"Прощавай, Букварику!"
Пригоди Колобка на шляху до Лісової школи
Були собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема. Дід і просить:
— Бабусю! Спекла б ти Колобок!
— Та з чого ж я спечу, як і борошна нема?
— От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде Колобок.
Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила гарненько тісто, спекла Колобок та й поклала на вікні, щоб простигав.
А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на призьбу, а з призьби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг, покотився дорогою. Так докотився Колобок аж до лісової галявини, коли це дивиться, а під кущем книжка якась лежить. Взяв її, роздивляється (у руках крутить, сторінки гортає): картинок багато цікавих, написане шось, а прочитати не може, бо букв не знає! Забрав знахідку із собою та й покотився далі, а сам думає:
- Може кого зустріну, то попрошу, щоб прочитали, що то воно за книга!
Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому Зайчик.
— Колобок, Колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, Зайчику, ось у мене що є (показує книжку), тільки я букв не знаю, тож не можу прочитати назву. Допоможи мені:
- Прочитаю, але спочатку виконай моє завдання! Чи знаєш ти українські народні казки?
- Знаю і дуже люблю їх слухати.
- Тоді відгадай, з якої казки рядки?
- Ой, боюся помилитися! Діти, може ви мені допоможете?
- «Півник тим часом замісив тісто, приніс дрова, розпалив у печі, а Мишенята танцюють, співають та в ігри грають…» (унк «Колосок»)
- Які в тебе, Колобочку, помічники гарні!
А ось іще:
- «На городі виростала, сили набирала,
Непомітно, дуже швидко, великою стала.
Став тут дід усіх гукати та красуню рвати.
А цю казку, діти, ви змогли б вгадати? (унк «Ріпка»)
- Ти виконав усі мої завдання, у тебе хороші помічники, тепер моя черга: ця книжка (бере у руки книгу) називається «Буквар», кожен, хто хоче навчитися грамоти, повинен спершу опанувати його. З букварика починається мандрівка в Країну Знань.
- А як же мені опанувати цю складну науку? Навчи мене читати, будь ласка!
- Е, ні, я й сам не дуже читати вмію! Ти краще біжи до Лісової школи, там є учителька, Мудра Сова, вона тебе точно навчить грамоти! А мені вже ніколи.
- Та й пострибав собі зайчик далі. (автор) (зайчик біжить зі сцени)
А Колобок покотився шукати лісову школу. Біжить та й біжить. Коли це перестріває його Вовк:
— Колобок, Колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, Вовчику-братику, краще відпусти, є у мене книжка, буквар називається (показує), по ньому усі вчаться грамоти. От і я поспішаю до Лісової школи вчитися читати.
- Відпущу, якщо виконаєш моє завдання!
Дуже я люблю пісеньки слухати! Заспівай-но мені!
(Діти виконують пісню Н. Май «Букварик»).
Наталя Май «БУКВАРИК»
Мій букварик, мій букварик, -
Він найкращий друг
Прокидаюсь, посміхаюсь,
І беру до рук.
Буква "А" - на зірку схожа,
Буква "О" - проста
Гарно вчитись допоможе
Книжка золота!
Завдання просте - А, Б, В, Г, Д
Хто такий букварик має,
Той не пропаде!
Треба всім старанно вчитись,
Знати головне
Книжка ця найкраща в світі,
Виручить мене.
Буква "А" - на зірку схожа,
Буква "О" - проста
Гарно вчитись допоможе
Книжка золота!
- Яка ж гарна пісня, і друзі твої чудово співали! Нічого робити – відпущу тебе. (вовк йде зі сцени)
А Колобок покотився далі, шукати лісову школу. Біжить та й біжить. Аж іде Ведмідь:
- Колобок, Колобок, я тебе з'їм!
- Не їж мене, Ведмедику, краще відпусти, є у мене книжка, буквар називається (показує), по ньому усі грамоти вчаться. От і я поспішаю до Лісової школи вчитися читати.
- Вчитися – це добра справа! Але що мені з того: от як відгадаєш мої загадки, то відпущу.
- Друзі, допоможете мені?
-
Великий будинок у місті стоїть,
Та завжди, як вулик бджолиний, шумить.
Як чаша, він повний знаннями,
Ласкавий будинок цей з нами. (Школа)
- На базарі їх не купиш,
На дорозі не знайдеш,
І не зважиш на терезах,
І ціни не підбереш. (Знання)
- З ним подружить кожен з вас,
Як піде у перший клас,
Бо хоч завжди він мовчить,
Та читати вас навчить! (Буквар)
- Дуже вправні у тебе помічники. Усі загадки відгадали. Нічого робити – відпущу тебе. (ведмідь йде зі сцени)
А Колобок покотився шукати лісову школу. Біжить та й біжить. Коли зустрічає Їжачка:
- Колобок, Колобок, я тебе з'їм!
- Не їж мене, Їжачку, краще відпусти, є у мене книжка, буквар називається (показує), по ньому усі грамоти вчаться. От і я поспішаю до Лісової школи.
- Колобочку, а ти віршики знаєш? Я їх дуже люблю. От як розкажеш віршика, одразу тебе відпущу.
«Школа»
Наче вулик, наша школа.
Вся вона гуде, як рій.
І здається, що довкола
Розквітають квіти мрій.
Бігають, сміються діти,
Та — лиш дзвоник задзвенить —
Стане тихо, ніби в квіти
Поховались бджоли вмить.
(Д. Павличко)
«Моя школа»
Моя школа – рідне коло
вчителів і друзів.
Я не спізнююсь ніколи
і старанно вчуся.
Я люблю усі предмети,
навіть математику.
Особливо з інтернетом
я люблю займатися.
Є гуртки і кабінети,
Ще й розваги різні.
Як же можна не любити
свою школу рідну?
(К. Мельничук)
- Ой, які ж чудові віршики про школу ви розказали!
Біжи, Колобочку, до Лісової школи. (Їжак йде зі сцени)
От біжить Колобок дорогою... Стрічається з Лисичкою.
- Колобок, Колобок, я тебе з'їм!
- Не їж мене, Лисичко-сестричко, краще навчи мене читати, є у мене книжка, буквар називається (показує), по ньому усі вчаться грамоти.
- Та не буду я читати, бо люблю я танцювати!
- А як я затанцюю, відпустиш мене до Лісової школи ?
- Ось подивимось, що ти вмієш!
(Український танок)
- Ну й танок гарний! Нічого не вдієш – біжи до Лісової школи.
І покотився Колобок лісом, а невдовзі викотився на лісову галявину. Бачить: Сова ходить, навколо неї звірята, птахи на пеньочках сидять, слухають уважно.
- Добридень Вам, пані Мудра Сова! Добридень, звірята!
- І тобі добридень, Колобочку!
- Я подолав такий довгий шлях, стільки пригод зі мною трапилось і нарешті знайшов Лісову школу! Навіть букварик маю! (показує буквар) Візьміть мене в учні, пані вчителько, я дуже хочу навчитися грамоти, потоваришувати із звірятами.
Усі стають у коло, виконують пісню
Н. Май «Шкільна пісня»
Виконання пісні про дружбу Н. Май «Давай дружить»
про публікацію авторської розробки
Додати розробку