Ракетна зброя — сукупність різних ракетних комплексів

Ракетна зброя

Ракетна зброя — сукупність різних ракетних комплексів, призначених для ураження наземних, повітряних, морських і позаатмосферних цілей бойовою частиною ракети. Ракетний комплекс складається з ракети, що має ядерну або звичайну боєголовку, пускової установки, засобів наведення на ціль, перевірно-пускового устаткування, засобів керування польотом ракети, транспортних засобів й інших пристроїв. Ракети — зброя для ураження наземних, повітряних, позаатмосферних і морських цілей. Ракети бувають керованіі некеровані;Класифікація ракет за конструктивними ознаками та за траєкторією польоту: балістичні ракети (БР);аеробалістичні ракети (АБР);крилаті ракети (КР). Класифікація ракет за їх стартовими платформами: повітряного базування (КРПБ);наземного базування (КРНБ); морського базування (КРМБ). Класифікація ракет за цілями ураження:повітря – повітря;повітря - поверхня (земля, вода); повітря – РЛС;поверхня (земля, вода) – повітря;поверхня (земля, вода) - поверхня (земля, вода); поверхня (земля, вода) – РЛС. За характером вирішуваних завдань та дальності дії ракети класифікують: тактичні ракети (з дальністю до 150 км);оперативно-тактичні ракети (з дальністю до 500 км);

оперативні або КР малої дальності (дальність 500-1000 км); стратегічні КР середньої дальності (дальність 1000–5500 км); стратегічні міжконтинентальні КР (дальність більше 5500 км). Орієнтовний розподіл базування КР противника для здійснення пусків по території України:50 % – з надводних кораблів (НК) та підводних човнів (ПЧ) акваторії Чорного моря – крилаті ракети морського базування (КРМБ);20 % – з повітряних носіїв (літаків) – крилаті ракети повітряного базування (КРПБ);30 % - з наземних ракетних комплексів - крилаті ракети наземного базування (КРНБ). Застосування балістичних ракет ОТРК “Іскандер” та ТРК “Точка-У” здійснювалось противником по розвіданих малорухомих та стаціонарних військових об’єктах, а також об’єктах критичної інфраструктури на території держави. Пуски БР зафіксовані з території республіки білорусь (в напрямку Волинського ОР), з території ТОТ АР Крим. Крім КРПБ “Калібр” відмічені пуски КР типів Х-101 та Х-555. Носіями КРПБ є літаки типів Ту-95, Ту-160, Ту- 22 М3, пуски здійснювались виключно з території рф або ТОТ АР Крим, без заходу до зон ураження ЗРК угруповання ПС. Проблемними питаннями залишилися:систематичне застосування противником КР різних типів та базування;можливість завдання ударів крилатими ракетами на всю глибину території держави з різних напрямків.

Аналіз систем управління та наведення ракет. Рисунок 2.1.1 – Типова схема компоновки крилатої ракети: 1 – головка самонаведення; 2 – бойова частина;4 – інерціальна система управління; 5 – радіовисотомір; 6 – забірник повітря; 7 – система регулювання тяги двигуна; 8 – турбореактивний двигун; 9 – рульовий привід; 10 – твердопаливний прискорювач. До складу системи управління входять наступні основні елементи:навігаційна система;обчислювальний комплекс (обчислювач); органи керування зброєю;система наведення. Аналіз наявної інформації дозволяє стверджувати, що у крилатих ракет противника для польоту за маршрутом до цілі використовуються наступні системи наведення:Інерціальна система наведення (основна) – автономна система, не вимагає наявності зовнішніх орієнтирів абосигналів. Сутність полягає у тому, що визначення прискорення об’єкта і його кутових швидкостей здійснюються за допомогою встановлених на об’єкті (КР) приладів (датчиків лінійного прискорення – акселерометрів, лазерних гіроскопічних пристроїв, ЕОМ). Система TERCOM – (Terrain Contour Matching – відстеження рельєфу місцевості) – система корекції траєкторії польоту КР за допомогою закладених у запам’ятовуючому пристрої ракети фотознімків місцевості, об’єктів зроблених з

