Розробка уроку за твором О.Вайльда "Портрет Доріана Грея"

Тема:      «Доріан Грей»--пам’ятка декадентської доби.

«Духовна деградація особистості в романі О. Уайльда «Портрет Доріана Грея».»

 

Мета: Простежити життєвий шлях головного героя роману О.Уайльда «Портрет Доріана     Грея» і побачити деградацію його душі; зрозуміти , що філософія насолоди не може заповнити духовний світ людини.

ХІД УРОКУ:

І. Актуалізація опорних знань:

«Декаданс»-згадаємо значення цього терміну.

 (Декаданс-занепад. Загальна назва кризових явищ кінця 19 - поч . 20 ст.що характеризувались настроями безнадії, розчарування,відчуттям занепаду життєвих сил, культом естетизму)

Роман «Портрет Доріана Грея» має ознаки кількох художніх стилів – символізм та імпресіонізм.

ІМПРЕСІОНІЗМ – (від.фр.-враження). Композиція концентрується не на дії, «безпосередньому житті» і його поясненні (воно завжди ілюзорне), а на відмінностях сприйняття дійсності різними персонажами, на кшталт імпресіоністичних «відокремлиних мазків».

СИМВОЛІЗМ – (від грецького-знак, прикмета). Ідея сутнього і Символ вічного. Символізм не стільки дає відповіді на світоглядні або суспільні питання, скільки в слові і через слово прислухається до якихось тільки йому відомиз сигналів і знаків.

«Гедонізм» (напрям філософії  прихильники якого бачили сенс життя в насолоді)

«Естетизм» (розуміння мистецтва, яке грунтується на теорії «мистецтва заради мистецтва».

Основні риси естетизму:

-відрив мистецтва від суспільного життя;

-аполітичність мистецтва;

-протиставлення мистецтва дійсності;

-обмеження сфери мистецтва питаннями естетичної насолоди, краси  художньої форми, які розглядаються як самоціль.

- За Уайльдом: природа наслідує мистецтво, а не навпаки

 

ІІ.  Робота над темою уроку

1. Робота з текстом роману (виразне читання  ключових уривків)

Історія створення роману «Портрет Доріана Грея».

•       Відомо, що О. Вайльд написав «Портрет Доріана Грея» у 1890 році на замовлення одного американського журналу. Написав у рекордно короткий строк – трохи більше ніж 3 тижні, бо уклав парі, що здатний створити роман саме у такий термін.
•       Саме для цього роману автор створив свою знамениту передмову, яка складається з 25 афоризмів. У афоризмах у парадоксальній формі була викладена естетична теорія О. Вайльда.

Одна з головних тем роману – Роль краси в житті.

Фабула роману: Історія людини, чия зовнішність є зразком краси і досконалості, а душа – пороку і потворності.

 

2. Евристична бесіда

•           Спробуємо дослідити, як філософія насолоди впливає на духовний світ людини, що трапиться з нею, коли настане перенасичення, коли буде вичерпано запас насолод, які вона собі придумала.
•           Хто є головним героєм роману? (Генрі Уоттон та Доріан Грей)
•           Як вперше нас з ним знайомить автор? (зі слів Безіла лорду Генрі)
•           Де відбувається зустріч?
•           Створіть портретну характеристику Доріана за тими описами , що ми маємо на цей момент.( лише +)
•           Чи замислювався Доріан  над винятковістю своєї зовнішності?

Портрет Доріана при знайомстві з ним.

(«Лорд Генрі подивився на нього. Так, безперечно, цей юнак — з ніжними обрисами ясно-червоних уст, чистими блакитними очима, злотистими кучерями — був надзвичайно вродливий. Його обличчя чимось таким одразу викликало довіру. З нього промовляла вся щирість юності, вся чистота юнацького запалу. Бачилось — життєвий бруд ще не позначuв його своїм тавром. Чи ж дивина, що Безіл обожнював Доріана!»)

 

•           Хто такий лорд Генрі?

