Реферат. "Рефлексія і коригування вчителем педагогічної діяльності"

У теоретичному розумінні рефлексія виступає як форма активного переосмислення людиною того або іншого змісту індивідуальної свідомості, діяльності, спілкування.

У практичному сенсі рефлексія розглядається як здібність людини до самоаналізу, осмислення і переосмислення своїх наочно-соціальних відносин з навколишнім світом і є необхідною складовою частиною розвиненого інтелекту.

Поняття «рефлексія» (від лат. reflexio – «повернення назад») спочатку виникло у філософії, де означало процес роздуму людини про те, що відбувається в її власній свідомості. Аналізуючи відмінності у підходах до проблеми, слід зазначити наявність сьогодні двох філософських традицій у трактуванні процесів рефлексії:

• рефлексія свідомості;
• рефлексія міжособистісної взаємодії.

Рефлексія, як вона розуміється у філософії, є певна акція, спрямована на усвідомлення власних дій людини. Зважаючи на це, рефлексія має досягнення ясності у ставленні людини до себе і світу з тим, щоб визначитись зі стратегію своєї поведінки.

Рефлексія існує стільки ж часу, скільки людина ставить перед собою світоглядні питання з людськими проблемами в їхньому центрі. Сократова думка щодо пізнання самого себе відкрила увагу до рефлексивних питань у науці. Оскільки людину найбільше цікавить діяльність її душі, то самопізнання дійсно виступає результатом або однією з форм рефлексивної активності людини. Рефлексія людини, за Арістотелем, є рисою божественного розуму, який продукує свій предмет, відображається у ньому і пізнає на цій основі свою сутність. За Плотіном, рефлексія протилежна практиці, вона є заглибленням у внутрішню сутність предмета суб’єктивності. У Р.Декарта рефлексія спрямована насамперед на дослідження власного існування людини, її мислення, до якого сягає істине пізнання. За Дж.Локком, рефлексія є спостереженням за внутрішнім досвідом. За І.Фіхте, рефлексія є науковим знанням про самого себе. Рефлексія за Г.Гегелем, є рушійною силою духу. У XIX і XX ст. рефлексія стає предметом уважного і прискіпливого вивчення (Коен, Наторп, Нельсон та ін.), де виступає головним методом інтроспективної психології.

.

Рефлексія – це не просто знання чи розуміння суб’єктом себе, але й виявлення того, як інші знають і розуміють «рефлексуючого», його особисті якості, емоційні реакції, когнітивні (пов’язані з пізнанням) уявлення. Виходячи з цього розрізняють такі види рефлексії як:

• міжособистісна рефлексія – це процес подвоєного, дзеркального взаємовідображення суб’єктами один одного, змістом якого виступає взаємовідтворення особливостей один одного;
• індивідуальна рефлексія – це віддзеркалення людиною своєї внутрішньої психічної діяльності, психічних якостей і станів та усвідомлення того, як вона сприймається іншими людьми.

Концепція педагогічної рефлексії розроблена в американській психології. Вона ґрунтується на дослідницькій парадигмі професійної підготовки педагогів, у основі якої лежить ідея Дж. Дьюї про принципову відмінність між стандартним (“рутинним”) і рефлексуючим педагогом.

Концепція має наступні положення:

– проблемний підхід припускає, що педагог, розглядаючи дану конкретну ситуацію, враховує всі умови і засоби для її вирішення як альтернативні традиційному, стереотипному підходу, розкриваючи для себе її «внутрішні умови», усвідомлюючи неповторність, унікальність кожного окремого випадку, замислюючись з приводу самих традиційних освітянських питань, нічого не приймаючи «на віру».

– дослідницький підхід педагога у вирішенні професійних завдань передбачає, що дослідницьку орієнтацію педагога у професійній поведінці мало просто декларувати, її необхідно забезпечити практично, тобто професійна підготовка педагогів повинна бути націлена на формування практичного мислення, розвиток умінь і навичок дослідницької діяльності.

– онтологічний (від грецьк. «ontos» – суще, буття) підхід передбачає, що рефлексуючий педагог при аналізі своєї діяльності спирається як на професійно-педагогічні, так і на соціально-значимі критерії, тобто він оцінює процес навчання як з точки зору його адекватності психологічним особливостям тих, хто навчається, так і з погляду відповідності його змісту.

Рефлексія в педагогічній діяльності може розглядатись як:

– процес і результат фіксації учасниками взаємодії стану власного розвитку і причин, що забезпечили його;

– процес самоідентифікації суб’єкта педагогічної взаємодії виходячи їх ситуації, що склалася;

– взаємовідображення, взаємооцінка взаємодії учасників педагогічного процесу;

– відображення педагогом внутрішнього світу і стану розвитку того, кого він навчає, і навпаки.

Виходячи з цього, розрізняють наступні види рефлексії:

1. Комунікативна – її об’єктом є уявлення про внутрішній світ іншої людини і причини її вчинків. Тут рефлексія виступає механізмом пізнання іншого.

2. Особиста – тут об’єктом пізнання є сама особа, її властивості та якості, поведінкові характеристики, система відносин до інших.

3. Інтелектуальна – виявляється у ході вирішення різного роду завдань, у здатності аналізувати різні способи рішення, знаходити раціональніші, неодноразово повертатися до умов завдання.

У структурі рефлексії виділяють такі її компоненти, як:

• рефлексія педагогом діяльності тих, хто навчається;
• рефлексія педагогом своєї діяльності;
• рефлексія педагогом педагогічної взаємодії;
• рефлексія тими, хто навчається, своєї діяльності;
• рефлексія тими, хто навчається, діяльності педагога;
• рефлексія тими, хто навчається, педагогічної взаємодії, що мала місце.

Визначають наступні функцій рефлексії у педагогічному процесі:

• діагностична – передбачає виявлення рівня взаємодії між учасниками педагогічного процесу;
• проектувальна – передбачає моделювання, проектування майбутньої діяльності та взаємодії;
• організаторська – передбачає виявлення способів і засобів організації продуктивної діяльності та взаємодії;
• комунікативна – передбачає рефлексію як умову продуктивного спілкування педагога і вихованця;
• смислотворча – передбачає формування у свідомості учасників педагогічного процесу сенсу їх власної діяльності та взаємодії;
• мотиваційна – передбачає визначення спрямованості і цільових установок діяльності;
• коригувальна – передбачає побудження учасників педагогічного процесу до удосконалення своєї діяльності.

Серед рівнів педагогічної рефлексії виділяють:

1. Практичний рівень педагогічної рефлексії передбачає аналіз практичних дій педагога, їх продуктивності. При цьому свої практичні дії аналізуються і оцінюються педагогом як правильні або неправильні залежно від ступеня їх відповідності конкретним професійним знанням.

2. Каузальний рівень пов’язаний з осмисленням педагогом причинних підстав своїх дій та їх наслідків. Змістом аналізу стають свої уявлення і ситуаційні передумови, що визначили ефект зробленої дії. На цьому рівні аналізу рефлексії педагог розглядає конкретну ситуацію як прояв загальних психологічних та педагогічних закономірностей.

3. Критичний рівень заснований на внесенні педагогом до змісту свого аналізу моральних та етичних критеріїв. На цьому рівні актуальними для роздуму педагога стають проблеми цілей, форм, методів і змісту освіти, які ведуть до розвитку і зміцнення справедливих і прогресивних відносин в суспільстві. Тут і процес навчання (цілі і засоби), і навчальна ситуація в цілому (контекст навчання) розглядаються педагогом як проблемні, відкриті до постійного переосмислення і розвитку.

Універсальною умовою виходу педагога у позицію рефлексії по відношенню до діяльності є наявність проблемної ситуації.

Рефлексивні уміння педагога

Дослідники визначають доволі великий перелік ключових реф­лексивних умінь, якими має опанувати педагог. Зокрема, це вміння:

• бачити в педагогічній ситуації проблему і оформлювати її у вигляді педагогічних завдань;
• орієнтуватися при постановці педагогічних завдань на дітей як на суб’єктів навчально-пізнавальної діяльності, що актив­но розвиваються і мають власні мотиви та мету;
• робити предметом аналізу кожний свій педагогічний крок;
• конкретизувати і структурувати проблему;
• розширити межі практики і побачити нові проблеми, обу­мовлені попереднім досвідом;
• знаходити способи розв’язання завдання;
• мислити тактично, тобто конкретизувати педагогічні за­вдання в поетапні та оперативні, приймати оптимальне рі­шення в умовах невизначеності, гнучко перелаштовуватися відповідно до ситуації;
• мислити припущеннями, гіпотезами, версіями;
• працювати в системі «паралельних цілей», створювати «поле можливостей» для педагогічного маневру;
• приймати гідне рішення в ситуації дефіциту часу для вихо­ду зі складних педагогічних завдань;
• використовувати різноманітні теорії для усвідомлення власного досвіду;
• аналізувати і акумулювати у своєму досвіді кращі зразки педагогічної практики;
• комбінувати елементи теорії та практики, щоб отримати нові знання;
• оцінювати педагогічні факти та явища об’єктивно та неупереджено.

Разом ці вміння становлять своєрідну рефлексивну техноло­гію, за допомогою якої і вдосконалюється професійний досвід педагога

Рефлексувати та коригувати свою педагогічну діяльність учитель може за  картою самоаналізу

Карта розширеного самоаналізу  вчителя діяльності учнів на інноваційному занятті

Рефлексивна культура як компонент самосвідомості дозволяє педагогу визначати власне відношення до подій, формувати активну життєву позицію, позитивно впливати на механізми саморозвитку.

Після фіксування досягнень учитель має переходити до планів на майбутнє. Саме так: треба акцентувати увагу не на помилках, а на тому, що слід додати, змінити, зробити інакше. Важливо не виносити вирок, а забезпечити подальше навчання — допомогти дитині зрозуміти, куди і як рухатися далі. Тому краще працює: “Для повної картини варто ще додати розповідь про види рослин”, “Якщо спочатку зробити схему за умовами завдання, то розв’язувати буде легше, спробуєш наступного разу?”, “Думаю, було б добре додати в це речення ще 2-3 прикметники, щоб повніше передати твоє враження. Згодна?”.

Варто пам’ятати, що, крім інформування, якісний зворотний зв’язок виконує функції визнання і наставництва. Наставництво проявляється через конкретні поради, як зробити краще. А визнання демонструється через увагу до деталей зробленого, через поважний тон, ціннісне ставлення до зусиль, докладених дитиною під час діяльності. Можуть стати в пригоді такі формулювання: “Я бачу, ти багато працював…”, “Це було не дуже легко, так?”, “Більшу частину ти зробила, залишилось додати…”, “Як тобі вдалось знайти таке цікаве слово? А тепер ще можна…”.

Перехід від фіксування помилок до надання учням якісного зворотнього зв’язку — одна з передумов формування в учнів навичок самооцінювання.

Відомо, що діти наслідують моделі поведінки дорослих. Якщо вчитель замість акцентування уваги на помилках, засудження та недовіри буде системно демонструвати модель зворотнього зв’язку високої якості, то діти поступово звикнуть так само аналізувати і свою діяльність, і діяльність інших, зосереджуючись на досягненнях і плануючи подальші кроки для вдосконалення.

Отже, якісний зворотній зв’язок — важливий крок до перетворення напруженої атмосфери контролю на атмосферу партнерської взаємодії, де кожен уміє допомогти іншому, спираючись на його досягнення і пропонуючи конкретні кроки до вдосконалення, де вчитель вже є фасилітатором, ментором, наставником.

Діяльність учителя (викладання) полягає в керуванні активною і свідомою діяльністю здобувачів освіти. Це передбачає розуміння очікувань та інтересів учнів/учениць, регулювання навчальної діяльності з позицій його розвитку.

Педагогічний рефлекс на діагностичній основі у сучасній українській школі  доцільний на всіх етапах уроку , починаючи від створення календарно-тематичних і поурочних планів. А також у процесі створення моделі уроку, вибору засобів навчання необхідно в уяві оперувати педагогічними поняттями-явищами (мета, метод, форма, прийом, навчальні можливості учнів та ін.), які ще "не відбулися". Така робота забезпечує можливість абстрагуватися від конкретного "розміщення" основних компонентів процесу навчання і здійснювати прогностичний аналіз без опори на безпосереднє сприймання педагогічних явищ. Конкретний підхід до оцінювання основних компонентів майбутнього процесу навчання і власної педагогічної діяльності дає змогу передбачити події (ситуації), дії, завдання. Отже, здатність аналізувати можливі результати освітнього процесу є однією з важливих умов ефективності професійної діяльності вчителя, її коригування. Особливість прогностичного аналізу полягає в тому, що вчителю необхідно постійно зіставляти свої майбутні рішення (дії) з реакцією учнів, їхніми пізнавальними діями.

Проблема діагностики педагогічної діяльності вчителя надзвичайно актуальна і важлива для вирішення питань вдосконалення викладання і системи неперервного підвищення кваліфікації вчителів, більш повного та ефективного задоволення їх професійних запитів і потреб в системі методичної роботи. Педагогічна діагностика, як система методів і засобів вивчення професійного рівня вчителя, створює основу для вивчення труднощів у роботі, сприяє усвідомленню та пошуку оптимальних шляхів їх подолання. Разом з тим, вона дозволяє визначити і сильні якості вчителя, спланувати шляхи і конкретні способи їх закріплення та розвитку в індивідуальному стилі педагогічної діяльності.  Діагностика успішності професійної діяльності вчителя дозволить отримати не лише інформацію для роздумів і подальшого аналізу, але й сприятиме визначенню напрямів та перспектив професійного зростання, зміцнення адекватної професійної самооцінки, позитивної Я-концепції і психологічної комфортності педагога.

Діагностика вносить конкретність в діяльність кожного педагога, націлює його на вирішення практичних задач, орієнтованих на оптимізацію освітнього процесу

Педагогічна діагностика покликана дати відповідь на наступні запитання: що і для чого вивчати при розгляді навчально-виховного процесу; за якими показниками це робити; якими методами користуватися; за яких умов діагностика органічно включається в цілісний навчально-виховний процес, дає можливість навчити вчителів уміння самоконтролю, а учнів - самопізнання.

Приклади методів рефлексії

Рефлексивна мішень

На уроках її добре використовувати упродовж вивчення теми.

Мішень потрібно розділити на кілька частин , в залежності від чинників, які вас цікавлять. Чим ближче до цілі – тим більший бал. Кожен учень може зробити чотири постріли – у кожен сектор по одному. Якщо йому не сподобалося, то він обирає 0, якщо середньо – то 5, якщо йому все сподобалося – то буде ближче до середини.

Фото з презентації Оксани Журибеди

.Рефлексивне коло

Учитель пропонує алгоритм рефлексії – питання, які він хоче дослідити:

• розкажіть про свій емоційний стан під час уроку і в його кінці;
• що нового ви дізналися, чого навчилися?
• які причини цього?
• як ви оцінюєте свою участь на уроці?

ПОПС-формула

Вона розшифровується так: П – позиція, О – обгрунтування, П – приклад, С – судження. Кожна з цих позицій – це відповідне речення: “Я вважаю, що…”, “Тому що…”, “Я можу довести це на прикладі…”, “Виходячи з цього, я роблю висновок про те, що…”.

Синквейн (сенкан).

Перший рядок представляє собою іменник, як правило ключове слово теми уроку або тему, яку поставив учитель.

Другий рядок – два прикметники, що представляють найбільш характерні ознаки цього іменника.

Третій рядок – три дієслова, що описують найбільш важливі процеси, що відбуваються з цим іменником.

Четвертий рядок – ключова фраза, найбільш важлива ідея.

П’ятий рядок – знову іменник, але вже резюме або синонім до іменника з першого рядка, метафора.

За допомогою складання вірша дитина ставить собі акценти, що вона запам’ятала.

Аркуш контролю

Анкетування. (За  запитаннями “так чи ні”). Аркуш контролю за допомогою Google-форм, Kahoot, Plickers або інших сервісів.

Бортовий журнал

Це узагальнена назва різних прийомів письма, згідно з якими учні під час вивчення теми записують свої думки. Зазвичай це домашні завдання.

Есе за схемою, за якою можна структурувати написання:

• постановка питання або проблеми (тобто визначити предмет викладу);
• назва причин, що спонукали звернутися до цієї проблеми (недоліки, проблеми, досвід);
• теза ,аргумент, ілюстрація проблеми (основні положення, підкріплені фактами, аргументами, досвідом);
• Я-позиція (власне місце в освітньому просторі);
• висновки (вирішення проблеми, пропозиції, рекомендації, побудова принципів, положення, шляхи вирішення і практична значущість).

Ромашка запитань або Ромашка Блума

Є 6 видів запитань:

Незакінчене речення

.

• “Я б запитав у письменника …”
• “Я б хотів/не хотів бути на місці…”

Підведення підсумків

На уроці я:

• дізнався…
• зрозумів…
• навчився…
• найбільший мій успіх – це…
• найбільші труднощі я відчув…
• я не вмів, а тепер умію…
• я змінив своє ставлення до…
• на наступному уроці я хочу…