Родинний виховний захід у початковій школі «Моя бабуся»

Рудь Людмила Дмитрівна, учитель початкових класів Зачепилівської ЗОШ І-ІІІ ступенів (сел. Зачепилівка, Харківська область)

 

Родинний виховний захід у початковій школі

«Моя бабуся»

Мета: Виховувати любов і повагу до старших членів родини – бабусь.

Формувати чуйність, доброту, милосердя, почуття добра, злагоди.

 Вчити дітей поважати життєвий досвід старших членів родини, прислухатися до їхніх порад, допомагати їм.

Відроджувати звичаї і обряди нашого народу, примножувати його традиції.

 

Свято проводиться в залі, який оформлений за зразком бабусиної світлиці.

На стінах:

А) виставка дитячих малюнків на тему «Моя бабуся»;

Б) народні приказки і прислів’я про бабусь;

В) на класній дошці, яка прикрашена вишитими рушниками, гарно написаний плакат з назвою свята.

 

Діти в українських костюмах звертаються до усіх присутніх у класі:

 

Хлопчик:   Добрий день вам, люди добрі!

Що сидять у нашій господі,

Раді з святом вас вітати,

Щастя і добра бажати.

 

Дівчинка:   Красиво і ніжно у нашій світлиці

Квіти на вікнах стоять чарівні.

Сьогодні у класі бабусине свято,

І хочеться всіх привітати мені.

 

Кланяються гостям, кладуть хліб і сіль на стіл і сідають разом зі всіма дітьми класу.

 

Діти співають пісню «Бабушке любимой» (Сл. и музика Є. Гомонової)

 

Бабушке любимой песенку поём,

Бабушку поздравим мы весенним днем.

Припев:

Хорошо, хорошо бабушка смеётся

Для того, для того песенка поётся.

 

Бабушке любимой песенку поём,

На бабушкин праздник солнышко зовём.

 

Припев:

Хорошо, хорошо солнышко  смеётся

Для того, для того песенка поётся.

 

Вчитель: Діти, сьогодні – особливе родинне свято. В гості до нас прийшли найулюбленіші для вас люди – бабусі. Вони – невтомні трудівниці, хранителі звичаїв та обрядів, цікаві казкарі.

 

Учень:     Добрий день, бабусю, дорога моя!

Це для тебе сонечко лагідно сія …

Ласкою повняться рученьки твої,

Я люблю твій голос – теплий, дорогий!

 

Учениця: Я до бабусі з любов’ю звертаюсь:

Бабцю, бабусю, бабуню моя!

І до бабусиних рук притуляюсь,

І відчуваю в них лагідність я!

 

Вчитель: Ось вслухайтесь, діти, у саме слово: бабуся, бабусенька, бабуня, бабусечка, бабця, бабусенька. Правда, які вони ніжні, красиві, лагідні, пестливі? А чому? Подумайте і скажіть. Адже ми з вами говорили про це, готуючись до свята.

 

Діти:

1. Тому, що бабуся прожила на світі удвічі більше за наших маму й тата.
2. Бачила у житті більше за наших маму і тата.
3. І ми удвічі дорожчі для неї, бо ми діти її дітей.
4. Бо ми – її онучата, дівчатка і хлоп’ятка.
5. Бо ми – її пташенятка, ластів’ятка, нехай іноді поросятка.

 

Учень: І коли це бабуся називала мене поросятком?

Учениця: Напевно тоді, коли ти був брудну лею.

 

Учень:    Згадав! Це було тоді, коли я

Заталапав чоботята.

І щоб сховатися від тата

До бабусі утікав.

А вона побурчить,

Поцілує та й мовчить.

Чи сюди, чи туди,

Чи то хліба, чи води,

Чи сорочку, чи штанята,

Все до бабці, не до тата.

Там безпечно від біди.

І щасливо той живе,

В кого бабця люба є:

Той біди вже не зазнає

Бо бабусенька скрізь дбає.

 

Учениця: А дбає про тебе тому, що ти її дитиночка – кровиночка. Правду кажуть у народі: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки».

