Розробка батьківських зборів на тему:«Підлітковий вік: проблеми та шляхи розв’язання».

 

 

 

Батьківські збори за темою

«Підлітковий вік: проблеми та шляхи розв’язання»

 

 

 

 

Підготували керівник МО «Класних керівників»

Мальцева Вероніка Олександрівна

та психолог Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів№49 Пастухова Галина Миколаївна

Батьківські збори за темою «Підлітковий вік: проблеми та шляхи розв’язання»

   Мета:

• Сприяти формуванню психологічної компетентності батьків з проблемами підліткового віку.
• Набуття знань, умінь і навичок у конструктивному способі вирішення конфліктів.
• Усвідомити головні  причини агресивної поведінки підлітків.

 

Форма проведення: «сімейна рада»(Збори проводить вчитель разом з психологом).

Підтеми для обговорення:

1. Про вікові особливості   підліткового віку.
2. Усвідомлення головних причин агресивної поведінки підлітків.
3. Формування навичок позитивного впливу на дітей з агресивною поведінкою.
4. Причини виникнення та  правила розв’язання конфліктних ситуацій.

 

                                                   Хід зборів

I. Організаційний етап.

Вітання, повідомлення теми, мети сімейної ради.

II. Основна частина.

Психолог.

Підлітковий вік є перехідним періодом дитинства до відповідальної і самостійної дорослості. Цей етап доволі тривалий від 11-12 до 15-16 років, з віковими кризами і змінами у структурі особливості. Його кризовий характер і складність полягає у  різкому подорослішані,  у стрибку з дитинства в іншу вікову фазу. Підліток стикається з раніше невідомими йому суперечностями і взаєминами між людьми, в яких він губиться. Він виявляє у собі почуття і потяги, перед якими беззахисний. Підліток водночас тендітний і сильний, вразливий і небезпечний, він однаково доступний добру і злу. Він легко і довірливо прив’язується, але може раптово обірвати, здавалось би, навіть найміцніші зв’язки. Він потребує любові, але бере набагато більше, ніж віддає. Підлітковий період-це епоха в житті людини, період суттєвих змін  у фізіологічному розвитку, у соціальному статусі, у формах поведінки. Відомий психолог Стенні Холл назвав цей етап періодом бурі та натиску. Це складно для дитини, оскільки вона в прямому значенні цього слова, шукає себе. Непросто прийняти всі ці моменти особливо для батьків, які першими опиняються на шляху урагану, ім’я якому «підліток».

Звичайно кожні зміни тривожать, але попри все  - бурі цього віку, сталим залишатиметься одне-дитина, як і раніше, потребує батьківської любові та розуміння. І завдання батьків в цей період-допомагати  дитині пережити цей час із мінімальними втратами, з найбільшою користю.

Існує кілька основних особливостей підліткового віку, про які потрібно знати батькам:

Особливість перша	Головним психічним новоутворенням цього віку є поява почуття дорослості. Підліток виглядає уже цілком по дорослому, але постійно дивує й навіть вражає батьків вчинками, які притаманні дитині. Що може для цього зробити дорослий?       Погодитись з тим, що є особливість, яка має пройти свій шлях становлення, виробити свій світогляд.       Допомагати реалізувати почуття дорослості через спільні види діяльності-спорт, хобі, походи на природу. Головне – якість спілкування.       Навчитися бути мудрим співрозмовником, терплячим дорослим.
Особливість друга: формування власного «Я»	Інтенсивний фізичний та статевий розвиток призводять до того, що тіло починає змінюватись надзвичайно швидкими темпами. Звикнути до цих змін дуже непросто, підліток бунтує, страждає, йому здається, що зовнішність змінюється аж ніяк не на краще. Казка про гидке каченя – це розповідь про підлітка. Для нього дуже важливо, як оцінюють його інші. Будь-яке зауваження здатне викликати почуття неповноцінності та невпевненості. Як допомогти? Будьте тактовні, допомагайте дитині у формуванні його іміджу.
Особливість третя: різкі зміни настрою	Настрої підлітка змінюються, як погода. Ці коливання відбуваються незалежно від зовнішніх обставин, йому й самому буває важко зрозуміти причини таких змін. Що можна зробити? Наберіться терпіння, не піддавайтесь депресивним настроям власної дитини. Поясніть їй, що це пов’язано з гормональною та фізичною перебудовою організму, а також з прагненням усвідомити власне місце у світі і відповідати «міжнародним стандартам».
Особливість четверта: зацікавленість сексуальними питаннями	Будьте готові обговорити будь-які питання сексуального життя зі своїми дітьми, але якщо ви будете надто сором’язливими, то освітою рідного сина чи доньки займуться ровесники, вулиця. Не панікуйте. Інтерес, який зараз виникає у вашої дитини,- явище цілком природне.
Особливість  п’ята: пошуки кохання	Ці пристрасті – не тривалі,  з ідеальними відмічається надзвичайно вульгарне ставлення підлітків до питань статі. Непристойні розмови з ровесниками про сексуальні стосунки дивним чином поєднуються світлим образам коханого хлопця чи дівчини. Що можна зробити? Навчити дитину будувати контакти з людьми протилежної статі. Будьте тактовні, обговорюючи з підлітками проблеми статевих стосунків.
Особливість шоста: за показовою бравадою ховається вразливість	Батьки, занепокоєні проблемами дитини, починають проявляти до неї підвищену увагу. Часто це увага з негативним зарядом, бо вона включає і осуд і висловлення невдоволення. У відповідь на це підліток замикається в собі або починає грубіянити. Так він намагається захистити себе. Що можна зробити? Звертайтесь до сина чи доньки з повагою, як до рівної собі особі. Намагайтесь не демонструтувати власної переваги, не забувайте похвалити, помітити її досягнень.
Особливість сьома: потреба в спілкуванні	В цьому віці бажання підлітка бути більш з ровесниками є особливо важливим. Це спосіб навчитися будувати стосунки у світі на рівних, а ще – можливість пізнавати себе через призму контактів з іншими. Часто ці стосунки приносять величезні емоційні переживання. Підліткам буває дуже складно витримати шалене напруження нових почуттів, бажань. У них поки що не відпрацьовані культурні норми поведінки, недостатньо розвинений самоконтроль. Особистість «заявляє» про себе часто в агресивних і конфліктних формах. Конфлікт є невід’ємною частиною життя підлітка, і завдання дорослих – навчити не уникати його, а конструктивно вирішувати.

