ПРОВІДНІ ТУРИСТИЧНІ ЦЕНТРИ АВСТРІЇ ТА УГОРЩИНИ: ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

ТЕМА КУРСОВОЇ РОБОТИ:

ПРОВІДНІ ТУРИСТИЧНІ ЦЕНТРИ АВСТРІЇ ТА УГОРЩИНИ: ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

 

 

 

 

                                                                                      Курсова робота

                                                                                      студентки гр. 3250-1

                                                                                      Кухаренко Анастасії Юріївни

 

                                                                                      Науковий керівник –

                                                                                      кандидат історичних наук,

                                                                                      доцент Маклюк

                                                                                      Ольга Миколаївна

 

 

 

 

 

Запоріжжя, 2012 рік

З М І С Т

 

ВСТУП.........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНІ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНИХ ЦЕНТРІВ АВСТРІЇ ТА УГОРЩИНИ..................................8

1.1. Фізико-географічна характеристика Австрії.....................................................8

1.2. Фізико-географічна характеристика Угорщини..............................................11

1.3. Порівняльний аналіз фізико-географічних особливостей Австрії та Угорщини...................................................................................................................15

 

РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНИХ ЦЕНТРІВ АВСТРІЇ ТА УГОРЩИНИ............................................................................................................18

2.1. Соціально-економічна характеристика Австрії...............................................18

2.2. Соціально-економічна характеристика Угорщини.........................................25

2.3. Порівняльний аналіз соціально-економічних особливостей Австрії та Угорщини...................................................................................................................31

 

РОЗДІЛ 3. ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОВІДНИХ ТУРИСТИЧНИХ ЦЕНТРІВ АВСТРІЇ ТА УГОРЩИНИ....................................................................................35

3.1. Провідні туристичні центри Австрії.................................................................35

3.2. Провідні туристичні центри Угорщини...........................................................41

3.3. Порівняльний аналіз туристичних центрів Австрії та Угорщини.................47

ВИСНОВКИ..............................................................................................................50

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ...........................54

ДОДАТКИ.................................................................................................................57

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Слово «tourist» з'явилося в англійській мові на початку XIX століття і в перекладі з англійської означає: той, хто здійснює поїздку заради власного задоволення чи розширення культурного кругозору. За визначенням ООН «турист» – це особа, що перебуває в даній місцевості терміном більш ніж на одну ніч і менш ніж на рік.

Туризм – порівняно молодий феномен, що має, проте, коріння, які йдуть далеко в минуле. Історія туризму – це тимчасова періодизація туризму, яка переслідує виділення внутрішньо однорідних етапів в його розвитку. З даним поняттям ми стикаємося, практично, кожен день. Це можуть бути повідомлення з рекламних оголошень по радіо, телевізору, в Інтернеті; розмови оточуючих, що побували в якомусь турі; вид з вулиці офісу туристичної фірми, на вхідних дверях якого завжди можна побачити оголошення про «гарячі» тури і т.д.

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, яка надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає доход у скарбницю. Крім значної статті доходу туризм є ще й одним із потужних факторів посилення престижу країни, зростання її значення в очах світового співтовариства.

З економічної точки зору туризм – це особливий вид споживання туристами матеріальних благ, послуг і товарів, що виділяється в окрему галузь господарства, що забезпечує туриста всім необхідним: транспортними засобами, об'єктами харчування, розміщення, культурно-побутовими послугами, розважальними заходами. Таким чином, туризм входить в число найбільш перспективних галузей національної економіки в багатьох країнах.

Туризм – не тільки найбільший, але й один з найбільш динамічно розвинутих секторів світової економіки. За швидкі темпи росту він визнаний економічним феноменом сторіччя.

Однак, будучи складною соціально-економічною системою, туризм схильний до впливу з боку численних факторів, роль яких у кожен момент може бути різною як за силою, так і за тривалістю впливу на розвиток туризму. Тому їх облік об'єктивно необхідний для організації ефективної туристичної діяльності. Серед найбільш важливих факторів, що впливають на розвиток діяльності туризму виділяють наступні:

• природно-географічні;
• культурно-історичні;
• економічні;
• соціальні;
• демографічні;
• політико-правові;
• технологічні;
• екологічні.

Відтак, у зв’язку з тим, що в останні десятиліття туризм і рекреація вийшли на позиції однієї з провідних галузей світового господарства і стали важливою частиною національної економіки та джерелом добробуту самих різних країн світу, а також важливості врахування зовнішніх факторів впливу на ефективний розвиток туристичної діяльності, виникають нові тенденції розвитку економіки країни, які диктують інше ставлення до формування регіонального туристично-рекреаційного продукту. У цих умовах з'явилася цілком очевидна необхідність у виконанні спеціального рекреаційного дослідження територій Австрії та Угорщини.

Нарешті, проблеми, з якими зіткнулися Австрія та Угорщина – вибір стратегічного курсу розвитку туристичної діяльності з огляду на наявні природні, рекреаційні, соціально-економічні та культурно-історичні ресурси, – постали зараз і перед Українською державою. Тому важливим і цікавим для сучасної України є вивчення досвіду країн, які зуміли створити добре спрацьовану систему туризму, підвищити його частку в національній економіці, а також домоглися зростання інтересу до своєї країни в очах світового співтовариства.

Об’єкт дослідження – Австрійська та Угорська Республіки.

Предмет дослідження – діяльність провідних туристичних центрів Австрії та Угорщини.

Мета дослідження – аналіз впливу географічного розташування, соціально-економічних особливостей розвитку на туристичну діяльність як такої, визначення та характеристика провідних туристичних центрів Австрії та Угорщини, а відтак роль туризму в житті суспільства розглянутих країн, та надання порівняльної характеристики туристичних ресурсів Австрії та Угорщини.

Досягнення дослідницької мети передбачає вирішення таких основних завдань:

– надати фізико-географічну характеристику Австрії та Угорщини, провести її порівняльний аналіз;

– окреслити основні соціально-економічні та культурно-історичні особливості розвитку Австрії та Угорщини, зробити порівняльну характеристику;

– визначити роль фізико-географічних та соціально-економічних можливостей країн на організацію туристичної діяльності;

– охарактеризувати провідні туристичні центри Австрії та Угорщини, визначити спільне та відмінне.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють часовий проміжок між початком ХХ століття, коли надбанням громадськості стали основні статистичні дані, пов’язані з розвитком економіки та демографічною ситуацією країн, а також географічні дані, до сьогодення.

 Методи наукового дослідження. Для реалізації поставленої мети були використані наступні методи: 1) статистичний – дозволяє отримати кількісні характеристики і виявити загальні закономірності шляхом усунення випадкових особливостей окремих одиничних спостережень; 2) аналітичний – допомагає перейти від нерозчленованого опису досліджуваного об'єкта до виявлення його будови, складу, а також його властивостей та ознак; 3) картографічний – метод дослідження, заснований на отриманні необхідної інформації за допомогою карт для наукового і практичного пізнання зображених на них явищ; 4) порівняльний – передбачає виявлення подібностей та відмінностей в об'єктах, явищах і процесах, їх властивостях і станах, а також допомагає розділити спільні та відмінні ознаки і властивості досліджуваних об'єктів і процесів їх розвитку; 5) метод асоціацій – метод, заснований на вивченні схожого за властивостями об'єкта з іншим об'єктом; 6) метод районування – слугує важливим інструментом регулювання територіального розвитку, що використовується в регіональному плануванні та управлінні, зокрема, при розробці статистичних звітів та соціально-економічних прогнозів, а також при обґрунтуванні адміністративно-територіального устрою; а також 7) описовий метод – вид наукового методу, який представляє собою систему процедур збору, первинного аналізу та викладу даних і їх характеристик.

Джерельна база дослідження охоплює статистичні збірники, навчально-методичні матеріали та літературні джерела, демографічні словники та енциклопедії, різні картографічні матеріали, журнали, Інтернет-ресурси, а також наукову і науково-популярну література. Теоретичною базою дослідження стали праці зарубіжних вчених з питань економічного, соціально-демографічного і туристичного розвитку Австрії та Угорщини. Істотний вплив на зміст виконаного дослідження, особливо в частині розкриття сутності і особливостей впливу економічних процесів на соціально-демографічний і туристичний розвиток країн надали роботи видатних російських вчених: Антонова І.К., Дмитрієва Є.А., Звонцов Г.Н., Морозова С.Н., Ареф’єв В.Є., Сидоренко Н.Г., Лопатніков Д.Л., а також Відяпін В.І., Степанов М.В., Вольський В.В., Булатов А.С.. Також були використані матеріали праць таких зарубіжних вчених як Hudman Lloyd E., Hall Derek R., Lyman, Rick, Hebbert Charles. Додатковий матеріал було взято із зарубіжної періодичної преси. Використовувалися статті та публікації «The New York Times», «The Seattle Times», «Metro World News», «The Prague Post», «The Guardian». Серед інших джерел фігурують вільно доступні у всесвітній мережі Інтернет публікації та статті з заявленої тематики. Таким чином, задіяне широке коло джерел, що дозволяє різнобічно розглянути становлення та розвиток діяльності провідних туристичних центрів Австрії та Угорщини.

Структура курсової роботи визначається постановкою проблеми, мети і завдань наукового дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, кожен із яких поділяється на підрозділи, висновків, списку використаних джерел і літератури (54 найменування). Загальний обсяг курсової роботи – 64 сторінки, з яких 50 сторінок займає основний текст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ПРИРОДНІ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНИХ ЦЕНТРІВ АВСТРІЇ ТА УГОРЩИНИ

 

1.1. Фізико-географічна характеристика Австрії

Австрія, офіційна назва – Австрійська Республіка – держава в центрі Європи. На півночі межує з Чехією, на північному сході – зі Словаччиною, на сході – з Угорщиною, на півдні – зі Словенією та Італією, на заході – з Ліхтенштейном і Швейцарією, на північному заході – з Німеччиною. Площа Австрії складає 83 тисячі км². Загальна протяжність країни складає 2,563 км [1].

1/4 поверхні Австрії займають молоді складчасто-брилові та складчасті хребти Східних Альп, що об'єднуються в субширотні ланцюги. Осьова зона гір з гірничо-льодовиковими формами рельєфу на заході піднімається вище 3300–3500 м (вершина Гросглокнер, 3798 м), на сході до 2400 м. Снігова межа в середньому знаходиться на висоті 2500–2800 м. Деякі вершини увінчані льодовиками (Пастерце, довжина 10,2 км). На півдні і півночі осьовий ланцюг Східних Альп облямований більш низькими хребтами, що відрізняються великою крутістю схилів, сильною розчленованістю і розвитком карсту. Уздовж північної периферії Альп, від західного кордону на заході до Віденського лісу на сході, знаходяться флішові низькогір'я. Для Східних Альп в межах Австрії в цілому характерні великі поздовжні долини (з ріками Інн, Зальцах, Енс та ін.), а в східних передгір'ях – улоговини (Грацька, Клагенфуртська та ін.) На сході розташована Штирійсько-Бургенландська горбиста рівнина, що спускається до Віденського басейну, що є частиною Середньодунайської рівнини; на півночі і північному сході – горбисті низькогір'я (400–900 м) Мюльфіртель, Вальдфіртель, Вейнфіртель та ін., що складають південне оздоблення кристалічного Чеського масиву. Між цим масивом і Східними Альпами розташована рівнинна смуга (Інфіртель) з кількома ярусами терас Дунаю [10].

Основна територія Австрії розташована в басейні Дунаю, крайній захід країни відноситься до басейну Рейну. Протяжність Дунаю на території Австрії складає 350 км. Найбільшими його притоками є Інн (з Зальцахом), Енс, Драва і Морава. Гірські річки відрізняються крутим падінням, швидкою течією, володіють значними енергоресурсами [1].

В Австрії близько 580 озер, головним чином льодовикового походження. Їх особливо багато в північних передгір'ях Альп (Аттер, Траун та ін.) На кордоні з Німеччиною і Швейцарією знаходиться велике Боденське озеро (площа 538,5 км ²), на кордоні з Угорщиною – озеро Нейзідлер-Зе (156,9 км, австрійська частина – 135 км). Вони льодовикового походження, їх котловани розорані древніми льодовиками; як правило, озера глибокі, з холодною, прозорою водою [35].

Австрія має помірний, перехідний до континентального клімат. Особливості клімату Австрії безпосередньо залежать від ряду географічних чинників, зокрема від рельєфу. Як правило літо тепле, середня температура в цей період +20 ºС. Найбільш спекотні місяці – це липень і серпень. По мірі зміни висот температура падає і може досягати нульової позначки, але це відбувається набагато рідше, ніж в інших альпійських країнах. Влітку в Австрії сухо, тому незважаючи на погану погоду, температура не зазнає різких коливань. Зима м'яка – температура на рівнинах не опускається нижче –2 ºC, в гірських же районах вона знижується до –14 º С. Найбільш холодний зимовий місяць – січень [3].

Опади по всій території Австрії варіюють від 500 до 3000 мм в рік. Альпійські гори, підносячись на шляху вологих західних вітрів, стають головним конденсатором вологи. Особливо багато опадів беруть на себе північні і західні окраїнні хребти, де випадає від 1500 до 3000 мм в рік і переважає туманна погода. Замкнуті ж долини отримують менше вологи, до 1000 мм. Найбільша кількість опадів випадає на висотах, що досягають 2000 м.

