Психолого-соціальна підтримка дітей та підлітків в кризисних ситуаціях

 

Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 89

Криворізької міської ради Дніпропетровської області

вул. Іскрівська, 1-А, м. Кривий Ріг, 50054, Тел. (0564) 442-05-73,

e-mail: school89@email.ua,  код 

 

 

 

 

Психолого-соціальна підтримка дітей  та  підлітків в кризисних ситуаціях

 

2.  Вправа «Психологічна загадка»

Мета: розвиток швидкості мислення, здатність знаходити і вміти переходити в нові сфери памяті.

У мене в руках апельсин, передаючи його в руки іншого учасника кожен повинен одним словом дати йому визначення, переходячи в різні форми.

Апельсин солодкий….

Висить на гілці апельсин
Та весело гойдається.
Цікаво дуже це мені:
- Кому ж то він дістанеться?

3. Вправа «Хлопавка»
4. Прийняття правил роботи в групі
5. Рефлексія:Вправа «Чарівний капелюх»

 

!!!!    Руханка  на Активність мозкової діяльності

 

6. Криза - це стан, який породжується проблемою, що повстала перед людиною, яку вона не може вирішити в короткий час звичним їй способом. Розрізняють два типи кризових ситуацій, в залежності від того, яку можливість вони залишають для людини в подальшому житті.
7. Криза першого типу – це серйозне потрясіння, що зберігає шанс виходу на колишній рівень життя.

Криза другого типу перекреслює існуючі життєві плани, залишаючи у вигляді єдиного виходу з положення зміну самої особистості та сенсу її життя. Криза породжується, коли людина стикається з нездоланною перешкодою

8. Симптомами переживання кризової ситуації в дітей є:

 

• Зміна апетиту та значимості тіла.
•  Втрата енергії.
•  Зміна тривалості сну.
•  Зміна психомоторної  активності.
• Думки про «смерть».
•  Соціальна замкненість.
• Непритаманна раніше агресивність.
•  Соматичі скарги.
• Чекання покарання. 

 

До криз, що можуть широко вплинути на учнів, викладачів і адміністрацію шкіл, відноситься:

•  нещасний випадок з учнем або викладачем
• самогубство або смерть
•  грубе насильство (наприклад, групові «розбирання»)
•  захоплення заручників
•  пожежа в школі або природні нещастя (наприклад, ураган).

 

9.сл.

• жорстоке поводження з дитиною;
• залишення дитини без батьківського піклування внаслідок розладу здоров'я батьків, осіб, які їх замінюють;
• проживання сім'ї у непридатних для життя умовах, тривалий конфлікт у родині;
• прояви девіантної поведінки дитини (асоціальної,  кримінальної, аморальної, аутодеструктивної – суїцидальної, віктимної, адиктивної);
• перебування дитини в екстремальній життєвій ситуації.

10.сл                   Ознаки фізичного насильства:

11. сл.             Ознаки сексуального насильства:

12. сл.             Ознаки економічного насильства, занедбання дитини:

13. сл.               Навички, які необхідні, щоб надавати дітям підтримку:

 Активне слухання. Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями.

Дитині потрібно, щоб її почуття приймали та поважали:

можна спокійно та уважно вислухати дитину;

можна визнавати почуття дитини словами «так», «хм», «зрозуміло»;

можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «ти сердитий»…

Покажіть, що розумієте бажання дитини. Надайте її можливість уявити це: «Я б хотіла, щоб такого не було, щоб все у нас було спокійно і не потрібно було переживати за батьків/чи за цю ситуацію»

(як приклад).

Вміння ставити питання, які спонукають дитину до розмови: «Я уважно тебе слухаю…», «Це важливо, що ти розповідаєш…», «Міг би ти розповісти про це більше…».

Встановлення відносин, що базуються на довірі.

Надання корисного та заохочувального зворотного зв’язку.

Вміння концентрувати увагу на можливостях та рішеннях, а не на проблемах.

Спостерігати за поведінкою дитини тривалий час.

Розуміння та правильне використання невербальних засобів вияву почуттів; терпиме та неупереджене ставлення.

Чуйність та співчуття.

 

 

14сл.

15сл.

16сл.

 

 

 

 

 

 

17сл.

18сл.

19сл.

 

 

 

 

20 сл.

21сл.

ВИДИ І ФОРМИ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ В КРИЗОВІЙ СИТУАЦІЇ

22сл.-35сл.

Впровадження превентивних програм в роботу з учнями які потрапили в кризову ситуацію.

сл.36.

!!!  Впправа ситуація

!!!  Руханка

!!!  перегляд прітчи «Книга життя»

!!!  Рекомендації

!!! Заключна частина

Тривоги, лиха, образи, смутку залиште минулого року. Адже в новому вас чекають тільки щастя, успіх і здоров’я!

Хай Жовтий Собака в гості зайде,

Подарунків безліч принесе:
Радість для серця і спокій душі,
Піднесений настрій для всієї сім’ї!

Вітаю з Новим роком!

Мандарини!!!!!!

