Родинне свято до дня сім'ї

Свято сім’ї

Мета:

Обладнання: на дошці плакат із назвою свята, на стінах розвішані вислови про родину, сім’ю; виставка творчих робіт «Таланти моєї родини»; святково прикрашений клас кольоровими кульками та вишитими рушниками, на учительському столі – ваза із квітами, кетягами калини.

Крилаті вислови до свята.
У дитини заболить пальчик, а у матері серце.
Нема у світі цвіту гарнішого над маківочку, нема ж кого ріднішого над матіночку.
Добрі діти - батькам вінець, а злі діти - кінець.
Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.
Без сім'ї нема щастя на землі.
 

Презентація «Як були ми малюками…»

ХІД СВЯТА

1-й учень.

Сьогодні у цій залі свято,
ми дуже раді всіх вітати!
І сподіваємось, що кожен
для себе щось узяти зможе.
Хтось настрій добрий запозичить,
бо посмішка усім нам личить.
Хтось – слову доброму зрадіє,
бо про добро усі ми мрієм.
Та починати вже нам час,
сюди ми запросили  вас
Аби всі разом у дружнім колі,
В домівці нашій – рідній школі –
Сердечно й щиро привітати!

2-й учень.

Якби зібрати всі слова земні,
Ми б вибрали прості і невисокі
Щоб ваші дні трояндами цвіли,
Щоб не були в житті ви одинокі
Хай не спішать літа вам на поріг,                                                                                                                                 Хай повсякчас здоров’я прибуває,
Ми ніжно любим вас і від душі
Всього найкращого бажаєм.

3-й учень.

   У 1989 році Асамблея ООН проголосила 1994 рік Міжнародним роком сім'ї. Мета — поглиблення розуміння питань родини, об'єднання можливостей різних країн для вирішення всіх найсерйозніших питань, пов'язаних із сім'єю.  Запровадження свята було викликано стурбованістю світової спільноти сучасним положенням родини та її значенням у процесі виховання покоління, що підростає.

Отже, 20 вересня 1993 року відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН було запроваджено Міжнародний день сім'ї, який відзначається щороку 15 травня..

  Сім'я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім'ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу.

  З сім'ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона є джерелом любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина.

Пісня «Одна калина»

1-й учень.

  Доброго дня, дорогі наші батьки, бабусі дідусі, братики й сестрички і всі наші гості. Сьогодні ми з вами зібралися на свято Родини. Сім’я – ось та пристань і гавань, звідки ми виходимо у широкий світ ім’я якому життя. Прекрасно коли в сім’ї панують злагода, взаєморозуміння, повага.
Родина ,сім’я – це найдорожче для кожної людини, у сім’ї діти вчаться добру, вчаться шанувати свій рід, свою землю,берегти пам’ять свого роду. Родина це не тільки рідні, родичі адже родина, до родини – це народ. Ми- українці- народ, який складається з родин великих і малих, дружніх і працьовитих. Мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишиванка, дідусева казка – все це наша родинна пам’ять, наші символи, наша історія, у сім’ї повинні любити одне одного, повинна панувати атмосфера взаємодопомоги, тепла, турботи, в цій сім’ї ростуть щасливі діти,а які батьки не хочуть бачити своїх дітей щасливими? Наше свято – це ще одна сходинка до сімейного зближення, до родинного єднання «в сім’ї вольній, новій».

2-й  учень.
Добрий день, люди добрі,
Що сидять в нашій господі!
Раді святом вас вітати,
Щастя і добра бажати.

Учні (разом) Добрий день!

1-й учень.
Правда, чудова ця фраза?
Вона зближує з вами одразу
Сьогодні, гадаєш, якраз буде вчасно,
Щоб у всіх був дійсно чудовий настрій,
Упоравшись з ділом, хіба нам не варто,
Зустрітися з піснею чи навіть із жартом.

2-й учень.
Вклоняємось всім вам доземно,
Як батьківській хаті з далеких доріг,
Як хлібу, що матінка чемно
Кладе на вкраїнський рушник.
Бо ж нашому роду нема переводу,
Хай пісня єднає коріння святі,
Дай, Боже, нам віру і братню згоду
На довгії роки, на вічні роки.