Відтак, завдяки топографічній різноманітності і відносно великої протяжності території із заходу на схід, Австрія має три кліматичних регіони:

1. Схід: помірний степовий (паннонський) клімат з впливом континентального клімату. Для даної кліматичної зони характерно невелика кількість опадів, високі літні температури і відносно холодні зими.
2. Альпійський регіон: Альпійський клімат з великою кількістю опадів (за винятком міжгірських рівнин), коротким літом і тривалою зимою.
3. Інша частина країни: перехідний клімат, схильний до впливу Атлантики на заході країни і континентального клімату на південному сході [15].

На рівнинно-горбистих територіях країни рослинний покрив майже повністю змінений людиною. Колись ці місцевості були покриті тінистими дубовими і буковими лісами, від яких залишилися невеликі гаї. Тепер майже вся земля розорана, багато садів, виноградників, парків. Деревами обсаджені дороги, зелені ланцюжка їхню часто відокремлюють володіння одного господаря від земель іншого. Понад 1,200 м переважає ялина, зустрічаються також модрина і європейська кедрова сосна. Австрія – одна з найбагатших лісами країн Європи, вони покривають близько 46% її території. У багатьох районах альпійського передгір'я орні землі витіснили ліси. Особливо на північних альпійських схилах, на висоті приблизно 600 м переважають високогірні пасовища – «альми». Для паннонської рослинності типовий чагарник, змішаний листяний ліс і вересовий степ. На схід від озера Нейзідлер-Зе в Бургенланді переважає специфічна флора солончакового степу [18].

Для Австрії характерна середньоєвропейська фауна: косуля, олень, заєць, фазан, куріпка, лисиця, борсук, куниця, білка. Типовими представниками альпійської фауни є сарна, бабак, гірська галка і знову завезений кам'яний козел. Для тваринного світу Паннонської низовини характерне розмаїття пернатих, зокрема, в прибережних очеретах єдиного в Центральній Європі степового озера Нейзідлер-Зе проживають пурпурова чапля, колонії колпиць і шилоклювки [4].

В Австрії досить різноманітний набір корисних копалин, але серед них дуже мало таких, значення яких виходило б за рамки країни. Виняток становить магнезит, що йде для виробництва вогнетривів і частково для отримання з нього металевого магнію. Залягає магнезит в штирійських, каринтійських і тірольських Альпах. Зустрічаються якісні залізні руди з високим вмістом металу – в Штирії і Каринтії (Хюттенберг); небагато руди кольорових металів – мідна в Тіролі, і свинцево-цинкова в Каринтії. Є навіть кухонна сіль і графіт, а також польовий шпат [19].

Енергетичних корисних копалин дуже мало. Це досить скромні родовища нафти (23 млн. т) і природного газу (20 млрд. м³) в Нижній і частково у Верхній Австрії. Навіть при австрійських масштабах видобутку ці запаси, за наявними прогнозами, будуть вичерпані протягом найближчих одного-двох десятиліть. Дещо більше запаси бурого вугілля (в Штирії, Верхній Австрії і Бургенланді), проте воно досить низької якості.

Паливна промисловість – слабке місце в австрійській економіці. Великі потреби в енергії викликають імпорт енергоносіїв. Власне виробництво енергії покриває лише третину всієї потреби країни. Важливим енергетичним джерелом є нафта [1].

Отже, Австрійська Республіка – континентальна держава, що розташована в південній частині Центральної Європи та охоплює частину Східних Альп та території вздовж річки Дунай. Країна досить близько примикає до Середземноморського регіону. В Австрії тісно переплітаються природні, кліматичні і рослинні зони. Завдяки своєму географічному положенню Австрія здавна є перехрестям транспортних шляхів між великими європейськими економічними і культурними центрами.

 

1.2. Фізико-географічна характеристика Угорщини

Угорщина (офіційно Угорська Республіка) – держава в Центрально-Східній Європі. Межує зі Словаччиною на півночі, Україною – на північному сході (спільний кордон 105 км), Румунією – на південному сході, Сербією та Хорватією – на півдні, Словенією – на південному заході і Австрією – на заході. Площа Угорщини складає 93 тисячі км². Загальна протяжність країни складає 2,009 км [17].

Територія Угорщини має переважно рівнинний рельєф. Більша її частина розташована на Середньодунайській низовині. Західна частина низовини (Дунантуль) розчленована численними пагорбами, висотою до 300 м, східна (Альфельд) – має плоский низовинний рельєф. Північний захід країни займає низовина Кишальфельд, обмежена на заході височиною Алпокал'я, яка є передгір'ям Альп, висотою 500–800 м. На північ від Балатону простягаються Середньоугорські гори з платоподібними масивами висотою 400–700 м (Баконь, Вертеш, Дуназуг) [7]. У південній частині низовини Дунантуль підносяться брилові гори Мечек висотою до 681 м (гора Зенги). На півночі Угорщини лежать відроги Західних Карпат висотою до 1000 м. Вони розчленовані широкими долинами річок і являють собою відособлені вулканічні масиви і вапнякові плато (Бержень, Черхат, Матра, Бюкк, Черехат, Земплені-Хедьшег). Саме в вулканічному масиві Матра і розташована найвища точка Угорщини – гора Кекеш (1014 м). У горах на кордоні зі Словаччиною знаходиться одна з найбільших карстових печер Європи Агтелек з підземними річками та озерами. В цілому 84% території Угорщини лежить на висоті не більше 200 м над рівнем моря [6].

Угорщина цілком розташована в басейні Дунаю, другою за величиною після Волги європейської річки. Його протяжність 2850 км. Довжина ділянки русла, що протікає по території Угорщини складає 410 км. У Дунай впадає більшість річок країни, в тому числі Тиса, із загальної протяжності якої в 960 км майже 600 км лежить в межах Угорщини. Всі ці річки беруть початок в Альпах чи Карпатах [30].

В Угорщині знаходиться найбільше озеро Центральної Європи – Балатон. Площа його поверхні складає 600 км². Озеро та його околиці перетворилися на курортно-туристичний район міжнародного значення. Поблизу його західної частині знаходиться найбільше в Європі озеро термального походження – Хевіз, біля якого розташований бальнеогрязьовий курорт.

Угорщина дуже багата підземними водами, термальними і лікувальними джерелами. Запаси підземних вод зустрічаються майже на всій території країни і зосереджені під її рівнинними частинами, залягаючи на глибині від 500 до 1500 м. Температура водних шарів від 30° до 80°С. З геологічних розломів, що простягаються з півночі на південь у серединній частині країни, до поверхні землі пробиваються численні великі і дрібні потоки мінеральних і лікувальних термальних вод. Щоденний приплив води з усіх джерел досягає 70 млн. літрів. Завдяки цьому, в розрахунку на душу населення Угорщина виявляється найбільш багатою мінеральними і лікувальними водами країною в Європі [6,7].

Розташована всередині Європи, віддалена від помірних вітрів, що приносять вологу та дмуть з Атлантичного океану і Середземного моря, Угорщина має досить м'який помірно-континентальний клімат. Весна – рання, відносно дощова, з мінливою погодою. Літо – спекотне, але з періодами похолодань і негоди. Осінь довга, тепла, проте трапляються тумани і дощі. Зима – порівняно холодна, хмарна і волога. Середні температури в січні від 0 до –4°С (абсолютний мінімум –35°С), в липні – від +20 до +22,5°С (максимум +42°С). Угорщина отримує максимальну кількість годин сонячного світла в Європі. Сонце світить в Будапешті 2054 годин на рік, з яких 1526 годин припадає на період з квітня по вересень.

Угорщина розташована в лісостеповій природній зоні, що обумовлює її ґрунтовий покрив, адже він відрізняється великою різноманітністю (виділяється близько 35 ґрунтових районів зі своїм унікальним комплексом ґрунтів). Рослинний покрив Угорщини значно змінений людиною. На більшій частині території переважає культурна рослинність – ріллі (3/5 території країни), сади, виноградники. Ліси збереглися в горах і займають близько 20% території (до висоти 800–1000м ростуть широколистяні ліси, вище зустрічаються ялицево-смерекові). Типовою для задунайських районів і гір є листяна лісиста місцевість – з дубом, березою, липою і каштаном, – але вони швидко зникають з наближенням до Великої рівнині, де домінують степові умови. Тваринний світ Угорщини типовий для Центральної Європи і завдяки інтенсивному мисливському господарству багатий. Головними видами є благородний олень, косуля, кабан, заєць-русак. В горах можна також зустріти муфлона. По берегах зарослих очеретом озер гніздяться водоплавні та болотні птахи, в тому числі біла чапля. У сільській місцевості зустрічаються лелеки. Серед птахів також можна зустріти дику качку і журавля, фазана, сіру куріпку. У внутрішніх водоймах водяться сом, щука, судак, короп [17].

Багатством корисних копалин Угорщина не відрізняється. Тут немає великих запасів залізної руди, кам'яного вугілля чи нафти, досить обмежені запаси багатьох інших видів сировини. Основні родовища корисних копалин, головним чином, розташовані в горбистих і гірських районах і пов'язані з альпійською складчастістю.

Паливно-енергетичні ресурси представлені в Угорщині родовищами вугілля, природного газу та нафти. Загальні геологічні запаси вугілля оцінюються на сьогоднішній день майже в 9 млрд. т. З усіх запасів більш 60% припадає на лігніт, приблизно 25% – на буре і лише 15% – на кам'яне вугілля. Значна частина придатних до розробки родовищ відрізняється несприятливими умовами: досить обмеженою потужністю пластів, їх косим заляганням, роздробленістю. Запаси кам'яного вугілля зосереджені в горах Мечек [6].

Запаси нафти розташовані, в основному, в центральних і південних районах Альфельд. В даний час в країні ведеться розвідка прогнозованих запасів нафти на глибині 6–9 тис. м. Значні родовища природного газу розташовані приблизно в тих же районах, де і нафтові. Найбільш великі запаси виявлені в Альфельдській провінції. За останнє десятиліття з розвіданих тут ресурсів вуглеводневої палива більш 3/4 припадає на газ [17].

Запаси марганцевої руди за величиною займають третє місце в Європі, розташовані поклади руд в горах Баконь, в районі Уркута, де їх видобувається 90–95%.

Угорщина має один з найбільш значних у Європі родовищ бокситів. Основні поклади бокситів знаходяться в Дунантуль, північніше Балатону – в горах Баконь і Вертеш [30]. Загальні запаси оцінюються більш ніж в 100 млн. т. Угорщина займає шосте місце в світі з видобутку бокситів. Також в горах Бержень, Матра і Земплен є невеликі поклади поліметалічних руд, що містять олово, свинець, молібден [6].

У той же час Угорщина добре забезпечена сировиною для виробництва будівельних матеріалів. Це вапняки, пісок, будівельний камінь, каолін, перліт, кварцити. У той же час в країні відсутні інші види корисних копалин, немає запасів порід, що містять калій, фосфор, сірку, і використовуються у виробництві мінеральних добрив [17].

Отже, Угорська Республіка є державою в Центральній Європі, майже три чверті якої лежать на Великій рівнині, яка стає горбистою на заході. Велика рівнина перетинається річками Дунай і Тиса, які течуть на південь та поділяють її на три історично і топографічно різних райони. Значні запаси підземних, термальних та лікувальних джерел, а також м’який клімат країни роблять Угорщину придатною для успішної організації туристичної діяльності.

 

1.3. Порівняльний аналіз фізико-географічних особливостей Австрії та Угорщини

Вивчивши основні фізико-географічні особливості Австрії і Угорщини, можна зробити висновок, що найбільша різниця в даному спектрі між двома країнами полягає в тому, що для Австрії більш характерний гірський рельєф, в той час як значна територія Угорщини зайнята переважно рівнинами.

Іншим фактором, що значно впливає на організацію туристичної діяльності даних країн, та в той же час робить їх кардинально різними, є кліматичний. Погода в Угорщині м'якша, ніж у її європейських сусідів, так як на кордонах лежать високі гори, загороджують країну від холодних повітряних мас з півночі. Клімат Угорщини відноситься до помірно-континентального, а в деяких курортних районах близький до середземноморського. Також на погоду впливає те, що Угорщина не має виходів до океану. В результаті всього цього в Угорщині переважає суха погода, практично не буває сильних вітрів і різких температурних перепадів. Взимку погода в Угорщині відрізняється відсутністю сильних холодів [44].

Клімат Австрії відрізняється різними погодними умовами, на що впливає рельєф країни. Так, у східній і північно-східній областях країни, включаючи столицю, – помірно-теплий клімат низин. Літо тепле, сонячне і цілком сухе, з середніми температурами близько 20 градусів. При цьому навіть у негоду рідко бувають різкі зміни температур. Зима в східній і північно-східній частинах м'яка, заморозки нижче –3 градусів трапляються не часто [41].

