Профілактика дитячого

травматизму

Дитячий травматизм та його профілактика

Термін "травма” походить від латинського слова і в перекладі воно означає тілесне пошкодження при поранені. Пошкодження, які повторювались у певній групі населення називається травматизмом. 

   Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку. Травми серед дітей на жаль зустрічаються досить часто. Дитячий травматизм має багато характерних особливостей.  

Дитяті травматизми поділяються на: грудний (з моменту народження до 1 року),  перед дошкільний (від 1 р. до 3 р.),  дошкільний (від 3 р. до 7 р.),  шкільний (від 7 р. до 16 р.).

   На першому році життя у дитини швидко розвивається нервова система, формуються нервові рефлекси, і тому вплив навколишнього середовища позначається на роботі кори головного мозку. В цей час дитина старається пізнати навколишній світ і з великою цікавістю хоче познайомитись з усім новим що оточує її. Дитина старається брати все в руки, і все тягне до рота. Тому в дихальні шляхи немовлят часто попадають сторонні предмети, не рідко спостерігаються опіки стравоходу, та органів дихання.

          У дітей від 1 до 3 років розвивається опорноруховий апарат, малята вчаться ходити, бігати, стрибати. Вони в цьому віці стають дуже рухливими, отже виникають травми, пов’язані з падінням дитини.

           У дітей від 3 до 12 років з’являються нові інтереси, формується своє "я”. Допитливість з відсутністю необхідного життєвого досвіду і навичок, невміння реально оцінити небезпеку, прагнення швидко все зробити теж нерідко призводить до нещасних випадків.

           Щоб визначити характер травми та її наслідки важливу роль відіграють і анатомічні особливості дитячого організму шкіра у немовлят дуже ніжна тому її дуже легко поранити і при цьому виникають гнійно-запальні процеси і фурункули, абсцеси та інше, але зате підшкірно-жировий прошарок, навпаки у дітей розвинений     краще і при падінні дітей, оберігає тканини й органи від ушкоджень. М’язи ніжні, кістки еластичні, багаті на воду і містять в собі мало солей. Окістя товще і пластичніше. Тому у дітей швидше загоюються рани, зрощуються переломи кісток, відновлюються діяльність органів значно швидше ніж у дорослих.

Травматизм поділяють на:  

побутовий,  транспортний,  шкільний спортивний, вуличний,  вогнепальний,  сільськогосподарський,  виробничий,  родовий травматизм,  нещасний випадок на воді,  задушення та отруєння.

   Саме частіше зустрічається побутовий травматизм. Побутовий травматизм вважаються ушкодження, які діти отримали вдома у квартирі у дворі чи саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але самі небезпечні з них це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. Причини побутового травматизму різноманітні, але найчастіше  з них це недостатній догляд батьків. Такі здавалося б на перший погляд дрібниці, як залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв, а іноді і смерті. Це ж саме стосується оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів і за свою необережність батьки іноді дуже дорого розплачуються.

          Діти до трьох років дуже рухливі і цікаві. Перед ними розкривається новий незнаний світ і прагнучи пізнати його, вони пробують предмети на дотик і ні смак і  особливо їх приваблюють яскраві, блискучі, предмети, які зроблені з скла, і граючись такими предмети як голки, шпильки, цвяхи, ґудзики, монети і невміле поводження з ними часто призводить до поранень, а іноді малята і ковтають їх.

            У дошкільнят і молодших учнів ушкодження можуть бути зумовлені іншими причинами. Вони рухливі і нестримані пустують. Але вони рідко дістають травми в квартирі чи в школі, тому що авторитет дорослих є якимось бар’єром, тому діти намагаються позбутися нагляду і охоче проводять своє дозвілля на подвір’ї зі своїми ровесниками, катаючись на велосипедах, самокатах, санках, лізуть на дерева, відкриті люки, драбини. Тому необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поручні сходів, несправні велосипеди теж дуже небезпечні. Особливо небезпечними для дітей не огороджені ділянки де проводяться ремонті роботи. Часто діти падають з висоти – балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм.

   Профілактика травматизму

Принципи запобігання травматизму побутового різноманітні, але головною і надійною з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Інакше дитина може вирости боягузом й безініціативним, або на зло зробить все навпаки. Не можна залякувати дитину, буде правильніше коли ви час-від-часу будете розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку таять в собі необдумані вчинки, доводити помилковість порочних уявлень про героїзм. Допоможуть батьками в цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.

   У профілактиці дитячого травматизму велику роль відіграють працівники міських і районних санітарно-епідемічних станцій, житлових управлінь, сільських рад, міліції. Вони повинні здійснювати постійний нагляд за станом території житлових масивів, шкільних і дошкільних закладів, за дотриманням правил безпеки при проведенні ремонтних і будівельних робіт.

   Головними причинами є бездоглядність дітей на вулиці, коли ідуть до школи чи з неї, а також у години дозвілля, а призводять до цього незнання дітьми правил вуличного руху, порушення правил користування транспортом.

   Якщо дитина бачить що старші порушують правила вуличного руху, легковажно ставлять до рекомендації, той від дитини марно вимагати чогось іншого, бо дитина перш за все бере приклад з дорослих. Лише спільні зусилля батьків, учителів, вихователів працівників громадських організацій зможуть забезпечити позитивний ефект у боротьбі з транспортним травматизмом.

