Психолого – педагогічні умови формування основ духовно-морального розвитку особистості дітей молодшого шкільного віку

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Карасинська ЗОШ І-ІІ ст.

 

 

 

 

 

 

Психолого – педагогічні умови формування основ духовно-морального розвитку особистості дітей молодшого шкільного віку

 

 

 

 

 

 

                                                            Виступ підготував:

                                            вчитель фізичної культури

                                           Карасинської ЗОШ І-ІІ ст.

                                                     Балинський Ігор Олександрович

 

 

 

 

 

Карасин 2015

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..с.3

1. Сутнiсть,  завдання та засоби  духовно-морального виховання  молодших  школярiв……………………………………………………………………….с.4-6
2. Формування основ духовно-морального розвитку школярів…………...…..с.7
3. Робота з духовно-морального розвитку особистості дитини…………….с.7-10
4. Види занять, що сприяють духовно-моральному формуванню особистості………………………………………………………………….с.10-11

Висновок……………………………………………………………………..…с.12

Література………………………………………………………………..……..с.13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Ми живемо в особливі часи. З одного боку, сучасна епоха несе нам нові перспективи і нове натхнення, а з іншого - кидає виклик.  Оглядаючи ті події, котрі залишило після себе 20-те століття, можна зробити два основні висновки. По - перше, це століття позначилося найбільшим стрибком у розвитку технології, засобів інформації та зв'язку. В той же час, у минулому столітті у кровопролитних війнах загинуло більше людей, аніж за всю попередню історію людства.

Відбувається переоцінка цінностей. Людство знайшло скарб світового значення – цінностей гуманізму, які переможно проходять через усі бурі земних потрясінь. Вчительство теж переживає значне психологічне навантаження. Йдеться про кризу світогляду, зміну пріоритетів і переоцінку цінностей. Нова соціально-політична ситуація, з одного боку, вимагає переосмислення мети виховної діяльності педагогів, провідних теоретико-методологічних принципів та критеріїв ефективності змісту, форм і методів виховання, а з другого – призводить до порушення елементарних прав дитини на її розвиток.

В той час, коли людство у технічному розвитку прямувало уперед семимильними кроками, усе більше зростав розрив між розвитком зовнішнім, тобто науково-технічним прогресом, та внутрішнім, моральним, розвитком людини.

Сьогодні в Україні зростає  роль духовно - морального виховання підростаючого покоління. У Законі України «Про освіту»  метою  освіти визначено всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її  талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу.

Тому зовнішній розвиток людства повинен супроводжуватися духовним розвитком, свого роду, моральним відродженням, яке стає підґрунтям для розвитку людства. Г. Сковорода говорив: “Що може бути шкідливіше за людину, котра володіє знаннями найскладніших наук, але не має доброго серця?” Моральна культура – це і є моральні звички, що стали емоційним стражем поведінки. утвердити в кожній дитині  доброту, сердечність, чуйність, готовність прийти іншому на допомогу, чутливість до всього живого і красивого -  елементарне, азбучна істина шкільного виховання, з цієї істини починається національна школа

 

 

1. СУТНIСТЬ,  ЗАВДАННЯ ТА ЗАСОБИ  ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ  МОЛОДШИХ  ШКОЛЯРIВ

Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з іншими людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить в нашому житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з оточуючими дають можливість бачити смисл свого існування, усвідомлювати себе як частку людського суспільства. Людина, як суспільна істота, немислима поза взаєминами з іншими людьми. Саме завдяки спілкуванню і певним взаєминам, що складаються в процесі цього спілкування, людський індивід поступово стає особистістю, яка здатна усвідомлювати не лише інших, але й саму себе, свідомо й активно регулювати власну діяльність та поведінку, впливати на оточуючих, враховувати їх прагнення, інтереси.

Виховання – цілеспрямований свідомий процес формування гармонійної особистості, що включає формування гуманності, працелюбства, чесності, правдивості, дисциплінованості, почуття відповідальності, власної гідності, виховання патріотизму, любові до Батьківщини. Процес виховання відображує становлення кожної людини.

Мораль — це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах. У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню.

 Моральне виховання — виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

Виходячи із загальнолюдського змісту моральності, можна сказати, що загальнолюдська мораль - це не сукупність незмінних норм і принципів, що споконвіку відомі кожній людині або спільноті, а система, яка поповнювалась, розширювалась, змінювалась протягом віків, збагачуючись новими критеріями, новим смислом. А, отже, не можна вважати поняття "загальнолюдська мораль" як щось однозначне, яке має неухильно здійснюватись, оскільки її суть і спрямованість залежить тільки від людини. Суб'єкт морального виховання у процесі розвитку і спілкування вже володіє певним моральним досвідом.