Вчитель: Для вас, бабусеньки, ваші дорогі внучатка дарують ліричний танок «Будь со мною».

Діти (по черзі):   Ой яка ж бо ти, бабусю,

Дорога та мила

Того словечка сказати

Не моя ще сила…

 

Що те сонечко на небі,

В лузі квітка красна.

То бабуся в нашій хаті,

Добра вся та ясна.

 

Ясне сонце світить в небі,

Веселить та гріє, -

В рідній хаті при бабусі

Кожен з нас радіє.

 

Бо в неї ми про все довідаємося,

Всього навчимося!

Бо бабуся нас, внучат, чекає

Все розкаже, бо все вона час має.

 

Спасибі, бабусю, за все,

Що ти для нас зробили.

Та дуже вас просимо:

«Бережіть свої сили!»

 

Діти виконують пісню:«Пісенька про бабусю».

Скільки в бабусеньки

З нами турбот.

Варить бабуся нам

Добрий компот

Приспів:

Рідна, бабусенько,

Дорога моя!

Ти найкраща в світі,

Голубонько моя.

 

Треба і шапочки

Теплі зв’язать.

Казку веселу нам

Всім розказать.

Приспів.

 

Скільки в турботах її

Різних умінь.

Рідна бабусенько

Сядь, відпочинь!

Приспів.

 

Ми тобі пісеньку

Зараз почнем.

Дружно з бабусею

Всі ми живем.

Приспів.

 

Вчитель: Шановні бабусі! Готуючись до свята, діти писали твір на тему: «Моя бабуся». Я серцем відчула, що всі онуки люблять вас, пишаються вами і хочуть наслідувати вас.

Вислови з творів:

Бабуся! Чи є в світі найкраща людина? Ні! Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира! Скільки не доспала ночей, голублячи онучат! Але така ж непосидюча і моторна, якою була все життя.

Люблю за те, що вона вчить шанувати людське добро, не обманювати; люблю за ніжні руки, ласкаві очі, за лагідність, чуйність, за її добру вдачу, лагідну посмішку. Очі її завжди випромінюють спокій і тепло, щедра душа дарує радість і надію сподівань.

У бабусі – найчутливіше серце, воно ніколи не буває байдужим. У важку хвилину завжди прийде на допомогу, дасть мудру пораду.

І всі діти відзначають, що випікаєте смачні тістечка.

І дійсно - щасливий той,

В кого бабуся люба є.

Той біди вже не зазнає,

Бо бабусенька скрізь дбає!

Діти, які прислів’я ви знаєте про бабусю?

 

Діти відповідають на запитання вчителя:

1. Хто бабусю має, той потіху знає.
2. Там бабусині руки, де онуки.
3. Бабця скаже, як зав’яже.
4. Бабусине слівце – плідне деревце.

 

Вчитель: А з якою любов’ю ваші онучата зображали в малюнках своїх рідних бабусеньок!

(На дошці прикріплені малюнки)

Коли закінчиться свято, підійдете, розглянете портрети. Чи впізнаєте себе?

Дорогі бабусеньки! Ви – невтомні трудівниці. Ми знаємо, що в житті вам було не легко. Але кожна з вас старалася обрати свій шлях, свою професію, за якою і працювали. А ще є бабусі, що працюють і зараз на різних роботах. Своєю невтомною працею ви приносите користь нашій країні. А найбільше вдячні вам онуки за те, що доглядаєте їх, допомагаєте, оберігаєте, пригощаєте різними ласощами. Тож і просять вони: «Розкажіть, будь ласка, трішки про себе»

Учениця: Моя бабуся найкраще за всіх мережить та вишиває. Бабусенько, розкажіть нам про своє захоплення.

(Бабуся демонструє свої вироби і запрошує бажаючих навчитися ремесла).

Учень: Моя бабуся знає секрет випікання дуже смачного хліба. Люба бабусю, розкажіть нашим учням, хто вас навчив такий смачний хліб пекти.

