29 червня о 18:00Вебінар: Практика вдумливого читання: поради для роботи в початковій школі (і не тільки)

Розробка першого уроку для 8-го класу " Щоб у серці жила Батьківщина"

Про матеріал

Розробка сценарію допоможе класним керівникам у подготовці заходу, метою якого є поглибити знання учнів про нашу державу - Україну, формувати почуття патріотизму та національної гідності і самосвідомості виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини, традицій, обрядів, почуття глибокої поваги до предків, своїх рідних і близьких, гордості за свій народ і країну.

Перегляд файлу

Тема. Щоб у серці жила Батьківщина  (Матеріали до уроку 25-річчя Незалежності)

Московська Марина Костянтинівна

(вчитель фізичної культури)

Вилківський навчально-виховний комплекс 

«Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей»                                                    Кілійської районної ради Одеської області,                        класний керівник 8 класу.

 

 

Тема. Щоб у серці жила Батьківщина 

 

Свою Україну любіть

Любіть її… Воврем’я люте.

В останню тяжкую минуту За неї господа моліть.

(Т. Г. Шевченко) Вчитель.

-Дорогі діти! Ось іще одні веселі канікули пролетіли на крилах теплого і ласкавого літа. І знову вересень, і шкільний дзвоник кличе вас до праці. Кожен наступний клас – це новий ступінь вашого зростання. А для зростання людині потрібні праця розуму і серця. Тож вітаючи вас, уже восьмикласників, із початком навчального року, ми щиро бажаємо, щоб ця праця не була для вас примусовою, хай вона приносить вам радість і добрі результати. Ваша головна ціль в житті – стати справжньої людиною, особистістю. До неї ви йдете не один рік. Крок за кроком на кожній вищій сходинці ви все більше розумієте у чому суть справді людського. І що цікаво: чим більше людина знає і розуміє, тим більше питань ставить пере нею життя. А перед нами, українцями, життя сьогодні ставить складні, але цікаві питання, бо ми живемо в країні з великими можливостями та з високим призначенням.

Дитино, глянь навкруг, яка твоя земля:

Красива, дивовижна і єдина. Усе тут дороге: ліси, гори і поля,

Бо це Вітчизна наша – Україна!

 

Учень. 

Чтоб цвела Украина моя Патриотом ее буду я. Песни петь о зеленых полях О смеричках и тополях.

Чтоб любили мою Украину

Я ее никогда не покину

И еще напишу я стихи,

Как просторы ее широки!

Чтобы знали про нашу страну

Ее флаг высоко подниму

Пусть колышется под облаками Вот она Украина какая!

Чтоб богатой была Украина,

В ее земли я зерна раскину,

Чтоб пшеницей заколосилась

И народ был богатый и сильный.

Чтоб известной была Украина

Я слова ее славного гимна

Запою на всех языках

И прославлю ее я в веках.

           Впереди у нас много работы

Но мы справимся, мы патриоты.

Вчитель. 

Україна – миролюбна держава з цікавою історією, духовною культурою, працьовитим народом, солов’їною мовою, давніми звичаями, веселими піснями та запальними танками (хореографічна композиція). 

Складання асоціативного куща «Любов до рідного краю».

 

 

Вчитель. 

Український славний рід має своє коріння. Що ж ми розуміємо під коренем роду нашого? Це мама рідна, хліб свіжий і тато, що навчає берегти хліб, це і біла хата, і жайворонок в небі, і сльози, і радість. І якщо б ми хотіли переказати усе, що є нашим корінням, то і віку нашого було б мало. 

Учень. 

З далекого краю

З далеких світів

Журавлик на крилах

Додому летів.

 

Минав океани,

Ліси і моря.

Вдивлявсь крізь тумани Чия це Земля?

Чиї це долини, 

Чиї це луги, Чию це калину

Гайдають вітри?

Впізнав Батьківщину – 

Моя це Земля

Моє тут гніздечко

Моя тут рідня.

 

Вчитель. 

У українського народу є свої символи, сімейні цінності та традиції.

А зараз давайте звернемось до словничка і дізнаємось що таке «цінності» та «традиції».

Учні відповідають.

Підсумок. Цінності – це те, що відрізняє одну сім’ю від іншої та є предметом гордості та поваги до старших поколінь. 

Традиції – це звичаї, що передаються із покоління в покоління і згуртовують родину. 

