«Розмовляємо із задоволенням англійською мовою»

Про матеріал

Відомо, що мовленнєва діяльність — це процес активного, ці­леспрямованого, опосередкованого мовою та зумовленого ситуа­цією спілкування, взаємодії людей. Мовленнєва діяльність реа­лізується в таких основних його видах, як аудіювання, говорін­ня, читання та письмо. Вона може здійснюватися в усній (аудіювання та говоріння) або письмовій формі (читання та письмо). Щодо спрямованості мовленнєвої дії на сприймання та видачу мовленнєвого повідомлення розрізняють рецептивні (ау­діювання і читання) та продуктивні (говоріння і письмо) види мовленнєвої діяльності.

Перегляд файлу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НОВГОРОД  -  СІВЕРСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ

 

 

 

МЕТОДИЧНА ДОПОВІДЬ

 

«Розмовляємо із задоволенням

англійською мовою»

 

Підготувала викладач

іноземних мов

Довгорук Л.П.

 

 

 

 

2018

Зростаючі потреби в спілкуванні та співпраці між країнами і людьми, з різними традиціями, державний освітній стандарт з іноземної мови потребують істотних змін у підході до викла­дання, оновлення змісту та методів навчання іноземними мова­ми в різних типах навчальних закладів.

Оволодіння іноземними мовами — важлива передумова особи­стих, культурних, професійних та економічних контактів. Онов­лення цілей навчання зумовлює оновлення освітніх технологій.

Урахування Рекомендацій Ради Європи, визнання нових цілей, змісту і методів навчання іноземних мов не обмежує при цьому самостійності та творчої ініціативи викладача.

Щоб успішно розв'язати поставлені завдання викладачеві іно­земної мови потрібно постійно вдосконалювати свою методичну підготовку, орієнтуватися в питаннях сучасної методики навчання основних видів мовленнєвої діяльності, передбачених програмою: говоріння, аудіювання, читання та письма.

Щоб розробити систему вправ для навчання з кожного виду мовленнєвої діяльності, викладач має опиратися на основний ме­тодичний принцип навчання іноземної мови — принцип комунікативності, який передбачає таку організацію процесу навчання, коли моделюються особливості реального процесу комунікації, в результаті чого студенти оволодівають необхідним рівнем мов­леннєвих навичок і вмінь, щоб користуватися іноземною мовою як засобом спілкування (у межах тематики програми та за дію­чими підручниками).

Відомо, що мовленнєва діяльність — це процес активного, ці­леспрямованого, опосередкованого мовою та зумовленого ситуа­цією спілкування, взаємодії людей. Мовленнєва діяльність реа­лізується в таких основних його видах, як аудіювання, говорін­ня, читання та письмо. Вона може здійснюватися в усній (аудіювання та говоріння) або письмовій формі (читання та письмо). Щодо спрямованості мовленнєвої дії на сприймання та видачу мовленнєвого повідомлення розрізняють рецептивні (ау­діювання і читання) та продуктивні (говоріння і письмо) види мовленнєвої діяльності.

Одиницею мовленнєвої діяльності є мовленнєва дія. Слід за­значити, що оволодіння мовленнєвою діяльністю передбачає по­етапне формування мовленнєвих навичок і вмінь.

Цілком зрозу­міло, що уміння співвідносяться з певним видом мовленнєвої ДІЯЛЬНОСТІ, а навички — з мовленнєвими діями. Сформованість мовленні них павичок — обов'язкова умова розвитку мовленнєвих умінь, його основа. При цьому слід звернути увагу на те, що мовленнєві уміння опираються на мовленнєві навички, але не зводяться до їхньої суми. Це є нове якісне утворення.

Найвагомішим моментом будь-якої діяльності, і зокрема, мовленнєвої, є мотив. Саме він спонукає до діяльності і спрямовує її.

Зазначимо, що в навчанні іноземних мов велике значення мас комунікативна мотивація, пов'язана із задоволенням, що його дістають студенти від користування мовою спілкування. Забезпеченню комунікативної мотивації. сприяють такі чинники: доброзичлива атмосфера на занятті, сприятливий емоційний клімат, довірливі стосунки між викладачем і студентами, а також між студентами в мовній міні-групі.

Поряд з комунікативною мотивацією успішному опануванню іншомовної мовленнєвої діяльності сприяє інтенсифікація навчального процесу. В умовах обмеженого навчального часу необхідна така організація навчання, яка б забезпечувала використання зростаючої кількості тренувальних мовленнєвих дій кожним студентам за одиницю часу, тобто підвищення продуктивності навчального процесу.

Володіння діалогічним мовленням означає вміння вести бесіду або диспут відповідно до реальної або навчальної ситуації, а також у зв'язку із змістом почутого або прочитаного.

Отже, студенти повинні вміти реалізовувати такі комунікативні функції, як здобування інформації, обмін думками і враженнями, заперечення, згода, оцінка явищ і фактів, обґрунтування своєї точки зору.

