Розробка виховного заходу "Свято для мам"

Хід свята

 

Учень:      Сьогодні у цій залі свято,

 ми дуже раді всіх вітати!

 І сподіваємось, що кожен

 для себе щось взяти зможе.

 Хтось настрій добрий запозичить,

 бо посмішка усім нам личить.

 Хтось – слову доброму зрадіє,

 бо про добро усі ми мрієм.

 Та починати вже нам час,

 сюди запросили ми вас?

 Аби всі разом у дружнім колі,

 В домівці нашій – рідній школі –

 Сердечно й щиро привітати

Учень:      Як добре нам жити і знати,

Вірити, друзі, весь час,

Що кращого слова, як мама,

Немає у світі для нас.

Воно, мов зоря світанкова,

Як хліб і людська доброта,

Як мова твоя колискова,

Як доля і правда свята.

Із ним веселіше нам жити,

Бо матір’ю в ріднім краю

Назвали дорослі і діти

Вітчизну любиму свою.

Учитель: Весна… Чи не чудова пора року? Дійсно, надзвичайна. І саме такої чарівної пори, коли все розквітає, все оживає приходить до нас свято 8 Березня. Свято жінки, жінки-дружини, жінки-матері. Мама…Це саме прекрасне слово, яке висловлює людина. Воно звучить на всіх мовах однаково ніжно. Слово «мама» росте з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука.  І зі звуку – сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «мамо» мовлене устами дитини. Тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати. Це – мить, і це – вічність, бо мама живе завжди з нами. У найтяжчу годину стогоном виривається із грудей тільки одне слово – як остання надія на порятунок «мамо». То подає голос наша душа, то мати захищає свою дитину. Людині, чия любов не знає меж, хто найбільше нас любить – мамі присвячуємо ми сьогодні нашу зустріч.

Учень:    Скільки в мами сонця, щирого тепла

 Скільки, в мами радості. Щедрого добра

 Всі ночі не спала – сон наш берегла

 Ніжне своє серце і тепло дала.

 Як нам не любити неньку дорогу?

 У душі матусі почуттів глибінь,

 У руках матусі праця без кінця.

 А в устах матусі слово мудреця

Вчитель:  Мати – берегиня роду,домашнього вогнища сама вона є тим центром, який єднає всю родину. Коли її не стає, все в житті розладнується. Мама – наше довідкове бюро і швидка допомога, скринька добрих порад. Перше слово, яке дитина промовляє, це слово мама. Мама вчила вас робити перші кроки, вимовляти перші слова.

Учень:      Чи є в світі що світліше, як мамині очі?

 Які зорять за дітками вдень і серед ночі.

 Чи є в світі що світліше, як серденько мами?

 Яке б’ється для дитини днями і ночами

 Чи є в світі що миліше, як мама кохана,

 Яка робить для дитини з вечора до рання.

 

Учень:  А чуєш як в грудях у нас б’ється серденько?

 Бо серце нам дала також наша ненька

 Я знаю, тим серцем ми маємо жити

 І Бога і маму і край свій любити.

 Гарна ти матуся! Добра, люба, щира,

 Ти мене ще змалку звичаю навчила

 І щодня навчаєш як любить родину,

 Мову нашу гарну, рідну Україну!

Вчитель: Перше наше усвідомлення себе в житті – це відчуття материнської турботи. Дитина через матір сприймає весь світ, а яким він побачить його – визначить її серце і любов. Мати вчить дитину розуміти любов, як добро, як вчинок на благо інших. Про матерів можна розповідати нескінченно. І дійсно ні про що на світі не говорилося ніжніше і вдячніше, ніж про материнську любов.

 

(пісня “Мамина радість”)

 

Учень: Матері… все життя дивляться нам услід , вирядивши в люди, так і стоять на початку всіх наших, доріг, навіть коли їх не стає. Стоять і дивляться. І бажають нам добра і щастя, чекають від своїх дітей найвищих духовних злетів, бо і в останню хвилину думають про те, щоб їхні діти жили гідно серед людей і творили на своїй землі.

Учень: Стоїть на землі мати – вища і святіша від усіх богинь. Стоїть мати і молиться за народ, за своїх і чужих синів і діточок, за нас із вами. І перші слова її молитви ! “Пошли, Боже, діткам щастя і здоров’я, віру в завтрашній день, людяність їм пошли і милосердя доброти їхньому серцю, світлого розуму голові, дай їм бажання працювати примножувати багатства роду, не зазіхаючи на чуже добро, не кидаючи рідну землю ” Чуєш молиться мати не за себе, а за вас тому, що вона – Мати.

