Сценарій до Дня партизанської слави «Бережімо мир на цій»

«Бережімо мир на цій святій Землі!»

Відкритий виховний захід до Дня партизанскої слави

Лунає  музика воєнних років,  на   тлі  музики звучать слова.

Слова за кулісами:(музикальний супровід).Є події, дати та імена людей, які увійшли в історію свого села, міста, країни та навіть у історію всієї Землі! Про них складають легенди, пишуть книжки, їм присвячують пісні та вірші…а головне – про них зберігають священну пам'ять!  І ця пам'ять передається із покоління в покоління та не дає згаснути тим далеким дням та подіям. Однією з таких подій стала Друга світова війна. Наш борг – зберегти пам'ять про біль, втрати та звитягу нашого народу.

Ведучий 1. Пам’ятаєш, Земле, сорок п’ятий,

Стихле небо, підняте салютом?

Пам’ятаєш, Земле, сорок п’ятий.

Земле, сорок перший не забудь !

Ведучий 2. Своїми подвигами прославили нашу Вітчизну різні покоління українського народу. На своїх плечах винесли вони тягар найстрашнішої війни ХХ століття – Другої світової.

Ведучий 1. Щорічно 22 вересня згідно з Указом Президента України від 30 жовтня 2001 року №1020 в Україні відзначається  День партизанської слави.

Ведучий 2. Другу світову  війну називають всенародною. Безумовним підтвердженням такого визначення є широкий розмах партизанського руху та героїзм патріотів-підпільників, які зробили свій неоціненний внесок до перемоги над фашизмом.

 (Відеоролик  Діти війни_________________________________)

Ведучий 1. На наше свято ми запросили  дітей війни….. Це

Антонова Тамара Олексіївна

Бутко  Ольга  Сергіївна

Дорохова  Раїса  Іванівна

Демчук  Катерина  Іванівна

Довбня  Валентин  Іванович

Зіневич  Віктор   Йосипович

Куц  Оксана  Іванівна

Кучеєв  Микола  Павлович

Леонова  Тамара  Іванівна

Чумаченко  Тамара  Харитонівна

Агафонова  Ніна  Афанасівна

Теперик  Алла  Іванівна

Боженко  Юрій  Олександрович

Урсуляк  Сергій  Іванович

Ковальова  Анна  Андріївна

Кузнецова  Валентина  Сергіївна

Шевлякова  Ніна  Андріївна

Шеремет  Надія  Артемівна

          Ведучий 2. З перших же днів, тижнів війни розпочався партизанський рух — збройна боротьба  українського народу проти фашистських загарбників на окупованій території, в тилу ворога.

        Ведучий 1: Серпень 1941-міським комітетом партій було організовано партизанський загін, в ряди якого увійшли 65 чоловік.

Командиром цього загону став П. Кабак- в минулому учасник громадянської війни.

Важливу допомогу в навчанні партизанів володіти зброєю надав полковник Пушкін.

       Ведучий 2. також перед початком окупації в Павлограді було створено підпільний партизанський комітет до складу якого увійшли Капаванченко, Прибер, Яценко, Шубін. На початку війни в Павлоград було евакуйовано Дніпропетровський підпільний обласний комітет партії на чолі із Сташковим, а після його загибелі Садовніченком. Загін Кабака з 5.10 по 26.12 провів декілька бойових операцій:

підірвали 5 мостів між Павлоградом та Дніпропетровськом, селами Перещепино та Васильківка, знищили 50 фашистів.

        Ведучий 1: 5.10.1941 в с. Кочережки підпалили легковик зі штабним офіцером та захопили портфель із документами. В районі Самарського хутора атакували автоколону ворога. Під Карабінівкою напали на німецький обоз із награбованим майном та знищеним 7 нацистів.

       Ведучий 2. 31.12 вранці в селі Новотроецьке  в буд. родини Верещаків загинули 4 партизанів: Ковнат, Скиба, Бродський та Болюнов.

Ведучий 1: Щороку історична пам’ять повертає нас до героїчних, болючих та радісних днів визволення України. Не померкне слава солдат однієї з найважливіших битв тієї війни – битви за Дніпро. Світла пам'ять Великої Перемоги живе у серцях і донині.

Ведучий 2: І на сьогодні, до нас доходять передсмертні листи бійців із фашизмом, з нами говорять загиблі герої.

На останніх рядках на сценічний майданчик виходять актори.

Звучить фонова музика.

Моряк: Здравствуйте, мої рідненькі! Коли ви будете читати цей лист-заповіт, мене вже не буде в живих. Ви ж знаєте, моряки не здаються! Ненавиджу війну. Люблю життя, але більш за все – вас. Хлопці, мої, найкращі у світі синочки, слухайте нашу милу, кохану, рідну маму. Ганнуся, люба, прощавай! Сонечко моє! Вирости мені синів таких, щоб я навіть у небутті ними пишався і радів за міцних, сміливих, життєрадісних і добрих моїх хлопчиків. Будьте щасливі, здорові й живі. Прощайте, цілую і обіймаю в останній раз. Ваш татко.

Військовий: Адресую цей лист тим, хто доживе до Перемоги. Нас було дванадцять: серйозних і веселих, спокійних і задиркуватих. Але майже всі ми мріяли про море, гірські вершини, футбол. Любили купатися у Дніпрі, рибалити в плавнях, читати воєнні книжки… А війна вже стукала в вікно. І коли в серпні сорок першого в наше рідне містоввійшли фашистські війська, ми одинадцять місяців у підпіллі наближали звільнення України від загарбників. Ми не дожили до Перемоги. У останню ніч життя ми згадували школу, де навчалося більшість із нас; згадували широкий привітний Дніпро, який вже ніколи більше не побачимо; згадували до болю рідні обличчя матерів, їх натруджені руки, що так ніжно обіймали своїх синів.

Медсестра: Матусенька, сподіваюсь, що ти отримаєш цього листа. Я жива і здорова. Не хвилюйся. Вже три місяці як у партизанському загоні. Про те, що сталося, де була, що робила писати не буду. Ось скінчиться війна, зустрінемося – все розповім. Пережила і бачила таке, що мене тепер нічим не злякаєш... Вночі сняться очі війни, очі зовсім юних, смертельно поранених солдат, що благають життя… Рідненька моя, я обов’язково повернуся, чекайте на мене. А якщо ні, то станьте щасливими і за мене.

Солдат: Люба бабусю! Пишу цього листа перед смертю. Знаю: за мене помстяться мої друзі. Вони знищать загарбників. Ти про мене не плач і не убивайся. Я смерті не боюся... Бабцю, ти у мене одна залишаєшся, не знаю, як ти будеш жити... Проте, я тобі трохи заздрю: ти живеш восьмий десяток, а мені тільки 24… А як би хотілося пожити і подивитися, що буде далі… Гаразд, відкидаю мрії... прощавай, моя мила старенька. Твій онук Василь.

Ведучий 1: Ратний подвиг українців на всіх фронтах Другої Свтової війни відзначено найвищими нагородами. Серед них – 2072 удостоєні звання Героїв Радянського Союзу; 32 українці – двічі. Орденами і медалями було відзначено близько 2 млн. 500 тис. воїнів-українців.

Ведучий 2: Але офіційна статистика надає лише приблизні й не повні дані щодо участі у війні жінок, які взяли на себе всі далеко не «жіночі» справи: воювали, рили окопи, працювали у шахтах, гасили пожежі, вирощували врожаї, а ще – віддано чекали з війни своїх чоловіків.

Учень 1.Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу Землю й долю навалилась

Учень 2.Тремтять гармати, б’є на сполох дзвін.

Залізні круки вилітають з хмари.

Горить країна з чотирьох сторін

І на чужинців просить з неба кари

Учень 3. Синів, дочок благає: – захистіть!

Страждає в муках Україна мила.

І піднімається з глибин століть

Непоборима, нездолана сила.

Учень 4. Не спиться ще вдовам, бо туга лишилась,

Для них і сьогодні війна не скінчилась.

Серця в них назавжди тривогою скуті.

Ніхто не забутий, ніщо не забуте        

Ведучий 1. Минають роки, відлітають у вічність.  Багато часу минуло з тієї тривожної ночі, коли  замовкли останні постріли, прийшов мир, за який заплачено ціною життя мільйонів людей. Усе далі відходять ті грізні роки, але не згасає пам’ять про тих, хто віддав заради Перемоги  життя.

 Ведучий 2. Ми ніколи не забудемо героїв партизанського руху. Вшануймо хвилиною мовчання пам’ять про тих, хто віддав своє життя за нашу рідну землю.

Хвилина мовчання.

Ведучий 1. Пам’ять… Вона нетлінна й вічна. Вона дивиться на нас зі старих фронтових фотографій, тих речей, які зберігають колишні партизани, і не дає потьмяніти жодній героїчній сторінці перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про їхні бойові подвиги, їхнє героїчне життя можемо дізнатися сьогодні тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури.

Ведучий 2. Наш обов’язок –  згадувати про них не тільки в свята, а кожного дня пам’ятати про тих, хто кував цю перемогу, хто загинув у цій страшній війні.

 (Розповіді дітей  війни про війну…).

Ведучий 1. Віддаємо данину пам'яті людям, які загинули в боротьбі з фашизмом в роки війни, любов та пошана до воїнів-переможців, партизанів, підпільників, трудівників тилу, усіх, хто не щадив свого життя в ім'я перемоги над фашизмом; солдатів антигітлерівської коаліції, героїв руху Опору, мужніх борців проти фашизму в Європі.