Роль латинської мови

Роль латинської мови у розвитку професійної мови медицини. Презентація з латинської мови​ студентки першого курсу 3-Б групи ​Медичного  факультету №1​ Цабак І. П. Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова. Кафедра іноземних мов з курсом латинської мовита медичної термінологіїВінниця - 2022

План. ВступІсторія латинської мови. Латинь і медицина. Висновки. Список використаної літератури

ВступІсторична роль латинської мови як міжнародної мови науки і художньої літератури істотно відрізняє її від численних штучних мов, які пропонувалися для міжнародного спілкування, - як від тих, котрі одержали хоча б обмежене поширення, так і від незрівнянно більшої їхньої частини, що залишилася мертвонародженими проектами. Будучи державною мовою багатоплемінної Римської імперії, яка займала до III в. н.е. величезну територію навколо Середземн моря, латинська мова виявилася єдиною у її західній частині мовою культури. Це своє значення вона зберігла і після падіння Західної Римської імперії в V ст. під натиском варварських племен. Аж до XII - XIII ст.ст. латинська мова залишалася єдиною літературною мовою, знаряддям художньої творчості і наукової думки, але насамперед - мовою католицької релігії, що складала основу середньовічної ідеології.

Вступ. В усному мовленні численних романізованих племен латинська мова змінилася настільки, що вже в III - IV ст.ст. вона перетворилася в ряд локальних діалектів, які у своїй сукупності носять назву вульгарної латині. Надалі ці діалекти поклали початок сучасним романським мовам. Письмова латинська мова при всій розмаїтості областей, у яких він застосовувався, не втрачає своєї єдності: володіння нею відкривало для його носіїв можливість взаємного живого спілкування як у романізованих країнах, так і за їхніми межами. Укладачі чудової хрестоматії середньовічної латинської літератури пишуть: "Латинська мова не була мертвою мовою, і латинська література не була мертвою літературою. Латинською не тільки писали, але і говорили: це була розмовна мова, яка поєднувала нечисленних освічених людей того часу. Таким чином, латинська мова протягом багатьох століть до епохи Відродження бездоганно виконував функції міжнародної мови, і притім не тільки в науці, але й у поезії.

Історія латинської мови. Латинська мова — мова італійської групи індоєвропейської сім'ї мов. Розвивалась на основі мови стародавнього племені латинів, що населяли область Лацій у середній частині Італії з центром ( з VIII століття до нашої ери) у Римі. З піднесенням Риму розповсюдилась по всій Італії, потім у значній частині Римської імперії. Початок латинській мові дало плем'я латинів (Latini), що населяло невелику область центральної Італії Лаціум (Latium). Латини заклали Рим., який згодом ставши столицею величезної Римської імперії, де панівною була латинська мова. Під впливом високої культури стародавньої Греції (підкорений у II столітті до н.е.) римляни створили свою яскраву і багату культуру. Поряд з іменами великих грецьких мислителів, поетів, митців – Демокріта, Арістотеля, Гіпократа, Асхіла, Арістофана, Фідія - по праву стояти імена й чільних представників римської культури – Лукреція, Вергілія, Горація, Ціцерона та ін.

Історія латинської мови. У розвитку літературної латинської мови є такі періоди:І. Період до класичної латині (ІІІ — початок І століть до н.е. ) . До цього періоду відносяться праці на латинській мові по науковим та медичних питанням, наприклад праця Катона “De re rustica” ( “Про сільське господарство” ), у якому зустрічається багато слів медичного характеру, взятих з розмовної мови. II. Класичний період ( І століття до н.е. ), мова якого відома нам дуже добрі. У цей період літературна латинська мова досягає досконалості у творах видатних письменників, філософів, вчених та поетів ( Цицерона," Цезаря, Лукреція, Катулла, Горація, Вергілія, Овідія та ін.). Особливо треба зауважити працю великого матеріаліста давнини Лукреція, “de rerum natura” . III. Після класична латинь епохи Імперії ( I та II століття н.е. ) . Велике різноманіття наукової літератури . Найбільш відомими творами цього години є твір Авла Корнелія Цельса ( I століття н.є. ) “ Про медицину ”

Латинь і медицина. Медична термінологія як система являє собою комплекс взаємопов'язаних термінологій і різниться за трьома напрямками: 1. Анатомічна термінологія. Вона є невід’ємною частиною медичної освіти, бо всі анатомічні терміни вивчаються латинською мовою. 2. Клінічна термінологія. Це термінологія, що використовується в клінічній практиці. Більшість клінічних термінів являють собою складні слова, утворені зі словотворчих елементів. Загальна кількість клінічних терміноелементів – понад 1500, проте вони володіють різним ступенем частотності. Кількість найбільш активних терміноелементів становить близько 600. Ядро клінічної термінології становлять 150 терміноелементів, з яких утворена основна частина медичного словника. 3. Фармацевтична термінологія. Вона також використовує в основному грецькі і латинські слова або їх частини, з яких складаються нові терміни і назви. Згодом лікарі та інші медичні працівники у професійному спілкуванні перейшли на національні мови, однак домінування належить греко-латинським елементам, словами і словосполученням, у першу чергу завдяки їх універсальному національного характеру, тому назви хвороб, діагностик і лікувань впізнаються на будь-якій мові.

Латинь і медицина. Латина в наш час використовується як міжнародна наукова мова у низці медикобіологічних дисциплін і номенклатур, що вивчають і використовують лікарі і медичні працівники з усього світу. Тому є абсолютно очевидним необхідність володіння будь-яким фахівцем, що працює в галузі медицини, принципи словотворення і розуміння латинської медичної термінології. В анатомії, гістології, мікробіології, патологічної анатомії, клінічних дисциплінах, а також у фармакології ця традиція номінації ніколи не переривалася і триває в наш час. Але не тільки в медицині латинські слова зберегли свою функцію міжнародного засобу для термінології та номінації. Латинськими латинізованими грецькими словами і елементами слів користуються всі мови у всіх сферах життя – від побутових назв «Bon. Aqua» та «автомат» до вузьконаукових термінів «томограф», «синхрофазотрон». Збірник наукових праць Дон. НАБА № 4. Том 2 – 2017 (10) 44 Висновки. На наш погляд, у зв’язку з безперервним науковим прогресом і розвитком медичних технологій (поява нових лікарських засобів, діагностика нових захворювань, розробка медичного та діагностичного обладнання), латинська мова буде існувати і розвиватися, маючи таке ж значення, як і раніше.

Крилаті вислови Invia est in medicina via sine lingua latina – шлях у медицині без латинської мови непрохідний. Веnе dignoscitur, bene curatur – добре розпізнається, добре лікується. Цей принцип класичної медицини витримав іспит часом і протягом тисячоріч залишився непохитним, незважаючи на зусилля знахарів і шаманствующих адептів нетрадиційного лікування. Contraria contrariіs curantur – протилежне виліковується протилежним. Один із принципів класичної аллопатии. Similia similibus curantur – подібне виліковується подібним. Основна парадигма гомеопатії. Contra spem spero – без надії сподіваюся. Основний девіз лікаря-професіонала, зобов'язаного робити допомога в ситуації, що представляється безнадійної. Проходження цьому девізу особливо актуально в наш час, коли обговорюється питання про допустимість і гуманність эвтаназии.

Крилаті вислови Est medicina triplex: servare, cavere, mederi – у медицини три задачі: оберігати, попереджати, лікувати. Hygiena amica valetudinis – гігієна -подруга здоров'я. З характерної для латині лаконічністю представлений основний принцип профілактичної медицини. Locus minoris resistentiae – місце найменшого опору. У медицині – це мішень, що найчастіше уражається при визначеній патології (шийку стегна при травмі, судини серця, головного мозку, нижніх кінцівок при атеросклерозі). Primum nоn nocere – насамперед не шкодити. Принцип, якому випливає кожен лікар, зіставляючи передбачуваний ефект лікування з можливим ризиком ускладнень. Quantum satis – скільки потрібно. У рецептах указується скорочено – q.s., тобто стільки, скільки досить, потрібна кількість.

Висновки1. Хоча латинська мова втратила те значення міжнародної мови вчених будь-якої спеціальності, що належало йому ще в XVIII в., у ряді наукових областей його позиції залишаються непорушними і в даний час. Насамперед це мова висхідної до Линнею природничонаукової систематики, а також анатомічної, медичної і фармакологічної номенклатури. Разом з тим, латинська і латинізована грецька лексика служить основним джерелом поповнення безупинно і прогресивно зростаючої термінології у всіх областях науки і техніки. 2. Латинська мова - це основна мова європейської культури від античності до нового часу, і без нього неможливо самостійне збагнення найважливіших фактів цієї культури по першоджерелах, а отже, і ніяке справді історичне утворення. 3. Медична освіта 21 ст. немислима без знання основ розгалуженої й постійно створюваної термінології. Латинські найменування лікарських засобів вживаються як офіційні в багатьох національних фармакопеях, у Міжнародній фармакопеї (Рhагmасороеа Іnternationalis) і виданнях Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВОЗ). Отже, метою вивчення латинської мови в сучасних медичних закладах освіти є підготовка спеціалістів, здатних свідомо й грамотно вживати фармацевтичну та клінічну латинську термінологію на практиці.

Список використаної літератури. Чернявский М. Н Латинська мова й основи термінології / Чернявский М. Н підручник - М.: Медицина, 2000. – 336 с. Тронский І. М., Нариси з історії латинської мови / Тронский И. М - М.: Молода гвардія, 1993. Історична граматика латинської мови / Під ред. А. К. Владимирова. – М.: Наука, 1990. Соболевський С. И. Граматика латинської мови./ Соболевський С. И. - М.: Освіта, 1998.- 264с. Латинська мова для студентів мед. вузів / Під ред. М. Шипайло. – К., 1999. Шевченко Е. М. Латинська мова й основи мед.термінології. - К. 1992.