Психологічна безпека взаємодії в системі «вчитель-учень» та розвиток креативності молодшого школяра.

Психологічна безпека взаємодії в системі «вчитель-учень» та розвиток креативності молодшого школяра

    Важливим складником системи формування нового змісту освіти є чітке бачення результатів педагогічного партнерства «учень – вчитель», в основі якого відповідні цінності, зазначені в Концепції Нової української школи.

  Це: креативність, цікавість, критичне мислення, любов до навчання, мудрість, відвага, наполегливість, чесність, енергійність, любов, доброта, соціальний і емоційний інтелект, співпраця, справедливість, лідерство, вміння пробачати, скромність, розсудливість, самоконтроль, поціновування краси, вдячність, оптимізм, гумор і віра.

       Варто докласти величезних зусиль, щоб створити та зберегти здорову комфортну атмосферу в класі. Довіра та повага допомагають створити сприятливе середовище навчання та піклування для всіх учнів.   Відчуття спільноти створює в учнів бажання вимагати, щоб інші були відповідальними за поведінку, навчання, повагу та доброту.

       У концепції НУШ зазначено основні вимоги та загально психологічні принципи побудови взаємодії в системі «вчитель - учень»:

1. Під час взаємодії вчитель має знати і спиратися на особливості розвитку учня.

2. Оцінка результатів діяльності учня має відбуватися не шляхом порівняння цих результатів з якимись нормами або середніми величинами, а із попередніми результатами того ж учня для виявлення характеру і величини його просування, його власних зусиль.

 3. Вчитель має враховувати не тільки наявний, актуальний рівень розвитку тієї чи іншої індивідуальної особливості, а й «зону найближчого розвитку» (перспектив розвитку школяра, яких він може досягти при співпраці з дорослими).

                 Позитивне підкріплення вчителем мотивації учіння повинно відбуватися у різних формах, що сприятиме прагненню виконання навчальної діяльності. Зокрема, це підкріплення наполегливості, спроби самостійно виконати складне завдання, прояву інтересу до процесу та змісту навчання, творчого підходу до виконання завдання (креативності), високих результатів навчання.      

 Взаємодія в системі «вчитель-учень» залежить від особистості самого вчителя і стилю його спілкування. Спілкування має бути спрямоване на створення позитивного емоційного клімату в системах «вчитель-учень» і «учень-учні» та необхідних умов для розвитку кожного учня і класу в цілому, на розвиток мотивації навчання. Оптимальним стилем педагогічного спілкування є демократичний стиль. Стиль, який характеризується наступними особливостями: вчитель працює з усім класом, але враховує індивідуальні особливості кожного учня, використовує особистісний підхід, не виявляє стериотипи і суб’єктивність у оцінюванні навчальних успіхів і поведінки, не виявляє і упереджене ставлення до учнів, гнучкий у виборі педагогічних впливів.

      Взаємодія вчителя з учнями реалізуються як в навчальній діяльності, так і в міжособистісному спілкуванні.Духовно багатий вчитель у своєму спілкуванні прагне розуміти, приймати і вміщати в себе дітей з їх духовним змістом. Духовні здібності присутні у кожній психічній функції. Кожна психічна функція інтелектуальна і моральна. У цьому випадку вчитель бачить, запам'ятовує, згадує, приймає рішення, сприймає, мислить і переживає через призму духовності, що дозволяє йому проникнути в сутність взаємодії.

        Під час взаємодії з дитиною вчитель має враховувати її вікові та індивідуальні особливості; спиратися на досягнення попереднього (дошкільного) періоду в розвитку дитини; усвідомлювати наступність між дошкільною і шкільною ланками освіти; враховувати здоров’я дитини, забезпечити його збереження; забезпечити створення адекватних комфортних стосунків в системах “дитина – значущі дорослі”. Для оптимізації взаємодії в системі «вчитель-учень» вчителям необхідно збільшити число позитивних оцінок; яскравіше виражати свою прихильність; індивідуалізувати спілкування; аргументувати вимоги, знизити їх безапеляційність; не надавати “ярликів”; заохочувати як успіхи у пізнанні, так і доброзичливе ставлення дітей один до одного.

  З метою формування учнівського колективу, вчитель має вчити дітей виявляти свої емоції в прийнятній формі (попередження соціально неприйнятного виявлення агресивності, образ у дитячому колективі); спрямовувати почуття і емоції дітей на однокласників в конкретних діях, а не тільки на знання хорошої поведінки; формувати почуття спільності (“секретні засідання”, постановка дітей в залежність один від одного); не ставити без потреби дітей у ситуацію змагання; мінімізувати предметність спілкування.

       Метою моєї роботи є створення умов, які б допомогли в значній мірі підтримати учнів у духовному, інтелектуальному і особистісному становленні.

Ранкове коло

Ранкове коло – це щоденна практика, під час якої ми із учнями об'єднуємося в коло та виконуємо декілька пізнавальних різнопланових діяльностей. Ранкове коло допомагає налаштуватися на навчання й формує відповідальну турботливу класну спільноту.