космічних апаратів, літаків - розвідників. Система забезпечує політ на малих висотах, пристосовуючись до рельєфу місцевості.3. Радіонавігаційна система – корегування маршруту польоту за допомогою радіосигналів від наземних абосупутникових радіонавігаційних систем. Слід зазначити, що ця система наведення ефективна лише за умови безперебійного функціонування відповідної супутникової радіонавігаційної системи. Суттєвим недоліком радіонавігаційної системи наведення є те, що її алгоритм функціонування засновано на прийомі зовнішніх (відносно об’єкту управління – КР) сигналів навігаційних супутників. В момент прийому навігаційного сигналу бортовий комплекс управління стає відкритим для навмисних радіоперешкод. Вплив радіоперешкод на приймачі супутникових радіонавігаційних систем при їх невеликому рівні потужностіпризводить до погіршення точності отриманої навігаційної інформації та порушення функціонування системи корекції траєкторії польоту. При великому рівні потужності перешкод призводить до зриву отримання сигналів від радіонавігаційної системи. Крилаті ракети середньої та великої дальності з комбінованими системами наведення, зазвичай, використовуютьна початковому та середньому етапах польоту інерційні та радіонавігаційні системи управління, а на кінцевому етапі – системи самонаведення. На кінцевій ділянці траєкторії польоту КР з метою підвищення точності ураження цілі при безпосередньому наведенні крилатої ракети на ціль використовуються наступні головки самонаведення (ГСН):1. Радіолокаційні ГСН:активна – має на борту повноцінну радіолокаційну станцію (РЛС), яка може самостійно виявляти цілі і наводитись на них (рисунок 2.1.2);Рисунок 2.1.2 – Активна радіолокаційна головка самонаведення АРГС-35 крилатої ракети Х-35 у розрізі.

напівактивна – приймає сигнал РЛС супроводження, відбиті від цілі;пасивна – наводиться на випромінювання цілі. Застосовується у протирадіолокаційних ракетах, а також крилатих ракетах, що наводяться на джерело активних радіоперешкод. Пасивні радіолокаційні ГСН забезпечують пеленгаційне наведення у всіх радіочастотних діапазонах. Вони здійснюють наведення не лише по основному напрямку випромінювання РЛС, але й по бокових пелюстках діаграми спрямованості антени. Сучасні пасивні радіолокаційні системи наведення мають функцію “запам’ятовування” місця знаходження джерела, а також здатні здійснювати перенацілювання на більш небезпечні для носія джерела радіовипромінювань, такі як РЛС підсвіту цілі. Призначені для ураження радіовипромінюючих об’єктів, більшу частину яких складають РЛС, системи ППО, вузли зв’язку та засоби РЕБ. Радіолокаційні ГСН сучасних КР застосовуються, зазвичай, в системах наведення авіаційного озброєння середньої та великої дальності. Активні та напівактивні ГСН використовуються в КР класу “повітря-земля” та протикорабельних ракетах, пасивні ГСН – в протирадіолокаційних ракетах (ПРР). Максимальна дальність пуску ПРР складає 200 км та більше. Довідково. Для прикладу ракета 3 М-14 Э оснащується комбінованою системою наведення. Керування ракетою під час польоту – повністю автономне. Бортова система управління побудована на базі автономної інерціальної навігаційної системи АБ-40 Э. До складу системи управління входить радіовисотомір типу РВЭ-Б і приймач сигналів системи супутникової навігації (ГЛОНАСС або GPS). Радіовисотомір забезпечує політ в режимі огинання рельєфу місцевості зарахунок точного витримування висоти польоту: над морем – не більше 20 м, над землею – від 50 до 150 м (при підході до цілі – зниження до 20 м). Політ ракети проходить по завчасно закладеному маршруту за розвідувальною інформацією відносно положенняцілі та наявності засобів ППО. Ракети спроможні долати (оминати) зони ураження системи ППО, що забезпечується надмалими висотами польоту (з огинанням рельєфу місцевості) і автономністю наведення в режимі "мовчання" на маршовій ділянці їх прольоту. Корекція траєкторії ракети на маршовій ділянці здійснюється за даними підсистеми супутникової радіонавігації, підсистеми повітряних сигналів і підсистеми корекції траєкторії прольоту КР. Принцип роботи останньої заснований на зіставленні отриманого ракетою рельєфу місцевості з еталонними картами рельєфу місцевості за маршрутом її польоту, які попередньо закладені в пам'ять бортової системи управління. Навігація здійснюється по складній траєкторії, ракета має можливість обходити відомі зони ураження ППО або складні за рельєфом ділянки місцевості шляхом введення до польотного завдання координат пунктів повороту маршруту, місцезнаходження засобів ППО. Наведення на кінцевій ділянці траєкторії здійснюється за допомогою перешкодозахищеної активної радіолокаційної головки самонаведення АРГС-14 Э, яка ефективно виділяє слабо видимі малорозмірні цілі на фоні поверхні та має кут огляду за азимутом (пеленгу) ±45°, кутом місця від +100 до -200. Гарна

