Рослини-рекордсмени: унікальні рослини книги Гіннеса

Рослини-рекордсмени: унікальні рослини книги Гіннеса

Рослинний світ природи надзвичайно різноманітний. Серед рослин можемо знайти рекордсменів за розміром або отруйністю, користю або ступенем небезпеки. Ось деякі унікальні рослини книги Гіннеса.

Насіння висушуються і вживаються в їжу у смаженому вигляді. Страва з Вікторії називається «водяна кукурудза», тому що її смак схожий на смак кукурудзи. Також в їжу використовується сушений корінь латаття, з якого роблять борошно для випічки. Вікторія амазонська занесена до книги рекордів Гіннеса як найбільше латаття на планеті. Таке незвичайне ім’я водна лілія отримала в 1837 році на честь молодої англійської королеви Вікторії, яка того ж року зійшла на трон. Зростає Вікторія тільки в річці Амазонка і Гаяна в Південній Америці. Латаття дуже сприйнятливе до кількості світла і температури повітря, тому в домашніх умовах практично не вирощується. Цікавою особливістю Вікторії є наявність у неї захисту від травоїдних риб, який має вигляд шипів, що вкривають зовнішню сторону листа. Тривалість життя латаття – близько 5 років. Листя зеленого кольору, має загнуті до верху краї з отворами, через які витікає зайва вода. Цвіте латаття протягом трьох днів один раз на рік. Цвітіння відбувається вночі. З першими променями сонця пелюстки квітки стискаються, і вона занурюється під воду. Протягом періоду цвітіння квітка змінює своє забарвлення з білого до фіолетового. Після занурення під воду вона більше не піднімається. Квіти великі, ростуть по одному, мають в собі багато подовжених пелюсток, окружністю квітка досягає близько 30 см і випромінює приємний ніжний запах. Після закінчення цвітіння й занурення під воду з квітки формується плід, в якому дозріває насіння. Доведено, що латаття може витримати близько 50 кілограмів ваги на своєму листі. Секрет її в тому, що із зовнішнього боку лист має ребра жорсткості, прикріплені до центрального черешка. Довжина черешка залежить від глибини річки. Ребра складаються з товстих жил, з'єднаних між собою більш тонкими перегородками. Окружність листа сягає 2-х метрів. Вікторія іноді використовується місцевими жителями як човен.

Жива огорожа – хмарочос. Найбільша жива огорожа у світі зростає в селі Мейклоур, а Шотландії. Її висота становить 36 метрів, довжина – 530 м. Підстригають таку огорожу раз на 10 років. Рослина, з якого зробили це диво – бук європейський. Це листопадне дерево відноситься до сімейства Букові. Відрізняється наявністю цінної деревини й горіхоподібними плодами, які застосовують в їжу. Тривалість життя таких дерев становить понад 500 років. Поодинокі дерева бука європейського є природними пам'ятками з великою історією у багатьох містах. Вирощується в ботанічних садах, заповідних зонах. Виростає у висоту до 50 метрів. Часто зустрічається в змішаних лісах України та Західної Європи. Є тіньовитривалою рослиною, невибагливою у вирощуванні. Має гладку сіру кору стовбура та червону кору гілок. Листя еліпсоподібне з хвилястими краями довжиною до 10 см, восени стає мідно-жовтим. З горіхів бука роблять масло, а також напій, який має смак кави. Також горіхи використовують для виготовлення борошна. Кора бука містить феноли, з яких роблять метиловий спирт, дьоготь і деревний оцет. Буковий дьоготь використовують у народній медицині як знезаражувальний, дезінфікуючий, глистогінний засіб, а також для лікування бронхо-легеневих захворювань, як антисептик при шкірних захворюваннях, як кровоспинний засіб, для вигнання гельмінтів з організму тварин і людей. Слід враховувати, що сирі букові горіхи містять отруйні речовини, які можуть викликати сильне отруєння, тому їх потрібно піддавати термічній обробці.

Сосна довговічна. Ця рослина є рекордсменом за тривалістю життя. У Каліфорнії росте дерево, якому дали назву «Мафусаїл». Його вік близько 4846 років. Сосна відрізняється стійкістю до несприятливих умов життя. Вона росте на безплідному ґрунті, кам'янистих схилах і в місцях, в яких інші рослини не виживають. Дерево здатне пристосовуватися до навколишнього середовища і зберігати разом з цим свій унікальний зовнішній вигляд. Відноситься до дуже повільно зростаючих рослин. Ці дерева є найбільш древніми рослинами планети. Їх можна зустріти в горах Каліфорнії. Висота їх досягає близько 20 м, діаметр стовбура – 10-11 метрів. Середня тривалість життя становить тисячу років. За рік гілки сосни дають приріст всього лише в 0,3 мм. Цікавою особливістю рослини є те, що вона здатна накопичувати у собі енергію протягом літа і використовувати її протягом зими. Хвоя сосни має тривалість життя 20-30 років, потім поступово змінюється на нову. З віком пошкоджена кора відмирає, залишаючи лише найздоровіші та найсильніші частини. Таким чином, одне дерево може мати чверть живої плоті і ¾ мертвої. Сосна остиста ніколи не хворіє і не вражається комахами завдяки смолистій деревині. До того ж у навколишньому середовищу, в якому вона зростає, комахи не виживають. Після повного відмирання стовбура сосна може простояти кілька сотень років, не падаючи. Розмноження відбувається насінням, яке формується у шишках та розносяться вітром.

Старий Тікко екземпляр ялини віком 9561 років (станом на 2021 рік), що росте на горі Фулуф'єлет у провінції Даларна, Швеція. Старий Тікко — найстаріше з відомих живих окремо стоячих дерев-клонів у світі. Першовідкривач дерева, Лейф Куллман (професор фізичної географії в університеті Умео), дав йому прізвисько «Старий Тікко» на честь свого покійного пса. Вік дерева був визначений за допомогою радіовуглецевого аналізу кореневої системи під деревом, а не дендрохронологічними методами (підрахунком річних кілець дерева), тому що вік самого стовбура, за оцінками, становить лише кілька сотень років, але рослина в цілому набагато старше: виявлені коріння віком 375, 5660, 9000 і 9550 років. Радіовуглецеве датування є недостатньо точним для встановлення недвозначного року проростання з насінини, але, з огляду на передбачуваний вік, дерево мало прорости близько 7550-го року до н. е. Протягом тисяч років Старий Тікко залишався в низькорослій чагарниковій формі (також відомої як криволісся) через надзвичайно суворі умови середовища, в яких він живе, що і могло стати причиною його довголіття: щозими сніг може притискати гілки дерева, що низько лежать, до землі, де вони вкорінюються і виживають, щоб знову почати рости у наступного року в ході процесу, відомого як розмноження відводками. В XX столітті рослина перейшла до нормального стану дерева; на початок XXI століття, висота Старого Тікко склала 5 метрів. Професор Куллман пояснив цей сплеск зростання глобальним потеплінням.

Гіперіон — екземпляр Секвої вічнозеленої, що росте в національному парку «Редвуд» в північній Каліфорнії, США. Є найвищим деревом на Землі. Висота дерева — 115,7 м. Гігантське дерево було виявлено влітку 2006 року натуралістами Крісом Аткінсом і Майклом Тейлором. Висота Гіперіона (так було названо дерево) становила 115,5 метрів (379,1 футів), діаметр на рівні грудей (1,4 м) — більше 4,84 метрів (15,88 футів). Дерево було знайдено у віддаленій частині національного парку, купленого федеральним урядом адміністрації Джиммі Картера в 1978 році. Точне місце розташування Гіперіона було вирішено не публікувати, щоб потенційний туристичний потік не зруйнував екосистему, в якій століттями жило це гігантське дерево. Загальний обсяг деревини Гіперіона становить 502 м³, а передбачуваний вік — 700—800 років. В даний момент висота дерева коливається між 115,6 м і 115,7 м. На думку дослідників, подальшому зростанню дерева завадили дятли, які пошкодили стовбур Гіперіона на самій його вершині. Після 2017 року більш швидкозростаючий Геліос (його щорічний приріст становить 2 дюйми) може перевершити Гіперіон (1 дюйм на рік). Зараз різниця між ними становить 1,2 метра (4 фути). Назване це дерево, мабуть, на честь першої частини фантастичної трилогії Дена Сіммонса, частина дії якої відбувається в лісі гігантських секвой.