Пісня «Зеленеє жито, зелене»

1 –й учень.

 У наших предків охоронців родинного вогнища була богиня Берегиня. Ми також її знаємо. Прокидаємось уранці наспіх з’їдаємо сніданок приготований її руками, і біжимо до школи, забуваючи поцілувати ці руки. Засинаючи увечері, бачимо над собою її лагідні очі, забуваючи іноді тим очам сказати лагідне “На добраніч”. Ця берегиня – наша бабуся. “Бабуся – невтомна бджілка і пече і варить, і внуків приголубить.” Діти – це діти, а справжні діти – це онуки. Онуків любить більше, ніж дітей.

2-й учень.

 Бабуся! Це мамина або татова мама. Вона прожила вдвічі довше, ніж мама чи тато, бачила в житті вдвічі більше. І ти мабуть, удвоє дорожчий для неї, бо ти дитина її дитини. Сивина… одним бабуся вона прикрашала скроні, іншим зовсім вибілила коси. І кожна сивина свідчить про те, що не завжди їх слухали їхні діти та й внучата. І боліло у бабусь серце за нас, за наших мам і тат, а волоси сивіли.

 3-й учень.

Дай бабусю, поцілую
Сивину твого волосся
Теплим диханням зігрію
Снігом вибілені коси.

 

4-й учень.

Рідненькі бабусі!
Ви завжди у роботі.
На вас кинуті діти
Нема часу й хворіти

5-й учень.

Густі зморшки покрили
Ваше добре лице
І все менше в вас сили
Пам’ятати про це!

6-й учень.

 Рідненькі бабусі!
Сьогодні я хочу вам спасибі сказати
За недоспані ночі
За натруджені руки
І за добрі поради

 Спасибі ,бабусю,

за все, що ви для нас зробили,

та дуже вас просимо –

бережіть свої сили!

7-й учень.

 Це було тоді, коли я
Заталапав чоботята
І, щоб сховатися, від тата,
До бабусі утікав!
А вона посварить ,покричить
Поцілує та й мовчить
Чи сюди чи туди,
Чи то хліба, чи води,
Чи сорочку, чи штанята,
Все до бабці, не до тата,
Там безпечно від біди.
І щасливий той живе,
В кого бабця люба є
Той біди вже не зазнає,
Бо бабусенька скрізь дбає.

8-й учень.

 Подивімось у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачимо ні лукавості, ні хитрування.Це погляд щирості, добра і любові.

9-й учень.

 Я своїй бабусі пісню заспіваю,
Вона для мене сонечко й краса
Подібної до неї я не знаю,
Коли б зшукав всю землю й небеса.

Моя бабуся люба, гарна й мила,
Вона найкраща від усіх людей.
І хоч вона вже трохи посивіла,
Але так щиро любить нас – дітей!

(танок бабусям)

1-й учень. Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини. Святість цієї близькості людини завше була незаперечною. Мудре, хоч іноді й суворе дідусеве слово, вміння заохотити до праці, розповісти цікаві спогади, наповнені природним, народним дотепом, прислів’ями і приказками легендами, - саме таким незамінним помічником і доброзичливим учителем він є для кожного з нас.

2-й учень.
Любий, добрий наш дідусю,
Ми – твої внучата,
Прибігаємо до тебе,
Щастя побажати.
Хоч твоє волосся сивиною
Густо посріблилось,
Ти для нас, дітей маленьких,
Другом залишився.

3-й учень.
Ти нас батькові й матусі
Помагаєш вчити,
Як бути чесним, добрим,
Як по правді жити.
Ми твої слова розважні
Пам’ятати будем
І в життя твою науку
Понесемо всюди.

1-й учень.
Батько і мати – найрідніші і найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони нас вчать, вкладають у наші вуста добрі слова. Давайте привітаємо тих батьків, які сьогодні завітали до нас на свято (Оплески дітей).

2-й учень.
Не скупіться на теплі слова,
Бо у світі багато тепла
Лиш від рідної хати
Та від лагідних рук мами й тата.

 

3-й учень.
Коли зміцніють крила, щоб літати,
Не забувай про рідних маму й тата.
Та встигни добре слово їм сказати,
Допоки ти живеш у рідній хаті.

