"Ніколи не сміявся без любові.." (до 130-ти річчя з дня народження Остапа Вишні)

Літературно-музична композиція на тему: « Ніколи не сміявся без любові…», присвячені 130-й річниці з дня народження Остапа Вишні

Мета: ознайомити дітей  з життям і творчістю видатного гумориста – Остапа Вишні

 Обладнання: презентація, пісні

 

 

Вступне слово.

 

 

Його називали « королем українського тиражу». Він наказував «чистити 

черевики, коли входиш в літературу , бо там були Гоголь, Пушкін, Шевченко».

Він ніколи не сміявся без любові.

 Це Остап Вишня,видатний сатирик, гуморист, який увів у літературу жанр

«усмішка». Пояснив просто:»Мені нове життя усміхається. І я йому усміхаюся.

тому й усмішка».

Яким був цей славний чоловік, що розкошував від літературного процесу

сміхотворення, як жив, за кого боліла душа, яка відійшла 28 вересня 

1956 року?

130 років минуло з дня народження великого гумориста, але його ніколи не

забудуть. Сьогодні згадуємо його й ми.

 

Звучить пісня «Ой зійди,зійди, ясен місяцю…»

ЧИТЕЦЬ 1:  У  кого совісті нема,

                        Хто має душі чорні й грішні,

                        Тому казали недарма:

                        -Нема на вас Остапа Вишні.

                         І вирушив Остап до них,

                         І справи в них були невтішні.

                         На голови їм падав сміх

  -Убивчий сміх Остапа Вишні.

 

ЧИТЕЦЬ 2:  Зрадів хапуга, бюрократ,

                         Синці загоївши колишні,

                         Що не вернуть старе назад,

                         Що не вернути сміху Вишні.

                         Хай випало перо із рук –

                        Під кожний дах, під кожну стріху,

                        Ще довго линутиме гук

                        Вишнівського ясного сміху.

                                               О. Підсуха.»Вишневий сміх».

ВЕДУЧИЙ 1.   Остап Вишня…Це ім’я викликає одразу ж щиру посмішку в українця будь-якого віку.

ВЕДУЧИЙ 2.   Улюбленець  кількох поколінь українського народу.

ВЕДУЧИЙ 1.  Сміхотворець  із маскою  блазня, він став королем гумору

ХХ століття.

ВЕДУЧИЙ 2.Страшного століття…Але він сміявся.

ВЕДУЧИЙ 1.Злиденне дитинство, криваві вітри революції, пекло концтабо-

рів  ГУЛАГу, дві світові війни…

ВЕДУЧИЙ 2.  А він сміявся. Сміявся, щоб людям легше жилося.

ВЕДУЧИЙ 1. Сміявся ,бо любив людей більше за самого себе…

ВЕДУЧИЙ 2. Слід уточнити: насправді народився не Остап Вишня, а

Павлуша Губенко.І доки став Остапом Вишнею, ой як довелося йому попра-

вати та повчитися…

              СЛАЙД № 3 ( фото гусей, свиней, телят, овець, коней, корів)

                                 Виходить Остап Вишня.

Остап Вишня.    Дуже рано починалася за старих часів на селі професійна

освіта…Перший курс – це гуси… Вищий курс – це свині. Потім ішли такі

«курси» нашої освіти : телята, вівці, коні ,корови…В цей же час (узимку)

починалася й загальна освіта в церковноприходській  або в народній школі.

Звичайно, коли була та школа та були чоботи ,щоб у школу ходити.

 

                                Інсценівка оповідання «Перший диктант».

                                Дійові особи: Вчителька,Павлуша

Вчителька.   Павлушо, зараз ми будемо писати диктант.(Диктує, Павлуша

пише): «По полю ехала с господами коляска, запряженная четвериком вели-

колепних лошадей .За коляской бежала и лаяла  собачка испанской породы».

(Дивиться на дошку).О Господи, що ти понаписував? «За коляской бежала и лаяла-

ся собачка из панской  породы».