Два інститути грають першочергову роль в процесі морального виховання. Перший - це сім'я, де дитина закладає основи характеру своєї особистості. Моральні стосунки в сім'ї накладають відбиток на все життя людини, оскільки їх вплив пов'язаний, по-перше, із сильними переживаннями, по-друге, вони постійніші, по-третє, в них закладаються підвалини всіх моральних ставлень людини до суспільства, до праці, до інших людей.

Другий - це школа та позашкільні навчально-виховні заклади. Позашкільні навчально-виховні заклади — це широкодоступні заклади освіти, які дають молодшим школярам додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби молодших школярів у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля. До них належать палаци культури, центри дитячої, юнацької творчості, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтва, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Основною метою морального виховання, як сімейного виховання, так і викладання у школі є прагнення передати знання та культурні традиції, навчити молодь розвиватися як особистість та збільшувати культурну спадщину. Нажаль, у цілому процес виховання більш спрямований на те, щоб розвивати інтелектуальні здібності, аніж культуру та духовність.

В процесі морального виховання молодших школярів важливими є розуміння наступних категорій.

Моральна свідомість — одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності школярів. Моральні переконання — пережиті та узагальнені моральні принципи норми.

Моральні почуття — запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку молодших школярів. Моральні звички — корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуації та умов. Моральна спрямованість — стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах.

Етика — наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між молодшими школярами в суспільстві. Етика є методологічною засадою морального виховання.

Процес морального виховання ґрунтується на певних принципах. Принципи виховання — керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу молодших школярів. Основні принципи такі:

•                 цілеспрямованість виховання передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання — всебічно розвиненого молодшого школяра.
•                 обов’язковий зв'язок виховання з життям. Суть принципу полягає в тому, що виховна діяльність має орієнтувати на необхідність молодшого школяра жити у суспільстві;
•                 єдність свідомості та поведінки у вихованні. Поведінка молодшого школяра — це його свідомість у дії. Виховання такої єдності свідомості — складний і суперечливий процес, оскільки формування навичок правильної поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості;
•                 виховання в праці. В основі цього принципу — ідея, що формування особистості безпосередньо залежить від їх діяльності, від особистої участі в праці. Цей принцип спирається і на таку психологічну якість, як прагнення дитини до активної діяльності;
•                 комплексний підхід у вихованні ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань і змісту виховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; єдність виховання і самовиховання;
•                 виховання молодшого школяра в колективі. Молодший школяр стає особистістю завдяки спілкуванню і пов'язаному з ним відокремленню. Найкращі умови для спілкування й відокремлення створюються в колективі. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів. Педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю в учнів життєвого досвіду; виховання творчої особистості можливе, якщо існують умови для вияву самостійності й творчості, схвалюються ініціатива та самодіяльність;
•                 поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього. У цьому — головний сенс гуманістичної педагогіки щодо формування необхідних взаємин вихователів і вихованців. Цей принцип передбачає: єдність вимог до вихованців з боку педагогів, контроль за їх поведінкою, гуманне ставлення до них, поважання їхньої думки та ін.;
•                 індивідуальний підхід до молодших школярів у вихованні. Такий підхід як індивідуальна корекція загальної системи виховання — важлива вимога до організації виховного процесу і одна з умов підвищення його ефективності;
•                 принцип системності, послідовності й наступності у вихованні. Виходить з того, що для формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки потрібна система певних послідовних виховних заходів. Такі якості людської особистості не можна сформувати, якщо виховний процес являтиме собою випадковий набір виховних заходів, що матимуть епізодичний, а не системний характер;
•                 єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Повинна охоплювати всі сторони навчально-виховної роботи школи, всі форми діяльності учнівського та педагогічного колективів, сім'ї, знаходити свій вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки молодших школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу

 

 

 

2. ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ШКОЛЯРІВ

Про рівень вихованості учнів можна судити з їх висловлювань і міркувань про себе, товаришів, інших людей, з різноманітних питань етики і моралі, безпосередньої поведінки і діяльності у різних ситуаціях. Уже на початку роботи важливо з’ясувати, які моральні уявлення склалися у дітей, виявить недоліки в їхньому вихованні, причини порушення норм і правил поведінки.