Що стосується гірських областей – Альпи, які знаходяться під впливом вологих західних потоків повітря, відрізняються підвищеною кількістю опадів, особливо на хребтах заходу і півночі. Найбільше дощів і снігу йде на висоті від півтора до двох кілометрів, а вище цієї лінії погода стає сухішою. В Альпах клімат змінюється від помірного теплого в низинах до помірно холодного і високогірного на верхніх частинах схилів – зима сувора і сніжна, з середніми температурами близько –15 в найхолодніші місяці. Іноді гірські перевали завалює снігом і якийсь час проїхати на автомобілі і поїзді стає неможливо. Навесні в Альпах трапляється сходження лавин [30].

Таким чином, з огляду на перераховані факти, можна зробити висновок, що найбільш сприятливим сезоном для організації туристичної діяльності в Австрії є саме зимовий період. Австрія – країна традиційного зимового туризму. Поряд з Швейцарією ця країна є свого роду гірськолижною «меккою» для європейців [24]. Чудові гірськолижні траси і пішохідні маршрути, можливість зайнятися альпінізмом є в альпійських областях федеральних земель Зальцбург, Тіроль, Каринтія і Форарльберг [31]. Популярні численні альпійські озера в тій же Каринтії і Зальцкамергуте [32], а також озеро Нейзідлер-Зе в Бургенланді [37].

Туристичний сезон Угорщини триває з квітня по жовтень. У липні і серпні спостерігається пік туристичної активності [50]. Найпопулярнішим місцем Угорщини для туристів є Будапешт. Пам'ятки міста включають в себе замок Буда, в якому розташовано декілька музеїв і пам'ятників архітектури, Будівля угорського парламенту, парк Варошлігет, набережні Дунаю і Проспект Андраші. В Угорщині знаходиться близько 1300 геотермальних джерел, які використовуються для лікування і релаксації з часів Римської Імперії. Більше 30,000 м³ мінеральної води температурою від 21° до 76°C протікають з 118 термальних джерел на території Будапешта [46]. Лазні Будапешта, побудовані в різні історичні епохи, пропонують туристам послуги лікування, масаж і спа-процедури [50].

Озеро Балатон – найбільше прісноводне озеро центральної Європи. Це другий за популярністю напрямок туризму в Угорщині. У 1994 на озері побувало 2,5 мільйонів туристів [47]. Іншими напрямками регіонального туризму є спа-курорти, активний відпочинок та культурні пам'ятки [45]. В Угорщині створено близько 400 майданчиків для кемпінгу. Прокладено понад 2500 км велосипедних трас [52]. Також особливою популярністю користуються риболовля, спостереження за птахами, верхова їзда і полювання [47].

Отже, незважаючи на близькість географічного положення Австрії та Угорщини, їх фізико-географічні особливості створюють кардинально різні умови для організації туристичної діяльності, що робить дані країні неповторними та єдиними у своєму роді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНИХ ЦЕНТРІВ АВСТРІЇ ТА УГОРЩИНИ

 

2.1. Соціально-економічна характеристика Австрії

Економіка Австрії розвинена і стабільна, в країні націоналізована частина промисловості і діє розгалужена система соціального забезпечення.

У 2004 р. ВНП країни склав 255,9 млрд. дол., або 31 300 дол. на душу населення. Продукція промисловості в 2004 р. досягала 30% ВНП: на сільське, лісове та рибне господарства доводилося 2%, а на послуги, будівництво, енергетику, торгівлю і транспорт – 68%.

У 40-60-ті роки XX ст. було націоналізовано понад 70 фірм основних галузей промисловості. Держава контролює підприємства важкої індустрії, нафтохімії, металургії, суднобудування, приладобудування. Приватний сектор, який складає 3/4 австрійської економіки, сконцентрований в сільському господарстві, лісівництві, целюлозно-паперової, легкої, харчової промисловості, оптової та роздрібної торгівлі. Приватне підприємництво майже не монополізовано. Держава зберігає за собою пайову участь в капіталі найбільших концернів чорної металургії, гірничодобувної промисловості, з виробництва устаткування для металургії та енергетики, нафтової і газової промисловості, телекомунікацій, авіаперевезень. В даний час економічна політика країни передбачає скорочення державного сектора в економіці, проведення приватизації, зниження прямої участі держави у господарській діяльності, підтримку приватного підприємництва, розширення ринкових механізмів при державному регулюванні і контроль за діяльністю суб'єктів економічних відносин [20].

Австрійська промисловість успішно експортує свою конкурентоспроможну продукцію на світовий ринок.

Паливно-енергетичний комплекс. Австрія імпортує кам'яне вугілля, понад 50% бурого вугілля, приблизно 4/5 нафти, майже половину природного газу. Великі витрати країни пов'язані з ввезенням нафти і газу, на які припадає до 60% споживаної енергії, на тверде паливо та гідроенергію – по 20%. У м. Швехат (поблизу столиці) на єдиному великому нафтопереробному заводі зосереджена майже вся переробка нафти. Більше половини електроенергії виробляється на численних ГЕС (67%), а також на ТЕС. В цілому виробництво електроенергії в 2003 р. становило 58,7 млрд. кВт/г. Перша АЕС була побудована в 1971 р. в Цвентендорфі, але після національного референдуму в 1978 р. будівництво було призупинено, а в 1985 р. станцію демонтували.

Металургія. Однією з найважливіших галузей австрійської промисловості є чорна металургія. Переважна частина виплавляється в Лінці, у Верхній Австрії, Леобені. У 2003 р. було видобуто 785 т залізної руди (родовище Ерцберг), магнезитової руди, виплавлено 4,3 млн. т сталі. У кольоровій металургії переважає виробництво алюмінію. В Рансгофені, поблизу Брауна, побудований один з найбільших в Західній Європі алюмінієвий завод. З місцевої руди виплавляється лише невелика кількість міді та свинцю.

Машинобудування. Машинобудівні підприємства Австрії невеликі: до 50 працівників. У країні виробляють машини і апарати для легкої та харчової промисловості, верстатне обладнання, обладнання для взуттєвої промисловості, локомотиви, невеликі морські суди. Центром машинобудування є Відень [25].

Легка промисловість. У текстильній промисловості налічується приблизно 350 підприємств із загальною чисельністю робітників понад 25 тис. чоловік. Переважають малі підприємства, розташовані на південь від Відня і в Форарльберзі. Основними видами продукції являються бавовняна і синтетична пряжа, бавовняні, вовняні та синтетичні тканини. Швейні підприємства знаходяться у Відні, в країні майже 60 шкірних та взуттєвих фабрик щорічно виготовляють понад 10 млн. пар взуття.

Харчова промисловість. Дана галузь є однією з найбільш розвинених, її підприємства розташовані по всій території країни. Так, виноробство зосереджено в Придунайської Австрії, на півдні і південному сході переважають м'ясо-молочна, хлібопекарська, борошномельна, макаронна і інші галузі, в гірських районах, де землеробство майже не розвинене, давні традиції має сирна промисловість. Світову популярність придбав австрійський шоколад [38].

Сільське господарство. Майже 42% земельної площі Австрії використовується в сільському господарстві. У країні переважають невеликі і середні землеволодіння (в середньому – 28 гектарів). Австрія продуктами харчування забезпечує власні потреби приблизно на 92%.

Тваринництво. Галузь дає понад 2/3 продукції сільського господарства. Природні луки і пасовища охоплюють понад 50% всієї сільськогосподарської площі. Крім того, під посівами кормових культур зайнято приблизно 1/5 площі ріллі, однак частину кормів імпортують. Все це дає можливість утримувати 2,5 млн. голів великої рогатої худоби, 3,8 млн. свиней.

Рослинництво. Головними культурами галузі є пшениця, ячмінь і цукровий буряк, які вирощують на придунайських територіях і на східній рівнинно-горбистій частині Австрії. Тут засівають також жито, овес і садять картоплю. Однак посіви зустрічаються і в передгір'ях Альп, на плато Шумави. Поза гірських районів переважають овочівництво, плодівництво і виноградарство, яким займаються в північно-східній та східній частинах країни.

Лісове господарство. Його формує розвинений комплекс галузей, зокрема заготівля деревини, її обробка і виробництво целюлози, паперу та картону. Лісопродукти складають до 1/3 усього експорту країни. Заготівлю деревини та її первинну обробку проводять в гірських районах Штирії [40].

Транспорт. Мережа шляхів сполучення в Австрії густа на рівнинах і в горах. Основна частина в перевезеннях вантажів припадає на залізничний та автомобільний транспорт (до 2/5 загального внутрішнього вантажообігу країни). Загальна довжина залізниць в 2003 р. становила 6 тис. км, 50% яких електрифіковано. Ділянки з електротягою розташовані здебільшого у гірській частині країни, де використовується дешева електроенергія місцевих ГЕС. Електрифіковані також найважливіші міжнародні напрямки, в т.ч. в Німеччину, Італію, Швейцарію, трансальпійські дороги. Автомобільний транспорт успішно конкурує з залізницею по перевозах вантажів і пасажирів. Загальна довжина автодоріг країни становить 200 тис. км. Єдиною судноплавною річкою Австрії є Дунай (350 км). На річковий транспорт припадає менше 1/10 частини загального вантажообігу країни. Найбільший річковий порт Австрії – Лінц, через який ввозять величезну кількість кам'яного вугілля, коксу, залізної руди та іншої сировини. Йому по вантажообігу більше ніж удвічі поступається Відень. У 1957 р. була створена національна компанія «Австрійські авіалінії», а на початку 90-х років XX ст. з'явилася приватна авіакомпанія «Лауда ейр». Вони щорічно обслуговують майже 8,4 млн. пасажирів. Всі компанії зосереджені у Віденському міжнародному аеропорту. Специфічним транспортом високогірній частині Альп є підвісні (канатні) та зубчасті дороги. Вони забезпечують підйом гірськолижників та туристів, спуск деревини та інших вантажів. Канатні дороги дають можливість ввозити все необхідне для мешканців високогірних долин [23].

Зовнішня торгівля. Як сухопутна країна, Австрія веде торгівлю з іншими країнами переважно вивозячи і ввозячи товари по залізницях. Предметами експорту в австрійській торгівлі є продукція важкої промисловості: обладнання, верстати, чорні метали, а також товари народного споживання (ТНС) (близько 1/2 всього експорту), канцтовари та продовольство. У 2009 році експорт склав 129 млрд. доларів. Країна імпортує в основному ТНС, частка яких становить близько половини всього імпорту, а також готова продукція. Загальна вартість імпортованих товарів в 2009 році становила 136 млрд. доларів. Близько 2/3 (60,2% експорту та 65,8% імпорту) товарообігу припадає на країни ЄС. Німеччина є головним торговельним партнером Австрії, на неї припадає близько 36,1% всього її товарообігу. Країна так само підтримує тісні економічні зв'язки з Італією, Францією, Швейцарією та Угорщиною. Останнім часом зростає частка східноєвропейських країн в австрійській торгівлі 17,5% експорту і 13,2% імпорту (без країн СНД) [27].

Соціальна сфера. Згідно з даними Statistik Austria, населення Австрії в 2010 році складало 8,39 млн чоловік [28].  Між 1961 і 2008 роком чисельність населення Австрії виросла більш ніж на 1,2 млн осіб (17%) [42].

Згідно зі статистичними даними 2011 року, найбільша етнічна група – німецькомовні австрійці – складають 89% населення країни. З них більшість говорить на австро-баварських діалектах німецької мови і 4% – на одному з алеманських діалектів. На другому місці йдуть вихідці з колишньої Югославії (у тому числі хорвати, боснійці, серби і словенці), які складають 4%, турки складають 1,6%. У 2011 році, згідно з даними бюро статистики Австрії, 11% населення цієї країни становлять іноземці [28]. З таким коефіцієнтом імміграції (відношення числа іммігрантів, що прибувають в ту чи іншу країну, до середньої чисельності населення цієї країни за певний період) Австрія займає третє місце в Європі після Люксембургу та Швейцарії. За статистикою більшість іноземців приїхали з Сербії, Чорногорії, Туреччини та Німеччини. Більше 100 000 німців в Австрії належать до найбільшої групи іммігрантів з 2004 по 2007. Найбільшою етнічною меншиною в Австрії вважаються серби. За деякими оцінками, близько 300,000 австрійців мають сербське походження [22].

Одна з головних особливостей населення Австрії – припинення його зростання з початку 70-х років. Пояснюється це великим падінням народжуваності, пов'язане як з тяжким матеріальним станом більшості австрійського населення, так і з наслідками Другої світової війни. Тому природного приросту населення в Австрії майже немає: щорічно число народжених і померлих практично однакове. Так, у 2001 р. народилося 75,5 тис., а померло 74,8 тис. (по 9,3%). Невелике перевищення народжених над померлими в останні роки забезпечується за рахунок іноземців (+8,2 тис. проти –7,5 тис. у австрійців). Дитяча смертність – 4,8 чол. на 1000 живонароджених. Середня тривалість життя – 80,5 років, в т.ч. 77,7 років для чоловіків і 83,2 року для жінок (2011). За даними 2010 року чоловіків в країні налічується 4086434 чол., жінок – 4301308. Зростає число жителів 60 років і старше: їх частка становить 23,1%. Австрійські фахівці передбачають, що скорочення частки молодих віків і підвищення частки похилих віків загрожує зменшенням трудових ресурсів.

