Розробка уроку з української літератури «Засудження геноциду в оповіданні Ганни Кудлінкової «Туся, зламана квітка»

Тема: Засудження геноциду в оповіданні Ганни Кудлінкової  «Туся, зламана                      квітка»

Мета:  Ознайомити учнів зі змістом оповідання Ганни Кудлінкової  «Туся, зламана                      квітка». Розвивати навички виразного читання й аналізу епічних творів, мислення і мовлення учнів. Виховувати гуманізм, повагу до людей різних національностей, загальнолюдські цінності

Обладнання: текст оповідання, мультимедіо (комп’ютер), мультипрезентація, роздатковий матеріал

Тип-уроку: вивчення нового матеріалу, урок-суд 

Хід уроку

І. Організаційно-мотиваційна частина уроку

Розташування парт: у центрі біля дошки стіл учителя (судді), по обидві сторони групи учнів, що представляють звинувачення і захист. Решта учнів сидять за партами -  присяжні. Є також секретар і свідки.  На дошці записано тему уроку і зроблено (закріплено)  надписи: «Звинувачую», «Захищаю», під якими під час виступів учнів, що представляють звинувачення і захист,  будуть кріпити свої аргументи. 

Секретар: Прошу всіх встати. Суд іде.

(Всі встають. До класу заходить у мантії учитель-суддя)

Секретар: Прошу сідати.

Учитель-суддя:  Сьогодні ми розглядаємо справу про  засудження геноциду           в оповіданні Ганни Кудлінкової  «Туся, зламана  квітка».

Словникова робота: геноцид  (від  грец. γένος — рід, племя и лат. caedo — вбиваю) —  дії, які здійснюються з наміром знищити повністю або частково національну, етнічну расову або релігійну групу як таку.

Учитель-суддя:   Прошу всіх присутніх  у залі ознайомити зі змістом справи. 

Читання оповідання. Залежно від класу використовуються різні види читання.

Орієнтовний час необхідний для читання – 15-20 хв.

Учитель-суддя:   Представники звинувачення ви готові викласти свої аргументи?

Секретар: Слово надається звинуваченню.

Виступ звинувачення:

Представник 1. Ми звинувачуємо  фашистів в убивстві мирного населення –        62 осіб єврейської національності,  більшість з яких складали жінки і діти.

Представник 2. Окремо ми звинувачуємо фашистів в убивстві  маленької дівчинки Тусі, яка так любила життя і намагалася втекти від смерті.

Представник 3. Також  в особі старости Маковецької ми звинувачуємо зрадників свого народу, які вислужувалися перед загарбниками і були винними в смерті своїх земляків.

(Під надписом  на дошці «Звинувачення» прикріпляють або пишуть стисло свої аргументи: кого і за що вони звинувачують)

Учитель-суддя: Навіть найбільші злочинці в демократичній країні мають право на захист. Сторона захисту ви готові висловити свої аргументи в захист тих, хто звинувачується?

Секретар: Слово надається адвокатам.

Виступ  адвокатів:

(Під надписом  на дошці «Захист» при кожному виступі прикріпляють або пишуть стисло свої аргументи: кого і чому вони виправдовують)

Представник 1. Ми  хочемо виправдати своїх підзахисних. Легко засуджувати  когось сьогодні, у мирний час. Але тоді була війна. Можливо, вони не хотіли вбивати людей, але були змушені це зробити. Можливо, вони душевно страждали, і ці муки були ще жахливішими,  ніж миттєва смерть розстріляних ними людей. 

Учитель-суддя: Слово надається свідку подій - Ганні Кудлінковій.

Свідок 1.  Я хочу зачитати вам уривок із тексту:

Перед розстрілом

Зі сходом сонця я прикипіла до шибки. Ніде нікого. Перегодя від Маковецьких вийшли ті чотири вчорашні зі свастикою.  Щось гомонять між собою, регочуть. Рукава мундирів високо закочені. Направляються до рукомийника, вмиваються. Старостиха           з рушником прислуговує…

Після розстрілу

Я знепритомніла. Коли прийшла до себе, карателі в Маковецьких знову мили руки під рукомийником.