Учень: Наші предки – давні українці – великого значення надавали слову: кожен день починався і закінчувався молитвою, словом благословляли в дорогу, висловлювали найкращі побажання при зустрічах, проказували замовляння, лікуючи від хвороб.

Учень: То й нині не треба нехтувати цими гарними звичаями. До вашої уваги – Молитва за найдорожчу людину.

 Дівчинка   (зі свічкою в руках перед образом Божої матері

Молитва за маму

 (дівчинка в українській сорочці із свічкою в руках)

 Є у мене найкраща у світі матуся,

 За неї до тебе, Пречиста, молюся.

 Молюся устами, молюся серденьком,

 До тебе, небесна Ісусова ненько.

 Благаю у тебе дрібними словами

 Опіки та ласки для рідної мами.

 Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

 Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

 Рятуй від недуги матусеньку милу,

 Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,

 Щоб вивела діток у світ той, у люди,

 Щоб ними раділа – пишалась усюди.

 Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

 Щоб дні її йшли без муки і болю…  Амінь.

 

Учень: Найкращі дні для наших матерів – це дні, коли щасливі їхні діти. Від нас залежить, скільки днів таких ми зможемо для матері зробити. Даруймо ж радість нашим матерям,бо їм турбот і горя вистачає.

 

(Інсценізація вірша “?”)

Автор:

Вітько - бідак страждає так,

Аж здригає ногами!

Він - за столом, він пише твір:

"Я помагаю мамі".

Старанно олівець гризе

Та супить брови грізно,

Але нічого - хоч умри! -

До голови не лізе...

Та ось тихесенько зайшла

В його кімнату мама.

Мама:

Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками.

Син:

Ідея!

Автор:

Вигукнув синок мамі...

Син:

Ну й морока!

Сама іди! Я твір пишу -

Роблю важкі уроки.

Автор:

І мама вийшла...А Вітько

Швиденько пише в зошит.

Син:(пише)

" Я в магазин завжди ходжу,

Коли мене попросять..."

Автор:

Хвилин за десять мама знов

З'являється у дверях.

Мама:

Вітюнь, картопельки начисть,

А я зварю вечерю.

Син:

Сама начисть!

Автор:

Кричить Вітько.

Так, що ледь не лопне.

Син:

Я твір пишу! Я- зайнятий!

Сама вари картоплю!

Автор:

Виходить мама, а синок писати знов сідає.

Син (пише):

"Я мамі сам варю обід,

Вечерю і сніданок..."

Автор:

Радіє син.

Син:

Не твір, а люкс!

Оцінка буде гарна!

Автор:

І геть не думає про те,

Що він радіє марно.

Вчитель: Матір в усі віки шанували, любили, звеличували. У народі кажуть: «Як під сонцем квітам, так із матір’ю дітям». Бо ж справді, мати в хаті — це сонце, що дає життя всій родині. Материнське серце здатне перейматися болем дитини на відстані, все життя вболівати душею за дітьми. Якби могла, то й сонце прихилила б... Тож пам’ятайте, діти, що матір завжди треба поважати та слухати, щоб не образити, адже кращого друга та порадника в житті нам не знайти.

 

(Пісня «Батьки і діти)

 

Учень: Рідна мати моя, і твоя, і його, і її. Це ж вона навчає любити свою землю, рідну оселю, кущ калини при дорозі, рожеві мальви під вікном, навчає любити людей, наповнює душу людяністю, сердечністю, правдою, теплотою. Вона, мов провідна зірка, вказує нам шлях. І немає на світі такої міри, щоб оцінити працю матері, її сердечність і доброту.

Край воріт вербових

Кетяги червоної калини

Притрусив пухнастий білий сніг,

А морозяної сонячної днини

Сива мати вийшла на поріг.

 

І приклавши мозолисту руку

До поораного зморшками чола,

З поглядом, що говорив про муку,

Виглядала діток до села.

 

Може, нині хтось із них приїде,

Як не було часу на Різдво.

Тож нехай хоч в будень котресь зайде,

Бо ж пропаде спечене добро.

 

Булочки, ковбасочки, грибочки,

І варенички із сиром запашні

Наварила мати та в куточку

Святкувала всі різдвяні дні.