Вчитель:

Тема нашої зустрічі дуже серйозна – вияв дітьми жорстокості й агресії. На жаль, ці явища живуть серед нас, дорослих і серед наших дітей. Що ж це за явище, і чи варто нам про нього говорити? Звісно, варто.

 Розглянемо, що таке агресія та як ми, дорослі, можемо допомогти дітям перебороти її.

Агресія в розвинутому суспільству завжди знаходиться під контролем.

 Що таке агресія?

Агресія - це поведінка, що заподіює шкоду предмету або предметам, людині чи групі людей. Агресія може проявлятися в різних формах та способах поведінки  - від жорстокого, брутального насильства, злих жартів, самодеструкції та знищення предметів до відносно м'яких виявів негативізму, порушень дисципліни та дружніх «змагань у силі».

  Для нормального розвитку здорової особистості агресивність потрібна,але в межах норми. Діти,в яких цей вагомий показник знижений,ростуть пасивними,несамостійними,залежними,занадто покірними,тому можуть легко потрапляти під вплив,стати виконавцями чужої волі,легкою здобиччю сильних і владних людей. Небажаною є не сама по собі агресивність,а неприйняті форми її прояву: звичка кричати,ображати,битися,тому головним завданням дорослих є розвиток позитивних сторін агресивності й запобігання негативним.

  Можна говорити про три основні «школи» агресії:родина,школа,засоби масової інформації.

  У сім'ї засвоєння агресивної поведінки може початися зі спостерігання сварок батьків,фізичних покарань,досвіду знущань та образ, примусу «показати силу»,схвалень за бійки з друзями або приниження ровесників.  Непослідовність батьків у навчанні дітей правил і норм поведінки. Ця методика  виховання погана тим, що в дітей не формується моральний стрижень поведінки: сьогодні батькам зручно говорити одне, і вони нав’язують цю лінію поведінки дітям, завтра їм зручно говорити інше, і це інше знову нав’язується дітям. Це призводить до розгубленості, озлоблення, агресії проти батьків та інших людей.

  У школі дитина бачить зразки агресивного ставлення учнів одне до одного та авторитарної поведінки вчителів що до дітей.

   Засвоєння агресивної поведінки через поглинання змісту різних програм та фільмів, ЗМІ,активне залучення до комп'ютерних ігор є одним з найнебезпечніших. Прояви агресії в фільмах,коміксах,комп'ютерних іграх як правило,породжують ефекти наслідування (особливо в молодших школярів та підлітків,у яких не сформований бар'єр критичності).

  Отже,агресія, яка засвоюється людиною з ранніх років життя,є суспільно підтримуваною формою поведінки,тому її проявів так важко позбутися. У корекції агресивної поведінки можна виділити найпоширеніші способи взаємодії з дитиною:

• Не фіксувати увагу на небажаному в поведінці дитини і не впадати самому в агресивний стан;
• Заборона й підвищення голосу-найбільш неефективні способи подолання агресивності;
• Реагувати й відгукуватися на будь-які позитивні зрушення в поведінці дитини,якими б незначними вони не були;

 

Як правило,бурхливі емоційні реакції-це результат тривалого стримування емоцій,чого робити не варто. Дуже важливо навчити дитину давати вихід агресії безпечним шляхом.

Пропонуємо вправи на зняття та заміщення агресії:

1.Використовуючи «склянку для криків»,висловити всі свої негативні емоції.

2.Зім'яти кілька аркушів паперу,а потім викинути їх.

3.Віджатися від підлоги максимальну кількість разів.

4.Голосно проспівати улюблену пісню.