Згідно перепису 2005 року, 68,5% австрійців – католики, 4,7% – протестанти, 6,5% населення відноситься до інших релігійних конфесій (іслам – 4,2%, православна церква – 2,2%, іудаїзм – 0, 1%; всього зареєстровано 12 конфесій), 17,1% населення не відносять себе до жодної з конфесій (у 1991 таких було лише 8,6%) [3].

В містах (з числом жителів понад 2 тис. осіб) проживає 77% населення. Відень, нинішня столиця Австрії і колишня столиця Австро-Угорської імперії, – одне з найбільших міст Європи, населення якого перевищує 1,6 млн (2 млн з передмістями) і має дуже строкатий національний склад – тут представлені всі національності Центральної та Східної Європи. На відміну від неї, населення інших міст країни за чисельністю не перевищує 400 тис.: Грац – 305 тис., Лінц – 180 тис., Зальцбург – 145 тис., Інсбрук – 120 тис., інші – менше 100 тис. Рівень урбанізації в Австрії складає 67%.

Територія країни заселена дуже нерівномірно. При середній щільності по країні 90 чоловік на 1 км² вона коливається від 150–200 і більше осіб в східних районах, прилягаючих до Відня, до 15–20 – в Альпах. На більшій частині території країни сільське населення живе по хуторах і окремими дворами – дається взнаки брак придатної землі. Через важкі умови життя частка Альпійського населення постійно зменшується, відбувається переселення з гір – «бергфлюхт». Вище 1000 м над рівнем моря постійно живе 2% населення країни [44].

Загальна чисельність економічно активного населення складає 4 284 600 чол. за даними 2010 року. Частка економічно активного населення займає 51% від загальної чисельності населення Австрії. Зростання економічно активного населення – чоловіки + 0,6% (+11 500), жінки + 3% (+56 600).

Розподіл економічно активного населення за галузями господарства (тис. чол.) [43]:

Селяни, рибалки	217,9
Гірничодобувна промисловість	13,2
Виробництво товарів	641,6
Енергопостачання	27,6
Водопостачання і комунальне обслуговування	19,9
Торгівля; Технічне обслуговування та ремонт автомобілів	657,5
Транспорт	204,4
Готелі й кулінарія	235,9
Інформація, комунікації	99,2
Фінанси та страхування	142,8
Житлова справа	33,0
Вільні наукові і технічні професії	212,6
Інші економічні професії	139,0
Служби соціального страхування	278,7
Виховання і навчання	239,2
Охорона здоров'я	368,1
Мистецтво, розваги	70,4
Інші служби	96,2
Приватні домашні господарства і кустарне виробництво товарів	12,0
Екстериторіальні організації	7,4
Всього	4,097,0

Багатим і різноманітним є соціальний комплекс Австрії, перш за все матеріальна і духовна культура австрійців. Країна здавна була відома своїми театрами, музикою і драматичним мистецтвом. Світову популярність здобули Віденська філармонія, Віденська державна опера і Віденський симфонічний оркестр. Щорічно проводиться Зальцбурзькій фестиваль – головна музично-драматична подія країни, яка спеціалізується на виконанні творів Моцарта. Оперний фестиваль в Брегенці проходить протягом перших трьох тижнів червня, у Відні проводять свій фестиваль.

Велика кількість творів мистецтва колекції Габсбургів знаходиться в Музеї історії мистецтв у Відні, всесвітньо відома колекція графіки – в музеї «Альбертіна» (Відень). Палаци Бельведер і Шенбрунн, розташовані в передмістях Відня, є чудовими зразками палацового мистецтва. Інсбрук і Зальцбург вважаються «музеями архітектурних стилів» [29].

Рекреація і туризм. Туризм – один з головних прибутків Австрії (щорічно майже 15 млрд. дол.). У 2003 країну відвідали 29 млн. туристів. Майже 67% усіх туристів приїжджають з Німеччини, Великобританії, Нідерландів.

У країні розвинений спортивний туризм, зокрема, налічується понад 30 тис. гірських та рівнинних лижних трас, більше 3,5 тис. гірськолижних ліфтів і підйомників, понад 500 пунктів прокату велосипедів, 100 манежів для верхової їзди і 375 пунктів для прогулянок на конях, приблизно 5 тис. відкритих тенісних кортів та тенісних залів, 200 шкіл підводного плавання, віндсерфінгу, катання на водних лижах, понад 2 тис. відкритих і закритих басейнів, також 20 центрів навчання планерного спорту та дельтапланеризму, 60 альпійських альпіністських шкіл, більше 50 тис. км туристичних пішохідних маршрутів і до 10 тис. велосипедних доріжок. Туристи найбільше відвідують федеральні землі Тіролю, Зальцбурга і Каринтії. Понад 50% туристів приїжджають до Австрії влітку, взимку – до 30% [36].

 

2.2. Соціально-економічна характеристика Угорщини

Економіка Угорщини динамічно розвивається шляхом ринкових перетворень. Країна має розвинену інфраструктуру і порівняно високий рівень кваліфікації працівників.

Сучасний стан економіки. У 1990 р. Угорщина взяла курс на вільну ринкову економіку. Лише в 1995 р. почалися головні реформи. Впровадження ринкової економіки здійснювалося шляхом зменшення частини державної власності та збільшення іноземних інвестицій і скасування перешкод для звільнення ринку та впровадження відкритої конкуренції.

В даний час майже все державне майно в Угорщині вже приватизовано. У 2004 р. на приватні компанії доводилося 85% ВНП країни. Більшість стратегічних інвесторів великих фірм є іноземцями. Частка іноземних інвесторів забезпечила 60% всіх надходжень у державну казну від приватизації. Загальна сума прямих іноземних інвестицій, в т.ч. у знову створені підприємства, на 2002 р. досягала 18,5 млрд. дол.

У 2004 р. ВНП країни збільшився до 149,3 млрд. дол., або 14 900 дол. на одну людину (у 1980 р. ВНП становив лише 20 млрд. дол., або 2000 дол. на душу населення). Темпи економічного зростання в 2004 р. становили 3,9%, переважно завдяки збільшенню експорту (на 12,3%). Промислове виробництво збільшилося в середньому на 18%, в першу чергу зросло виробництво товарів за передовими світовими технологіями, обчислювальної техніки, приладів зв'язку і комунікацій, побутової техніки [26].

Загальна характеристика промисловості. Промисловість є провідною галуззю господарства, в якій в даний час зменшується частка добувної і динамічно зростає частка машинобудівної та хімічної промисловості.

Паливно-енергетичний комплекс. Угорщина не має достатніх економічних енергоресурсів, тому обсяги їх імпорту збільшуються. Нафту і газ завозять з Росії, вугілля – з Росії та Польщі, вугільні брикети – з Німеччини. Розроблення власних невеликих родовищ нафти зосереджено на південно-заході Дунантуля і на сході Альфельду. Центрами нафтопереробки є Сазгаломбатта і Тісауйвареш, які розміщені поблизу нафтопроводу «Дружба». Головним напрямом розвитку електроенергетики є будівництво ТЕС (61%) і АЕС (38%). У 1982 р. був побудований перший енергоблок (в даний час 4 реактора) АЕС «Пакш» на узбережжі Дунаю, проектною потужністю 4 млн. кВт. Виробництво електроенергії в 2004 р. становило 30,07 млрд. кВт/г.

Металургія. У Північній Угорщині створена перша металургійна база країни – комбінати в містах Мішкольц і Озуі, які виробляють якісну сталь (1,7 млн. т) і прокат. Комбінат в Дунауйвароші поставляє на внутрішній ринок третину виробництва чавуну і половину труб. Кольорова металургія представлена ​​алюмінієвою промисловістю (87 тис. т) в Будапешті.

Машинобудування. Ця галузь лідирує в економіці Угорщини. Швидкими темпами зростає виробництво вакуумної техніки, приладобудування (медичне та дослідне обладнання), обладнання для харчової промисловості і сільськогосподарських машин. З'явилися нові перспективні галузі: виробництво телекомунікаційних засобів і автомобільного обладнання. Країна спеціалізується на виробництві транспортних засобів: реконструйовано та розширено завод «Ікарус» в Будапешті, Чепельський автомобільний завод. Угорщина займає провідну позицію з виробництва моторів для легкових автомобілів [41].

Хімічна промисловість. Угорщина – всесвітньовідома фармацевтична держава. Найбільшими фармацевтичними підприємствами є «Гедеон Ріхтер» (одне з найбільших підприємств в Угорщині та Східній Європі), «Хіноін», «Eric», «Біогал» та ін. Зросло виробництво мінеральних добрив, пластмас і синтетичних волокон, виробляються фарбники, сірчана кислота, побутова хімія тощо [26].

Легка промисловість. Текстильна промисловість (бавовняні, шовкові і шерстяні тканини) зосереджена в Будапешті і Дьйоре. Швейні підприємства функціонують в невеликих містах. Головний центр виробництва взуття – Будапешт.

Харчова промисловість. Найбільш розвинені борошномельна та м'ясна галузі (Будапешт і міста Альфельду). Значного розвитку набули цукрова, молочна, маргаринова, консервна, тютюнова промисловість. Всесвітньовідомі угорські вина, консервовані овочі, соки, масло, угорські ковбаси.

Сільське господарство. Сільськогосподарські угіддя займають 70% території Угорщини. На городи, фруктові сади і виноградники припадає лише 5% угідь. Половину всієї площі землі (4689 тис. га), в т.ч. 54% родючої землі і 57% оброблюваних земель, використовують одноосібні господарі.

Рослинництво. Ця галузь спеціалізується на вирощуванні зернових культур, якими зайнято 2/3 орних земель. Найважливішими культурами залишаються пшениця і кукурудза (Середньодунайська низовина). З технічних культур вирощують цукрові буряки, коноплю, льон, тютюн. Великі площі відведені під овочеві (збір – 1,4 млн. т) і фруктові культури (1,6 млн. т), виноградники (570 тис. т). Більшість виноградників зосереджена в Дунантулі, на сонячних схилах середньогір'я, в передгір'ях Карпат, особливо на схилах вулканічної гори Токай. У виробництві вина переважають столові вина з сортів винограду, які ростуть на піщаних ґрунтах межиріччя Дунаю і Тиси.

Тваринництво. Дана галузь забезпечує 47% валової сільськогосподарської продукції. Особливо велике значення мають свинарство, розведення великої рогатої худоби і птахівництво. У країні налічується близько 5 млн. голів свиней, 1 млн. овець, 900 тис. голів великої рогатої худоби і 31 млн. птиці. Щорічно в країні виробляється понад 960 тис. т м'яса.

Лісове господарство. Угорщина поступово відновлює свої ліси, які покривають площу більше ніж 1,6 млн. гектара. Заготівля промислової деревини – 2,3 млн. м³. Щорічно країна імпортує велику кількість лісоматеріалів.

Рибальство. Рибні ставки, в яких розводять мальків, займають понад 25,3 тис. га (0,3% всієї території країни). Рибу для комерційних цілей виловлюють також в Дунаї і на озері Балатон. Загальний вилов риби (в першу чергу коропа) досягає 20 тис. т [40].

Транспорт. Угорщина має розгалужену транспортну мережу, в якій провідними є залізні дороги і автомобільний транспорт. На залізниці доводиться основна частина зовнішніх і внутрішніх перевезень. У вантажоперевезеннях домінує паливна сировина. Найбільшим залізничним вузлом є Будапешт, від якого розходяться в усі напрямки основні магістралі. Експлуатаційна довжина залізниць – 7937 км, електрифіковано – 2628 км (2003). Автомобільна галузь – найбільш розвинена в транспортній інфраструктурі. Загальна протяжність шосейних і ґрунтових доріг становить 188,2 тис. км. Автопарк налічує 2,2 млн. пасажирських і 310 тис. вантажних машин. Найгустіша мережа автомобільних доріг характерна для північно-західних районів і Передкарпаття. Вагому роль у перевезеннях відіграє річковий транспорт. Переважна частина його вантажообігу припадає на судноплавний в межах країни Дунай. На його узбережжях побудовані великі порти в Будапешті і Дунауйвароші. Канал Шио з'єднує Дунай з озером Балатон. Міжнародні авіаперевезення забезпечує аеропорт «Ферегед» під Будапештом.  Розвивається також трубопровідний транспорт, загальна протяжність магістральних нафтопроводів – 990 км, газопроводів – 4397 км [42].

Зовнішня торгівля є життєво важливою для країни, адже Угорщина є країною з надзвичайно відкритою економікою – ступінь відкритості (тобто частка експорту у ВВП) становить близько 70%. Центральне розташування Угорщини робить її корисним плацдармом для транзитної торгівлі між Сходом і Заходом, а також зручним базисом для роботи ринків у старих і нових членів ЄС, а також країн, що тільки збираються розширяти ЄС: Балканські країни, Хорватія, Туреччина. Обсяги експорту становили 34,3 млрд. дол. Експортують переважно машинне і транспортне обладнання, взуття, хімічні продукти, ліки, нафтопродукти, залізо і сталь. Головні товари імпорту (37,6 млрд. дол.) – нафта і нафтопродукти, природний газ, текстиль та вироби з нього, залізо і сталь, машини, засоби транспортування і запасні частини до них. Головними торговими партнерами Угорщини є Німеччина, Австрія, Італія та Росія [43].

Соціальна сфера. Угорщину можна сміливо вважати країною однієї нації. Це пояснюється тим, що тільки 1,8% населення мають іншу рідну мову – німецьку і словацьку, в той час як угорською мовою спілкується 98,2% населення. Угорці складають 92,3% населення. Єврейська громада, що проживає на території Угорщини, налічує 55 тис. чол. і є найбільшою у Східній Європі. Іншими найбільш значними національними меншинами є цигани (2%), німці (1,2%), румуни (0,8%), словаки (0,4%), хорвати (0,2%), серби (0,2%) та українці (0,1%) [21].

У 90–х роках XX століття показник смертності перевищив коефіцієнт народжуваності. Так, природний приріст був негативним. Народжуваність – 9,5%, смертність – 13,1%, дитяча смертність – 7,2 чол. на 1000 новонароджених (2003 р.). Населення Угорщини старіє, майже п'ята частина населення – у віці 60 років і вище: (особи до 14 років – 16,1%, 15–59 років – 63,1%, 60 років і старше – 20,8%). Середня тривалість життя: чоловіки – 67 років, жінки – 76 років (2001 р.). У статевовіковій структурі населення постійно збільшується частка жінок (1990 р. – 52%, 2001 р. – 52,3%, 2003 р. – 52,5%). Вік виходу на пенсію – 62 роки [7].

Переважна більшість віруючих – католики (51,9%). Також є громади кальвіністів (15,9%), лютеран (3%) греко-католиків (2,6%), інших християн (1%). Не визначилися – 25,6%.

В даний час питома вага сільських мешканців становить близько 40%. Близько 60% всіх жителів проживає в містах, в т.ч. 29,1% у містах з населенням понад 100 тис. чол., 30,2% – у містах з населенням від 10 до 100 тис. чол., 33,1% – в селищах з населенням від 1 до 10 тис. чол. і 7,6% – у населених пунктах з числом мешканців менше 1 тис. чол. Приблизно п'ята частина населення живе в межах столичної області – Будапешта. В даний час з урахуванням передмість в самому Будапешті проживає майже кожен третій. Найбільше місто після Будапешта – Мішкольц – поступається йому за чисельністю населення майже в 10 разів. Ці два райони володіють найбільш розвиненою інфраструктурою. За щільністю населення (116 осіб на 1 км²) Угорщина займає 12-те місце серед європейських країн [17].

В Угорщині – найнижча серед країн Євросоюзу трудова активність населення. Найвищі доходи відзначаються у фінансовій сфері, де середньомісячна зарплата в нетто численні склала 1130 дол., що означає її зниження на 4,5% порівняно з рівнем 2006 року. Далі йдуть хімічна промисловість, енергетика, держапарат, військові відомства і страхові компанії. За рівнем доходів зайнятого населення лідирує Центральний район Угорщини. Останнє місце за цим показником займають північно-східні відсталі регіони країни.

Головною причиною такої ситуації є безробіття, що з кожним роком набирає все більших обертів. Так, рівень безробіття до початку 2008 року збільшився до рекордного за останні 10 років показника в 7,8% і має тенденцію до подальшого росту [16].

Культура і мистецтво. В кінці 90-х років XX ст. в країні існувало 46 театрів, у т.ч. 26 – в Будапешті. Найбільш відомими є театр Йожефа Катона, театр сміху (Вігсінгаз) і театр Радноті (Національний театр). Першою бібліотекою Угорщини, в якій зберігся книжковий каталог з 1090 р., була бібліотека монастиря бенедиктинців Паннонхалма. Найбільша бібліотека країни – Національна бібліотека ім. Сечені (1801), яка налічує у своїх фондах понад 7 млн. томів. У країні існують 755 музеїв, з яких 89 знаходяться у Будапешті: Угорський національний музей (1801) з колекцією з історії угорської культури, Музей мистецтв, Музей природознавства і тому подібне. Музей християнства в Естергоме – унікальне церковне мистецтво і рідкісні давні рукописи.

В Угорщині збереглися пам'ятки архітектури різних епох: Шопрон в Трансданубія на схилах Альп (готична церква, яка існувала до турецької навали); пам'ятки римської провінції Паннонія (Сомбатгей); Естергом – в якому знаходиться резиденція голови католицької церкви і розташований найбільший в країні собор з куполом ; Королівський палац XII ст. з капелою і ренесансним залом XV ст.; Секешфегервар – столиця країни до навали турків, де розташований музей під відкритим небом («Парк руїн») і ін. У країні щорічно проводяться різні фестивалі – музичні, театральні, танцювальні, народної творчості та квіткові карнавали [44].

Рекреація і туризм. З 90-х років XX ст. збільшується кількість місць в готелях країни (з 56 тис. до 95 тис), в пансіонатах (з 12,5 тис. до 38 тис). Щорічно країну відвідують майже 25 млн. туристів, які приносять понад 3 млрд. дол. прибутку [34]. Угорщина в даний час є видатним туристичним центром Європи. Туристів приваблює така природна середа, як джерела мінеральних вод, мальовниче озеро Балатон, сталактитові печери, а також історія і культура країни [33].

 

2.3. Порівняльний аналіз соціально-економічних особливостей Австрії та Угорщини

Вивчивши основні соціально-економічні особливості Австрії і Угорщини, можна зробити висновок, що спільного в даному спектрі між двома країнами практично набагато більше, ніж відмінного.

По-перше, обидві країни активно впроваджують ринкову економіку, приватизують підприємства і намагаються вести достатньо відкриту зовнішню торгівлю, оскільки для обох країн вона має стратегічне значення. Австрія, так само як і Угорщина, знаходиться на перетині важливих торгівельних шляхів, що пролягають через Європу. Беручи до уваги й те, що обидві країни розташовані в Центральній Європі, то саме дані країни забезпечують «спілкування» між Східною та Західною Європою, Північною та Південно-Східною Європою. Також, дані країни мають багато спільного й в розвитку окремих галузей господарства, таких як сільське, лісове господарство, хімічна, легка й харчова промисловість.

Вагомим фактом є й те, що обидві країни розглядаються як повноправні партнери в сфері зовнішньої торгівлі, на що впливає близьке географічне розташування країн, а також відмінність у забезпеченості природними ресурсами та іншими товарами народного споживання.

По-друге, і Австрія, і Угорщина мають справу із значними проблемами, пов’язаними з демографічною ситуацією країн. Значна кількість людей похилого віку становить серйозну загрозу для трудових ресурсів країн. І хоча в Австрії народжуваність та смертність стоять приблизно на однаковому рівні, в той час як в Угорщини смертність значно переважає народжуваність, важливим фактором для обох країн, що має великий вплив на економічну ситуацію країн є маленький природний приріст населення. Можна зробити висновок, що обидві країни знаходиться на третьому етапі демографічного переходу, коли внаслідок демографічного старіння коефіцієнт смертності зростає, а народжуваності – знижується. Відтак, населення країни можна охарактеризувати першим типом відтворення населення (демографічна криза). Проте, варто зауважити, що «рятувальним кругом» для Австрії є перевищення народжуваності над смертністю серед імміграційного складу населення країни [16].

По-третє, Австрія та Угорщина хоча й мають значний рівень урбанізації, проте половина всього міського населення живе в невеликих містах з населенням до 100 тис. чоловік. Таким чином, великі міста – з числом жителів від 100 до 250 тис. для цих країн не характерні. Однак, на сьогодні в даних країнах значно швидше зростають багато периферійних міст, ніж столиця, де зосередилась майже 1/5 частина всього населення країн; виникають нові міські поселення. У минулому ж (за винятком Будапешта й Відня, відповідно) у всіх містах майже незмінно проживало близько 20% населення країни. Аж до середини XX ст. лише столиці росли завдяки притоку людей як з сіл, так і міст, тепер і інші міста стали центрами тяжіння сільських жителів.

В цілому особливості розселення в Австрії та Угорщині і поділу їх населення на міське і сільське наступні: 1) гіпертрофована частка столиці; крім неї приблизно в п'яти містах по 100-220 тис. жителів; 2) велике число «сільських» міст; 3) безліч хуторів, які, як і «сільські» міста, характерні для степових областей. Ця надзвичайно рідкісна в Європі контрастність мережі населених пунктів зумовила специфічні для країн проблеми перебудови сформованого розселення. В ході індустріалізації відсталих областей деякі з цих міст стали і стають індустріальними та культурними центрами; поступово зселяються хутора [12].

По-четверте, обидві країни мають значний історичний розвиток за плечима, а відтак і розвинену культурну сферу життя суспільства, яка й забезпечує непідробний та постійний інтерес до країни з боку іноземців. Таким чином, туристичний сектор в обох країнах грає вагому роль в зростанні їхньої економіки. Так, туризм в Австрії приносить щорічно майже 15 млрд. дол. Угорщина, в свою чергу, стала тринадцятою за туристичною відвідуваністю країною світу в 2002 році.

Основною, а відтак найважливішою відмінністю в спектрі розглядуваного питання між двома країнами є, як вже зазначалось, різниця в рельєфі країн – для Австрії характерним є гірський рельєф, в Угорщині переважають рівнини. Саме цей фактор і зумовлює відмінності в економічному розвитку країн, зокрема різниця в паливно-енергетичному балансі. Так, Австрія здатна сама себе забезпечувати нафтою і газом, в той час як Угорщина змушена імпортувати дані ресурси.

Отже, якщо розглядати дане питання по відношенню до стану діяльності туристичних центрів даних країн, варто зауважити, що соціально-економічний розвиток Австрії та Угорщини створює належні умови для організації ефективної діяльності туризму, що можна вже сьогодні спостерігати (висока частка туризму в ВВП країн).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОВІДНИХ ТУРИСТИЧНИХ ЦЕНТРІВ АВСТРІЇ ТА УГОРЩИНИ

 

3.1. Провідні туристичні центри Австрії

Австрія сьогодні – це країна з найвищим рівнем туризму: першокласне обслуговування в готелях, відмінна служба харчування, прекрасні культурні програми, а також сприятливий стан навколишнього середовища – все це дозволяє вважати австрійців чемпіонами світу з туризму [39].

Австрія відноситься до країн з елементами традиційного зимового туризму. Разом з сусідньою Швейцарією ця держава служить для туристів усього світу еталоном гірськолижного відпочинку. Завдяки розміщеним тут Альпійським гірським системам Австрія міцно зайняла лідируючі позиції в області зимового відпочинку і туризму. Тут знаходяться найпопулярніші курортні райони.

«Серце Альп» Тіроль славиться приголомшливими за своєю красою гірськими долинами. З народженням гірськолижного спорту Тіроль по праву вважається одним з найпопулярніших зимових курортів світу [2]. Столиця Тіролю – Інсбрук, відома у всьому світі як столиця зимового спорту. У 1964 і 1976 роках вона приймала у себе гостей зимової олімпіади. Поблизу міста знаходиться декілька невеликих курортів. Інсбрук – це найкраще місце для людей, які втомилися від міського шуму і мріють провести відпочинок на лоні природи, але одночасно хочуть бути в центрі культурного життя Європи.

В 110 км від Інсбрука знаходиться туристичний центр Ішгль, який входить в четвірку кращих європейських курортів для сноубордів. Ще одна особливість цього регіону Австрії – прекрасна можливість катання по лісу для любителів екстремального відпочинку. Технічні можливості курорту мають досить високий рівень. Тут немає не тільки переповнених трас, а й черг на підйомники. Основна зона катання розташована у верхній частині схилів і в районі плато. Складні траси на курорті Ішгль дуже протяжні. Тут також багато цілинних спусків. Сині та зелені траси курорту комфортабельні і широкі. Вечірнє життя на курорті різноманітне і насичене: ресторани, кафе, нічні бари, дискотеки. Ішгль має ще одну дуже цікаву особливість – на лижах звідси можна спуститися в сусідній безвізовий швейцарський курорт Самнаун, який є зоною безмитної торгівлі. Сезон катання на даному курорті триває з грудня до середини квітня [11].

Іншим важливим туристичним центром Австрії є Кіцбюель – центр великого гірськолижного регіону, який включає курорти Аурах, Кірхберг, Йохберг, Пасс-Турн, Ашау. Сезон катання тут триває з грудня по квітень. Кіцбюель розташований в 98 км від Інсбрука і в 71 км від Зальцбурга, трансфер з аеропортів обох міст сюди займає півтори години. Це велике, багатолюдне місто з добре розвиненою курортною інфраструктурою, розташоване в гірській долині між двома хребтами. Історичний центр міста обнесений фортечною стіною. Маршрути тут дуже різноманітні: є і довгі пологі спуски, під час їзди по яких можна насолоджуватися мальовничими видами, і складні траси, що проходять по хвойним лісам або повз скелястих обривів. Пам'ятка курорту – траса Стрейф (Streif), по якій проходить етап Кубка світу. У звичайний час ця траса доступна абсолютно всім, але перед змаганнями її закривають. Кіцбюель пропонує чудові зони катання для сноубордистів та лижників. Величезний вибір інших спортивних розваг включає ковзани, теніс, плавання і т. д. По вечорах тут також не доведеться нудьгувати: ресторани, бари, дискотеки та казино завжди до послуг відпочиваючих [32].

Унікальний курортний комплекс Бад Гаштайн розташований в 80 км від Зальцбурга, в однойменній долині національного парку Хох-Тауерн. Це середньовічний містечко, розташоване двома ярусами на висоті 1002 м над рівнем моря, вважається одним з найбільш фешенебельних зимових курортів і улюбленим місцем відпочинку «сильних світу цього». Курорт славиться розміреним і спокійним вечірнім життям. Своєю репутацією місто зобов'язане великій кількості гарячих джерел, прекрасних схилів і м'якому клімату. Сімнадцять теплих ключів у підніжжя г. Граукогель дають близько 5 млн. літрів води з температурою до +47^оС в день, в кожному готелі є спеціальні крани з цією цілющою водою, пити яку можна без обмежень. Прямо в центрі курорту – бурхливий і стрімкий водоспад, оригінально оформлені термальні басейни Фельзенбад і Курцентрум, безліч різних цілющих ванн, сауни, солярії, масажні кабінети і центр краси [11].

Район катання (170 км трас) об'єднує п'ять селищ: Бад Гаштайн (830–2686 м), ідеальне місце для цілинного катання – Шпортгастайн (від 1585 до 2650 м), Бад-Хофгастайн (850 м), Дорфгастайн (830 м) і Гроссаль (920 м). У Бад-Хофгастайн також знаходиться Курортний центр з терапевтичним і курортним відділеннями, комплекс басейнів з термальною водою, звичайні басейни, 35 км трас на висотах 830–2680 м [34]. Гірськолижний сезон тут триває з грудня по березень. Сніговий покрив в цій частині Альп досить надійний, крім того, на ньому встановлені снігові гармати. Легких спусків не так багато, так що цей район можна рекомендувати більш просунутим лижникам. Сюди приїжджають для тренувань і відпочинку спортсмени «екстра-класу» з усього світу [31].

Один з найпопулярніших курортів Австрії, Целль ам Зее розташований на березі красивого Цельського озера, в оточенні величних гір. Курорт розташований в 80 км від Зальцбурга. Сезон катання триває з грудня по квітень (на льодовику – цілий рік). Один з головних козирів Целль ам Зее – льодовик Капрун, де можна кататися круглий рік. Курорт призначений більшою мірою для лижника середнього класу, на висотах 756–2200 м лежать 130 км гірськолижних трас і 45 км рівнинних (є навіть дві короткі кільцеві лижні на льодовику Капрун і у верхній станції підйомника), 60 підйомників і добре розвинена інфраструктура відпочинку: безліч ресторанчиків і кафе, центр для гри в боулінг, кінотеатр, басейн і каток. До послуг лижників курорт пропонує 11 гірськолижних шкіл. Даний курорт відрізняється порівняно невисокими цінами на послуги. Але тут немає і тієї помпезності, так притаманної дорогим австрійським курортам. Єдиний недолік району – часта зміна погодних умов. Найпростіша траса в будь-який момент може виявитися складною через розбитості і обмерзання. Найкомфортніше катання як для лижників, так і для сноубордистів пропонує саме льодовик Капрун [11].

Циллерталь і Туксерталь – це дві найбільш відомі гірськолижні долини Австрії, на кордоні яких і розташований популярний курорт Майерхофен. Це курорт, який задовольнить лижників з різними запитами. Молодь приваблює сюди жваве нічне життя, а люди сімейні цінують умови, які тут створені для дітей. Крім того, тут можна зайнятися катанням на конях, параглайдінгом, пограти в кегельбан і більярд, навіть політати на повітряній кулі. До послуг відпочиваючих: кінотеатр, «аква-арена» (два басейни з гідромасажем та водоспадом, дві водні гірки, кілька саун і лазень), відкриті катки, криті корти, 38 ресторанів, 3 дискотеки, 44 бара і кафе. Зона катання ділиться на три регіони: Ахорн (для новачків), Пенкен – (спуски середньої складності) і Хинтертукс (найцікавіші льодовикові траси в Австрії). Ахорн – це велике нагірне плато, де проходять короткі і нескладні траси, найбезпечніший район катання для дітей і початківців-лижників [37]. На вершину гори Пенкен (2095 м) можна піднятися за допомогою сучасних підйомників, а спуститися в різні боки, по коротким, але крутим і звивистим трасам. Особливо рекомендується катання в районі вершини Пенкенйох (2095 м): звідти можна повернутися в місто на гондолі або по «червоним» трасам – в містечка Пінкенберг і Хіппах, розташовані по сусідству з Майерхофеном, а потім дістатися до готелю на автобусі. Привабливість курорту полягає в поміркованих цінах. Сезон катання тут триває з грудня по квітень [40].

Санкт-Антон – досить демократичний, але від цього не менш знаменитий гірськолижний курорт, розташований в долині між високими гірськими хребтами на заході Тіролю, в 100 км від Інсбрука. Більше 260 км трас, розташованих на двох протилежних схилах з висотами 1300–2810 м, пов'язані 87 підйомниками. Це один з найбільших гірськолижних курортів в Австрії. Тут справжній рай для досвідчених лижників: багато трас тут спеціально не рівняють, щоб були горби, адже це підвищує складність катання. Підйомники доставляють лижників із Санкт-Антона на два протилежних схили. Основне катання відбувається на південному схилі. На північний схил ходить гондола Рендль, розташована на околиці курорту. До неї можна доїхати на лижному автобусі або дійти пішки [11].

Завдяки єдиному абонементу на підйомники, гірськолижники, які проживають в Санкт-Антоні, можуть кататися на трасах курортів Санкт-Кристоф, Штубен, Цурс і Лех. Таким чином, є можливість випробувати більше 500 км трас. До курортів Цурса курсує автобус, вартість якого вже включена в абонемент, автобус до Леха платний – приблизно 3 євро в один кінець. На території курорту також збудовані басейни з сауною і паровою лазнею, відкриті катки, закриті корти, боулінг, кінотеатр, 74 ресторани, дві дискотеки, 38 барів і кафе [32].

Однією з переваг Зеефельду є те, що цей туристичний центр знаходиться недалеко від аеропортів Інсбрука (22 км) і Мюнхена (158 км). На вигляд це типове тірольське село, але при цьому тут створені прекрасні умови для занять всіма видами зимового спорту. Сезон катання триває з кінця грудня до середини березня. Зеефельд – курорт радше для зимового відпочинку як такого, ніж виключно для гірськолижного спорту. Тут багато трас для рівнинних лиж (240 км), саме на них проходили змагання з рівнинних лиж під час Олімпіади в Інсбруку. Курорт чудово підійде для початківців-гірськолижників та любителів бігових лиж, а також для заможних туристів, охочих пожити в чистому гірському місці, «подихати повітрям», помилуватися видами та трохи покататися на лижах. На території курорту розташовані басейн з сауною і парилкою, відкритий каток, закриті корти. Також 60 ресторанів, 60 нічних клубів, відоме на все Альпи казино, кегельбан, кінотеатр, катання на конях в манежі, параглайдинг, катання на санях, запряжених кіньми, керлінг, сквош [11].

Однак найбільш популярною серед туристів є саме столиця Австрії – Відень. Відень, розташований в мальовничому місці середньої течії Дунаю і оточений прекрасними відрогами Віденського лісу, – одне з найкрасивіших міст світу і «музична столиця Європи». Злиття багатьох культур протягом сторіч створило тут неповторну архітектуру, що сильно постраждала під час Другої світової війни, але була практично повністю відновлена працьовитими віденцями [5]. Символ міста – Собор Святого Стефана, святого покровителя столиці Австрії. Собору більше 800 років. Під собором знаходяться стародавні катакомби – місце поховання представників династії Габсбургів, його внутрішнє оздоблення просто заворожуюче красиво, а в його шпиль вправлено турецьке гарматне ядро, що потрапило в собор під час турецької облоги міста в XVI ст.

Навпроти собору лежить красива площа Штефансплатц і постмодерністський скляний будинок комерційного центру Хаас-Хаус. Від площі відходить вулиця Грабен, «серце міста», ще один символ Відня, на якій зосереджені такі знамениті визначні пам'ятки, як колона Пейтзойле, готель Захер і церква Петерськірхе. Цікаво ознайомитися з прилеглими Міхалеркірхе, Сан-Марі-ам-Гештаде, Францісканеркірхе, неготичною Ратушею (1872–1883 рр.), однією з найкрасивіших площ світу – Іозефплатц з розташованими на ній Палацовій капелою та Бургтеатр (1874–1888 рр.), Будівлею парламенту (1883 р.), перед яким височить статуя Афіни-Паллади, і знаменитою Віденською Оперою (1861–1869 рр.) – місцем проведення культового щорічного Оперного балу.

Гордість Відня – красиві парки, різноманітні за своїм виглядом і призначенням. Парк Пратер вважається найбільш «народним» парком Відня (діє з XVIII ст.) і славиться найбільшим колесом огляду у світі (65 м), а також відмінними ресторанами. У старовинному парку Аугартен регулярно проводяться десятки музичних вистав і симфонічних концертів. Знаменитий парк «Віденський Ліс», розташований в околиці столиці, в передгір'ях Східних Альп – це цілий лісовий район з власними містечками і готелями, курортами і термальними джерелами. Обмежений з одного боку мальовничою долиною Дунаю і виноградниками, а з іншого – знаменитим курортним районом Бадена і Бад-Фослау, «Віденський Ліс» є улюбленим місцем відпочинку віденців і гостей країни [13].

Отже, Австрія історично акумулювала в собі голоси різноманітних традицій: німецької, угорської, чеської, італійської. Саме це впродовж століть визначало оригінальність і чарівність австрійської культури. Перетин багатьох культур протягом сторіч створив тут неповторну архітектуру [5]. Разом з тим, Австрію називають колискою гірськолижного спорту та відпочинку. Вважається, що саме тут на початку століття з'явився на світ прототип гірських лиж [2]. Таким чином, Австрія поєднала в собі давні культурні традиції та новітні інновації, втілені в розвиненій гірськолижній інфраструктурі.

 

3.2. Провідні туристичні центри Угорщини

Угорщина – казкова країна Центральної Європи, розташована на території понад 93 тис. км². Щорічно її відвідують більше 40 мільйонів гостей з усіх кінців континенту. Різноманітність культур, звичаїв і стилів життя з давніх часів притягають сюди людей. Той, хто хоч раз побував в Угорщині, завжди із задоволенням згадує її вільний Дунай, що швидко несе води, порослі лісами невисокі гори, зелені виноградники, безкраї степи. Угорщина цікава й тим, що тут по сусідству розташовуються пам’ятки, які тільки окремо можна побачити в інших куточках Європи [34].

Туризм в Угорщині славиться багатою історією [51]. Угорщина стала тринадцятою за туристичною відвідуваністю країною світу в 2002 році [48]. У 2004 і 2005 році кількість туристів, що приїжджають в країну, збільшилася на 7 відсотків [53]. 98% туристів складають мешканці європейських країн, здебільшого – Австрії, Німеччини та Словаччини [51].

Практично всі курорти Угорщини пов'язані з озером Балатон (100–200 км від Будапешта) і повинні розглядатися як комплекс бальнеологічного (мінеральні джерела) і кліматичного (купання в озері) впливів. Саме озеро в довжину складає 80 км, в ширину – 12 км, з середньою глибиною 3 м. Особливість Балатону в тому, що вода там прогрівається швидко і купатися можна, починаючи з травня і закінчуючи жовтнем (середня температура води влітку +27°С). М'яка, злегка лужна вода з великим вмістом йоду і особливий мікроклімат роблять відпочинок на Балатоні наближеним до морського. По озеру можна кататися на яхті, серфити і рибалити. Практично скрізь є тенісні корти і мініатюрні гольф-поля [9].

Курорт Балатонфюред – найбільше селище північного берега Балатону. Кардіологічна клініка Балатонфюред, побудована в 1810 р., набула міжнародну популярність як «Мекка для кардіологічних хворих». Низькомінералізовані кальцієво-магнієві води використовуються для ванн, питного лікування і інших процедур. У комплексній терапії широко застосовують методи фізіотерапії, масаж, лікувальну фізкультуру в залі і лікувальному басейні.

Місто Бюк – невелике селище на заході Угорщини, в 220 км від Будапешта, який здобув широку популярність в Європі завдяки термальній водолікарні, розташованій у величезному парку, що складається з 19 різних басейнів. Термальна вода купальні відрізняється високим вмістом колонія, магнезія, фтору та вуглекислого газу.

Гори Матра – єдиний гірськолижний курорт країни. Схили не дуже круті, тому підійдуть більше початківцям (перепад висот всього 146 м). Сезон триває три місяці (кінець грудня – кінець березня). Крім того, в горах Матра розташовано кілька гірськокліматичних курортів, лікувальний вплив яких базується на хвойних і листяних лісах. Це Кекештете, Ліллафюред і Бюксек, який, до всього іншого, ще й багатий мінеральними джерелами.

Курорт Дебрецен – бальнеотерапевтичний рівнинний курорт лісостепової зони на висоті 108 м над рівнем моря. Атмосферу південного курорту створюють не тільки рідкісні тропічні рослини, але і всілякі гірки, купальні-печери, гідромасажні басейни, гейзери, «ріки-потоки», водоспад, стіна для лазіння, дитячі басейни-жабники, 11 гірок різної форми та інші розважальні елементи. Клімат тут сухий континентальний. Спекотне та сухе літо, лише зливи і грози ненадовго приносять прохолоду в жаркий степ. Курортна зона розташована на території Великого лісу, що створює лікувальний мікроклімат. У медичному центрі використовують близько 40 видів процедур.

Бальнеотерапевтичний курорт Залакарош лісової зони знаходиться на висоті 150 м, в 30 км на південний захід від Балатону і в 200 км від Будапешта. Курорт розташований на західному березі Малого Балатону в оточенні лісів, садів і виноградників. За змістом концентрату фтору вода його джерел займає перше місце серед лікувальних вод країни, також багата бромом і йодом. Чисте повітря зони без промислових підприємств наповнене фітонцидами навколишніх лісів і створює сприятливу атмосферу для відпочинку.

Недалеко від північного берега Балатону розташоване містечко Тапольца, знамените карстовими печерами. Одна з міських печер – Таваш – славиться не тільки красивими видами. Завдяки її особливому мікроклімату, що характеризується постійною температурою (14–16°С), високою вологістю, відсутністю пилу і алергенів, вже кілька десятиліть тут успішно лікують хворих із захворюваннями дихальних шляхів. Термальні маломінералізовані гідрокарбонатно-сульфатні калієво-магнієві води використовуються в термальних басейнах і для інших бальнеопроцедур.

Найзручнішим центром для дитячого відпочинку вважається селище Фоньод на південному березі озера Балатон. Цьому сприяють чудові піщані пляжі і плавне дно. Містечко відрізняється і демократичними цінами. Розташоване недалеко від Фоньоду селище Балатонбоглар також позиціонується як сімейний курорт. По суті, це дачне селище, де комфорт межує зі спокоєм. Крім цього, в селищі чудовий пляж і стоянка для яхт.

Хайдусобосло вважається, мало не найбільш континентальним місцем Центральної Європи – тут найбільш спекотне європейське літо і найхолодніша європейська зима. Курорт вже більше 75 років називають Меккою для хворих на ревматизм, а з 2000 р., після відкриття Аквапарку – центром любителів відпочинку на воді. Поряд з бальнеотерапією (більше 40 видів процедур) застосовують грязелікування, лікувальну гімнастику, підводне витяжіння у басейні, масаж, фізіотерапію.

Хевіз – гаряче озеро, заповнене мінеральною водою, знаходиться у північно-західній частині Балатону. Озеро є найбільшим в Європі природним термальним басейном. Температура води влітку +33...+35°С, взимку – +28...+30°С (у зв'язку з цим лікувальні купання проводять круглий рік). Цілющість води Хевіза базується на мінеральних солях з підвищеним вмістом радію. Води мінеральних джерел використовуються для питного лікування при хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Поряд з бальнеогрязелікувальними процедурами і гідропатією (мінеральні ванни, чотирьохкамерні ванни, підводний душ-масаж тощо) застосовують фізіопроцедури, інгаляції, лікувальну фізкультуру, масаж.

Туристичний центр Харкань розташований на висоті 201 м. Славу курорту принесли сірчисті води. Термальна вода містить унікальний карбон ільсульфід, вперше виявлений в Харканні. Невідоме раніше з'єднання присутнє у воді у вигляді газу. Води використовуються головним чином для ванн і купань в лікувальних басейнах.

Шиофок – найбільший курорт південного берега Балатону, більше інших оснащений різною розважальною інфраструктурою (ресторани, дискотеки, театр і т. д.). Все це на додаток до таких же прекрасних і мілководних пляжів, як і в сусідніх курортних селищах [9].

Значною популярність серед туристів в Угорщині користуються національні парки та заповідники. Так, гори Баконь – біосферний заповідник, відомий своїми прекрасними буковими і сосновими лісами, мальовничими долинами і більш ніж 1100 печерами. Зустріч з оленем тут не особливо рідкісне явище. Крім оленів, тут мешкають муфлони, кабани, рисі і більше 100 видів птахів. Заповідник Кишбалатон, створений в 1960 році, на площі в 2400 га, розташований в центральній частині країни, на берегах і акваторії однойменного озера Балатон. Охороняє природні комплекси боліт, очеретяних заростей і акваторії озера, що є місцем життя безлічі водних і навколоводних птахів. Серед пернатих мешканців Кишбалатону чорнолобий сорокопуд, вертка очеретянка, варакушка, чайка, чайконоса і мала крячки, а також качки, чайки і кулики декількох видів. З рідкісних для Європи птахів в заповіднику зустрічаються велика біла чапля та колпиця.

Серед національних парків найбільш відомим є Агтелек. Національний парк Агтелек розташований вздовж угорсько-словацького кордону. Створений він для збереження найбільшої в Європі системи сталактитових печер, включаючи знамениту Барадлу, лабіринти якої потягнулися на 24 км. Печера має три природних входи, а ще один влаштований нещодавно в селі в Йосвафе. Національний парк Агтелек в 1979 р. був оголошений міжнародним біосферним заповідником, а в 1995 р. ЮНЕСКО включило його до числа пам'ятників Всесвітньої спадщини людства [8].

Серед усього різноманіття угорських пам’яток культури особливо виділяється столиця країни Будапешт. Вона розташована в центрі Угорщини на обох берегах Дунаю, при стику Великої угорської низовини з відрогами Задунайського гірського району. Будапешт – одне з найкрасивіших міст світу. Воно займає особливе місце в житті країни, будучи не тільки політичним, але і найбільшим промисловим, а також торговим центром.

Всесвітньо відомою пам'яткою Будапешту є велична будівля угорського Парламенту, побудована в 1884–1904 рр. за проектом архітектора Імре Штейндля. Це одне з найбільших в світі урядових будівель. Свій шедевр Імре Штейндль звів у стилі неоготики. Уздовж фасаду будівлі простяглася відкрита аркада, створена в неоготичних і неоренесансних мотивах. У будівлі Парламенту є десять внутрішніх дворів, понад 200 залів і близько 500 кімнат, і тому числі великий купольний зал діаметром 21 м і висотою 27 м, зал для прийомів і два зали для засідань палат Парламенту. Цілих 16 груп колон підтримує звід купольного залу. Їх капітелі прикрашені скульптурами угорських державних діячів. Інтер'єри Парламенту оброблені з переважанням готичних форм. Кулуари прикрашені фресками і скульптурами, зали засідань облицьовані деревом і мармуром. Численні фойє прикрашені картинами кращих угорських майстрів. Гобелени і живописні композиції К.Лотце, М.Мункачі, Д.Руднаї, а також 253 скульптури посилюють художнє сприйняття цієї грандіозної споруди. Динамічний, імпозантний вигляд Парламенту, його виключно виграшне місце розташування на березі Дунаю давно зробили його одним з основних символів угорської столиці.

Іншим символом угорської столиці є Рибальський бастіон. Бастіон прикрашений баштами, аркадами, оглядовими майданчиками з балюстрадами. Звідси відкривається прекрасний вид на Будапешт. Північна, найвища вежа зведена на місці сторожової Сигнальної вежі, побудованої колись турками. Від середини Рибацького бастіону спускаються сходи шириною 16 м, що ведуть до старовинної частини міста – житлового району Візіварош. У основи сходів стоїть пам'ятник прославленому угорському полководцеві Яношу Хуньяді, а на південному майданчику Рибацького бастіону встановлена ​​скульптура короля Іштвана I Святого.

Улюбленим місцем відпочинку та розваг жителів угорської столиці є парк Варошлігет. По невеликому мосту, перекинутому через озеро, відвідувачі можуть пройти до історико-архітектурного комплексу «Вайдахуньяд», побудованому в 1896 р. на честь Тисячоліття Угорщини. Він складається з ансамблю споруд, що демонструють стилі угорської архітектури від романської епохи до бароко. На території парку знаходяться також Музей транспорту, відкритий в 1896 р.

Парк виходить на площу Героїв, в центрі якої розташований пам'ятник Тисячоліття Угорщини. Він являє собою ансамбль, центр якого становлять 36-метрова колона з крилатим генієм на вершині і статуї вождів семи угорських племен, які прийшли в 996 р. на територію нинішньої Угорщини. По обидва боки колони тягнеться напівкругла колонада з бронзовими статуями видатних діячів угорської історії [14].

Під Будапештом знаходиться близько 200 печер, деякі з яких відкриті для туристів [54]. Сталактитова печера Палволгі являє собою великий захоплюючий лабіринт, відкритий на початку XX століття. Це найбільша печерна система пагорбів Будапешту [49]. Інша печера – Землохегі – примітна гарними стінами, вкритими мінеральними солями і чистим повітрям [50]. Печера Матіас, що знаходиться на околиці міста, складається з практично непрохідних проходів і приваблює велику кількість любителів екстремального туризму.

Отже, Угорщина є величезним, комфортабельним бальнеологічним курортом. За часів римлян банна культура досягла тут небаченого розквіту, що підтверджується розкопками Аквинкума, римського міста на території Будапешта, і продовжує розвиватися й сьогодні. В Угорщині тісно переплітаються історичний дух минулого, втілений в неймовірних церквах та старовинних будівлях, та модернізаційний рух сьогодення, що й створює ту небачену атмосферу, яка відрізняє цю країну від будь-якої іншої та робить її привабливою для туристів зі всього світу.

 

3.3. Порівняльний аналіз туристичних центрів Австрії та Угорщини

Вивчивши основні особливості діяльності туристичних центрів Австрії та Угорщини, можна зробити висновок, що спільного в даному спектрі між країнами небагато. Основним, що поєднує ці країни, є співіснування минулого й теперішнього.

Однак, з огляду на викладений матеріал, треба зауважити, що Австрія є більш модернізованою країною в порівнянні з Угорщиною. Саме принцип співвідношення минулого та сьогодення й має вирішальний вплив на діяльність туристичних центрів даних країн. В Австрії в цьому відношенні перевагу отримує сьогодення: великі гірськолижні курорти, технічно добре оснащені, та достатньо різні за своїми як технічними, так і саме рекреаційними особливостями, зробили країну не менш популярною ніж Швейцарія, яка славиться своїми гірськолижними курортами.

Поряд з цими нововведеннями в Австрії продовжують гармонійно існувати й культурні пам’ятки минулого, які можна спостерігати в столиці країни Відні та інших містах і містечках. Відтак, в Австрію, що вважається найкрасивішою країною Центральної Європи, туристів приваблюють красоти Відня та відомі гірськолижні курорти, а також мальовничі альпійські села Тіролю, чудові національні парки і «Озерний край» на заході країни.

Говорячи про Угорщину, варто зазначати, що в спектрі згаданого вище співвідношення, перевагу в цій країні отримує минуле. Велика кількість церков збудованих в неоготичному стилі та стилі бароко, старовинні фортеці, вулиці та площі, а також всесвітньо відома будівля Угорського Парламенту аж ніяк не роблять країну старомодною. Навпаки, зважаючи на те, що сьогодні в усьому світі набирають оберти модернізаційні процеси як в економічному, так і в культурному житті, Угорщина створює враження країни, що в будь-якій ситуації не збирається змінюватися зовні. Саме ця неповторність та неможливо привабливий контраст по відношенню до інших країн як Центральної Європи, так і Європи в цілому, роблять Угорщину дуже своєрідною та навіть якоюсь казковою. Обидві країни зважають на свої давні традиції, а тому і в Австрії, і в Угорщині є можливість спостерігати надзвичайні музичні та театральні фестивалі.

Також варто зазначити, що розвиток туризму як в Австрії, так і в Угорщині, зумовлений наступними факторами:

• наявність багатих рекреаційних ресурсів;
• розвинена інфраструктура;
• економічна і політична стабільність;
• відсутність значних власних сировинних і паливних ресурсів;
• дефіцит торгового балансу;
• вдале географічне положення.

Цікавим є той факт, що туристичний обмін відвідувачів Австрії та Угорщини практично однаковий. Обидві країни мають високу популярність серед мешканців і Австрії, і Угорщини.

Різниця між цими країнами полягає, як вже не раз зазначалось, в географічному розташуванні країни. Так, Австрія є одним із центрів туризму завдяки знаменитим Альпам, в той час як рівнини та низовини Угорщини, а також знаходження озера Балатон, створюють сприятливе становище для організації рекреаційно-лікувальної туристичної діяльності. Навіть близькість географічного положення, схожість соціально-економічних умов розвитку країн не має визначальний вплив на організацію діяльності туристичних центрів Австрії та Угорщини та їх інфраструктуру. Саме це й робить розглядувані країни більш цікавими зі сторони порівняльної характеристики, тобто на теоретичному рівні, так і зі сторони відвідування цих країн, тобто на практичному рівні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Аналіз стану наукового вивчення теми дозволив констатувати, що проблеми організації ефективної туристичної діяльності на територіях Австрії та Угорщини є досить малодослідженими в історичній науці, тим самим підтверджуючи актуальність даної курсової роботи. Залучена до дослідження джерельна база, на мою думку, є достатньо репрезентативною і достовірною, що дозволило виконати визначені у курсовій роботі дослідницькі завдання.

Вивчивши основні фізико-географічні особливості Австрії і Угорщини, можна зробити висновок, що найбільша різниця в даному спектрі між двома країнами полягає в тому, що для Австрії більш характерний гірський рельєф, в той час як значна територія Угорщини зайнята переважно рівнинами. Іншим фактором, що значно впливає на організацію туристичної діяльності даних країн, та в той же час робить їх кардинально різними, є кліматичний. Погода в Угорщині м'якша, ніж у її європейських сусідів, так як на кордонах лежать високі гори, загороджують країну від холодних повітряних мас з півночі. Також на погоду впливає те, що Угорщина не має виходів до океану. Клімат Австрії відрізняється різними погодними умовами, на що впливає рельєф країни. Так, у східній і північно-східній областях країни, включаючи столицю, – помірно-теплий клімат низин. Що стосується гірських областей – Альпи, які знаходяться під впливом вологих західних потоків повітря, відрізняються підвищеною кількістю опадів, особливо на хребтах заходу і півночі. В Альпах клімат змінюється від помірного теплого в низинах до помірно холодного і високогірного на верхніх частинах схилів.

Таким чином, з огляду на перераховані факти, можна зробити висновок, що найбільш сприятливим сезоном для організації туристичної діяльності в Австрії є саме зимовий період. Туристичний сезон Угорщини ж триває з квітня по жовтень. У липні і серпні спостерігається пік туристичної активності. Отже, незважаючи на близькість географічного положення Австрії та Угорщини, їх фізико-географічні особливості створюють кардинально різні умови для організації туристичної діяльності, що робить дані країні неповторними та єдиними у своєму роді.

Вивчивши основні соціально-економічні особливості Австрії і Угорщини, можна зробити висновок, що спільного в даному спектрі між двома країнами практично набагато більше, ніж відмінного. Так, виокремимо спільні риси:

1. Впровадження ринкової економіки, активний розвиток сільського та лісного господарства, легкої, харчової та хімічної промисловості.
2. Розташування країн на перетині торгівельних шляхів.
3. Демографічна криза (низький рівень народжуваності та високий рівень смертності, збільшення частки людей похилого віку, високий рівень безробіття, нестача трудових ресурсів).
4. Високий рівень урбанізації поряд із значною кількістю «сільських» міст.
5. Збільшення інтересу іноземних країн до культурної та історичної спадщини Австрії та Угорщини.

Основною, а відтак найважливішою відмінністю в спектрі розглядуваного питання між двома країнами є, як вже зазначалось, різниця в рельєфі країн – для Австрії характерним є гірський рельєф, в Угорщині переважають рівнини. Саме цей фактор і зумовлює відмінності в економічному розвитку країн, зокрема різниця в паливно-енергетичному балансі. Так, Австрія здатна сама себе забезпечувати нафтою і газом, в той час як Угорщина змушена імпортувати дані ресурси. Однак не зважаючи на це соціально-економічний розвиток Австрії та Угорщини створює належні умови для організації ефективної діяльності туризму, що можна вже сьогодні спостерігати (висока частка туризму в ВВП країн).

Розглядаючи особливості діяльності провідних туристичних центрів Австрії та Угорщини, варто зазначити фактори, що впливають на їх розвиток:

• наявність багатих рекреаційних ресурсів;
• розвинена інфраструктура;
• економічна і політична стабільність;
• відсутність значних власних сировинних і паливних ресурсів;
• дефіцит торгового балансу;
• вдале географічне положення.

 Проте, країни з огляду на свою туристичну інфраструктуру дуже відрізняються одна від одної. Так, Австрія є одним із центрів туризму завдяки знаменитим Альпам, в той час як рівнини та низовини Угорщини, а також знаходження озера Балатон, створюють сприятливе становище для організації рекреаційно-лікувальної туристичної діяльності.

Іншим фактором, що кардинально протиставляє туристичну сферу обох країн є співвідношення минулого та сьогодення. В Австрії в цьому відношенні перевагу отримує сьогодення: великі гірськолижні курорти, технічно добре оснащені, та достатньо різні за своїми як технічними, так і саме рекреаційними особливостями, зробили країну не менш популярною ніж Швейцарія, яка славиться своїми гірськолижними курортами. Сьогодні Австрія є своєрідною «меккою» для прихильників гірськолижного спорту. Поряд з цими нововведеннями в Австрії продовжують гармонійно існувати й культурні пам’ятки минулого, які можна спостерігати в столиці країни Відні та інших містах і містечках.

Говорячи про Угорщину, варто зазначати, що перевагу в цій країні отримує минуле. Велика кількість церков збудованих в неоготичному стилі та стилі бароко, старовинні фортеці, вулиці та площі, а також всесвітньо відома будівля Угорського Парламенту аж ніяк не роблять країну старомодною. Навпаки, зважаючи на те, що сьогодні в усьому світі набирають оберти модернізаційні процеси як в економічному, так і в культурному житті, Угорщина створює враження країни, що в будь-якій ситуації не збирається змінюватися зовні. Саме ця неповторність та неможливо привабливий контраст по відношенню до інших країн як Центральної Європи, так і Європи в цілому, роблять Угорщину дуже своєрідною та навіть якоюсь казковою.

Таким чином, навіть близькість географічного положення, схожість соціально-економічних умов розвитку країн не має визначальний вплив на організацію діяльності туристичних центрів Австрії та Угорщини та їх інфраструктуру. Саме це й робить розглядувані країни більш цікавими зі сторони порівняльної характеристики, тобто на теоретичному рівні, так і зі сторони відвідування цих країн, тобто на практичному рівні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

ДЖЕРЕЛА:

1. Австрия: География, климат, флора и фауна, политика – http://hiz.at.ua/publ/strany/avstrija/avstrija_geografija_klimat_flora_i_fauna_politika/27-1-0-206
2. Австрия – сердце Альп – http://kara-van.ru/avstriya-serdce-alp/
3. Австрия: статистические данные – http://ru.db-city.com/Австрия
4. Австрия: флора и фауна – http://www.austria.info/ru/ob-avstrii/flor-i-f-un-1156538.html
5. Вена: достопримечательности – http://www.austriya.info/lake.html
6. Венгрия – о стране – http://www.otpusk.com/ref/hu/
7. Венгерская Народная Республика – http://roelcapital.ru/ekonomika-evropy/vengerskaya-narodnaya-respublika/
8. Венгерские национальные парки и заповедники – http://vengriya.org/ blogcategory/nacionalnye-parki-i-zapovedniki-vengrii/
9. Венгерские курорты – http://vengriya.org/blogsection/vengerskie-kyrorty/
10.  Географическое положение и климат Австрии – http://www.austria. info/ru/ob-avstrii/geogr-ficheskoe-polozhenie-i-klim-t-1156364.html
11.  Горнолыжные курорты Австрии – http://www.austria-visit.com/page17.htm
12.  Городское и сельское население Венгрии – http://roelcapital.ru/ekonomika-evropy/vengerskaya-narodnaya-respublika/gorodskoe-i-selskoe-naselenie.html
13.  Достопримечательности Австрии – http://www.austria-visit.com/page7.htm
14.  Достопримечательности Венгрии – http://vengriya.org/blogsection/ vengerskie-dostoprimechatelnosti/
15.  Климат в Австрии – http://archive.travel.ru/austria/geo/climat/
16.  Население Венгрии – http://roelcapital.ru/ekonomika-evropy/vengerskaya-narodnaya-respublika/naselenie-5.html
17.  Общие сведения о Венгрии – http://vengriya.org/
18.  Природа Австрии – флора и фауна, полезные ископаемые, климат – http://www.terravision.ru/country/view/109/2
19.  Промышленность и полезные ископаемые Австрии – http://mosintour.ru/default.asp?Id=3222
20.  Современное состояние экономики Австрии – http://zargeograf.ru/avstriya/ sovremennoe_sostoyanie_yekonomiki
21.  Социальная сфера Венгрии – http://zargeograf.ru/vengriya/socialjnaya_sfera
22.  Страны Европы: Австрия – http://www.evropa.org.ua/country/austria/
23.  Транспорт в Австрии – http://www.austria-visit.com/page15.htm
24.  Туризм Австрии – http://country.turmir.com/sub_276.html
25.  Характеристика хозяйства Австрии – http://zargeograf.ru/avstriya/ harakteristika_hozyajstva
26.  Характеристика хозяйства Венгрии – http://zargeograf.ru/vengriya/ harakteristika_hozyajstva
27.  Экономика Австрии – http://ru.wikipedia.org/wiki/Экономика_Австрии
28.  STATISTIK AUSTRIA – http://www.statistik.at/web_en/statistics/population/ population_stock_and_population_change/total_population_annual_average/index.html

 

ЛІТЕРАТУРА:

29.  Австрія сьогодні. – М., 2004.
30.  Статистичний довідник по країнах Західної Європи. – М., 2003.
31.  Туризм в Австрії. Брошура для мандрівника. – К., 2004.
32.  Антонова И.К. Австрия. – М.: Вокруг света, 2008.
33.  Арефьев В. Е. Введение в туризм. Барнаул: Изд-во АГУ, 2002.
34.  География международного туризма: Зарубежн. страны. – Мн.: Аверсэв, 2003.
35.  Гренгстон Б. Австрия. Путеводитель. – М.: ФАИР, 2009.
36.  Дмитриева Е.А. Индустрия туризма в Австрии. – М.: Феникс, 2008.
37.  Звонцов Г.Н. Путешествие по Австрии. – М.: АСТ, 2008.
38.  Лопатников Д.Л. Экономическая география и регионалистика: уч. пособ. – М.: Гардарики, 2004.
39.  Морозова С. Н. Туризм в Австрии. М.: АСТ, 2000.
40.  Региональная экономика. Основной курс: Учебник/Под ред. В.И. Видяпина, М.В. Степанова. – М.: ИНФРА-М, 2005.
41.  Сидоренко Н.Г., Менделеев В.А. Малая энциклопедия стран / Харьков: Торсинг, 2000.
42.  Социально-экономическая география зарубежного мира / под ред. В.В. Вольского. – М.: Дрофа, 2008.
43.  Страны и регионы мира: экономико-политический справочник / под ред. А.С. Булатова. – М.: ТК Велби, изд-во Проспект, 2009.
44.  Энциклопедия стран мира / гл. ред. Ран Симония Н.А., Москва, 2004.
45.  Boniface Brian G. Worldwide Destinations: The Geography of Travel and Tourism. – Butterworth-Heinemann, 2005. – P. 210.
46.  The Europe World year book, 48th edition/Volume 1, 2007.
47.  Fallon Steve Budapest: Steaming Special Section on Thermal Baths. – Lonely Planet, 2003. – P. 97.
48.  Hall Derek R. Tourism and Transition: Governance, Transformation and Development. – CABI Publishing, 2004. – P. 74.
49.  Hebbert Charles The Rough Guide to Budapest. – Rough Guides, 2002. – P. 66–67.
50.  Hebbert Charles The Rough Guide to Budapest. – Rough Guides, 2002. – P. 68.
51.  Hudman Lloyd E. Geography of Travel & Tourism. – Thomson Delmar Learning, 2002. – P. 284–285.
52.  Johnstone Sarah Europe on a Shoestring. – Lonely Planet, 2005.
53.  Lyman, Rick. Budapest Is Stealing Some of Prague’s Spotlight, The New York Times (September 3, 2006).
54.  Swanson, Brandon. Digging the way to a new market, The Prague Post (June 5, 2006).

ДОДАТОК А

 

 

Топографічна мапа Австрії

 

 

Піраміда населення Австрії

 

 

Кількість російських туристів в Австрії (2005–2011 рр.)

 

Витрати іноземних туристів в Австрії

 

 

 

 

 

	Прибуття	%	Ночівля	%
Січень 2011 р.	73,131	20,7	434,769	16,9
Січень 2012 р.	84,100	15,0	498,300	14,6

 

Кількість російських туристів в Австрії

 

 

 

Відвідування міст Австрії іноземними туристами (2011–2012 р., у %)

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Б

 

Топографічна мапа Угорщини

 

Піраміда населення Угорщини

 

 

 

 

Кількість ночей, проведених туристами в готелях Угорщини (лютий 2012 р.)

 

Кількість туристів в Угорщині (лютий 2012 р.)

 

 

 

 

 

 

Показники по SPA (бальнео-готелі) і Wellness готелям (січень–лютий 2012 р.)

 

 

 

Кількість ночей, проведених іноземними туристами

 

 

Кількість іноземних туристів

 

 

 

 

Показники Будапешта (січень–лютий 2012 р.)

 

 

 

Кількість ночей, проведених туристами в Будапешті

 

Кількість іноземних туристів в Будапешті

 

 

 

 

 

Показники Балатону (січень–лютий 2012 р.)

 

 

Кількість ночей, проведених туристами на оз. Балатон

 

Кількість туристів на оз. Балатон