репортаж до конкурсу "Космічні фантазії"

Репортаж „Космічні фантазії”

Зіркове небо у всі часи привертало увагу людей. Чому світять зірки ? Скільки їх сяє в небі? Чи далеко вони від нас? Із давніх-давен людина замислювалась над цим, намагалася зрозуміти й осмислити будову того великого світу , у якому ми живемо . Найперші уявлення людини про нього збереглися в казках і легендах. Пройшли тисячоліття перш ніж виникла й отримала обґрунтоване пояснення наука про Всесвіт. Ще в Греції , його називали Космосом, це слово спочатку означало "порядок" і "красу" . Система світу - це уявлення про місцезнаходження в просторі й рух Землі , Сонця ,Місяця , зірок та інших небесних тіл .
У давньоіндійській книзі "Регведі", що означає "Книга гімнів", можна знайти опис –один із найперших в історії людини - всього Всесвіту , як одного цілого. Згідно "Регведі", він побудований не надто важко. У ньому знаходиться, насамперед, Земля . Вона являє собою безмежну плоску поверхню, над якою - голубий ,усіяний зірками, простір. Між небом і землею - "сяюче повітря". Для науки все це було дуже незрозумілим, але важливе тут зовсім інше. Прекрасна й грандіозна мета описати весь Всесвіт. Звідси бере початок упевненість у тому, що людський розум має змогу осмислити, зрозуміти, розгадати його будову , створити у своєму уявленні повну картину світу.
На небі є сузір'я Великої Ведмедиці , Малої Ведмедиці , Дракона , Цефея , Кассіопеї, Персея, Андромеди, Жирафа й Рисі. Сім планет розташовані в космічному просторі .
Зараз я розповім вам історію, свідком якої стала особисто . Організації "Космічні друзі" стало відомо ,що на планеті Меркурій між його жителями відбуватимуться космічні перегони - це чудове, сповнене яскравими барвами шоу. Тому мене , як кореспондента, посиляють до незвичайних жителів для того, щоб стати очевидцем незвичайних змагань , які ніколи не можна побачити на Землі. У них беруть участь зірочки, а яке саме це дійство, ви дізнаєтесь пізніше. Отже, першого вересня я на космічному кораблі вирушаю в незвичайну подорож. Дорогу витримала нормально й тепер переходжу до розповіді . Спочатку хочу познайомити вас із моїми друзями - зірочками і, власне, незвичайними учасниками змагань. На кожній планеті проживає кілька мільярдів жителів. Сузір'я - це сім'я . Тож на планеті Меркурій нараховується одие мільярд жителів . Хочеться звернути вашу увагу на місто та його жителів . На вулиці Маятниковій стоять гарні будиночки , вони маленькі , як і їхні жителі , на околицях ростуть орхідеї різних видів , але не на землі , а ніби в просторі. Дерева тут теж невисокі . Ось, наприклад, яблуня, а на ній чудові, червонощокі яблука , але їсти їх не можна , тому що кожний плід чарівний і має свої властивості .Будиночки розфарбовані кольоровими смугами веселки, а на дверях висять таблички з прізвищами його жителів . Найпершим і, мабуть найкращим будиночком є червоно-рожева будівля, що належить родині Драконів.Члени цієї сім'ї – поважні особи , а двоє їх діточок братимуть участь у перегонах. Вони дуже жваві та енергійні, до того ж розумні. Найменша дівчина , на ім'я Діва : ніжна , прекрасна, жартівлива особа. Найстаршим є хлопчик–зіркун Альфек, світловолосий парубок із легкою вдачею .Батька не раз обирали суддею перегонів. Перенесімося на вулицю Дивну . Вона не дуже відрізняється від попередньої , але на ній переважно ростуть дерева–смішинки, тому й живуть тут рідкісні жартівники. Ще багато цікавих місць є на цій планеті, та до них ми повернемося пізніше .
Отже, цього року планету Меркурій було обрано місцем змагань. Їх призначили на друге жовтня, на їхній мові "друге листове", тож зірочки почали інтенсивно готуватися. Усе місто немовби прокинулося після тривалої сплячки. На вулицях починали зводитися нові магазини ,де можна купити яблука з чарівного дерева , плоди-смішинки та багато інших сувенірів. Та найбільше увага приділялася стадіону змагань. Усі жителі вміли літати , тому робота йшла швидко та творчо. Від малого й до дорослого оживало місто, переливалося святковими вогнями. Відкривали майстерні , у яких виготовляли літаючі машини, обладнані найкращими технічними приладами .
