Родинне свято "Найбільша цінність у житті - людське спілкування"

  Мета:   виховувати глибокі почуття любові до батьків, шанобливе ставлення

             до сім’ї, її цінностей ; виховувати бажання берегти родину, як часточку

             великої родини – українського народу; вчити цінувати спілкування

             між членами сім’ї.

Обладнання:  на стінах фотографії родин учнів класу, виставка робіт дорослих          

                 членів сім’ї та їхніх дітей, композиції з калини і колосків, по центру

                прикрашений рушниками плакат зі словами:

                                  «В щасливі і сумні години,

                                    Куди б нам не стелився шлях,

                                   Не згасне вогнище родинне

                                  В людських запалених серцях.»         Д.Білоус ;

                грамзапис співу пташок, декорація з дерев (імітація Едемського саду)

   

                                         Хід свята.

(На сцені декорація: імітація Едемського саду, лунає грамзапис співу пташок, хлопчик і дівчинка ведуть діалог)

         Ніч. Тиша.

          В тихім шелесті трав

         Адам у Єви запитав:

• Кохана, люба, мила, чарівна,

     Скажи мені, єдина,

     Хто буде дарувать життя,

     А потім доглядать дитя?

 -Я!

 - Варити, прати, прибирати,

   Сімейне вогнище оберігати?

• Я!
• Постійно радість дарувати.

      Усіх теплом обігрівати?

• Я!
• А ти, мій милий, неповторний,

Скажи мені, єдиний,

Хто буде рід наш берегти,

І множити покоління?

• Я!
• Хто дбатиме усе життя

Про щасливе майбуття?

• Я!
• Дітей навчати лиш добра,

І боронити від лиха й зла?

-Я!

 - Кохати буде до забуття

   І поруч буде все життя?

-Я!

І так сім раз прозвучало я, я, я.

Ось так і створилась сім’я.

     

( На сцену виходять ведучі)

• Доброго дня, шановні гості!
• Доброго дня, шановна родино!
• Сьогодні у нас незвичайне свято. Воно зіткане з добра і щирості,

ніжності та зворушливості. Бо воно родинне, сімейне – разом із татами та мамами. А де тато і мама, де братики і сестрички – там завжди весело,

сонячно і затишно.

• Усі ми добре знаємо, що людина сильна тоді,коли вона не одинока,

коли її є кому підтримати, коли у неї є сім’я. Бо сім’я – це наша опора, це той причал, до якого пристаєш,ховаючись від бід та незгод, де знаходиш спокій та затишок.

• Тут людина робить свої найперші кроки, звідси виходить у широкий світ

У сім’ї вона навчається любові і добра, тут вона вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого народу.

(Лунає пісня «Родина, родина», діти вручають мамам квіти, а татусям зроблені власноруч «сердечка», цілують своїх батьків, говорять, що вони їх люблять ).

(На сцені за столом, вкритим вишитою скатертиною, сидять батько, який ремонтує чоботи, мати вишиває рушник, двоє діток).

Дівчинка:        Як добре, коли прокидаєшся вранці,

Почути ласкаву розмову матусі,

                 Всім випить фруктового соку по склянці,

      Його заготовив на зиму татусь нам.

    А потім разом готувати сніданок,

            Потому займатись тим, чим захочеш.

              Як добре, як добре мені кожен ранок

                                              Батьків своїх лагідні бачити очі.

      

 

Мати: Я жінка, я квітка, я доля, я мати.

               Життя я колишу у своїх долонях.

                 Як добре мені таку донечку мати.

                         Зростай, моя пташко, рости, моя доня,

                  Як добре, що в мене є вірна опора.

                    То мій чоловік мені наданий Богом.

                 І в пісні, і в танці, і в горі він поруч.

                 І сповнене серце любові до нього.

 

Батько:       Як добре, що в мене є жінка, син, доня,

                   Три крапельки сонця, три ніжні лілеї.

                     Який бо дарунок принесла нам доля,

          Що ми однією з’явились сім’єю.

                     Я батько, я муж, захисник, охоронець.

    Нікому сім’ї не віддам на поталу.

              Любов моя світить, мов тисячі сонець,

  І щастя в оселю до нас завітало.

 

       

 

 

Син:                          Єдині мої, найдорожчі у світі:

                                   Матусенько люба, ріднесенький тато.

                                   Від вас я навчився любити і жити,

                                    Від вас я навчаюсь життя цінувати.

                                    Для вас у родині найбільша є втіха,

Щоб дітям знання передать неодмінно.

   Нехай же Господь вас боронить від лиха,

                                     І нашу родину, і всю Україну.

Вчитель:       Справді, немає нічого ціннішого за сім’ю. Але часом складається так, що справжнє спілкування в родині втрачає свою цінність, актуальність. В наш час воно змінюється сторонніми розвагами, невідкладними справами, друзями та просто засобами масової інформації, телевізором. Але багато батьків не задумуються над тим, що втрачається і рветься та ниточка зв’язку зі своїми дітьми, яка допомагає чути, розуміти душу дитини, бути невід’ємною частиною її життя. Тому для доньки або сина з’являються нові «друзі», які впливають на них, заповнюють їх мозок негативом і служать розривом близьких стосунків між батьками і дітьми. А у батьків все нема часу…

 

                         

• Пропонуємо коротку історію для душі «Один із багатьох днів».

Донька:   Поглянь, мамо!

Мама:      Зараз, зараз! ( Мама імітує, що їде на машині, потім виконує різні справи: готує, купає доньку, дивиться телевізор, говорить по телефону, аж прийшов час вкладатись спати).

Мама:    Марто, вже час іти в ліжечко!  ( Мама втомлено цілує дочку, молиться разом із нею, позіхаючи поправляє ковдру ).

Донька:    Мамусю, забула дати тобі одну річ!

Мама:     Даси вранці!

Донька: ( засмучено ) Але ж вранці в тебе знову не буде часу!

Мама:    Знайду час, не хвилюйся. Добраніч!

( Засипає донька, а мати не може заспокоїтися від слів дитини і повертається до неї. У дівчинки в руці затиснений клаптик паперу. Мама наближається, обережно розтулює долоньку і бере подрібнене на шматки червоне серце із написаним на ньому віршем. Мама розкладає листок паперу і читає слова, що написала донька:

                       «Чому я люблю свою маму».

                        Навіть як багато працюєш

                      І мусиш вирішити тисячу справ,

                      Завжди знаходиш час

                      Побавитись зі мною.

                      Люблю тебе, мамо, бо я –

                      Найважливіша частинка Твого дня!

Мама сидить задумливо. Потім підходить до дівчинки з чашкою і тортиком. Лагідно гладить щічку Марти ).

Донька:   Що трапилось?

Мама:   Це для тебе, бо ти – найважливіша частина мого дня!

( Звучить запис пісні «Рідна мати моя» ).

                    Можна у світі чимало зробити,

 Перетворити зиму на літо,

           Можна моря й океани здолати,

        Гору найвищу штурмом узяти,

        Можна пройти пустелі та хащі,

                Тільки без мами не можна нізащо.

                Бо найдорожче стоїть за словами:

            «В світі усе починається з мами!»

• І справді, самою святою та найдорожчою для кожного з нас є наша

рідна матуся. Тому зараз буде завдання для наших дітей – знайти свою маму із закритими очима, на дотик. ( Проводиться конкурс ).

• Батько, тато… Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана,

Врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Батьків приклад, батькове слово завжди було законом. Батько має в сім’ї безперечний авторитет. Він уособлюється як захисник, годувальник. В наш час батькам доводиться нелегко прогодувати сім’ю, дбати про неї, і багато батьків змушені залишати свої сім’ї, від’їжджати на заробітки. Але від цього страждають і жінки, і діти. Адже вони дуже сумують за ним, дітям не вистачає спілкування з татусем. Кожна родина мріє, щоб ніколи не розлучатися, бути завжди разом, бо сім’я – це серце, що б’ється, і яке не можна розривати .

Учень:                      Знає тато мій усе про весну, про літо.

                                   І про те, як льон цвіте, як зростає жито.

                                    Звідкіля береться сніг, звідки блискавиця?

                                    Пояснити б тато зміг завжди, як годиться

           

 

Учень:                       Ми мужики – тато і я. І робота в нас своя:

                                    Ремонтуємо замки, забиваємо цвяхи,

                                    Помагаєм мамі ми, -

                                    От які ми з татом вдвох помічники.

( Діти виконують пісню «Тато може…». )

• Зараз ми перевіримо, чи справді наші татусі все можуть. Їм доведеться

Виконати просте завдання… знайти зошит своєї дитини серед зошитів учнів нашого класу. ( Конкурс з татусями ).

• Дякуємо нашим татусям. У талановитих татусів і діти талановиті. А

А тепер бліц – турнір  для дітей.

1. Очі будинку? (Вікна ).
2. Дім для автомашини? ( Гараж ).
3. Хто носить новини на хвості?  ( Сорока ).
4. Господар курника?  ( Півень ).
5. Збір зернових? ( Жнива ).
6. Яким гребінцем не причешешся? (Півнячим ).
7. Що може бути в порожній кишені? ( Дірка ).
8. Скільки на березі яблук, якщо на ній 8 гілок, а на кожній по 5 яблук? (Жодного ).

• Дуже приємно, що ви, шановні батьки, знайшли сьогодні час,

 щоб провести його з дітьми. І це дуже важливо як для дітей, так і для вас. Щире спілкування між батьками й дітьми дуже цінне і ніщо не зможе його замінити, ніякі житейські цінності.

Діти:             Ми любимо вас, кохані мами й тата,

                      Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,

                      Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

                      І щоб в житті ніколи не хворіли.

 

                      Хоч часом ми буваємо нечемні,

                      І дуже ви хвилюєтесь за нас,

                      Але у серці знаємо напевно:

                       Ми більше радуємо вас.

 

                         Хай Бог охороняє вас від злого,

                         Хай світить сонце і колосяться жита,

                        Щоб були ви щасливі і здорові

                        На многії і многії літа.

( Виходять батько й мати одного з учнів і читають дітям « Заповіт», а решта батьків підходять до своїх дітей і тримають їх за руки, ставши в маленьке коло, сім’ю ).

Батько:        Ти добре, сину, проживеш,

                       Як знатимеш, куди ідеш.

                      І як зумієш там, де став,

                      Стояти так, щоб не упав.

 

Мати:           Ти добре, синку, проживеш,

                       Коли нікого не пригнеш,

                        І пройдеш так житейську путь,

                        Щоб ані бить, ні битим буть.

 

Батько:           Ти добре, синку, проживеш,

                          Як сироті сльозу утреш,

                         Слабких від сильних захистиш,

                         Живих із духом підкріпиш.

 

Мати:               Ти чесно, синку, проживеш,

                           Коли з неправдою порвеш.

                           Бо правдою ти пройдеш світ –

                           Це мій святий тобі завіт.

 

Вчитель :  Немає нічого ціннішого за материнську ласку, батьківську пораду, полум’я сімейного вогнища.

                            Запалімо свічки, нехай палають.

                             Хай вогонь святий єднає нас.

                             Хай в любові душі розквітають

                   Дивним цвітом  нині й повсякчас.

( Вчитель тримає велику свічку, а діти підходять і запалюють маленькі свічечки від неї і знов відходять до батьків. Урочиста частина свята закінчується. Матусі запрошують усіх до столу і пригощають гостей сімейними стравами, знов лунає пісня «Родина, родина» ).

 

                                                  Побажання батьків.

Життя пливе як стрімка річка, а по ній – сімейний корабель. Але кожним кораблем повинен хтось керувати. Здавна у сім’ї головою, керманичем був батько. Жоден корабель не піде у плавання без капітана, жодна сім’я не буде справжньою і щасливою без одного з батьків. Тому ми хочемо, щоб у нашій країні подбали про створення достатньої кількості робочих місць, аби батьки не залишали свої родини у пошуках кращого життя і заробітку.

Дуже важливо цінувати і берегти вогнище спілкування між членами сім’ї, щоб всі в родині знали і розуміли найтонші почуття, думки і прагнення один одного. І в цьому родинам треба допомагати, а не нашкодити. Тому ми висловлюємо побажання: більше в Україні створювати та показувати телепередач, фільмів, програм для сімейного перегляду, які б несли тільки добро, людяність, любов, взаємоповагу, духовну спрямованість. Саме на цих якостях формується Людина, громадянин, їх душі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                               

 

 

 

 

 

 

                                                Вчитель початкових класів

                                               Червонополянської ЗОШ І - ІІІ ступенів

                                              Горностаївського району

                                              Херсонської області

                                              Стріла Наталя Аркадіївна