Роде наш красний, роде наш прекрасний

Роде наш красний,

Роде наш прекрасний.

 

 Зал прикрашений вишитими рушниками і  хустками. Звучить мелодія.  До зали входять дівчата з хлібом.

 

Доброго ранку!Доброї днини!

Ми вас чекали на наші гостини,

Щоб вшанувати тат і матусь,

Сестричок, братів, дідусь і бабусь.

 

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любовʹю і миром.

Хліб підносим вам і сіль

На біленькім рушничкові.

До землі аж бʹєм поклін,

Щоб завжди ви були здорові.

 

Хай це родинне свято в нашій школі,

Ще більше здружить і зріднить всіх нас,

І найщасливіша у світі та людина,

Що друзів має поряд, повсякчас.

 

Батьки і діти – родина одна,

Вчитель і учень – віночок добра.

Усі єднаймось, славімо наш край.

Квітне наш Києве, світись небокрай!

(діти вручають коровай, звучить пісня)

 

Мінісценка

(мати,син, 2 дочки)

Давно колись жили собі на світі

Матуся бідна й неслухняні діти.

 

Мати.

Сама варю, печу, латаю, прибираю,

І рибу я ловлю, і мʹясо здобуваю…

Хоч дітки підросли – побільшало роботи.

Вже й просвіту нема – самі лишень турботи.

 

То й захворіла мати, заслабла дуже-дуже.

Лежить сумна, зітхає, та діточкам байдуже.

 

 

Мати.

Подайте, діточки, води, зваріть чайку із квітів.

 

Діти.

Нема коли, ми йдем гулять.

1-а дитина: Я не маю чобіт, нехай іде сестра.

Мати.

Піди, доню, принеси мені води.

2-а дитина. Я не маю хустки завернутися, нехай іде менший.

Мати.

Піди, Івасику, принеси мені водички.

3-я дитина. Я не маю, в що вдягнутися.

 

Ну й неслухняні діти.

Мати.

Ну що ж, від них я полечу

Зозулею до гаю. Хай руки крилами стають!

Лечу я, відлітаю! Ку-ку,ку-ку!

1-а дитина.

Матусю,вернись! Зрозуміли ми все!

Нехай твоє пірʹячко вітер знесе.

2-а дитина.

Лишися, матусю, вертайся до хати,

Завжди тобі будемо допомагати!

3-а дитина.

Ой, матінко люба, самотньо без тебе,

І холодно дуже, і сіре нам небо.

1-а дитина.

І їстоньки хочеться діткам маленьким…

Біда нам, бо скривдили рідну ми неньку.

Мати.

Зігріла серденько пекуча сльоза,

Я ж рідна вам мати – зовсім не чужа.

Прощати уміє лише мати дитині.

Діти.

Ми слухатись будем,  матусю віднині.

 

Молитва за маму
(дівчинка в українській сорочці із свічкою в руках)
Є у мене найкраща у світі матуся,
За неї до тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком,
До тебе, небесна Ісусова ненько.
Благаю у тебе дрібними словами
Опіки та ласки для рідної мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ той, у люди,
Щоб ними раділа – пишалась усюди.

 

 

Учень.
Спасибі вам, рідні мами,
Що ви тут сьогодні з нами!
До вас наше щире слово:

 

 Учень.
Кажуть, що на світі
Сонце найясніше,
Та всміхнеться мама -
І стає світліше.

 

Учень.
Кажуть, що без сонця
Не розквітнуть квіти.
А хіба без мами
Є щасливі діти?

 

Учень.
Я до неї серцем
Любо пригорнуся.
Хай сіяє сонце,
Як моя матуся.

Учень.
Мамо люба, мамо мила, мамо золотенька,

Я люблю тебе,матусю, я – твоя маленька!

Обніму тебе за шию, притулюсь до личка,

Ти  мене пригорнеш, люба, я ще ж невеличка.

 

 

(Дівчатка виконують хоровод «Подоляночка»)

Учень.
       Я з’явився на світ із любові та мрії.

Із щасливих татусевих й маминих снів.

Ще були в тата й мами високі надії.

Як же мама зраділа! Як тато зрадів!

                        Учениця.

Народилось дитятко, маленька кровинка,

Що від тата і мами життя поведе.

Ще безпомічна, крихітна їхня дитинка,

Але виросте скоро, час швидко іде.

Пісня колискова від мами.

 

Ведуча :

Васильку, що ти робиш ? (хлопчик щось майструє)

Хлопчик :

Я навчаюся у тата

Молоток в руках тримати,

Скоро буду майструвати,

Бо навчаюся у тата.

 

 

Батьку любий, тату милий,

Нинішньої днини

Ти від нас прийми щиренький

Дар на ці гостини.

 

Цей дарунок тепле слово,

Щире побажання,

Щоб прожив багато літ,

Не зазнав страждання.

 

Щоб ти вивів нас у люди

Та втішався нами.

Щоб гордитись міг своїми

Донями й синами.

Батько розуму навчає,

Мати приголубить.

Ніхто мене так у світі,

Як вони не любить.

 

Пісня «Таточко-татусю»

 Сім’я – що значить це, то кожен знає,

Хто зріс в сім’ї і хто сім’ю сам має.

І хоч як не приховуй, не таї:

Залежить наше щастя від сім’ї.