А причини ці бувають різні: учні не знають, як слід поводитися; знають, але не вважають норми і правила обов’язковими для себе, не бажають поводитися правильно; дорослі, що оточують дитину, не показують зразків моральної поведінки; розбіжність у вимогах батьків і педагогів примушує дитину пристосовуватися до суперечливих виховних впливів. Усе це вчитель повинен знати й ураховувати в роботі. Тому виховну роботу в класі я починаю з дослідження сім’ї, спілкування з дітьми. Матеріали педагогічних спостережень зберігаю, періодично аналізую, порівнюю, роблю з них висновки.

Розвиток дитини відбувається постійно. Щоб вміло і цілеспрямовано керувати становленням дитини, необхідна постійна і чуйна увага до світу її думок, почуттів, дійсне знання усього, чим вона живе, про що мріє. Не можна розглядати кожну із сторін виховання як ізольований, самостійний процес, всі ці сторони взаємопов’язані.

Для формування духовного багатства особистості молодшого школяра необхідні:

• єдність і взаємозв’язок різних сторін духовного розвитку;

• повсякденна орієнтація та розвиток творчого потенціалу кожної дитини;

• розширення і поглиблення діяльності учнів;

• розвиток інтелекту, почуттів, волі.

3.РОБОТА З ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ

Роботу з морального виховання дітей я уявляю як послідовне розв’язання таких завдань:

• розширювати, поглиблювати і систематизувати знання дітей про моральні норми і правила культурної поведінки;

• викликати у школярів активне бажання культурно поводитися, додержуватися морально-етичних норм, виробляти негативне, неприязне ставлення до антигромадських виявів у навколишньому житті;

• формувати турботливе ставлення до оточуючих людей, до природи;

• розвивати вміння школярів справедливо оцінювати свої і чужі вчинки, узагальнювати й нагромаджувати досвід моральної поведінки.

Діти стали школярами, тому багато чого будуть робити вперше. І від того, якими будуть ці перші кроки в школі, залежить часто і подальше відношення дитини до навчання, до праці, до своїх однолітків, до інших людей. Кожна дитина має свої позитивні якості: один вже гарно читає, другий вміє малювати, третій дуже спостережливий і може гарно розповісти про те, що він бачив, четвертий особливо спритний і швидко бігає.

Важливо це підмітити і показати сильні сторони кожного всьому дитячому колективі. В той же час майже у кожної дитини є слабкі сторони: один задається, другий ліниться, третій більше міркує про власний успіх, четвертий дає обіцянки, але не виконує їх. Організовуючи життя дитини, треба будувати виховання так, щоб долати ці недоліки. Важливо оцінювати успіх дитини не в порівняння з успіхами інших, а оцінювати досягнені нею результати, співставляючи її теперішні успіхи з минулими, підкреслюючи її розвиток і просування.

Багато важливих рис духовного світу дитини, її морального обличчя закладається в початкових класах. Саме тут дитина отримує основи знань, тут формується і розвивається особливості її характеру, волі, моральності. Якщо у вихованні дитини в початкових класах будуть якість огріхи, то ці вади, навіть якщо вони не помітні в початкових класах, обов’язково проявляються пізніше.

Вчитель початкових класів повсякденно вчить дітей розрізняти гарні і погані вчинки людей. Цьому присвячено зміст багатьох уроків читання, бесіди з учнями. Розбір подій дитячого колективу. Так у дітей поступово формується явлення про моральну поведінку.

Моральна освіта молодших школярів передбачає головним чином створення у них моральних уявлень, виховання моральних почуттів та досвіду моральної поведінки. Вчителю, який працює з тим чи іншим матеріалом на уроці, доводиться вирішувати як дидактичні, так і виховні завдання.

Виховні можливості учбового процесу приховані перш за все в його організації. В колективній діяльності чинником виховання стають самі умови, характер стосунків. Спілкуючись, діти вчаться працювати в колективі, співробітничати. За правильно організованого уроку успішно розвиваються такі моральні якості, як колективізм, відповідальність, чесність, культура поведінки.

Взаємини обумовлюються методами, способами і формами проведення уроку. Методами навчання не тільки вчать, передають знання, формують уміння. А й організовують учбову працю, спонукають до активної роботи, впливають на характер взаємин, що складаються. За їх допомоги створюються проблемні ситуації, висуваються такі пізнавальні та практичні задачі, які вимагають від учнів вольових зусиль, напруження думки й пам’яті. Тут стимулами самоорганізації є позитивні емоції й інтерес, що виникає у ході творчого надбання знань.

Кожний метод навчання може бути використаний з метою виховання. На уроках письма та математики складні у смисловому відношенні вправи містять у собі пошукове завдання, мають творчий характер і вимагають інтенсивної, вдумливої роботи. Виконуючи такі вправи, учні набувають звички переборювати труднощі, привчаються до організованості й самостійності.

Зміст підручників надає вчителю багатий матеріал для проведення виховної роботи на уроці, яка б формувала свідомість учнів, їх уявлення про найпростіші норми моралі, правилах людських взаємовідносин. Особливе значення в цьому змісті слід відвести книгам для читання з української та російської мови, матеріалу підручника "Я і Україна". Вміле використання матеріалу цих підручників з виховною метою дозволяє вчителю вести систематичну роботу по формуванню моральних уявлень дітей.

На характер стосунків у процесі навчання впливає правильне поєднання індивідуальних, парних, групових і колективних форм організації роботи учнів на уроці. Поєднання різних форм уроку активізує спілкування й товариську взаємодопомогу. Школярі краще пізнають один одного. Вчаться ділитися досвідом, передавати свої знання.

Учні знайомляться з основними моральними нормами на яскравих прикладах з навколишнього життя, літератури і з власного досвіду.

На хід уроку, організацію діяльності учня та його моральне виховання впливає контроль і оцінка. Контроль організовує роботу школяра. Підвищує його відповідальність, формує уміння самоконтролю.

Цілісний підхід до організації уроку потребує вмілого використання методів виховання і перш за все методів організації діяльності і поведінки – виховних ситуацій, змагання, ігрових прийомів, схвалення і заохочення.

На уроках часто виникають і створюються різні за значенням і змістом ситуації, що можуть вирішувати конкретні виховні задачі. Особливо велике виховне значення має ситуація успіху, яка викликає радість навчання, бажання дружно працювати.

На організацію уроку, підвищення його виховної ефективності впливають ігри та ігрові прийоми. Гра організовує, привчає учнів до порядку, підвищує активність, увагу й спостережливість. Під час гри дитина переборює невпевненість, відкриває в собі нові сили, творчі можливості. У всіх ігрових ситуаціях обов’язковою умовою для підсилення їх виховного значення є прояв старанності, пильності, чесності, скромності. Товариської взаємодопомоги.

Робота з виховання дитини – процес систематичний. Важливо, щоб діти, систематично отримуючи моральні знання і уявлення, опинялися в життєвих ситуаціях, які б сприяли емоційному переживанню отриманих знань, їх усвідомлення і закріплення.

Як відомо, знання моральних норм і правил ще не є гарантією вихованості. Щоб досягти їх свідомого виконання, потрібне тривале вправлення в різноманітних видах спеціально організованої діяльності: суспільно-політичній, трудовій, художній, спортивній тощо.

Такі методи стимулювання дитячої діяльності, як гра, змагання, створення громадської думки, допомагають долати недоліки, виробляти свідому дисциплінованість, заохочувати дітей до сумлінного виконання обов’язків. При цьому я прагну, щоб виховна робота приваблювала дітей змістовністю та емоційністю, викликала в них інтерес і активність, заохочувала до самоаналізу, самооцінки.

4. ВИДИ ЗАНЯТЬ, ЩО СПРИЯЮТЬ ДУХОВНО-МОРАЛЬНОМУ ФОРМУВАННЮ ОСОБИСТОСТІ

Для досягнення поставленої мети я намагаюсь урізноманітнювати виховні заняття, проводячи їх у формі:

• бесіди ("Культура поведінки у школі", "З добрим водися, а лихого стережися", "Твої обов’язки в сім’ї", "Кого можна назвати справжнім другом");

• рольові гри ("Хто першим вітається", "В гостях у Мойдодира", "Так чи ні?");

• усного журналу ("Якщо добрий ти", "Про зошит, карту, олівець", "Про братів наших менших");

• заочної подорожі ("До бабусиної скрині", "В гості до казки", "Моя Вітчизна – Україна");

• інсценізації віршів, казок, оповідань;

• спортивних змагань ("Веселі старти", "Ми – олімпійці");

• конкурсів ("На загадку є відгадка", "Зошит посміхається");

• вікторин ("Хто самий розумний", "Що? Де? Коли?", "Можна – не можна");

• трудових операцій ("Книжкова лікарня", "Речі у твоєму портфелі", "Моя парта");

• свят ("Моя мама краща в світі", "Золота осінь", "У світі казок", "Новорічне свято", "Хвала хлібу");

• прогулянок, екскурсій.

Особливо вдалими вважаю класні години, які проводяться у нетрадиційних формах. Так класну годину "Світ людських відносин" я проводила у формі гри телевізійного клубу "Що? Де? Коли?" На дошці – зображення сови – символу мудрості, до нього прикріплені конверти з питаннями у формі ситуацій, на які діти колективно повинні відповісти. Учні діляться на команди, обирають капітана. По черзі капітани виходять до дошки, беруть конверт і читають усьому класу питання. В конвертах містяться питання – ситуації такого змісту:

"Опираючись на ціпок, йде старий чоловік. Він зупиняється, щоб відпочити. І знову дибає. Хлопці, які спостерігали за ним, почали наслідувати його ходу, згорбилися, ледь передвигають ноги. Діти весело сміються.

Що ви можете сказати про таких хлопців?"

В одному конверті було одразу три питання – це означало бліц-турнір. В другому конверті – музична пауза, яку ми з задоволенням провели танцюючи вальс. А в кінці вікторини була прочитана стаття Л. М. Толстого "Бесіди з дітьми з моральних питань".

Такі форми виховної роботи урізноманітнюють класні години і викликають активність навіть у пасивних дітей.

Знання про взаємини між людьми молодші школярі здобувають з книжок, від учителя, батьків, інших людей, з власного досвіду спілкування з дорослими і ровесниками.

Ефективність виховної роботи педагога у багатьох випадках залежить і від його уміння працювати з батьками, знаходити спільну мову, спиратися на їх допомогу і підтримку. Тому паралельно з виховною роботою у класі я проводжу й роз’яснювальну роботу з батьками. Мною підібрані теми для обговорювання з батьками з питань морального виховання дітей. Форми і методи роботи з батьками різноманітні. Це і проведення батьківських зборів, групові і індивідуальні бесіди з батьками, залучення батьків до безпосередньої роботи з дітьми, спільні справи класу.

 

ВИСНОВОК

Організація життєдіяльності молодших школярів потребує безпосереднього впливу на них і взаємодії з ними. Це має стати своєрідним фундаментом, на якому базується і діяльність, і спілкування, і стосунки, і поведінка школярів. Соціальний розвиток молодших школярів потребує рішучого переведення їх з позиції виконавця у позицію активного учасника, співавтора, автора і співвиконавця всього виховного процесу. Адже відома істина стверджує, що бездумний виконавець ніколи не стане господарем ситуації.

В реальному житті нашого суспільства наступив той період, коли необхідно усвідомити, якщо не буде вирішена проблема розвитку і становлення моральної особистості молодших школярів, то ні про які перетворення в нашому реальному житті не може бути й мови. При цьому доцільно уникати однобічного підходу до визначення цілей і змісту виховання, який передбачає і однобічний характер виховної діяльності.

У формуванні культурної поведінки, свідомої дисципліни тісне співробітництво, взаємодія школи, сім’ї, громадськості має особливе значення.

Про ефективність виховної роботи свідчить те, наскільки добре діти знають і вміють виконувати правила поведінки; наскільки цінними для них вважаються доброта, чуйність, справедливість, ввічливість; чи вміють діти поступитися один одному, піклуватися про інших; як уміють виконувати свої обіцянки; наскільки сміливо й рішуче виступають проти недоліків, несправедливості, грубості.

Глибше пізнавати дитину мені допомагають методи спостереження, бесіди, анкетні опитування, обстеження умов життя і виховання, аналіз творів тощо.

Моральний розвиток особистості – процес, що триває протягом усього її свідомого життя. Виховання – це друге народження. І нам, педагогам і батькам, треба пам’ятати слова Я. Корчака "Виховання дитини – це не втішна розвага, а завдання, яке вимагає капіталовкладень – важких переживань, зусиль, безсонних ночей і багато, багато думок".

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Критерії моральної вихованості молодших школярів: Книга для вчителя / за ред. Беха І. Д. - К.: Рад. школа. 1989.

2. Матвіенко О. В. Основи морального виховання особистості молодшого школяра. - К.: Стилос, 1999.

3. Савченко О. Я. Виховний потенціал початкової освіти. -К. 2009.

4.Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К., 1978.

5.Сухомлинський В.О. Повне зібр. творів у 5-ти томах. – 1977. –                            Т.3.

6.Федорова М.А. Культура поведінки дітей 6 – 7 років життя. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. і. Франка, 2005.

7.Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2007.

8.Щуркова Н.Е. Воспитание: новый взгляд с позиции культуры. – М.: Педагогический поиск, 1996.