•                   сьогодні особливо пощастить!
•                   Життя готує тобі приємний сюрприз!
•                   Усе складається для тебе найкращим чи­ном!
•                   Сьогодні твій день, щасти тобі!
•                   Сьогодні Фортуна з тобою разом!
•                   Пам’ятай: ти народилася, щоб бути щас­ливою!
•                   Сьогодні очікуй прибутку!
•                   Люби себе такою, якою ти є, — неповтор­ною!
•                   Потурбуйся про здоров’я свого тіла!
•                   Зроби собі подарунок, ти на нього за­слуговуєш!
•                   Вищі сили оберігають тебе!
•                   У тебе є все, щоб насолоджуватися жит­тям!
•                   Усе, що потрібно тобі, легко приходить до тебе!
•                   Усі твої бажання та мрії реалізуються, повір у це!
•                   Сьогодні з тобою спокій і радість!
•                   Сьогодні щасливий день
•                   Вам варто трохи почекати, і майбутнє принесе вам велику радість.
•                   Діліться радістю з оточуючими і самі насолоджуйтесь їй.
•                   Вас очікує рік, повний містики і загадок!
•                   Коли навколо бушує негода, ваш будинок охороняє тепло і затишок.
•                   Романтика перенесе вас в новий вимір.
•                   На вас проллється дощ успіху.
•                   Скоро ви потрапите в печеру з скарбами.
•                   Однак не втрачайте голову: візьміть рівно стільки, скільки вам необхідно, решту залиште для інших.
•                   Та частина життя, яка була таємницею, нарешті, готова проявитися.
•                   Якщо чогось дійсно хочеш, то весь всесвіт сприятиме виконанню бажання.
•                    
•                    

 

 

Висить на гілці апельсин
Та весело гойдається.
Цікаво дуже це мені:
- Кому ж то він дістанеться?

 

 

 

 

План

1. Вступна частина
2. Бейджик

3. Вправа «Психологічна загадка»

 

Висить на гілці апельсин
Та весело гойдається.
Цікаво дуже це мені:
- Кому ж то він дістанеться?

 

 

4. Вправа «Хлопавка»

На отриманих стікерах, напишіть своє ім’я і те, чого ви очікуєте від тренінгу.

Потім наклейте свої очікування на плакат.

 

5. Прийняття правил роботи в групі

 

6. Рефлексія:Вправа «Чарівний капелюх»

 

Шановні колеги! Пропоную вам дістати по одному папірцю з чарівного капелюха, який підкаже, що на вас чекає сьогодні або що вам потрібно зробити найближчим часом. 

 

!!!!    Руханка  на Активність мозкової діяльності

ВИЖУ

СЛЫШУ

ЧУВСТВУЮ

ПОНИМАЮ

7. Теоретична частина

8. Впправа ситуація

9. !!!  Руханка

10. !!!  перегляд прітчи «Книга життя»

11. !!!  Рекомендації

 

 

 

 

 

12. !!! Заключна частина

 

Тривоги, лиха, образи, смутку залиште минулого року. Адже в новому вас чекають тільки щастя, успіх і здоров’я!

Хай Жовтий Собака в гості зайде,

Подарунків безліч принесе:
Радість для серця і спокій душі,
Піднесений настрій для всієї сім’ї!

Вітаю з Новим роком!

 

Мандарини!!!!!!

ВИДИ І ФОРМИ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ В КРИЗОВІЙ СИТУАЦІЇ

 

Ігротерапія.

 Основна форма роботи психолога з дітьми, які пережили критичну ситуацію. Це може бути гри акторів-професіоналів у образах, ігри, засновані на літературних творах, на імпровізованому діалозі, на поєднанні переказу і інсценівки тощо.  Використання образів у грі має низку психологічних переваг. Створюються найблагополучніші умови для особистісного зростання дитини, змінюється ставлення до свого "Я", підвищується рівень самоприйняття. Цьому сприяє обмеження перенесення емоційних переживань дитини, що з низькою самооцінкою, невпевненістю у собі, турботою про себе, зменшується напруженість. Ігротерапія цінна тим, що відкидає тінь на підсвідомість і дає можливість зазирнути у те, із чим асоціюється в дитини травма, проблема, досвід минулого, що заважає їй нормально жити.  У своїх іграх діти можуть постійно повертатися до пережитих стресових ситуацій і будуть переживати їх до того часу, доки звикнуть з тим, що вони пережили. Для організації таких ігор можна використовувати неструктурований ігровий матеріал: воду, пісок, глину, різного виду пластилін. З таким ігровим матеріалом дитина побічно висловлює свої бажання, емоції, оскільки матеріал сприяє сублімації.  Для проведення реабілітаційної роботи у розроблену програму краще включати структурований ігровий матеріал, який провокує дітей висловлювати власні бажання, оволодіння соціальними навичками. І тому ефективне використання людських фігурок, які символізують сім'ю, машини, предмети, набір іграшок тощо. Організовуючи ігри з дітьми, необхідно вести спостереження за тим, що вона ігнорує: які іграшки, якого кольору та якої форми, і навіть фіксувати неможливість дитини грати вже з певної іграшкою.  Крім застосування гри із використанням іграшок, можна порекомендувати такі види ігор: ігри-розваги, ігри-вправи, сюжетні ігри (засновані на наслідуванні дорослих), процесуально-наслідувальні ігри, традиційні народні гри, сюжетно-рольові. Можливості ігротеки щодо психокорекційної роботи з дітьми різного віку дуже широкі. Під час проведення реабілітаційної і психокорекційної роботи у вигляді ігротеки можна допомогти підгрупі чи групі дітей відчути поєднання із іншими, зміцнити віру у себе, навчитися приймати самостійні рішення і поєднувати їх з рішеннями групи, співпрацювати, домовлятися  з іншими, поважати інших, співчувати їм тощо. 

