Формування толерантного ставлення дітей дошкільного віку до людей з інвалідністю. Нормативно-правова база інклюзивного освітнього середовища

В Законі України «Про освіту»2017 року зазначено наступні глобальні завдання: всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору. Таким чином, у сучасній соціокультурній ситуації головною домінантою є соціалізація особистості дитини як результат її соціального розвитку та формування соціального здоров’я особистості.

Проте, існує також і ряд перерепон, до яких належить інвалідність. Виключно важливого значення  вона набуває на етапі старшого дошкільного віку, який виступає початкови етапом формування вихованця як активного суб’єкта взаємодії із соціумом. Це зумовлено тим, що в даний період особистість дитини включається у важливі сфери суспільства. Старший дошкільний вік є періодом найбільш інтенсивного соціального розвитку дитини, коли відбувається засвоєння елементарних суспільних  норм і правил, формуються уміння і навички рольової поведінки, що імітує соціальні відносини та активно збагачуються спілкування з іншими людьми.

Отже, виникає нагальна потреба в осучасненні змісту, обґрунтуванні та експериментальній перевірці перспективних форм, методів і власне засобів формування толерантного ставлення до людей з інвалідністю серед старших дошкільників в ЗДО. Заклад дошкільної освіти є важливою ланкою соціального інституту неперервної освіти особистості. Його соціально-педагогічна система покликана допомогти дітям в процесі засвоєння соціального досвіду та розвитку соціальних стосунків. Невід’ємною частиною цього процесу є й виховання толерантного відношення до оточуючих.Тому заклади дошкільної освіти повинні відповідати вимогам, що задекларовані ще у Законах України: «Про освіту» (1991), «Про дошкільну освіту» (2001)  і діють до нашого часу.

Отже, сучасні соціокультурні умови, що вимагать від особистості громадської активності та відповідальної дії у різних практичних ситуаціях, роблять проблему формування толерантного ставлення джо людей з інвалідністюу дітей старшого дошкільного віку однією з найбільш пріоритетних. Це зумовлює необхідність створення умов для формування соціального здоров’я в закладах дошкільної освіти, які працюють за різними програмами дошкільної освіти, зокрема: державною програмою «Дитина», а також альтернативними програмами розвитку дитини за педагогікою Монтессорі та Вальдорфською педагогікою.

Тому запровадження інклюзивних підходів в галузі освіти повністю відповідає головним демократичним засадам і цінностям, а це, в свою чергу, потребує від нашої держави формування нових підходів до освітньої політики стосовно осіб з інвалідністю. Генеральна Асамблея ООН у грудні 2006 р. прийняла Конвенцію про права інвалідів, яка була відкрита для підписання 30 березня 2007 р. Вона передбачила основні стандарти забезпечення та захисту прав і свобод людей з інвалідністю. Згідно з цими стандартами люди з інвалідністю мають рівноправно включатись у загальний соціальний процес.

 Сьогодні є два стратегічні документи, які визначають міжнародну політику стосовно людей з інвалідністю, – Конвенція ООН про права інвалідів та План дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з обмеженими можливостями в суспільстві.

На підставі проведеного аналізу поставленої проблеми в багатьох країнах було запропоновано два універсальні напрямки розв’язання цієї проблеми. Більшість людей вважають, що для введення інклюзивного навчання досить забезпечити доступність транспорту, шкільних приміщень, обладнання, програмного забезпечення і надання, у випадку необхідності, відповідної технічної допомоги. Проте, існує багато інших проблем, перша з яких це соціальна сегрегація і дискримінація. Отже, з метою протидії ній та для впровадження принципів «школи для всіх» рекомендувалося в центр навчального процесу поставити індивідуальні потреби дитини з інвалідністю, зосередивши при цьому увагу передусім на визнані потенціалу учня, а не на оцінці ступеню його інвалідності. Також пропонувалося досягти тісної співпраці всіх інституцій, що мають відношення до освітнього процесу. Створив з них єдину системи ми б досягли плавного руху та запобігли зайвому стресу під час навчання.Але, поки що ці напрямки не повністю реалізовано. Рух за підтримку інтеграційних процесів в освіті має тривалу історію в різних країнах світу.

