Розробка уроку хімії 7клас

ТЕМА УРОКУ:  ХІМІЯ — ПРИРОДНИЧА НАУКА.

РЕЧОВИНИ ТА ЇХ ПЕРЕТВОРЕННЯ У НАВКОЛИШНЬОМУ СВІТІ.

КОРОТКІ ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ ХІМІЇ.

Мета уроку: сформувати у здобувачів освіти поняття про хімію; визначити  місце хімії серед наук про природу; виокремити цілі й завдання хімії; сприяти формуванню природничого світогляду, визначенню причинно-наслідкових зв’язків між явищами природи; розвивати пізнавальний інтерес в учнів, вміння виділяти головне, порівнювати, узагальнювати факти, логічно мислити; виховувати двайливе ставлення до навколишнього середовища та любов до предмету;

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу; засвоєння нових знань і набуття нових умінь

Методи і прийоми навчання: інформаційно-рецептивний, репродуктивний методи; розповідь-пояснення, бесіда, дидактичні ігри; демонстрація презентації; робота з опорним конспектом; конкретизація і закріплення набутих знань

Базові поняття:  хімія, природничі науки, предмет вивчення хімії, цілі і завдання хімії, речовини, етапи розвитку хімічних знань

Хід уроку

І. Організаційний момент

Знайомство учителя з класом, вступне слово, оголошення теми уроку.

ІІ. Етапи перевірки домашнього завдання

Пригадайте з курсу природознавства

Які науки вивчають природу?

Що  ви знаєте про науку хімію?

Виконаня онлайн-вправи

ІV. Вивчення нового матеріалу

   1. Що таке хімія

(робота з текстом підручника ст. 5 Попель)

•             Хімія — наука про речовини та їх перетворення.
•             Основне завдання хімії— дослідження властивостей, складу та  будови речовин, а також умов, за яких речовини можуть перетворюватися на інші речовини.

   2. Хімія та інші науки

3.

Короткі відомості з історії хімії

Реміснича хімія

  Перші хімічні знання виникли біля самих витоків цивілізації — у ті часи, коли людина навчилася розпалювати й підтримувати вогонь, коли зароджувалися ремесла та мистецтва

Із появою ремесел виник і найдавніший з  різновидів хімії — реміснича хімія. Вона ще не була наукою в  сучасному розумінні,а  була лише певним набором знань про речовини та їхні перетворення. Проте ремісничий період можна назвати першим етапом становлення хімії.

Стародавній Єгипет вважався загальновизнаним центром ремісничої хімії. Найпотрібнішими хімічними ремеслами були виготовлення, вибілювання та фарбування тканин, виготовлення прикрас зі  скляних намистин і, звичайно ж, виплавляння металів: міді, бронзи, заліза. У Стародавньому Єгипті велику увагу приділяли  косметиці. Єгиптянки користувалися милом і кремами, фарбували нігті, губи, брови та волосся. Фарби, які виробляли в Стародавньому Єгипті, збереглися донині та вражають своєю стійкістю і яскравістю. Єгипетські жерці збирали, записували та зберігали інформацію про ремесла, оберігаючи її від сторонніх.

Можливо, слово «хімія» (латин. khemeia) походить від стародавньої назви Єгипту

Алхімічний період

Подальший розвиток наук відбувався в арабських країнах. Там хімію називали алхімією.І хоча сьогодні слово «алхімія» асоціюється з обманом і шарлатанством, насправді алхіміки були дуже освіченими людьми свого часу. Їхній внесок у  розвиток хімії, медицини, біології та інших наук важко переоцінити.

 За  800–900 років вони відкрили більше нових речовин, ніж усе людство за попередні 5 тис. років.

Алхіміки довели до досконалості методи добування й очищення металів, розробили нові способи виготовлення ліків, винайшли декоративні сорти скла.

Майже весь сучасний хімічний посуд був придуманий алхіміками

Алхімія займалася не лише ремісничими проблемами. Учені-алхіміки намагалися розкрити секрети походження життя і людини(теорія гомункулуса), винайти засіб від старості (еліксир молодості), добути ліки від усіх хвороб (панацею), знайти універсальний розчинник (алкагест) і навіть винайти речовину, що перетворює метали

на золото (філософський камінь). Усі ці грандіозні проекти закінчилися невдачею, але зробили великий внесок у науку й допомогли розвитку хімії.

 Cучасна хімія

Хімія як наука в сучасному розумінні почала розвиватися в XVII столітті. Багато хто вважає основоположником сучасної хімії англій-ського вченого Роберта Бойля, експерименти якого започаткували хімію як самостійну науку.

- Встановлено кількісні закони хімії: закон збереження маси речовини (М.  В.  Ломоносов, 1748 р. і А. Лавуазьє, 1789 р.), закон об’ємних відношень (Ж. Гей-Люссак, 1808 р.) тощо.

- Дуже бурхливо розвивалася хімія в XIX столітті. На початку століття англійський учений Джон Дальтон заклав основні принципи, які згодом оформилися у вигляді атомно-молекулярного вчення.

 Шведський хімік Ян Берцеліус розробив систему хімічних символів.   

У цей період було відкрито вдвічі більше хімічних елементів, ніж за попередні тисячоліття.

- У середині XIX століття видатним російським ученим Дмитром

Івановичем Менделєєвим був сформульований періодичний закон, який надав сильного поштовху розвитку неорганічної хімії.

-Саме в цей час його співвітчизник Олександр Михайлович Бутлеров сформулював теорію будови органічних речовин, яка стала основою розвитку органічної хімії.

Короткі   відомості   з   історії   розвитку  хімії   ( розповідь   вчителя   з   демонстрацією   портретів   вчених   які   зробили   внесок   в   розвиток   хімічної   науки ).

 Аристотель (384—322 рр. до н. е.). Аристотель вважав чотири елементи-стихії не матеріальними субстанціями, а лише носіями визначених якостей — теплоти, холоду, сухості й вологості:

Вогонь — гарячий і сухий.

Вода — холодна і волога.

Земля — холодна і суха.

Повітря — гаряче і вологе.

Аристотель доводив, що небеса складаються з «п’ятого елемента», який він називав ефіром (від слова, що означає «сяяти», тому що характерною властивістю небесних тіл є світіння). Оскільки небеса здавалися незмінними, Аристотель вважав ефір досконалим, вічним, нетлінним і абсолютно відмітним від чотирьох недосконалих елементів землі. Ці уявлення панували над розумами людей упродовж двох тисячоліть.

— Як називається найменша неподільна частинка речовини?

Демокрит з Абдери (близько 470—360 рр. до н. е.), учень Левкіппа, розвинув думку свого вчителя. Він назвав ці дрібнісінькі частинки атомами — «неподільними». Демокриту здавалося, що атоми кожного елемента мають особливі розміри й форму і що саме цим пояснюються відмінності у властивостях елементів. Реальні речовини, які ми бачимо і відчуваємо, є сполученням атомів різних елементів, і, змінивши природу цих сполук, можна одну речовину перетворити на іншу. Усе це звучить навдивовижу сучасно, але Демокрит не підкріпив свою теорію експериментами. Давньогрецькі філософи взагалі не ставили експериментів, вони шукали істину в суперечці, виходячи з «першопричин».

— Хто може сказати, що таке «алхімія»?

Хімія в Давньому Єгипті входила до «священного таємного мистецтва» жерців. Обробка і підробка коштовних каменів, бальзамування трупів та інші зовсім не таємничі операції супроводжувалися молитвами, заклинаннями. Покровителем хімії єгиптяни вважали бога Озіріса.

Протягом століть хіміки самозабутньо намагалися відшукати спосіб одержання золота. Було відомо сім металів: золото, срібло, мідь, залізо, олово, свинець і ртуть. Араби перетворили слово «хімія» на «алхімія». Термін «алхімія» сьогодні уживають, коли говорять про період історії хімії, який охоплює близько двох тисячоліть починаючи з 300 р. і до 1600 р.

Уперше араби познайомилися з алхімією досить незвичайним чином. У 670 р. кораблі арабського флоту, що утримували в облозі Константинополь (найбільше і сильне місто християнського світу), були спалені «грецьким вогнем» — хімічною сумішшю, що під час горіння утворює сильне полум’я, яке не можна загасити водою. За переказами, цю суміш виготовив Каллінік, що займався алхімією. Найбільш талановитим і уславленим арабським алхіміком був Джабір ібн Хайян (721—815), який згодом став відомим у Європі під ім’ям Гебер. Джабір описав нашатирний спирт і показав, як приготувати свинцеві білила. Він переганяв оцет, щоб одержати оцтову кислоту — найсильнішу з відомих на той час кислот. Йому вдалося одержати слабкий розчин нітратної кислоти. Джабір вивчав можливість трансмутації металів.

III. Узагальнення   та   систематизація   знань.

Заповнити  таблицю:  Роль хімії в житті суспільства 

VІ.  Домашнє завдання .

Приготувати повідомлення про вчених-хіміків.

VІ. Підведення підсумків.

Оцінювання роботи учнів на уроці.  Рефлексія.

Що найбільше сподобалось, запам’яталось на уроці? Що було складним?