(Бабуся розповідає про випікання хліба і пригощає ним всіх присутніх).

Учениця: Моя бабуся довгий час працює лікарем. Люба бабусенько, розкажіть нам про свою працю, чим вона цікава?

(Бабуся розповідає).

Учениця: А моя багато років працює бібліотекарем у нашому ліцеї. Рідненька моя розкажіть нам про ваше захоплення.

(Бабуся розповідає і запрошує дітей вчитися).

Вчитель: Шановні бабусі! Ви не часто отримували подяки, нагороди, подарунки за свою роботу. А сьогодні ваші онуки підготували для вас сюрприз.

(Діти вручають подарунки, цілують бабусь).

Учениця: Любі бабусі! Ми старанно готувалися до свята і підготували для вас пісні, вірші, щоб потішили вас і розвеселити.

Учениця: Без пісні не буває сонця,

Без сонця не буває цвіту.

Хто не заспіває про бабусю пісню,

Той сліпим блукатиме по світу.

 

Пісня про бабусю

 

Про бабусю пісеньку

Співати будем ми.

В ній мотив гарнесенький

І слова такі прості:

«Рідні наші милі,

Як же любимо ми вас!»

Добре, що бабусі є у нас.

 Приспів:

Про усіх бабусь заспіваємо,

Із жіночим днем привітаємо.

Побажаємо, щоб у щасті ви

Прожили не менше, як сто літ!

 

Все бабуся знає:

І про перший зубчик мій,

І про перше слово,

І як перший крок ступив!

Любимо бабусеньку

Всім серденьком своїм!

Весело з бабусею усім.

Приспів.

 

Діти:           Пісень багато знаємо,

Уміємо співать.

А нині про бабусеньку

Нам хочеться сказать!

 

Люба, добра бабцю,

Ми твої внучата,

Звертаємось до тебе,

Щоб щастя побажати.

 

Ой, нема миліше, нема веселіше,

Як бабці в гостині –

Медом нагодує,

Ще й поцілує личенько дитині.

 

Яблучок наріже, казочку розкаже,

Ще й лялечку справить.

Бабуся радіє, сама молодіє,

Коли внуків бавить.

 

Коли я встаю раненько,

Жде сніданочок смачненький.

Мене бабця доглядає,

Гарні пісеньки співає.

 

Рукавички вона в’яже,

Мені казочку розкаже.

Бабця мене дуже любить

Поцілує, приголубить

 

Хоч твоє волосся

Густо посріблилось,

Ти для нас, маленьких,

Другом залишилась.

 

Ти нас батькові й матусі

Помагаєш вчити:

Як вирости чесним,

По правді жити.

 

Ми твої слова розважні

Пам’ятати будем,

І в життя твою науку

Понесемо всюди.

 

Хай тебе в своїй опіці

Бог не опускає,

Хай тобі тривке здоров’я

Й силу посилає.

 

А до того ж, наша бабцю,

Хай ще на додаток,

Гордість дасть тобі й утіху

За нас, за внучаток.

 

Моя бабуся – люба, гарна й мила,

Вона найкраща від усіх людей,

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас – дітей.

 

Діти виконують пісню про бабусю:

 

Ми сьогодні пісню заспіваєм знов

Про свою бабусю і її любов

Приспів:

Ти найкраща в світі квіточка моя

І тобі так личить усмішка твоя.

 

Пиріжки духмяні, тістечка чудові –

Все нам приготуєш, щоб росли здорові.

Приспів.

 

У твоїм волоссі повно сивини,

Може в цьому частка нашої вини.

Приспів.

 

Ми свою бабусю ніжно обіймаєм,

Від внучат щасливих добрих літ бажаєм.

Приспів.

Учениця: Рідні бабусеньки, у вас так багато справ, усе ви встигаєте зробити. Де у вас і сила береться? То ж питає Богдан у Віталика:

- Хто у вашій сім’ї найдужчий?

- Бабуся.

- Чому?

- Тому, що за всіх працює.