5.Пострибати на скакалці,побігати.

6.Полити квіти.

7.Поспілкуватися з домашніми улюбленцями.

8.Намалювати свою злість, а потім розірвати малюнок.

9.До знесилення бити подушку.

Коли дорослі реагують на емоційні спалахи дітей з любов'ю, розумінням, не по-диктаторському, коли не дратуються у відповідь, діти зрештою вчаться контролювати свою поведінку, і це стає важливою складовою здорового розвитку їхньої емоційної сфери.

Запам’ятайте 10 основних правил взаємодії з агресивними дітьми:

1. Бути уважним до потреб дитини.
2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.
3. Бути послідовним у покараннях. Карайте за конкретні вчинки.
4. Покарання не повинні принижувати дитину.
5. Навчайте прийнятих способів вираження гніву.
6. Давайте дитині шанс виявити гнів безпосередньо після прикрої події (фрустрація - психічній стан, викликаний неможливістю задовольнити потребу чи бажання).
7. Відпрацьовуйте навички реагування в конфліктних ситуаціях.
8. Розвивайте здатність до емпатії (співпереживання).
9. Розширюйте поведінковий репертуар дитини.
10.  Учіть брати відповідальність на себе.

Найкращий спосіб уникнути надмірної агресивності в дитині – виявляти до неї любов.

 

Ми з′ясували, що існує тісний зв′язок між проявами дитячої агресії і стилем виховання в сім′ї . Ми пропонуємо вашій увазі анкету, яка визначить чи правильно ви обрали принцип виховання:

Чи можете ви:

1. У будь-якій момент лишити всі свої справи й зайнятися дитиною?
2. Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік?
3. Зізнатися дитині в помилці, яку ви зробили стосовно неї?
4. Вибачитися перед дитиною у випадку, якщо ви не мали рації?
5. Опанувати собою і зберегти самовладання, навіть якщо вчинок дитини роздратував вас?
6. Поставити себе на місце дитини?
7. Повірити хоча б на хвилинку, що ви добра фея чи прекрасний принц?
8. Розповісти дитині повчальний випадок з дитинства , що представляє вас у невигідному світлі?
9. Завжди утримуватися від слів і виразів, що можуть поранити дитину?
10. Пообіцяти дитині виконати її бажання за добру поведінку?
11. Виділити дитині один день, коли вона може робити, що бажає, і поводитися, як хоче, а ви при цьому ні в що не втручаєтеся?
12. Не прореагувати, якщо ваша дитина вдарила, штовхнула чи скривдила іншу дитину?
13. Встояти проти сліз, примх, прохань, якщо відомо, що це примха?

Варіанти відповідей:

• Можу і завжди так чиню – 3 бала. Можу, але не завжди так чиню -2 бала. Не можу – 1 бал.

Від 30 до 39 балів. Ви дотримуєтеся правильних принципів виховання.

Від 16 до 30 балів. Ваш метод виховання – батіг і пряник.

Менше 16 балів. У вас немає педагогічних навичок і бажання виховувати дитину.

Величезне значення у вихованні дітей має заохочення: словом, поглядом,жестом, дією. Велику роль  відіграє й покарання, якщо воно йде негайно за провиною: обґрунтоване, суворе, але не жорстоке. Оцінює дії дитини, а не її людські якості. Виховуючи дитину намагайтесь дотримуватись таких правил:

«Золоті» правила виховання дитини

1. Учіться слухати і чути свою дитину.
2. Постарайтеся зробити так, щоб тільки ви знімали її емоційне напруження.
3. Не забороняйте виражати негативні емоції.
4. Умійте сприймати й любити її такою, яка вона є.
5. Покора, слухняність і ретельність будуть там, де їх вимагають розумно.
6. До агресивних виявів у поведінці дитини призводить агресивність родини.

III. Підсумок

Вчитель: Шановні батьки, наші збори закінчились. Вірю, що вам допомогли поради,які ви почули сьогодні на нашій сімейній раді.

Інтерактивна вправа  «Мікрофон»:

Продовжіть, будь ласка, речення: «Сьогодні мене зацікавило……»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1.               Ануфріев А.Ф., Костромина С.Н. Как преодолеть трудности в обучении детей. – М., 2000
2.               Венгер А. Л. На что жалуетесь? – М. , 2000
3.               Гильбух Ю.З. Методика отслеживания успеваемости и психического развития учащихся общеобразовательной школы. – К., 1994
4.               Гільбух Ю.З. Як учитися і працювати ефективно. – К., 1994.
5.               Загальна психологія: Навч. Посіб. / О.Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук та ін.. – К., 2001.
6.               Кулагина И.Ю. Возрастная психология. – М., 1999.
7.               Лютова Е.К., Монина Г.Б. Тренинг эффективного взаимодействия с детьми. – СПб., 1999.
8.               Немов Р.С. Психология: В 3-х т. – М., 2000. – Т. 3.
9.               Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога. – М., 1996.
10.          Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: В 3. т. – М., 1999. – т. 1,2.