Не можна пропустити той момент , коли обирали мужніх і сміливих учасників перегонів. Тому, як репортер, хочу детально описати всі події .До змагань допускалися зірочки від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років , яких обирали методом голосування. Посеред прекрасного містечка знаходилася величезна скриня , яку охороняв велетень-зіркун Альдерамін. Його грізний погляд часто лякав маленьких дітей, але він дуже чесно та справедливо виконував свій обов’язок. Із ранку до вечора , не покидаючи робочого місця, стеріг скриню й фіксував усіх бажаючих стати учасниками перегонів. Та незважаючи на його відлякаючий вигляд , він мав дуже добру душу і тому частував дітей чарівним морозивом. І ті за це його дуже любили. Бажаючих стати учасниками змагань ставало дедалі більше, бо той, хто переможе, отримає довічну славу . Я дуже рада, що саме мене обрали для подорожі в прекрасний космічний простір.
На вулиці Міцар багатий зіркун побудовав готель для гостей із інших планет. Кожна кімната повнилася запахом орхідей, а ліжечка були у вигляді м’якеньких та пухнастих хмарок. Навколо будівлі насаджено безліч квітів та дерев.
А тепер повернуся до учасників змагань , які, переповнені хвилюваннями , своїми карликовими ніжками йшли до грізного Альдераміна , а той, уже готовий взяти участь у відборі, ввічливо вітався. І ось на чарівний майдан прийшло стільки зірочок,що з планети Земля ,здається, що утворилося сузір’я Великої Ведмедиці. Залунав грубий голос велетня – зіркуна:"Добрий день , дорогі зірочки та зіркунчики!"Після чого замість звичайних для нас овацій і оплесків залунала традиційна пісенька цієї незвичайної країни:
Є багато зірочок на небі.
та кращих за нас ніде не знайдеш.
Вражаєм ми красою своєю,
ми щирий і добрий народ .
У біді виручаєм ми друзів своїх,
за планету свою ми підемо на все!
Ми маленькі для вас ,
але душі у нас
добром переповнюються й жагою до життя !
Ці дзвінкі голоси знову спинив грубий Альдерамін, після чого він усунув руку до скриньки й витягнув звідти перше ім’я - Проксім із сім’ї Кентавра. Це був зіркун вісімнадцяти років із світлим волоссям і дуже привабливою зовнішністю.Наступна - зірочка Діва з сім’ї Драконів. Відома вже вам дівчина в яскраво-рожевій сукні ніжною ходою підійшла до Проксіма й посміхнулася. Хто ж буде останнім? Декілька хвилин панувала тиша, але тут могутній голос Альдераміна назвав ім’я учасника перегонів із планети Меркурій - Лерна із сім`ї Скорпіонів. Кожному з обраних чіпляли значок у формі зірочки, за допомогою якого їх відрізняли від присутніх .На них було зображено символ Меркурія - Лев із червоною гривою. Згодом до святкового килиму підійшли двоє стареньких маленьких дідусів-зіркунчиків. Я була вражена, коли, поспілкувавшись із Альфеком, уже відомим вам, дізналася, що переді мною щойно стояли журналісти з планети Меркурій. Ще не раз ви почуєте його ім’я, тому що ми з ним дуже потоваришували і він часто допомагав знайти спільну мову з місцевими жителями.
Настав час познайомити вас із правилами перегонів для того, щоб краще було уявити атмосферу, яка панувала і, взагалі, зрозуміти, про що йдеться під час змагань. До Меркурія з’їдуться зірочки з Урану, Марсу, Юпітера, тому шоу обіцяє бути вражаючим.
Із цієї нагоди було розроблено цілу програму. У перший день Меркурій, господар перегонів, має показати свою гостинність, тому вирішили влаштувати бенкет для гостей. Страви готувати доручено всім ,цей наказ обіцяв уже велике розмаїття їжі. Керівником було призначено Оргіна, який організував спеціальний цех, де мали готувати солодощі, яких ще не знав світ. Саме мені , як єдиній гості з планети Земля, дозволили переглянути книгу святкового меню. Відверто кажучи, я й за тиждень не прочитала б її до кінця, але все одно назву декілька вражаючих рецептів. На першій сторінці йшлося про торт масою шістдесят п’ять кілограмів, виговлений він був із незвичайних інгридієнтів: квіточок орхідеї, соку із чарівних яблук, чарівного порошку, зіркової рідини . Далі - желе зі смачного дерева. А смак у цих страв ще більш вражаючий ,ніж назва.
На вулицях працювали люди під керівництвом Жака, вони прикрашали будиночки ззовні, вкладаючи туди частинку зіркового серця.
І ось настала та довгоочікувана мить, коли зіркуни прокинулися з таким піднесеним настроєм, серця були переповнені щастям, що, здавалося, не завжди можна побачити на Землі.Уже з шостої години ранку місто гуділо, неначе вулик,переживаючи за тих, хто має захищати честь планети, віч-на–віч зустрінувшись зі своїми супротивниками. Кожен із учасників одягнув спеціальний костюм, а прекрасна Діва вбралася в червону сріблясту сукню. На Меркурій приземлилися гості з Урану. Це була одна сотня зірочок , троє з них мали представляти країну в перегонах. Піснею зустріли їх меркуріанці, а ті, одягнені в синьо-зелені костюми, низько вклонились і зайняли призначене для них місце. Наступними прибули гості з Марсу, вони були в блакитно -жовтому вбранні . Для привітання вибрали танок марсіанів . Третім гостем став корабель із Юпітера, із якого вийшло понад триста зірочок, одягнених у костюми жовтогарячого кольору. Вони виконали пісню й подарували господарям величезну діжку блакитного розчину . Як з’ясувалося потім, то був густий зефір, який посипають чарівним порошком і їдять.
Першого дня було влаштовано бенкет і оголошено імена учасників. Ними стали: Діва , Проксім, Лерн із Меркурія, Кастор, Альхена, Мекбуд із Урану , Мурзим, Клавдій Арата із Юпітера , Юнона, Альціона, Ерідан із Марсу. Дуже теплі стосунки склалися між Дівою, Юноною, Аратою. Дівчата-зірочки потоваришували й навіть устигли потанцювати. Бенкет тривав недовго, бо завтра космічний простір постане у вигляді стадіону, а я та багато моїх неземних друзів - глядачами цього дійства.
На другий день , о п’ятій годині ранку, зірочки , зіркуни, малі й дорослі займали місця. І от о десятій на поле змагань вийшли учасники, об’єднані в команди , кожна з яких обрала собі назву. Залунав голос арбітра :
- Зірочки та зіркуни, гості й господарі! Сьогодні ми – одна родина. Вітаймо наших учасників піснею!
У космічному просторі було побудовано незвичайний і небезпечний лабіринт, можливо, будуть неочікувані сюрпризи. Першим зайняти місце в космічній машині було надано меркуріанцям, які обрали назву для своєї команди "Велика Ведмедиця". Другими отримали дозвіл сісти у свій транспорт марсіани, "Прометей", і, нарешті, гості з Урану "Лебідь."Отже, прошу всіх перевести подих ,тому що тепер я розповім вам про самі змагання...
-Вперед!- пролунав голос велетня-Альдераміна.
Найпершими вирвалися марсіани, вони вправно керували машиною, обминаючи перешкоди, але згодом їх наздогнала команда "Лебідь". Спочатку учасники їхали на невеликій швидкості ,але потім мусили підвищити її... Марсіани продовжували тримати першість, але згодом... Що це? Та це ж Афродіта , вона заливає своїми сльозами учасників, а ті не в змозі втриматися в машин. Але вирішення цієї проблеми швидко знайшла Діва, яка дала зілля , приготоване із плодів смішного дерева. Тому корабель "Велика Ведмедиця "випереджає всіх. Потім дороги учасників розійшлися . Меркуріанці не в змозу були утримати свою машину, від великої швидкості просто полетіли вперед. Нещастя сталося в марсіан , коли Юнона випала з корабля. Тому Альціон та Ерідан, як вірні друзі ,помчали її рятувати. Назустріч їм летів якийсь невідомий об’єкт. Це були гості з планети Землі . Але чому людина з’явилася так далеко в космосі, ніхто не знав.Я була просто вражена цим, адже за мною повинні були повернутися через місяць.
Меркуріанці зустріли невблаганного Зевса, який перекрив їм повністю шлях, він так розмахував своєю палицею, що збив із корабля Лерна. А потім тьма . Нічого не видно. Ні учасників, ні глядачів. Я знепритомніла. Усе, що було , схоже лише на сон. Невдовзі до мене повернулася свідомість, а поруч я побачила людину, схожу на мене. Це вона зруйнувала ідилію, усе те , що так захоплювало. Але не це найбільше хвилювало зірочок, а ті події , які розгорнулися згодом . Три дні всі , у тому числі й я, чекали хоч якоїсь звістки про учасників змагань. І лише на четвертий день Діва повернулась ... Дуже трагічним виявився день перегонів для космічних жителів, і мені було дуже жаль , що причиною їхнього нещастя стала людина.
Повернувшись додому , я не знала, із чого розпочати свою розповідь, а вже закінчую. Жахливе в цій ситуації те, що саме ми своїм втручанням у природу руйнуємо її, а отже , і своє життя. До цього часу людина в моєму розумінні була створінням природи та її захисником, але після незвичайної подорожі дізналася, що ми, земляни, приносимо більше шкоди навколишньому середовищу , ніж користі. І коли побачите, як падає зірка , то знайте, що не завжди на щастя. А я на все життя запам’ятаю подорож у мою безмежну космічну фантазію.