Просвітницько-виховна година на тему: «Великомученик Димитрій Солунський»

ДНЗ «Борщівський професійний ліцей»

Просвітницько-виховна година на тему: «Великомученик Димитрій Солунський»

 Підготував вихователь

ДНЗ «Борщівський професійний ліцей»

     Сергій ВАХУЛА

Просвітницько-виховна година на тему: «Великомученик Димитрій Солунський»

Мета:

-поглибити знання учнів про найвищі морально – естетичні ідеали вироблені людством;

-продовжити ознайомлення учнів з духовними надбаннями людства з метою формування в них високих моральних якостей: доброти, чуйності, милосердя.

Епіграф

“Прийдіть усі вірні, зійшовшися, похвалімо Христового борця і мужнього світоча Дмитрія” – Стихира на малій вечірні.

Святий Климент Олександрійський велич і значення мученика описує такими словами: “Мученик дає потрійне свідчення:

-про себе, що він зі справжньою вірністю вірі стоїть при Богові;

-проти свого противника, що він надаремно наступає на того, що непохит­ний у любові;

-для Господа, що в його науці знаходиться Божа переконлива сила, яку навіть боязнь смерті не може перемогти”.

Свята Церква від перших віків християнства високо цінила й цінить заслуги мучеників, їх почитає, їх ставить нам за взірець герой­ської любови до Бога та визнавання святої віри.

Деякі з них, що в особливий спосіб відзначилися своєю ревністю і мужністю у визна­ванні святої віри та чудами, що ними їх Господь Бог прославив після смерті, мають у церковному році свої урочисті свята.

До них належить святий Дмитрій, якому свята Церква дала титул великомученика й мироточця. Східна Церква святкує його пам’ять 8-го листопада 26 жовтня (за ст. стилем), а Західна Церква — 8 жовтня.

Мученицька смерть і прослава святого Дмитрія

Святий Дмитрій (Димитрій) жив у другій половині третього сторіччя у місті Солуні, по-грецьки — Тессалоніке, де його батько був висо­ким цісарським достойником. Після смерті батька цісар Максиміліан зробив його солунським проконсулом. 

Святий Дмитрій від дитинства був вихований у християнській вірі. Хоча займав високу посаду, але свою віру явно визнавав та був апостолом своєї віри. За це цісар Максиміліан наказав вкинути його до в’язниці.

Святий великомученик Дмитрій позбувся всього, що мав тут, на землі, а для цього треба було правдивого рішення.Чого тільки не робиться із-за любові? Хто любить, той готовий на будь-яку жертву. Любов до Бога і жертва для нього мусить бути невід'ємною ознакою кожного християнина: "Хто зможе відлучити нас від любові до Христа? Чи горе, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?

Проведення вихователем Вахула С.С. просвітницько-виховної години на тему: «Великомученик Димитрій Солунський»

Святий великомученик Дмитрій Солунський був сином римського проконсула у Тессалоніках (сучасна назва Салоніки, слов'янська назва - Солунь). Йшло уже третє століття християнства, римське язичництво, духовно зломане і переможене життям мучеників і сповідників Розп'ятого Спасителя, посилювало гоніння.

Батько й мати св. Дмитрія були таємними християнами. В таємній домашній церкві, яка була в домі проконсула, хлопчик був охрещений. Дмитрій одержав християнське виховання.

Коли помер батько, а Дмитрій став уже повнолітнім, імператор Галерій Максиміан, який вступив на престол в 305 році, викликав його до себе і, переконавшись в його освіті і військово-адміністративних здібностях, призначив на місце батька проконсулом Тессалонікійської області. Головне завдання, поставлене перед молодим стратегом, полягало в обороні міста від варварів і знищенні християнства.

Цікаво, що серед варварів, які несли загрозу римлянам, важливе місце посідали наші предки словяни, які радо оселювались на Тессалонікійськім півострові. Існує думка, що родичі Дмитрія були слов'янського походження. Щодо християн, то воля імператора була висловлена однозначно: "Посилай на смерть кожного, хто призиває ім'я Розп'ятого". Імператор навіть не мав підозри, призначаючи Дмитрія, яку широку дорогу відкриває Дмитрію для сповідування християнських подвигів.

