жуків. Накопичувати  елементарні знання про явища живої і неживої природи, їх взаємозв’язок.

Спостерігати за   змінами  в природному довкіллі, розрізняти  пори року.

Вчити визначати  стан погоди.

Дотримуватись культури поведінки на природі.

1-2 клас

Освітній простір.

Жива, нежива природа:

Підводити дітей до визначення суттєвої, спільної для всіх об’єктів природи ознаки: вода, земля, пісок, глина, каміння, повітря – не росте, не живиться, не розмножується.

Розкривати дітям найелементарніші зв’язки між явищами природи і змінами в житті рослин (без води рослина засихає; менше світить сонце – листя змінює свій колір).

Кімнатні рослини:

Ознайомлювати дітей із кімнатними рослинами та умовами, необхідними для їх росту.

Закріплювати знання дітей про кімнатні рослини: вони корисні, прикрашають кімнату, очищують повітря.

Ознайомлювати із зовнішніми характерними ознаками кімнатних рослин.

Світ тварин:

Сприяти ознайомленню дітей із різноманітним світом тварин (свійських і диких), їх зовнішньою будовою, з умовами їх існування.

Підтримувати бажання дітей до розуміння взаємозв’язків у природі.

Небо:

Давати дітям знання, що небо буває блакитним, чистим або похмурим. Коли темні хмари, з них часто йдуть дощі.

Взимку морозні та сонячні дні небо синє, безхмарне.

Звертати увагу дітей на купчасті хмари. З’ясувати, чому їх так називають, на що схожі, як вони рухаються по небу.

Повітря:

Давати дітям знання, що повітря навколо нас, воно прозоре, невидиме, легке.

Повітрям дихають рослини, тварини, люди.

Вітер буває різної сили (слабкий, помірний, сильний).

Влітку бувають грози, взимку – заметі літа хуртовини.

 

Вода:

Уточнювати уявлення дітей про зовнішні ознаки води на дотик: тепла, холодна. Вода не має смаку (не солодка, не солона, не кисла), прозора.

Вода тече, наповнює річки, озера, моря. Вона буває чиста і брудна.

Вода може нагріватися, може бути теплою, гарячою (окріп).

Грунт. Земля:

Дати знання, про ґрунт, пісок. Колір піску, ґрунту.

Пісок – білий, жовтий, ґрунт – чорний, глина – жовта.

Дати знання про значення ґрунту для рослин.

3-4 клас

Освітній простір.

Погода:

Розповідати про сезонні зміни в природі, підтримувати бажання дітей самостійно помічати та називати стан погоди, її ознаки: тепла, холодна, дощова, сніжна.

Природні   прикмети:

 Спостереження за зміною положення сонця, станом землі, повітря, рослин, поведінкою тварин, діяльністю людей.

Давати дітям уявлення про характерні прикмети кожного сезону.

Ознайомлювати зі змінами в природі  під час спостережень.

Зв'язок у природі

Вчити встановлювати залежність між погодою та одягом людей.

 

 

 

 

 

Рослини:

Продовжувати ознайомлювати дітей із деревами, кущами, рослинами та змінами в рослинному світі в різні пори року: поява листя на деревах, цвітіння квітів, збирання плодів.

Овочі (цибуля, помідори, огірки тощо), фрукти (яблука, груші, абрикоси тощо).

Давати знання про будову рослин: коріння, стовбур, гілки, листя.

Розповідати, що рослини ростуть в парку, саду, на городі, в лісі, біля водойми. Розрізняти та називати дерева: липа, береза, горобина;

квіти: айстри, чорнобривці.

 Ознайомлювати з найпоширенішими деревами (клен, тополя,сосна тощо).

 Куточок природи:

У куточку природи залучати дітей до довготривалих спостережень:

-поставити у воду гілки, які з часом випустять листочки;

-висіяти насіння квасолі чи  гороху – воно згодом проросте.

Формувати практичні  вміння з догляду за рослинами.

Зміни в живій природі:

Формувати знання, що взимку дерева, кущі відпочивають, на них немає листя, воно з’явиться навесні.

Взимку залишаються зеленими ялина, сосна та інші дерева та кущі.

Вчити визначати, чому в кімнаті рослини ростуть і взимку.

Ознайомлювати дітей із першими весняними квітами.

 

 

Тварини:

Розширювати знання дітей про диких (ведмідь, лисиця, білка, їжак, заєць) та свійських (корова, кінь, коза, свиня, собака, кішка).

Поведінка тварин, способи пересування, характерні особливості, властиві їм звуки.

Розповідати, чому саме називають тварин дикими та свійськими.

Закріплювати знання про птахів.

Комахи: 

 Ознайомлювати дітей із зовнішньою будовою комах, що з настанням холодів їх стає менше, вони ховаються в щілини, під кору дерев, у землю, прокидаються комахи навесні.

