Ранкова зустріч у 4 класі із циклу занять "Як ми дружимо". Заняття 3

Ранкова зустріч

Цикл «Як ми дружимо»

Заняття 3

         Тема. Дружба між хлопцем і дівчиною.

Мета: допомогти учням усвідомити, що становить основу дружніх взаємин між хлопцем і дівчиною, виховувати у хлопців турботливе ставлення до дівчат і повагу дівчат до хлопців.

Матеріали: аркуші для малювання, кольорові олівці, твердження про дружбу.

 І Вітання.

Привітання в колі друзів.

 – Привітатися з двома друзями, потиснувши їм руки одночасно. Як це зробити? (схрестивши руки перед собою)

 ІІ Новини.

Ми продовжуємо говорити про дружні стосунки.

Сьогодні ми з’ясуємо, чи можлива дружба між

хлопцем і дівчиною.

А в нашому класі є така дружба?

Як ви до цього ставитеся?

 ІІІ Обмін інформацією.

      1. Бесіда.

 – Про що дізнались з новин?

 – Які питання будемо обговорювати?

 – Що ви можете сказати про дружбу між хлопцем і дівчиною?

 – Чи згодні ви з думкою, що така дружба варта осуду?

 – Наведіть приклади міцної дружби хлопчика і дівчинки з художньої літератури.

(Кай і Герда)

 – Послухайте правдиву історію, яка трапилася в одній школі.

  2. Слухання оповідання «Надійна людина» Є.Перм’яка. (ДОДАТОК)

 – Що  таке важливе зрозумів Андрюша з розповіді вчительки?

 – Як ви думаєте, він змінить своє ставлення до Асі?

 – Чи можливі між ними дружні стосунки?

 – На чому тримаються, на вашу думку, дружні стосунки між хлопчиком і дівчинкою?

  ІV Групове заняття.

1. Виконання малюнка.

Хлопці малюють подругу, дівчата – друга.

2. Презентація робіт.  

  «Я хотів би, щоб моя подруга була…»,   «Я дружила б з хлопцем, який…»

  V Підсумок.

 – Доберіть правильні твердження, які характеризують справжню дружбу між хлопцем і дівчиною.

► Справжні друзі завжди  підтримують один одного, навіть якщо він або вона чинять неправильно.

► Хлопець зробить усе, щоб захистити свою дівчину.

► Дівчина зробить усе, щоб застерегти свого друга від поганих вчинків.

► Щоб дівчинці дружити з хлопцем, їй потрібно вміти грати у футбол.

► Якщо посварилися хлопець і дівчина, то першою миритися повинна дівчина.

► Справжні друзі поступаються один одному і прислухаються до думки один одного.

– Бажаю вам, дівчата, мати надійного друга, а вам, хлопці, подругу, яка б розуміла вас і підтримувала ваші добрі справи.

До наступної зустрічі!

ДОДАТОК

Надійна людина

Є. Перм’як

    На першій парті у першому класі сидів син відважного льотчика-випробувача Андрюша Рудаков.  Андрюша був міцним і сміливим хлопчиком. Він завжди захищав тих, хто слабший, і за це всі в класі любили його.

   Поруч з Андрюшею сиділа маленька, худенька дівчинка Ася. Те, що вона була маленькою і слабенькою, ще можна було простити, але те, що Ася була боягузливою, –  із цим Андрюша ніяк не міг примиритися. Асю можна було злякати, зробивши їй страшні очі. Вона боялася кожного зустрічного собаки, тікала від гусаків. Навіть мурахи й ті її лякали.

   Дуже неприємно було Андрюші сидіти на одній парті з такою боягузкою, і він усіляко намагався позбутися Асі. А її не пересаджували.

   Одного разу Андрюша приніс у скляній банці великого павука. Побачивши страховисько, Ася сполотніла й відразу перебігла на іншу парту.

   Із цього й почалося… Два дні Ася сиділа одна, і вчителька Ганна Сергіївна нібито не зауважувала цього, а на третій день вона попросила Андрюшу залишитися після уроків.

   Андрюша відразу здогадався, у чому справа, і, коли всі пішли із класу, він, почуваючи себе винуватим, зніяковіло сказав учительці:

–        Я ж недарма приніс павука. Я хотів привчити Асю нічого не боятися. А вона знову злякалася.

–        Що ж, вірю тобі, – сказала Ганна Сергіївна. – Хто як уміє, той так і допомагає, рости своїм товаришам, а я тебе покликала, щоб розповісти одну маленьку історію.

   Вона посадила Андрюшу на його місце за партою, а сама сіла поруч – на Асине.

 – Багато років тому в цьому ж класі сиділи хлопчик і дівчинка. Сиділи так само, як зараз сидимо ми. Хлопчика звали Вовою, а дівчинку – Анею. Аня росла хворобливою дитиною, а Вова ріс сильним і здоровим хлопчиком. Аня часто хворіла і Вові доводилося допомагати їй учити уроки. Одного разу Аня поранила цвяхом ногу. Та так поранила, що не могла приходити в школу: ні черевик не можна надягти, ні валянок. А була вже друга чверть. І якось Вова прийшов до Ані й сказав: «Аня, я тебе буду возити в школу на саночках». Аня зраділа, але заопиралася: «Що ти, що ти, Вово! Це буде дуже смішно. Над нами буде реготати вся школа…»  Але наполегливий Вова сказав: «Ну й нехай регочуть!»  Із цього дня Вова щодня привозив і відвозив на саночках Аню. Спочатку хлопці глузували з нього, а потім самі стали допомагати. До весни Аня одужала й змогла разом з усіма дітьми перейти в наступний клас.

   На цьому я можу закінчити розповідь, якщо тобі не захочеться довідатися, ким стали Вова й Аня.

 – А ким?  – нетерпляче запитав Андрюша.

– Вова  став прекрасним льотчиком-випробувачем. Це твій батько Володимир Петрович Рудаков. А дівчинка Аня – тепер твоя вчителька Ганна Сергіївна.

   Андрюша опустив очі. Так просидів він за своєю партою довго.

   Він чітко уявив саночки, дівчинку Аню, що тепер стала його вчителькою, і хлопчика Вову, свого батька, на якого йому так хотілося бути схожим.

   Уранці Андрюша стояв біля ганку будинку, де жила Ася. Ася, як завжди, з’явилася зі своєю бабусею. Вона боялася ходити до школи сама.

– Доброго ранку, – сказав Андрюша Асиній бабусі. Потім привітався з Асею. – Якщо хочеш, Асю, підемо до школи разом.

   Дівчинка злякано подивилася на Андрюшу. Це він навмисно говорить так привітно, від нього можна чекати всього. Але бабуся заглянула в очі хлопчикові й сказала:

– Із ним тобі, Асенько, буде зручніше, ніж зі мною. Він і від собак відіб’ється, і хлопчиськам образити не дасть.

– Так,  – тихо, але твердо казав Андрюша.

   І вони пішли разом. Вони йшли повз незнайомих собак і шиплячих гусаків. Вони не звільнили дорогу битливому козлу-задирі. І Асі не було страшно.

Поруч із Андрюшею вона раптом відчула себе сильною й сміливою.

           Список літератури:

1. Мартиненко О. А. «Як навчити вашу дитину спілкуватися і дружити». – Х.: Вид-во «Ранок», 2009.
2. Виховні години для сучасних дітей. / упоряд.: Л. Шелестова, Н. Чиренко. – К.: Шк. світ,2008.