 

Дидактична гра «Розподілити сімейні цінності та традиції».

Робота в групах. У кожної групи стрічки паперу, на яких записано по одному твердженню з переліку сімейних традицій і цінностей. Відібрати:

І група – «Сімейні традиції».

ІІ група – «Сімейні цінності».

       Вишивання рушників, серветок, сорочок.

       Принциповість у взаєминах.

       Спільна праця батьків і дітей на присадибній ділянці.

       Наслідування дітьми професії батьків, родинні династії.

       Довірливе спілкування між батьками і дітьми.

       Дбайливе ставлення кожного до своїх рідних.

       Дотримання порядку в домі.

       Взаємоповага членів сім’ї.

       Справедливість у оцінюванні вчинків.

       Шана померлим родичам.

       Перехід родинних коштовностей з покоління в покоління.

       Підтримання позитивних емоцій в сім’ї.

       Відзначенн яднів народження членів родини.

       Духовне вдосконалення.

       Використання у святков ідні національного одягу.

       Приготування страв національно їкухні.

 

Учень.

Хай сторона моя багата

Красива квітами й людьми

Найкраща в світі радні хата Під ясеновими крильми.

У ній тепло і очі мами

І доброта її руки А над смутними образами Горять барвисті рушники.

Тут батьків труд і труд матусів,

Повіття чисте і рясне,

А хліб домашній на обрусі,

Неначе сонце весняне.

 

Учень.

Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб і сіль на вишитому рушникові – ознака гостинності українського народу. Одна із найкращих традицій, що збирає усю родину разом – це приготування страв української кухні в батьківській хаті. 

Інсценування «Українська хата».

Добрий день, вам, любі друзі, шановні гості!

Ми раді вас сьогодні привітати

На світлому і радісному святі,

Тому ласкаво просимо до хати!

 

Українська хата – це символ України.

Хай живе наш рідний дім!

Тепло й затишно у нім:

Тут і тато, тут і ненька,

І бабусенька рідненька,

І веселий наш дідусь

Крутить пишний, русий вус.

 

Ходять всі до хати

Страви наші куштувати

З жита та пшениці Гарні паляниці. Всіх ми почастуєм,

Ще і потанцюєм!

 

Наш народ якось вигадав український рушник,

Щоб і хата була красивішою,

Щоб і доля була прихильнішою,

Щоб весілля було клечальнішим, А зажинки були величальніші. 

 

На рушник святковий

Хліб кладемо з сіллю,

Щоб легкі дороги славили країну,

Щоб у нашій праці

І в гучнім весіллі Шанували в світі

Над усе людину. 

 

Дорогих гостей стрічаєм

Круглим пишним караваєм.

З рушником бере таріль,  Каравай кладем на стіл.

Шанобливо хліб підносим

І, вклонившись, щиро просим:

Любий гостю наш, приймай,

Дружби символ – каравай!

 

Милі гості, просим сісти, Вареники будем їсти.

Вареники не погані, Вареники у смітані.

В кожній хаті на Вкраїні

Вареники варять нині,

Покуштуйте, просим щиро,

Вареники наші з сиром.

 

Слава Хаті Українській  Слава нашій всій землі.

І вареникам у мисці,

Що на нашому столі!

 

А цариця, мати наша, –  Запашна, свіженька каша

І смачна, і причудова, Польова і обрядова.

І з грибами добра дуже,

Та й фруктова небайдужа,

Із узваром каша знана,

З м’ясом також непогана.

 

Ми Українці любимо сало.

І хоча воно всіх дістало Ми, не дивлячись ні на кого,

Будемо їсти його!

 

Сало із редькою, сало із хроном,

Із огірком, та з хлібчиком чорним,

Сало з гірчицей або з цибулиной,

Добрішає світ та м’якіше людина!

 

Сало в хатині – це наша культура.

Тому в українців здоров’я й фігура.

Салонько давнє і вічно класичне

Нам найрідніше й патріотичне! 

 

Що до чого, а борщ до хліба та до сала,

Чи любите ви борщ так, як люблю його я?

Без нього я жодного дня не можу прожити:

З часником і пампушками,

З цибулькою і куркою,

З морквою, квасолькою, З перцем бараболькою.

І піснений, і жирненький,

Ой, який же він смачненький! 

Недарма народ наш каже:

«Без нашого борщу – хата сиротинка».

