Родинне свято «Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова»

Родинне свято «Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова»

Мета: донести до учнів красу і багатство україн­ської мови; збагатити знання про рідну Україну, слов­никовий запас дітей; розвивати зв'язне мовлення; вихо­вувати глибокі почуття любові до рідної мови, рідного краю, його традицій, бажання берегти свою національ­ну культуру, бути патріотами своєї держави.

Обладнання.Сцена святково прибрана вишитими рушниками, жовто-синіми  

                       кульками.  По боках — плакати:

«Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова»

         В. Сухомлинський

«Той, хто цурається рідноїмови, засуджує себе на злиденність душі»

         В. Сухомлинський

  ХІД ЗАХОДУ

  Добрий день вам, милі люди!

 Хай вам щастя-доля буде,

 Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Починаймо наше свято!

Людей зібралося багато,

Щоб веселитись і співати,

І рідну мову прославляти!

Вчитель.  Україна... Рідний край... Ріднамова... Скількипочуттівз'єдналося в цих словах, скількиніжності, любові та ласки! Щоможе бути для людинидорожчим за ріднумову? Аджемова народу — це не просто звуки. Мова — це душа на¬роду, цейоготрепетнесерце.

Мова! Українськамова,—

Вона співуча, лагідна, дзвінка...

Мова! Українськамова —

Єдина, рідна й дорога така.

О місячнесяйво і співсолов'я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів — цемовамоя,

Це — мовамоєїВкраїни.

Яка у ній сила і кличе, й сія,

Яка в ніймелодія лине!

Натхненняхвилини!

О мово моя, Душа голоснаУкраїни!

Цематерімова.

Я звуки її

Люблю, начеочідитини...

О мововкраїнська!

Хто любить її,

Той любить моюБатьківщину!

О слово, ти як дивнаясопілка,

То звеселяєш, то хвилюєш нас.

Тобівклонялись Леся Українка

Й благословеннийбатько наш Тарас.

О слово рідне! Шум дерев!

Музикагірблакитнооких,

Шовковийспівстепівшироких,

Дніпраміж них левиний рев.

Бог нам гарнумову дав, щоб ми не мовчали

І всі звуки і слова гарновимовляли.

Пісня «Рідна мово!»

Вчитель.  Любов до рідноїмовипочи­наєтьсяще з колиски, з маминоїпісні. Народніколисковіпіснізачаровуютьусіх, хтоїхчує, над­звичайноюніжністю і простотою. У них — мате­ринська ласка і любов, світ добра, краси та спра­ведливості, щиравіра в магічну силу слова.

Лишнародився, голос я почув

щасливий, радісний і світлий.

Маленьким серденьком уже тодівідчув

матусин голосок привітний.

У нім звучала ласка і тепло,

і слово булоніжне і пестливе,

до себе вабило воно,

луналосвітло і тремтливо.

Матуся до серденькапритискала

і колисковупіснюзаспівала.

І пісня та була сама краса,

що в сповитку мене обдарувала.

                   І тихо мовляться слова,

                   І шепче зірка вечорова,

                   І чуть, як засина трава

                   У колисковій рідній мові.

Пісня «Колискова для звірят»(у виконанні дівчат)

Вчитель. Василь Сухомлинський говорив: «Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова».Так, аджевона є скарбницею народнихдуховнихнадбань, оберегів наших звичаїв і традицій, запорукаінтелектуальногорозвитку і поступу в загальнолюдськомужитті.

Люби свій край,  дитино,
Бо ти з’явився тут на світ.
Це місце зветься Україна!
І звідси ти почнеш політ.

Тут пісня мамиколискова,
Чарівнаказка перед сном,
І наймилішаріднамова,
Калина й мальвипідвікном.

А на високійтополині
Лелечалагіднасім’я.
І небеса високі, сині,
І ніжнапіснясолов’я...

Люби свій край,  дитино,
Тут з-підвербиджерельцеб’є...
А ріднамова й Україна —
Ценайдорожче, що в нас є!

Учень.  Вік живи і вік учись! Щоб збагнути цю мудрість, треба роки, і тоді тобі відкриється чарівність рідної мови, її поетичність, глибина і краса, її мелодійність і велич, її сила і чистота.

Учениця.  І тизрозумієш, що тут, на ріднійземлі, твоєкоріння і сила. А щоти, людино, значиш без коріння, без свого роду, без тоїчарівноїсили, яку тобіможедатитільки твоя рідна земля, тільки твоя криницяживильноїнародноїмудрості?

Учениця.  Ріднамово, хтоцурається тебе, той не може бути по-справжньомущасливий на ріднійземлі, бозрадивцю землю.

Учениця.  А вона ж, наша мова, жива і багата, красива, як світаноквесняний, чарівна, як казка. Дзвенитьсобі чистим струмочком і заворожуєдобрісерця, зачаровуєсвоєюпоетичністю, розказує про минувшину і про сьогодення, даєнадію на світлемайбутнє.

Учениця.   Звучить піснями тужними і веселими, сміється прислів’ями і порівняннями, дошкуляє ущипливим словом, заворожує казками, загадує такі загадки, що не всяк їх і розгадає!

Учень.  Мово рідна, ти бездонна криниця мудрості народної, невичерпне джерело багатства. І хто приходить до твого джерела, той стає мудрим і багатим як сама українська земля. Звучи, моя мово, гордо і чисто! Лети над Землею крилато, милуй душі і звеселяйнашісерця. Ти достойна того, щобслухав тебе цілийсвіт; щоб до тебе прислухаласьуся Земля!

Пісня «Рідна хата»

На сцену виходятьдіти

1дівчинка. А мені бабуся казала, що в нашій мові відбилася мудрість всього народу, у ній стільки порівнянь, стільки цікавих висловів, що кількома вдалими порівняннями можна дати характеристику будь-кому, підкресливши його найхарактерніші риси! Бабуня казала, щоцестійкінародніпорівняння, якінесуть в собіпевніобрази.

1Хлопчик.  Ой, знаю я тихпорівнянь! У нас дома тільки ними й говорять. Особливо мама з бабцею. Хочетерозкажу, як бабуся про хорошудівчинкукаже?

Діти.  Хочемо, розказуй!

1Хлопчик. Роботяща як мурашка; роботяща як бджілка; ладна яквивірка; весела як ясочка — це значить, щодівчинкадужепрацьовита і весела!

2 дівчинка. А от про красивулюдинукажуть так: гарнаякписанка; гарна як у небізіронька; гарна як лебідка; гарна як квітканавесні; червона як калина; красна як з каменязбита!

3 дівчинка.Але як дівка некрасива та ще й не дужерозумна, то про неїговорятьзовсім не так! А кажуть: як Дунька з бомбоскладу! Або: гарна як свиня в дощ. А як ще й на головінеохайно, то подумають, що у головічорткопійкушукавабоскажуть, що в неї на голові, як у дурного на хаті.

2дівчинка. Моя мама казала, щонічого не можнасховативідлюдського ока, на все є порівняння.

4 дівчинка.Бо народ наш веселий і мудрий, а ще більшероботящий, а хтолінивий, тому дістається у хвіст і в гриву! Про лінивогопорівняньбагато! Лінивийяк колода; працює як попівський пес; працює як кіт на печі; робить як мокрегорить. Я ще йбільше знаю!

5 дівчинка. А я про язикатих знаю: мелеязиком як лисиця хвостом; язикмов помело; писок як ворота; говорить як порожніймлинторохтить.

2хлопчик. Боукраїнцітакі люди, що не люблять, як багатоговорять, а мало роблять. А ще не люблятьповільних, неповоротких, особливо мійдід. Він про них каже так: спритний як пень; жвавий як рак на греблі; хуткий як ведмідь за горобцями; квапиться як рак .

 5дівчинка. А якщотиговоришзрозуміло, доступно, то люди целюблять, борозказуєвін як у рот кладе; говорить як казкурозказує.

