РОДИННЕ ВИХОВАННЯ, ЯК ФАКТОР, ЯКИЙ ВПЛИВАЄ НА РОЗВИТОК І СПРИЙНЯТТЯ СВІТУ ДИТИНОЮ
У психології утвердилась думка, що дитина оточує себе з тими, ким вона дорожить і захоплюється. Вона може ідеалізувати батька, матір, знайомих, і тому свідомо чи не свідомо наслідувати їх манери, звички, стиль поведінки. Спілкуючись з батьком чи з матір’ю, дитина здійснює інтуїтивну пізнавальну діяльність шляхом наслідування, зіставлення себе і батьків. У результаті, крок за кроком розвивається складний процес співучасті й співпереживання, який дозволяє зрозуміти духовний світ інших людей. У процесі сімейної соціалізації проходить формування почуття симпатії, яке можна охарактеризувати як бажання узгоджувати свій активний і емоційний етап з етапом інших людей. Поєднання таких якостей, як співчуття, жалість, співпереживання, самопожертва, почуття справедливості – основа усіх моральних якостей, які формуються у дитини в процесі сімейного виховання.
Психологічний стан дитини в процесі розвитку проходить складну боротьбу егоїстичних і альтруїстичних тенденцій. На основі взаємних співпереживань, загального духовного і душевного настрою в сім’ї у дитини формуються альтруїстичні почуття. Саме це значною мірою є частиною емоційного досвіду дитини. Подібні відчуття виникають у тих дітей, які в сім’ї мали любов і довіру, батьків, які самі мають ці якості.
Поступово вплив сім’ї слабшає натомість збільшується вплив навчального закладу, друзів, ровесників і т.д. Молодший шкільний вік - це період стабілізації почуттів. Вони стають більш міцними, виникають і міняються не так легко і швидко. Дитина вчиться стримувати свої реакції, приховує свої переживання, не виявляючи їх зовнішньо. Дитям у цей час необхідно ставити нові вимоги і організацію їх діяльності, обов’язкового контролю, похвала і чіткий аналіз їх вчинків. Лише за таких умов моральна поведінка стає нормою поведінки дитини. Діти цього віку намагаються наслідувати дорослих, персонажів книг, ровесників, тому батькам необхідно враховувати і можливість наслідування негативних зразків. Пізніше, у зв’язку з розумовим розвитком дитини, розширюються її знання, досвід соціальних зв’язків, особистих контактів.
Виховний вплив сім’ї залежить також і від ставлення батьків до своєї дитини. Насамперед це стосується ступеня взаєморозуміння між батьками і дітьми, уваги батьків до питань виховання характеру їх впливу на дітей, а також погодженості дій матері і батька, які проживають окремо. Ставлення, повага і єдність вимог батьків до дитини, вміння доповнювати один одного, погоджувати виховні рішення і виконувати їх є показником високого рівня батьківського впливу на дітей. Не має таких якостей особистості дитини, на вироблення яких не позначився б вплив батьків. Водночас вони свідчать і про унікальність, незмінність сім’ї у розвитку емоційної сфери дітей, формування у них якостей, необхідних для самостійного сімейного життя і виховання своїх власних дітей у майбутньому. Найкращі людські якості – ніжність, щирість, увага до почуттів і настрою іншої людини, вміння самовіддано й безкорисно любити – формуються у відповідь на батьківську любов і щирість, які самі є вкрай необхідними для нормального розвитку і виховання дитини.
Позитивного результату у стосунках з дітьми досягають ті батьки, які цікавляться життям дітей вдома, під час навчання, їхніми справами, стосунками з друзями. Вони дають їм поради, розповідають про себе і свої турботи, не „здобрюють” дитину подарунками. Таке спілкування є природним, звичайним, при цьому з боку батьків можливі зауваження, які стосуються негативних вчинків дітей. Розповіді дитини про свої труднощі, успіхи зміцнюють взаємовідносини, на щиру розмову довірлива дитина відповідає тим же.
Станьте другом для своєї дитини і тоді ви уникнете багатьох труднощів і проблем. Діти дуже швидко ростуть, не змарнуйте цей час.