Аморфофалюс титанічний. Ця рослина є рекордсменкою за величиною квітки й ступеня її смороду. Запах аморфофалюса дуже нагадує тухле м'ясо або запах трупа. Тривалість цвітіння складає три дні. Аморфофалюс титанічний відрізняється великим бульбоподібним коренем, вага якого становить близько ста кілограм. Перше цвітіння починається у п'ятирічному віці. Також відома під назвами лілія Вуду, трупна квітка або диявольський язик. Природою проживання є тропіки та субтропіки західної і південної Африки і азіатські країни. Квітконіжка має висоту 50-70 см, виростає ранньою весною, формує на верхівці бордові суцвіття у формі качана, які покриває буро-червона вуаль. У висоту початок досягає 70 см, сама квітка має висоту до 4 метрів. Аромат аморфофалюса привертає до себе комах. Цікавою особливістю цієї рослини є те, що в процесі цвітіння її температура підвищується до 40 градусів. Коренева бульба використовує багато поживних елементів і виснажується. Після цвітіння рослина починає розвивати листя лише через місяць, а якщо поживних елементів недостатньо, то занурюється в період спокою до весни. Термін життя аморфофалюса становить близько 40 років, протягом яких цвітіння відбувається три-чотири рази.

Капсикум китайський, або хабанероє найгострішим перцем у світі. Його плоди мають горбисту поверхню і гострий кінчик, який нагадує жало скорпіона. Рослина занесена в книгу рекордів Гіннеса як найпекучіша на планеті. ЇЇ пекучість дорівнює 2,2 млн. одиниць за шкалою Сковілла. Батьківщиною капсикума є Південна Америка і Карибські острови. Він застосовується в кулінарії для приготування страв і соусів. Відноситься до сімейства Пасльонові. Являє собою чагарник, висотою близько півметра з зеленим листям і плодами червоного, жовтого, зеленого кольору. Перець містить у собі велику кількість вітамін, мікроелементів, амінокислот і жирів, тому дуже корисний для нашого організму. У народній медицині використовується для лікування раку простати, ожиріння, для зниження рівня холестерину, нормалізації кров'яного тиску, як антиоксидант, протизапальний засіб, при лікуванні гострих респіраторних захворювань, а також для очищення від гельмінтів. Однак застосовувати капсикум китайський слід з великою обережністю. Його не рекомендують людям з підвищеним тиском, при підвищенні температури тіла, при серцево-судинних захворюваннях, при виразкових хворобах шлунково-кишкового тракту і при алергічних реакціях на перець. Іноді капсикум китайський використовується як декоративна рослина для прикраси клумб і садових ділянок.

Хоста Імператриця Ву. Свою назву рослина отримала на честь китайської імператриці ВУ Цетіан. Відноситься до дуже швидко зростаючих, виростає у висоту до 1,5 м і завширшки до 2,5 м. Для нормального росту використовують багато вологи й поживних речовин. Пік зростання припадає на третій рік життя. Листя зеленого кольору здатні змінювати своє забарвлення з яскраво-зеленого до темно-зеленого. Хоста Імператриця Ву є морозостійкою рослиною, невибагливою у вирощуванні. Відноситься до багаторічних трав'янистих рослин сімейства спаржевих. Хоста привезена до нас з Японії, Азії, Далекого Сходу і Сахаліну. Являє собою листяний кущ, що складається з широких прямостоячих листків діаметром до 2,5 метрів, вафельної текстури, яйцевидної форми. Навесні на листя з'являється восковий наліт, через якого їх колір змінюється на сіро-блакитний. Цвіте щитоподібними суцвіттями, зібраними з лійчастих маленьких квіток блідо-лілового кольору. Цвітіння починається в липні. Після нього формуються тригранні насіннєві коробочки чорного кольору. Хоста Імператриця Ву не вимоглива до типу ґрунту, успішно може вирощуватися в наших садах.