1хлопчик. І про все на світі у нашого народу є порівняння, бо народ мудрий, маєвеликепочуттягумору, вмієпідмітити і добре все, і погане.

Пісня «Мова єднання»

Вчитель. Ріднамово! У страшнічасинаціональногогноблення до тебе припадали, як до цілющогоджерела, рятуючисьвіддуховноїсмерті. А були й такі, щозрікалися тебе, перетворювались на манкуртів, яничарів, забуваючи про свійрід, про своєкоріння. Це про них писав педагог Василь Сухомлинський: "Той, хтоцураєтьсярідноїмови, засуджує себе на злиденністьдуші". Це про них говориться у віршахсучаснихпоетівДмитраПавличка і ДмитраБілоуса.
 

Тизріксямовирідної. 
Тобі Твоя земля родитиперестане, 
Зелена гілка в лузі на вербі 
Віддотикутвогозів'яне.

Тизріксямовирідної. Ганьба 
Тебе зустріне на шляху вузькому. 
Впаде на тебе, начесніг, журба –
її не понесешнікому.

Коли забувтиріднумову – 
Біднієш духом тищодня; 
Тивтративкорінь і основу, 
Тиобчухрав себе до пня.
 

Не цурайтесьмови, люди.
Рідногоджерельця,
Хай вона струмочком буде.
Хайдійде до серця.

Хай вона в пісняхлунає
Кожен день і в свято.
Соловейком хай співає
Вукраїнськійхаті.

Бо ж вона такабагата,
Українськамова,
Неповторна, і крилата
І такачудова!

І цвіте у нійкохання,
Рушники з квітками,
Мріїнаші і бажання,
Верби над ставками.

Найрідніше, сокровенне,
Найдорожче в світі,
І святкове, і буденне,
В ній батьки і діти.

Не цурайтесь, люди, мови,
Не цурайтесь роду.
Як зачахнерідне слово,
Не буде народу.

Вчитель. За легендою, ми живемо у рай­ськомукуточку, який Бог тримав для себе, а по­дарувавкозакам в обмін на обіцянкуберегти і зба­гачуватирідний край, дбайливоставитися до йогокраси і людей, цінуватимову.

Ми прагнемодотримувати сло­ва, даного нашими пращурами, дбаємо, щобвічнеукраїнське слово звучало у кожному українськомусерці.

Ще жива ти, Україно,
Ще не вмерло слово,
Встань, прокинься, пробудися,
Рідна наша мово!

Не одне лихе століття
Тиранівтерпіла,
Та жила серед народу
І людям світила.

Квітла, мов лілея ніжна
Лютою зимою,
Знала певно, що народ твій
Завжди із тобою.

Збереглася в вишиванках,
В золотому житі,
У простійбідненькійхаті
Та в мужицькійсвиті.

Тож давайте, українці,
Мовуповажати,
Щопройшла через тортури
Та залізніграти!

Що створила, наче долю,
Піснюколискову…
Встань, прокинься, пробудися,
Рідна наша мово

Пісня «Хлопці будем жити»

Вчитель. Ріднамоваєднає родину. Вона є основою родоводу: відматері, батька, бабусі, дідуся, брата, сестрички ведеюну душу у світлюдськихвзаємин. Але про це більш детально розповість сім’я Слипець Софії.

Пісня «Моя Україна»

Вчитель. Ми любимо та шануємо свою рідну мову, бо знаємо, який довгий і важкий шлях вона проклала до сьогодення. Але і зараз трапляються у мові дотепні історії.

ПОРОЗУМІЛИСЬ

Автор. Дід зубрить англійську мову, хоч йому вже близько ста.

З словником казки дитячі помалесеньку він чита.

Дід  Плізгерт май шюзмендід, бабо!

Автор Раз повів він мудру річ. Баба злиться:

Баба  Що це значить?

Дід  Постав валянки у піч!

Автор Вранці баба діда будить:

Баба  Гей – окей! Шур лей – мурлів!

Автор Дід питає:

Дід  Що це значить?

Баба  Правий валянок згорів, оце те і значить!

Щоб не трапилось таке

Мову треба вчити, мову треба знати,

Ясно й зрозуміло треба розмовляти.

Не кривить душею, мови не цуратись,

А разом із нею долею пишатись.

Ми ж бо українці, мова в нас співуча,

Як роса на сонці, мов сльоза пекуча.

Звучи, рідна мово, по землі рідній лийся.

Мово моя українська! Мово моя материнська!

Мову треба вчити, мову треба знати,

Бо вона священна, як хліб, вишиванка, мати!

Багатослів сказали ми про мову,

Чудову нашу, материнську, калинову,

Яка для нас - життєвий старт...

Адже ж у нас сьогодні свято,

Тождоречний тут і жарт...

Кухлик

Автор Дід приїхав із села,

Ходить по столиці.

Має гроші - не мина

Жодної крамниці.

Попросив він:

Дід  Покажіть

Кухлик, той, що скраю.

Автор Продавщиця:

ПродавщицяШто? Чего?

Я не понімаю?!

Дід   Кухлик, люба, покажіть,

Той, що з боку смужка.

ПродавщицяДакакой же кухлик здесь,

Єслієто кружка!

Автор Дід у руки кухлик взяв

І насупив брови:

Дід  В Україні живете

Й не знаєтемови...

Автор Продавщицятежбула

Гостра і бідова.

Продавщиця У мєняєсть свой язик,

Ні к чему мнємова!

Автор І сказав їймудрийдід:

Дід  Цимпишатися не слід,

Боякразтакабіда

В моєїкорови:

Маєбіднаязика

І не знаємови.

Вивчайтемовуукраїнську,

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

Прекрасну, милу і чудову,

 Як материнськупіснюколискову.

ВчительБагатствомовизберігається у незліченнійкількостіукраїнськихпісень, у казках, у творахписьменників, у живійрозмовніймові. Ми є носіямиукраїнськоїмови, всього того багатства, яке нам дісталосявідминулихпоколінь. Нашезавданняберегтицейнеоціненний дар, примножуватийого, не засмічувати чужими і грубим словами, не забувати, щиролюбити. Аджелишевід нас залежить у якійкраїні ми будеможити в майбутньому.

Слово – могутнє! Яка в ньому сила!

Скажеш з любов’ю – і радістьросте.

Слово хорошенароджуєкрила,

Ви не забудьте ніколи про це.

Говоріть, як колись вас навчаламатуся,

Говоріть, як навчав у дитинствітатусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайтекомусь.

Щиро так, м'яко так, починайте казати,

Як воліла бвідкритись ваша душа.

Можехочетьсяїй у словахполітати

Привітатикогось, а чи дать відкоша.

Сліву мовімільйон, вибирайтенайкращі,

Кожне з них, лишторкни, - як струна, виграва,

Зрозумілі, вагомі й усівониваші -

Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайтемовчання, нудьги і ниття,

Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

Говоріть і продовжуйтемовіжиття.

Вона – як сонце у блакиті! І де б не був, і де б не жив,

Як найдорожчий скарб у світі  ти ріднумовубережи.

Боріднамова – то криниця, де хлюпає жива вода.

Хай кожен нею освятиться, щоб оминаланасбіда.

Ми — українці — велика родина,

Мова і пісня у нас — солов'їна,

Квітне в садочкахчервона калина,

Рідна земля для нас всіх — Україна.

Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода,—

То України диво барвінкове,

Багатамова й вічно молода.

Живи, вкраїнське слово, процвітай!

Моємале сердечко звеселяй!

В кожнусім'ю й оселюзавітай,

Де люблять і шануютьрідний край.

Щобпам'яталинині й назавжди,

Якого роду доньки ми й сини.

Красу своєїмовибережи,

Божитиме вона — то житимемо й ми!

Пісня «Побажальна»