Як ми з ним знайомимось? (опис подружнього  життя лорда Генрі)

(«Ти, здається, забуваєш, що я одружений; а єдине, чим шлюб зачаровує, — це приховування правди, без чого не обходяться ані чоловік, ані жінка. Я ніколи не знаю, де моя дружина, і вона ніколи не знає, що я роблю. Випадково здибавшись, — а це буває, коли ми потрапляємо разом десь на обід чи гостюємо у герцога, — ми з найсерйознішими мінами торочимо одне одному найбезглуздіші історії. Моїй жінці це вдається куди краще, ніж мені, — вона ніколи при цьому не бентежиться так, як я. І заскочивши десь мене, — вона зовсім не зчинює сварки. Часом мені навіть хочеться вивести її з рівноваги, а вона тільки сміється, та й годі»)

 

ЦИТАТА:

 Єдиний спосіб збутися спокуси — піддатись їй. А опирайтеся спокусі — і ваша душа знеможе від жадання речей, що їх ви самі собі заборонили, від бажань, що їх ваші ж потворні закони зробили потворними і незаконними. 

 

•           Як Безіл ставився до портрета?
•                  Чому він не хотів його продавати чи виставляти на показ?
•                  Що змусило Доріана  замислитись над своєю красою? (уривок з тексту. Слова Л. Генрі)
•                  З якого моменту почалось духовне падіння і деградація Доріана?

(з усвідомлення своєї краси і особливості)

 

Усвідомлення власної краси Доріаном:

ЦИТАТА:

 

 Сядьмо в затінку, — запропонував лорд Генрі. — Паркер уже приніс напої... Якщо ви будете довго на сонці, то зіпсуєте собі шкіру, і Безіл ніколи більше не малюватиме з вас. Далебі, вам не слід бути на осонні. Засмага вам не пасує.

— Та яке це має значення? — засміявся Доріан Ґрей, сідаючи на лаву в кінці садка.

— Це означає все для вас, містере Ґрей.

— Як-то все?

— Адже перед вами чудова юність, а юність — це єдина річ у світі, яку варто мати!

— Я не відчуваю цього, лорде Генрі.

— Авжеж, ви не відчуваєте цього зараз. А коли до вас прийде старість, коли ваше обличчя змарніє і вкриється зморшками, коли думки зорють вам чоло борознами і пристрасть опече уста гидким вогнем, ви з жахом це відчуєте. Тепер куди б ви не пішли, ваш вигляд чарує всіх. Та хіба завжди так буде? У вас на диво прегарне обличчя, містере Ґрей. Не хмурте брів, — справді прегарне! А Краса є прояв Генія — ба навіть вище за Генія, і то настільки, що це не потребує пояснення.

Краса — одна з великих істин світу, як сонячне світло, як весняна пора, як відбиття в темних водах тої срібної шкаралупи, що ми звемо місяцем. Краса — це поза всякими сумнівами. Їй дано божественне право на верховенство, Вона робить принцами тих, хто її має. Ви посміхаєтесь? О, коли настане час її втратити, ви не посміхатиметесь!.. Кажуть іноді, що Краса — це просто тлін. Може, й так. Але, в усякому разі, вона не така тлінна, як Думка. Для мене Краса є дивом з див. Це тільки поверхові люди не можуть судити із зовнішності. Справжня таїна життя — це видиме, а не невидиме... Так, містере Ґрей, боги були щедрі до вас. Але що вони дають, те скоро й забирають. Перед вами лише кілька років життя справжнього, багатющого, розмаїтого! А коли ваша юність мине і врода разом з нею, — тоді ви раптом відкриєте, що для вас не лишилося перемог, або ж змушені будете вдовольнятись мізерними перемогами, що їх пам'ять про минуле зробить ще гіркішими, ніж поразки. Кожен місяць ви все ближче до того жахливого майбутнього. Час — ревнивий, він зазіхає на ваші троянди й лілеї. Ваше лице стане жовтавим, щоки позападають, очі потьмяніють. Ви будете неймовірно страждати... О! Розкошуйте часом, допоки юні! Не легковажте золотою своєю порою, прислухаючись до нудних базік, вдосконалюючи безнадійних невдах, покладаючи своє життя заради неуків, нездар і нікчем. Наша доба заражена цими нездоровими потягами та хибними ідеями. Живіть своїм життям! Тим чудовим життям, що є у вас! Нічого не проминіть, шукайте всякчас нових вражень. І не бійтесь нічого. Новий гедонізм — ось що потрібне нашому вікові. Ви могли б стати його наочним символом. З такою зовнішністю — все у ваших руках! Але світ належить вам тільки на коротку пору... Я відразу побачив, що ви зовсім не свідомі своєї сили й можливостей. Багато чим ви так вразили мене, що я був просто змушений трохи допомогти вам пізнати самого себе. Я подумав, який це трагізм був би, коли б таке життя намарно стратилось. Бо ж так швидко промайне ваша юність, так швидко!.. Звичайнісінькі лугові квіти в'януть, але вони розцвітають знову. Верболіз і наступного літа в червні сяятиме золотистим цвітом, як сяє ним нині. Через місяць ломиніс укриють пурпурові зорі, і рік у рік зелена сутінь його листя знов і знов іскритиметься цими пурпуровими зорями. Але наша молодість ніколи не повертається. Живець радості, що у двадцять років гаряче пульсує в нас, поступово млявішає, руки й ноги наші слабнуть, емоції блякнуть. Ми вироджуємось у бридких маріонеток, переслідуваних пам'яттю пристрастей, що їх ми занадто боялись, і гострих спокус, що їм не зважувалися піддатись. Юність, юність! Нічого чисто немає в світі, крім юності!