Бібліотерапія 

Метод впливу на дитину, що викликає його переживання, почуття за допомогою читання книг. З цією метою психолог підбирає літературні твори, в яких описані страхи дітей, форми переживання стресових ситуацій, вихід з страшної для дітей ситуації. Для проведення такого виду роботи можна порекомендувати для дітей різних вікових категорій використання творів класиків літератури: Л. Н.Толстого, Б. Житкова, Ст. Осєєвої, Гайдара А. та ін Це такі твори, як "Боягузка", "Аришка-боягуз", "На крижині", "Обвал", "Чесне слово", казки "У страху очі великі", "Мальчиш-Кібальчиш" та ін. Використання творів даної тематики спирається на вікові особливості дітей. Прослухавши прочитаний або переказаний твір, діти розуміють, що такі почуття, як страх, тривога, бувають у багатьох дітей, вони розуміють, чим викликані такі почуття, розрізняють різного виду загрози, загрозливі ситуації, причини страху. Разом з героями літературних творів діти переживають ті ж стану і одночасно навчаються, як можна вчинити в тій чи іншій ситуації, що дозволяє дітям розширити свою соціальну компетенцію.

   Музикотерапія 

Окремим видом психологічної допомоги може бути спеціально організована робота з використанням музичних творів та інструментів. Можна рекомендувати використовувати музичні твори класичної музики. Добре зарекомендували в такому вигляді роботи твори Баха, Ліста, Шопена, Рахманінова, Бетховена, Моцарта, Чайковського, Шуберта і деякі види духовної музики. Пропонований вид роботи спрямований на організацію вміння слухати музику. Подовження часу слухання музики від 3-5 хвилин до 11,5 годин. Тривалість часу використання музичного твору дозволяє дітям слухати музику, відчувати різного роду переживання, прислухатися до своїх почуттів, викликати емоційний стан внутрішньої рівноваги, радості, зняття напруги. При цьому музику можна слухати закривши очі, головне – її чути! Дорослий може показати власним прикладом, як треба слухати музику. З цією метою необхідно сісти поруч з дитиною, слухати музику обнявшись і т. д. Попередньо, перед слуханням музики, можна запитати, що дитина хоче відчути, слухаючи музику: радість, приємні відчуття, гарний настрій, тепло, приємні спогади? Слухання класичної та духовної музики допоможе дитині потренуватися в навичках соціальної компетенції: вміння рахуватися з почуттями інших, не заважати іншим, співпереживати разом з іншими під музику і т. д.  Використання музикотерапії сприяє створенню умов для самовираження дітей, вміння реагувати на власний емоційний стани. Застосований музичний цикл в роботі з групою або окремими дітьми може знайти своє продовження в образотворчій діяльності, коли дітям пропонується намалювати музику, яку вони чули, намалювати свої переживання, почуття, які вони відчували тощо. Дещо інший напрям з'являється із застосуванням музичних інструментів. Спочатку створюється ситуація, що вони виконавці музики, потім – автори музики, потім - грають в оркестрі. Різновидом такої роботи є виконання різних танців під звучання музичних інструментів, на яких грають дитина і психолог. Можна поєднувати гру на музичних інструментах з рухами дітей (ходьба по вузькій, піднятою над підлогою дощечці – для подолання почуття страху, невпевненості в собі тощо).

Логотерапія 

Це метод розмовної терапії, який відрізняється від розмови по душам, спрямованої на встановлення довіри між дорослим і дитиною. Логотерапія передбачає розмову з дитиною, орієнтовану на вербалізацію його емоційного стану, словесний опис емоційних переживань. Вербалізація переживань може викликати позитивне ставлення до того, хто розмовляє з дитиною, готовність до співпереживання, визнання цінності особистості іншої людини. Дитина не завжди виявляє самоексплорацію, тобто міру включеності в бесіду. Її можна визначити як мінімальну, коли на ряд питань дитині пропонують відповісти ляльці або використовувати ляльки, персонажі (Петрушка, Барбі, Мальвіна, Буратіно, собака, тигр тощо). Діти можуть використовувати для цієї мети свій улюблений образ або іграшку. Використання даного методу передбачає появу самоконгруенції – збігу зовнішньої словесної аргументації і внутрішнього стану дитини, що приводить до самореалізації, коли діти роблять акцент на особисті переживання, думки, почуття, бажання. Для проведення такої роботи психолог може запропонувати дитині розмову про те, що вона відчувала, коли грала з іншими дітьми, що їй сподобалося в грі з окремими дітьми, що вона відчувала, коли ходила у гості до друга тощо. В разі труднощів опису своїх емоцій і почуттів можна запропонувати дитині уявити, що замість неї грала лялька. Для більш ефективної роботи з дітьми можна використовувати темні окуляри, різного виду маски, які діти надягають на себе, і, відволікаючись від власних переживань, розповідають від імені кого-небудь або по телефону. Психолог може використовувати і розмежування простору при розмові з дитиною, наприклад, запропонувати розмова з різних кімнат, місць, де дитина відчуває себе господарем.