З цих уривків можна зробити висновок, що дані особи, я навіть не можу назвати їх людьми,  не мали ні жалю, ні  душевних переживань. Для них це була звичайна справа. Без сумніву, за плечима цих безсердечних катів  страчені життя не однієї сотні людей.

Учитель-суддя: Захист, ви хочете ще щось додати?

Виступ  адвокатів:  

Представник 2. Так, Ваша честь.  Ми хочемо звернути увагу на те, що  євреї-мешканці даного села мали можливість виїхати. Голова колгоспу навіть забезпечив їх возами, але вони відмовилися. Таким чином, селяни-євреї самі винні в своїй смерті.

Представник 3. Ми також вважаємо, що в смерті Тусі винна її мати Ціпка. Якби вона не забрала Тусю від діда і баби Боженків, дівчинка залишилася б живою.

Учитель-суддя: Що на це може сказати сторона звинувачення?

Виступ звинувачення: Ваша честь, просимо надати слово свідку.

Секретар: Слово надається свідку подій -  Ганні Кудлінковій.

Свідок 2.  Прошу шановних присяжних і суд перечитати уривок із тексту:

Врешті ось прийшов запилений нетутешньою пилюкою незнайомець, і враз затихло, заспокоїлось навкруги. Посідали, хто на чім. Хто на вузлах, хто на відрі, хто на літній плиті. Що ж воно за чоловік? Невідомо… Ага, здається, незнайомець зі своєю сім’єю евакуювався, але доїхали до Дніпра і повернули назад. Сюди. Мимохіть до родичів заїхали.

 - На переправі таке робиться! Людей, скотини, снаряди рвуться. Страхіття! – скинув рваного картуза  гість, витер ним чоло…

 - Куди їхати? – нервував старий Текс. – З нажитого місця зриватися…

 - Ми з німцями в однім окопі сиділи, - продовжував своє гість. – Від бомб ховалися. Нічого вони нам не зробили. Навіть салом пригощали.

 - Нам їх взагалі боятися нічого, - заперечив приїжджий. – У нас з німцями і мова схожа.

Люди не поїхали тому, що не хотіли залишати рідні місця, не були впевнені, що встигнуть евакуюватися через Дніпро,  і  не могли навіть уявити, що німці, які називали себе європейцями і визволителями, можуть знищити цілий народ. Вони довірилися людяності завойовників.

Свідок 3:  Пропоную перечитати уривки із тексту, в яких розповідається про першу зустріч дівчат з карателями і про несподіваний прихід  Маковецької до родичів  Ганни Кудлінкової:

 Я відвернулася. Підійшла до великої, любимої всіма ляльки Марусі, простягла руку. І тут лютий, незрозумілий лемент чужинця пролунав голосно й загрозливо. Туся притулилася спиною до одвірок, затремтіла. Щічки її ще більше зблідли. Може, вона й зрозуміла ту мову, я – ні. Підійшла Маковецька, взяла мене лагідно за плечі, ніби показуючи тим, чужим, промовила:

 - Це – ні. – Далі щось німецькою. Потім до мене: - Іди, Нюро, звідси, іди. – Й підштовхнула до дверей. А потім знову: - Це – ні. Ось, - показала на Тусю,  – ця. Ідіть, - підштовхнула її до виходу.

***

Увечері до нас зайшла старостиха Маковецька:

 - У кого мати руська, - так у селі називали всіх, крім євреїв, - а батько єврей, тих дітей відпускають. Двох дівчаток Бердичівських, віддали – Полю і Марусю. А в кого мати єврейка, а батько руський, то ні, - повідомила «німецька кров».

 - Нехай втече Туся, - наполягала я.