 

Гумореска «Хитрий онук», Іван Калениченко:

До бабусі у село

Онучок приїхав.

Їй - мов сонце розцвіло,

Є старій потіха.

Водить тут його і там,

Все щоб показати…

Хочеш, каченятко дам?..

Можеш вибирати!

- Ні! Нехай у вас росте, -

Вставив той в балачку,

- А під осінь віддасте

Вже готову качку.

І додав він до цих слів:

- Можу й всі забрати.

Ви, ж, бабусю, без зубів –

Чим же їх жувати?

 

Сніданок

Віталик прийшов до Дмитрика й каже:

- А ми з Петриком приготували своїй бабусі сніданок.

- І що ж ви зварили?

- Перловий суп.

- І як? Їла бабуся?

- Та трохи з’їла, тоді поклала ложку й запитала:

«Ви, хлопці, всю сіль, що була в пачці, висипали в суп, чи трохи залишили?»

 

Інна Кульська «Лікувальні сеанси»

Сьогодні вранці Мусі

Закололо в усі.

Зітхає бабця Мусина:

Полікувати мусимо…

Ось восьма на годиннику,

Ходім у поліклініку.

Вмить Муся одягла берет:

Не кваптеся, бабусю,

Ушний я знаю кабінет

Сама туди звернуся.

Вже полудень минає,

Ще хворої немає.

Собі бабуся докоря,

Йде зустрічати хвору,

А «хвора» із кіно «Зоря»

Виходить на ту пору!

Бабуся внучці:

Ну діла!

От як ти в лікаря була!

А внучка бабі радо:

Це лікарська порада!

Ушник звелів сеансів п’ять

Для вуха хворого прийнять,

А тут ще тільки два було –

І як рукою біль зняло.

 

Не тоді заспівала

Повернулася Маринка із школи додому. А бабуся і питає:

- Онучко, як твої справи у школі?

- Добре, бабусенько! Є і 11 і 12.

- Яка ж ти в мене молодчина!

- Бабусенько, і двієчка у мене сьогодні з’явилася.

- А з якого предмету?

- З музики.

- Ти ж так гарно співаєш.

- Але ж заспівала я на уроці математики.

 

Учениця: А ось ще смішинки з’явилися до вас у гості.

 

Найважча робота

Андрійко вийшов на вулицю з новеньким футбольним м’ячем.

- Ух ти! Де взяв?

- Бабуся купила.

- Довго клянчив?

- Пхе! Я заробив його… Учора вдома найважчу роботу виконував.

- Мабуть дрова рубав?

- Ні.

- Воду носив?

- Теж ні!

- Город полов?

- Та ні…Ні!

- Ну що ж тоді?

- Я цілий день бабусю слухався!

 

 

Дві куми

Скільки буду я казати,

Скільки дорікати?

Скільки будуть твої кури

Мій буряк з’їдати?

 

- Ти мене не допікай

Бо люди сміються.

Я ж не суперечу,

Що твої кури у мене несуться!

 

****

Ось послухайте мене, Христе,

Бачила я вчора

Дядька з 3-ма головами,

Де ото комора!

Чи ти в умі своїм, Катре,

Отаке казати!

Як же може один дядько

Три голови мати?

Три. Так, так, Христино.

Ти не віриш, бачу:

Вкрав телячих дві в коморі,

Ще й одну свинячу.

 

Учень: Свою бабусю знаю я з  давніх-давніх пір,

Її обличчя любе, її ласкавий зір.

Замислиться бабуся, зажуриться на мить,

І знов, дивись, сміється, ласкаво гомонить.

Та над усе найбільше сподобались мені

Її ласкаві руки, умілі та міцні.

Оцій руці хорошій робота не важка,

Бо в’яже, варить, пише бабусина рука.

Буває, щось пошиє, ви скажете: краса.

Вона робити вміє ну просто чудеса.

І я в бабусі руки цілую залюбки,

Вони немов співають, розказують казки.

 

Дівчинка: Я своїй бабусі пісню заспіваю,

Вона для мене сонечко й краса,

Подібної до неї я не знаю,

Коли б зшукав всю землю й небеса.