4-й учень.

Де знайти співачку, аби оспівати,
Де ті фарби взяти, аби замалювати?
Хоч би я співала краще за пташатка,
То не виспіваю, як люблю я татка

5-й учень.

Хоч би, як веселка,
Я всі фарби мала
Та любов до татка
Я б не змалювала.
Але є на світі
І на теє сила,
Щоб любов’ю серця
Серденько сповила

6-й учень.

Усе в житті міняється і в’яне,
Усе мина, відходить назавжди.
Лиш батьківська любов ніколи не зів’яне
Лиш татові слова зі мною назавжди.
Усе що є в житті, то долі повеління,
А все, що є в мені, то батькове учіння.
Від батька в мене є терпіння і удача,
І розум, батьку мій, це твоя добра вдача.
Люблю усе живе, що квітне і буяє,
Це батьку, мабуть, я також від тебе маю.
Ти передав мені усе, що сам умієш,
І наділив мене усім, що сам ти знаєш.
Життя іде – бреде, квітує і згасає,
Науку цю твою я завжди пам’ятаю.
Нехай ідуть роки. І дні у млі згасають,
А ти для мене є теплом землі – я знаю.
Твоє добро святе і людяність велика,
І відданість землі і совість у душі
Це те усе в тобі -за що я поважаю.
І голову свою в уклін тобі схиляю.

Звучить пісня «Батько і мати»

1-й  учень.
Нехай не ображаються наші батьки, бабусі, дідусі, та найдорожчою для дітей завжди була мама. Слово «мама» входить у наше життя тихо й непомітно. От тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати й того дня, коли над нашою колискою вперше схилилася мати. Вона оберігає нас від усього злого, і в самому звучанні цього слова – наш захисток.

2-й учень.

 Чи є в світі що світліше, як мамині очі?
Які зорять за дітками вдень і серед ночі.
Чи є в світі що світліше, як серденько мами?
Яке б’ється для дитини днями і ночами
Чи є в світі що миліше, як мама кохана,
Яка робить для дитини з вечора до рання.

А чуєш як в грудях у нас б’ється серденько?
Бо серце нам дала також наша ненька
Я знаю, тим серцем ми маємо жити
І Бога, і маму, і край свій любити.
Гарна ти матуся! Добра, люба, щира,
Ти мене ще змалку звичаю навчила
І щодня навчаєш як любить родину,
Мову нашу гарну, рідну Україну!

                                               Пісня моєї мами

1-й учень.

Підростеш, як колос,
Підеш поміж люди, -
Мами рідний голос
Все з тобою буде.
Батькові турботи...
Сад і ліс, і поле...
Не цурайсь роботи
У житті ніколи.
Не забудь стежину
В рідний край, до хати.
В будь-яку годину
Мати буде ждати.

 2-й учень.

Про матерів можна розповідати нескінченно. І дійсно ні про що на світі не говорилося ніжніше і вдячніше, ніж про материнську любов.

 Скільки в мами сонця, щирого тепла
Скільки, в мами радості, щедрого добра
Всі ночі не спала – сон наш берегла
Ніжне своє серце і тепло дала.
Як нам не любити неньку дорогу?
У душі матусі почуттів глибінь,
У руках матусі праця без кінця.
А в устах матусі слово мудреця.

3-й учень.

Бо без батьків чого ми в світі варті?
Без маминої ласки і тепла,
Без татової строгості і жарту
І без свого родинного тепла.

4-й учень. Гумореска    

                                                                                                                                                     Батьки ”чомучки”
Ну і мама! Ну і тато!
Наче справжні дошкільнята!
Нічогісінько не знають
Смішно і сказать комусь!
Бо щодня мене питають
Лиш одне: “чому” й “чому”?
Ти чому образив Віту?
А чому отримав двійку?
І чому прийшов так пізно?
Та чому в шкарпетках різних?
Ти чому такий непослух?
А чому не стелиш постіль?
Ти чому вірша не учиш?
А чому портфель без ручки?
І чому такий синець
Ох! Настане мій кінець!
Не поясниш їм ніколи
Хоч би дуже захотів…
Треба їх віддать до школи,
Хай питають вчителів.