Якщо міцніє хоч одна родина-

Міцною стане  й наша Україна.

Мінісценка «У бабусі на селі»

• Як добре, що ви до мене завітали. Заходьте до моєї хати.

У давнину наші предки називали Берегинею своє житло, бо воно оберігало не лише від холоду, від зла, але й берегло чистоту людської душі. Кожна частина житла мала своє символічне значення. Піч символізує собою родинне вогнище і була священна, як мати. Вона обігрівала, годувала всіх.

Найсвятішим місцем у хаті була покуть. Там висіли ікони, прикрашені рушниками і пахучими травами. На покуті садили почесних гостей, молодих під час весілля, там же ставили дідуха на Різдво.
     Прикрасою житла служили вишиті рушники. Їх вішали над дверима, над вікнами, стелили на столі, але найкрасивішими обов’язково накривали ікони. Прикрашали хату і настінними малюнками, які служили і прикрасою, й оберегами. Малюнками розписували піч, припічки, вкладаючи свій щедрий талант у колоритні орнаменти.

Під іконами стояв великий стіл, розрахований на численну родину: біля нього всі збиралися і коли їли, і коли вирішували важливі питання.  На ньому завжди мала лежати прикрита рушником паляниця. Користувалия раніше глиняним посудом.  Біля стола попід стіною стояла довга деревяна лава, а збоку його — велика скриня, куди складався одяг, рушники.

Пісня «Ой рушник, рушничок»

Розповідь про давні українські іграшки.

Люба, добра бабцю,

Ми, твої внучата,

Звертаємось до тебе, 

Щоб щастя побажати.

 

 

Хай тебе в своїй опіці

Бог не опускає,

Хай тобі тривке здоров'я

Й силу посилає.

 

 А до того, наша бабцю, 

Хай ще на додаток,

Гордість дасть тобі й утіху,

За нас, за внучаток.

 

 

Мій сивий лагідний дідусю,

Я до землі тобі вклонюся

За теплоту твою і ласку,

За мудре слово, гарну казку.

 

Ти хороший і ласкавий,

Ти привітний, добрий, славний.

Будь здоровий, не хворій,

Мій дідусю дорогий!

 

Варт пошани сивий волос

І старий тихенький голос.

До тих зморшок придивіться,

Станьте ближче, поклоніться.

Смішинки

 

• Знову мокрі черевики?-

сварить Вову мати.

• Ти, мабуть, в усіх калюжах

Встигнув побувати?

• Що ти, мамо,-каже Вова,-

Не  хвилюйся дуже:

Ще й на завтра залишилось

Чотири калюжі.

 

Вдарив батько спересердя

Хлопчика малого.

Той поплакав, переплакав

Та й питає в нього:

• Тебе, тату, бив твій тато?
• Бив, та й ще немало.
• Ну, а тата твого били?
• Теж перепадало.

І сказало хлопченятко,

заломивши руки:

• Тепер ясно, звідки в тебе

Хуліганські штуки.

  Батьки - чомучки (А. Костецький)

Ну і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошкільнята!

Нічогісінько не знають

Смішно і сказать комусь!

Бо щодня мене питають

Лиш одне "Чому й чому?"

-Ти чому образив Віту? –

А чому отримав двійку? –

А чому в шкарпетках різних ? –

Ти чому такий непослух?

-А чому не стелиш постіль? –

Ти чому це вірш не учиш? –

А чому портфель без ручки? –

А чому такий синець?

ОХ! Настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи,

Хоч би й дуже захотів...

Треба їх віддать до школи -

Хай питають вчителів.

 

А ти, татку, в школі вчився?

- Учився, синочку.

- А то правда, що ти, татку, був одержав двійку?

- Було таке, траплялося.

Малий засміявся:

- Отже, мама правду каже, що я в тебе вдався.

 

Найкращі дні для наших батьків –

Це дні, коли щасливі їхні діти.

Від нас залежить скільки днів таких

Ми можемо для них зробити.

 

Танок  український.

 

Ми – діти українського народу,

І роду нашому немає переводу.

Ми обіцяємо, що будем гідні

Імʹя носити горде – українці.

Та головне, щоб всі у щасті жили –

Усміхнені, привітні, добрі, щирі!

 

Повір у себе, ти багато можеш,

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям.

Нехай комусь тепліше стане

Від наших добрих почуттів.

 

Давайте повʹяжемо стрічки на віночок нашої  родини.

Жовту – як символ сонця;

Зелену – символ краси та молодості;

Синю – як символ неба;

Голубу – як символ води, здоровʹя;

Оранжеву – як символ хліба;

Фіолетову – як символ мудрості людини;

Малинову – як символ щирості;

Рожеву – як символ достатку;

Червону – як символ любові.

Повʹязані стрічки хай будуть нашим родинним талісманом, який збиратиме в дружнє коло.

 

 Пісня «Веселкова»

Нехай всі родини, як пишний вінок,

Щастям барвистим будуть багаті.

Бабусю шануймо і дідуся, 

Матусю любімо і тата, 

Нехай родина дружна уся

Буде на радість завжди багата!

Хай тішаться внуками бабуся і дід,

Хай тато і мама радіють дитині

Хай буде, як дуб, могутній наш рід!

Хай злагода й мир запанують в родині!