10 клас                                                       Урок №7                                                     Дата _________

 

Тема. Населення Європи: демографічні процеси, природний та механічний рух. Демографічна політика.

Мета: сформувати в учнів систему знань про кількість, склад та закономірності розміщення населення Європи; актуалізувати по­няття «природний та механічний рух», «природний приріст», соціально-економічні причини, що впливають на народжуваність та смерт­ність; навчити характеризувати типи відтворення населення та напрями демографічної політики країн Європи; розвивати уміння працювати з картографічними, статистичними матеріалами, виховувати аналітичні здібності.

Тип уроку: комбінований

Обладнання:  карта населення світу, атла­си, підручники, зошити, статистичні дані

 

Європа — це досвід багатьох віків. Це не та Європа, що її Шпенглер оголосив "на закаті". Це Європа грандіозної цивілізації, Європа — Гете, Дарвіна, Байрона. Ньютона, Маркса і т. д.

ХІД УРОКУ

1. Організаційний момент

Прикріпляю на дошці смайл "Радість" і бажаю всім учням гарного настрою, легкого засвоєння теми. 
 

2. Актуалізація опорних знань, перевірка домашнього завдання
   1. Перевірка д\з «Історико-культурні об’єкти Європи», або «Лісовий цех Європи – країни Фенноскандії».
   2. Тест

1. Укажіть назву країни, де найбільше використовують геотермальні джерела енергії:

А) Італія;   б) Ісландія;   в) Іспанія;   г) Ірландія.

2. Перше місце за обсягами міжнародного туризму займає:

А) Велика Британія;   б) Франція;   в) Італія;   г)  Росія.

3. Установіть відповідність між країнами Європи та їх столицями.

1. Осло 2. Прага 3. Стокгольм 4. Берн 5. Відень

А. Чехія Б. Швеція В. Швейцарія Г. Австрія

4. Виберіть із переліку країни Європи, що добре забезпечені водними ресурсами:

А) Велика Британія;   б) Ісландія;   в)  Італія;   г)  Швеція; д) Росія;  е) Греція.

5. Франція посідає перше місце в Європі за запасами:

А) уранових руд;   б) марганцевих руд;   в)  бурого вугілля;   г)  нафти.

6. «Лісовий цех» Західної Європи – це:

А) Швеція та Фінляндія;   б) Франція та Німеччина;   г)  Швейцарія  та Австрія;   д) Польща та Чехія

7. Вкажіть одну ознаку, яка відноситься до характеристики ЕГП Норвегії:

А) розміщена на півострові;   б) межує з Швецією;   в)  має багаті лісові ресурси;   г)  має вихід до моря.

8. Визначте,які країни найкраще забезпечені паливними ресурсами серед країн Європи:

А) Росія;   б) Німеччина;   в)  Україна;   г)  Італія;  д) Франція;    е) Польща;   є) Греція.

9. Визначте, які країни належать до країн Східної Європи:

А) високо розвинуті країни;   б) колишні республіки СРСР;   в) країни, що розвиваються;   г) постсоціалістичні країни перехідної економіки.

10. Карликова держава Західної Європи :

А) Монако;  Б) Албанія;  В) Австрія;  Г) Молдова

11. До складу ЄС не входить:

А) Великобританія;    Б) Франція ;  В) Білорусь;   Г) Швейцарія.

12. Країна Європи, яка була розділена у 1949 році та знову об’єдналась у 1990 році:

 А) Росія;   Б) Чехословаччина;   В) Югославія;   Г) Німеччина.

13. Розташуйте країни відносно їх географічного положення з півночі на :

 А) Швейцарія;   Б) Данія;   В) Чехія;   Г) Кіпр.

14. Встановіть відповідність між країнами та їх столицями:

1. Берлін 2. Рим 3. Стокгольм 4. Лондон 5. Варшава

А. Великобританія Б. Швеція В. Німеччина Г. Італія

15. Встановіть відповідність між країнами та державним устроєм:

1. Федеративна республіка 2. Конституційна монархія 3. Республіка 4. Парламентська демократія 5. Абсолютна монархія

А. Ліхтенштейн Б. Австрія В. Німеччина Г.Франція

16. Встановіть відповідність між країнами та їх географічним положенням на карті Європи:

1. На півдні 2. В центрі 3. На півночі 4. На заході 5. На сході

А. Норвегія Б.  Австрія В.  Італія Г.  Ірландія

17. Встановіть відповідність між країнами та покладами корисних копалин:

1. Буре вугілля 2. Боксити 3. Газ 4. Свинцево-цинкові руди 5. Алмази

А. Нідерланди Б.  Німеччина В.  Італія Г.  Франція

18. Найбільший острів Європи – Великобританія (230 тис км²) – займає 2,1% площі цієї частини світу. Яка площа Європи? _____________________________________________

19. Визначити забезпеченість земельними ресурсами 1 жителя Франції, якщо кількість населення країни становить – 58 млн. чол.., а земельні ресурси становлять 55,1 млн.га. ___________________________________________________________________________

20. Визначте ресурсозабезпеченість Німеччини нафтою, якщо запаси становлять 0,07 млрд. т., а видобуток 7 млн. т._________________________________________________________

 

Взаємоперевірка

 

3. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Географія населення, одна з основних складових соціально- економічної географії, набула в наш час надзвичайної актуальнос­ті. Людина є найвищою цінністю на Землі, її трудовим та інтелек­туальним потенціалом, основою розвитку, носієм духовної культури. Людина — головна продуктивна сила суспільства, за­вдяки їй створюються всі матеріальні і духовні блага. Водночас лю­дина є не тільки виробником, але й головним споживачем цих благ. У 8 класі ви вивчали географію населення України та світу, тому розуміє­те, наскільки важливо знати, які процеси відбуваються в суспіль­стві, як і чому змінюється кількість населення, де воно розміщу­ється, до яких релігійних конфесій належить тощо. Тепер ви дізнаєтесь про головні особливості народонаселення Європи.

