Родине свято до Дня української мови та писемності

«Всі  ми  любим  нашу  мову»

Родинне  свято  для  1 – 4   класів

Термін  проведення : листопад  або  лютий.

Мета: Розширити  уявлення  дітей  про  красу  рідної  мови,  збагатити  їх  знання,  про  культуру,  звичаї  й  традиції  українського  народу.  Виховувати  естетичні  почуття,  любов  до  українського  слова,  повагу  до  народних  традицій.

 Святкова  прибрана  зала.  На  дошці  написи  із  словами  видатних  українців  про  мову.

 

Хід  виховного  заходу:

Учень 1: Споконвіку  в  держави ,  у нації

               Стало  добрими  законом,  панове:

               Жить  не  може  людина  у  Франції

                І  не  знати  французької  мови.

 

 Учень2: То  вода  для  людини  для  спраглої,

                Джерело  життєдайне,  чудове.

                Жить  не  може  людина  у  Англії

                 І  не  знати  англійської  мови.

 

Учень3:   Жить  не  може  в  Норвегії,  Швеції,

                  У  Румунії,  коло  Молдови,

                  У  Німеччині,  в  Польщі,  у  Греції

                  І  не  знати  державної  мови.

 

Учень 4:   Тож  думки  пропливають,  як  тіні,

                  В  далину,  в  безгоміння  Дніпрове:

                  Жити  можна  лише  в  Україні

                  І не  знати   вкраїнської  мови.

 

                                                          (М.Єременко.)

Звучить    пісня  «Зеленіє  жито  зелене»,  до  класу  в  українському  одязі  заходять  Господар  із  Господинею,  а  попереду  із  короваєм   на  рушнику – учениця. Замовкає  пісня,  кланяються.

 

Учениця: Любіть  Україну  у  сні  й  наяву,

                 Вишневу  свою  Україну,

                 Красу  її вічно  живу  і  нову,

                 І  мову  її  солов’їну.

                                                        (В.Сосюра)

Господиня: Доброго  дня,  шановна  родина! Я  думаю, що  сьогодні   на  святі , ми  доведемо,  що  слова  великого  Кобзаря  «в  сім’ї  вольній,  новій»  виправдалися,  адже  через  віки  український  народ  проніс  прагнення  до  зближення  та  родинного  єднання.

Господар: Щасливі  ми,  що  народилися  і  живемо  на  такій  духовно  багатій,  мальовничій  землі,   що  зветься  Україною. Корінь  роду  українського  сягає  сивої  давнини. Українців  можна  зустріти   по  всьому  світі,  але  де  б  вони  не  мешкали,  вони  завжди  відчувають  тепло  батьківської  хати,  хвилюються  до  сліз,  почувши  рідне  слово.

Господиня:  Шановна   родино,  запрошуємо  вас  на  хліб  та  сіль,  на  слово  щире,  на  бесіду  мудру  - на  свято  наше  родинне – торжество  рідної  мови – свято  «Всі  ми любим  нашу  мову!

Господар: Кожному народу  близька  його  мова,  а  нам  українцям  найближча  до  серця – українська.

                                                               1

Учениця:  Ой,  яка  чудова  українська  мова!

                  Де  береться  все  це,  звідкіля   і  як?

                  Є  в  ній  ліс – лісочок,  пуща,  гай,  діброва,

                  Бір,  перелісок,  чорноліс.  Є  іще  й  барак!

                  І  така  ж  розкішна  і  гнучка,  як  мрія….

                  Є  в  ній  хурделиця,  віхола,  завія,

                 Завірюха,  хуртовина,  хуга,  заметіль…

                 Та  не  в  тому  справа,  що  така  багата.

                 Помагало  слово  нам  у  боротьбі,

                  Кликало  на  битву  проти  супостата.

                  То  звучало  сміхом  на  полях  плаката,

                  І  за   все  це ,мово,  дякуєм  тобі.

                                                         (О.Підсуха)

Господар: До  речі,  я  теж  приготував  текст,  який  розкриває  багатющі  властивості  нашої  мови. Кожне  слово  починається  із  букви  Б.

Біль  бандуриста

   Біля  білої  берези  блукав  білий  бородань.  Борода,  брови  були  білі. Брав  бородань  бандуру,  бурмотів,  бубнів,  брови  бурмосив.  Бандура  болісно  бриніла.  Багато  бачив  бандурист  від  батька,  братів  босих,  багато  брехні,  безчестя,  безкультур’я,  братовбивства.

    Боротися!  Безстрашно  безперервно  боротися.  Благати  благословення  Божого.  Боже.  Бачиш – боса  Батьківщина!  Бо  брат  бив  брата – батько – брата.  Боже!  Біль  безжалісний,  багряний  буревій!  Боже,  буде  багата  будучина  Батьківщини?

   Буде!

Господиня:  Любов  до  рідної  мови   починається  ще  з  колиски,  з  ніжної  маминої  пісеньки.  Народні  колискові   пісні  задаровують  усіх,  хто  їх  чує,  надзвичайною  ніжністю  і  простотою.  У  них  мама   вкладає  свою  любов ,  віру  в  добро,  красу  і  справедливість.