   Вчити правила вуличного руху діти повинні з переддошкільного віку, а також дошкільного, тобто в яслах, і дитячих садках. Заняття проводять вихователі і медичний персонал, звичайно в тісному контакті з батьками. Форми роботи можуть бути найрізноманітніші: прогулянки, екскурсії по місту, бесіди, ігри та інше. Під час прогулянок та екскурсій вихователь має звернути увагу дітей на інтенсивність вуличного руху і поведінки на вулиці. 

   Фізкультура і спорт є могутнім засобом зміцнення організму і фізичного розвитку дітей, але це тільки при вмілому і правильно організованому заняття спортом. Але на привеликий жаль, дитячих спортивних закладів поки що не достатня кількість і до того ж не всі батьки розуміють їх користь, вважаючи що дитина може займатися спортом і без тренера. Тому багато підлітків грають футбол, їздять на велосипедах без старших досвідчених товаришів. А обирають місця, не зовсім придатні. Тому при неорганізованому занятті спортом трапляється найбільше спортивних ушкоджень. Головну роль у запобіганні нещасних випадків на воді відіграють товариства рятування на воді та інші громадські організації, Вони відповідають за те, що щоб для купання дітей були відведені спеціально загороджені місця, але навіть у таких місцях діти повинні бути під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і встановлені попереджувальні знаки. 

Шановні батьки!

 Здоров'я - це найважливіше, що є в житті людини. Закликаємо вас зміцнювати та берегти його.

З настанням літньої спекотної погоди населення поспішає до водоймищ, озер, річок. Як приємно відпочити біля води, позагоряти, поплавати, попірнати... Але чи знайомі вам правила поведінки біля водоймищ?

          Вода є не тільки джерелом життя, здоров'я та задоволення, але й джерелом небезпеки для життя людини. Тому, знаходячись біля води, будь завжди максимально обережним. Пам’ятай, що на річці є течія, і дно річки може бути замуленим. Вода в озерах, ставках стояча, тобто більш забруднена, ніж у річках, і це може спричинити зараження при купанні. У морі на воді триматися легше, бо густина солоної води вища за густину прісної.

При організації відпочинку на воді дотримуйся наступних правил безпеки:

•    купання починай при температурі повітря +25 °С та температурі води +17-19 °С;

•    купайся тільки в спеціально відведених та обладнаних місцях;

•    якщо пляжу поблизу немає, вибирай чистий пологий берег, але попередньо з’ясуй, чи немає на дні корячок, гострих підводних каменів, коловоротів, ям тощо;

•    не купайся відразу після прийому їжі;

•    знаходься у воді не більше 10-15 хвилин, не доводь тіло до ознобу;

•    не плавай далеко від берега, не запливай за попереджувальні знаки;

•    не переривай купання частими виходами із води і не стій мокрим на вітрі;

•    потрапивши у сильну течію, не борись проти неї, а пливи за течією, наближаючись до берега;

•    не входь у воду занадто розігрітим: перепади температури можуть спричинити судоми;

•    при судомах не розгублюйся, намагайся утриматися на поверхні води і клич на допомогу;

•    потрапивши у вир, набери побільше повітря у легені, занурся у воду і сильним ривком у бік за течією виходь з виру і випливай на поверхню;

•    не лежи після купання на сонці, а відпочивай у затінку;

•    при виході із води розітри тіло долонями або рушником насухо і одягнись.

І. Попередження травматизму під час відпочинку 

 1.1. Не залишати дітей без нагляду.

 1.2. Перевірити обладнання дитячого майданчика, щоб запевнитися у відсутності чинників, що можуть спричинити травмування.

 1.3. Оглянути територію навколо будинку і перевірити наявність відкритих підвалів, каналізаційний люків, ям, електрощитів, недобудованих об'єктів, стоянок автотранспорту тощо.

 ІІ. Безпека дорожнього руху

1.                Виконувати правила дорожнього руху.

2.              Проаналізувати  місце проживання на предмет оцінки інтенсивності дорожнього руху.

3.              Дозволяти  старшим дітям самостійно переходити дорогу лише за повної відсутності руху.

ІІІ.     Безпека в лісі, біля водойми 

1.      Під час перебування на вулиці в літній день захищати голову дитини панамою.

2.     Регулювати перебування дитини під сонцем, щоб запобігти опікам шкіри.

3.     Дозувати перебування дитини у воді, щоб організм не переохолоджувався.

4.    Не залишати дитину без нагляду біля водойми.

5.     Не дозволяти купатись та стрибати у воду в неперевірених місцях.  

6.    Для купання обирати незасмічені з твердим дном, без водоростей та мулу місця.  

7.     Забороняти користуватись човном, плотом без супроводу дорослих.

8.    Не дозволяти запливати на глибину, використовуючи гумовий матрац чи іграшку.

9.    Не допускати пустощів на воді (лякати, утримувати одне одного під водою).

10.        Забороняти ходити до лісу буз супроводу дорослих.

11.Під час перебування у лісі разом із дітьми не збирати та не вживаите незнайомих грибів, ягід, рослин.

12.         Не розводити у лісі багаття під час посухи; в разі необхідності, розмістити його  на відкритому місці. Після використання ретельно загасити його та засипати землею.

13.         Для походу до лісу одяг дитини добирати таким чином, щоб оптимально захистити її від комах, кліщів та інших несподіванок.

Шановні батьки!

Будьте прикладом для дітей у виконанні правил безпечної поведінки. Аналіз причин травмування дітей свідчить, що більшість нещасних випадків була спровокована недбалістю дорослих. Враховуйте психологічні особливості дітей дошкільного віку: їхню цікавість, непосидючість, відсутність життєвого досвіду.

         Діти погано сприймаюсь заборони. Тому необхідно обґрунтовувати «не можна» в доступній для дитини формі.