Одиноко, бо ніхто із діток

Так і не приїхав на Різдво,

Замість сміху і святих колядок

Стука вітер в мамине вікно.

 

Їй не треба жодних подарунків,

Лиш на мить заїдьте у село,

Там на стежці край воріт вербових

Вас чекає мамине тепло.

             (Оксана Гудзь)

Учень: Я хочу сказати, що в нашій родині моєю найбільшою гордістю є моя мама Ірина. Про її талант, доброту, вміння, людяність, співчутливість знають усі, про неї навіть писала обласна і районна газета. Мама вміє все: шити, вишивати, робити прекрасні зачіски, прибирати в хаті, готувати, прекрасно водить автомобіль, мотоцикл, пише букви на пам’ятниках. За що не візьметься – все їй вдається. Своєю любов’ю вона зігріла серце сироти Марійки і навіть за свої кошти зробила їй весілля. Так можуть не всі, і на такі вчинки здатні лише високодуховні люди. Уклін тобі, люба матусю.

Є немало мам на світі,
Мами добрі, мами світлі.
Та одна є наймиліша,
Хто така? Скажу вам я - .
Рідна матінка моя.

Учень: А у моєї мами любові вистачає на нас шістьох. Мама все встигає: прибрати, попрати, наварити і нас привчає все уміти. Своїй матусі хочу подарувати слова найбільшої вдячності та вірш:

Зберу у долоні сріблясту росу

І рідній матусі її віднесу

Дарую всю землю, ліси і поля

Ти краща у світі матусю моя.

 

Матусю, моя дорогенька,

Це свято даруєм тобі

Яка ж бо ти ніжна, рідненька,

А очі які голубі.

 

Такі голубі, ніби небо,

Мов проліска синього цвіт,

Ніколи їм плакать не треба,

Хай радість несе їм привіт.

 

Вчитель: У наших предків охоронців родинного вогнища була богиня Берегиня. Ми теж її знаємо. Прокидаємось уранці наспіх з’їдаємо сніданок приготований її руками, і біжимо до школи, забуваючи поцілувати ці руки. Засинаючи у вечері, бачимо над собою її лагідні очі, забуваючи іноді тим очам сказати лагідне “На добраніч ”. Це берегиня – наша бабуся. “Бабуся – невтомна бджілка і пече і варить, і внуків приголубить.” Діти – це діти, а справжні діти – це онуки. Онуків любить більше ніж дітей. Бабуся! Це мамина або татова мама. Вона прожила вдвічі довше, ніж мама чи тато, бачила в житті вдвічі більше. І ти мабуть, удвоє дорожчий для неї, бо ти дитина її дитини. Сивина… одним бабуся вона прикрашала скроні, іншим зовсім вибілила коси. І кожна сивина свідчить про те, що не завжди їх слухали їхні діти та й внучата. І боліло у бабусь серце за нас, за наших мам і тат, а волоски сивіли.

 

Учень:   Дай бабусю, поцілую

 Сивину твого волосся

 Теплим диханням зігрію

 Снігом вибілені коси.

Учень:   Рідненькі бабусі!

 Ви завжди у роботі.

 На вас кинуті діти

 Нема часу й хворіти

 

Учень:   Густі зморшки покрили

 Ваше добре лице

 І все менше в вас сили

 Пам’ятати про це!

 

Учень:    Ми вас любимо щиро і діти, й онуки.

 Зичим здоров’я вам, миру,

 І цілуєм вам руки.

 (онуки цілують руки своїм бабусям)

Учень: Спасибі бабусю, за все, що ви для нас зробили, та дуже вас просимо бережіть свої сили!

 

Учень:   Це було тоді, коли я

 Заталапав чоботята

 І, щоб сховатися, від тата,

 До бабусі утікав!

 А вона посварить покричить

 Поцілує та й мовчить

 Чи сюди чи туди,

 Чи то хліба, чи води,

 Чи сорочку, чи штанята,

 Все до бабці, не до тата,

 Там безпечно від біди.

 І щасливий той живе,

 В кого бабця люба є

 Той біди вже не зазнає,

 Бо бабусенька скрізь дбає.

Учень:. Подивімось у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачимо ні лукавості, ні хитрування. Це погляд щирості, добра і любові.

(Розповіді учнів про бабусь та дідусів з представленням речей, створених їхніми руками. Можливо, бабусі самі поділяться своїми уміннями в класі, розкажуть щось цікаве).

 

Учень: Я хочу розповісти про мою бабусю Анастасію …. Вишневську. Її життя було сповнене випробувань і труднощів, але бабуся впевнено їх долала. Вона закінчила Борщівську школу у 1954 році і була в числі 1-го випуску. Вивчившись, вона стала працювати головним хіміком Лановецького цукрового заводу. Її знають і поважають у цілому районі. А ще моя бабуся виховала хороших дітей і допомагає ростити нас, онуків.

Уклін Вам, рідна бабусю.

 Я своїй бабусі пісню заспіваю,

 Вона для мене сонечко й краса

 Подібної до неї я не знаю,

 Коли б зшукала всю землю й небеса.

 Моя бабуся люба, гарна й мила,

 Вона найкраща від усіх людей.

 І хоч вона вже трохи посивіла,

 Але так щиро любить нас – дітей

Учень: Наша бабуся Віра Федотівна  Муль гідна найкращих і найтепліших слів. Саме вона своєю Любов’ю і ласкою виростила мою маму, а тепер допомагає мамі ростити чотирьох онуків. Вона сама важкою працею заробила гроші і купила нам хату, хоч їй було не легко одній заробляти. Бабуся є прикладом працелюбності та господарності для нас усіх. Поклін вам, рідна бабусю.

Посміхніться, милі бабусі, ця пісенька для вас.

 

(пісня «За бабусю молюся»)

 

Вчитель: Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу щиро подякувати за все добро, яке ви зробили для дітей, онуків. Побажаємо вам сто років жити. Без горя, сліз і без журби. Хай з вами буде щастя і здоров’я на многії літа, назавжди

Нехай не ображаються наші батьки, бабусі, дідусі, та найдорожчою для дітей завжди була мама. Слово «мама» входить у наше життя тихо й непомітно. От тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати й того дня, коли над нашою колискою вперше схилилася мати. Вона оберігає нас від усього злого, і в самому звучанні цього слова – наш захисток.

 У кожної мами своє ім’я. А що ж воно означає?

Кожен учень коротко розповідає про тлумачення імені своєї мами.

(На дошці «сонечко», кожен учень підходить до дошки й прикріплює смужку з іменем своєї матері)

 

Що означає ім'я ІРИНА

Ім'я давньогрецького походження, означає "мир, спокій".

 

Галина

Почнемо із походження імені. А прийшло воно до нас із грецької, а саме від слова «Гален», що означає спокій, безтурботність, ясність, тиша.

Галину від інших людей відрізняє завзятість, з яким вона йде по обраному шляху і з якого її неможливо збити

 

Що означає ім'я ВАЛЕНТИНА

У перекладі з латинської ім’я Валентина означає «сильна».

 

Що означає ім'я АНТОНІНА

Це ім'я являє собою жіночу форму від імені Антон.

 

Що означає ім'я ВІРА

Це російське ім'я, воно має те ж значення, що й слово "віра", тобто істина, вірування.

 

Що означає ім'я НІНА

Що означає ім’я «Ніна»? У імені «Ніна» є кілька тлумачень. Наприклад, в перекладі з ассірійського позначає «цариця», в перекладі з грузинського — «юність». Нінос - так кликали засновника Ассірійської держави, таку ж назву носила столиця Ассирії.

 

Що означає ім'я ТАМАРА

Ім'я давньоєврейського походження, означає "смоківниця". Тамара з дитинства прагне до розмаїтості в житті.

 

Що означає ім'я МАРІЯ

Марія— жіноче ім'я давньоєврейського походження. Значення імені досить неоднозначне. За деякими версіями, це і «гірка, запечалена», і «відкинута», і «вперта».

(пісня «Де згода в сімействі»)

Інсценізація

Доня – Хвилюватись тато став:

Тато:  Це вже березень настав?!

І жіноча половина

Святкувать ось-ось повинна

Син1 – Не хвилюйся, любий тату

Мамі ми спечем пиріг

Син2 – Щоб пекла на кожне свято

Мама нам аж цілий рік!

Тато –  Діти, скоро буде свято, залишилося два дні.

Доня –  Треба маму здивувати!

Тато –  Доручіть сюрприз мені! Я спечу пиріг святковий

Син1-   Як тоді, на Новий рік?

Син2 – Торт у вигляді підкови?