Доріан Ґрей зачудовано слухав, широко розплющивши очі. Бузкова гілка впала з його руки на рінь. Підлетіла пухнаста бджола, з гудінням покружляла над гілкою і рушила в мандри по овальній зоряній китиці крихітних квіточок. Він спостерігав її з тією дивною зацікавленістю в буденних речах, яку ми намагаємось пробудити в собі, коли нас страхає щось дуже важливе, або коли нас бентежать нові, непевні ще почуття, або коли якась моторошна думка несподівано облягає мозок і закликає здатись... За хвилину бджола полетіла далі. Доріан бачив, як вона заповзла в барвисту трубку березки. Квітку немовби стрепенуло, і стебельце плавно колихнулось.

 

 

Книга яку подарував Доріану Лорд Генрі – мала «отруйну силу».Це роман Жоріаса-Карла Гюйсмана «Навиворіт» (1884). Головний герой цього роману Жан Дезисент – світський денді, який марнує час у примхливих пошуках усе більших порочних розваг. Його вибагливість у пошуках нових відчуттів швидко перетворюється у ідеологію життя. Стає світоглядом, способом життя. Головний герой утрачає привабливість.

А за естетизмом Уайльда – красу втрачає портрет.

Жанр роману:

•           Інтелектуальний.
•           За формальними  ознаками – «Роман виховання»
•           Фактично – «Моральна притча» про молоду людину, яка ставиться до життя як до експерименту і нехтує загальнолюдськими нормами моралі.

Одна  з  головних тем твору: Роль краси в житті

Композиція: відбувається на зразок параболи. Рух сюжету відбувається наче по кривій лінії, розпочинаючись і завершуючись одним предметом, у середині наче віддаляючись до зовсім іншого.

У романі Уайльд застосовує імпресіоністичну техніку. (Імпресіонізм-враження. ). Композиція концентрується не на дії, «безпосередньому житті» і його поясненні (воно завжди ілюзорне), а на відмінностях сприйняття дійсності різними персонажами. Кожному персонажу автор надає можливість виявити своє ставлення до подій, учасниками або свідками яких він стає, таким чином в уяві читача створюється  загальне враження. Його вишукані описи теж можна вважати імпресіоністичними. Пейзажі стають фоном нашого сприйняття головного героя. Він ніби розчиняється у цій красі. Прекрасні живі пейзажі зникають зі сторінок роману після того, як на них з’являється завершений Безілом портрет доріана.  Описів буде ще багато, але лише неживої природи(мінералів, картин, ароматичних речовин).

Пейзажі:

на початку твору – природа (рухлива і жива)

Впродовж твору – гобелени, коштовне каміння, витвори мистецтва зроблені рукою людини (не живі)

Природне життя Доріана закінчилось тоді, коли він перестав старіти.

Один з основних постулатів естетизму – Мистецтво закінчується там, де починається життя!

 (історія з Сібіл)

Важливу роль у романі відіграє «Символізм».

Символічного значення у творі набуває- портрет: він стає виявом сутності, зобразити яку, втілити у  конкретну форму інтуїтивно може лише істинний митець. Доріанова краса дає Безілу (за символізмом) здатність до справжньої творчості, а сам творчий процес набуває якихось містичних рис.

У романі слово «краса» та похідне від нього  «прекрасний» - Уайльд використовує 98 разів!!!

 

ІІІ.  Узагальнення  й систематизація здобутих знань.

1. Постановка та роз’язання проблемного питання.

 

 

 

 

Еволюція головного героя

Образ Доріана Ґрея в романі долає певні етапи розвитку. Спочатку натурник перебуває під упливом ідей лорда Генрі, але робить спроби опиратися їм. Переломним моментом у розвитку образу Доріана є смерть Сибіл Вейн, яка, на думку Ґрея, єдина могла протистояти спокусливим розмовам лорда. Після її смерті Доріан Ґрей стає свідомим провідником ідей лорда Генрі, живим утіленням його філософії. Він поширює ці думки на інших, отруюючи певну частину молоді, і на його боці вагомий доказ — його врода. Ніхто не вірить, що він веде аморальний спосіб життя, йому довіряють, адже обличчя його чисте й спокійне, а очі випромінюють лагідний блиск. Так Доріан Ґрей калічить життя багатьох. За висловом художника Безіла Голуорда, в історії людства є тільки два важливих моменти. Перший — це поява в мистецтві нових засобів зображення форми, другий — поява в ньому нового образу. Безіл створив портрет свого друга Доріана, досконалий витвір мистецтва. Відтоді портрет і натурник стануть нероздільними. Спочатку Доріан не помічає своєї вроди, потім з’являється лорд Генрі. У його словах — гімн молодості та красі, а також застереження, що вона мине. Коли Доріан дивиться на свій закінчений портрет, у ньому прокидається заздрість до портрета (тобто до самого зображення), адже його врода не безсмертна, і він висловлює бажання, щоб старішав не він, а його портрет. Бажання Доріана матеріалізується. Портрет стає втіленням душі головного героя, його самого, а Доріан залишається прекрасним і незмінним, як портрет. Усі порухи душі героя, усі таємничі думки й потворні бажання, усі злочинні вчинки відбиваються на портреті. Герой прагне заховати портрет, змінити його, але сам від себе не сховаєшся: адже портрет і натурник міняються місцями. Портрет стає змістом, внутрішнім, а Доріан — лише формою, оболонкою.

 

(складання «сходинок» деградації головного героя, його морального падіння.

 

(складання «сходинок» деградації головного героя, його морального падіння.

І сходинка пороку: Усвідомлення своєї краси.

-захоплення своєю красою,

-угода з «портретом»

-чому люди так легко можуть віддати душу?(молодість це сьогодення. Це те що є зараз і це відчувається, а поняття душі і сьогодні-абстракція. Адже і по сьогодні ніхто не дав відповіді що це таке.)

В уста лорда Генрі О. Уайльд вклав свій улюблений парадокс: “Єдиний спосіб позбутися спокуси – піддатися їй”. Подумайте, як цей парадокс розкривається на прикладі образу Доріана Грея?

(Доріан Грей пішов за своїм учителем навіть без довгих вагань. Він досить легко проміняв власну душу на пошук вічної насолоди.)

 

-Яке прізвисько дали Доріану у романі? (Чарівний принц)

 

ІІ сходинка  пороку: захоплення бутафорією.

-побачив , що Сібілла звичайна дівчина і вона стала йому не цікава. Він кохав гру і образ, а не саму Сібіллу.

 

ІІІ сходинка пороку: егоїзм та безсердечність.

-вплив книги лорда Генрі на Доріана.

-Чому люди так швидко підпадають під вплив  пороку?  Це інфекція!

 

вірш у прозі  О.Уайльда- «Магніт» (короткий аналіз)

 

(Був собі магніт, а неподалік проживали сталеві стружки. Якось дві, а може три стружки-подружки відчули деяке ваблення, навіть більше того — потяг до   магніту. І розмріялись, як це добре було б відвідати його. Природно, стружки сусідки підслухали розмову, їм теж схотілося наблизитись до магніту. Далі —більше. Жодна із стружок вже не могла ні про що інше думати.

 —  Чому б нам не піти до магніту прямо сьогодні? — спитала одна. Але всі гадали, що краще зачекати до завтрашнього дня. Між тим, самі того не помічаючи, вони вже потихеньку рухалися в бік магніту, який лежав собі вельми спокійно й не звертав ніякої уваги. А стружки все галасували й галасували і все просувалися до свого сусіда; і чим більше вони про нього говорили, тим дужче їм хотілося підійти до нього. Нарешті найбільш нетерплячі сповістили, що вирушать до магніту сьогодні ж, а що до решти, то їм байдуже. Хтось вигукнув:

—   Наш обов'язок — зробити візит магніту. Це давно слід було зробити! А тим часом вони просувались до нього, хоч, як і раніше, не розуміли цього. Врешті-решт найнеспокійніші закричали:

—   Навіщо зволікати? Ми вирушимо цієї ж хвилини! Зараз же! Охоплені єдиним поривом, вони ринулись уперед.

Мить — і стружки з усіх боків обліпили магніт... І магніт посміхнувся: адже сталеві стружки ані секунди не сумнівалися, що прийшли до нього своєю волею)

 

ІV  сходинка пороку: розпуста.

-що призвело до цього?

 

V сходинка пороку: вбивство людини.

-опишіть що саме сталось?

-причини вчинку?

 

VІ сходинка пороку: страх.

-зустріч з Джеймсом Вейном.

-Розповідь про «хороший» вчинок.

-розуміння ,що портрет то є його власна совість і душа.

 

VІІ сходинка пороку: убивство власної совісті і душі.

-Людина без совісті і душі не може існувати…

 

 

2. Проблемні запитання:

•       Чи можна вважати жахливе перетворення Доріана, яке відбулося, нещасним випадком, чи ця людина була приречена прожити саме таке життя?

На перший погляд – винний Лорд Генрі, він ніби спокушав його (книга, розповіді, прогулянки)

З іншого погляду – саме його життя.( дитинство, виховання, не відчував турботи, любові. Портрет він ховає саме у дитячій кімнаті і помирає у дитячій кімнаті. Його не навчили кохати ні себе ні інших.)

(Пригадаємо дитинство Доріана Грея, холодне й вороже ставлення дідуся, морально спотвореної людини, до єдиного онука. Воно було зумовлено тим, що мати Доріана, визнана красуня, жінка, що належала до англійської знаті, всупереч волі батька покохала незаможну, не вельможну людину. Можливо, надзвичайно зворушлива зовнішня краса героя зумовлена саме цим палким, безмежно щирим коханням його батьків? Втім, для дідуся це було суцільним приниженням, тому він зробив, щоб батька його онука було вбито, а власна дочка, втративши коханого чоловіка, померла.

 

ДИТЯЧА КІМНАТА.

 

Про те, що дитинство Доріана Грея було важким і безрадісним, свідчить багатозначна художня деталь: переконавшись у тому, що портрет завжди буде віддзеркалювати його злочини, він переховує цього невблаганного "обвинувача” на іншому поверсі будинку. А саме, у кімнаті, яка тривалий час була спочатку його дитячою, а потім класною кімнатою. У цій кімнаті він спочатку мешкав, а потім навчався, і спогади про ці часи неприємно зворушили Доріана Грея. Опинившись у кімнаті, він нібито повертається у своє безрадісне дитинство: "Це просторе пропорційне приміщення покійний лорд Кельсо спеціально облаштував для свого маленького онука, якого терпіти не міг за разючу подібність до матері.)

 

Мати не могла кохати свого сина, тому що після загибелі чоловіка повільно ішла із життя, що втратило для неї будь-який сенс. Дідусь, ненавидів онука за те, що він був подібний до матері, тому про кохання не йшло мови… Відповідно, чи міг за цих умов Доріан когось кохати, чи могло кохання в його житті стати своєрідним порятунком від усього негативного, що визначало його дитинство?

 

Тому саме в цій кімнаті має бути схований портрет. Нищуючи портрет, Доріан Грей знищує і себе і він іде із життя в кімнаті, в якій  воно, власне і розпочалося.

 

У портретній галереї він шукає у інших предків прояви вад. І автор нас підводить до поганої спадковості (жінки – гарні, чоловіки – «невдалі»). Автор намагається натякнути на погану спадковість якій неможливо протистояти. Автор ставить мовчазне запитання – «Доріан постає як людина приречена, яка аж ніяк не могла жити по-іншому? Відповідно, Доріан не може бути винним у тому жаху, на який врешті-решт перетворилося його життя і життя інших героїв роману?

 

Перелічимо винних:

-виховання;

-середовище,

-постійне втручання в його життя лорда Генрі;

-«погані» гени (предки)…

 

В той же час …ніхто не змушує Доріана стати вбивцею, але він справжній вбивця!

 

 

Головний погляд – він винен сам!

Переступив найважливішу людську межу – СКОЇВ УБИВСТВО! Його ніхто не змушував.

 

•       Чому він убив Безіла?( ВАЖЛИВО!!!!)

 

ЦИТАТА

•       «-Ти розумієш, Гаррі, - Безіл Голворд подивився товаришеві просто в обличчя, - кожен портрет, намальований з натхненням, - це , власне, портрет художника, а не того, хто йому позував. натурник – то суто зовнішнє. маляр на полотні розкриває не його, а скоріше самого себе. ось через це я й не виставляю цього портрета – я боюся, чи не виказав у ньому таїни власної душі»

 

•       Та того, що в цьому портреті мимоволі відбилося моє... ну, сказати б, мистецьке обожнення образу Доріана. Певна річ, він нічого цього не знає і не знатиме — я зовсім не кваплюся говорити йому про це. Але люди могли б угадати правду, а я не збираюсь оголювати душу перед їхніми хтивими очима. Я ніколи не покладу своє серце їм під мікроскоп. Ось так, Гаррі, — занадто багато вклав я своєї душі в цей портрет, занадто багато...
•        

Безіл вклав душу у портрет і звідти вона як суддя викривала його вади. Тому він хотів знищити Безіла, як лиходія винного у всіх своїх бідах. Але знищивши фізично Безіла, як «лиходія» не знищило душу художника (яку він вклав у портрет). Цей «спостерігач» пильно стежив за усіма провинами Доріана, відбивав усі злочини, усі приховані думки й почуття героя – навіть тоді, коли той сам не визнавав мотиви своєї поведінки.

Саме портрет звинувачує Доріана. Він це усвідомлює і тому хоче знищити портрет, бере для цього того ж ножа яким убив Безіла. Ним знищив художника – ним же і портрет, як його творіння.

 

 

Роль фантастики у творі

Для Безіла Голуорда портрет стає і змістом, і формою, тому що на полотні втілено його заповітну мрію. Доріан Ґрей для художника — не просто натурник. Він — його ідеал, його божество. Безіл щодня бачиться з ним і малює його портрети один за одним. Він уже не може жити без Доріана. Так починається процес міфологізації людини людиною.

 

В образі Доріана Ґрея втілені риси кількох героїв античної міфології.

 

Адоніс — бог родючості, що перевершував своєю красою богів-олімпійців. Це вродливий юнак, у якого закохалася Афродіта.

Ганімед — прекрасний хлопчик, виночерпій богів-олімпійців.

Парис — яскравої краси син Пріама, царя Трої. За допомогою Афродіти він викрав дружину царя Спарти Менелая — прекрасну Єлену.

Нарцис — син річкового бога Кефісса та німфи Ліріопи. Побачивши у воді своє відображення, він закохався у нього та не міг відірватися, аж поки не помер.

 

Так, юнак Доріан, залишаючись наодинці, залюбки грає роль Нарциса. У романі читаємо про Доріана, що він мавпує перед портретом наче дурник: «одного разу… поцілував чи, вірніше, вдав, ніби цілує ці намальовані уста», «щоранку він засиджувався перед портретом, зачудований його красою і, як йому часом здавалося, справді мало не закоханий у нього».

 

Нарцисизм героя — це вияв не тільки естетизму як світоглядної позиції, а й безсумнівна ознака роздвоєння його особистості, що стає дедалі помітнішою: «Він усе дужче закохувався у власну вроду і все більш зацікавлено спостерігав розклад власної душі». Серед особистих речей Доріана Ґрея — один із численних дарунків лорда Генрі: «овальне люстерко в прикрашеній купідонами рамі із слонової кості».

На античну красу Доріана постійно вказують інші персонажі роману. Для художника Безіла, наприклад, Ґрей є ідеальним утіленням вродливих Париса, Адоніса, Ганімеда: він невтомно малює зі свого юного друга давньогрецьких богів і героїв.

Але міфічна врода Доріана Ґрея приваблива тільки зовні. Вона протиставляється його внутрішньому світу. Повіривши промовам лорда Генрі, Доріан віддається чуттєвим насолодам і падає у безодню розпусти. Головним предметом світоглядних пошуків для героя тепер стає втілення в життя філософії «нового гедонізму», яку Доріан перейняв від лорда Генрі: «Він прагнув виробити цілий новий спосіб життя, що виходив би з розумних філософських засад, що мав би свої впорядковані принципи,— і найвищий сенс існування бачився йому в одуховленні почуттів». В образі Доріана Ґрея Уайльд розкрив трагедію реального протиріччя: задоволенням, що стає самоціллю, породжується не радість, а страждання.

Доріан стає жертвою своєї максималістської пристрасті — любові до самого себе. Загальне забарвлення злочинів Доріана — абсолютна аморальність. Думки виключно про власну особу її ж і руйнують. Знову відбувається фантастичне перевтілення, і все стає на свої місця: портрет сяє красою, а на Доріановому обличчі проступають сліди усіх скоєних ним злочинів. Сам вигляд мертвого Доріана Ґрея жахливий, антиестетичний. Уайльд, усупереч своїй програмі, не лише зобразив душевну кризу свого героя, а й привів його до покарання.

 

ІV. Завершення уроку.(підсумок)

Лорд Генрі якось сказав Доріанові: «Справжня таємниця щастя—у пошуку краси»

 

-Чому цей пошук не приніс щастя Доріанові?

(Треба точно знати що шукаєш і де? Доріан не там шукав. Не в насолоді і відчуттях. Краса в людині.)

 

Висновок: Безкарно вбити совість не можна!

 

V. Домашнє завдання:

                   Написати  міні-твір (тема на вибір):

•       «Що вкладаєте ви в поняття краси?»
•       «Душа, краса, моральність»
•       «Гедонізм і сьогодення»
•       «Мій шлях до істини в розумінні…»

Проаналізуйте

1. Справжня таємниця життя — у пошуку краси. Поміркуйте, де і в чому шукав красу Доріан Ґрей. Чи принесло це йому щастя?

2.      Поясніть, що уособлює собою портрет Доріана Ґрея. Як він упливає на життя героя?

3. Людина спалахує почуттями до витвору мистецтва, до неживого відтворення. Яких міфологічних персонажів нагадує ця ситуація?

4. За вічну молодість Доріан був готовий віддати душу. Хто з відомих вам героїв літератури і за що віддає душу?

5. Доріан запитує в лорда Генрі: «Невже я зовсім не маю серця?..». Спробуйте відповісти на це питання.

6. У людини завжди є вибір: піддатися чи опиратися спокусі. Як ви вважаєте, чому Доріан Ґрей піддався їй?

7. Як особисто ви оцінюєте «Портрет Доріана Ґрея»? Наскільки сучасний цей твір? Що вас найбільше приваблює в ньому