   Арт-терапія 

 

Даний метод побудований на використанні мистецтва як символічної діяльності. Застосування цього методу має два механізми психологічного корекційного впливу. Перший спрямований на вплив мистецтва через символічну функцію реконструювання конфліктної ситуації і знаходження виходу через переконструювання цієї ситуації. Другий пов'язаний з природою естетичної реакції, що дозволяє змінити реакцію переживання негативного афекту в бік формування позитивного афекту, що приносить насолоду. У роботі з дітьми психолог, використовуючи ігротерапію, доповнює її арттерапевтичними методами. Розрізняють кілька видів арт-терапії: малюнкова, заснована на образотворчому мистецтві, бібліотерапія, драмтерапія і музична терапія. В якості терапії засобами мистецтва доцільно застосовувати прикладні види мистецтва. Можна порекомендувати завдання на певну тему з певним матеріалом: малюнки, ліплення, аплікація, орігамі тощо. Психолог пропонує дітям завдання на довільну тему з самостійним вибором матеріалу. Як один з варіантів рекомендується використання вже існуючих творів мистецтва (картини, скульптури, ілюстрації, календарі) для їх аналізу та інтерпретації.  Можна також використовувати поєднання деяких видів робіт, наприклад, запропонувати дитині репродукцію картини і попросити її скопіювати, не обмежуючи творчість. І, нарешті, можна порекомендувати спільну творчість психолога і дитини (ліплення, малювання, в'язання, вишивання тощо), надавши дитині більшу самостійність у виконанні роботи. Застосування малюнкових методів визначається рівнем сформованості символічної функції, яка дозволяє дитині перетворювати образотворчу діяльність у діяльність символічного типу. Діти до 5 років ще тільки оволодівають способами зображення, а символічна функція знаходиться лише на початку свого розвитку. Тому використання малюнкових тестів є недостатньо ефективним. У роботі з дітьми до 5 років повинні переважати ігрові методи корекційної роботи, а малюнки – включатися в контекст ігрових завдань.  Для більш старшого віку – з 6 до 10 років – дітям доступні форми символічного виразу, що дозволяють ствердити власне "Я" та комунікативні навички взаємодії з іншими людьми. У підлітковому віці потреба у самовираженні та затвердженні своєї ідентичності набуває особливої значущості. Однак істотно зростає рівень вимог підлітків до якості результатів малюнкової діяльності, що ускладнює використання цього методу. Підліткам краще давати готові малюнки, ніж пропонувати їм просто намалювати щось. Спонтанне малювання швидко піде з діяльності підлітків і не буде давати ефект у роботі. У практичній роботі з дітьми зарекомендували себе два способи використання малюнкової терапії – директивна і недирективна. У більшості ж випадків використовується розумне поєднання елементів двох терапій. Дитині задається тема малювання і надається свобода в експериментуванні і пошуку найбільш адекватної форми її вираження. 

 

Можна використовувати в роботі з дітьми такі види завдань і вправ:

 

1.Предметно-тематичний тип – малювання на вільну і задані теми. Прикладом таких завдань являються малюнки "Моя сім'я", "Я в школі", "Мій новий будинок", "Моє улюблене заняття", "Я зараз", "Я в майбутньому" тощо. 2.Образно – символічний тип – зображення дитини у вигляді образів. Теми можуть бути такі: "Добро", "Зло", "Щастя", "Радість", "Гнів", "Страх" тощо. 3.Вправи на розвиток образного сприйняття: "Малювання по крапках", "Чарівні плями", "Домалюй малюнок". В їх основі лежить принцип проекції. 4.Ігри-вправи з образотворчим матеріалом для дітей молодшого дошкільного віку – експериментування з фарбами, папером, олівцями, пластиліном, крейдою та ін. "Малювання пальцями рук і ніг", "Руйнування-будівництво", "Накладення колірних плям один на одного". 5.Завдання на спільну діяльність - твір казок, історій з допомогою малювання. Використовуються прийоми послідовного почергового малювання типу "Чарівні картинки" – один починає, інший дитина продовжує і т. д.

 

Метод вільних словесних асоціацій

Даний метод використовується психологами як метод мистецтва придумування історій. Дітям можна запропонувати по набору слів придумувати різні історії. Психолог пропонує слова, між якими наявності смислова зв'язок: бабуся, дівчинка, вовк, поїзд і т. д. Дітям пропонується придумати будь-яку історію, головне – щоб історії не повторювалися.  Різновидом застосування такого методу є придумування історій з використанням якоїсь однієї властивості предмета: наприклад, придумати історію про країну, де все зі скла, мила, з дерева, з цукру, цукерок і т. д. Як варіант методу словесних асоціацій можна запропонувати дітям придумувати історії про те, де все навпаки, порівняно з тим, що є насправді. Наприклад, діти в цій країні вище, ніж дорослі, чи діти живуть в країні, де все можна і немає нічого того, що не можна. Хороший ефект дає використання такого методу, де діти уявляють собі країну, в якій з неба без зупинки падають цукерки, іграшки, дощ, сніг, гроші, квіти тощо.