Прийнявши призначення, Дмитрій повертається в Тессалоніки і відразу, в той самий день, заявляє, що він християнин, і перед усіма прославляє Ісуса Христа. Замість того, щоб переслідувати християн, він став відкрито навчати мешканців міста християнської віри і викорінювати ідолопоклонство та поганські звичаї. Автор життя святого Дмитрія Метафраст каже, що він став для Тессалонік у своїй безмежній вірності Спасителю "другим апостолом Павлом", бо саме "апостол народів" колись заснував у цьому місці першу громаду віруючих (1 Сол., 2 Фес.), Святому Дмитрію Провидіння Боже визначило шлях піти за святим апостолом Павлом, наслідуючи мученицьку його смерть.

Коли імператор Максиміан довідався, що призначений ним проконсул - християнин і багато римських підданих, захоплені прикладом Дмитрія, прийняли віру в Спасителя, гніву імператора не було меж. Повертаючись з походу з Причорномор'я, імператор, сповнений бажання знищити солунських християн, вирішив вести свою армію через Тессалоніки.

Довідавшись про це, святий Дмитрій завчасно дав вказівку своєму вірному помічнику Луппу роздати маєток убогим, сказавши: "Розділи багатство земне між ними - будемо шукати собі багатства небесного", а сам віддався посту і молитві, готуючи себе прийняти вінець мученика.

Імператор Максиміан ввійшов у місто і викликав до себе Дмитрія, той сміло визнав себе християнином і засудив марність римського ідолопоклонства. 

Максиміан дав вказівк вкинути Дмитрія до в'язниці. Тим часом імператор віддався ганебним гладіаторським побоїщам, милуючись, як його улюблений борець Лій скидав з високого помоста на списи воїнів, переможених ним християн. Відважний юнак Нестор, з солунських християн, прийшов до в'язниці, до свого наставника Дмитрія, і просив його дати благословення на боротьбу з варваром Лієм. Одержавши благословіння, Нестор переміг Лія і скинув його з помосту на списи воїнів, так само, як вбивця-язичник скидав християн.

Розгніваний імператор наказав негайно позбавити життя святого мученика Нестора, а також послав воїнів до в'язниці пробити списами святого Дмитрія. На світанку 8 листопада (за старим стилем 26 жовтня) 306 року в підземну в'язницю прийшли кати і пробили святого Димитрія списами. Тіло святого великомученика Дмитрія було викинуто на їжу диким звірам, але побожні солунські християни взяли тіло і похоронили.

За часів святого рівноапостольного Константина (306-337) над могилою святого Дмитрія було збудовано церкву. Почитання великомученика Дмитрія почалось відразу після прийняття хрещення Київської Русі. На початку 70-х років XI століття був заснований Дмитріївський монастир у Києві, відомий нам пізніше Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир. Побудував монастир син Ярослава Мудрого великий князь Ізяслав, у хрещенні одержавши ім'я Дмитрій. Пам'ять святого Дмитрія Солунського з давніх часів була пов'язана з подвигом воїнів, патріотизмом і захистом рідної землі.

 Геройську віру святого Дмитрія Господь Бог прославив не тільки різними чудами після його смерті, але також нетлінністю тіла та мироточивістю. Коли, через сто років після його смерті, відчинили гріб — то знайшли його тіло нетлінне, а його кості видавали пахуче миро, яке зціляло недужих.

Проведення вихователем Вахула С.С. просвітницько-виховної години на тему: «Великомученик Димитрій Солунський»

Культ святого великомученика Дмитрія

Дар чудес, нетлінність тіла та мироточивість стають джерелом великого й широкого культу святого Дмитрія не тільки в Греції, але й по цілій Слов’янщині. До його гробу з року в рік з усіх сторін поспішають сотні й тисячі паломників. Він допомагає в кожній біді й потребі.