Павлуша.  Та я, Маріє Андріївно, думав ,пани їдуть, то й собака у них панської

породи, а батько часто говорить, що їх пан та бариня лають , то й собаки у них

не кращі. І теж лаються…

Вчителька . Та де ти чув, що є на світі собаки панської чи не панської породи,

і щоб вони лаялися. Порода -   іспанська, є така країна – Іспанія, а собаки не

лаються , а «лают», по -нашому – гавкають.Зрозумів?

Павлушка. Та не дуже…

Вчителька. Сідай! Двійка тобі! Треба підтягнутися!

Павлушка. Здохла б вона йому, та собачка, разом з панами!

 

ВЕДУЧИЙ 1. Павлуша і сам мріяв стати вчителем, до сліз благав батьків, щоб віддали його до Глухівської семінарії, але коштів на це не було,  довелося  вчитися у Києві на фельдшера – як солдатському сину, на «казьонний кошт».

                                 СЛАЙД №4

ОСТАП ВИШНЯ. Фельдшер з мене був непоганий, бо відразу ж закапав од-

ному хворому очі нашатирним спиртом, замість цинкових капель. Про гоно-

рар од того хворого говорити не буду…

ВЕДУЧИЙ 2.Насправді ж Павло Михайлович був вмілим медиком, про що

красномовно  говорив один випадок із його фельдшерської практики:

одного разу, коли не було хірурга, сам виконав операцію хворому і врятував

йому життя.

ВЕДУЧИЙ 1. Як ударила революція- завертівся. Будував Україну. До того

було ніколи,що просто страх.

 

   

ОСТАП ВИШНЯ. Писати я в газетах почав у Кам’янці на Поділлі,1919 року,

за підписом Павла Грунського. Потім почав я працювати за перекладача.

Перекладав я,перекладав ,а потім думаю собі: « Чого я перекладаю, коли

я  можу фейлетони писати! А потім письменником можу бути…». Зробився

я Остапом Вишнею та й пишу собі…

ВЕДУЧИЙ 2. Кажуть ,що ім’я  впливає на долю людини. Зазирнемо до слов-

ника  імен. Що  означає ім’я Павло?

 ВЕДУЧИЙ 1. Від латинського слова « паулюс»- маленький. А  загалом Пав-

ло – це добра і чуйна людина.Тільки така людина може ходити на полюван-

ня із девізом : « Хай живуть зайці!»

                                     СЛАЙД №5

  ВЕДУЧИЙ 2. А Остап  у перекладі з грецької « стійкий». А основна його

риса – не переносить брехні.

                           СЛАЙД № 6                   

ОСТАП  ВИШНЯ .Над моїм робочим столом висів аркуш паперу, що мав

заголовок: «Мої « друзі», будь вони тричі прокляті». Про що я, нещасний,

мушу писати: ( зачитує)

Про  хуліганство ,грубість і невихованість.

Про виховання лоботрясів і шолопаїв.

Про легковажне ставлення до кохання, до шлюбу, до сім’ї.

Про широкі державні натури за державний кошт.

Про винищувачів природи…

Я писав завжди правду. Я ніколи не зрадив правді. Навіть, коли писав про

нас, українців.

ВЕДУЧИЙ 1.Гумор    українського народу в устах Остапа Вишні був воістину

непереможною зброєю.

ВЕДУЧИЙ 2. Не дрімали і заздрісники.Та хіба можна було вільно сміятися

у сталінській імперії зла?

                                      СЛАЙД № 6

ВЕДУЧИЙ 1.Із спогадів письменника Володимира Гжицького : « У грудні

1933 року нас обох заарештували, звинувативши  в підготовці терористичних

замахів, і присудили по 10 років заслання на Далекій Півночі у місті Чиб’ю.Во-

сени Остапа Вишню поспішно вивезли з Кирти, де на той час він відбував за-

слання. Говорили, що в останню путь, і це було недалеко від правди.Їх було

19, крім конвоїрів.До мисливської хатинки, загубленої в тайзі ,було ще

далеченько. Раптом почалася заметіль, яка може продовжуватися місяцями.

Вона й урятувала Остапа Вишню від розстрілу. Коли буран той ущух, прийшов

наказ про повернення полонених до місця ув’язнення. Хтось з письменників

поклопотався  про Остапа Вишню -і наказ про розстріл був відмінений.Приро-

да, яку він так любив і оберігав ,врятувала йому життя».

ВЕДУЧИЙ 2. Вдруге врятував Остапа Вишню випадок. Конвоїр упав напівдо-

розі від гострого  приступу апендициту, і фельдшер і ще один приречений

дотягли його і гвинтівку до табору. « І це вороги народу ?» -мовив сам собі

комендант і відправив обох на полегшені  роботи.

ОСТАП  ВИШНЯ. Які ж ми вороги народу? Ми не були ворогами, нас ними

роблять ! Не ми вороги народу, а то вороги , які нас запроторили у в’язницю.

ВЕДУЧИЙ 1.Чи писав  Остап Вишня в ув’язненні? На це питання він відповів

коротко: «Ні , не писав». – « А  писатиме?» - необережно запитав Юрій Смо-

лич. « Павло Михайлович довго мовчав -  так довго, що я вже почав катувати-

ся ,що своїм дурним запитанням вразив його . Але Вишня таки відповів. Але

таки зумів…

ВЕДУЧИЙ 2. 3 грудня  1943 року Остап Вишня повернувся із незабуття  і про-

довжив  літературну діяльність. Важко було  Остапові Вишні продовжувати

свою іскрометну творчість, не було ні  фізичних сил, ні духовних.Та все ж

26 лютого 1944 року в газеті була надрукована усмішка «Зенітка», яка розкри-

вала мужність , нескореність нашого народу в роки Другої  світової війни.

                        

                           Уривок з фільму « Зенітка».

                    Інсценізація уривку із гуморески « Зенітка».

                            Дійові особи: дід Свирид, Кум

Остап Вишня.Скільки ж вам ,діду, літ?

Свирид. Та хто зна! Чи сімдесят дев’ять ,чи вісімдесят дев’ять. Хіба їх

полічиш? Знаю, що дев’ять. А яких саме, уже й не скажу.

Остап Вишня. І ото ви не побоялися один на трьох?

Свирид. Побоявся? Та ,чоловіче Божий, війна- це ж моє рідне дєло. Я ж увесь

вік  воювався з бабою Лукеркою. Лукерки моєї не знали? Хіба ж такі сраженія

були, як з отими поганцями на горищі! А покійниця моя – хай царствує! – та

вона б сама на дивізію з рогачем пішла! На що ми з кумом –царство йому

небесне! – було вдвох… та куди там! Наступати на Лукерку я не наступав,

більше одбивав атаки , а воюватися доводилося мало не щодня.

ВЕДУЧИЙ 1.На запитання ,що він любить найбільше, Остап ВИШНЯ відпові-

дав : літературу , природу і дітей… Природа колись врятувала йому життя ,

природа вилікувала його зранену душу, знову повернула до творчості.

« Хай живуть зайці!» - з таким девізом вирушав  Павло Михайлович на полю-

вання, насолоджуючись осіннім лісом…і мисливськими  байками  колег по

зброї. Онук Павлуша чекав з нетерпінням  від діда зайця, але дід приносив

куди цінніше – свої знамениті  « Мисливські усмішки».

                                 СЛАЙД №

                                 САЙД №

Читець 1. Навкруги багаття, любо й мило…

                  Позбирались друзі, хоч не всі.

                 Засиніло вечора вітрило,

                 Кармінові трави у росі…

Читець 2. Я тебе , як на картині бачу,

                 Чую слово і веселий сміх,

                 І твою красиву добру вдачу,

                 Що ділила помисли на всіх.

Читець 3. Всі мої незлади і печалі

                    І шукання . і тривог сувій,

                   У твоєму серці , як в причалі,

                   Зустрічали зладу й супокій.

                  Щоб з тієї злади линуть вгору,

                 Де горить веселка молода,

                 Бо в любові горе- вже не горе,

                 А біда із другом –не біда.

Читець 4. Опустіть нестріляні рушниці,

      Загудем , затягнем неважку.

      Де в багатті тліють зоряниці

      І задумавсь ВИШНЯ на лужку.( А. Малишко).

                    ЗВУЧИТЬ ПІСНЯ « ЛЕЛЕЧЕНЬКИ»

 

ВЕДУЧИЙ 2. В 1944- 1956 рр. Остап Вишня  створює « Мисливські усмішки»,

у  яких розкрита краса людської душі та природи. З великою любов’ю пись-

менник змальовує пейзажі – чарівні ,живі, сповнені руху, змін, оновлення ,

іноді сумних настроїв.

Читець. Уривок з усмішки « Заєць».

Золота осінь…

Ах,  як не хочеться листу з дерева падати ,  - він аж ніби кров’ю з печалі

налився і  закривавив  ліси.

Сумовито рипить дуб, замислився перед зимовим сном ясен, тяжко зітхає

клен, і тільки береза,  жовтаво- зелена й «раскудря- кудря- кудрява», - ген

там на узліссі білявим станом кокетує, ніби на побачення  з  Левітаном

жде, чи, може, Чайковського на симфонію викликає.

Креслять тригонометричні фігури високо в небі запізнілі журавлі,

запитуючи своїм «кру- кру»:

• Чуєш ,брате мій, товаришу мій?  Відлітаємо!

Звучить пісня  Hard Kiss – «Журавлі»

 

Читець 1.Його спитали в дні колишні: чом  зло  ти словом не добив?

ВИШНЯ: Та я назвався цвітом Вишні . Я світ любив,  людей любив.

Читець 1: Питала Північ під вітрами, де років з десять – з таборами :

• Чом не писав ти довгих драм?

ВИШНЯ: Було життя як довга драма, але я твердо йшов життям.

Читець 1: Спитали друзі потихеньку,  чи знов тяжку  пройшов би путь. І так

                   сказав  Павло Губенко, якого Вишнею зовуть.

ВИШНЯ:  За правду й смерті не боявся, і не писав тріскучих од.

                 І все життя з біди сміявся , як запорізький наш народ.

 

ВЕДУЧИЙ 1:  Остап Вишня у найскладніших умовах ніколи не втрачав віри

 в людину, в її душевну красу, творчу вдачу. Павло Михайлович любив при-

роду , шанував , знав, і,що найголовніше, відчував народну пісню, дотепність

та гумор. Несхибним орієнтиром для Остапа Вишні було велике і високе по-

няття – народ. Думою про нього надихалась і окрилювалася письменникові

 творчість.

ВЕДУЧИЙ 1:  « Який я був би щасливий, - занотував Остап Вишня в 1949 році

в  щоденнику, - якби своїми творами зміг викликати  усмішку, хорошу,  теплу

усмішку, у народу!

Ви уявляєте собі: народ радісно усміхнувся! Але як це трудно!»

Читаючи Остапа Вишню, народ і усміхався, і сміявся, і повнився радістю та

гордістю, і сумував , і печалився і обурювався-  багатьох і багатьох струн його

душі  торкалося вишнівське людяне, мудре, гостре  і ніжне слово.

ВЕДУЧИЙ 1:  28 вересня 1956 року перестало битися серце письменника.

Але з життя він пішов тільки фізично, навічно залишившись в ньому своїми

безсмертними творами.

На творчій спадщині з вишневого кореня Остапа Вишні виросла ціла плеяда

відомих гумористів-сатириків: Олександр Ковінька, Дмитро  Білоус. Павло

Глазовий , Юрій Кругляк.

ОСТАП  ВИШНЯ. Умираючи, кажу вам усім:

Ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця до вітру, до зеленого

листу! У моєму сміхові завжди бачив народ…

                            На сцену виходять усі учасники.

 

Читець. « Моя зброя   -  сміх»                                 Остап Вишня.

Читець.  « Ви  -  сміху й гумору до пари,

                   Ви  -  укрсатири  Головвишня»            Юрій Яновський.

 

Читець. « Друг людини, друг природи й праці,

                 Грізний ворог нечисті і зла»                     Максим  Рильський.