 Психодрама  або драмтерапія

Використання у роботі психолога лялькової драматизації. Дорослі (або старші діти) розігрують ляльковий спектакль, "програючи" конфліктні і значимі для дитини ситуації, пропонуючи йому як би зі сторони подивитися на дану ситуацію і побачити себе в ній. З дітьми, які проявляють тривогу, страх, пережили стрес, різного виду травми, найбільший ефект дає застосування методу бідрами Суть його в тому, що діти готують подання, але всі дійові особи в ньому – звірі. Діти розподіляють між собою ролі тварин або звірів і програють конфліктні і життєві ситуації на прикладі тварин. Розігруючи вистави подання або ситуацію, діти діють і говорять по-іншому, ніж з використанням ляльок. Переживання дітей, які реалізуються через образи тварин, відрізняються від людських, і в той же час допомагають зрозуміти почуття інших.  Як різновид використання даного методу можна рекомендувати обмін ролями з дорослими або іншими дітьми; дитина розповідає за вихователя, психолога, учителя, однокласника і т. д. Хороший прийом – використання дзеркала: дитина розповідає про себе іншим, дивлячись на себе в дзеркало

 Моритатерапія

Метод, за допомогою якого психолог ставить дитину в ситуацію необхідності справляти хороше враження на оточуючих. Психолог пропонує дитині висловити свою думку про щось, а потім коригує його вміння висловлюватись, давати оцінку, відповідно приймати позу, використовувати міміку, жести, інтонацію і. д. Іншими словами, цей метод допомагає виховувати правила хорошого тону, відповідати нормам і правилам культури суспільства, в якому перебуває дитина на даний час. Психолог може порекомендувати вихователям і соціальним педагогам, як навчити дитину поводитися в конкретній ситуації, в яку він потрапить. Наприклад, як вести себе в гостях, як розповісти про себе, як розповісти про те, що ти робиш у вільний час, і т. д.

 Гештальттерапія

Цей метод може бути застосований психологом для індивідуальної роботи з дітьми, у бесідах по душах. Проводиться він як перетворення розповіді дитини в дію. Прикладом може служити такий вид роботи, як "Незавершені справи", "У мене є таємниця", "Мої сновидіння". Дитина розповідає психологу що йому приснилося, а психолог просить показати, що снилося, за допомогою рухів, дій, матеріалу, іграшок, масок, пластиліну і т. д.

 

 

Поради щодо встановлення довіри між проблемним підлітком і класним керівником

 

1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

 

2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

 

3. Зацікавтесь, що саме турбує підлітка.

 

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком .Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!

 

5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

 

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

 

7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.

 

 

Рекомендації педагогам щодо спілкування з дітьми схильними до правопорушень

 

1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.

 

2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.

 

3. Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.

 

4. Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.

 

5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.

 

6. Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.

 

7. Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.

 

8. Втягуйте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності.

 

9. По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили п помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.

 

10. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків.

 

 

Рекомендації вчителям із забезпечення засобів впливу на підлітка щодо поліпшення його поведінки

 

1. Пошук і знаходження шляхів підвищення мотивації до навчання у слабких учнів:

 

– винагорода дітей за досить незначний прогрес під час навчальної діяльності, а не за досконалість в ній;

 

- активне заохочення в творчій діяльності, в спорті, в різних шкільних заходах тощо.

 

2. Виховання теплих почуттів до школи у слабких учнів:

 

– дозволяти дітям брати участь у найважливіших справах школи, наділивши їх певною часткою відповідальності.

 

3. Не присвоювати дітям ніяких ярликів, спиратися на заохочення, підтримку, а не на покарання:

 

– не бажано розділяти учнів (шляхом оголошень оцінок чи розподілу по групах), бо діти позбавляються необхідної мотивації;

 

- корисно знаходити сильні сторони слабких учнів і хвалити їх за те, що їм вдається.

 

4. В роботу школи включати більше елементів, що задовольняють соціальні інтереси підлітків:

 

- розширювати позашкільні форми діяльності підлітків;

 

– залучати їх до організації такої діяльності;

 

– прикладом, шляхом бесід виховувати у підлітків усвідомлення, прийняття шкільних цінностей та норм.

 

 

Рекомендації учасникам педагогічного процесу щодо підвищення самооцінки у “важких” підлітків

 

1. Намагайтеся створити добрі стосунки у спілкуванні з підлітком, бо їх відсутність – це причина виникнення тривожності у дитини.

 

2. Поважайте індивідуалізм підлітка, бо його зневага веде до появи самотності дитини.

 

3. Стверджуйте загальнолюдські цінності – це стане на допомогу під час появи у підлітка думок про самотність або втрати друга (друзів).

 

4. Частіше нагадуйте “важким” підліткам про їхні позитивні якості – це допоможе уникнути в їхній свідомості закріплення негативних оцінок щодо них самих та формування низької самооцінки.

 

5. Навчайте підлітка поважати свою гідність, розуміти свої вчинки, виховувати самоповагу, позитивне ставлення, розуміння, терплячість до оточуючих, їхніх оцінок щодо самого підлітка.

 

6. Сприяйте розвитку процесу самореалізації – активній праці самого підлітка щодо розвитку своєї особистості.

 

7. Створюйте умови щодо формування у підлітків інтересу до того, якими вони стануть у майбутньому – це могутній фактор саморозвитку “важкого” учня.

 

8. Допомагайте “важким” підліткам знайти свої життєві цілі – це зможе усунути багато проблем під час їхнього виховання.

 

 

Правила роботи з агресивними дітьми:

 

1. Бути уважним до потреб дитини.

 

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

 

3. Бути послідовним у покаранні дитини, карати за конкретні вчинки.