Жовніри вибирають його за свого опікуна. У V столітті над його гробом побудовано величний храм. Як широко його культ охопив слов’янські землі, свідчить те, що тільки на Балканах є понад двісті церков, присвячених святому Дмитрієві.

Культ святого Дмитрія приходить з християнською вірою і на наші – українські землі. Про цей культ о. Андрій Трух (ЧСВВ) у книзі Життя святих пише: “У Русі-Україні святий мученик Дмит­рій утішався великим почитанням.

Празник святого Дмитрія належить до середніх свят. З цим празником пов’язана згадка про землетрус, який був у Царгороді 26 жовтня (8 листопада за новим стилем) 740 року. У богослуженні в день святого Дмитрія свята Церква пригадує нам його геройську віру та різні чесноти.

Вона славить його як мужнього Христового воїна й ісповідника, як чудотворця, що лікує недуги душі й тіла та помагає в кожній потребі. “Мучениче страстотерпче, святий Дмитріє, — співаємо на стихирах вечірні, — ти чудами світиш світові, наче сонце. Тож святкуючи твою пам’ять, ми всі радіємо твоїми чудами… ” А в п’ятій пісні канону утрені читаємо: “Ті, що з вірою щиро прибігають до твого храму, Дмитріє, скоро звільняються від недуг і душевних терпінь”.

Він заступається за нас перед Богом: “Сьогодні побожно свят­куємо празник Дмитрія страстотерпця, бо він безустанно молить­ся до Христа, щоб усім дати мир і милість”, — каже сідален на утрені. “Маємо тебе, — сказано у стихирі на стиховні малої вечірні, — як дателя багатьох дарів. Господній угодниче, бо ти сповняєш просьби, що їх завжди маємо”.

Святий Дмитрій не тільки чудотворець і заступник у небі, але й мироточець. “Дмитріє, — читаємо в першій пісні канона утрені, — ти створене джерело пахучого й щирого мира, омий моє серце від мерзоти пристрастей, і практикуванням чеснот зроби мене запахом Христовим, ум мій ублагородни, щоб оспівував твої божественні благодаті”.

Святий великомученик Дмитрій — наш взірець і заступник

Головна мета святкування празників святих мучеників — роз­мірковувати над їхнім геройським визнаванням святої віри, ми повинні вчитися від них свою віру любити, її цінувати та мати мужність її визнавати.

Визнавання віри це одна з ознак доброго і практикуючого християнина. Такий християнин своєї віри ніколи не ховає, не стидається її, не перечить їй, нею не торгує, її не змінює, але визнає її словом, ділом і цілим своїм життям.

Такої віри від кожного з нас вимагає сам Ісус Христос, який каже: “Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем Небесним. Хто ж мене зречеться перед людьми, того і я зречусь перед Отцем моїм Небесним” (Мт. 10, 32-33).

Усе наше життя і кожний його акт повинен бути проповіддю нашої святої віри. “Визнавання віри, — каже святий Йоан Золотоустий, — діється не тільки устами, але й ділами. І коли їх нема, то ми наражаємо себе на небезпеку, що будемо покарані з тими, які свою віру заперечили”.

У великих храмах, як правило, відбувається 2 служби, зранку в сам день свята 8 листопада та напередодні о 17-00 7 листопада.

В суботу, яка передує святові Дмитрія (Димитрія) Солунського віруючі грецького обряду поминають своїх померлих родичів. Її називають Дмитрівська (Димитрівська) поминальна субота.

 Висновок:

 Християнське виховання учнів формує їхній духовний світ, моральні цінності та світогляд, спираючись на християнські принципи, які вчать любити ближнього, дотримуватися Божих Заповідей і будувати своє життя на духовних, а не матеріальних, основах.

 Воно сприяє розвитку розсудливості, мудрості та щасливого життя, незважаючи на труднощі, а також виховує відповідальність, терпіння та повагу, створюючи гармонійну особистість.