Практично кожен діалог складається з окремих взаємопов'язаних і зумовлюючих одне одного висловлювань. Висловлювання, для яких характерною є зміна мовця, називаються реплікою діалогу, а репліка може складатися з однієї чи кількох фраз.

Репліки діалогу пов'язані функціонально, структурно та інтонаційно.

За своєю комунікативною функцією репліка може сприйматися як прохання, розпорядження, повідомлення, запит, інформація, уточнення, висловлення сумніву тощо. Найтісніший зв'язок спостерігається між суміжними репліками. Сумісність ре­плік, що характеризуються структурною, інтонаційною та семантичною завершеністю, називається діалогічною єдністю (ДЄ).

Перша репліка ДЄ є керуючою, її називають також спонукаючою, ініціативною, реплікою-спонуканням. Друга репліка - залежна (реактивна, відповідна, репліка-реакція). Керуюча реплік» деяких ДЄ одночасно може бути залежною реплікою від попередньої ДЄ, а залежна репліка — керуючою в наступній ДЄ.

Розгляньмо це на прикладі короткого діалогу.

(1)— What was the score at yesterday's football match?

(2)— Three to five.

(1)— In whose favour?

(2)— In our team's favour. It was a splendid victory for our team.

У наведеному діалозі наявні три ДЄ: 1—2, 2—3, 3—4. Друга репліка є реактивною в першій ДЄ і спонукаючою — у другій; третя репліка є реактивною в другій ДЄ і спонукаючою — у третій.

Структурна відповідність реплік діалогу може бути повною, частковою і нульовою. Про повну відповідність можна говорити тоді, коли в репліці-реакції відтворюється репліка-спонукання або один з її компонентів. У наведеному прикладі висловлювання першого партнера с опорою для висловлювання другого,

Навчання діалогічного мовлення доцільно починати з тих ДЄ, репліки яких мають повне структурне співвідношення, що по­легшує їх засвоєння студентами. Потім слід переходити до ДЄ з частковим співвідношенням реплік і, зрештою,— з нульовим, якому потрібно приділяти максимальну увагу, оскільки нульове співвідношення реплік є найбільш характерним для реальної ко­мунікації.

При цьому варто наголосити на тому, що діалогу властива непов­нота, синтаксична нерозгорнутість реплік. Це стосується насам­перед репліки-реакції.

Наприклад:

1.  What are you doing?

Watching TV.

2.  How cold is it today!

Yes, very cold.

У першому прикладі неповним реченням є доповнення, у друго­му — іменна частина присудка. Як бачимо, такі лаконічні реплі­ки-реакції зумовлюються тим, що пропущені частини речення є зрозумілими з попередньої репліки.

Для англійського діалогічного мовлення характерними є злиті форми допоміжних і модальних дієслів з частинами not (don't, can't, aren't, isn't і т. д.) і займенниками (I'm, we're, I'd і т. д.)

Наприклад:

  So, you are not going to Paris this year?

  No, it's London we're not going to this year: it was Paris we didn't go to last year.

У звичайному діалозі широко вживаються так звані delay words, тобто слова, які нічого не означають, ними заповнюють­ся паузи в тому разі, коли мовленнєвий партнер шукає відповід­ну репліку. Наприклад: well, well now, you know, let me see, let me think, in fact і т. д.

Наприклад:

What are you fond of?

You know, I am fond of English literature.

  But I prefer American literature.

Well, I think literature is good in any case.

Варто згадати, що в діалогічному мовленні широко вживають­ся «готові» мовленнєві одиниці, відтворені в пам'яті мовця відбит­ком; їх зазвичай називають шаблонами, стереотипами, кліше. Го­тові фрази надають діалогу емоційності. їх використовують для ви­раження подяки, схвалення (несхвалення), для обміну привітаннями, поздоровленнями, щоб привернути увагу співрозмовника на по­чатку розмови, для підтвердження або коментування почутого.

Зазначимо, що результати досліджень, проведених на автен­тичному навчальному матеріалі з англійської мови, показали, що найбільш поширеними є чотири основні функціональні типи діа­логу: діалог-розпитування, діалог-договір, діалог-обмін вражен­нями (думками), діалог-обговорення.

Навчання діалогічного мовлення на початковому етапі доцільно починати з вироблення уміння здобувати і запрошувати інфор­мацію, тобто з діалогу-розпитування. Він може бути як односто­роннім, так і двостороннім. Останній більш наближений до справжнього спілкування, тому в навчанні йому слід віддавати перевагу.