( відеозапис  колисанки)

Господар Від  материнської  колискової,  сімейних  традицій   бере  свій  витік  любов  до  рідної  мови.  Адже  саме  у  родині  плекають  перші  паростки   любові  й  поваги  до  рідного  слова.

Учень :

                      Мово  рідна,  слово  рідне,

                       Хто  вас  забуває,

                      Той  у  грудях  не  серденько,

                       Тільки  камінь  має.

                       Як  ту  мову  можна  забути,

                       Котрую  учила

                      Нас  всіх  ненька  говорити,

                      Ненька  наша  мила?

                                                        (С, Воробкевич)

Господиня:   Любов  до нашої  Батьківщини   починається  з  любові  до  маленької  батьківщини,  до  пам’яті  про  рідний  поріг,  стежки  дитинства.  Давайте зараз  разом   заспіваємо  «Пісню  про  рушник» (звучить  пісня )

Господар:  Немає  у  світі  людини,  яка  б  не  любила  казок  або  не  чула  їх.

 Під  повільну  мелодію  заходить  Казка.

 Казка:     Здрастуйте,  діти,

                  Вслухайтесь,  будь  ласка,

                 Сьогодні  у гості  до  вас

                   Прийшла  казка.

А  чи  любите  ви  казки? 

От  зараз     перевірю.  Я  читатиму  вам  уривки  ,  а  ви  будете  відгадувати  назви.

1. Ішов  дід  лісом,  а  за  ним  бігла  собачка.  Та  й  загубив  дід…  («Рукавичка»)
2. Я  по  засіку  метений,

Я  на  яйцях  спечений,

Я  від  баби  втік,  я  від  діда  втік,

Та  й  від  тебе,  зайчику,  утечу!

                                    («Колобок»)

3. Я  за  три  копи  куплена,  упівбока  луплена,  тупу – тупу  ногами,  сколю  тебе  рогами,  ніжками  затопчу,  хвостиком  замету,  тут  тобі  і  смерть!

                                          («Коза  - дереза»)

4. –Няв!..няв!..няв!...

А  ті  думають:

От  вражого  батька  син,  що  йому  мало!

Це  він  і  нас  поїсть!

                                      («Пан   Коцький»)

5. – Гуси – гуси,  гусенята!

Візьміть  мене  на  крилята

Та  понесить  до  батенька,

А  в  батенька  їсти   й  пити,

Ще  й  хорошо  походити.

                                     («Івасик – Телесик»)

6. Вона  тоді  плиг  з  вовка  та:

• Битий  небиту  привіз!  Битий  небиту  привіз!

                                         («Лисичка – сестричка  і  Вовк -  панібрат»)

Молодці,  я  й  не  думала,  що  у  вашій  родині  так  добре  знаються  на  народних  казках.  Бажаю  вам  успіхів  і   навчайтеся  українських  народних  казок.  Адже  казка  вчить,  як  у  житті  жить!  До  скорого  побачення!

 

Господар:  Багатий   український  народ  і   на   ігри  із  співанками.  Одна  з  них – «Подоляночка».  Ви,  діти,  розучували  її,  то  ж  давайте   всі  пограємося.  Ставайте  у  коло.

 

Гра  «Подолянка»

Діти  водять  хоровод,  а  один,  що  стоїть  у  колі,  робить  рухи,  що  відповідають  змісту  пісні.

  Дісь  там,  десь  там  подолянка  була.

  Десь  там,  десь  там  молоденька  була.

   Отут  вона и впала.

   До   землі  припала.

  Устань,  устань,  подоляночко,

  Промий  очки,  як  скляночки,

  Та  візьмися  в  бочки,

   Та  поскавчи  скочки.

   Скачи,   скачи  понад  бродом,

   Як  рибонька  попід  льодом.

   Візьми  собі  панну,  котрую  крайню, 

Візьми  собі  панича,  котрого   крайнича.

Той,  що  посередині ,  вибирає  когось  з  кола  замість  себе,  і  гра  продовжується.

Господиня: Діти ,  а  тепер  я  прочитаю  кілька  уривків  з  віршів,  а  ви  відгадаєте,  хто  їх   написав.

                                                      3

          1. На  Великдень,   на  соломі

             Проти  сонця

             Діти  крашанками  грались,

             Та  й  почали  вихвалятись.

           2. Там  батько,  плачучи  з  дітьми,

               (А  ми  малі  були  і  голі)

             Не  витерпив  лихої  долі,

              Помер  на  панщині…

           3. Тече  вода  з – під  явора,

                Яром  на  долину,

               Пишається  над  водою

               Червона  калина.

Так,  ці  проникливі  й  хвилюючі  рядки   написав  український  поет,  художник  Тарас  Григорович  Шевченко.  А  чи  знаєте,  що  на  вірші  Т.Г. Шевченка  створено  всіма  улюблені  пісні.,  які  відносять  до  професійних,  створених  у  народному  дусі.  Адже   мелодії  пісень  мелодійні,  схожі  на  народні Ось  послухайте  одну  з  них.

