Робочий зошит з дисципліни "Земельний кадастр"

Робочий зошит для практичних занять з навчальної дисципліни для студентів спеціальності

193 Геодезія та землеустрій

________________________________________________________________

Про матеріал

Робочий зошит розроблено відповідно навчальної програми з дисципліни «Земельний кадастр». Містить практичні роботи для студентів ІІІ курсу спеціальності 193 «Геодезія та землеустрій». Кожна практична робота містить: зміст завдань та порядок їх виконання. Наявність таблиць та ілюстрацій орієнтує студента щодо поставлених завдань та суттєво скорочує час на виконання роботи. В зошиті застосовано QR – коди з посиланням на теоретичні відомості та методичні вказівки до виконання практичних робіт. Робочий зошит може використовуватися викладачами та студентами у процесі вивчення дисципліни «Земельний кадастр».

Перегляд файлу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВСП «БОБРИНЕЦЬКИЙ АГРАРНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ ІМ.В.ПОРИКА

БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ»

ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР

ГАЛУЗЬ ЗНАНЬ 19 Архітектура та будівництво СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 193 Геодезія та землеустрій

2023

Автор:	Каращук Ольга Георгіївна, викладач земельного кадастру, кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії»

Кожна практична робота містить: зміст завдань та порядок їх виконання. Наявність таблиць та ілюстрацій орієнтує студента щодо поставлених завдань та суттєво скорочує час на виконання роботи. В зошиті застосовано QR – коди з посиланням на теоретичні відомості та методичні вказівки до виконання практичних робіт.

Робочий зошит може використовуватися викладачами та студентами у процесі вивчення дисципліни «Земельний кадастр».

ЗМІСТ

	Вступ	4
Практична робота 1	Складання контурної відомості і експлікації земель за складом угідь і агровиробничими групами ґрунтів	6
Практична робота 2	Визначення і нанесення кадастрових номерів на кадастровий план.	12
Практична робота 3	Виділення зон особливого режиму використання.	16
Практична робота 4	Складання кадастрового плану.	19
Практична робота 5	Визначення валових і середньозважених запасів гумусу на орних землях та складання шкал бонітування.	23
Практична робота 6	Визначення середньої і середньозваженої урожайності основних сільськогосподарських на агровиробничих групах ґрунтів та складання шкал бонітування за урожайністю основних сільськогосподарських культур.	26
Практична робота 7	Визначення середньої і середньозважених показників економічної оцінки земель, складання шкал економічної оцінки.	32
Практична робота 8,9	Визначення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.	36
Практична робота 10	Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та проведення державної реєстрації земельних ділянок.	39
Практична робота 11	Внесення відомостей до Поземельної книги.	43
Практична робота 12,13	Ведення державного земельного кадастру на території населених пунктів.	54
Практична робота 14	Проведення інвентаризації земель.	50
Практична робота 15	Ведення земельного кадастру природних ресурсів.	55
	Висновки	58
	Перелік використаних літературних і документальних джерел	61

ВСТУП

Навчальна дисципліна «Земельний кадастр» вивчається студентами вищих освітніх закладів І—II рівнів акредитації із спеціальності 193 «Геодезія та землеустрій».

Метою вивчення навчальної дисципліни є отримання базових теоретичних знань та здобуття відповідних практичних навичок з організації та ведення державного земельного кадастру, аналізу та оцінки існуючого стану використання земель, а також організації їх ефективного, комплексного і раціонального використання.

Виконання практичних робіт має на меті поглиблення теоретичних знань з дисципліни «Земельний кадастр» тому, близько 40 % навчальних занять відводяться на практичні роботи.

Практична робота - це форма організації навчання, яка дає студентам можливість оволодіти навичками та уміннями, необхідними для професійної діяльності майбутніх спеціалістів. В процесі виконання практичних робіт студенти повинні не тільки розширити і поглибити знання з дисципліни, але й удосконалити початкові навички і уміння, засвоїти набуті теоретичні знання.

До складу зошита ввійшли практичні роботи з усіх тем навчальної дисципліни «Земельний кадастр» відповідно до програми, затвердженої Навчально-методичним центром від 20 червня 2012 р.

Для проведення кожної роботи викладачу необхідно представити студентам індивідуальні завдання, а саме:

По розділу 2 «Визначення і нанесення кадастрових номерів на кадастровий план»:

 Кадастровий план території населеного пункту чи за його межами.

По розділу 4 «Складання кадастрового плану».

 Приклади кадастрового плану земельних ділянок різного цільового призначення;

 Зразок заповнення та розміщення кадастрового плану.

Після виконання практичних робіт студенти повинні знати:

 земельне законодавство України;

 теоретичні основи землевпорядкування та кадастру;

 основні принципи ведення державного земельного кадастру та використання земель;

 види і порядок ведення земельно-кадастрової документації;

 види та порядок розробки землевпорядних проєктів та іншої технічної документації.

Уміти:

 правильно застосовувати вимоги Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів під час розробки кадастрової та землевпорядної документації;

 організовувати та виконувати роботи щодо збору земельно-кадастрової інформації;

 на основі наявної інформації проводити аналіз структури земельного фонду та оцінку існуючого стану використання земель;

 правильно використовувати земельно-кадастрові дані при розробці заходів з раціонального використання земель та просторового розміщення елементів впорядкування території.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 1

Тема:

Складання контурної відомості та експлікації земель за складом угідь і агровиробничими групами ґрунтів.

Мета роботи:

Навчитися виконувати збір і систематизацію земельно-кадастрових даних з метою проведення реєстрації, обліку, оцінювання земель.

Обладнання:

Топографічна карта, кадастровий план, калькулятор.

Короткі теоретичні відомості:

Підготовчим етапом для складання експлікації земель за угіддями є заповнення поконтурної відомості, у якій контури групують за видами угідь. До контурної відомості виписують з плану і відомості вирахування площ усі контури в послідовності зростання номерів за видом угідь у стовпчик, підбивають їх суму і записують під загальною рискою. Студент повинен з наявного планово-картографічного матеріалу виписати в контурну відомість усі площі контурів, відповідно пронумерувавши їх, і, вказати площі згідно з вимогами до складання контурної відомості.

1. Поконтурна відомість

№ п/п	Назва угідь	Рілля	Польова дорога	Лісосмуга	Пасовища	Сіножаті	Населений пункт	Виробничий центр	Сад	Магістр. дорога	Всього
11	2	33	44	5	66	7	88	99	110	111	112

Продовження таблиці 1

11	2	33	54	5 5	66	77	88	99	110	111	112

Під час складання експлікації земель виписують з поконтурної відомості площі угідь (окремо сільськогосподарських і несільськогосподарських), підбивають їх суму і записують під загальною рискою.

2. Експлікація земель у межах плану

№ п/п	Категорії земель	Загальна площа, га
1	Рілля
2	Сад
3	Сіножаті
4	Пасовища
	Разом с/г – угідь
1	Виробничий центр
2	Лісосмуга
3	Польова дорога
4	Населений пункт
5	Магістральна дорога
6	Чагарники
	Усього земель, закріплених за господарством

3. Експлікація земель за агровиробничими групами ґрунтів

Тип ґрунту	№ конт.	С-г угіддя	Площа контура

Продовження таблиці 3

1	2	3	4

Порядок виконання роботи:

На основі наявного плану землекористування скласти поконтурну відомість земельних угідь, використовуючи дані, отримані на попередніх роботах. Після створення поконтурної відомості виконати експлікацію земель у межах плану, а потім обрахувати експлікацію земель за агровиробничими групами ґрунтів.

Зміст звіту:

назва роботи;
мета;
завдання;
прилади й обладнання;
результати виконаної лабораторної роботи й висновки.

Результати роботи повинні бути представлені у вигляді побудованих таблиць поконтурної відомості та експлікації земель у межах плану. Також у звіті подаються короткі пояснення і висновки.

Контрольні питання:

1. Що таке поконтурна відомість земель?

2. Назвіть етапи складання експлікації земель.

3. Категорії земель. Дати визначання та їх перелік.

Література: [1, 2, 3, 4].

Висновок:_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Оцінка:_________

«________»_______________20___р. Викладач_____________

ПРАКТИЧНА РОБОТА 2

Тема:

Визначення і нанесення кадастрових номерів на кадастровий план

Мета роботи:

Засвоїти основну методику визначення та нанесення кадастрових номерів на кадастровий план.

Обладнання:

Індексний кадастровий план, класифікатор.

Короткі теоретичні відомості:

Кадастровий номер земельної ділянки — це унікальний на території України код, який присвоюється кожній земельній ділянці з метою її ідентифікації і залишається незмінним протягом усього часу фізичного та юридичного існування земельної ділянки як єдиного цілого.