Рафлезія арнольдіЦя незвичайна рослина-паразит має найбільші квіти у світі. Діаметр їх іноді може сягати 1-го метра, а вага — 4-6 кілограм. І це в той час, коли рослина не має ані стебла, ані листків із корінням! Вперше раффлезію відкрили на острові Суматрі. Офіцер Стемфорд Раффлз і ботанік Джозеф Арнольд склали перший науковий опис рослини і виміряли її. Квітка раффлезії барвиста. Вона складається з 5 м'ясистих товстих млинцеподібних пелюсток отруйно-червоного кольору з білими наростами начебто бородавок, віддалено нагадуючи гігантський мухомор. Цегляно-червона квітка розпускається прямо на землі на дуже короткий час - всього 3-4 дні. Зовні квітка рафлезії схожа на качан капусти і дуже красива, коли повністю розцвіте, чого не скажеш про її запах.  Вона має запах і зовнішній вигляд гниючого м'яса, чим приваблює запилювачів - гнойових мух. Спочатку комахи потрапляють на квітковий диск, обсаджений шипиками. Борсаючись, мухи провалюються ще нижче - в кільцеву борозну, де тонкі волоски направляють їх до тичинок, щоб висипати липкий пилок на спину комасі. Обтяжені ношею мухи вибираються назовні і летять до жіночих квіток раффлезії, доставляючи пилок до їх маточки і запліднюючи сім'язачатки. Із зав'язі впродовж 7 місяців розвивається плід, що містить від 2 до 4 млн. насіння.

Вольфія безкоренева найменша квіткова рослина в світі. Її розміри рідко перевищують 1 мм в діаметрі. Рослина виглядає, як маленька зелена кулька діаметром близько 1 мм. Ці кульки вільно плавають на поверхні води, споживаючи розчинені в ній поживні речовини. Коренева система у вольфії відсутня. Поживні речовини споживає з води всією своєю поверхнею. Забарвлення - від блідо-зеленої до яскраво-зеленої. В природніх умовах вольфія розмножується за температури від 20 до 32 °С. Однак, оптимальна температура для розмноження - 22-26 °С. Відмінною особливістю вольфії є швидкі темпи її розмноження. За сприятливих умов близько половини рослин постійно діляться. Вольфія може витримувати зниження температури до 10-12 °С, але, при цьому, перестає розмножуватись. Вольфія - прекрасний рослинний корм для акваріумних риб. У її тканинах у сухій вазі міститься 60% вуглеводів, 20% жирів, 10% білків, вітаміни A, B6, В2, С, PP. Для риб вольфія є великими ласощами. Її прекрасно їдять більшість риб, які споживають рослинну їжу. Вона є бажаною добавкою до кормів для багатьох видів акваріумних риб. А для таких риб, як, наприклад, молінезія (Poecilia sphenops та Poecilia latipinna), деяких Hemigrammus, тиляпій та інших, вольфія має бути постійною складовою частиною їх їжі. В якості вітамінної подгодівлі розтерта вольфія також використовується під час культивування коловерток, дафній, міни, артемії.

Троянда сорту СіНайменша у світі троянда сорту Сі. Її висота 12 см, розмір бутону близько 1 см. Квітка має світло-рожеве забарвлення. До розкриття, на перших етапах зростання, розмір бутона становить близько 5 мм. Після розкриття суцвіття має діаметр 1 см. Вивів сорт індійський ботанік Судхір Хетават. Для експериментів був обраний сорт petite polie, суцвіття якого мають розмір від 3 до 4 см. Для уповільнення зростання бутонів квітникар використовував вплив електромагнітних полів у піраміді. Вона більше схожа на шедевр ювелірного мистецтва, ніж на живу квітку. Сам творець назвав її «діамантового трояндою».