Вчити помічати появу перших метеликів, жуків, мух, комарів.

Властивості води.

При низькій температурі вода перетворюється в лід.

Навесні тане сніг, на річках, озерах – лід.

Ознайомлювати з властивостями льоду:

 (слизький, крихкий, твердий, холодний).

Охорона природи:

Залучати дітей до посильної праці в збереженні та відновленні природного оточення;

Охорона мурашників, первоцвітів, збір насіння, підгодовування птахів,

 Приймати посильну участь в сезонних городніх роботах, висаджувати квіти.

 

 

 

 

 

8. ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА

Пояснювальна записка

Дитяча гра – це діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності, в якій дитина відображає враження від їх пізнання. Основним засобом виховання дітей є їхня провідна діяльність – гра. Саме рухлива  гра має посісти чільне місце у  виховній роботі з дітьми з інтелектуальними порушеннями. В основу програми покладена система фізичних вправ, яка направлена на корекцію дефектів фізичного розвитку і моторики, зміцнення здоров'я, на вироблення життєво необхідних рухових умінь і навичок у дітей з інвалідністю.

Діти особливими освітніми потребами мають значні відхилення у фізичному і руховому розвитку. Інертність психічних процесів, конкретність мислення, дефекти пам'яті і уваги обумовлюють надзвичайну повільність формування у них рухових навичок. Необхідно підібрати такі вправи і завдання, які складаються з простих, елементарних рухів. Тому при плануванні рухливої діяльності вихователю необхідно передбачити вивчення одних і тих самих завдань  в рухливих іграх в різних  ситуаціях. У роботі з дітьми даної категорії необхідно пам'ятати, що словесна інструкція, навіть у поєднанні з показом, не завжди буває достатньою для засвоєння вправи. Тому учням потрібна безпосередня допомога в процесі відтворення того або іншого завдання.

В процесі фізичного виховання необхідно добиватися вирішення конкретних завдань:

-           вчити дітей готуватися до  ранкової гімнастики;

-           уміти орієнтуватися в залі за конкретними орієнтирами (вхід, стіни, стеля, підлога, кути);

-                     вчити простим початковим позиціям при виконанні загальнорозвиваючих вправ і руху в різних просторових напрямах (вперед, назад, убік, вгору, вниз);

-                     вчити навикам правильного дихання (після демонстрації вихователя);

-                     вчити виконанню простих завдань за словесною інструкцією вихователя

-                     прищеплювати навички координації руху;

-                     вчити подоланню простих перешкод;

-                     вчити цілеспрямованим діям.

1 клас

Освітній простір.

Рухливі  Ігри

Для шикування: «Підеш гуляти»,  «Птахи і зозуля», «Теремок», «Квач», «Потяг».

 

Для ходьби: «Візьми палицю» - ходьба групами зі своїх місць за палицями і назад, «Підемо в гості» , «Каруселі», «Хто швидше».

Для бігу: «Біжи до мене», «Наздожени м'яч»,

 «Квач». «Ми веселі діти», «Хто перший», «Зозуля!»

Для стрибків:

«Жабки», «Перестрибни через шнур», «Сонечко, дощик», «Сонечко – біжи гуляти, дощик – біжи додому», «Не боюсь», «Шпаки».

2клас

Освітній простір:

Повторення і закріплення ігор на перестроювання з вузького кола в широке, узявшись за руки.

Для ходьби:

«Зроби фігуру», «Ось так поза», «Знайди свій колір», «Коло з мотузки», «Бережи руки».

Для стрибків: «Злови комара», «Конячки» - (конячка, кучер – біг парами).

Ігри: «Курочка і горошинка», «Каруселі», «Підкинь і злови», «Хитра лисиця», «Вудочка», «Чий голос?», «Довгоносий журавель», «Ходить гарбуз по городу»

3клас

Для ходьби: Повторення і закріплення  ігор. «Маленькі витівники», «Совушка», «Що пропало», «Горобці»,»Піжмурки», «Заборонений рух»., 

Ігри з лазінням: «Бережи предмет», «Ведмідь і бджолиний рій».,  «Квач», «Совонька», «Заєць без хатки».

Для стрибків: «Ведмідь і бджоли», «Мисливці і звірі», «Снігові кола»,   

 « Пастух і вовк».

4клас

Для ходьби:

«Запам'ятай рух», «Кішка і миша», «Де подзвонили», «Що пропало?» (з ускладненням), «Збір картоплі», «Удар у бубон», «Лелека ходить по болоту», «Мисливці і зайці», «Довгоногий журавель».

Ігри з стрибками:

«Горобці – стрибунці», «Жаби і цаплі», «Калина»,»Хто вище?»