 

 

4. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

• Пригадайте, які причини впливають на зміни кількості насе­лення в країні.
• Що означають поняття «густота населення», «відтворення на­селення»?
• Чи може держава за допомогою певних заходів змінити динамі­ку відтворення населення в країні?
• Як розвиток економіки впливає на густоту населення?

 

5.    Вивчення нового матеріалу

Вчителю на уроці допомагає «представник європейського статистичного агентства Eurostat».

 

1. Населення Європи: демографічні процеси

 

• Пригадайте, будь-ласка, що таке демографія?

 

Демографія — наука про закономірності відтворення населен­ня.

 

• Якими показниками вона характеризується?

 

Вона характеризується такими основними показниками як  народжуваність, смертність, шлюбність, освіченість, міграції, зайнятість, віковий та статевий склад насе­лення та ін.

 

• Які демографічні процеси вона вивчає?

Вона вивчає процеси відтворення,  природний рух, механічний рух.

 

У Європі проживає понад 730 млн жителів (11 % світового населення). Найбільш густонаселеними державами залишаються Німеччина (82,9 млн жителів), Франція (67,2 млн), Велика Британія (66,2 млн) та Італія (60,5 млн).

 

• В результаті яких явищ відбувається зміна кількості населення?

Природний та механічний рух.

 

Природний рух населення

В результаті природного руху населення відбувається його відтворення, тобто безперервна зміна поколінь. Природний рух населення характеризується такими показниками, як: народжуваність, смертність, природний приріст. Ці показники вимірюється у проміле (‰), або у розрахунку кількості осіб на 1000 осіб (осіб/тис. осіб) за певний період, зазвичай за рік. Природний приріст – це різниця між рівнем народжуваності та рівнем смертності.

  Ситуацію з відтворенням населення у сучасній Європі називають «демографічною зимою». Для неї характерні найнижчі серед регіонів світу показники народжуваності (10,34‰) та природного приросту населення (0,05‰). У деяких європейських країнах природний приріст припинився зовсім, а у 21 країні у 2016 році відбувалася навіть депопуляція – систематичне зменшення абсолютної чисельності населення. Все це ознаки першого (звуженого) типу відтворення населення, який тягне за собою ряд проблем.

Відтворення — сукупність процесів народжуваності і смерт­ності, співвідношення яких визначає величину природного при­росту.

 

Представник  Eurostat

За даними Eurostat у 2017 році населення збільшилося у 19 країнах і зменшилося у 9. Найбільше зростання спостерігалося на Мальті (+32,9 % на 1000 жителів), у Люксембурзі (+19%), Швеції (12,4%), Ірландії (+11,2%) і на Кіпрі (+11%).

Найбільше зменшення населення зареєстровано у Литві (-13,8 %), Хорватії (-11,8 %), Латвії (-8,1 %) і Болгарії (-7.3 %).

 

• Як ви гадаєте чому?

  Після нетривалого «бебі-буму», характерного для кінця 40–50-х рр., як демографічний наслідок Другої світової війни, у більшості європейських країн проявилася чітка тенденція до зниження рівня народжуваності та зростання смертності. Народжуваність у Європі за останні півстоліття скоротилася вдвічі. Сучасна жінка в Європі протягом життя народжує в середньому 1,3–1,5 дитини, що не забезпечує розширеного відтворення майбутніх поколінь, для якого потрібно 2,1 дитини на одну жінку. Найнижчі показники – 1,15–1,2 дитини на кожну жінку – зареєстровано в Італії, Іспанії й Португалії. Винятками є лише Албанія та Ірландія, де наразі переважає молоде населення, яке хоче й може мати багато дітей.

 

Представник  Eurostat

У 2015 році показник смертності в країнах Європи перевищив показник народжуваності вперше з часів Другої світової війни. Проте, згідно з прогнозами, населення Європи  продовжить рости і збільшиться.

• Як ви гадаєте через які причини?

 

Причиною тому є імміграція з інших країн.

 

Завдання. Проаналізуйте карти атласа та статистичні табли­ці, визначте країни Європи, де темпи приросту є дуже висо­кими або дуже низькими.

 

Так, природ­ний приріст населення в розвинених країнах Західної Європи становить відповідно 3 чоловік на 1000 жи­телів. Так у Молдові, Польщі, Чехії і Хорватії приріст становить - 1‰, в Угорщині й Румунії - -2,6‰, в Литві - -2,9‰, Білорусі - -4‰, Росії - -4,7‰, Латвії - -6,3‰, Болгарії - - 8,1‰.

Експерти ООН склали топ-10 країн Європи щодо зниження чисельності населення, в якому Україна поміщена на четверту позицію. На їхню думку, протягом наступних кількох десятиліть Східна Європа різко скоротиться.

 

•                   Як ви гадаєте через які фактори?

Серед названих факторів, що впливають на зменшення населення, - міграція в багатші і благополучніші країни, зниження народжуваності та підвищення смертності.

 

 Причин погіршення демографічної ситуації в Європі чимало. Основні серед них – це природні демографічні процеси: зростання середньої тривалості життя та поступове «старіння» населення – зростання частки людей літнього віку. Аналіз статистичних даних показує, що середня тривалість життя в Європі вище у жінок, ніж у чоловіків на 5-8 років. «Старіння» населення викликає зменшення частки працездатного населення, зростає кількість запитів на послуги медичних та соціальних установ, які фінансуються з податкових надходжень.

Слід також додати й соціально-економічні чинники зниження рівня народжуваності, такі як зайнятість жінки на роботі, пізній вступ людей у шлюб (жінки 24–28 років, чоловіки – 26–30 років), часті розлучення подружжів, зростання «ціни дитини» (економічно дорого утримувати дитину), підвищенням рівня культури суспільства, поширенням міського способу життя, виробничий травматизм, поширення шкідливих звичок, економічні та політичні потрясіння в ряді країн, нещасні випадки тощо.