 

Може тому, що з медом, з маком

Може тому, що на порі В народі всім кутя до смаку Найбільше, звісно, дітворі. 

Борщі ми сьорбаєм частенько,

Нерідко кашу і куліч

Кутю смачну і солоденько Їмо два рази в році лиш. На вечір, що святим зоветься Й на щедрий вечір – от і все!

Хоч як опісля заманеться

Матуся більш не принесе. Такий звичай – поважна справа

Додати хочеться лишень

Кутя – це надзвичайна справа.

Кутю б ми їли кожен день.

 

Ми бажаємо усім вам, 

Щоб родила щедра нива,

Щоб у хаті все як слід,

Щоб довіку був щасливий

Український славний рід.   

Вчитель.

Окрім сімейних традицій на Україні є багато великих свят, які відзначає увесь народ. Давайте згадаємо з вами ці свята та дати їх святкування. 

         Дидактична гра «Знайдіть відповідності»

Новий рік                                                          1 січня

Міжнародний жіночій день                                8 березня

День захисника України                                   14 жовтня

Різдво                                                                7 січня

День Конституції України                                28 червня

Старий Новий рік                                              14 січня

День Соборності України                                  22 січня 

День Незалежності України                               24 серпня 

День Святого Миколая                                     19 грудня 

День Знань                                                       1 вересня

 

Вчитель.

Любов до великого та безмежного починається любові до малого. В кожної людини є своя маленька Батьківщина – це її домівка, вулиця, місто, село, що є частиною великої Батьківщини. Рідний куточок землі стає для людини найдорожчим, найціннішим, наймилішим. Саме з батьківської хати розпочинається пізнання світу. Тут ми навчаємося цінувати хліб і сіль, поважати старших, шанувати батька і матір, бути терплячими, чесними і роботящими. І куди б ми не пішли від батьківського порогу, ніколи не забудемо рідну домівку. 

Учень.

Я знаю край, простори польові

Сади з плодами гнуться до землі.

Там синє небо, простір степовий

Там люд живе робочий, воловий

Там завжди процвітає лиш весна – 

Моя земля. 

 

Я знаю край: там море теплеє блищить

І чайка там над хвилею летить

І грає місяць, в хвилях встаючи, А зорі тихо шепчуть з висоти:

«Дивись сюди».

 

Я знаю край… Та хто його не знає!

В нім розлились безмежнії моря,

В нім простяглись простори польові, 

Цвітуть сади родючої землі, Між берегами проплива Дунай – в

Мій рідний край. 

 

Вчитель.

 Ми з вами живемо в місті Вилкове, яке розташовано в славному Придунайському краї, де завжди разом існували і українці, і росіяни, і румуни, і молдовани, і євреї, і болгари, і багато інших народів. І якою б мовою не розмовляли ці народи, вони завжди жили в мирі та злагоді. 

 

Фільм «Уявити Бесарабію».

 

Вчитель.

Але, нажаль, на цій богом оспіваній землі настали скрутні часи. Сьогодні Україна переживаю важкі часи в своїй багатовіковій історії. Під загрозою опинилася незалежність нашої держави, мир і спокій на нашій землі. На цілісність нашої держави посягнули вороги і багато українців на сьогодні мобілізовано до лав українського війська. Вони з честі воюють на сході з ворогами, захищаючи кордони нашої держави. Болять серця матерів, наші серця і душі, переживаючи за них. Сьогодні вже чимало українських сімей відчули жахливі наслідки війни, втративши своїх рідних і близьких. Ми всі розуміємо біль цих втрат і глибоко співчуваємо цим родинам. А «Небесна Сотня» продовжує поповнюватися іменами загиблих на Донбасі. Хай пам’ять всіх, хто поклав свої голови за Україну, згуртує нас, дасть нам силу, мудрість для збереження миру на власній землі. 

 

Героям, впавши за світле майбутнє України присвячується хвилина пам’яті (Кліп).

 

Учень.

Скільки топтали нас, палили і гнітили.

Скільки з коріння рвали, але не скорили

Ми, як вода цілюща, знову оживали

Ще й рясним буйним цвітом розквітали. 

І вставали, поки зовсім не встали

На повний зріст, на повну нашу силу, Щоб проставлять Україну милу!

Учень.

Багато наших земляків прославляють нашу рідну Україну, розкриваючи душу нашого народу та неповторність рідного краю. 

Творчість поетів Придунав’я відображена в збірниках «Літературна Бессарабія», «Сповідь серця», «Светожидания», у збірнику віршів Валерія Виходцева «Дзвони вічного добра», поетів Кілійщини «Дунайська хвиля».

Учень.

Багата талантами наша Вилківська школа-ліцей. Поряд з вчителями Тукало О. Л., Галкіною Є. П., Чернеженко Є. Ю. свої поетичні рядки складають і учні нашої школи: Куцева Олена, яка стала в цьому році переможцем районного конкурсу юних поетів, учні 11-х класів Карамишева Карина, Маринова Ірина, Щербатова Марія, учениця 10-го класу Чернова Анастасія, випускники цього року Погуляйло Вікторія, Москвічова Анастасія.

Учень.

Унікальність та неповторність нашого краю в свої віршах оспівує колишня учениця нашої школи, випускницяПівденноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського – Єрська Катерина.  

Восьмое чудо света

Колосс Родосский и пирамиды,

Сады Вавилонские – Семирамиды. 

А чудом восьмым, по чьим-то словам,

Наш город зеленый – Вилково – стал. 

 

И Вы согласитесь, конечно, со мной.

Ведь город такой – не каждый второй:

Ериков – сетка и синий Дунай,

Вербы зеленые – это мой край.

 

Кладочки, лодки и камыши

Плавать умеют все малыши.

Церкви имеются для липован:

Старообрядцев и христиан. 

Вчитель.

Сьогодні особливо хочеться звернути увагу на творчість дуже талановитої вилківчанки, завідуючої кафедри романо-германської філології Одеського національного університету ім. Мечнікова, професора Валентини Іванівни Сілантьєвої, яка в своїх збірниках «Вірші філолога» та «Моё насмешливое счастье» передавала всю свою ніжність та теплоту до милого рідного краю. 

«Вилково. Тонны непролитых слез.

Парус мой алый. Нет здесь берез – 

Ивы плакучей ветви до корня,

Церковь запретная, люд непокорный.

Горькой изюминой малый посад – Родина милая, город мой сад, Беленький домик и кладки у ерика,

Ширь придунайская. Берегом, берегом.

Тихо иду. И мелькают обрывками Строки и мысли. И встали затылками Старые песни – знакомцы мои:

Предала их – вот и нет тишины».

Учень.

У зверненні до своїх земляків Валентина Іванівна пише: «…Вилково – точка на ладони большой земли, так и осталась главным ориентиром моей жизни. Там, в дельте Дуная, в раздолье вод, садов и цветов, среди трудящегося люда роста и крепла моя душа. … В дни тяжких испытаний, когда ломаются судьбы и люди перестают понимать мир, только порядочность и труд на благо многих заставляет чувствовать, что жить – стоит. Наши предки были сильными и многотерпеливыми людьми. Позорить их память нам, живущим сегодня, негоже. 

Учень.

Не менш відомим нашому краю та за його межами є художник Шаронов О. А., який на своїх полотнах відобразив усю красоту та самобутність нашого рідного міста Вилкове. Молоде покоління міста являється його учнями і сьогодні вони презентують творчість свого вчителя. 

 

Презентація робіт Шаронова О. А.

Учень.

Александр Шаронов воспел свое отечество в картинах и стихах. Это неповторимый и удивительный край именуемый Придунавьем. 

Берега Дуная,

Столь родного края!

Как же вы прекрасны!

Наклонились ивы – Стройные, как дивы

Воздух – просто сказка!

Травушка младая – Изумрудов стая.

Жизнь нам дарит краски!

Голубыми плещется волнами

Еле слышно утренний Дунай,

Будто разговаривает с  нами,

Будто полон счастьем через край.

Учень.

С  раннего детства запали в душу будущего художника колорит местности и великолепие дунайских пейзажей. Это уникальный край, сотворенный Богом и прозванный людьми Украинской Венецией, словно для того и сотворен, чтобы быть воспетым художниками, поэтами и музыкантами. Живописные полотна, вышедшие из-под кисти известного художника, отображают самобытность и уникальность придунайского края, жизнь коренных вилковчан. На полотнах можно увидеть бытовые сценки рыбаков и огородников, мостики и дома, улицы и каналы. Пейзажи взяты прямо из жизни. Герои картин – живущие здесь ныне люди. 

Учень.

Талантливый человек талантлив во всем. Художественные образы навеянные местным пейзажем, ложились не только красками на холст, но и образным словом на лист бумаги…

Люблю я ивы очертанье,

И рябь волны люблю под ней,

И лодок тихое качанье,

У пристани души моей.

Закат лучей, идущих к небу,

И солнце тонет там в реке, И сушится рыбацкий вентерь

В укромном месте на плетне. 

Стоит там вилковская хата

У ерика на бугорку,

И босоногие ребята

Бегут играть по бережку. А кладочка уходит в реку, В закат великой красоты.

Чего же нужно человеку?

Что же прекрасней видел ты?

(Фільм про Вилкове) Вчитель.

Закриваючи чергову сторінку нашого журналу пам’ятайте: поважайте та любіть свою країну, свій рідний край, своїх близьких, друзів, знайомих.

Любов та повага принесуть в наш світ мир, спокій та надію. 

Є така легенда: чотири свічки спокійно горіли та тихесенько танули… Було так тихо, що було чутно як вони розмовляють. 

Перша сказала: «Я Спокій. Нажаль люди не вміють мене зберігати. Думаю, що мені не залишається нічого іншого як погаснути!». І полум’я цієї свічки згасло. 

Друга сказала: «Я – Віра. Але нажаль сьогодні я нікому не потрібна. Люди нічого не хочуть чути про мене. Тому немає сенсу мені горіти далі». І тут побув легенький вітерець і загасив цю свічку. 

Засмутившись, третя свічка сказала: «Я – Любов. У мене немає більше сил горіти далі. Люди не цінують мене і не розуміють. Вони приносять біль своїм близьким, знайомим, друзям». Недовго горіла ця свічка і теж згасла. 

Раптом до кімнати зайшла дитина і побачила три згаслі свічки. Злякавшись, вона закричала: «Що ви робите!? Ви повинні горіти! Я дуже боюсь темряви!» - сказавши це, дитина заплакала. 

Збентежена четверта свічка промовила: «Не бійся та не плач, дитино!

Доки я горю, завжди можна запалити інші три свічки. Я – Надія!» Це надія нашого народу на щасливе майбутнє України. 

Лист-звертання дітей до президента. 

«Шановний, пане президенте!

За останній час в нашій державі відбуваються дуже сумні події, якими навіть ви не в силах керувати. Тому в першу чергу я хочу побажати Вам сил та мужності боротися з несправедливістю. А, по-друге, хочу попросити миру і злагоди на нашій землі. Щоб всі люди були здорові, щасливі, мали свій рідний дім і улюблену роботу. Щоб закінчилась війна і діти, як і раніше із задоволенням ходили до школи і дитячих садочків. Щоб українські родини не здригалися від обстрілів ворожих гармат, а сім’ї, які втратили чоловіків і синів здобули душевний спокій».

Сценка «Сьогодні зранку їхала в метро» Автор:

Сьогодні зранку їхала в метро

І стала свідком дивної розмови.

Старий дідусь, якому майже сто,

Із дівчиною сперечався чорнобровой.

Дідусь:

-   Ну як же так війна, кругом війна!

Я пережив Велику Вітчизняну,

Я думав мир, а тут прийшла вона.

А почалася все ще із Майдану.

Дівчина:

-   Чого ви, діду, буде все гаразд.

Ми не вернемось знову у Руїну,

Ніхто Росії не віддасть Донбас Та інші землі нашої країни.

Дідусь:

-   Ой, доню, та хіба вона питала,

Коли у нас півострів відбирала?

Сипнула солі у забуті рани,

А почалося все ще із Майдану!

Дівчина:

-Я згодна, неприємно, дивно й гірко, Коли псує життя стара сусідка.

Її слова – знайомий всім обман,

Але до чого тут столичний наш Майдан?

Дідусь:

-А як же, доню, ти лише подумай, Ми власноруч усе заколотили.

Не мали клопоту, життя ціну забули

Сварились, безперервно щось ділили…

 

Гаряча молодь, ці амбіції, наївність!

Такі як ти, начитані книжками. У вас прокинулась країні рідній вірність, Але ж для чого це доводить кулаками?

Дівчина:

 Стривайте, діду! Що таке із вами?