Ігри з перешкодами:

Виконання  послідовно  вправ: підлізання під дугу, пролізання в обруч, ходьба по колоді, стрибки в глибину (по можливості).

Ігри на орієнтування в просторі:

«Як у нас біля воріт», «До свого прапорця»,  «Зозуля», «Ворітця», «Кролики».

Ігрові вправи:

«Влучив в кеглю», «М’яч в  корзинку», « Передай м’яч », «Попади», «Пройди не зачепи».

Народні ігри:

«Дзвіночок», «Подоляночка», «Диби-диби», «Зайці на галявинці», «Їду-їду», «Лисички та зайці», «Котику сіренький»,  «Сорока-ворона» тощо.

 

9. ДИДАКТИЧНІ ІГРИ

Пояснювальна записка.

Дати уявлення про навколишній світ—предмети, суспільні явища, природу. Вчити виконувати прості завдання, орієнтуватися в просторі, застосовувати сенсорні  вміння. Спонукати до організації гри, як індивідуальної так і в парах, групах. Виявляти цікавість до гри.

 

Освітній простір.

Сенсорний розвиток:

«Чарівна торбинка», «Знайди пару»,

«Половинки», «Добери за кольором», «Втулки», «Впізнай на дотик»,

«Велике — маленьке», «Пірамідки», «Кольорові кульки», «Машини і га-

ражі» тощо.

Ознайомлення із  довкіллям:

«Ведмедик заховався», «Де заховано?», «Веселка», «Де моя половинка?»,

«Чарівні слова», «Ідемо на гостини», «Що для чого?», «Половинки»,

«Зустрічаємо гостей», «Одягни ляльку», «Допоможи мамі» тощо;

Ознайомлення з природою:

«Де чия мама?», «Хто де живе?», «Хто що їсть?», «Овочі і фрукти», «Бабусине подвір’я», «Знайди такий листочок», «Де росте груша?»,  «Хто де живе?» тощо;

Розвиток мовлення:

«Хто як кричить?», «Відгадай, що звучить»,

«Знайди і назви», «Тихо — голосно», «Повтори» тощо.

 

Ігри-експерементування:

Пісок та сніг.

Експериментування за допомогою різних форм з мокрим та розсипчастим снігом, вологим та сухим піском.

«Ліпимо колобки», «Робимо фігурки», «Прокладаємо доріжку», «Візерунки із піску», «Кольоровий сніг», «Ніжки по доріжці», «Цікаві літери», «Цікаві цифри».

Вода.

Способи утворення мильної піни.

Властивості мильної піни.

Мильні бульбашки.

 

 «Веселі мандрівники»,

«Чудові кораблики»,

«Нірки», «Ось яка піна!»,

«Спритні пальчики»,

 «Кольорові бульбашки».

Дзеркало. Дзеркало та люстерко.

«Спіймай сонечко»,

«Сонячні зайчики»,

 «Що вибивається у дзеркалі»,

«Твоя уява».

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА.

Головна роль у справі формування особистості належить педагогу. Від його душевних та моральних якостей залежить самопочуття дитини, його подальша реалізація в суспільстві, формування комплексу особистісних якостей і рис характеру, що стали б основою повсякденних дій, вчинків, поведінки; елементарних знань, уявлень, практичних навичок вмінь, які гарантували б дитині адаптацію до життя, здатність орієнтуватися в ньому, адекватно реагувати на явища, події та людей.

Представлені матеріали програми не претендують на вичерпність ви­світлення широкого кола питань стосовно виховання учнів з особливими освітніми потребами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• Ставитися до інших так, якби ви хотіли, щоб ставились до вас.
• Поважати інших, особливо старших і слабших від себе.
• Не сміятися над каліками.
• Любити і берегти природу і тварин.
• Не проходити байдуже мимо людської біди, горя, розпачу.
• Не залишати тварин у біді.
• Любити природу і все живе.
• Бережливо ставитись до краси.
• Уміти не тільки поспівчувати у горі, але й порадіти чужому успіху.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА.

 

1. Програма виховання та навчання  дітей з особливими освітніми потребами.,- К.: ТОВ «ЛДЛ», 2000.-120 с.
2. Т.І.Поніманська. Дошкільна педагогіка. Навчальний посібник .- К., 2004. – с. 125-129.
3. Програма виховної роботи для загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з особливими освітніми потребами. Укладач: Висоцька А.М., Київ-2010
4. https://doshkilnyk.in.ua/.../dydaktychni-ihry-hrajuchys-zrost
5. https://naurok.com.ua
6. Гендерна соціалізація молодших школярів. Навчально-методичний посібник. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. Укладачі: В.П. Кравець, Т.В. Говорун, О.М. Кікінежді.
7. Інтернет-ресурси