Найбільша троянда в світі занесена в Книгу світових рекордів Гіннесса і щороку збільшує свій рекордний показник величини. Це чагарникова троянда Lady Banks, яка росте на кладовищі над надгробком в штаті Арізона, в місті Томбсон . Це воістину дивовижна рослина. Обхват її стовбура – 3,7 метрів (!) А пагони поширилися на 740 м 2, тобто займають площу футбольного поля!Леді Бенкс – це ще й одна з найдавніших троянд – їй близько двохсот років. Але при цьому в плані довголіття вона не рекордсменка, адже найстарішою троянді в світі вже тисяча років! Вона росте в Німеччині і обвиває Собор святої Марії (Німеччина). Леді Бенкс (Rosa banksiae) являє собою кустарниковую ліану, яка виростає за три-чотири роки на 6 метрів. Головне – забезпечити їй простір для зростання і міцну опору, навколо якої вона зможе оповитися. У ліани одеревів ствол, який зберігає при цьому гнучкість. Така троянда може оповитися навіть навколо будівлі. Ці троянди – прекрасний декор для кам’яних стін. У чагарнику практично немає шипів. Мініатюрні, до п’яти міліметрів, колючки зустрічаються лише на старих товстих пагонах. Чагарник покритий вічнозеленої листям. Гілочки складаються з трьох-п’яти листочків з зазубреними краями. Lady Banks

Арабідопсис це невелика квіткова рослина з коротким життєвим циклом. Завдяки цьому її зручно культивувати in vitro, тому арабідопсис став одним із популярних модельних організмів у рослинній молекулярній біології і генетиці. Його геном є одним із найменших рослинних геномів і був прочитаний першим. Арабідопсис використовують, вивчаючи молекулярну природу фенотипових ознак, зокрема цвітіння і чутливість до світла. Арабідопсис часто використовують у генетичних експериментах. Арабідопсис першим з усіх рослин примудрився розквітнути (і дати насіння) в космосі. Сталося це знаменна подія на борту радянської орбітальної станції «Салют-7» в 1982 році. До цього моменту особливих успіхів в космічному квітникарстві помічено не було.

Гігантський кактус сагуаро. Велетенські кактуси сагуаро виростають до 15 м заввишки та живуть більше 200 років. Вага деяких з них вдвічі перевищує вагу слона. Це гордість Південної та Північної Америк. Сагуаро прикрашають величні схили Кордильєр, рівнини Аризони, все кубинське узбережжя та гори Південної Каліфорнії. Рослина прекрасно адаптувалася до посушливого клімату. ЇЇ грубий зелений стовбур може накопичувати та утримувати до 2000 л води. Цвіте кактус білосніжними квітами, та настільки великими, що в них іноді навіть птахи гніздяться. Квітка сагуаро містить аж 3500 тичинок, і це тоді, коли квіти інших рослин мають від однієї до кількох десятків тичинок. Окрім гігантських розмірів, квіти сагуаро відомі й тим, що є емблемою штату Аризона. Оберігаючи ніжний цвіт від спеки та сонця, кактус відкриває свої квіти лише вночі. Плоди сагуаро часто використовують в їжу та роблять з них олію. Сагуаро найчастіше розгалужуються після 30 років життя, набуваючи чудернацьких форм: танцюючої людини, віяла, тварини і навіть виделки. В США кактуси сагуаро охороняються законом. Кожному, хто наважиться зашкодити гіганту, загрожує ув’язнення на 25 років. Та таке покарання, на жаль, не лякає браконьєрів. Вони безжально крадуть рослини, які ще поміщаються в автомобіль, та нелегальнопродають їх за 1000 доларів. Тому на кактусах встановлюють спеціальні датчики, які дозволяють простежити, звідки вкрали рослину та куди її відвезли. До 1978 року найвищим кактусом на Землі був сагуаро заввишки 24 м. Нині ж це 14-метровий велетень в Аризоні обхватом 3 м. Висушений сагуаро настільки міцний, що раніше індіанці навіть використовували його при будівництві.

Люби природу не як символ. Душі своєї,Люби природу не для себе,Люби для неї. Максим Рильський

https://ogorodniki.com/article/roslini-rekordsmeni-unikalni-roslini-knigi-ginnesahttps://pustunchik.ua/ua/online-school/biology/botany/dyvovyzhna-victorija-regijahttps://sites.google.com/site/vidinezvicajnihkvitiv/raflezia-arnoldihttps://www.jardineriaon.com/uk/old-tjikko.htmlhttps://likolife.kiev.ua/?p=26314