Свободу не здобути лиш словами! Ми разом полонили наш Хрещатик, Щоб дух народу гідно захищати.

Дідусь:

Я вже старий, всього,мабуть, не знаю.

Але одне я точно зрозумів

Прожив життя я у найкращим краї,

Нажаль не обійшлось без ворогів.

 

Бували зради, неповага і насмішки.

І на кінець, прийшла страшна війна!

Ми із сусідкою як ті собака й кішка

Обидві винні і отримали сповна.

 

Пробач, дитино, я мабуть постарів, Але не хочу я таких смертей! Коли хлопчак собі життя ламає То сльози линуть із моїх очей.

Дівчина:

-Не плачте, батьку, витріть марні сльози.

Повірте, це того не варте!

Наш ворог поки просто на порозі,

А славні воїни тримають мужньо варту.

Автор:

А я все слухала, затамувавши подих.

Проста байдужість перейшла у захват, Я ледве стрималась, ховаючи свій подив, Усе почуте складно передати. Єдина тема на обидва покоління І різні погляди зійшлися у один.

Якби з’єднати разом запал і терпіння,

Ми б швидше відшукали шлях до змін.

Одна хвилина і моя зупинка…

І перерветься цей ранковий діалог. Я справді вражена, не стримала сльозинку, Все буде добре, Україну бачить Бог.

Вчитель.

У кожного із вас є змога написати побажання в майбутнє на крилах голуба – птаха, що є посередником між небом і землею. Ці побажання обов’язково долинуть до небес і небо подарує нашій землі мир, взаєморозуміння та благополуччя.

А щоб це відбулося як можна раніше ми кожного дня будемо додавати зусиль для здійснення наших мрій, навчаючись та отримуючи знання на благо своєї країни, свого рідного краю. 

Учні. 

Бажаю я, мій краю рідний, Для тебе волі і добра.

Щоб ти розвів, як сад той квітне,

Щоб засвітився як зоря.

 

Щоб пісня линула від тебе До ясних золотавих зір . Розлилась гомоном у небі,

Луною у висотах гір.

 

Щоб жив і щасливо і вільно

Люд української землі, Служив би завжди Богу вірно –

Він долю нам пошле тоді. 

 

Бажаю я, мій рідний крає,

Для тебе доброї долі – І щоб лунало в небокраї:

«На Україні – воля!»

Звучить «Молитва за Україну.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ

 

1.     Виходцев, В. Дунайська хвиля. Віршу і пісні поетів Кілії [Текст] / В. Виходцев, Є. Томша. – Ізмаїл : Їзмаїльська міська друкарня, 2004. – 93 с.

2.     Виходцев, В. Дзвони вічного добра [Текст] / В. Виходцев. – Ізмаїл :

Дельта, 1998. – 63 с.

3.     Карадобри, М. Светожиданий. Стихи [Текст] / М. Карадобри. – Ізмаїл :

Дельта, 1987. – 151 с. 

4.     Силантьева, В. Вилковскоедетство [Текст] : рассказы для детей мл. и сред.шк. возраста / В. Сильнтьева. – Одесса :Астропринт, 2013. – 69 с.

5.     Литературная Бессарабия.

6.     Методичні рекомендації для загальноосвітніх навчальних закладів до відзначення пам’ятних дат у рамках Року Державності України, розроблені Українським інститутом національної пам’яті.

7.     Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку (заняття) в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах міста Кіровограда в 2014/2015 навчальному році http://shag.com.ua/metodichnirekomendaciyi-shodo-provedennya-pershogo-uroku-zany-v2.html?page=4

8.     Сповідь серця. Збірник віршів Кілійського районного літературного об’єднання «Дунайська хвиля». – Х. : ФОП Шейніна О. В., 2010.

9.     Життя-Ріка. – Х. : ФОП Шейніна О. В., 2010.

10. Посадъ Вилковъ. Историко-статестическій и бытовой очеркъ. По документам Вилковской Посадской Управы, Вилковской СвятоНиколаевской церкви и устнымъсвидетельствамъстарожиловъ. Составилъ Георгий Бахмаловскій. Кишиневъ. Типография

Архіерейскагъ Дома. Вилково. 2013.

11. Сайт «Бібліотека до Дня незалежності та першого уроку «Україна – єдина країна».

 

pdf
Додано
12 лютого 2018
Переглядів
525
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку