РЕАЛІЗАЦІЯ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ЧЕРЕЗ НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

РЕАЛІЗАЦІЯ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ЧЕРЕЗ НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

Голубєва Наталія Іванівна,

Вчитель іноземної мови

Дана стаття присвячена актуальній проблемі сьогодення – важливості патріотичного виховання молоді шкільного віку через навчальний процес. Значна увага в статті приділяється особистості самого вчителя, його особистісних якостей та особистих переконань. Автор статті узагальнює власний практичний досвід і надає конкретні рекомендації по педагогічній діяльності, які стануть в нагоді тим, хто планує присвятити своє життя навчанню та вихованню молодого покоління, як і тим, хто вже став учасником творення української держави.

Ключові слова: патріотичне виховання, особистість, вчитель, військовий ліцей.

IMPLEMENTATION OF PATRIOTISM EDUCATION THROUGH THE EDUCATIONAL PROCESS

Abstract: The article considers the urgency, value, purposes, problems, directions, forms and methods of patriotic education of Ukrainian schoolboys. Cadets, pupils, certainly, come as the first group to accept the patriotism education. In this situation, teachers are the critical guides, and schools and military lyceums are the education platform. The personality of teacher, his or her personal qualities, beliefs, own example are very important to educate worthy citizen of Ukraine.

Keywords: the patriotism education, personality, teacher, military lyceum.

На превеликий жаль, патріотизм довгий час був «не в моді». У підростаючої молоді часто відсутні гордість за свою країну, землю… Зараз забули про істину, що духовність особистості та інтелект завжди цінувались значно вище будь-якого статку, і намагаються з усіх боків привабити молодь лише матеріальною зацікавленістю. При такій диспропорції в суспільстві важко виховувати патріота, надійного захисника країни. Виходячи зі ситуації, що склалась, патріотичні ідеї в навчальних концепціях останнім часом повинні бути домінуючими. Змінити ситуацію можна, створивши в школах систему навчальних занять та позакласної роботи , яка буде керована на виховання особистості школяра, який знає історію та традиції свого краю, своєї родини; формування у підростаючого покоління готовності служити та захищати Батьківщину; формування здорового образу життя; виховання моральних та психологічних якостей захисника Вітчизни.

Можна з впевненістю сказати, що патріотичне виховання в наступні роки має займати чи не найважливіше місце в розвитку українського суспільства, бути головною ціллю молодіжної політики держави. Патріотична робота в державі повинна спиратися на наступні положення: по-перше, наявність єдиної системи патріотичного виховання; по-друге, впровадження заходів з підвищення виховної ролі національних традицій, символіки, виховання у молоді поважного ставлення до старшого покоління, до історії держави, до військових традицій; по-третє, створення спеціальних акцій та програм, що формують патріотичну свідомість. Все це повинно бути в комплексі. Неможливо оминути при цьому і навчальний процес, відповідну підготовку педагогічних кадрів, оскільки особистість вчителя відіграє тут чи не найголовнішу, найвагомішу роль.

Підняти духовну складову особистості на висоту щиро переконаного патріота можливо лише за умови грамотного застосування комплексної системи навчання і виховання підлітків, юнаків в спеціальних закладах, подібних військовим ліцеям. Основними завданнями цих навчальних закладів є надання вихованцям освіти понад об’єм, визначений державними стандартами для повної загальної середньої освіти, забезпечення опанування ними необхідних знань і навиків по військовій, правовій та фізичній підготовці, формування у них високих моральних і вольових якостей, дисциплінованості, любові до Батьківщини, до професії офіцера, підготовка фізично здорових осіб, здатних переносити всі тяготи служби. Тут виховують майбутніх захисників своїх близьких, рідних, Батьківщини; патріотів своєї землі врешті-решт. Адже бути патріотом-захисником – це особливий образ життя і духу справжнього чоловіка. Кращої системи виховання для юнаків, ніж військові навчальні заклади, людство ще не видумало. Ця система виховання заснована на традиціях армії, в першу чергу, на повазі і підлеглості, відповідальності за свої вчинки та за вчинки товаришів; тут юнаки звикають до чіткої організації своєї діяльності, стають дисциплінованими та організованими. Ось чому з 18 століття заможні дворяни, які мали можливість найняти будь-яких вчителів, віддавали своїх синів кадетські корпуси, мета яких була не тільки підготувати до служби в армії, а й виховати справжнього громадянина Вітчизни. Історія військових ліцеїв нараховує сотню років. За цей період змінювалися назви подібних закладів, незмінними залишалися лише основні принципи та ідея військово-патріотичного виховання юнаків, чудові традиції та звичаї.

В системі виховання навчально-виховної роботи ліцеїв з поглибленою військово-фізичною підготовкою патріотичне виховання є чи не найголовнішим, необхідною частиною всього навчального процесу.

Реалізуючи задачі патріотичного виховання в подібних закладах, ми повинні завжди пам’ятати слова великого педагога В. Сухомлинського: «Виховати патріота, який буде готовий віддати життя за Батьківщину, - це означає – наповнити повсякденне життя підлітка благородними почуттями, які б були фоном для всього, що людина в цьому віці пізнає і робить.» (Сухомлинський 1988, 184)

Особливе значення при цьому мають уроки, їх тематику необхідно пов’язувати з патріотичним вихованням і пам’ятати, що тільки особистість виховує особистість. На уроках, наприклад, іноземної мови ми з ліцеїстами вивчаємо такі теми, як:«Наш ліцей, його історія, військові традиції», «Є така професія – Батьківщину захищати», «Армія України та англомовних країн світу», «Життя - Батьківщині, честь-нікому», «Мій вибір – служити».

Проводимо тематичні уроки-конференції на теми «Ніхто не забутий, ніщо не забуто», «Без минулого немає майбутнього», проектну роботу «Збережемо пам’ять». На уроках математики, фізики, хімії, інформатики вихованці вирішують задачі на війську тематику, відповідні тексти підбирають вчителі української мови для диктантів та переказів.

Важливою задачею вчителя на сучасному етапі є створення нерозривного зв’язку минулого та майбутнього. На уроках ми обговорюємо проблеми армії, в текстах підкреслюємо виховання вольових якостей при підготовці до військової служби, обговорюємо героїчні події, які пережив та переживає наш народ, згадуємо героїв, тут основною темою є те, що всі вони любили свою країну і воювали за неї до останнього подиху. На превеликий жаль, серед загиблих на сході України військових є і наші випускники. На своїх уроках я наголошую на тому, що учні повинні вчитися на прикладах цих людей, що вони (учні) - частина великої родини, кадетської спільноти, і не мають права підводити тих, хто в них вірить, хто своїм життям виборов їм можливість вчитися, здобувати освіту.

Наприклад, тема «Мій вибір - служити» дає багатий матеріал для патріотичного виховання, цією темою вчитель допомагає визначитись, зробити вірний вибір на користь професії офіцера Збройних сил України.

Будь-який урок виграє, якщо слова вчителя підтверджуються наочними матеріалами: відеофільмами, слайдами, зображеннями. Використання відеоматеріалів примушує ліцеїстів мислити, формувати проблемні питання для обговорення. Крім того використання наочності включає в пізнавальний процес різні органи сприйняття. Важливо, щоб при опрацюванні кожної розмовної теми на уроках іноземної мови, навчальний матеріал підбирався вчителем з врахуванням аспектів, чи ці знання можна використати в військовій справі і де, коли і як це знадобиться в майбутній професії офіцера.

Важливу роль відіграє проектна діяльність на уроках, написання науково-дослідницьких робіт на військову тематику, читання відповідної літератури, написання творів і есе, співпраця з іншими вчителями, проведення бінарних уроків з офіцерами-викладачами військових дисциплін, участь в конкурсах патріотичного спрямування. Успіх великою мірою залежить від особи вчителя, його або її особистісних якостей, особистих переконань.

На моє запитання «Що таке по-вашому патріотизм?», ліцеїсти часто відповідають, що це честь, відповідальність, служіння Вітчизні, любов до рідної землі. Все це вірно, але для того, щоб розуміння значень таких понять, як «обов’язок», «честь», «відповідальність», «патріотизм» перейшли в переконання людини, стали дороговказом по життю, були керівництвом до її поведінки і діяльності, ці поняття повинні мати суб’єктивний смисл, тобто зазнати глибокого осмислення.

Виховання патріотизму – це цілеспрямований процес залучення ліцеїстів в різні види навчальної та позаурочної роботи, мета яких – формування такої моральної якості, як патріотизм. З цією метою ми використовуємо різні форми і прийоми навчальної та позакласної роботи: в ліцеї проводять виховні заходи, зустрічі з ветеранами ВВВ, учасниками бойових дій, учасниками АТО в 2014 – 2015 роках, наші учні відвідують поранених бійців в лікарнях міста, тематичні виставки, музеї, щороку учні беруть участь в майже усіх міських заходах, присвячених визволенню Запоріжжя від фашистських загарбників, великому Дню перемоги; в урочистостях до дня Збройних сил України, проводяться регулярно зустрічі з випускниками ліцею «Захисник», які розповідають про свою службу. Значення формування історичної свідомості, патріотизму, збереження історичної пам’яті в сучасних умовах дуже велике. Адже тільки пам’ятаючи історичний досвід пращурів, молодь вчиться аналізувати минуле і засвоювати сучасне, приймати рішення для власної самореалізації. Ми, нащадки переможців, просто не маємо права забути і не шанувати тих, хто подарував нам майбутнє, хто продовжує це робити, виборюючи наше право на життя, на свободу та незалежність…

Важливим є традиція формування поваги до державної символіки, до прапору ліцею як до святині. Бойовий Прапор – це носій і свідок високого духу та досягнень тієї чи іншої військової частини, символ честі, єдності, це святиня, яка нагадує воїну про священний обов’язок служити Батьківщині. Разом із прапором одне покоління ліцеїстів передає іншому свій досвід, і щирість виконання службового обов’язку, і дух героїзму та відданості здійснюваній справі. Коли виносять прапор під звуки маршу, кожен ніби торкається до історії Вітчизни, до подвигів батьків та дідів своїх, до чогось вічного і святого. Тільки обраним надається право виносити прапор – святиню ліцею. Це також є великим виховним моментом.

Хочу зазначити, що іноді відчуваєш результат впливу на учнів відразу, але частіше проходить певний проміжок часу, адже засівають по весні, а врожай знімають восени життя людського, коли людина дорослішає і складається як особистість. В будь-якому випадку всі спільні зусилля не пройдуть марно, головне, щоб педагоги, офіцери, вихователі діяли спільно, свято віруючи в те, що роблять.

Ми, викладачі, - патріоти своєї справи. Ми всі повинні розуміти, що нам судилося стати учасниками творення української держави, виховувати та вчити молоде покоління. Це велика відповідальність перед власним сумлінням, перед прийдешнім поколінням. Ми маємо добре усвідомлювати, що від нас залежить, як житимуть наші діти та онуки, і робити все, щоб наші учні свідомо дотримувались правил поведінки, гарно вчились, виховували в собі найкращі людські якості патріота та громадянина своєї Батьківщини, були відповідальними спадкоємцями славетних військових традицій.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

• Вдосконалення методичного та інформаційного забезпечення функціонування системи патріотичного виховання в закладах освіти;

• проводити відповідну підготовку педагогічних кадрів;

• використання в діяльності вчителів, вихователів, спеціалістів патріотичного виховання сучасних форм, методів та засобів виховної роботи;

• не забувати про власний приклад та активну громадянську позицію;

• формування позитивного відношення учнів до військової служби та позитивна мотивація у молодих людей відносно проходження військової служби та професії – служити Батьківщині;

• залучати учнів в різні види навчальної та позаурочної роботи, мета яких – формування такої моральної якості, як патріотизм;

• за основу взяти навчально-виховну концепцію військових ліцеїв.

Список використаних джерел

1. Програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні // Шкільний світ. – №33 (545). – 2010. – № 33. – 3-36 с.

2. Сухомлинський В. О. (1988) Сто порад учителеві. Радянська школа. Київ.