 

Хлопчик: Для вас усе -

І душа, і слово, і пісня.

Для вас усе –

Що в нашім серці є.

Хай наша пісня в вашім серці квітне

І отаких чудовий настрій додає!

 

(Ансамбль дівчаток виконує пісню «Бабусі», сл. І. Шаферана, муз. Птичкіна).

 

В нас сім’я маленька, дружна й веселенька,

Бо керує нами справжня голова,

Що про всіх нас дбає, всіх оберігає

І для всіх знаходить теплії слова.

Приспів:

Бабця –бабуся –ти моя рідненька,

Бабця-бабуся – дорога моя,

Бабця-бабуся  - ти для всіх нас ненька,

Зігріває серденько доброта твоя.

 

Варенички з сиром дідові готує,

Найгарнішу блузку мамі вишива,

Наукову працю таткові друкує,

А мені гарненьку пісеньку співа.

Приспів.

 

І такі бабусі є у кожній хаті.

Тож давайте всіх до купочки зберем.

І влаштуєм бабцям найпишніше свято,

Бо без них, повірте, всі ми пропадем!

Приспів.

 

Учень: Ой, яке чудове свято

Побажань у нас багато.

Дорогі наші бабусі,

Прийміть від нас

Смішинки-веселинки

 

Павло Глазовий «Учення – світ»

Зубрить дід англійську мову,

Хоч йому вже близько ста.

З словником казки дитячі

Помалесеньку чита.

Пліз, гет май шюз мендід, бабо!

Раз повів він мудру річ.

Баба злиться:

- Що це значить?

- Постав валянки у піч.

Вранці баба діда будить:

- Гей-окей! Шур лей-мурлів!

Дід питає: - Що це значить?

- Правий валянок згорів…

 

Порушення

Лейтенант бабусю лає:

- Сорому не маєте!

Ви чого ото з трамвая

На ходу стрибаєте?

А бабуся з переляку, як дитя, захлипала:

- Та хіба ж то я стрибала?

Я, синочку, випала.

 

Дід з онуком

Дід з онуком сіли обідати.

Тільки дід ложку до рота підніс, як онук питає:

- Діду!

- Мовчи, каже дід. Під час їжі розмовляти не можна.

Пообідали, дід і каже:

- Що ти мені хотів сказати?

- А те, що у вашій ложці з супом муха плавала.

 

Хто кричав

Йшов з лікарні Гнат селом,

А дружки й спитали:

- Що, брат, боляче було,

Коли зуба рвали?

- Ні, - хлопчина їм сказав,

- Не дуже боліло…

- А чого ж ти так горлав

В лікаря щосили?

- Та то ж лікар заволав,

Бо я став брикатися,

Йому щипці поламав

І …вкусив за пальця!

 

Зійшло й очі витріщило

Замістила бабуся тісто та й поставила на піч, щоб підійшло.

А на печі гралися кошенятка. От одне плюх, та й упало в тісто.

Бабуся попросила Миколку:

- Піди, онучок, подивися, чи зійшло тісто?

А Миколка, глянувши на тісто, гукнув:

- Бабусю, ідіть сюди скоріше, тісто зійшло, аж очі витріщило!

 

Зробив висновок

- Мамо, в тебе вже кілька сивих волосинок.

- Батьки завжди сивіють, коли діти їх не слухають.

- Тепер розумію, чому бабуся зовсім сива.

 

Вчитель: Кожна бабуся особлива та любима своїми онуками. Погляньте, як сивина вибілила коси наших бабусь. Пам’ятайте, що кожна сива волосинка говорить про те, що не завжди слухались бабусь діти і онуки. І боліло серце за вас, за ваших тат і мам.

Вартий пошани сивий волос

І старий тихенький голос.

До тих зморшок придивіться,

Станьте ближче й поклоніться.

 

Дівчинка: Дай, бабусю, поцілую сивину твого волосся,

Теплим диханням зігрію снігом вибілені коси.

Може, і на них розтане лоскотливий іній срібний,

Мов химерні візерунки на замерзлій з ночі шибі.

 

Хлопчик: Багато в бабусі турбот – не злічить!

Одній всю роботу нелегко зробить.

І хочеться вам, друзі,

Таке усім сказать:

Ми будемо бабусі завжди допомагать.

 

Вчитель: Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу подякувати за добро, яке ви зробили для дітей, онуків, правнуків. Ніжні і щирі слова вам говорили онуки зараз я надаю слово вашим дітям.

 

Тато учениці класу:  Милі наші бабусі!

Ми вам шану складаєм.

І признатися мусим,

Що без вас нас немає.

Ви нас, рідні зростили,

Нам життя дарували

І безмежно любили,

Від біди захищали.

Тож сьогодні я хочу

Вам «спасибі » сказати

За недоспані ночі,

На тривогі багаті,

За натружені  руки,

Що не знають утоми,

За хвилини розлуки,

Як не ладиться в домі.

Ви завжди у роботі,

На вас кинуті діти,

Повсякденні турботи,

Немає часу й хворіти.

Густі зморшки покрили

Ваше добре лице.

І все менше в вас сили –

Пам’ятати б про це!

Ми вас любимо щиро,

Люблять вас і онуки.

Всім здоров’я вам, миру,

І цілуємо руки.

 

Вчитель: А зараз школярі для вас виконають пісню «Мамина коса».

 

Ой чого калина квіти похилила:

Чи багато цвіту, чи важка роса.

Ой чого ж так рано мам посивіла,

А була ж у неї золота коса.

 

Мамине безсоння, мамині тривоги

Простелила доля у незнану даль.

За ворота вийде, стане край дороги

В коси заплітає сивини печаль.

 

Стеляться тумани долами лугами,

Стеляться тумани на глибокі сни.

Гей, дорога дальня, повертай до мами,

Буде в її косах менше сивини.

 

Вчитель: Ваші бабусі розумні, трудолюбиві, чуйні, лагідні. А ще вони вміють дуже гарно співати. Ось послухайте пісні, які виконують для вас ваші бабусі.

(Бабусі виконують пісні).

 

До образу Божої Матері підходить дівчинка у білому платтячку із свічкою в руках і говорить: Богородице – Мати!

О, Пречистая Діво!

Тобі дяку складати

Я берусь несміло.

Я молюсь до тебе

За татуся і неньку,

Зачинательку роду,

За бабусю рідненьку,

Даруй, Матінко Божа,

Їй життя довге й миле,

Кожна днина пригожа

Додає їй хай сили!

Хай ніколи бабуся

Наша горя не знає,

Поможи їй, молюся,

Преподобна, благаю!

Любов наша до неї

Завжди світла й чиста,

Молю серцем, душею,

Будь же з нею, Пречиста!

 

Учениця: Дорогі наші бабусі!

Ми бажаєм вам сто років жити

Без горя, сліз і без журби!

Хай з вами буде щастя і здоров’я

На многії літа, назавжди.

Хай в житті вам радість буде,

Процвітайте, як той цвіт.

Дай же, Боже, любим бабцям,

Многих, добрих, щасних літ.

 

(Всі учасники свята співають пісню «Многая літа»)

 

Многая літа, многая літа,

Многая літа, многая літа,

Во здравіє, во спасєние соправди господи,

Многая літа,

Во здравіє, во спасєніє

Соправди господи

Многая літа.

 

З вітальним словом до бабусь і словами вдячності до вчителя і дітей звертається настоятель Свято-Архангело-Михайлівського храму.

 

Учень: Любі наші бабусі,

В цей святковий для вас час

Ваші ріднії онуки

Від душі вітають вас.

 

Учениця: Ми усі бажаєм вам,

Нашим милим бабусям:

Сонця, радості і щастя

Хай удача буде вам.

 

Учень: І спасибі вам за те,

Що для нас знайшли ви час,

А тепер ми дружно скажем:

 

Всі учні (разом): «До побачення! Вже час».