Номер ДЄ

Вид ДЄ

1 – 2

Привітання + запитання  відповідь + додаткове повідомлення

2 – 3

Повідомлення — спонукання + запитання

3 – 4

Запитання — відповідь + додаткове повідомлення

4 – 5

Повідомлення — повідомлення

5 – 6

Повідомлення — запитання

6 – 7

Запитання — відповідь + повідомлення

7 – 8

Повідомлення — повідомлення + запитання

8 – 9

Запитання — відповідь + додаткове повідомлення

9 – 10

Повідомлення — повідомлення + запитання

10 – 11

Запитання — відповідь + додаткове повідомлення

 

 

 

 

 

 

Функціональні

типи діалогу

Види діалогічних єдностей

 

Діалог-розпитування

Запитання > відповідь

повідомлення > запитання

запитання > відповідь + повідомлення

повідомлення > повідомлення + додаткове повідомлення

 

 

Діалог-договір

Запитання > відповідь + повідомлення

повідомлення > повідомлення у відповідь + додаткове повідомленням

повідомлення > повідомлення у відповідь + запитання

спонукання > погодження (відмова)

запитання > відповідь

повідомлення > запитання

 

Діалог-обмін враженнями (думками)

Повідомлення > повідомлення

запитання > відповідь + повідомлення

повідомлення > запитання

повідомлення > повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення

запитання > відповідь

Діалог-обговорення

Повідомлення > повідомлення запитання > відповідь повідомлення > запитання повідомлення > повідомлення у відповідь + додаткове повідомлені

 

З останніх трьох функціональних типів діалогу найбільш дос­тупним для учнів і студентів є діалог-договір, коли співрозмовники обговорюють спільні плани і наміри.

Після оволодіння діалогом-розпитуванням і діалогом-договором починається навчання мішаного типу діалогу — розпитування-договору.

Наступним за складністю є діалог — обмін вра­женнями (думками). У такому діалозі співрозмовники обговорюють певний предмет, якусь подію, явище і при цьому висловлюють  власну думку, погоджуються з думкою співрозмовника або спростовують її. При цьому ведення бесіди — двостороннє. Най складнішим для оволодіння Є діалог обговорення, коли співрозмовники намагаються прийняти рішення, дійти певних висновків У міру того, як студенти оволодіють названими типами діалогів, вони об’єднують, тобто оволодівають мішаним типом діалогу.

 При цьому важливо пам'ятати, що студенти спілкуються з тими партнерами, з якими їм цікаво говорити, Тому для одночасної парної роботи, особливо на етапі складання власних розгорнутих діалогів, студенти об'єднуються за власним бажанням. Одночасна парна робота є підготовкою до виконання тієї самої чи подібної вправи в режимі «пара студентів - клас». Щоб перевірити, як виконується вправа в режимі «студент - студент», викладач мо­же запропонувати одному з партнерів повідомити всій аудиторії, про що він дізнався із співбесіди і товаришем, про що вони до­мовилися тощо. У тому разі, коли студенти ще недостатньо під­готовлені, не слід вимагати від них «виступу» перед аудиторією, оскільки це може їх травмувати. Доцільно перевірити студентів із слабкою мовною підготовкою, прослухавши їхні діалоги на міс­ці при одночасній парній роботі; або викликати їх до дошки в той час, коли інші студенти читають запропонований текст чи працюють над письмовим завданням.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок: перед тим як навчати діалогічного мовлення з певної теми, викладач повинен чітко визначити, якого функціонального типу діалогу він навчатиме студентів. Залежно від цього доцільно добирати або складати відповідні діалоги-зразки, враховуючи, якими ДЄ і го­товими фразами оволодівають студенти і якими їм ще потрібно оволодіти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

  1.              Балабайко М. С. Навчання моделювання діалогічного мовлення//Іноземні мови в шк.-1996.-№ 1.-С. 26-31.
  2.              Byrne D. Teaching Oral English.— London, 1999.
  3.              Дадикіна Н, А. Підстановочні таблиці на іноземній мові.— Воронеж, 1999.— С. 162
  4.              Заремська С. Ю., Слободчиков А. А. Розвиток ініціативної мови учнів.—М,— 1983.—С. 127.
  5.              Леонова А. А., Шубін 6. П. «Готові» речення в сучасному англійському діалозі // Іноземні мови в шк.— 1990.— № 5.— С. 11—21.
  6.              Ніколаєва С. Ю. Сучасна методика викладання іноземної мови в навчальних за­кладах,— К.: Лінгвіст, 1999.
  7.              Рогова Г. В. Методика навчання англійської мови (англійською мовою).— Львів,

 1975.-С. 311. 

8.  Саломатов К. І. Проблеми навчання діалогічного мовлення///Іноземні мови в шк.

-1937.-№ 6.-С. 20-29.

9.  Тучкова Т. І. Стратегія навчання іноземного діалогічного спілкування в середній школі. Комунікативний метод навчання мовленнєвої діяльності.— Воронеж, 1982.— С. 83-89.

  1.                Царьов П. В. Про деякі особливості сучасної англійської мови//Іноземні мови в шк.— 1987.

№ З,- С. 51-55.

11.  West V . Conversation Tags // English Language Teaching,— 1993,— Vol. 7, № 4,—  P. 164-167.

 

 

 

 

 

doc
Додано
26 червня 2018
Переглядів
564
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку