Реквієм української душі
Міністерство освіти і науки України
ДНЗ «Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту»
Реквієм української душі
(виховний захід патріотичного спрямування)
Викладач історії України
ДНЗ «Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту»
Каленюк Катерина Василівна
Здолбунів – 2023
Каленюк К.В., викладач історії України, ДНЗ «Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту»
Виховний захід патріотичного спрямування: «Реквієм української душі», Здолбунів, 2023, 15 ст.
Сучасне українське суспільство живе у період війни, страшного суспільного явища, вплив якого відчуває кожен громадянин держави. 24 лютого 2023 року залишиться в історії України як день, коли війна триває вже рік. Саме цим подіям присвячений захід, який має на меті виховати серед майбутнього покоління патріотів, волонтерів, відбудовників майбутнього України. Сценарій рекомендовано використовувати класним керівникам та викладачам під час виховних годин.
План
- Вступ.
- Сценарій заходу.
- Висновок.
- Список використаних джерел.
ВСТУП
Метою заходу є формування почуття гордості й приналежності до незламного українського народу, який героїчно боронить власну державу, і як наслідок – готовності до посильної участі у справі захисту суверенітету України та відновлення її територіальної цілісності; глибокої пошани до загиблих героїв і вшанування їх світлої пам’яті; поваги до Збройних сил України й усіх причетних до справи захисту нашої Батьківщини і вдячності їм.
Саме слово «Реквієм» дослівно означає «спокій». Інше значення - багатоголосий циклічний вокальний чи вокально-інструментальний твір скорботно-патетичного характеру. Поєднання віршів та пісні С. Руданського є своєрідним відображенням стану української душі під час війни. Душа не вмерла, вона тяжко страждає, переживає різні емоції, але молиться до Всевишнього і таки не здається та скоро воскресне.
Перед завершенням виконується пісня Jerry Heil «Мрія» із танцювальним номером. Кульмінацією заходу є слова: «кожнісінька душа молись до Бога», які учасники заходу повторюють мовою жестів.
СЦЕНАРІЙ ЗАХОДУ
Освітлення у залі тьмяне. Учасники одягнені у чорно-білих тонах. Ведучі зачитують свої перші вірші, учасники виходять на сцену і по черзі запалюють свічки від останнього до першого учасника.
Ведуча 1:
Душі українській – замученій, зболеній…
Цей реквієм звучить тобі.
Для того, хто війною стомлений
І тим, хто зараз на війні…
Для України, воїнів, для неньок тих,
Чиї слова в молитвах линуть в небо,
Для діток – мертвих і живих…
Для тих, кому війни не треба.
Ведуча 2:
Світає, край неба палає;
Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє;
Степи, лани мріють;
Між ярами над ставами верби зеленіють;
Сади рясні похилились;
Тополі на волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють в полі.
І все то те, вся країна,
Повити красою,
Зеленіє, вмивається
Ранньою росою,
Вмивається, красується,
Сонце зустрічає, −
І нема тому почину, і краю немає.
Учасниця 1 декламує вірш не поспішаючи, опісля – гасить свічку.
Учасниця 1:
Ми тихо спали…
І сон був мирний, сповнений надії,
А 24-ого на нас напали
Невігласи бездушні і злодії.
У всіх інших країнах хтось може радіти,
А в нас — ранок 24-го.
Десь ростуть усміхнені діти,
А у нас півжиття вже стертого.
Десь чути, як пахне квітами,
Десь плани і цілі поставлені.
Хтось радіє, бо може радіти,
Ми ж не можемо — душі розчавлені.
У когось весна, щастям сповнена,
Хтось чекає кохання відвертого.
В нас зима ще… Весна знекровлена.
У нас ранок 24-го…
Співаки (хлопці) беруть у сусідніх дівчат свічки і роблять крок вперед. Починають співати пісню С. Руданського «Чорний колір» (разом).
Дівчата, які стоять поруч з Україною, в цей час одягають їй на плечі чорну хустину.
Співак 1 і 2:
Щоб співати колір чорний,
Взяв би голос твій,
І, тобі одній покорний,
Я співаю колір чорний,
Бо то колір мій! Бо то колір мій!
В чорну днину мене мати на світ привела,
Чорні очі мені дала,
Чорні думи вколихала,
Ой, чорні як ніч! Як осіння ніч!
Хлопці повертаються назад і віддають дівчатам свічки. Учасниця 2 поволі розповідає вірш, після чого гасить світку.
Учасниця 2:
І знов сирена країть серце й душу,
Хто випустив з-за ґрат зло-сатану,
Що без жалю нас, українців, душить,
Що розв’язав кривавую війну?