 - Куди там! Охорона сильна. Зачинили 62 чоловіки. Ольховських двох не знайшли. Чи не у вас вони?

 Ось чого вона до нас прийшла! Ольховських їй треба до клубу запхати.

 Як ми бачимо, Маковецька «німецька кров» ще в дитячому садку вказала карателям на Тусю. А ввечері перед розстрілом  розшукувала Ольховських. Швидше за все, що вона б видала Тусю,  і дід з бабою не змогли б її сховати.

Учитель-суддя: Представники захисту, ви бажаєте ще щось сказати?

Виступ  адвокатів:  Так, Ваша честь.   Історія, з якою ми з вами ознайомилися, це лише оповідання. Невідомо, яким є відсоток вірогідності, що ця подія мала місце взагалі.

Учитель-суддя: Слово надається свідку Ганни Кудлінкової.

Свідок 4: Ганна Іванівна Кудлінкова за фахом будівельник. Трудову діяльність в нашому місті починала на спорудженні Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату. Писати почала в 1971 році. Перші публікації з’явилися в «Червоному гірнику». Оповідання «Туся, зламана квітка» було надруковане в журналі «Саксагань»  (№2, 1994 рік)  у рубриці «Спомин». За свідченням автора оповідання – це не літературна вигадка, а реальна історія із життя. На  сторінці, де було надруковано оповідання, розміщено також і фотографію маленької Тусі Боженко, яку її подруга Ганна (Нюра) Кудлінкова  зберегла на все життя.

Учитель-суддя: На сьогоднішнє засідання ми запросили людей, які працюють з історичними документами. Прошу запросити їх до зали для дачі додаткових свідчень про масштабність  злочину фашистів проти єврейського народу.

Презентація і виступ істориків

Виступ істориків:  (слайд 1 – 3)

1 учень: Німецька окупація України під час Другої світової війни була трагедією для українських євреїв. Вбивства євреїв почалися восени 1941 року, спочатку           в центральній Україні, а потім і в Західній.  Усьому світові відома страшна трагедія Бабиного Яру в Києві, де лише за два дні, 29-30 вересня 1941 року, було розстріляно 33770 євреїв, в основному жінок, дітей і стариків. Всього у Бабиному Яру було загинули  35000 євреїв.

2 учень: (слайд 4) У Ботанічному саду Дніпропетровського національного університету восени 1941 року фашисти розстріляли  понад 10 тисяч мирних євреїв. За словами свідків, несамовиті крики та стогони людей було чути на відстані декількох кілометрів; їх не в змозі був заглушити шум тракторів, що працювали спеціально для цього, і літаків, що кружляли над місцем розстрілу.  На пам'ять про ці події встановлено пам'ятник, на якому написано: "У цій землі лежить прах 10000 мирних євреїв Дніпропетровська жорстоко вбитих 13-14 жовтня 1941 року і ще багатьох наших святих братів і сестер, закатованих і розстріляних фашистами". Це був не єдиний масовий розстріл єврейського населення в Дніпропетровську.

3 учень:  Я хочу вам розповісти про трагічну долю  єврейського населення, що жило  в сільських районах Криворіжжя.  (слайд 5)

У 1924—1930 роках в Україні було засновано 162 єврейських землеробських поселення, з яких утворилися 5 єврейських національних районів. Один із таких районів був на Криворіжжі. Прошу вас звернути увагу на екран (демонструється карта Сталіндорфського району).  Він називався Сталіндорф, в нього входило       11 селищ.  (слайд 6) За даним перепису 1936 року в Сталіндорфі і прилеглих селищах проживало 7312 євреїв.  Влада району не змогла своєчасно організувати евакуацію населення. Дозвіл на евакуацію було отримано за кілька днів до приходу німців.   16 серпня 1941 року  німці захопили Сталіндорф. Убивства євреїв почалися вже      у вересні. У першу чергу вбивали дітей і пристарілих людей, які не могли працювати. Працездатне населення переселили в спеціальні поселення - гетто,         де всі мали ходити з білою пов’язкою на рукаві, на якій було зображено шестикінечну зірку.  До жовтня люди збирали врожай. Весною, після проведення посівних робіт, почалася друга хвиля масових розстрілів.  Значна частина працездатних євреїв була направлена на будівництво стратегічно важливої           для окупантів шосейної дороги Кривий Ріг-Дніпропетровськ.  Умови праці            на будівництві дороги були рабськими.  Всіх, хто не міг працювати,  безжально вбивали. Разом із євреями на будівництві траси Кривий Ріг –Дніпропетровськ працювали радянські військовополонені. Всіх їх було знищено зимою 1942-1943 років.  На різній відстані від відомої всім нам траси знаходяться братські могили мирного єврейського населення та людей, які будували цю дорогу.  Ось кілька назв населених пунктів, поряд з якими  відбувалися масові розстріли.

Говорять по черзі представники групи «Історики» (слайд 7)

* У жовтні  1941 року в Зволянській балці  в двох кілометрах від села Калинівка  розстріляно близько 500 євреїв із навколишніх сіл.

*  Навесні 1942 року  поряд з Новопавлівкою  було заздалегідь викопано ями, поряд з якими розстріляно і в які скинуто трупи 450  євреїв.

*  У степу між Златоустівкою і Новожитомиром з початку окупації по кінець травня 1942 року  розстріляно близько 2000 євреїв.

* 30 травня 1942 року неподалік села Новоподольськ було зігнано і розстріляно близько 400 єврейських жителів із навколишніх сіл.

* Євреїв, які працювали на будівництві дороги, було розстріляно в таборі, що знаходився в селі Любимівка  та в’язниці села Чкалово.

4 учень:  Згідно акту районної комісії по розслідуванню нацистських злодіянь        у Сталіндорфському районі (це здебільшого територія сучасного Криворізького сільського району)  було розстріляно 3911 євреїв.

5 учень: Більшість єврейського населення України не було своєчасно поінформовано про смертельну небезпеку, яка їм загрожувала, і не встигла вчасно евакуюватися. Масове вбивство євреїв здійснювалося всюди в Україні в 1942—1944 роках.  У межах Радянського Союзу    були знищені  2, 5 мільйонів євреїв         з 4, 8 мільйонів, що проживали на території Радянського Союзу до війни. 

 Всього  під час Другої світової війни у концтаборах та інших гітлерівських «фабриках смерті» було знищено 6 мільйонів євреїв. Це найбільша етнополітична (етнос-народ) трагедія в історії світової цивілізації – Голокост.

Учитель-суддя:  Шановні члени судового засідання! Після  ознайомлення              зі справою, виступів представників звинувачення та   захисту, істориків кожен із вас повинен зробити свій вибір: «винен» чи «не винен». Перед вами лежить шестикінечна зірка (своєрідний символ єврейського народу). Вам необхідно  підійти до дошки і прикріпити її  у відповідну колонку. Таким чином ви виявите своє ставлення до Голокосту, геноциду, можливості одного народу вирішувати долю інших,  позбавляти життя мільйони людей.

Заключне слово вчителя: Робить підсумок: Учасниками судового засідання (одноголосно) прийнято рішення засудити геноцид у всіх його проявах. Визнати фашистів та старосту Маковецьку винними у вбивстві мирного населення і маленької  білявої дівчинки Тусі. 

Прошу всіх    встати і хвилиною мовчання вшанувати пам'ять   6 мільйонів невинно убитих  людей, і серед них пам'ять маленької тендітної білявої дівчинки – Тусі, зламаної квітки.

Хвилина мовчання.  На мультимедіо демонструється презентація, присвячена жертвам Голокосту.

(слайд 8-11. Тривалість презентації визначає вчитель)

Підсумок уроку

Домашнє завдання: Підготуватися до наступного уроку  літератури рідного краю