Сценка «Шантажист або Не чіпайте, татку»

Тато. Синку!

Стасик. Га?

Тато. Ану давай казку про сороку-ворону повторимо.

Стасик. Ага…

Тато. Не агакай. А то підеш скоро в школу – засміють, що не вмієш читати.

Стасик. Я не хочу читати. Я хочу до мами…

Тато. Де її взяти – на роботі мама. Читай «Сороку-ворону».

Стасик. Татку, ви що не з тієї ноги встали? З самого ранку мене мучите.

Тато. Стасику, зранку пам'ять краще тренується – читай.

Стасик. Я очима не бачу.

Тато. Господи, ти що осліп?

Стасик. Сісти хочу – аж очі плачуть!

Тато. Бідне дитя, іди бігом сюди – сідай…А тепер «Сороку-ворону».

Стасик. Я не знаю. Я букви забув.

Тато. Ну, як же ти забув? Ну, добре, давай будемо, як на «Полі чудес»: згадаєш букву – цукерка, скажеш слово – приз! Ану кажи: яка перша пташка у казці? Ну! На «с» починається, на «ка» кінчається…Со-о-о-о…Ну! Со-о-о…Не мовчи!

Стасик. Собака!

Тато. Який собака? Де ти бачив, щоб собака літав?

Стасик. А я хочу собаку «Тузика» - він шоколадний! А ви мені замість приза цукерку «тиць-тиць» підсунули!

Тато. «Киць-киць», а не «тиць-тиць»!

Стасик. А мама казала, що вона може не тільки пломбу, а зубчика витягнути.

Тато. Господи, де я тобі візьму «Тузика»?

Стасик. Так чого ви пристали зі своєю сорокою? Я її не люблю, я її з рогатки стріляю.

Тато. Я тебе встрелю, я тебе встрелю – народили натураліста… Ну, добре, не любиш сороки – читай далі про ворону. Дай свою ручку. От ворона кашку варила… Дай , боже, памяті, як там далі… Ага. Цьому дала…

Стасик.Татку, через цю ворону ви мені пальчики повикручуєте! Ви що казки не знаєте?

Татко.Ну…ке-кхе…коротше, повторюй невігласе! Цьому кашки дам, цьому дам, цьому дам…

Стасик.Татку, що це за ворона?! Вранці каша, в обід каша, ввечері каша – що я вам каченя ,чи що?! Мені вже ця каша з вух лізе. Хоч би раз шматок сиру дала…

Тато. Ну, ти будеш учитися чи ні?

Стасик. Я не хочу!

Тато. Боже праведний, що воно за дитина? У кого ти вдалося?

Стасик. А тьотя Шура казала, що я бідне дитятко.

Тато. Та хай їй грець, тій тьоті, -аби вона оніміла!

Стасик. Татку, ви що, мамку не любите?

Тато. Та ти що, Стасику?! Люблю аж не можу!

Стасик. Так сильно?

Тато. До нестями!

Стасик. Покляніться!

Тато. Щоб я провалився!

Стасик. Значить ,не любите… Я все мамці розкажу…

Тато. Ну що ти , Стасику… Не хочеш «Сороку-ворону» читати –не треба, хіба ж я тобі ворог чи що?! Я ж тебе не примушую -  іди краще погуляй. Заняття відміняється!

Стасик. Ура-а-а-а, відміняється!

Пісня «А мій милий вареничків хоче» 

1-й учень .
Ну от і все, ця зустріч – як урок,
Пройшла так швидко, пам’ять відновилась,
І, як в дитинстві, продзвенів дзвінок.
Як добре, що ми всі зустрілись!

2-й учень .
Дозвольте сьогодні усім побажати
Багато хороших і сонячних літ,
Дідусям і татам, бабусям і мамам,
Братам і сестричкам
Палкий наш привіт.

1-й учень .
Людське безсмертя з роду і до роду
Увись росте з коріння родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто знає, береже минуле
І вміє шанувать сучасне, -
Лиш той майбутнє
Вивершить прекрасне!

2-й учень.
Вклоняємось ми  вам усім доземно!
(Учні вклоняються усім батькам)

Звучить пісня «А ми бажаєм  вам добра»