На природний рух населення також впливають екологічні чинники, що ведуть до зростання спадкових хвороб та рівня дитячої смертності. Внаслідок складної демографічної ситуації частка Європи в світовій кількості населення за останні 65 років скоротилася з 15,5% до 9,9%.

 

У 2017 році в Україні проживало 44,22 млн. До 2050 року кількість населення зменшиться, впевнені експерти, на 18% - до 36,42 млн осіб. Наразі в нашій країні один з найнижчих рівнів народжуваності в Європі. При цьому кількість померлих продовжує перевищувати кількість народжених: на 100 померлих припадає 64 новонароджених. За показником рівня народжуваності Україна займає 186-е місце. Невтішна статистика за показником рівня смертності: 14,4 особи на 1000 жителів. Такий результат став антирекордом України, оскільки забезпечив 3-е місце за рівнем смертності серед європейських країн і 4-е місце в загальносвітовому рейтингу. З європейських країн за рівнем смертності ще гірші показники тільки у Болгарії та Литві. Природний рух - -85 387.

 

Народжуваність у Західній Європі майже така сама, як в Україні, а в деяких країнах навіть нижча. Так у Німеччині цей показник становить 8,2‰, в Іспанії – 9,9‰, Швеції -10,2‰, Великий Британії -10,6‰, Франції – 12,7‰.

 

Представник  Eurostat

 За даними Eurostat до 2050 року населення Європи різко скоротиться. Болгарія, Латвія, Молдова, Україна, Хорватія, Литва, Румунія, Сербія, Польща, Угорщина, оцінюють, що їх населення скоротиться на 15% і більше.

Відповідно до прогнозів ООН, всі країни, у яких назрівають проблеми з населенням знаходяться у Східній Європі (з кількома в Центральній і Північній Європі).

•                   Назвіть фактори, які сприяють зниженню популяції

(зниження рівня народжуваності, масова міграція та висока смертність).

 Таким чином, в той час як західні і південно-європейські країни залучають багато іммігрантів, які в значній мірі компенсують наслідки низької народжуваності, Схід знаходиться в подвійному зв’язуванні, відчуваючи як міграцію, так і низький рівень народжуваності.

Найвищий коефіцієнт народжуваності зафіксовано в Ірландії (12,9 на 1000 жителів), Швеції (11.5%), Британії і Франції (11.4%), а найнижчий був зареєстрований в Італії (7.6%), Греції (8.2%), Португалії і Іспанії (по 8.4%) і Хорватії (8,9%). 

Механічний рух населення

   З початку 90-х років ХХ ст. механічний рух (міграції) населення став основним чинником його зростання в країнах Західної та Північної Європи. Ці субрегіони стали основним світовим центром притягання імміграційних потоків з Південної та Східної Європи, Північної Африки, Західної та Південної Азії, островів Карибського моря. Тут практично у всіх країнах населення зростає за рахунок припливу іноземного населення, який випередив природний приріст. За кількістю іноземних підданих серед країн Європи попереду знаходяться Німеччина (понад 7 млн осіб), Франція та Велика Британія. Лідером же за ступенем «розбавлення» свого населення громадянами інших країн є Люксембург, де іноземці складають 32,6% населення.

   Останнім часом імміграція до країн Європи набула масового характеру. Нині немісцеве населення складає в середньому близько 10% від загальної кількості населення регіону. Найбільшим цей показник є у країнах Західної та Північної Європи, де сягає 12-20%, в той час як у Східній Європі – найменший в регіоні: 2-7%. Середньосвітовий показник іммігрантів – 3% –залишається стабільним протягом останніх трьох десятиліть.

Основні причини імміграції до європейських країн економічні: майже 40% офіційних переселенців прибули до європейських країн у пошуках роботи. Решта тих, хто звернувся з проханням про притулок або приїхали із метою возз’єднання з родиною. В решті-решт, й ця група людей згодом опиняється на ринку праці. Водночас, в Європі перебуває близько 5 мільйонів нелегальних мігрантів.

Представник  Eurostat

Згідно нових даних, чисельність населення країн ЄС збільшилася на 1,5 млн людей за рахунок міграції. «За станом на 1 січня 2017 року населення Європейського Союзу (ЄС) оцінювалося в 511,8 мільйона, у порівнянні з 510,3 мільйонами на 1 січня 2016 року

За шість місяців 2017 року до Європи через Середземне море прибуло понад 100 тис мігрантів і біженців. Цей показник менше, ніж те, що було зафіксовано Міжнародною організацією з міграції у першому півріччі 2016 року, коли до європейськіх країн прибуло понад 230 тис осіб.

6 липня 2017 року, міністри внутрішніх справ ЄС, Єврокомісії, Європарламенту та країн Шенгенської зони в Таллінні під головуванням міністра закордонних справ Естонії Андреса Анвельта розглянули міграційну ситуацію Центрального Середземномор'я. Минулого тижня президент ради ЄС Дональд Туск відзначив, що міграція з Північної Африкизалишається критичною.

Імміграція до Європи має позитивні та негативні наслідки. З одного боку, приїжджі люди, навіть при високому рівні безробіття місцевого населення, стають джерелом більш дешевої робочої сили в країнах, де вже зараз кожна шоста людина старша 65 років. Вважають, що до 2050 року кожна четверта (а може, й кожна третя) людина буде пенсійного віку, а кожний другий – старше 50 років. Місцеві безробітні зазвичай претендують на кваліфіковану роботу, яка забезпечує високу стабільну зарплату, високий соціальний статус, перспективи подальшого кар’єрного та фахового зростання. Іммігранти частіше задовольняються так званою 3-D роботою (від англ. dirty, dangerous, degrading – брудною, небезпечною, такою, що веде до деградації), оскільки багатьом людям, які походять із бідніших країн найнижча європейська зарплата здається нечуваною розкішшю. Тому конкуренції між іммігрантами та корінним населенням як такої немає.