Правила класу

На початку навчального року правила  розробляємо  і затверджуємо  усім класом, зображуємо на плакаті та розміщуємо на видному місці.  Діти, за потреби,  можуть переглянути чи повторити правила. Натомість, вчителеві не треба щоразу на цьому зупинятись.

Рутини класу

Рутини – це передбачувані щоденні дії, які є у навчально-виховному процесі. Вони важливі для організованої щоденної роботи класу та допомагають зекономити час. Кожен клас може мати різні рутини. Їх вибір переважно залежить від учителя, який враховує потреби учнів та особливості школи.

Інтелект-карта

При плануванні тематичного дня учитель може скористатися інтелект-картою (ментальна карта, карта пам’яті, діаграма зв’язків тощо) — метод структуризації концепцій з використанням графічного запису. Алгоритм створення Інтелект-карти тематичного дня

Щоденник вражень

Щоденник вражень – це звичайний зошит, блокнот чи альбом для малювання, в якому учні записують свої думки. Вони самостійно обирають тему для письма та визначають, чим писати.

                     Освітнє середовище у початкових класах має бути безпечним місцем, де діти відчуватимуть себе захищеними та в безпеці.    Таке середовище забезпечує можливості дітям робити власний вибір, можливості для розвитку нових та удосконалення наявних практичних навичок, отримання нових знань, розвитку свого позитивного ставлення до інших.

      Основна ідея досвіду полягає у відмові від репродуктивного навчання, активізації проблемно - пошукової діяльності учнів, які під супроводом учителя формулюють проблеми, шукають шляхи їх розв’язку, отримують результат. Такий вид діяльності сприяє підвищенню самооцінки учнів.

                 Як учитель початкових класів застосовую на уроках оптимальні педагогічні технології, які проектують креативні якості особистості учнів: гнучкість, фантазію, натхнення, нестандартність. Дуже важливо вміло і вчасно  виявляти в класі творчі здібності вихованців, впливати на їх формування, розвивати в навчальній та позакласній роботі.

    Основний показник дитячих обдарувань – креативність, тобто здатність учня до творчого виконання поставлених перед ним завдань.       

          Розвиваючи творчі здібності у дітей, виховуючи їх такими, що мислять нестандартно, оригінально, мають творчий підхід до життєвих проблем, суспільство отримує повноцінних громадян країни. 

             На уроках щоденно застосовую технологію «ситуація успіху», адже до першого класу учні прийшли з різним рівнем підготовленості : учні не вміли зв’язно і логічно передавати власні думки, переказувати оповідання, казки, міркувати над прочитаним. Мова учнів «бідна», відповіді учнями будувалися «одним словом». Починаючи працювати з першого класу, намагаюся на уроках привчати дітей бачити прекрасне, тонко сприймати навколишній світ, правильно і образно висловлювати думки, збагачувати словниковий запас школярів. Коли учні інтерактивно працюють з будь якою інформацією, вони вчаться мислити, не помічаючи, що їхнім інструментом є сама мова.

           Досвід підказує, що найбільші труднощі в початковій школі отримують зовсім не ті учні, які мають недостатній об’єм умінь, знань та навиків,  а ті які пасивні на уроках, у яких відсутнє бажання думати, творити, мислити, пізнавати щось нове. Щоб зацікавити учнів, намагаюсь уроки проводити у формі гри. Адже ігровий матеріал служить для того, щоб зацікавити та викликати бажання ближче познайомитися з предметом. На основі гри виникає цікавий як для дітей, так і для вчителя процес спільної продуктивної учбової діяльності в класі.

     Ефективним видом творчих завдань,  що сприяють розвитку мовлення та  креативного мислення, стало написання сенканів. Цікаві короткі міні –твори доцільно використовувати на будь – якому етапі уроку. За допомогою сенканів діти вчаться стисло й образно висловлювати своє бачення того чи іншого предмета

     Найбільш повно розвивається творче мислення учнів при розв'язуванні нестандартних задач. Нестандартну задачу не можна розв'язати за якимось алгоритмом. Побачити незвичний хід розв'язання задачі може тільки людина, яка діє сміливо, має дуже розвинуту уяву.  

         Велике значення має організація самостійної і творчої роботи на уроці, постійно привчаю учнів до самоконтролю і взаємоконтролю, а тому парна і групова форми роботи стали невід'ємною частиною кожного уроку, які дають можливість донести навчальний матеріал до кожного учня, адже школярі, на думку вчителя, навчаючись самі, навчають інших.

   У своїй роботі формую вміння вчитися – здатність аналізувати навчальний матеріал, порівнювати, визначати головне, знаходити причинно-наслідкові зв’язки. Учні на моїх уроках - активні учасники навчального процесу, а тому мають хороші знання і уміють застосовувати їх у нестандартних умовах.