маневреність дозволяє з високою точністю вивести ракету на ціль. Дальність виявлення типової цілі радіолокаційною ГСН складає близько 20 км.2. Оптичні ГСН:теплова (інфрачервона) – ГСН застосовується у ракетах класу “повітря-повітря”, “поверхня-повітря”, “повітря- поверхня”;телевізійна – працює при сприятливих метеоумовах. Застосовується у ракетах класу “повітря-поверхня” та“поверхня-повітря”;тепловізійна – працює на тих же принципах, як і телевізійна ГСН, але у інфрачервоному діапазоні спектру, що дозволяє менше залежати від метеоумов;лазерна – головка самонаведення орієнтується на центр відбитої мітки лазерного випромінювача з носія абоповітряного чи наземного авіанавідника. Застосовується у ракетах класу “повітря-поверхня” та “поверхня-поверхня”. Перевагою оптико-електронної системи наведення є висока точність наведення на ціль, що дає змогу уразити поодинокі маневрені малорозмірні об’єкти. До того ж телевізійна (тепловізійна) система після пуску є автономною, та жодним чином не обмежує носій у маневрі, що реалізує принцип “здійснив постріл – забув”. До недоліків оптико-електронної системи належать:висока залежність від погодних умов, а також неоднорідностей атмосфери;телевізійна система самонаведення ефективно працює лише за умови яскравого контрастного світла; тепловізійна система самонаведення ефективно працює лише за умови низького освітлення та вночі; лазерна система наведення потребує постійного підсвічування цілі лазером. У збройних силах противника в КР повітряного базування використовуються наступні ГСН: Радіолокаційна головка АРГС-54 Е. АРГС-54 Е використовується для виявлення і точного наведення КР на ціль на кінцевій ділянці траєкторії польотуракет типу 3 М-54 Е. Може використовуватися як при груповому, так і при одиночному використанні ракет. Забезпечує наведення ракет у секторі кутів за кутом місця – від +10° до −20° і азимутом ± 45°. Показник максимальної дальності дії – до 65 кілометрів. Може використовуватися в будь-який час доби, в умовах туману і дощу. Радіолокаційна головка АРГС-14 Е. Використовується для точного наведення КР на наземні цілі на кінцевій ділянці траєкторії польоту ракет в умовах протидії. На 3 М-14 АЕ додатково встановлено приймач сигналів супутникової радіонавігаційної системи.

Значну частину номенклатури складають ракети з різними багатофункціональними системами наведення. Модифікації ракет сімейства Х-25: Х-25 МЛ з напівактивною лазерною головкою самонаведення, Х-25 МАЭ – тактична модульна багатоцільова ракета з використанням бортового комплексу управління, який об’єднує інерціальну навігаційну систему і активну радіолокаційну головку самонаведення, Х-25 МСЭ з комплексом управління на базі радіонавігаційної системи. Ракети класу "повітря - земля" Х-29 ТЕ, Х-29 мають пасивну телевізійну (Х-29 ТЕ) і напівактивну по відбитому лазерному проміню підсвіту (Х-29 Л) системи наведення. Ракети сімейства Х-38 мають модифікації з наступними системами наведення: Х-38 МЛЭ – інерційна + напівактивна лазерна; Х38 МАЭ – інерційна + активна радіолокаційна; Х- 38 МТЭ – інерційна + тепловізійна; Х-38 МКЭ – інерційна + супутникова навігація. Ракета Х-59 МЭ оснащується системою навігації і автоматичного управління, а також телевізійно-командною системою наведення. Загальний вигляд можливих систем управління крилатими ракетами на які можливо впливати з метою протидії наведено на рисунку.

Рисунок – Системи управління крилатих ракет на які можливо впливати з метою протидіїНегативні фактори, які впливають на ефективність протидії крилатим ракетам:незначна радіолокаційна, оптична та теплова помітності крилатих ракет (ефективна поверхня розсіювання КР Х-101 складає лише 0,01 м2);широкий швидкісний діапазон польоту 0,7 – 10 Махов (для КР Х-47м2 “Кинжал” – до 10 Махов (≈12250 км/год);

можливість маневрування на всіх ділянках польоту (розгін, балістична ділянка, огинання рельєфу місцевості, кінцева ділянка);використання змінного профілю польоту КР в межах 30-10000 м;використання на кінцевій ділянці траєкторії комбінованих систем наведення бойової частини (БЧ) на ціль(поєднання радіолокаційних головок самонаведення з інерціальною системоюрадіонавігаційною системою ГЛОНАСС, оптико-електронною системою наведення еталонних ділянок корекції), корекція траєкторії за даними повітряних і наземнихнаведення, супутниковою за оптичним зображенням РЛС, використання в ГСНрадіокомандної системи наведення для коригування координат цілі (перенацілювання) або радіовисотомірів (дублювання лазерними висотомірами) для управління підривом бойових елементів);неможливість прогнозування:типу ракет, які застосував противник (балістичні чи крилаті);варіантів спорядження БЧ: касетна осколкова з дистанційним неконтактним підривом бойових елементів (БЕ) в повітрі; касетна з кумулятивними осколковими БЕ; касетна з самоприцілюваними (за допомогою власних РЛС та інфрачервоними (ІЧ) ГСН); бетонобійна (бункерна); осколково-фугасна; фугасно-запалювальна;комбінацій способів наведення. Крім того, на ефективність протидії крилатим ракетам суттєво впливає відома противнику інформація про координати стаціонарних об’єктів критичної інфраструктури держави, а також суттєво обмежені можливості вітчизняних засобів зенітних ракетних комплексів.на підставі наведеного аналізу, можна вділити дві основні задачі, які необхідно вирішити для протидії ракетній загрозі з боку противника. Виявлення і супроводження КР противника від моменту пуску і до моменту її перехоплення (знищення). Виконання цієї задачі дає можливість збільшити час реакції засобів протидії КР. Засобами РТВ, ЗРВ ПС України вирішення цієї задачі ускладнюються із-за незначної ефективної поверхні розсіювання та гранично малих висот польоту КР. Зрив управління та наведення КР противника на етапі польоту до моменту її перехоплення (знищення). Вирішення цієї задачі передбачає вплив засобами РЕБ на системи управління та наведення КР для примушення її до набору висоти з метою підвищення імовірності виявлення засобами РТВ, ЗРВ ПС ЗС України, ППО СВ ЗС України та подальшого її знищення; відхилення від маршруту руху і націлювання на об’єкти критичної інфраструктури Але бажаний ефект може бути досягнутий лише у разі комплексного впливу на всі підсистеми управління та наведення КР від моменту її виявлення до знищення (знешкодження).