   З іншого боку політичні міграційні потоки в Європу мають негативні наслідки. Масовий напливом мігрантів з охоплених війнами країн Африки та Близького Сходу призводять до численних людських жертв на шляху до Європи та в самій Європі. Притік мігрантів спричиняє серйозне фінансове навантаження: для їх облаштування виділяються значні кошти урядами європейських країн. Мігранти створюють додаткове соціальне навантаження. Україна не фігурує як кінцева точка прибуття політичних біженців, а є країною-транзитером на шляху до ЄС.

   Міграції в їхніх нинішніх масштабах дуже суттєво змінили національний склад населення окремих держав Європи. Найбільшу ісламську громаду має Франція.Багато іммігрантів прагнуть набути громадянство тих країн, де вони влаштувалися. 

Різко зросло значення тимчасової й сезонної міграції. Звичним явищем став виїзд на роботу в західні країни, зокрема сусідні. Поляки вирушають у Німеччину, Австрію, Францію, Італію, Швецію для участі в зборі винограду, овочів і інші сезонні роботи. Багато чехів і словаків працюють у Німеччині, Австрії й Італії, росіян і естонців – у Фінляндії, болгар – у Греції. Згодом ці міграційні потоки можуть спрямуватися в нових руслах. Наприклад, українці після 2000 р. зайняли міцні позиції в португалії, насамперед у будівельному бізнесі.

 

Густота населення

Європа заселена нерівномірно, головна смуга розселення людства на цьому континенті простягається з півночі на південь від Північної Ірландії через Англію, долину Рейну до Північної Італії (переривається в Альпах). У цій смузі зосереджено багато галузей промисловості та інтенсивне сільське господарство, сильно розвинена інфраструктура. Інша смуга проходить в широтному напрямку, від Бретані, вздовж річок Самбр і Маас через північ Франції доНімеччини (Рурська область). Саме в цьому регіоні зародилися промислові райони як явище, що призвело до підвищення природного приросту населення і притоку робочої сили. У цих двох смугах проживає близько 130 млн осіб, середня густота населення сягає 119 осіб/км². Досить висока густота населення характерна для ряду країнЦентрально-Східної Європи, але розміщено воно нерівномірно, малозаселеними є гірські території і лісові масиви.

Середній показник становить 65 осіб/км². Європа – один з трьох ареалів світу з максимальною густотою населення. Найбільшої концентрації досягає цей показник у чотирикутнику міст Ліверпуль (Велика Британія) – Гамбург (Німеччина) – Базель (Швейцарія) – Париж (Франція). Тут густота населення зростає до 1000-3000 осіб/км2 , на заході Німеччини навіть до 5000 осіб/км² , в Нідерландах – до 7000 осіб/км². До держав з найвищим показником густоти населення в світі належить ряд європейських країн: Монако (18 679 осіб/км² ), Ватикан (1914 осіб/км² ) та Мальта (1432 осіб/км² ). Найменшим цей показник серед країн Європи має Ісландія – близько 3,0 осіб/км².

Представник  Eurostat

Пересічна густота населення Польщі становить 127 осіб/км², максимальна — понад 300 осіб/км² (промислові райони Нижньої й Верхньої Сілезії); Чехії — 134 особи/км²; Словаччини — 112 осіб/км²; Угорщини — 111 осіб/км²; Сербії — 42 особи/км²; Чорногорії — 42 особи/км²; Словенії — 100 осіб/км²; Македонії — 4 особи/км²; Хорватії — 85 осіб/км²; Боснії і Герцеговині — 70 осіб/км²^[7]. Чимало населення східної частини Південної Європи зосереджене на узбережжі Адріатичного моря. Серед країн Східної Європи високу густоту населення має Молдова — 130 осіб/км², Україна — 80 осіб/км².

• Отже, ми можемо зробити висновок, що демографічна криза, яка вразила країни Європи відзначається двома протилежними тенденціями: з одного боку, зменшення народжуваності, з другого – зростання тривалості життя. Все це призводить до старіння та загального скорочення населення країн за рахунок природних чинників. Відповідно до прогнозів ООН, до 2025 році загальна чисельність населення Європи практичне не зміниться, а до 2050 року почне скорочуватися.

 

3.             Демографічна політика.

 

Розв’язання цієї проблеми передбачає проведення відповідної демографічної полі­тики — соціальних, економічних, юридичних та інших заходів, спрямованих на зміну темпів відтворення населення.

Контроль над народжуваністю став вперше здійснюватися ще в XVIII столітті у Франції, де в зв’язків із загрозливим зниженням темпів народжуваності робилися спроби її стимулювання.

В усіх європейських країнах система заходів демографічної політики в цілому подібна, хоча, різниться розмірами різного роду виплат та інших пільг. У країнах ЄС були схвалені закони, відповідно до яких передбачені тривалі відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами зі збереженням зарплати у повному обсязі або 75-90% від неї. Молодятам надають одноразові позич­ки, матеріальну допомогу в зв’язку з народженням кожної наступної дитини за прогресивно зростаючою шкалою, щомісячні допомоги на дітей, переважне право на придбання квартири багатодітним родинам, на утримання дітей у дитячих установах. Крім того, заборонено законами країн звільняти жінок з роботи в період декретної відпустки. У деяких країнах Європи вітається збільшення імміграції молодих жінок, здатних до дітородіння. Тим самим робиться спроба скоротити число неодружених громадян та максимально використовувати потенціал розлучених громадян. Наприклад, в Іспанії 17% дітей народжуються в матерів іноземного походження. В Скандинавських країнах запроваджене безкоштовне дошкільне навчання для дітей 4-х і 5-літнього віку, гарантована оплачувана відпустка з догляду за дитиною (частина з якої обов’язково надається не матері, а саме батькові), місячна допомога на дитину.  У Німеччині прийнята складна система заохо­чувальних заходів, яка включає виплати грошової допомоги і над­бавок, надання житлових пільг.