 

4. Покарання не повинні принижувати дитину.

 

5. Навчати прийнятних способів вираження гніву.

 

6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустрації.

 

7. Розвивати здатність до емпатії.

 

8. Розширювати поведінковий репертуар дитини.

 

9. Відпрацьовувати навички регулювання конфліктних ситуацій.

 

10. Учити брати відповідальність на себе.

 

 

Прийоми, які можна використовувати під час роботи з агресивними дітьми

 

1. Якщо агресія є усвідомленим, контрольованим актом з боку дитини, то для дорослого важливо не піддатися на таку маніпуляцію. При цьому доречно досить різко присікати агресивні дії або (якщо це не завдасть серйозної шкоди самій дитині та оточенню) ігнорувати їх.

 

2. Якщо агресія є виявом садомазохістських схильностей, психолог має працювати спільно з психотерапевтом і психіатром.

 

3. Якщо агресія є виявом гніву, можливе використання різноманітних стратегій впливу:

 

1) навчати дітей контролювати свої емоції і способи регулювання негативних почуттів без шкоди для оточення (цю стратегію використовують, якщо агресія виявляється у прямій формі). Наприклад, треба вчити змінювати пряму агресію на непряму за допомогою предметів-замінників, позбуватися внутрішнього напруження через активні дії, заняття спортом, рухливі ігри, вияв символічної агресії;

 

2) розвивати в дитини вміння знижувати рівень емоційного напруження через фізичну релаксацію.

 

 

Методи керування пасивно-агресивною поведінкою учнів

 

1. Зрозуміти, що пасивно-агресивна дитина може викликати в педагога у відповідь негативні почуття і неконструктивну поведінку.

 

2. Зрозуміти, що мета пасивно-агресивної дитини — вивести вчителя з рівноваги, домогтися, щоб він втратив контроль над собою.

 

3. Зрозуміти, що всі пасивно-агресивні тактики — це неприйнятні способи вираження гніву та злості.

 

4. Проаналізувати, як ви сприймаєте чиєсь роздратування і виражаєте свій гнів, щоб упевнитися, що ви самі не реалізуєте у своїй поведінці пасивно-агресивний стиль.

 

 

Поради вчителям по роботі з дітьми агресивної поведінки

 

• 3 агресивною дитиною не можна розмовляти на підвищених тонах — таким чином ви провокуєте посилення агресивних імпульсів. Послідовне використання спокійної, плавної мови дасть дитині змогу переключитися і почати слухати вас. При цьому особливо важливо визнати право дитини позбуватися своєї енергії різними способами, після чого вона почне прислухатися, у вас з'явиться шанс допомогти їй опанувати конструктивні методи виходу агресивних імпульсів.

 

• Деякі діти під впливом дорослих довгий час здатні стримувати свої агресивні імпульси навіть тоді, коли інші зачіпають їхню особистість («Битися недобре! Не зважай!»). Щоправда, ніхто не вчить не чути образ на свою адресу. Наслідок — час від часу в такої витриманої дитини відбувається сильний вилив емоцій. І якщо вона вже вдарить кривдника у такому стані, то не дивно, що це може призвести до його травмування. Тому, як співають у пісні, «честь должна бьіть спасена мгновенно». Тоді буде набагато менше проблем.

 

• Агресивні вияви можна знімати за допомогою спеціальних вправ. Наприклад, навчити дитину зосереджувати увагу в момент імпульсу на своїх руках і навмисне стискати кулаки з максимальним напруженням. Гіпернапруження обов'язково зміниться релаксацією м'язів. І якщо агресія не минає, то принаймні стає керованою.

 

• Добре допомагає агресивним дітям і психофізичне тренування. Навички виконання вправи «Левітація рук» дозволяють зменшити загальний рівень агресивності й навчитися керувати собою в кризових ситуаціях.

 

Правила покарання агресивних дітей та підлітків

 

• Покарання не повинно шкодити здоров'ю дитини — ні фізичному, ні психічному. Понад те, воно має бути корисним. Якщо є сумніви, покарати чи ні, не карайте, навіть якщо вже зрозуміли, що надто м'які, довірливі й нерішучі. Жодної «профілактики», жодних покарань про всяк випадок».

 

• За один раз — одне. Навіть якщо провин багато, покарання може бути суворим, але тільки одне за все відразу» а не по одному за кожну провину. Салат із покарань — страва не для дитячої душі! Не можна карати за рахунок любові. Хай там ідо трапилося, не обмежуйте дитину в схваленні й заохоченні, на які вона заслуговує.

 

• Термін давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням. Покарання із запізненням навіюють дитині минуле, не дають стати іншою.

 

• Покараний — пробачений. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

 

• Без приниження. Хай там що сталося, хай там якою є провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє тільки у зворотний бік.

 

• Дитина має боятися не покарання, не гніву, а нашого засмучення. Слід розуміти, що, не будучи досконалою, вона не може не засмучувати тих, хто її любить.

 

Для підвищення мотивації учнів пропонується:

 

 

• забезпечити в учнів відчуття просування вперед, переживання успіху в діяльності, для чого необхідно правильно підбирати рівень складності завдань і заслужено оцінювати результат діяльності;

 

• використовувати всі можливості навчального матеріалу для того, щоб зацікавити учнів, ставити проблеми, активізувати самостійне мислення;

 

• організувати співробітництво учнів на уроці, взаємодопомогу, позитивне ставлення класу до предмета і навчання в цілому;

 

• самому правильно формувати стосунки з учнями, бути зацікавленим у їхніх успіхах, мати авторитет;

 

• бачити індивідуальність кожного учня, мотивувати кожного, спираючись на вже наявні в учня мотиви;

 

• деяких учнів доводиться змушувати вчитися, постійно заохочувати чи карати, залучати  батьків для спільного контролю.

 

 

 

 

 

Умови формування навчальної мотивації учнів:

 

 

• створення умов для самопізнання;

 • розвиток уміння вступати в діалог з навколишнім світом;

 • удосконалювання способів здобування знань;

 • створення активного пізнавального діяльного середовища;

 • оволодіння контрольно-оцінними діями;

 • застосування методів теоретичного й творчого мислення;

 • формування культури розумової праці.

 

Як сприяти саморозвитку гімназистів

 

Пам’ятка для педагогів

 

 

1.Оцінювати реальні можливості учнів, рівень їхньої підготовки. Здійснювати індивідуальний підхід у керівництві саморозвитком.

 

2. Кількісний та якісний аналіз рівня навчальних досягнень з кожної предметної теми допоможе дати за необхідності рекомендації кожному учневі щодо корекції знань, стимулювати так звану ближню мету саморозвитку - ліквідацію прогалин.

 

3. Учням, що мають утруднення в самостійному визначенні особистих проблем, пропонувати чіткий алгоритм, виконання покрокових дій щодо корекції з наданням конкретних рекомендацій: що саме потрібно вивчити, які джерела інформації при цьому можна використати, які практичні заняття, вправи, досліди, задачі, завдання виконати для розвитку вміння застосовувати набуті знання в стандартних і нестандартних ситуаціях.

 

4.Учням з низькою готовністю до здійснення саморозвитку пізнавальної діяльності необхідно надавати конкретнішу інформацію про можливості здійснення діяльності, можливо, навіть вказувати на сторінки тих чи інших джерел, які потрібно опрацювати. При цьому давати гімназистам можливість вибору завдань, способів діяльності з переліку запропонованих.

 

5. Саморозвиток виникає тоді, коли учень на основі знань і вмінь, отриманих у процесі навчання та виховання виявляє недостатність наявних знань для вирішення певної проблеми. Отже, необхідно створювати саме такі ситуації, які спонукають учня до самостійного пошуку вирішення проблем, розвивають його ініціативу звернення до додаткових джерел пізнавальної інформації, формують його самостійність. Діяльність школярів переходить на рівень самоорганізації і саморегуляції.

 

6. Проблему управління пізнавальною діяльністю учнів слід розв'язувати  так, щоб школяр був не об'єктом, а суб'єктом навчання і виховання.

Рекомендації класним керівникам та батькам

щодо надання допомоги дітям 
у подоланні кризових ситуацій

 

Аналізуючи події, що відбуваються сьогодні в нашій країні у педагогів та батьків виникла необхідність пояснювати дітям, що відбувається, вчити реагувати на не передбачувані обставини, тобто допомогти дітям пережити складну життєву ситуацію. Допомога дорослих повинна бути послідовною.

На початковому етапі необхідно підготувати дитину до можливих ситуацій.

1. Надавати дітям інформацію

Варто знати, що як би ми не оберігати дітей від інформації, вона до них буде надходити, оскільки діти відвідують дитячі садочки, школи, спортивні секції та гуртки, їздять в громадському транспорті і мають змогу спілкуватися з однолітками та отримувати від них новини чи іншу інформацію.

Тому краще за все, якщо дорослі будуть самостійно інформувати дітей, при цьому враховуючи вікові особливості спілкування. Обговорювати з дітьми те, що вони бачать по телевізору і чують.

2. Готувати до можливих складних життєвих ситуацій

Обігравати чи моделювати схожі ситуації. Це допоможе дитині почувати себе більш впевненішою. Для маленьких дітей це повинно проходити в формі гри, з іграшками, а для старших дітей це можуть бути бесіди з питаннями : «Уяви собі якби... , як ти думаєш, що допоможе тобі», «Які б були твої дії якщо…». На цьому етапі необхідно навчити дітей самостійно справлятися з емоційним та психологічним станом. Показати зв'язок який існує між станом людини і її діями.

3. Бути прикладом для наслідування

У дітей ще не сформований свій індивідуальний стиль подолання впливу екстремальних ситуацій. Тому цілком природньо, що діти будуть копіювати поведінку дорослих. Головним завданням на цьому етапі є створення дорослими середовища, в якому є повага та моральність.

4. Попередній збір інформації про дітей

Працюючи з дітьми педагогам слід володіти інформацією про кожну дитину. Доцільно обговорювати з батьками можливі реакції дітей на події, тривоги та страхи у зв’язку з ними та як це відображається в поведінці дитини. Брати до уваги результати психологічних досліджень шкільних психологів. З цією метою ми вчимо наших педагогів складати психологічний портрет класу. Це допоможе, вразі необхідності, приділити вчасно увагу тим дітям які найбільше цього потребуватимуть. Наприклад: найбільш вразливих та емоційних розташувати ближче до себе, діти, які в більшій мірі можуть справитися самостійно, розташовуємо з дітьми з високою стресостійкістю .

5. Дбати про власне психологічне і фізичне здоров’я

Дорослі є головним джерелом підтримки для дітей, і їм варто піклуватися про своє психічне здоров’я. Не забувайте піклуватися про себе – бережіть власне емоційне та фізичне здоров’я. Адже тільки здорова психологічно і фізично людина зможе підтримати та допомогти дітям. Діти, які бачать навколо себе впевнених, спокійних та бадьорих дорослих, швидше повертаються у норму.

 

Другий етап це коли дитина опинилась в ситуації, що в її сприйнятті (і/чи в реальності) є вкрай небезпечною, близьким дорослим в найближчий час необхідно надати таку допомогу дитині:

Емоційна та психологічна підтримка

• По можливості відвести дитину з місця події та створити для неї максимально комфортне і безпечне середовище: зігріти (теплий одяг, ковдра, грілка тощо), дати теплий солодкий чай (якщо можливо, з лимоном), створити тишу, вимкнути яскраве світло. Говорити із дитиною спокійним голосом, запевняючи, що ви поруч, все гаразд і дитина в безпеці, що «все минулося».

- Якщо дитина емоціійно перенапружена (плаче, кричить) допомогти дитині опанувати собою використовуючи релаксаційні вправи з дихальної гімнастики (наприклад: повільний вдих і видих, затримати дихання і т.д.)

- Пояснити дитині, що трапилась дуже неприємна подія. Якщо в дитини є поранення, слід пояснити, що саме трапилось і запевнити в тому, що буде надана необхідна лікарська допомога. Запевняти, що ви поруч і знаєте, що слід робити в такій ситуації.

- Слід просити дитину описати кімнату або інше місце, де вона зараз знаходиться. Називати дитину по імені, називати інших близьких людей, які є поруч («подивися, тут є твій тато, твоя бабуся, вони поруч, все гаразд»). Намагатися дивитися дитині в очі, тримати за руку або легенько обіймати. Якщо дитина не опирається, обійняти її та робити «колихальні» рухи (як колишуть малу дитину).

- Через деякий час дитина може почати тремтіти або рухатись, махати руками, кричати, бігати, плакати. Таке збудження є нормальним через деякий короткий період (від декількох хвилин до декількох годин) після травмуючої події. У цей період важливо не докоряти дитині і не стримувати її, а супроводжувати, тим самим дати змогу для розряду негативної енергії, що накопичилася під час травматичного стресу. Варто бути уважними, бо в цей час дитина може не контролювати себе і наражатися на небезпеку.

- Слід дозволяти дитині плакати і виражати сильні почуття, проте запевняти, що все буде гаразд («так, ти сильно налякався/налякаляся, проте все буде добре»). Важливо надати дитині якомога більше підтримки, проте говорити небагато і простими словами: «Я поряд», «Все буде добре», «Ти в безпеці», «Мама вже їде до тебе» тощо. Також можна говорити дитині, що вона сильна і в неї все вийде.

- Якщо з якихось причин дорослому складно спілкуватися з дітьми щодо травмуючих подій, то можна попросити про допомогу шкільного психолога чи соціального педагога. Важливо не залишати дітей без допомоги та підтримки дорослих, які, в першу чергу, повинні бути в змозі її надавати.

- Потрібно підтримувати віру в дитини, що ситуація вирішиться на краще. Мине час, і замість розпачу та печалі прийде розуміння та досвід.

 

 

Основною допомогою в надзвичайний ситуаціях для дітей є:

• відповідна до віку фактична інформація;

• зрозумілі, відкриті пояснення того, що відбувається і, можливо, буде потреба повертатися до цієї розмови не один раз;

• допомога у висловленні своїх почуттів через розмову, гру, малювання тощо;

• дитина може потребувати поради, як реагувати на запитання інших дітей (наприклад, якщо хтось із батьків постраждав чи загинув, чи, можливо, через інші обставини);

• відпочинок, заняття улюбленими справами, що викликають задоволення;

• загальна підтримка як у сім’ї, так і в навчальному закладі;

• знайомий звичний розпорядок дня для відновлення відчуття спокою;

• регулярні запевнення, що все буде добре, що близькі люди піклуються і дбають про безпеку.

 

Навички, які необхідні, щоб надавати дітям підтримку:

• Активне слухання. Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями.

Дитині потрібно, щоб її почуття приймали та поважали:

можна спокійно та уважно вислухати дитину;

можна визнавати почуття дитини словами «так», «хм», «зрозуміло»;

можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «ти сердитий»…

• Покажіть, що розумієте бажання дитини. Надайте її можливість уявити це: «Я б хотіла, щоб такого не було, щоб все у нас було спокійно і не потрібно було переживати за батьків/чи за цю ситуацію»

(як приклад).

• Вміння ставити питання, які спонукають дитину до розмови: «Я уважно тебе слухаю…»,

«Це важливо, що ти розповідаєш…», «Міг би ти розповісти про це більше…».

• Встановлення відносин, що базуються на довірі.

• Надання корисного та заохочувального зворотного зв’язку.

• Вміння концентрувати увагу на можливостях та рішеннях, а не на проблемах.

• Спостерігати за поведінкою дитини тривалий час.

• Розуміння та правильне використання невербальних засобів вияву почуттів; терпиме та неупереджене ставлення.

• Чуйність та співчуття.