Закрити б вуха, щоб не чули вою,
Закрити б очі, щоб не бачили жахіть!
Закрити б душу, щоб не стала злою.
В минуле мирнеє поринути б на мить!
Чим далі, тим страшніш гудок сирени,
Чим далі — більше кров’ю залива
Країну рідную… Порізала їй вени
Отая про̀клятая путінська війна.
О, сили всі небесні, станьте в поміч!
О, сили всі святії, збережіть!
Всі охоронці-янголи, знаходьтесь поруч!
Скоріш наблизьте ПЕРЕМОГИ мить!
Учасниця 3 повертається до Співака 1, що стоїть поруч і кладе руку йому на плече (ніби звертається до воїна).
Учасниця 3:
Повертайся, будь ласка, живим,
Я прошу не багато й не мало.
Кожен вечір молюсь всім святим,
Щоб нещастя тебе не спіткало,
Щоби янгол закрив від біди
Над тобою розправивши крила,
І щоб куля лихої орди
Не побачила, не зачепила
Ясним ранком та днем дощовим
Я шепочу у синєє небо:
Повертайся, будь ласка, живим,
Батьківщина чекає на тебе.
Співак 1 співає такі слова:
І ніхто вже не згадає
Нишком про мене,
І дівчина не пригорне,
Не почує «Колір чорний»
І не спом’яне, і не спом’яне…
Учасниця 3 гасить свічку
Співак 2співає такі слова:
І ніхто вже не заплаче
По смерті моїй.
Тільки чорний крук закряче,
Чорна хмаронька заплаче дощем по мені, дощем по мені…
Вірш розказує Учасниця 4, яка повертається до Співака 2 і кладе йому руку на плече (ніби звертається до воїна)
Учениця 4:
Ти отам, у вогні серед поля,
Серед в’їдливих звуків війни,
Серед холоду, жаху і болю
Ти отам, лиш тримайся, живи.
Ніч обійме тебе темнотою,
Не побачать тебе вороги,
Зранку поле омиє росою,
Тільки, чуєш, тримайся, живи!
Глянь, на обрії сонце і світло,
Глянь на обрії майже весна,
Онде листя в обіймах із вітром,
Вимальовує танець життя…
Біля тебе ангелик схилився,
Обійняв тебе міцно крильми,
Знає Він – ти сьогодні молився,
Щоб не було страшної війни…
Щоб побачити знову кохану,
Щоб додому вернутися зміг,
Обійняти схвильовану маму,
Щоб не збила війна тебе з ніг…
Знай, так буде, Господь із тобою,
Ти повернешся скоро з війни,
Буде мир, дорогий, буде воля,
Тільки чуєш, тримайся, живи!!!
Учасниця 4 гасить свічку
Наступні слова виголошує Україна, яка стоїть в центрі всіх учасників. Вона робить крок вперед і скидає чорну хустину. Свічку не гасить до закінчення Реквієму.
Україна:
Ти думав що я вмиюся слізьми?
Впаду перед тобою на коліна?
Нащадку сумнозвісної орди
Не по зубах тобі я – Україна!!!
Крок вперед і скидання хустки.
Я – нація, я – сила, я – народ,
Я – світло, що ніколи не згасає,
Я – правда, без прогнилих нагород,
Я – істинна любов, що не вмирає!!!
Ти думав я струмочок без води?
А я ріка стрімка, глибоководна,
Я з кожним днем міцнішаю, а ти?
Все нижче й нижче падаєш, – в безодню…
Я - Україна - країна сонячного світла,
Край духовних цінностей і знань,
Край, який гартується в години лихоліття,
І захища кордони без вагань.
Міць, незламність – це найбільша сила,
Долею плекається у спадок поколінь,
Я - Україна – країна, що дає Вам крила,
Волею і Духом підніма з колін!
Вірш поволі розповідає Учасниця 5 і потім гасить свічку.
Учасниця5:
Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Всю країну від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне - життя,
України найкращі сини!
Під час того як Учасниця 5 розкаже вірш, всі учасники поволі виходять зі сцени і готуються до танцювального номеру. Ведуча 2 в цей час зачитує вірш:
Ведуча 2:
О! Як же небо голубіє!
І звуки линуть чарівні.
Іде до літа… Є надія
На перемогу і пісні.
Й для нас це буде справжнє свято,
Як перемоги день прийде!
І буде усмішок багато
Й щасливі сльози де-не-де…
Обійми будуть й поцілунки,
І справжня радість, і тепло.
Чарівні квіти, подарунки…
Дай, Бог, щоб так воно й було.
