Розробка виховного заходу для початкових класів "Державні та народні символи України"

 

Виховний захід «Державні та народні символи України»

Мета: розширити знання дітей про державні та народні символи України; наголосити на необхідності оберігати, як святиню, все те, що пов’язує нас із рідною землею; розвивати зв’язне мовлення, художні здібності учнів; виховувати любов до національних традицій, народної мудрості, повагу і бережливе ставлення до символів нашої держави.

Хід заходу

Звучить ніжна мелодія.

Учитель

З далекого краю,

З далеких світів

Журавлик на крилах

Додому летів.

Минав океани, ліси і моря,

Вдивлявсь крізь тумани:

Чия це земля,

Чиї це долини,

Чиї це луги,

Чию це калину

Гойдають вітри?

Впізнав Батьківщину:

Моя це земля,

Моє тут гніздечко

І мова моя.

— Чию землю впізнав журавлик?

— Як вона називається?

1-й учень

Одна Батьківщина —

І двох не буває.

Місця, де родилися

Завжди святі,

Без рідної мови,

Без пісні, без мами

Немає, немає життя на землі.

— Діти, а що таке Батьківщина?

2-й учень

Батьківщина — це ліс і поле,

Це домівка наша і школа,

Це гаряче сонячне коло.

Батьківщина — це праця і свято,

Батьківщина — це мама і тато.

3-й учень

Батьківщина — це рідна мова,

Як веселка вона кольорова.

Сад зелений і небо синє,

Все це є у моїй Батьківщині.

Учитель. Наша рідна земля — Україна. А всі ми — український народ: великий і маленький, дружний і працьовитий.

Багато років тому наша держава отримала незалежність і свободу, а 28 червня 1996 року — Конституцію.

— Що таке Конституція? (Основний Закон держави)

— У цьому законі є ст. 20, у якій записано, що державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб, Державний Гімн.

Кожна держава має свої символи. Україна має свої державні символи і пишається ними.

За легендою, давно-давно жила одна жінка. І було у неї три сини. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї життя. Підросли вони і вирішили піти в світ прославляти свою матусю. Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку про себе подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трипроменеву корону, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя, дали першому синові ім’я Тризуб.

Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними справами прославляв він свою матір. Одержав середній син імення Прапор.

А там, де був найменший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків голос. І одержав молодший син за свій голос і величний спів ім’я Гімн.

І з того часу ідуть поруч три брати — Тризуб, Прапор, Гімн — прославляють рідну неньку. І там, де вони проходять, лунає урочиста пісня.

Душу й тіло ми положимо за нашу свободу

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

— Ми починаємо замислюватись і запитувати: хто я, якого роду, якими були мої прадіди сто, триста, тисячу років тому? А коли людина замислюється над цим, то дізнається, що українці мають славну історію і традицію.

От я й хочу розповісти вам про три основні символи України — про її націо­нальний Герб, Прапор, Гімн, котрі мають давню і цікаву історію.

Золотий тризуб — символ влади. Він зустрічається ще з часів Київської Русі, зокрема, на монетах київського князя Володимира Великого.

Герб — це частина корони, яку носили київські князі. Чому саме тризуб уважають гербом України? Мабуть тому, що число «три» завжди вважали числом казковим і чарівним. У багатьох казках ви знайдете розповіді про трьох богатирів, про три бажання, про три дороги. А ще у тризубі відображено триєдність життя. Це Батько, Мати, Дитя, які символізують Силу, Мудрість, Любов.

Національний прапор — це синьо-жовтий прапор. Він має давнє похо­дження. Поєднання цих двох кольорів зустрічається на гербах і прапорах на­шого славного народу ще за часів княжої доби. Жовтий колір — це колір хліба, життя, а блакитний — це колір неба, води, миру.

Наш стяг — пшениця на полях

Під голубим небесним зводом.

Національний Гімн України — це урочиста пісня — символ державної єд­ності, яку понад століття тому написали поет П. Чубинський та композитор М. Вербицький. Слова гімну вперше були надруковані у 1863 році.

Звучить Державний Гімн України.

Учитель. Крім державних символів у кожного народу є свої улюблені речі, дерева, рослини. Верба, калина, рушник — невіддільні від нашого народу і являють собою народні символи.

1-й учень. Верба — це символ краси, неперервності життя. Вона дуже живуча. Устромиш у землю гілочку — і виросте дерево, засиплеш ранку по­рошком меленої вербової кори — і кров зупиниться.

2-й учень. Вербу з давніх-давен уважали святим деревом. Освячені її гілочки служили оберегами полів від граду, ними обкурювали хату від хвороб, клали в купіль немовляти.

3-й учень. Діти хльоскали одне одного освяченими прутиками і промовляли:

Не я б’ю — верба б’є.

За тиждень Великдень.

Недалечко — червоне яєчко.

На це хльоскання не можна було ображатися, оскільки верба давала силу і здоров’я.

Учитель. Що ви згадуєте, дивлячись на плоди калини?

— У кого з вас є плоди калини? Хто її посадив і доглядає?

— Не було в народній медицині корисніших ліків від застуди, ніж калиновий чай. Соком калини очищали обличчя, щоб було гарним.

А як потрібна була калина на весіллі! Коли випікали коровай, неодмінно прикрашали його калиною.

1-й учень

Ось калина над рікою

Віти стелить по воді.

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко надів.

2-й учень

Червонясте, променисте,

Розцвітає, як вогні.

Дай хоч трішечки намиста,

Калинонько, і мені.

Звучить пісня «Ой єсть в лісі калина».

Учитель. Погляньте, діти, на ці рушники. Це теж символи українського народу. «Дім без рушників,— говорили у народі,— як сім’я без дітей».

Вони — старовинні обереги дому. З рушником приходили до породіллі вша­новувати появу немовляти, зустрічали дорогих гостей, проводжали в армію; дівчина подавала рушник на знак згоди при сватанні, молоді ставали на рушник, коли одружувались, з рушником проводжали в останню путь.

1-й учень

Тримай хаточку, як у віночку,

І рушничок на кілочку.

Тримай відерця всі чистесенькі

І води повнесенькі.

Прийдуть зовиці пити водиці,

Будуть тебе хвалити.

2-й учень

А я не панна — я господиня.

В мене полотен повна скриня.

3-й учень

Батько й мати не одказує,

Ще й рушники показує.

А я прийшла й одказала,

Ще й рушники не показала.

4-й учень

...І в дорогу далеку

Ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний

На щастя, на долю дала.

Звучить пісня «Про рушник» (муз. П. Майбороди, сл. А. Малишка).

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Учитель. Дорогі діти! Як потрібно ставитися до символів нашого народу? (Свої народні і державні символи ми повинні шанувати і берегти як святиню. Про це записано у ст. 65 Конституції України «Захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов’язком громадян».)

— Щоб зберегти державу та її символи, треба всім нам любити Україну більше, ніж своє життя, тоді нас ніхто не переможе.

За синє небо,

За жовте колосся

Боротися треба!