       У країнах Західної Європи система заходів демографічної політики в цілому подібна, хоча, різниться розмірами різного роду виплат та інших пільг. Наприклад, одноразова допомога при народженні дитини у Великобританії на початку 90-х рр.складала— 25 фунтів стерлінгів, у Франції — 2600 франків, в Іспанії — 3000 песет. Щомісячні допомоги , що сплачують у Нідерландах - від 90 гульденів на першу і до 215 гульденів на восьму дитину. У Франції подібні щомісячні допомоги зроста­ють з 500 франків на двох дітей до 3000 франків на шістьох дітей, причому їх виплачують аж до досягнення дітьми 16 років. У Швеції, приміром, держава збільшила оплачувану відпустку (з розрахунку 90% заробітної плати) з догляду за дитиною з 12 до 13 місяців (2 з них бере на себе батько) та місячну допомогу на дитину, що вже зараз складає 102 долари, запровадила безкош­товне дошкільне навчання для дітей 4-х і 5-літнього віку.

Ефективність додаткового фінансування шведи довели на власному прикладі. Коли наприкінці 1980-х збільшили допо­могу на дитину, рівень народжуваності в країні зріс до 14,5 %о, і Швеція піднялася на друге — після Ірландії — місце за цим по­казником серед членів ЄС. На початку 1990-х внаслідок еко­номічної рецесії допомогу довелося урізати, і рівень народжу­ваності різко упав. У результаті Швеція закінчила десятиліття на останньому місці таблиці народжуваності ЄС — на 1 000 чо­ловік припадало лише 10 немовлят.

Демографи вважають, що політику заохочення народжуваності і підвищення природного приросту в Європі найбільш ефективно проводять Франція і Швеція.

Нині середній вік одруження у Європі складає 26,4 роки для чоловіків і 23,4 роки для жінок. В Італії, Швейцарії, Швеції для чоловіків він перевищує 27, а в Німеччині навіть 28 років. Для жінок у Франції і Швеції він перевищує 24, а в Німеччині, Швейцарії і Данії — 25 років.

 

4.   Структура населення регіону.

 

Вікова та статева структура населення регіону

    Для більшості країн Європи притаманний регресивний тип вікової структури, який сформувався при першому типі відтворення населення. Для нього характерні мала частка дітей (17-21%), але велика частка літніх людей (18%–24%). Частка людей працездатного віку 55-60%, але відбувається її поступове скорочення. Так, в Італії, Іспанії, Росії прогнозується скорочення кількості людей працездатного віку на 42%, у Німеччині та Бельгії – на 28%, навіть у Франції, де один із найвищих показників народжуваності, починається такий спад. Європа потребує припливу населення, переважно молоді.

 

Представник  Eurostat

Населення європейських країн загалом старше від жителів інших континентів. До такого результату прийшли співробітники Берлінського інституту населення і розвитку в соціологічному дослідженні. Нинішня ситуація може привести до проблем з виплатою пенсій і соціальних допомог у майбутньому. На думку дослідників, перед роботодавцями може також виникнути проблема пошуку висококваліфікованого персоналу.

У країнах-членах Євросоюзу налічується більше літніх людей, ніж дітей.

Згідно оприлюдненим ним даним, у складі населення ЄС частка дітей у віці молодше за 14 років складає лише 16,2%, а літніх людей у віці 65 років і вище - 16,6%. 

За останні 25 років загальна кількість молодих людей в державах ЄС скоротилася на 23 мільйони (21%, з яких на 10% тільки за останнє десятиліття). 

За даними Eurostat, серед країн ЄС "найстаріше" населення - в Італії, де кожному п'ятому мешканцю більше 65 років, а частка молодих людей складає всього 14,2%.

Наймолодше населення має Ірландія, його частка там складає 20,7%. 

 

Не дивлячись на ці показники, загальна чисельність населення ЄС, що сьогодні досягає майже 500 мільйонів людей, за останні 27 років збільшилася на 8,2%. 

• Чим пояснюють це представники Eurostatу?

 (Пояснюють це, в першу чергу, приростом населення за рахунок мігрантів. Тільки минулого року вихідці з третіх країн забезпечили 75% демографічного зростання в цілому по ЄС. З членів цієї організації тільки у Франції й Нідерландах показник природного приросту населення перевищує показник його поповнення за рахунок мігрантів). 

   У статевій структурі населення Європи питома вага жіночого населення вища (52%) від чоловічого (48%). Це зумовлено в основному біологічними причинами. У віковій категорії до 14 років спостерігається незначна перевага чоловіків над жінками. Проте, за рахунок більш високої дитячої смертності серед представників чоловічої статі цей показник вирівнюється й серед людей працездатного віку спостерігається майже однакова кількість чоловіків та жінок. Серед людей літнього віку явно переважає жіноче населення за рахунок більшої тривалості життя жінок, що генетично обумовлено.

 

Завдання. Проаналізуйте статево-вікові піраміди країн із різ­ними типами відтворення населення. Визначте відмінності та по­ясніть їх причини.

• Що нам наочно показують статево-вікові піраміди?

(Характер змін у від­творенні населення, тобто те, як змінюються показники народжу­ваності і смертності і, відповідно, співвідношення різних вікових груп. Аналіз піраміди надає можливість побачити демографічну іс­торію країни, а також спрогнозувати демографічну ситуацію в май­бутньому).

 

Представник  Eurostat

Вперше за всю історію спостережень, яка ведеться з перепису 1749 року, чоловіків у Швеції стало більше, ніж жінок. Кількість чоловіків зростає і в Норвегії, Данії, Німеччині та Великій Британії. Це унікальне явище для західних країн, де жіноче населення завжди перевищувало чоловіче.

Вперше історичне зрушення зафіксували в березні 2015 року – чоловіків у Швеції виявилося на 277 осіб більше. За рік цей розрив зріс до 12 тис. людей. Хоча для населення в 10 млн це не дуже велика цифра, в майбутньому розрив лише виросте, стверджують вчені.

Хоча на 105 новонароджених хлопчиків в Європі припадає в середньому 100 дівчаток, через вищу тривалість життя жінок стає більше, ніж чоловіків. Але недавно ця тенденція почала змінюватися: в Норвегії чоловіки вийшли вперед ще у 2011 році, в Данії та Швейцарії чисельність обох статей зрівнялася. У Німеччині, де через дві світові війни чоловіків істотно не вистачало, співвідношення статей зрушило: з 87 чоловіків на 100 жінок у 1960 році до 96 чоловіків у 2015-му. Таку ж ситуацію до 2050 року очікують побачити і у Великій Британії.

Це явище пояснюють двома причинами: зростанням тривалості життя у чоловіків завдяки прогресу в медицині й охороні праці та прибуттям десятків тисяч біженців, переважно чоловічої статі, з країн Африки та Близького Сходу. Тільки у Швеції в 2015-2016 роках отримали притулок 35 тис. підлітків, які прибули в країну без батьків.

Демографи вважають, що надлишок чоловіків дасть жінкам більше можливостей диктувати свої умови. При цьому одночасно може вирости ризик сексуального насильства з боку чоловіків, нездатних знайти собі партнера.

Національна, мовна та релігійна структура населення

 

Учні самостійно працюють з картами атласу і виписують дані.

Орієнтовний конспект

    На території Європи проживає майже 90 різних за культурним та етнічним складом націй (без урахування азіатської частини Росії). 33 з них є титульними державотворчими націями, що відбиваються у назвах країн. 8 європейських націй належать до найбільш чисельних в регіоні (понад 30 млн осіб): російська, німецька, французька, англійська, італійська, іспанська, українська та польська.

  У межах держав проживають численні етнічні та національні меншини, які складають близько 14% населення регіону. Ради Європи прийняла Конвенцію про захист національних меншин. Цей документ забороняє дискримінацію та політику асиміляції людей за їх належністю до певної етнічної групи. Конвенція покликана створювати умови для збереження мови, культури та самобутності національних меншин.

 За національною структурою населення більшість країн Європи є однонаціональними, оскільки етнічні межі в основному співпадають з державними кордонами. Багатонаціональних країн лише шість: Велика Британія, Іспанія, Швейцарія, Молдова, Україна та Росія. Двонаціональною є Бельгія.

  95% населення Європи говорить мовами індоєвропейської мовної сім’ї, до якої належать різні гілки та мовні групи. Найпоширенішою в Європі є німецька мова. Нею користуються у шести країнах. Єдиною державною мовою німецька є у Німеччині, Австрії та Ліхтенштейні, а також однією з державних у Швейцарії, Люксембургу та Бельгії.

   Крім того частина населення Європи говорить мовами уральської мовної сім’ї, фінно-угорської гілки. Такими є угорська, фінська, естонська, а також мови народів Приуралля в Росії. На Мальті говорять мовою близькою до арабської, яка належить до семіто-хамітської мовної сім’ї. Гагаузька та кримсько-татарська мови належать до алтайської мовної сім’ї, тюркської гілки.

  За релігійною приналежністю абсолютна більшість народів Європи сповідує християнство, яке представлене трьома основними гілками. Католицтво переважає у Південній та Західній Європі; протестантизм – у Північній Європі; православ’я – у Східній Європі. Мусульманство (іслам) сповідують в Албанії, Боснії і Герцеговині, в Приураллі в Росії. В Україні мусульманство представляє кримськотатарське населення.

 

Тривалість життя

 

Середня тривалість життя в Європі зросла і складає 80,6 років.  

При цьому середня тривалість життя жінок за десять років зросла на 2,4 року і склала 83,3 року. Тривалість життя чоловіків збільшилася на 3,3 року і склала 77,8 років. 

Найменша тривалість життя чоловіків зафіксована в Литві – 68,5 років. При цьому в Італії чоловіки живуть найдовше серед країн Євросоюзу - 80,3 року. 

Жінки найменше живуть у Болгарії – 78,6 років, найдовше – в Іспанії (86,1 року). 

Найшвидшими темпами середня тривалість життя протягом десяти років зростала в Естонії – наприклад, для чоловіків - на 6,4 року.

Щорічно кількість європейців у віці старше 60 років зростає на 2 млн людей. При цьому з кожним роком тривалість життя в середньому збільшується на 2-3 місяці.

Варто відзначити, що в Україні середня тривалість життя на 2012 рік становила 71,2 року. 

Система розселення в регіоні

   Нині рівень урбанізації в Європі становить 73%. Відповідно офіційним прогнозам частка міського населення Європи стабілізується на рівні 82%. Найбільшими її показниками вирізняються Монако – 100%, Бельгія – 98%, Мальта – 95%, Ісландія та Сан-Марино – 94%, Нідерланди та Люксембург – 90%. Середній рівень урбанізації мають лише дві європейські держави: Молдова – 45% та Боснія і Герцеговина – 40%; низький рівень – Ліхтенштейн – 14%.

    В Європі існує 32 міста-мільйонера (без азіатської частини Росії) (табл. 4). Серед них до міст-мультимільйонерів належать Москва (12,4 млн осіб), Лондон (8,7 млн осіб) та Санкт-Петербург (5,3 млн осіб). Серед міст-мільйонерів є два українських міста: Києві (2,9 млн осіб) та Харків (1,4 млн осіб).

    Європа – батьківщина міських агломерацій. Нині їх в регіоні близько 400, серед яких 62 агломерації з населенням понад 1 млн осіб, в яких проживає 27% міського населення Європи. Найбільшими з них є Лондонська (13,9 млн осіб), Московська (12,7 млн осіб), Паризька (11,3 млн осіб), Рейн-Рур (11 млн осіб), Голландська (6 млн осіб), Київська (5,2 млн осіб), Мадридська (5,1 млн осіб), Міланська (4,1 млн осіб), Верхньо-Сілезька (4 млн осіб).

  Як результат зростання сусідніх агломерацій в Європі сформувалися мегаполіси Англійський та Прирейнський, в кожному з них проживає 30–35 млн осіб.