А зараз ще війна плюндрує
І села наші, і міста…
І наш народ іще воює,
І це робота непроста…
Та ми здолаємо вражину,
І в щасті заживем й теплі.
Піднімемо ми рідну Україну
На цій зруйнованій землі,
Та відбудуємо всі села,
Міста, заводи і поля.
Країна стане знов весела,
Воскресне спалена земля…
І заблищать дзвінкі струмочки,
Прокинуться джерельця всі.
Щасливі донечки й синочки
Ростимуть в щасті і красі.
Після прочитаного вірша виходять на сцену учасники танцювального номеру із солістом. Співається пісня Jerry Heil «Мрія» із танцювальним супроводом. Тест пісні:
Увесь світ дивиться
На мій дім крізь ящик,
І від їх сторіз
Тут, в бункері, трошки краще.
Одним за нас страшно —
Іншим за себе стидно.
Вони дивляться крізь ящик —
По ящику краще видно.
Але, якщо є віра, то вистачить сил
На фронті в Мелітополі
Й в бою в інтернеті.
Знаєш, якщо випаде ядерний пил,
Це буде останній сніг на планеті...
Приспів:
Вони можуть розбомбити Щастя, |
Вони можуть розстріляти Мрію, |
Але вбити волю їм не вдасться! |
Кожен буде жати, що посіяв! | (2)
Кожен буде жати, що посіяв! | (5)
Сідайте в літак, застібайте паски,
Скінчиться зона турбулентної тривоги.
Хоч звір на землі нам наставив пастки,
Але небеса - територія Бога!
Палають пологові від їх порятунку,
Врятує мама невинну дитину!
І вільне життя народиться в бункері,
Бо янголи волю звуть Україна!
Приспів:
Кожен буде жати, що посіяв! | (5)
Після виконання музично-танцювального номеру решта учасників виходять на сцену і підчас зачитування останнього вірша Ведучою 1, вони показують мовою жестів вираз «молись до Бога».
Ведучий1:
Чи чуєш, Боже, ти слова благання?
Чи будеш милостивий нам?
Чи бачиш всі тяжкі зітхання
Дітей повернеш ти батькам?
Чи прийде мир на нашу землю?
Криваву, чорну від біди?
І чи дасиш нам кращу долю?
Без війн, без сварок, ворожди?
Щоб у садках вишневих коло хати,
Сміялись діточки малі.
Щоб молодість могла кохати
І не журилися старі.
Щоб ми змогли оплакати спочилих,
Щоб втамували горе й біль утрат,
Щоб ми підтримали безсилих
І не озлобились як супостат.
Таке важливе слово «перемога»
Для нас воно неначе хліб та сіль.
Кожнісінька душа, молись до Бога
Аби почути слово «перемога» звідусіль…
Захід завершується тим, що всі учасники стоять і показують мовою жестів слово «любов».
Жестова мова — це вид спеціального письма, який дає змогу позначати цілі слова, а також літери алфавіту певними жестами. Жестову мову для обміну інформацією використовують як люди з вадами голосових зв'язок та слуху, так і люди без таких вад. Для того щоб кожна людина змогла зрозуміти суть заходу і було задумано використати вкінці мову жестів.
ВИСНОВОК
Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується (В.О. Сухомлинський).
Головним завданням заходу є виховна діяльність, спрямована на формування в здобувачів освіти почуття патріотизму, тобто доброго відношення до Батьківщини. Процес підготовки та сам захід сприяв розвитку любові до України, національної самосвідомості й гідності; налаштував на дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; потребу зробити свій внесок у долю Батьківщини; сформував прагнення праці на благо рідної країни та її народу.
В Україні патріотизм повинен бути введений в ранг національно значимої і об’єктивно необхідної цінності, тому що він являє собою одне з найбільш глобальних людських почуттів, закріплених віками і тисячоліттями. Патріотизм поєднує в собі любов до своєї країни, за свій народ, гордість за їх минуле і сьогодення, готовність до їх захисту.
В суспільстві, що сформувалося і розвивається, засвоєння патріотичних цінностей і норм життя – це перш за все об’єктивний, керований процес, який формується.
Цілі патріотичного виховання підлітків та юнаків у виховній роботі навчального закладу досягнуто:
— підвищено рівень патріотичного розвитку здобувачів освіти;
— забезпечено комплексний підхід до гармонійного їх розвитку;
— підвищено ефективність виховання у здобувачів освіти пізнавального інтересу до рідного краю, до своєї країни.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Під час розробки заходу використовувалися матеріали, а саме вірші патріотичного змісту, знайдені в мережі Internet, а також написані викладачем Катериною Каленюк особисто.
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку