Розробка уроку інтегрованого курсу «Я досліджую світ»
Мета:
- Формувати знання в учнів про живу і неживу природу, рукотворні тіла; ознайомити з поняттям «довкілля»;
- Формувати емоційно-особистісне ставлення учнів до природи; пояснити важливість довкілля в житті людини; наводити приклади бережливого ставлення до довкілля; Формувати здоров'язбережувальну компетентність.
- Навчати учнів досліджувати предмети за допомогою органів чуттів;
Розробка уроку
інтегрованого курсу
«Я досліджую світ»
1 клас
Тема: ЩО МЕНЕ ОТОЧУЄ?
І. Ранкова зустріч «Що ти побачив дорогою до школи?»
1. Робота в парах «Що я побачив дорогою до школи?»
- Запропоную учням поділитися враженнями про те, що цікавого вони побачили дорогою до школи.
- Після виконання завдання запитаю в учнів:
– Чий співрозмовник побачив щось цікаве дорогою до школи?
Зробіть висновок про те, що світ навколо нас дуже цікавий, тому його потрібно досліджувати. І цьому будуть присвячені наші заняття, а всі учні стануть справжніми дослідниками світу, що нас оточує.
Перша ознака дослідника – спостерігати і ставити запитання. Тому наступне наше завдання буде присвячене саме цьому.
2. Гра «Скринька невідкритих таємниць»
Заздалегідь підготую скриньку, у якій зберігатимуться «дослідницькі» запитання.
- Скажу учням про таке:
Ідучи до школи, ви бачите навколишній світ, можливо, у вас виникають запитання, пов’язані з тим, що ви бачите. А спробуйте самостійно поставити таке запитання, яке вас цікавить (намалюй, розкажи і поклади у скриньку).
- Заохочую учнів до того, щоб вони не боялися ставити запитання. (Пам’ятайте, що найдурніше запитання те, яке ви ніколи не поставили).
- Даю кілька прикладів, якщо діти почуватимуться розгубленими.
Наприклад:
- Чому пташки літають?
- Чому вранці в погожий день на траві випадає роса?
- Чому з’являється веселка?
Обов’язково наголошую, що відповіді на всі запитання ми намагатимемося знайти разом.
II. Дослідження: що означає слово «довкілля»
- Запропоную учням розшифрувати таємне слово, без якого сьогодні на заняттях нам ніяк не обійтися. Це слово означатиме «те, що довкола нас», «світ, що довкола нас».
Промовляючи цей вираз, намалюю на дошці схематично людину й обведу її колом (можна скористатися цим малюнком):
- Запитаю, вставив пробіли чи діти знають це слово. Якщо ні, спробуйте побавитися в мовну загадку.
- Скажу, що це слово має аж 8 букв і ми мусимо їх відгадати. Слово починається на «Д» (це перша буква) і закінчується на «Я» (це восьма буква).
|
Д _ _ _ _ _ _ Я
|
Запитаю у дітей:
- Чи знаєте ви, що означає слово довкілля?
- Від якого слова походить назва довкілля?
- Запропоную учням замінити це слово іншим словом, яке означає те саме (світ / навколишній світ / оточення / середовище). Якщо дітям це завдання виявиться не під силу, дам підказку.
III. Розпізнавання природних і рукотворних тіл. Слухання вірша «Гімн довкіллю» (Є. Кукуяшна, О. Смага). Лічба
1. Слухання вірша «Гімн довкіллю» (Є. Кукуяшна, О. Смага).
• Запропоную учням послухати уважно вірш «Гімн довкіллю» й описати настрій вірша.
|
Гімн довкіллю Це Сонце і Місяць, і блискавка, й грім. І кулі, що з неба привіти шлють всім. Це вітер веселий, що з травами грає. Ранкова зоря, що в небі засяє. Струмочок маленький, що швидко біжить. Це батько і ненька – без них не прожить. Земля, де ти ходиш, вода, що ти п’єш. Будинок рідненький, в якому живеш. І друзі, і школа, і все, що довкола. Що любиш, шануєш, завжди бережеш, Словом єдиним – ДОВКІЛЛЯМ назвеш ! Воно дасть тобі силу, наснагу, дозвілля. Бо сам ти також частина довкілля. |
2. Робота в групах. Розпізнавання природних і рукотворних тіл.
- Роздаю дітям малюнки і прошу знайти ті, про які згадувалось у вірші.
- Розкладу малюнки у 3 конверти: у перший – предмети живої природи, у другий – неживої природи, у третій – предмети, створені людиною.
Запитайте в учнів:
- Скільки малюнків у кожному конверті?
- У якої групи малюнків більше/ менше і на скільки?
- Які групи одержали рівну кількість предметів?
|
Предмети живої природи |
Предмети не живої природи |
Рукотворні предмети |
|
|
люди |
народжуються |
Сонце |
будівлі меблі |
|
рослини |
дихають |
вода |
одяг взуття |
|
тварини |
живляться |
повітря |
транспорт |
|
комахи |
ростуть |
Земля |
побутова техніка |
|
|
розмножуються |
|
|
|
|
вмирають |
|
|
3. Вправа (розпізнавання природних і рукотворних тіл)
- Об’єдную дітей у 3 групи :
ü 1-ша група має плеснути в долоні, коли називатимуть предмети живої природи;
ü 2-га група має плеснути в долоні, коли називатимуть предмети неживої природи;
ü 3-я група має плеснути в долоні, коли називатимуть рукотворні предмети.
- Чітко і повільно перелічую назви об’єктів довкілля (сонце, квітка, комп’ютер, білочка, місяць, книжка, камінь, «яйко-сподівайко» (кіндер-сюрприз) тощо), щоб діти не лише встигли зреагувати, а й посміятися, якщо це буде жартівливе слово).
4. Гра «Квіткова галявина» (для групової чи парної роботи)
|
|
|
IV. Слухання вірша В. Чуба «Що таке довкілля?» або казки В.О. Сухомлинського «Горобчик і вогонь». Знаходження слів на позначення живої і неживої природи
- Запропоную дітям послухати вірш /казку. Прочитаю його.
- Попрошу, щоб вони висловили свою думку про твір.
- Скажу, що прочитаю вірш ще раз, але тепер для того, щоб учні звернули увагу на те, чи у вірші будуть слова на позначення предметів живої чи неживої природи. Читаючи вірш, виділяю голосом назви предметів.
|
Що таке довкілля? Довкілля – це Місяць, і Сонце, веселка і грім, І вітер, що хмари приносить. Земля, на якій твій збудований дім, Зірки в синім небі і роси. Туман у дібровах, пташині пісні У долах духмяного зілля. Дитинства щасливого сонячні дні – Усе це, мій друже, довкілля. |
- Скажу, що хто уважно слухав вірша, то зауважив, що у ньому було багато слів на позначення предметів неживої природи (до речі, скільки?) і тільки одне слово на позначення предмета живої природи. Яке це слово? (друг). Якщо треба, прочитаю вірш ще раз. Замість вірша для такого ж аналізу можна використати казку Василя Сухомлинського, подану нижче:
|
ГОРОБЧИК І ВОГОНЬ Стара горобчиха дозволила нарешті своєму маленькому синочку вилетіти із гнізда. Зрадів Горобчик, вилетів, пурхає та все матір питає: „А це що? А то що таке?”. Пояснила йому мати, що таке земля, трава, дерева, кури, гуси, ставок. Та ось Горобчик побачив у небі величезну кулю й питає матір:” А це що?” „Це Сонце”, – каже Горобчиха, – „Воно світить і пече”. „А що таке Сонце?” – знову питає невгамовний Горобець. „Ну, навіщо тобі все це знати?” – буркотливо відповідає мудра Горобчиха. – „Це вогонь”. „А мені хочеться знати, що таке Вогонь”, – зацвірінчав Горобчик і полинув усе вгору і вгору – до Сонця. Линув, поки аж не обпалив тоненьке пір’я своїх крилець. Наполохався й повернувся додому. Мати чекала вже на нього ні жива, ні мертва. „Ну, тепер я знаю, що таке Вогонь”, – сказав Горобчик. |
V. Рефлексія. Повернення до «скриньки невідкритих таємниць»
Запитаю в учнів:
- Чи пам’ятають вони про скриньку, яка з’явилася сьогодні вранці?
- Чи хтось знайшов відповідь на своє запитання? – Якщо так, то на яке?
- Якщо ні, то попрошу когось із дітей наосліп витягувати запитання і спробуйте відповісти на них разом.
- Якщо якесь запитання виявилося надто складним, варто повернутися до нього наступної зустрічі.
- Частину запитань, які стосуються осені, можна відкласти на наступний тиждень, але при цьому обов’язково треба наголосити на цьому й доконечно слід записати ці запитання з авторством, бо через тиждень діти можуть не розшифрувати свого «піктографічного письма».
про публікацію авторської розробки
Додати розробку