В Україні освіта тісно пов’язана з вихованням, єднаючи їх в єдину систему. Отже цей процес починається ще з дошкільного віку, коли ми і пропонуємо використовувати інклюзивні іграшки. Але, цей період не є однорідним – він поділяється на вікові етапи. І для кожного з них є окремий список компетентностей та знань, що мають бути сормовані. Вони мало схожі між собою, тому і підбір іграшок для конкретного віку дуже відрізняється. В два роки розвивається уява, тому дитиніпотрбні простііграшки, на які можна переносити образи, що виринають у голові. Вона наслідує батьків та оточуючих дорослих і, поступово,починають творчо підходити до звичайних задач. Саме в цей час доречно вводити ляльок та інших іграшок, які дозволяють проводити пряму асоціацію з образами навколишніх людей та самої дитини. Сенситивний період для розвитку толерантності.Потрібно пам’ятати, що кожна іграшка є образним інструментом в руках дитини. Наприклад, лялька є вдображенням людського образу, який дозволяє вдображувати наявний досвід та отримувати новий, пропрацьовувати травми, отриман в результаті спілкування. Така іграшка стає партнером дитини, виконуючи різні функції, залежно від наявної потреби. Вона імітує соціальний досвід, соціальні стосунки. Тому дуже важливо – яка саме іграшка потрапить у руки дитини в цей час. Відома дослідниця Мухіна визначила, що особливо важливу роль мають зовнішнсть та фактура матералу, з якого зроблена лялька або тваринка. Потрібно обирати пухнастих звіряток з приємною на дотик шірсткою. З поміж виразних ознак зовншності, як викликають любов до іграшки виявлено великі очі, овальну голову та великі щоки. Якщо з поміж пухнастих «друзів» з’являються окремііграшки, маючи нестандартну зовнішність, але в лому відповідають таким характеристикам як приязність, добрий вираз обличча, прияна фактура – дитина просто сприймає її вигляд як належне, запам’ятовуючи рзноманстнсть як норму. Але, К.Д.Ушинськийписав у своїх роботах, що найкращою грашкою для дитини є та, яку вн або вона може самостійно змінити. Прикладом таких іграшок є конструктор, тому дуже гарно, що в асортиментінайвдомшої серед його фірм «лего» є персонаж на нвалідносу візочку. Разом з ним змінюючи свій іграшковий світ, малеча засвоює наявні для ляльки обмеження та вчиться будувати пандуси і відчувати задоволення від творчої роботи. Але, асортимент подібних іграшок в «чоловічому» сегмент невеликий. Для дівчат є барбкен з нвалднстю, а для хлопців вибір вельми обмежено. Проте, поділ іграшок за статтю – це архаїзм, який існує лише в уяві батьків.Граючи іпобутовими грашками – праскою, кухнею – хлопчики засвоюють норми сімейного життя, вчаться самообслуговуванню. Використовуючи ляльку – отримують потрібний всім соціальний досвід.

Проте, батьки не завше розуміють його необхіднсть. Почувши про формування психіки дитини через гру, деякі дорослі роблять хибні висновки, тому навпаки поинають стежити, або донька не торкалася пістолету, а син – ляльок, переживаючи, що подібна гра вплине на гормональний рвень чи зробить хлопця більш фемінним, а дівчинку- маскулінноюівикличе проблеми з статевою ідентифікацією. Це ускладнює дитині вивчення навколишнього світу та звужує кругозір, заважючи приміряти соціальні ролі. Більш того – може викликати психологчн проблеми на кшталт страху перед технікою в двчинки, яку налаштовували щоце «чоловіча річ». Крім того, конструктор та розбіріграшки на деталісприяє розвитку технічних навичок, а ляльки – соціальної комунікації, тож обмеження дитини в цих засобах пізнання світу, обмежуються іважлив людські компетенції. Отже, на несвідомому рівні в дитину закладють певні відхилення від норми розвитку.

Проте, якщо грашку використовувати правильно, можна сформувати зовсім інші погляди на життя. Надавши хлопям та дівчатам все розмаїття іграшкового світу, ми можемо показати їм його толерантним та приймаючим.

З першого дня дитина невпинно засвоює нові знання про навколишній світ. Вона знайомиться з новими людьми, порівнює їх із собою й знаходить усе більше відмінностей – тембр голосу, колір волосся, шкіри, різні інтереси. Деякі діти пам’ятають свій подив, коли вони вперше почули іноземну мову або зустріли людину іншої раси. Також іноді діти не завжди знають, як реагувати, коли в їхній клас уперше заїжджає дитина в інвалідному візку.

Батьки не часто самі піднімають із дошкільниками теми інвалідності або індивідуальних особливостей. Поштовхом до цього може стати особиста зустріч, але куди простіше й завбачливіше, коли дитина розширює свій кругозір у звичному для неї середовищі, нічого не соромлячись і не ризикуючи поставити в незручну ситуацію нових знайомих. Найкраще для цього підходять іграшки – вони надовго втримують увагу дитини, забезпечують наочність і дозволять програти сотні ситуацій, поки вона звикне до особливостей тієї або іншої ляльки. А в деяких випадках – і до власних особливостей, коли серед іграшок подібного типу дитина знаходить когось схожого/схожу на неї саму.

Формувати толерантне ставлення в дитини важливо із юного віку, коли картина світу вільно доповнюється новими елементами. Так у свідомості дитини складається визнання того факту, що люди можуть відрізнятися від неї та що права в них однакові. Це формує ставлення до іншого, як до самого себе (не роби іншому того, чого не прагнеш собі, возлюби близького, як себе самого), що є основою моральності в різних етичних системах. І закладається ця основа в дитинстві, у тому числі в грі зі спеціальними іграшками, які доносять цю думку не через нотації й декларації дорослих, а через приємний і зрозумілий метод гри. Звичайно, такі іграшки потрібні й самим дітям із обмеженими можливостями. Вони допоможуть відіграти свій досвід і відчути свою приналежність до певної групи, її прийняття й підтримку. Коли дитині важко ідентифікувати себе зі звичайними «барбі», у хід йдуть іграшки, що стимулюють розвиток толерантності. До цього ефекту ми повернемося пізніше. Наразі я хочу наголосити чому саме важливо привносити такі іграшки у звичайні дитячі садки, навіть коли в них немає дітей з інвалідністю.

Освіта є важливим чинником соціалізації, в тому числі і для людей з інвалідністю. Починається цей процес іще з дитячого садка, до якого «особливих» дітей часто не приймають. А якщо і приймають, то не мають можливості створити відповідні умови, тому дитина лише формально виховується у своїй групі. Таким чином вони не отримують належного рівня соціалізації і, після завершення цього етапу, дитина не вміє вибудовувати нові соціальні зв’язки та не має потрібного рівня знань, але згідно закону повинна відвідувати навчальний заклад. Часто – так само, як і дитячий садок – лише формально. Фахівцями з інклюзивної педагогіки були проведені дослідження, які констатують, що приблизно 98% дітей з інвалідністю не відвідують школи і не вміють писати. [9] Це свідчить, що одна з глобальних цілей розвитку суспільства у нинішньому тисячолітті (забезпечення початкової освіти у всьому світі) залишається недосяжною.

Інтеграція та участь мають важливе значення для людської гідності, а також для утвердження та реалізації прав людини. Таким чином, освіту для людей з інвалідністю слід розглядати і як засіб сприяння визнанню в людях відмінностей. Вона складає частину виховання громадянських почуттів. Діти, які закінчили школу, незалежно від наявних функціональних порушень, мають більше шансів стати активним членом суспільства. Це відкриває можливості піти у коледж чи університет, знайти роботу чи відкрити власний бізнес. На цьому неодноразово акцентували увагу міжнародно-правові акти та  тематичні дослідження.

На підставі проведеного аналізу поставленої проблеми в багатьох країнах було запропоновано два універсальні напрямки розв’язання цієї проблеми.  Більшість людей вважають, що для введення інклюзивного навчання досить забезпечити доступність транспорту, шкільних приміщень, обладнання, програмного забезпечення і надання, у випадку необхідності, відповідної технічної допомоги. Проте, існує багато інших проблем, перша з яких це соціальна сегрегація і дискримінація. Отже, з метою протидії ній та для впровадження принципів «школи для всіх» рекомендувалося в центр навчального процесу поставити індивідуальні потреби дитини з інвалідністю, зосередивши при цьому увагу передусім на визнані потенціалу учня, а не на оцінці ступеню його інвалідності. Також пропонувалося досягти тісної співпраці всіх інституцій, що мають відношення до освітнього процесу. Створив з них єдину системи ми б досягли плавного руху та запобігли зайвому стресу під час навчання.Але, поки що ці напрямки не повністю реалізовано.Тим не менш, майже всюди є іграшки, спрямовані на досягнення цієї мети. Це пов’язано з високим рівнем попиту на товар, адже поки вони не мають великого різноманіття, хоча, є необхідними для дітей  дошкільного віку.

Дитина старшого дошкільного віку потребує доброзичливої уваги до себе, співпраці та взаєморозуміння.Дорослий, який розвиває в дитині соціальні навички повинен заохочувати її інтерес до моральних цінностей суспільства та створити  оптимальну ситуацію особистісного розвитку для старшого дошкільника і готує його до подальшого навчання у школі.

В цей період дошкільники з задоволенням діляться враженнями та знайомляться з новими людьми, а також спільно з ними створюють нові засоби проведення дозвілля і саме за таких умов відбудеться найефективніший вплив з формування толерантного ставлення до людей з інвалідністю у дитини старшого дошкільного віку.

• Закон України Про освіту  (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст.380)
• Закон України Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 42, ст.213)
• Закон України Про дошкільну освіту (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 49, ст.259)
• Закон України Про охорону дитинства (преамбула у редакції Закону України від 26.01.2016 р. N 936-VIII, із змінами, внесеними згідно із Законом  України від 07.11.2017 р. N 2180-VIII)
• Проект «ЗАКОН УКРАЇНИ Про систему громадського здоров'я»
• Закон України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 1, ст.2)
• Закон України Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації інклюзивного навчання (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 30, ст.1011)

Отже, можна зробити висновок, що в наш час проблема формування толерантного ставлення до осіб з інвалідністю у дітей старшого дошкільного віку засобами інклюзивних іграшокє актуальною.