    Англійський мегаполіс вбирає не менше двох десятків великих агломерацій, які разом займають близько 50 тис. км². Його основними ядрами агломерації є Лондон, Бірмінгем, Манчестер та Ліверпуль. Прирейнський мегаполіс є міждержавним. Він утворився на основі трьох великих агломерацій уздовж річки Рейн у західній частині Німеччини, Голландської агломерації на території Нідерландів та Лотаринзької за сході Франції.

 

Особливості урбанізаційних процесів в Європі

   Процес урбанізації в Європі пройшов чотири по­слідовні стадії. Перша – власне урбанізація (від лат. urbanus – міський), за якої відбувалася концентрації населення у містах, особливо великих, яка тривала в Європі до середини ХХ ст. Але згодом все більше почали загострюватися «хвороби урбанізації»: шум, стрес, забруднення довкілля. Тому міський спосіб життя перестав влаштовувати людей з високими статками, а також літніх людей, особливо чутливих до погіршення якості довкілля, росту злочинності, транспортних проблем тощо.

   З 50-60-х років ХХ ст. було помічено, що населення великих міст Європи почало скорочуватися. Люди залишали центральні райони міст, які почали спеціалізуватися на сфері послуг та перетворюватися у ділові центри або занепадати. Так розпочалася друга стадія урбанізації, яка одержала назву субурбанізація (від лат. sub – під, біля та лат. urbanus – міський). Це процес відтоку міського населення у передмістя. В результаті цього розвивається приміська зона та сформувалися великі міські агломерації. Причому, в ядрі такої агломерації живе лише 1/3–1/4 населення, основна маса людей – у передмістях та містах-супутниках. Це явище пов’язують з напруженою екологічною ситуацією в місті, більш дешевою землею для будівництва власного будинку у приміській зоні та високим розвитком транспорту, що дозволяє жити ближче до природи, а щоденно на роботу їздити у місто. За рахунок розвитку комп’ютерних мереж зростають можливості для роботи вдома.

   Перехід до третьої стадії відбувся в 70-х рр. ХХ ст., коли зростання міських агломерацій уповільнилося та посилився відтік населення і виробництва у невеликі містечка та сільську місцевість, де ціни на землю значно нижчі, робоча сила дешевша, а умови довкілля сприятливіші. В таких позаагломераційних зонах підприємства з новітніми виробництвами почали розміщувати свої філії, а також наукові та інженерно-технічні служби, обчислювальні центри. Так виник процес рурбанізації (від англ. rural – сільський та лат. urbanus – міський)– поширення міських форм і умов життя на сільську місцевість. Рурбанізація полягає у міграції міського населення в сільські поселення, розвитку форм господарської діяльності, що характерні для міст, у тому числі промисловості, сфери обслуговування та ін. При цьому відбувається залучення сільського населення до міського способу життя. Як наслідок у європейських країнах частка міського населення значно нижча, ніж у деяких країнах, що розвиваються Америки, Азії та навіть Африки.

     Наприкінці ХХ ст. урбанізація в Європі набула нових форм й перейшла до четвертої стадії. Почалося повернення людей з високими та середніми статками у перебудовані квартали міст, які до того вважалися мало престижними для проживання. Так розпочався процес протилежний субурбанізації – джентрифікація (від англ. gentrification – облагороджування) – реконструкція і оновлення раніше непривабливих частин міста та переїзд до них заможних верств населення. В наслідок цього туди направляються інвестиції на розвиток інфраструктури, кредити на придбання нерухомості, зростають середні статки людей, зменшується розмір родин, зростає культурний рівень мешканців.

 

Світові міста в Європі

    В світі є такі міста, які відіграють важливу роль не лише у житті країни, але й економічному та політичному житті усього світу. Їх називають світовими (глобальними) містами, або альфа-містами. Такі міста вирізняються проведенням там міжнародних зустрічей, наявністю штаб-квартир міжнародних організацій, високою кількістю проведених бізнес-зустрічей.

Треба розрізняти між собою поняття «глобального міста» та «світового міста». Світове місто – це взагалі будь-яке місто, яке відіграє значну роль в світі. Глобальне місто постає в результаті тих глобальних процесів, які ми зараз спостерігаємо. Тобто, глобальні міста є центрами, в першу чергу, корпоративних послуг, які вони надають мультинаціональним корпораціям, використовуючи переваги свого географічного положення та економічних можливостей.

Глобальне місто – це вузол виробництва інформації та управління інформаційними потоками в глобальному мережевому суспільстві.

Нині складено перелік зі 153 світових міст, з них в Європі 48. За значенням ці міста умовно поділяють на три типи: Альфа (15 міст), Бета (20 міст) та Гама (13 міст). Рейтинг світових міст очолює Лондон, який відносять до типу Альфа++. Серед українських міст до групи світових належить лише Київ, який посідає 73-е місце та віднесений до типу Бета. Такі міста вирізняються багатьма особливостями, що вирізняють їх з-поміж інших міст. Наприклад, Москва – високою «вартістю» життя, пасажиропотоком метрополітену, чисельністю населення; Амстердам, Женева, Гаага – кількістю осіб іноземного походження; Лондон – довжиною метрополітену та авіапотоками; Москва та Лондон – осіб зі статком понад мільярд. Париж.

 

  Представник  Eurostat

Серед класифікацій особливий інтерес викликає класифікація   Палмера Холла.  Автор поділив усі міста світу за рівнем світового значення на Альфа, Бета, Гамма та Дельта групи.
Альфа міста (глобальні континентальні “столиці”) - це комунікаційно-сервісні центри світового значення із ареалом “обслуговування” більше 20 млн. осіб, зокрема мультимодельні транспортні вузли, комунікаційно-комерційно-сервісні центри глобального впливу, наприклад, Лондон, Париж, Франкфурт, Мілан.

До Бета міст віднесено міста-шлюзи (субконтинентальні столиці), ареал обслуговування яких досягає від 10 до 20 млн. населення. Це вузли повітряного сполучення, комерційні та сервісні центри субконтинентального значення, наприклад, міста Цюрих, Брюссель, Мадрид, Москва.

Міста групи Гамма є периферійними (регіональними столицями), під ареал обслуговування яких підпадають від 5 млн. населення прилеглих територій. Вони є регіональними центрами комунікацій, сервісу та комерції. Серед таких міст - Амстердам, Дюссельдорф, Женева, Прага, Рим та інші.

Останню групу становлять Дельта-міста - міста з незначним ареалом обслуговування. Це типові адміністративні центри, постійною тенденцією в яких є підвищення значення, ролі та впливовості у масштабах регіону.  Серед таких міст: Дублін, Хельсінкі, Люксембург, Тель-Авів, Відень та інші.

 

5. Українська діаспора у країнах Європи

  В Європі поза межами України живе багато людей українського походження. Українською діаспорою вважаються лише ті, хто живуть поза межами етнічних українських земель та відчувають духовний зв’язок з Україною. Умовно українську діаспору поділяють на східну (в межах колишнього Радянського Союзу) та західну (поза межами СРСР).

   Українська діаспора в Європі почала формуватися з масової еміграції українців в останню чверть ХІХ ст. Причиною першої хвилі еміграції було аграрне перенаселення. Тоді основний потік найбідніших українські селяни в пошуках кращого життя був спрямований в Америку. Значно менше людей переїжджали з Галичини та Буковини до Росії та Боснії. Українська діаспора в Російській Імперії була майже винятково хліборобська. Вона була скерована у Поволжя, на Урал, а пізніше у Західний Сибір (Сірий Клин) та на Далекий Схід (Зелений Клин).

  Перша світова війна викликали другу хвилю масової української еміграції вже з політичних причин. Головним скупченням нової еміграції стала Європа. Так виникли осередки української діаспори в Чехословаччині, Німеччині, Польщі, Франції, Бельгії, Австрії, Румунії, Югославії. Прага стала разом з Харковом, Києвом та Львовом одним з центрів української культури та політичного життя. У 20-х рр. ХХ ст. почалася «заробітчанська» еміграція з західних українських земель у Францію.

   Третя хвиля еміграції й значне розширення української діаспори в Європі відбулося після Другої світової війни. Багато українського населення в результаті війни опинилася в Німеччині та Австрії. Нова сильна українська громада виникла у Великій Британії, зміцніли громади у Франції, Бельгії, Нідерландах. Найчисленнішою була українська діаспора в Польщі, що складалася з українського населення, яке поляки переселили на західні й північні землі, які до 1945 р. належали Німеччині. У Польщі, Чехословаччині, Румунії, Югославії українці мали статус національних меншин й мали культурно-суспільні організації, школи, пресу, видавництва. У Радянському Союзі українська діаспора хоч кількісно й перевищувала решту української діаспори в Європі, проте була розпорошених по всіх республіках СРСР. Українські преса, театри, клуби, школи поза межами УРСР з середини 1930х років були ліквідовані, українці зазнали асиміляції.

    Після здобуття незалежності почалася четверта хвиля еміграції з України. Українці виїжджають зокрема в Португалію, Іспанію, Чехію, Італію через непевний економічний стан в середині країни. Окрім фізичних міграцій, набуло поширення явище «відпливу умів» з України. Кількість українців у діаспорі зазнає постійних змін, як у бік збільшення завдяки новому припливу з України, так і зменшення через рееміграцію (повернення) в Україну, або асиміляцію.

  Нині українська діаспора відома у 21-й країні Європи. Відповідно до Конституції України держава дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонних українців.

 

 Представник  Eurostat

Більші чи менші українські діаспорні групи існують у багатьох країнах Європи й інших частинах світу. По кілька десятків тисяч українців, не беручи до уваги сучасної заробітчанської еміграції, живуть у Франції (близько 40 тис. осіб), Великобританії (близько 30 тис.), Федеративній Республіці Німеччині (25 тис.), Сербії (близько 25 тис.), Хорватії (15—20 тис.), Боснії та Герцоговині (10 тис.), Чехії (15 тис.), Італії і Ватикані (близько 10 тис. осіб). Українські громади по кілька тисяч осіб обліковуються в Австрії (4 тис.), Бельгії (4 тис.), Угорщині (4 тис.) Швеції (2 тис.), Нідерландах (1 тис.). Відомі українські групи населення в Данії (близько 500 осіб), Норвегії (близько 200 осіб), Іспанії (близько 200 осіб) та інших країнах.

 

6.               Закріплення нових знань, умінь та навичок

• Чи існує, на вашу думку, пряма залежність між густотою насе­лення, природними умовами та рівнем економічного розвитку певної території? Доведіть це на конкретних прикладах.
• Останніми десятиріччями в розвинених країнах відбувається повільне збільшення частки сільського населення. Як ви це мо­жете пояснити?
• У чому полягають причини розбіжностей у статевому складі різних країн і регіонів світу?

 

7.            Підсумок уроку

• У ХХІ ст. кількість населення Землі продовжує збільшуватися, хоча темпи зростання уповільнюються. Приріст населення сві­ту відбувається за рахунок країн із другим типом відтворення, який характерний для країн, що розвиваються.
• Кожному типу відтворення населення відповідає свій тип віко­вого складу. У розвинених країнах відбувається процес старін­ня нації.
• Нерівномірні тенденції процесів відтворення населення у різ­них регіонах світу призвели до загострення демографічних проблем.
• Частка міського населення у світі зростає у зв’язку з процесами урбанізації. Високий рівень урбанізації характерний для роз­винених країн. У країнах, що розвиваються, спостерігаються високі темпи урбанізації.

Виставлення оцінок за тести + д\з

 

8.         Домашнє завдання

1.     Опрацювати §___ підручника.
2.       Скласти за параграфом п’ять тестових запитань закритого типу.
3.       Розглянути позитивні і негативні наслідки тимчасової й сезонної міграції і записати їх до таблиці.

 

Позитивні наслідки	Негативні наслідки