 

Звучить  аудіо запис   пісні  «Зоре  моя  вечірняя»(сл. Т.Г. Шевченка,  муз. Я.Степового.)

 

Господар: А  чи  можна  сьогодні  не  згадати  найдавніший  і  найбільш  поширений  з  видів  усної  народної  творчості,  які  до  вподоби,  як  дітям,  так  і  дорослим.

Отже  час  загадок.

(Учениця  проводить  загадкову  вікторину.)

1. Біле  поле,  чорне  насіння,  хто  не  вміє,  той  не  посіє. (письмо)
2. Мовчить,  а  багато  людей  навчить. (книга)
3. 3. Стоїть  дім,  увійдеш   у  нього  сліпим,  а  вийдеш  зрячим. (школа)
4. П’ять  волів  однім  ралом  орють.  (пальці,  ручка,  письмо)
5. Кожний,   скільки  хоче  бере,  а  все  лишається. (книжка)
6. На  базарі  не  знайдеш,  на  вагах  не  зважиш.  (знання)
7. Тіло  жовте,  серце  чорне:  тіло  мовчить,  серце  говорить.  (олівець)
8. Утрьох  їдуть  братці  на  конячці.  (пальці  і  ручка)
9. Що  у  світі  найшвидше?  (думка)
10. Неживе,  а  за   людиною  ходить. (тінь).

Господиня  : А  я  хочу  нагадати    про наші  найдавніші  перлини   народної  творчості – прислів’я  та  приказки.  Нумо,  шановні  гості  ,  пригадайте,  які  ви   знаєте  прислів’я  та  приказки.

Учениця:  Я  вам  наводитиму  початок  повчального  вислову,  вам  же  ж  необхідно  навести  його  закінчення.  Отже,  починаємо.

1. Гостре  словечко….. (коле  сердечко)
2. Коня  керують  уздами,  а  людину - …..(словами)
3. Не  кидай  слів  на  ….(вітер)
4. Як  овечка:  не  мовить  …..(  ні  словечка)
5. Краще  чесно  вмерти,  ніж  нечесно…. (жити)
6. Наука  у  ліс  веде,   ……( а  з  лісу  виводить)
7. Вік  живи - ….(вік  учись)
8. Слово – срібло,  мовчання -….( золото)
9. Добрі  слова  лікують,   погані - ….(вбивають)
10. Зробив  діло -  ….(гуляй  сміло)

Господар:  Наш  народ  дуже  любить  жартувати. Тож  давайте  й  ми  пожартуємо.

(Сценка  за  українською  народною  піснею  «Сіяв  мужик  просо»  у  виконання  Господаря,  Господині  та  автора.)

                       4

Господиня:  А  ось  на  ваш  розсуд  сценка  за  байкою  П.Глазового  «Кухлик»,  у  якій  автор  висміює  людей,  які  нехтують  рідною  мовою. (Учасники: Дід,  Продавщиця,  автор.)

                                                          Кухлик

Дід  приїхав  із  села.

Ходить  по  столиці.

Має  гроші – не  мина

Жодної  крамниці.

Попрохав  він: покажіть

Кухлик,  той  що   скраю

Продавщиця: - Што»  Чево?

Я  не  понімаю.

- Кухлик, люба  покажіть,

Той,  що  збоку  смужка.

• Да  какой  же  кухлік  здєсь,

Єслі  ето  кружка!

Дід  у  руки  кухлик  взяв

І  насупив  брови.

-На  Вкраїні  живете

Й  не  знаєте  мови…

Продавщиця  теж  була

Гостра  та  бідова.

• У  мєня  єсть  свій  язик,

Ні  к  чєму  мнє  мова.

І  сказав  їй  мудрий  дід:

- Цим  пишатися  не  слід,

Бо  якраз  така  біда

В  моєї  корови:

Має,  бідна  язика

І  не  знає  мови.

Господиня : Ми   були  дуже  раді  і  щасливі,  якби  від  сьогоднішнього  свята  наші  діти  залишили  у  своєму  серці  хоча  б  одну  краплину  любові  до  рідної  мови.

Господар:  Я  думаю,  що  ми  разом  ще  раз  довели  сьогодні,  що  українська  мова – одна  з  найбагатших  мов  світу,  адже  стільки  дочок  та  синів  низько  схиляють  перед  нею    голову.

Господиня: Українська  мова  не  сирота,  бо  має  багату  слов’янську  родину  та  світову  славу. Наша  мова  не  бідна,  ні  криво уста.  Їй  властива  надзвичайна  мелодійність.  Ця  незбагненна  душа  нашої  мови,  як  золотоносна  річка  виблискує  на  хвилі  народної  пісні,  переливається  в  душу  нації  і  плавно  зноситься  угору  ніжною  чарівною  піснею.

(Учасники  свята  виконують  пісню  про  мову)

Господиня: До  побачення,  дорогі  наші  гості.

Господар: До  нових  зустрічей  на  родинних святах.