При переході прав від одного власника до іншого і при зміні самого виду прав кадастровий номер земельної ділянки залишається без змін.

Прийнята в Україні система ієрархічної фрагментації території базується на використанні кодів об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), який впроваджено Держкомстатом України в 1997 р.

Державний класифікатор об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) є складовою частиною єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної і соціальної інформації. КОАТУУ розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 326 "Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики".

КОАТУУ призначено для забезпечення достовірності, зіставлення, цілісності та автоматизованої обробки інформації в різних розрізах усіх видів економічної діяльності.

КОАТУУ складається з кодів та назв усіх адміністративно-територіальних об'єктів України, які згруповані за ознаками територіальної спільності, історичних, економічних, географічних, етнічних і культурних особливостей.

Об'єктами класифікації КОАТУУ є одиниці адміністративно територіального устрою України:

Області;
райони;
міста;
райони в містах;
селища міського типу;
селищні та сільські ради;
селища;
села.

Уся множина об'єктів класифікації розподілена за територіальною ознакою та адміністративною підпорядкованістю на чотири рівні ієрархічної класифікації. До кожного рівня класифікації входять об'єкти, що підпорядковані об'єктам попереднього рівня.

Перший рівень класифікації (розряд 1, 2) включає:

Автономну Республіку Крим;
області;
міста, що мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Другий рівень класифікації (розряди 3—5) включає:

міста обласного підпорядкування;
райони Автономної Республіки Крим, області;
райони в містах, що мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Третій рівень класифікації (розряди 6—8) включає:

міста районного підпорядкування;
райони в містах обласного підпорядкування;
селища міського типу;
селищні та сільські ради.

Четвертий рівень класифікації (розряди 9, 10) включає:

селища;
села.

Відповідно до наведеної схеми позиційна структура кадастрового номера земельної ділянки складається з чотирьох складових частин.

Представимо структуру кадастрового номера земельної ділянки у вигляді:

| КОАТУУ |: | НКЗ |: | НКК|: | НЗД |, де |КОАТУУ| - код одиниці адміністративно-територіального устрою України;

| НКЗ | - номер кадастрової зони;

| НКК | - номер кадастрового кварталу (фрагмента) в межах кадастрової зони;

| НЗД | - номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу

(фрагмента);

| : | - роздільник між складовими частинами кадастрового номера.

Перша складова відповідає КОАТУУ і складається з десяти розрядів (чисел типу Integer). Друга складова кадастрового номера вказує на номер кадастрової зони (НКЗ) у межах території, визначеної КОАТУУ. НКЗ складається з двох розрядів (чисел типу Integer). Таким чином, максимальна кількість кадастрових зон у межах земель населеного пункту чи земель сільської (селищної) ради становить 99. Третя складова має три числа типу Integer і вказує на номер кадастрового кварталу (фрагмента) (НКК) у межах кадастрової зони з номером НКЗ. Четверта складова має чотири числа типу Integer і вказує на номер земельної ділянки (НДЗ) у межах кадастрового кварталу (фрагмента) НКК. Максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу (фрагмента) може становити 9999.

Основним механізмом і основою запровадження кадастрової нумерації земельних ділянок є кадастрові індексні карти або плани.

Індексна кадастрова карта – це графічне або цифрове зображення меж адміністративно-територіальних утворень, меж нерухомої власності, їх власних назв, площ, характерних елементів місцевості (дороги, ріки та інше) в заданому масштабі.

Індексні кадастрові карти (плани) створюються для різних рівнів адміністративно-територіальних одиниць: для областей, адміністративних районів, сільських (селищних) рад та населених пунктів. На індексній кадастровій карті (плані) області наносять межі адміністративних районів та міст обласного підпорядкування, наносяться та нумеруються адміністративні райони та міста обласного значення. Нумерація проводиться згідно з КОАТУУ. На індексній кадастровій карті адміністративного району наносять межі сільських (селищних) рад, населених пунктів районного підпорядкування.

5123784200:05	Кадастровий номер зони
001	Кадастровий номер кварталу

5123784200:05:005	Кадастровий номер кварталу
0001	Кадастровий номер земельної ділянки

Теоретичний матеріал доступний за посиланням

Контрольні питання:

1. Що таке кадастровий номер земельної ділянки?

2. Опишіть ієрархічну структуру кадастрового номера.

3. Хто присвоює кадастровий номер земельній ділянці?

4. Яка максимальна кількість земельних ділянок в кадастровому кварталі?

5. Що таке кадастрова зона?

Література: [2, 3, 4].

Оцінка:_________

«________»_______________20___р. Викладач_____________

ПРАКТИЧНА РОБОТА 3

Тема:

Виділення зон особливого режиму використання

Мета роботи:

Ознайомитися з методикою виділення зон особливого режиму використання.

Обладнання:

Вказівки по складанню проєктів формування території і встановлення їх меж.

Короткі теоретичні відомості:

Режимоутворювальні об’єкти можна поділити на дві категорії:

режимоутворювальні об’єкти, що є джерелом забруднення. Це промислові підприємства, виробничі центри, господарські двори, кладовища, скотомогильники, магістралі, автомобільні і залізниці;
режимоутворювальні об’єкти, що потребують захисту від забруднення і несанкціонованого використання.

Це річки, струмки, озера, ставки, водосховища, свердловини питного водопостачання, осушувальні канави [8].

Навколо та вздовж режимоутворювальних об’єктів обох категорій встановлюються зони обмеженого режиму землекористування: охоронні зони, зони санітарної охорони, санітарно-захисні зони, зони особливого режиму використання земель, прикордонні смуги, водоохоронні зони, прибережні захисні смуги та смуги відведення. У першому випадку це охоронні зони вздовж магістральних автомобільних доріг та залізниць, навколо промислових об’єктів; санітарно-захисні зони навколо виробничих об’єктів. Для другої категорії режимоутворювальних об’єктів це водоохоронні зони, прибережні смуги та смуги відведення вздовж і навколо водних об’єктів.

Вони відображаються на кадастровому плані обмежень, реєструються у державному реєстрі прав і обмежень на земельну ділянку [9] і, на нашу думку, мають перспективу впливу на формування податкової політики у сфері земельних відносин.

Складання плану обмежень і обтяжень здійснюється в такому порядку:

підготовчі роботи;
складання кадастрового плану обмежень і обтяжень та обчислення площі зони обмеженого режиму землекористування. Цей етап робіт доцільно виконувати із застосуванням геоінформаційних технологій, зокрема методами просторового аналізу за допомогою побудови буферів;
розгляд, узгодження й затвердження документації;
виготовлення і видача документів за-мовнику.

Охоронні зони встановлюють навколо особливо цінних природних об’єктів, об’єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони й захисту їх від несприятливих антропогенних впливів (завширшки до 100 м); уздовж ліній зв’язку, електропередачі (завширшки 10-55 м залежно від напруги), земель транспорту (завширшки 100-150 м), навколо промислових об’єктів (завширшки до 100 м) для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженням, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об’єкти. Таким чином, ширина охоронних зон коливається від 10 до 150 м залежно від категорії режимоутворювального об’єкта.

Зони санітарної охорони встановлюють навколо об’єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об’єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності; у межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об’єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені. Радіус зони санітарної охорони до 300 м.

Санітарно-захисні зони встановлюють навколо об’єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об’єктів від територій житлової забудови; у межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об’єктів, об’єктів соціальної інфраструктури та інших об’єктів, пов’язаних з постійним перебуванням людей. Радіус санітарно-захисної зони коливається від 50 до 300 м і зумовлений видом технологічних груп будівель та споруд. Основні види технологічних будівель і споруд класифікуються (поділяються) на промислові підприємства (які своєю чергою поділяються на 5 класів), тваринницькі комплекси (ферми) та інші об’єкти.

При встановленні санітарно-захисних зон навколо виробничих центрів беруть до уваги зонування їх території, тобто розміщення тваринницьких ферм, складських приміщень тощо. Радіуси санітарно-захисних зон для тваринницького сектору складають 300 м, для кормового – 200 м та для складського – 50-100 м.

Зони особливого режиму використання земель створюють навколо військових об’єктів Збройних сил України та інших військових формувань для забезпечення функціонування цих об’єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об’єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об’єктах. Прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель, встановлюється уздовж державного кордону України [1].

Для створення сприятливого режиму водних об’єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюють водоохоронні зони завширшки 100-150 м. Розміри водоохоронних зон визначають за Проєктами землеустрою.

Уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяють земельні ділянки під прибережні захисні смуги [5].

Прибережні захисні смуги встановлюють по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) завширшки:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари – 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари – 50 метрів;

Теоретичний матеріал доступний за посиласнням

Порядок виконання:

1. Відомості про обмеження у використанні земель

№ п/п	Зони особливого режиму використання земель	Зміст обмеження	Площа, га
1.	Охоронна зона	Охорона зона навколо об’єкта природно- заповідного фонду	0,63
2.
3.
4.
5.

Контрольні питання:

Дати визначення обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку?
В яких випадках право на земельну ділянку може бути обмежене законом або договором?
Навколо яких об´єктів створюються охоронні зони?
Навколо яких об´єктів створюються зони санітарної охорони?
Навколо яких об´єктів створюються санітарно – захисні зони?

Література: [1, 5, 8].

Оцінка:_________

«________»_______________20___р. Викладач_____________

ПРАКТИЧНА РОБОТА 4

Тема:

Складання кадастрового плану

Мета:

Побудувати кадастровий план для передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд .

Обладнання:

AutoCad, план земельної ділянки.

Короткі теоретичні відомості:

При впорядкуванні території населених пунктів, як правило, використовується масштаб 1:500, 1:1000 та 1:2000.

Розташування елементів плану проводиться так, щоб південно-західна частина аркуша залишалася вільною для опису меж суміжних землекористувачів, південна частина – для масштабу плану і умовних позначень, південно-східна частина – для штампа, східна частина – для експлікації земель, а північна – для запису назви плану.

Безпосередньо на плані землекористування показуються:

зовнішні межі земельної ділянки з відображенням усіх її поворотних точок;
межі контурів земельних угідь та їх площі;
натуральні лінійні проміри вказаних меж;
річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги та інші урочища, що співпадають з межами.

Ділянки різного цільового призначення ілюмінують, а межі відтінюють. Межі суміжних землекористувачів показують буквами українського алфавіту, починаючи з букви «А» в південно-західній частині плану і далі за годинниковою стрілкою.

У такій самій послідовності наводять опис меж суміжних землекористувачів. Наприклад:

Опис меж: від А до Б – землі ОТГ,

від Б до В – землекористування – Іваненка І.,

від В до Г – землекористування Череди А.,

від Г до А – землекористування Морозова В.

Порядок виконання:

План зовнішніх меж землекористування складають на аркуші формату А-2, створивши перед початком робіт координатну сітку. Координатну сітку будують з розрахунком відповідного розміщення на аркуші формату фігури землекористування, зовнішньої та внутрішньої рамок, основних написів (штампа, експлікації, опису суміжників).

Зовнішню рамку розміщують на відстані 10 мм від краю аркуша. Внутрішню рамку, що обмежує робоче поле аркуша, розміщують з лівого боку аркуша на відстані 20 мм, з інших боків – на відстані 5 мм від загальної рамки.

Для побудови координатної сітки проводять розрахунок початку координат. Він включає визначення: розмірів фігури землекористування і розташування її на плані з розрахунком конфігурації вільного простору між межами фігури землекористування і рамкою плану, положення початкових координат або ліній паралельних цим осям, узятим за початкові.

Складання проєктного плану розпочинають з накладання за координатами вершин кутів межі користування і діагональних теодолітних ходів, залізниць та інших об’єктів. Положення координатних точок на плані контролюють за довжинами ліній між ними. Розходження допускається не більше 0,2 мм.

Складений в олівці проєктний план креслять тушшю в умовних знаках, прийнятих у землевпорядкуванні для відповідних масштабів. Положення координатних точок на плані по межі землекористування креслять колами діаметром 1,2 мм; з'єднують їх суцільними лініями, завтовшки 0,2 мм , а магістрального ходу – лінійним пунктиром. На проєктному плані допускається розріджене розміщення умовних знаків угідь на невеликих ділянках в два рази, а на великих – у три-чотири рази порівняно з планом – оригіналом.

По зовнішній межі землекористування виписують довжини ліній між координатними точками: виміряне в натурі значення і в дужках – горизонтальне положення на віддалі 5–6 мм від межі землекористування. Координатну сітку креслять синьою тушшю. Для меншого загромадження плану координатну сітку викреслюють тільки в місцях перетину ліній радіусом 5 мм і в основному в межах фігури земельної ділянки.

Зовнішню рамку викреслюють суцільною лінією завтовшки 0,2–0,4 мм, а внутрішню – суцільною завтовшки 0,5–1,0мм. Проєктний план оформлюють основними написами, які розміщують у штампі. Нижня і права рамки штампа співпадають з внутрішньою рамкою аркуша. Товщина рамки штампа повинна відповідати товщині лінії внутрішньої рамки плану. Внутрішні лінії штампа креслять завтовшки 0,3–0,4 мм.

Для створення кадастрового плану використовувати відомість координат поворотних точок земельної ділянки необхідно з таблиці 1.1. При цьому замість букв «і» та «к» таблиці підставити відповідно передостанню й останню цифри номера залікової книжки. Система координат – умовна. Для контролю правильності роботи координатна сітка зберігається на плані в таблиці 1.

1. Відомість координат поворотних точок земельної ділянки

№ п-п.	№ №т-и	Координати		№ пор.	№ № т-и	Координати
№ п-п.	№ №т-и	X	У	№ пор.	№ № т-и	X	У
1	6	177.18	237.15	5.	8	370.07	311.74
2	15	275.24	241.35	6.	7	282.10	345.65
3	16	269.46	261.85	7.	7	163.33	322.20
4.	9	311.45	250.82	8.	2	174.20	24950

Рис.1 Кадастровий план земельної ділянки

Після отримання меж земельної ділянки виконати остаточне оформлення по контурних умовних позначеннях, користуючись наступними додатковими даними:

- 0,06 га багаторічних насаджень зайнято під господарськими будівлями і дворами;

- північна частина сінокосів, яка розташована за лінією т.т. 9 - 17, відповідає заливним землям, південна частина – суходільним;

- внутрішньогосподарська транспортна мережа представлена ґрунтовою дорогою з однією смугою руху. Прокладена дорога в межах площі багаторічних насаджень та сіножаті по лініях т.т. 22-16-9 і 16 - 17. Ширину дороги взяти рівною 33 м. Приклад оформлення наведено у додатках А, Б.

Обов'язковими елементами плану є:

межі землекористування;
межі контурів і угідь;
міри ліній, нумерація точок і суміжностей;
опис меж суміжних землекористувачів;
експлікація земель у вигляді таблиці;
масштаб плану;
площі контурів угідь;
транспортна мережа; .
умовні позначки;
назва плану;
штамп.

Зміст звіту:

назва роботи;
мета;
завдання;
прилади й обладнання;
результати виконаної практичної роботи й висновки.

Результати роботи повинні бути представлені у вигляді побудованої земельної ділянки, де наводяться всі польові точки знімання земельної ділянки і розрахунки. Також у звіті подаються короткі пояснення і висновки.

Контрольні питання:

Назвіть параметри створення проєкту.
Що входить до кадастрового плану?

Що таке ілюмінація меж ділянки?
Що таке координата?

 Література: [1, 2, 3].

Оцінка:_________

«________»_______________20___р. Викладач_____________

ПРАКТИЧНА РОБОТА 5

Тема:

Визначення валових і середньозважених запасів гумусу на орних землях та складання шкал бонітування.

Мета роботи:

Навчитися визначати валові запаси гумусу та основні показники балів бонітету ґрунтів різних агрогруп та навчитися складати шкали балів бонітету.

Обладнання:

Вихідні дані для виконання практичної роботи

Короткі теоретичні відомості:

Бонітування ґрунтів є «методом визначення ґрунтової родючості» (В.В.Докучаєв), і проводиться воно за матеріалами, ґрунтового та агрохімічна і о обслідування території землекористування з метою подальшою якісної оцінки земель.

Сутність бонітування полягає у кількісному відображенні порівняльної оцінки якості ґрунтів, іншими словами, - у визначенні рівня потенціалу ґрунтів забезпечення потреби культурних рослин факторами росту.

Встановлюють бал бонітету на основі тих властивостей і ознак ґрунту, які визначені в якості бонітувальних критерій).

Ці критерії поділяються на дві групи: основні (типові) та кодифікаційні.

Основними (типовими) критеріями є показники, які безпосередньо характеризують здатність ґрунтів забезпечити потребу рослин факторами росту.

Зазвичай, це - запаси гумусу в ґрунті, максимально можливі запаси продуктивної вологи (ММЗПВ) І вміст потенційно доступних рослинам форм основних елементів живлення, головним чином фосфору та калію.

Оскільки негативні властивості ґрунтів мають місцевий характер, вони враховуються у вигляді поправочних коефіцієнтів.

У даному випадку попередньо визначений за допомогою основних критеріїв оцінний бал коригується (модифікується) шляхом введення поправок на кислотність (рН сольової витяжки), засоленість, солонцюватість, гідроморфність (ґлеєватість), еродованість та інші властивості ґрунту.

Первинною (початковою) одинице» бонітування є найдрібніший таксономічний підрозділ - різновид ґрунту, виділений окремим контуром на ґрунтовій карті землекористування (або, як його прийнято називати, елементарний ґрунтовий ареал - ЕҐА).

Для порівняння якості; ґрунтів складається – бонітувальна шкала, в якій ґрунти розміщують чи то в порядку зменшення балів бонітету (від кращих до гірших) чи в генетичній послідовності (згідно з номенклатурнім списком).

Порядок виконання:

Вихідні дані (дані про агровиробничі групи ґрунтів, площі, бал бонітету, яка відповідає 100 балам по агрогрупі, дані про реальні запаси гумусу.
Визначення валових запасів гумусу по агрогрупах ґрунтів.
Визначення балу бонітету по вмісту гумусу.
Нанесення шкал бонітету по вмісту гумусу на план землекористування.

Дані про агрогрупи ґрунтів, їх площі беремо з практичної роботи 1. Площі вибираємо тільки для орних земель тобто ріллі.

Дані про реальний вміст гумусу в м ³ ґрунту даної агрогрупи беремо з середніх статистичних даних господарства.

1. Відомість вирахування валових запасів гумусу

Валовий вміст гумусу визначається по формулі:

Н=;

Н- валовий запас гумусу, т/га;

А- потужність гумусового горизонту, м;

В- об’ємна вага гумусу;

Р%- вміст гумусу в %.

Для кожної агрогрупи ці показники різні крім В- об’ємної ваги гумусу.

Бал бонітету по гумусу визначається по формулі:

В _г- вміст гумусу для даної агрогрупи ґрунтів.

В _г100– вміст гумусу, який відповідає 100 балам шкали бонітету.

Загальний вміст гумусу для кожної агрогрупи ґрунтів.

W_г = Н × П

W_г - вага гумусу на площі даної групи ґрунтів.

П – площа зайнята даної агрогрупи ґрунтів.

Всі дані розрахунку заносимо в таблиці 2.

Останню графу бал бонітету запишемо на плані землекористування.

Відомість визначення балу бонітету по вмісту гумусу

№ п/п	Типи ґрунтів	Площа агрогрупи	Валовий запас гумусу Н.	Запас гумусу W_г, т.	Шкала бонітету Б.
І
ІІ
ІІІ
ІV

Загальний бонітет землекористування знаходимо за формулою.

Контрольні питання:

Як визначаються валові запаси гумусу по агро групах ґрунтів?
Як визначається бал бонітету по вмісту гумусу.
Опишіть методику нанесення шкал бонітету по вмісту гумусу на план землекористування.

Література: [10, 2, 9].

Оцінка:_________

«________»_______________20___р. Викладач_____________

ПРАКТИЧНА РОБОТА 6

Тема:

Визначення середньої та середньозваженої урожайності основних с/г культур по агровиробничих групах ґрунтів та складання шкал бонітування за урожайністю основних с/г культур.

Мета роботи:

Навчитись визначити показники урожайності основних сільськогосподарських культур з прив’язної їх до агро груп ґрунтів. Навчитись складати шкалу бонітування ґрунтів по урожайності.

Обладнання:

Вихідні дані для виконання практичної роботи

Короткі теоретичні відомості:

Встановлюють бал бонітету на основі тих властивостей і ознак ґрунту, які визначені в якості бонітувальних критерій). Ці критерії поділяються на дві групи: основні та кодифікаційні.

Основними (типовими) критеріями є показники, які безпосередньо характеризують здатність ґрунтів забезпечити потребу рослин факторами росту. Зазвичай, це - запаси гумусу в ґрунті, максимально можливі запаси продуктивної вологи (ММЗПВ) І вміст потенційно доступних рослинам форм основних елементів живлення, головним чином фосфору та калію.

Модифікаційні (або коригувальні) критерії пов'язані зі специфічними властивостями ґрунту, такими, що обумовлюють ступінь використання рослинами поживних речовин і вологи для створення врожаю. Оскільки негативні властивості ґрунтів мають місцевий характер, вони враховуються у вигляді поправочних коефіцієнтів.

Порядок виконання:

Вихідні дані (структура земельних угідь; Експлікація земель по типах ґрунтів).
Складання технологічної характеристики ґрунтів.
Розподіл с/г земель по сільськогосподарських культурах.
Визначення середньої урожайності с/г культур по агровиробничих групах ґрунтів.
Визначення середньовагового балу по урожайності.
Визначення середньовагового балу по агрогрупах ґрунтів.

Теоретичний матеріал доступний за посиласнням

Бонітування ґрунтів –

Бонітування ґрунтів проводяться по слідуючих критеріях -

1. Структура земельних угідь

Назва угіддя	Площа, га.	% від П.
Рілля
Пасовище
Сіножаті
Багаторічні насадження
Лісосмуги
Польові дороги
Господарський двір
Населений пункт
ВСЬОГО:

2. Експлікація по типах ґрунтів

№ агр.	Назва типу ґрунтів	Площа	Рілля	Пасовище	Сіножаті	Багаторічні насадження	Лісосмуги	Польові шляхи	Господарський двір	Населений пункт
І
ІІ
ІІІ
ІV
ВСЬОГО:

3. Технологічна характеристика земельних угідь

Назва вгідь	Площа, га.	% від заг. площі
Землі с/г призначення
Землі, які забезпечують використання с/г угідь.
Землі, які не використовують.
Всього:

4. Поділ площі господарства на агровиробничі групи грунтів

№ п/п	№ групи	Назва	Площа	%

Бонітування ґрунтів проводимо по багаторічній урожайності основних с/г культур.

Визначимо площі посівів по агро виробничих групах ґрунтів.

Ці дані виписуємо із історії полів за 5 років.

Для цього визначаємо середню урожайність с/г культур по агро групах. Урожайність порівнюється з середньою за 5 - років по району.

5. Площі посівів основних с/г культур по агровиробничих групах ґрунтів

№ п/п	Назва культур	% від П.	Агро групи ґрунтів
№ п/п	Назва культур	% від П.	І	ІІ	ІІІ	ІV
1.	Озима пшениця
2.	Ячмінь
3.	Овес
4.	Кукурудза
5.	Цукровий буряк
6.	Картопля
7.	Соняшник
	Всього:

Середньо валовий бал по урожайності визначаємо по замкнутій шкалі.

Замкнута шкала ______________________________________________________

За 100 балів прийнята урожайність по І агро групи ґрунтів.

Бал по урожайності для інших агрогруп визначаємо:

;

6 .Визначення середньо валового балу по замкнутій шкалі

Назва с/г культур

Показники урожайності

Урожайність по району

Урожайність по господарстві

Озима пшениця

Ячмінь

Овес

Кукурудза

Цукровий буряк

Картопля

Соняшник

350

140

315

117

7. Середній бал по основних агрогрупах ґрунтів

Основні с/г культури	Площа, га.	бал	бало- площа	Середній бал
І агрогрупа
Озима пшениця
Ячмінь
Овес
Кукурудза
Цукровий буряк
Картопля
Соняшник
Всього:
ІІ агрогрупа
Озима пшениця
Ячмінь
Овес
Кукурудза
Цукровий буряк
Картопля
Соняшник
Всього:
ІІІ агрогрупа
Озима пшениця
Ячмінь
Овес
Кукурудза
Цукровий буряк
Картопля
Соняшник
Всього:
ІV агрогрупа
Озима пшениця
Ячмінь
Овес
Кукурудза
Цукровий буряк
Картопля
Соняшник
Всього:

8. Визначення середньої урожайності с/г культур за агровиробничими групами ґрунтів

№ п/п	Назва с-г культур	Бал бонітету по регіону, (Б)	Середня урожайність по с-г. підприємству за 5 років, (У)	Ціна бала, (У/Б)	Бали агрогруп ґрунтів Агрогрупи ґрунтів
№ п/п	Назва с-г культур	Бал бонітету по регіону, (Б)	Середня урожайність по с-г. підприємству за 5 років, (У)	Ціна бала, (У/Б)	І І	І ІІІ	І ІІІ	І І ІІV
1	2	3	4	55	66	77	88	99
1.	Озима пшениця
2.	Ячмінь
3.	Овес
4.	Кукурудза
5.	Цукровий буряк
6.	Картопля
7.	Соняшник

Контрольні питання:

Як визначаються валові запаси гумусу по агрогрупах ґрунтів?
Як визначається бал бонітету по вмісту гумусу
Опишіть методику нанесення шкал бонітету по вмісту гумусу на план землекористування.

Література: [10, 2, 9].

Оцінка:_________

«________»_______________20___р. Викладач_____________

ПРАКТИЧНА РОБОТА 7

Тема:

Визначення середніх і середньозважених показників економічної оцінки та складання шкал економічної оцінки земель.

Мета роботи:

Навчитися визначати показники основних сільськогосподарських культур з прив’язкою їх до агрогруп ґрунтів. Навчитися складати шкалу бонітування ґрунтів по урожайності методом замкнутої та розімкнутої шкал.

Обладнання:

Вихідні дані для виконання практичної роботи

Короткі теоретичні відомості:

Визначення середньої врожайності культур і затрат за групами ґрунтів є складним процесом. Оскільки існуюча система оперативно технічного і бухгалтерського обліку та звітності містить ці дані не за групами ґрунтів а в цілому по господарству ґрунтовий покрив яких неоднорідний.

Шкала економічної оцінки являє собою таблицю в якій у абсолютних показниках (грн. та центнерах) та у відносних показниках балах відображається рівень родючості продуктивності та доходності всіх оціночних одиниць земельних угідь.

Валова продукція:

ВП = У_ср.× П;

У_ср_.– урожайність середня в ц/га.

П – площа зайнята с/г культурою.

Затрати на виробництво с/г продукції беремо з нормативних показників, або реальних даних.

Загальні витрати:

З _заг.= З _{1 га.} × П;

З _{1 га}_. – затрати в грн. на 1 га. Для вирощування с/г культур.

Закупівельні ціни – д. ціни на 1 ц. Реалізованої продукції.

Вартість валової продукції:

ВВП = ВП × Ц;

ВП – валова продукція;

Ц - закупівельні ціни.

Валовий дохід (прибуток).

ВД = ВВП – З _заг.;

Для агро виробничих груп будуть різними:

- площі зайняті даною с/г культурою;

- урожайності;

- затрати на виробництво с/г продукції на 1 га площі.

Визначення валового чистого прибутку

Назва с/г культури	Площа	Урожайність			Валова продуктив.	Затрати на 1 га.	Затрати на всю площу	Зак. ціна	ВВП	Валовий прибуток
Назва с/г культури	Площа	По госп. .	Району	Середня .	Валова продуктив.	Затрати на 1 га.	Затрати на всю площу	Зак. ціна	ВВП	Валовий прибуток
І агр.
Озима пшен.
Ячмінь
Овес
Кукурудза
Цукр. буряк
Картопля
Соняшник
ІІ агр.
Озима пшен.
Ячмінь
Овес
Кукурудза
Цукр. буряк
Картопля
Соняшник
ІІІ агр.
Озима пшен.
Ячмінь
Овес
Кукурудза
Цукр. буряк
Картопля
Соняшник
ІV агр.
Озима пшен.
Ячмінь
Овес
Кукурудза
Цукр. буряк
Картопля
Соняшник

Окупність – це відношення чистого доходу (прибутку) до затрат.

Собівартість – це вартість випущеної продукції ц/грн.

;

З _заг.– загальні затрати;

ВП – валова продукція.

2. Складання шкал економічної оцінки земель

Назва с/г культури	У_ср.	С	О	100 – бальній шкалі віднов.			Шкала економ. оцінки
Назва с/г культури	У_ср.	С	О	У100	С100	О100	Убал	Сбал	Обал
І агр.
Озима пшен.
Ячмінь
Овес
Кукурудза
Цукр. буряк
Картопля
Соняшник
ІІ агр.
Озима пшен.
Ячмінь
Овес
Кукурудза
Цукр. буряк
Картопля
Соняшник
ІІІ агр.
Озима пшен.
Ячмінь
Овес
Кукурудза
Цукр. буряк
Картопля
Соняшник
ІV агр.
Озима пшен.
Ячмінь
Овес
Кукурудза
Цукр. буряк
Картопля
Соняшник

Теоретичний матеріал доступний за посиланням

Контрольні питання:

Як визначити валову продукцію зернових культур?
За якою формулою визначають загальні витрати?
Визначити окупність витрат.
Обчислити диференційний дохід.
Які бувають шкали економічної оцінки земель?
Що відображає економічна оцінка землі?
Що є предметом оцінки земель?
Що є підставою для проведення оцінки земель?
Що слугує основою для оцінки земельних ресурсів конкретної території?

Література: [10, 2, 9].

Оцінка:_________

«________»_______________20___р. Викладач_____________

ПРАКТИЧНА РОБОТА 8-9

Тема:

Визначення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.

Мета роботи:

Навчитися визначати нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення, вивчити особливості застосування грошової оцінки земель для цілей ДЗК.

Обладнання:

Вихідні дані для виконання практичної роботи

Короткі теоретичні відомості:

Грошова оцінка земель здійснюється з метою регулювання відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при дорученні, купівлі-продажу земельної ділянки на права оренди, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупності вартості основних засобів виробництва, визначенні розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, об’єднань, кооперативів.

Теоретичний матеріал доступний за посиланням

Грошова оцінка земель буває як нормативна, так і експертна.

Нормативна______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Експертна____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Інформаційною базою для грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру, матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів – їх генеральні плани та проєкти планування забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території.

Для визначення грошової оцінки земель на Україні розраховується диференційований рентний дохід з орних земель за економічною оцінкою земель на виробництві зернових культур (у центральних) за формулою:

Р_дн. - диференційований рентний дохід з га. орних земель(у центнерах).

У – урожайність зернових (озимої пшениці) з га. (у центнерах).

Ц – ціна реалізації центнера зерна.

З – виробничі затрати на га.

К_н._р_.– коефіцієнт норми рентабельності.

Загальний рентний доход обчислюється як сума диференційного та абсолютного рентних доходів.

Диференційний рентний дохід в гривнах складає:

Грошова вартість орних земель на Україні визначається:

Р_ан - рентний дохід (у центнерах).

Ц – ціна 1 ц. зерна в грн..

Т_к – термін капіталізації рентного доходу (у роках), який встановлюється на рівні 33 років.

Вартість всієї площі земель, які підлягають оцінці.

Ділянки мають різні агровиробничі групи ґрунтів тому вартість 1 га. ріллі буде залежати від якісних показників ґрунту.

Г_ріллі– грошова вартість ріллі, грн.

Б_ср.– середній оціночний бал бонітету для всієї площі.

Б_агр.– оціночний бал бонітету даної агровиробничої групи ґрунтів.

Г_агр.– вартість 1 га. ріллі даної агро виробничої групи ґрунтів.

Дані грошові оцінки і диференційованого доходу зводимо в таблицю 1.

Шкала грошової оцінки земель

Шифр групи	Назва агрогрупи	Площа, га.	Бал бонітету	Кількість балогектарів	Грошова вартість грн.

Контрольні запитання:

Види грошової оцінки земель.
За якою формулою визначається диференційний рентний дохід ?
За якою формулою визначається нормативна грошова оцінка земельних ділянок с/г призначення ?
Які фактори впливають на величину нормативної грошової оцінки земельних ділянок с/г призначення?

Література: [10, 2, 9].

Оцінка:_________

«________»_______________20___р. Викладач_____________

ПРАКТИЧНА РОБОТА 10

Тема:

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та проведення державної реєстрації земельних ділянок.

Мета роботи:

Узагальнити знання із державної реєстрації земельних ділянок та засвоїти методику внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Обладнання:

Вихідні дані для виконання практичної роботи

Короткі теоретичні відомості:

Реєстрація земельних ділянок – це правова сторона земельного кадастру. Вона забезпечує дотримання принципів недоторканості земельного фонду країни й охорону прав власників та землекористувачів на надані їм в установленому порядку

Держава, проводячи реєструвальні роботи, з одного боку, виступає гарантом права власності на землю, з другого боку, здійснює контроль за використанням свого стратегічного потенціалу. Спираючись на реєстрацію земель, вона завжди використовувала її як правову підставу для стягнення земельного податку, через що земельний кадастр виконує свою найвідомішу з найдавніших часів фіскальну функцію.

Теоретичний матеріал доступний за посиланням

Державна реєстрація земельних ділянок _______________________________

Порядок Державної реєстрації земельної ділянки

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 Порядку.

Під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється:

державна реєстрація обмежень у використанні земельної ділянки, що існують на момент державної реєстрації земельної ділянки; внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою:

особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;
власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;
органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою;
оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації);
електронний документ.

Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:

1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом

67 Порядку;

2) електронний документ відповідно до пункту 74 Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;
відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);
робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 Порядку;
надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування; приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 Порядку в разі:

невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 Порядку, вимогам законодавства;
розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;
розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;
подання заявником документів, зазначених у пункті 110 Порядку, не в повному обсязі.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

До Поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї.

Після отримання від органу державної реєстрації прав інформації в порядку інформаційного обміну Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить інформацію про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання;
коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі даних про те, що протягом одного року Державному кадастровому реєстраторові органом державної реєстрації прав не надано відповідної інформації в порядку інформаційного обміну.

Державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки. Кадастрові номери земельних ділянок, визначені відповідно до Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 р. № 749 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 65, ст. 2263), але не присвоєні, вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа, якщо така документація затверджена в установленому законом порядку до 1 січня 2013 року.

Контрольні питання:

1. Дати визначення реєстрації земельних ділянок.

2. Що виступає об'єктом при реєстрації земельних ділянок?

3. Назвати суб'єкт реєстрації земельних ділянок.

4. Описати порядок Державної реєстрації земельної ділянки

Література: [3, 2, 9].

Оцінка:_________

«________»_______________20___р. Викладач_____________

ПРАКТИЧНА РОБОТА 11

Тема:

Внесення відомостей до Поземельної книги.

Мета роботи:

Навчитися виконувати роботи по заповненню Поземельної книги на земельну ділянку.

Обладнання

Вихідні дані для виконання практичної роботи

Короткі теоретичні відомості:

Теоретичний матеріал доступний за посиланням

1. Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку:

а) кадастровий номер;

б) площа;

в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь;

ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної

ділянки в межах певної категорії земель);

д) нормативна грошова оцінка;

е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки;

є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється

дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

ж) кадастровий план земельної ділянки;

з) дата державної реєстрації земельної ділянки;

и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей;

і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

ї) дані про бонітування ґрунтів.

2. Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки.

3.Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі.

4.Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

5.До Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї.

6.Форма Поземельної книги та порядок її ведення визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру.

1. Опис земельної ділянки (об’єкта земельної власності)

Кадастровий номер земельної ділянки:

попередній кадастровий номер_________________________________________

наступний кадастровий номер__________________________________________

Місцезнаходження земельної ділянки (адреса)

Вид цільового використання та його код ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Форма власності______________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Загальна площа згідно правовстановлюючим документом

Спосіб вимірювання і площа в натурі ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Інвентарний номер будівлі (споруди) ___________________________________________________________________

Площа забудованої території__________________________________________

Грошова оцінка земельної ділянки (податкова, ринкова)

____________________________________________________________________

Вартість будівлі (споруди) ____________________________________________________________________

Кадастровий план земельної ділянки

Кадастровий номер земельної ділянки:

попередній кадастровий номер______________________ наступний кадастровий номер ______________________

Опис суміжних меж:

Експлікація

3. Земельна ділянка

Опис прав власності

Кадастровий номер земельної ділянки:

попередній кадастровий номер______________________ наступний кадастровий номер ______________________

№ запису	Право володілець				Виникнення права			Припинення права		Особ. відмітк
№ запису	ПІБ фізичної Особи, Назва юридичної особи	Паспортні дані фізичної особи, реквізити юридичної особи	Код платника Податк. фізичної особи, код ЗКПО для юрид. особи	Право (власність користування, оренда)	Ч(частка пай)	Назва документа, серія, номер, ким і коли видана	Дата, ПІБ, підпис реєстратора	Назва документа, серія, номер, ким і коли видана	Дата, ПІБ, підпис реєстратора	Особ. відмітк

Запис про закриття листа ______ Дата, ПІБ та підпис реєстратора ___________

5. Земельна ділянка. Опис обтяжень (обмежень) прав власності

Кадастровий номер земельної ділянки:

попередній кадастровий номер______________________ наступний кадастровий номер ______________________

№ запису	Тип обтяження, обмеження (застава, сервітути та інше)			Виникнення обтяжень (обмежень)					Припинення права		ООсобливі відмітки реєстратора
		Строк	ССума*	особи, на користь яких обмежуються права			Назва Документа , номер	ДДата, ПІБ, підпис реєстратора	Назва документа, номер	ДДата, ПІБ, підпис реєстратора
		Строк	ССума*	ПІБ фізичної особи, назва юридичної особи	Паспортні дані фізичної особи, реквізити юридичної особи	Код платника податків для фізичної особи, код ЗКПО для юридичної особи	Назва Документа , номер	ДДата, ПІБ, підпис реєстратора	Назва документа, номер	ДДата, ПІБ, підпис реєстратора

Запис про закриття листа ______ Дата, ПІБ та підпис реєстратора __________

5. Об’єкти нерухомого майна. Опис прав власності

Кадастровий номер земельної ділянки:

попередній кадастровий номер______________________ наступний кадастровий номер ______________________

№ запису		Право володілець			Виникнення права			Припинення права		Оособливі відмітки
№ запису	ПІБ фізичної Особи, Назва юридичної особи	Паспортні дані фізичної особи, реквізити юридичної особи	Код платника податків для фізичної особи, код ЗКПО для юридичної особи	Право (власність, користування, оренда)	Ч ((доля, пай)	Назва документа, серія, номер, ким і коли видана	Дата, ПІБ, підпис реєстратора	Назва документа, серія, номер, ким і коли видана	Дата, ПІБ, підпис реєстратора	Оособливі відмітки

Запис про закриття листа ______ Дата, ПІБ та підпис реєстратора _________

6.Об’єкти нерухомого майна. Опис обтяжень (обмежень) прав власності

Кадастровий номер земельної ділянки:

попередній кадастровий номер______________________ наступний кадастровий номер ______________________

№ запису		Право володілець			Виникнення права			Припинення права		Оособливі відмітки
№ запису	ПІБ фізичної Особи, Назва юридичної особи	Паспортні дані фізичної особи, реквізити юридичної особи	Код платника податків для фізичної особи, код ЗКПО для юридичної особи	Право (власність, користування, оренда)	частка	Назва документа, серія, номер, ким і коли видана	Дата, ПІБ, підпис реєстратора	Назва документа, серія, номер, ким і коли видана	Дата, ПІБ, підпис реєстратора	Оособливі відмітки

Запис про закриття листа ______ Дата, ПІБ та підпис реєстратора ___________

Внесення відомостей до Поземельної книги

При відкритті Поземельної книги відомості до неї вносяться на підставі документації, яка подана для державної реєстрації земельної ділянки (крім відомостей про власників та користувачів земельної ділянки).

Відомості про віднесення земельної ділянки до земель іншої адміністративно-територіальної одиниці, про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відбулася внаслідок проведення нормативної грошової оцінки земель адміністративно-територіальних одиниць, про обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, вносяться до Поземельної книги без подання заяв, зазначених у частині третій цієї статті, на підставі документації, яка є підставою для внесення таких відомостей, а також рішень про її затвердження (якщо згідно із законом документація підлягає затвердженню), поданої органом, що прийняв рішення про таке затвердження.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги:

заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення Проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);
документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання);
документ, що підтверджує оплату послуг із внесення змін до відомостей про земельну ділянку до Поземельної книги.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.

Відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо:

земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;
із заявою звернулася неналежна особа;
подані документи не відповідають вимогам законодавства;
заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

У разі надання відмови з підстави, визначеної абзацом другим цієї частини, заявнику повідомляється найменування та адреса органу, до повноважень якого належить внесення змін до відомостей про відповідну земельну ділянку.

Контрольні питання:

Охарактеризувати Книги записів реєстрації державних актів.
Призначення Поземельної книги.
Розкрити складові частини Поземельної книги.

Література: [7, 8, 9].

Оцінка:_________

«________»_______________20___р. Викладач_____________

ПРАКТИЧНА РОБОТА 12-13

Тема:

Проведення інвентаризації земель.

Мета роботи:

Засвоїти етапи і принципи проведення інвентаризації земель.

Обладнання:

Вихідні дані для виконання практичної роботи

Короткі теоретичні відомості

Інвентаризація земель – комплекс землевпорядкувальних заходів, направлених на виявлення і уточнення даних про земельні ділянки в цілях державного обліку земель і ведення державного земельного кадастру.

Інвентаризація земель проводиться з метою:

забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель;
визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу

угідь;

узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі;
прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими
держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень;
здійснення землеустрою.

Інвентаризація земель проводиться виходячи з принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення.

Об'єктами інвентаризації земель згідно із цим Порядком є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, окремі земельні ділянки.

Вихідними даними для проведення інвентаризації земель є:
матеріали з Державного фонду документації із землеустрою;
відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній формі, у тому числі Поземельної книги; книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою;
містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку;
відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень;
копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку;
матеріали, підготовлені за результатами обстеження земельних ділянок щодо їх якісного стану.

Підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Замовниками технічної документації можуть бути органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (далі - замовники).

Розробниками технічної документації є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензію на виконання робіт із землеустрою відповідно до закону (далі - виконавець).

Для проведення інвентаризації земель замовник укладає з виконавцем договір про розроблення технічної документації, в якому відображаються вартість і строк виконання робіт із землеустрою, що не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

1. Технічне завдання

Видав замовник:

____________________

«____»_________20___ р.

Технічне завдання

на розробку технічної документації із інвентаризації земель в межах

Шифр

ґрунту

Потужність гумусового горизонту, м

Об’ємна маса

ґрунту, г/м³

Вміст гумусу,

%

Сумарний показник валових запасів гумусу Н_і

Вміст гумусу

Нсер

від «___»__________ 20____ р. №________

Повна назва об'єкту:

________________________________________________________________________________________________________________________________________

Місцезнаходження об'єкту:

________________________________________________________________________________________________________________________________________3. Загальна площа, (га):_________________________________________________________________

Підстава для виконання робіт:

________________________________________________________________________________________________________________________________________

Замовник (повна назва, місцезнаходження):

________________________________________________________________________________________________________________________________________

Перелік документів, які повинні бути представлені за результатами проведених робіт:

- технічна документація;

- список землевласників, землекористувачів земельних ділянок, платників земельного податку та орендної плати за формою реєстрації земельно-кадастрової книги;

- список землекористувачів, землевласників, які не мають право на земельну ділянку;

- перелік земель, що не використовуються або використовуються не за цільовим призначенням;

- перелік самовільно захоплених земельних ділянок;

- експлікація всіх земель та розподіл їх по землекористувачах (власниках землі) та угіддях;

- зведений план розміщення землекористувань у масштабі 1:2000;

- акти встановлення та погодження меж землекористувань (землеволодінь);

- план встановлених меж землекористування в масштабах 1:500, 1:2000;

- схема прив'язки кутів поворотів землекористувань (землеволодінь);

- схема планової опори;

- відомість врівноваження теодолітних ходів.

Перелік матеріалів, які потрібно використати при виконанні робіт:

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Виконавець:

Технічне завдання підготував: Директор ______/____________/

Роботи з інвентаризації земель включають підготовчі, топографогеодезичні та камеральні роботи, складення і оформлення технічної документації в паперовій та електронній формі.

Підготовчі роботи включають збір та аналіз виконавцем вихідних даних для проведення інвентаризації земель, складення робочого інвентаризаційного плану.

Камеральні роботи передбачають оброблення даних, отриманих в результаті виконання топографо-геодезичних робіт.

Окремо складаються реєстри земельних ділянок (земель):

На підставі зазначених реєстрів складається зведена порівняльна таблиця даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, та інформації, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, і Державному земельному кадастрі, в якій за наявності відображаються розбіжності.

До складу документації входять:

пояснювальна записка;
технічне завдання з робочим інвентаризаційним планом та нанесеними межами всіх землекористувань;
список (реєстр) землекористувачів (власників землі) із зазначенням площі їх ділянок за формою реєстрації земельно-кадастрової книги;
список землекористувачів, що не мають документів на право користування або право власності на землю;
перелік земель, що не використовуються або використовуються не за цільовим призначенням;
перелік самовільно захоплених земельних ділянок;
перелік земель, що зазнали негативного впливу антропогенних процесів (порушені, підтоплені, забруднені органічними та іншими видами відходів);
експлікація всіх земель та розподіл їх по землекористувачах (власниках землі) та угіддях;
зведений план розміщення землекористувань у масштабі 1:2000;
каталог координат кутів повороту меж кварталу;
акти встановлення та погодження меж землекористувань (землеволодінь);
каталоги координат кутів поворотів зовнішніх меж землекористувань
(землеволодінь);
план встановлених меж землекористування в масштабах 1:500, 1:2000;
схема прив'язки кутів поворотів землекористувань (землеволодінь);
схема планової опори;
відомість врівноваження теодолітних ходів.

На підставі погоджених міським управлінням, районним відділом земельних ресурсів матеріалів документації на кожний адміністративний район міста або населений пункт, який не має адміністративного поділу, підрядчик складає зведений звіт.

Контрольні питання:

Що таке інвентаризація земель.?
Назвіть етапи проведення інвентаризації земель?
Що є підставою для проведення інвентаризації земель.?
Які матеріали входять до складу інвентаризації земель?

Література: [10, 11, 7].

Оцінка:_________

«________»_______________20___р. Викладач_____________

ПРАКТИЧНА РОБОТА 14

Тема:

Ведення державного земельного кадастру на території населеного пункту.

Мета роботи:

Узагальнити знання стосовно поняття та особливостей управління землями населених пунктів.

Обладнання:

Вихідні дані для виконання практичної роботи

Короткі теоретичні відомості:

Землі населених пунктів поділяються на землі міст, землі селищ міського типу і землі сільських населених пунктів.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, на відміну від попереднього кодексу, така категорія земель як землі населених пунктів відсутня, оскільки вважається що землі населених пунктів – це землі певного адміністративного утворення, тому під новим розумінням до земель населених пунктів можуть належати землі різних категорій.

До земель міста належать усі землі в межах міста. Межа населеного пункту – це зовнішня межа земель населеного пункту, що відокремлює її від земель інших територіальних утворень і визначається проєктом планування та забудови населеного пункту або техніко-економічним обґрунтуванням розвитку населеного пункту.

Використання земель населеного пункту здійснюється відповідно до проєктів планування та забудови населеного пункту і планів землеустрою.

Включення земельних ділянок до межі населеного пункту не тягне за собою припинення права власності чи права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) в порядку передбаченому діючим законодавством.

Межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною, міською в адміністративному підпорядкуванні якої є район, радою.

Межі населених пунктів визначаються з урахуванням проєктів планування та забудови населеного пункту (генеральних планів), планів земельно–господарського устрою, потреби населення в додатковій площі для розвитку особистих підсобних господарств, індивідуальної забудови тощо.

Після рішення відповідного органу, який має повноваження щодо встановлення меж населених пунктів складається «Проєкт встановлення меж населеного пункту».

Виготовлення такого проєкту включає наступні етапи:

Підготовчі роботи. Збір, вивчення та аналіз планово картографічних матеріалів, земельно–облікової документації, матеріалів відводу земель, генерального плану, тощо.

Складання проєкту. Визначення земель, що включаються в населений пункт, обчислення їх площ по окремих землеволодіннях та землекористувачах, земельних угіддях загального користування.

Погодження та затвердження проєкту. Проєкт погоджується із суміжними землевласниками, та землекористувачами, районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним, санітарним органами архітектури і подається на розгляд до відповідної ради населеного пункту для якої виготовляється проєкт. Рада розглядає проєкт і з своїм висновком подає проєкт на розгляд вищестоящої ради, яка його розглядає і затверджує.

Виготовлення та оформлення технічної документації.

Документація розробляється в такому складі: пояснювальна записка, графічні матеріали, матеріали погодження та затвердження. Змістом пояснювальної записки є коротка характеристика населеного пункту, особливості формування території, матеріали погодження границь, склад земель, матеріали вирахування площ. Графічні матеріали включають: креслення перенесення елементів проєкту в натуру, креслення меж населеного пункту.

Перенесення проєкту в натуру. Затверджений проєкт переноситься в натуру на тих ділянках меж, які були спірні або не чітко виражені на місцевості, або де є можливість самозахвату земель. В таких випадках обов’язковим є встановлення межових знаків населеного пункту з підписанням акту польової прийомки робіт по встановленню (поновленню) меж населених пунктів.

Відомість вирахування площі населеного пункту

№	Координати		уі+1 – уі-1	хі-1 – хі+1	хі (уі+1 – уі-1)	уі (хі-1 – хі+1)
№	х	у	уі+1 – уі-1	хі-1 – хі+1	хі (уі+1 – уі-1)	уі (хі-1 – хі+1)

Відповідно до ст. 91,96 Земельного кодексу України (2001 р.) власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані:

використовувати їх за цільовим призначенням; o дотримуватись вимог законодавства про охорону довкілля; o не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
дотримуватись правил добросусідства та обмежень, пов'язаних зі встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних та осушувальних систем.

Обмеження прав у використанні земельної ділянки можуть бути встановлені й на інших підставах правового і господарського характеру. Зокрема, з необхідністю регулювання інтенсивності використання земель.

Обмеження прав на земельну ділянку - це встановлення обмеження (обтяження) на використання власником земельної ділянки або її частини в обсязі, передбаченому законом або договором.

Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановленого обмеження (обтяження).

Земельним кодексом України (ст. 90, 91, 95, 96) встановлено права і обов'язки власників земельних ділянок і землекористувачів. Право на земельну ділянку може бути обмежено законом чи договором шляхом встановлення:

заборони на продаж чи інше відчуження ділянки певним особам протягом встановленого строку;
заборони на передачу в оренду (суборенду);
права на пільгову купівлю у разі її продажу;
умови прийняття спадщини тільки визначеним спадкоємцем;
умови розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки
протягом встановлених термінів;
заборони на проведення певних видів діяльності;
заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього виду нерухомого майна;
умови здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;
умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;
умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і у встановленому порядку;
інших зобов'язань, обмежень чи умов.

Контрольні питання:

Які є види населеного пункту?
Що включає в себе кадастрове зонування населених пунктів.?
Назвіть складові «Проєкту встановлення меж населеного пункту».
Особливості організації ведення ДЗК на території населеного пункту.

Література: [10, 11, 6].

«________»_______________20___р. Викладач_____________

ПРАКТИЧНА РОБОТА 15

Тема:

Ведення земельного кадастру природних ресурсів.

Мета роботи:

Вивчити види природних ресурсів, особливості та завдання ведення кадастрів природних ресурсів.

Обладнання:

Вихідні дані для виконання практичної роботи.

Короткі теоретичні відомості:

Державні природноресурсові кадастри — це реєстри, що містять систему відомостей і документів про правовий режим тих чи інших природних ресурсів, їх розподіл серед власників і користувачів, у тому числі орендарів, про якісну і вартісну характеристики природних ресурсів, дані щодо реєстрації права власності та права користування природними ресурсами та договорами на їх оренду, обліку кількості та якості природних ресурсів тощо.

Головною метою ведення державних кадастрів природних ресурсів є облік кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання. Систематизовані і зведені відомості кадастрів природних ресурсів залежно від їх характеру і змісту об'єднуються у відповідні розділи, кожний з яких виконує в кадастрі певну функцію і є носієм конкретного виду інформації. Це може бути інформація про правове, природне, господарське положення природного ресурсу, його окремі складові частини, постійні або ті, що змінюються в часі, властивості.

Єдиного кадастру всіх природних ресурсів не існує, тому за кожним із видів природних ресурсів ведеться окремий кадастр. Термін "природноресурсові кадастри" має узагальнюючий характер і використовується в юридичній літературі для характеристики різних видів державних кадастрів, а саме: земельного, водного, лісового, кадастру родовищ і проявів корисних копалин, кадастру тваринного світу, кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, обліку у галузі охорони атмосферного повітря. Слід зазначити, що кожний окремий кадастр характеризується специфічним змістом зведень та їх зовнішнім проявом.

Державний земельний кадастр згідно з ч. 1 ст. 193 ЗК — це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місця розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Вимоги до порядку ведення державного земельного кадастру визначаються Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 15.

Державний земельний кадастр ведеться Держкомземом, Державним комітетом Автономної Республіки Крим по земельних ресурсах і єдиному кадастру, обласними, Київським і Севастопольським міськими головними управліннями, районними відділами, міськими (міст обласного і районного значення) управлінням (відділами) земельних ресурсів, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин містить відомості про кожне родовище, занесене до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничотехнічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин. Підставою для складання державного кадастру є паспорт родовища або прояву корисних копалин, який розробляється для кожної групи корисних копалин.

Державний водний кадастр складається з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів. Порядок ведення державного водного кадастру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1996 р. № 413^і. Державний водний кадастр — це систематизований звід відомостей про поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів. До водного кадастру включаються також відомості про водогосподарські об'єкти, що забезпечують використання води, очищення та скид зворотних вод, а саме: споруди для акумуляції та регулювання поверхневих і підземних вод; споруди для забору та транспортування води; споруди для скиду зворотних вод; споруди, на яких здійснюється очистка зворотних вод (з оцінкою їх ефективності). Державний водний кадастр за розділом "Водокористування" ведеться Державним комітетом України по водному господарству та Мінприроди за розділами "Підземні води" і "Поверхневі води".

Державний лісовий кадастр ведеться з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді. Згідно з Порядком ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1995 р. № 767², Інструкцією про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затвердженою наказом Мінлісгоспу від 15 листопада 1995 р. № 134, державний лісовий кадастр включає систему відомостей і документів про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, якісний і кількісний стан лісового фонду, поділ лісів за групами та віднесення до категорій захищеності, економічну оцінку та інші дані, необхідні для раціонального ведення лісового господарства і оцінки результатів господарської діяльності в лісовому фонді.

Документація державного лісового кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів та використання таких документів: рішень про надання в користування земель лісового фонду або їх вилучення, зміну категорій захищеності і груп лісів; актів огляду місць рубок; актів технічного приймання лісових культур; актів переведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі; актів натурного обстеження у разі зміни категорій земель в результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших чинників. Документація лісового кадастру в Україні поновлюється один раз на п'ять років.

Державні органи лісового господарства Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя перевіряють повноту і достовірність одержаної облікової інформації, формують зведені дані державного лісового кадастру по відповідному регіону і передають до центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, який узагальнює їх в цілому по країні. Зведена документація державного лісового кадастру подається Кабінету Міністрів України, Мінекономіки, Мінприроди.

Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду як система необхідних і достовірних відомостей про природні, наукові, правові та інші характеристики територій та об'єктів, що належать до складу природно-заповідного фонду, ведеться з метою оцінки складу та перспектив розвитку природно-заповідного фонду, стану територій та об'єктів, що включаються до нього, організації їх охорони й ефективного використання, планування наукових досліджень, а також забезпечення державних органів, заінтересованих підприємств, установ та організацій відповідною інформацією, необхідною для вирішення питань соціально-економічного розвитку, розміщення продуктивних сил та в інших цілях, передбачених чинним законодавством.

Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду містить відомості про правовий статус, належність, режим, географічне положення, кількісні і якісні характеристики цих територій та об'єктів, їх природоохоронну, наукову, освітню, виховну, рекреаційну й іншу цінність.

Контрольні питання:

Описати Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин.
Описати Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Описати Державний лісовий кадастр.

Література: [10, 12, 6].

Оцінка:_________

«________»_______________20___р. Викладач_____________

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ І ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Перович Л., Волосецький Б. Основи кадастру : навчальний посібник. Львів-Коломия, 2000. 128 с.

2. Володін М. О. Основи земельного кадастру. Київ, 2000. 320 с.

3. Перович Л. М., Перович І. Л., Сай В. М. Кадастр територій : підручник. Львів : Львівська політехніка, 2019. 244 с.

4. Теоретичні основи державного земельного кадастру : навч. посібник / М Г. Ступень, Р. Й. Гулько, О. Я. Микула та ін. За заг. ред. М. Г. Ступеня. 2-ге видання, стереотипне. Львів : Новий Світ-2000, 2006. 36 с.

5. Микула О. Я., Ступень М. Г., Пересоляк В. Ю. Кадастр природних ресурсів : навч. посібник. Львів : Новий Світ2000, 2006, 192 с. URL: http://library.kpi.kharkov.ua/files/new_postupleniya/kadastr.pd

6. Теоретико-методологічні основи державного земельного кадастру в Україні / За ред. Третяка А. М. К. : ТОВ ЦЗРУ, 2003. 253 с.

7. Ступень М. Г., Гулько Р. Й., Микула О. Я., Шпік Н. Р. Кадастр населених пунктів : підручник / 2-е вид. стереот. Львів : Новий Світ-2000, 2007. 392 с.

8. Перович Л. М., Перович Л. Л., Губар Ю. П. Кадастр нерухомості : монографія. Львів : Львівська політехніка, 2003. 120 с.

9. Земельний кодекс України : Закон України від 25.10 2001 р. №2768-ІІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768- 14#Text. 9

10. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень : Закон України від 01.07.2004 р. №1952-IV (в редакції Закону від 26.11.2015р. №834-VIII). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15.

11. Про Державний земельний кадастр : Закон України від 07.07.2011 р. №3613-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17.

12. Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Затверджений постановою КМУ від 25.12.2015 р. №1127 (в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 р. №553). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015- %D0%BF#Text.

doc

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Каращук Оля

Пов’язані теми

Інші навчальні предмети, Методичні рекомендації

Додано

25 березня

Переглядів

744

Оцінка розробки

Відгуки відсутні