Романське мистецтво. Особливості розвитку архітектури, скульптури, живопису, декоративного, музичного мистецтва, театрального мистецтва романського стилю

Романське мистецтво. Особливості розитку архітектури, скульптури, живопису, декоративного, музичного мистецтва, театрального мистецтва романського стилю 8 М7

Романське мистецтво. Романський стиль у живописі та скульптурі за своїми художніми ознаками — мистецтво доволі умовне, схематичне. Для романської композиції характерні простір, позбавлений глибини, різномасштабні фігури, яскраві кольори. Монументальна скульптура і настінний живопис розвивалися разом з архітектурою та підпорядковувалися інтересам церкви (символічний характер зображень). Сюжети з Євангелій та Біблії займали головне місце в скульптурі й живописі. Книжкова мініатюра відзначалася високим рівнем виконання й декоративністю; особливу роль тут відігравали орнаменти та стилізовані зображення фантастичних істот і птахів.

МОНУМЕНТАЛЬНИЙ ЖИВОПИСДля романського стилю в живописі характерні строго симетричні композиції, чіткий контурний рисунок, площинність зображень, порушення пропорційності фігур, неприродність поз, яскраві кольори та виразність зображень. Період розквіту романського живопису у Франції припадає на кінець XI — початок XII ст. Найкращим його зразком є розпис монастирської церкви Сен-Савен-сюр-Ґартан в Пуату. Всі внутрішні поверхні якого вкриті фресками. Зображення розташовані довгими смугами в два яруси. Сюжети розписів різноманітні: сцени зі Старого та Нового Завітів і поряд — епізоди з байок Езопа. У цих фресках виразно проявилися всі характерні риси романського стилю.

За кольором фону пам’ятки живопису Франції відносять до двох шкіл: «школи синіх фонів» з центром у відомому бурґундському монастирі Клюні, і «школи світлових фонів», прикладом якої є фрески з церкви Сен-Савен. Розгляньте ілюстрації. Порівняйте зображені фрески, що належать до різних шкіл французького живопису. Назвіть спільні та відмінні риси. Фреска «Христос у славі». XII ст. Монастирська капела в Берзе-ла-Віль поблизу абатства КлюніФреска «Жертвопринесення Каїна та Авеля». ХІ-ХІІ ст. Церква Сен-Савен-сюр-Ґартан

Чимало пам’яток романського живопису збереглося в Іспанії. Розписи іспанських соборів мають ряд спільних особливостей: насичені фарби, образи суворо канонізовані. Поширеним був також живопис на дереві, який зумовив створення вівтарних зображень Марії та Христа. Унікальні місцеві особливості мав фресковий живопис романської доби в Каталонії. Фрагмент фрески з церкви в Таулі. 1123 р.

У композиціях каталонських майстрів поєднані геометричні орнаменти античного та візантійського стилів, а образи святих вирізняються індивідуальністю. Фрагменти каталонських фресок були знайдені в малих сакральних спорудах у Піренеях. У 1920-ті роки їх обережно зняли зі стін і перенесли в Національний музей мистецтва Каталонії у Барселоні.

На романському живописі Італії відчутно позначився вплив візантійського мистецтва. Це особливо помітно в мозаїчних циклах собору в Чефалу, над якими працювали візантійські майстри. Центральною фігурою собору є зображення Христа Пантократора. Пальці правої руки Спасителя складені для благословіння, а в лівій Він тримає розкрите Євангеліє. Печаль у Його очах, відкритість обіймів і навіть два окремі локони, що спадають на чоло, говорять про Його співчуття і милосердя. Мозаїка «Христос Пантократор». XII ст. Собор Чефалу. Сицилія

КНИЖКОВА МІНІАТЮРАРоманський живопис широко представлений книжковою мініатюрою. Найбільша кількість рукописів, збережених до наших днів, була створена в монастирях Південної Франції та Баварії (Німеччина). Мініатюри цього періоду переважно виконані в дусі народних традицій і вирізняються яскравими насиченими кольорами та високою майстерністю митців. Основні орнаментальні мотиви — геометричні фігури (коло, квадрат, меандр) та рослинні форми (стилізоване листя аканта, квіткові розетки). У рослинні й геометричні орнаменти органічно вплетені зооморфні мотиви. Мініатюра «Св. євангеліст Іоанн». Євангеліє абата Ведрикуса. Бл. 1147 р. Франція

СКУЛЬПТУРА«Страшний суд». Рельєф над головним входом у собор Сен-Лазар. XII ст. Отен, Франція. Для романської монументальної пластики характерні гігантські рельєфні композиції над порталами храмів. Фігури в таких композиціях мали різні масштаби: найбільша — фігура Христа, трохи менші — ангелів і апостолів, найменші — простих смертних. Сюжетами найчастіше були грізні пророцтва Апокаліпсису і Страшного суду, що демонструють богословську схему ієрархічної структури світу: центр композиції — величезна фігура Христа; у верхній частині — небо, у нижній — грішна земля; праворуч від Христа розташовані рай і праведники, ліворуч — засуджені на вічні муки грішники, чорти й пекло.

«Зішестя Святого Духа». Рельєф над головним входом у церкву Сен-Мадлен. Фрагмент. XII ст. Везле, Франція«Лев, який роздирає людину». Деталь оздоблення вікна Вормського собору. XII ст. Німеччина. Більшість скульптурних шедеврів романського стилю збереглися у Франції (церкви Сен-Лазар в Отені й Сен-Мадлен у Везле), Німеччині (собори в Бамберзі та Вормсі) й Італії (храми в Мілані, Вероні, Павії).

Розгляньте ілюстрації. Порівняйте зображені капітелі колон романських соборів з капітелями візантійських та античних храмів. Капітель «Викрадення Ганімеда». XII ст. Церква Сен-Мадлен. Везле, Франція. Капітель «Будівництво Ноєвого ковчега». XII ст. Церква Сен-Мадлен. Везле, Франція. Капітель «Адам і Єва». XII ст. Музей Клюні. Париж

У скульптурних творах романського стилю з’являються зображення тварин. Найчастіше — це образи фантастичних чудовиськ, що уособлюють зло й химерно переплітаються з образами святих на стінах християнських храмів. Декор апсиди кафедрального собору в П’яченці. ХII-ХІII ст. Італія

ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВОРоманська епоха стала періодом розквіту різних галузей декоративно-прикладного мистецтва: литва, карбування, різьблення по кості, художньої емалі, ткацтва, килимарства, ювелірного мистецтва. У всіх цих видах художньої творчості майстри використовували геометричні, рослинні або зооморфні орнаменти, зображували побутові сцени, фольклорні чи біблійні сюжети. Релікварій для шматочків істинного хреста. Бл. 1156-1158 рр. Золото, емаль. Мозан, Бельгія. Гобелен «Створення світу». Фрагмент. Бл. 1100 р. Музей кафедрального собору в Жироні. Іспанія

МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВОВід часів утвердження християнства у варварські королівства починає проникати римсько-візантійська культура з її зразками культової музики. У романську епоху було започатковано новий вид виконання духовної музики — григоріанський спів. Григоріанський спів, або григоріанський хорал — традиційний спів католицької церкви, що виконувався чоловічим хором в унісон. Григоріанський спів був канонізований реформатором церковної музики папою Григорієм І Великим у 590—604 роках. Папа вірив, що коли тисячі вірян одночасно звертаються до Бога однією мовою (латиною) і мовою однієї музики (меси), то Господь обов’язково їх почує, допоможе звільнитися від гріхів, отримати прощення та спасіння.«Папа Григорій Великий і Дух Святий». 990-1000 рр. Різьба по кістці. Історичний музей у Відні. Австріяhttps://www.youtube.com/watch?v=kb. X1t. Di. XY10&t=151s. Послухайте “Велика органна меса Ф. Гайдн

ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВОУ державах Західної Європи в романську добу був занепад класичного театру й піднесення інших видів театрального мистецтва: театр пантоміми (мімів), театр мімансу, мандрівний театр жонглерів. До складу театру пантоміми входили хористи, оркестрова група та кілька акторів-мімів. Актори пластичними рухами відтворювали текст п’єси, який виконував хор під музичний супровід. У X—XI ст. в країнах Західної Європи (особливо в Іспанії та Франції) набув популярності театр мімансу — видовище спотворених дітей, яких показували публіці за великі гроші. Міманс поступово витіснив театр жонглерів — у Франції так називали всіх мандрівних комедіантів і музикантів.«Жонглери». Мініатюра. XII ст. Франція

РОМАНСЬКИЙ СТИЛЬ У МОДІСтиль одягу романського періоду виник на основі традицій античності, Візантійської імперії та варварських племен, які населяли Європу раніше. Основою вбрання були туніки. Чоловічий одяг складався зі спідньої та верхньої тунік до колін. Верхню туніку шили з дорогої матерії, без рукавів та з прямим горловим вирізом. Крім того, в холодну пору року носили хутряні жилетки, плащі. Жіночі туніки були довжиною до підлоги і мали трапецієподібну форму. Жіноча мода вимагала одягати кілька туалетів один на інший. Одяг для знаті виготовляли з дорогих тканин із прикрашеною золотими пластинками чи дорогоцінним камінням; для простолюдинів — з грубого, домотканого льону або вовни темних тонів. Вбрання французького арбалетника. XII ст. Одяг знатної жінки. XII ст.