Доня – Так тоді пекла пиріг наша мама...

Тато –  Ну то й що? Батько вам тоді на що?

           Ми спечем пиріг не гірший

           Ще смачніший буде й більший!

Доня -  А ти знаєш як робити?

Син1 - Треба тісто замісити

Син2 - А що треба в тісто класти?

           Ну, напевно, цукор, масло,

Син1 - Борошно, мабуть, згодиться

Доня – Так, потрібна ще й кориця

Син2 – Яйця треба і ваніль

Тато –  І, здається, соду й сіль

Доня –  Ще й ізюму треба трішки

Син1 –  Не забудьте про горішки!

Тато –  За роботу, дітлахи, ось вам чисті фартухи!

(На календарі – 8 Березня, діти несуть пиріг – це коробка з крупою, прикрашена квітами із картону)

Доня – Мамо, ми тобі на свято торт спекли.

           Це ми самі! Я, Сергій, Сашко і тато –

           Це дарунок наш – тобі!

Мама – Ой, спасибі, мої любі

           Принеси, Сергійко, ніж.

           Доню, дай велике блюдо

Син1 - Мамо, ну давай же, ріж!

(Мама ріже торт)

Мама – Щось не ріжеться, не знаю

           Тут, здається, щось стирчить...

Тато –  Це ж мій ключ, а я шукаю!

           А він капосний мовчить.

Мама - Тут і ще якась „начинка”

Доня – О, та це ж мій олівець!

Син1 – Ну й роззява ти, Маринко!

Мама - Тут ще й синій гребінець!

Син1 - Може там іще щось є?

Мама - Є, ось маєш...

Син2 - Це моє! (Бере іграшку)

Мама - І, нарешті, папірець...

Син1 - Я пропав, це все, кінець!

          Це, мабуть, щоденник мій

Доня - Ну й роззява ти, Сергій!

(Всі стають навколо пирога і дивляться розгублено)

Син2 - Всі труди пропали наші

Доня – Схожий наш пиріг на кашу

Син1 - Мамо, вибач, ми хотіли піднести сюрприз тобі

Мама - Це вдалось вам, мийте руки,

           Вас чекає мій обід!

Тато – Так, не вдався наш обід,

Насмішили цілий світ!

Син1 – Та куди нам до жінок!

Тото – Правду кажеш ти, синок.

Доня – Чому ми всі сумуємо?

Подумаєш – пиріг!

Ми піснею здивуємо

Мамочок своїх.

Вчитель. Я цілком згодна з тим що наші тати вміють вибирати мамам подарунки на свято! Але якщо тато потрапляє раз на рік на кухню, то тут можуть статися всілякі непередбачувані ситуації. Ось про такі веселі історії наші хлопчики сьогодні проспівають частівки.

 

1. Ой сьогодні в мами свято,

І на кухні у нас тато,

Тато так обід варив,

Мало кухню не спалив.

 

2. Ваня мамі помагав

І на кухні прибирав

Так посуду він помив –

Всі тарілки перебив!

 

3. Ми салат святковий з татом

Готували мамі в свято.

Коли котик скуштував,

Цілий день і ніч нявчав.

 

4.Раз у рік на свято мам

Я у руки віник взяв.

Залишилося від нього

Три соломинки усього.

 

5. Шили разом ми із татом

Подарунок сестрі в свято

Мало бути у нас плаття –

Вийшла стрічка в коси Каті.

 

Вчитель: Наше свято продовжується. Ми переходимо до конкурсів. » Шановні гості. Пора нам ближче познайомитися. Знайомство проведемо у такий спосіб: кожна родина запропонує Вашій увазі «Родовідне дерево», а ми будемо дивитись чиє «дерево» виявиться найглибшим, а чиє найширшим.

Повернімось в дитинства країну,

 Хоч на кілька годин, хоч на мить.

 Обніміть свою рідну дитину,

 З нею в небо у мріях злетіть.

 Щоб відчути високе стремління,

 Те, що вперше в дитинстві прийшло.

 Й почуття чисте, ніжне, дитинне,

 Як колись, у дитинстві було.

 Повернімось в дитячу країну,

 Де колись ми бували дітьми.

 Щоб відчути ту радість єдину,

 Про яку забуваємо ми.

 Щоб побачити диво і казку

 У травинці, у квітці, в росі...

 І відчути турботу і ласку

 У земній благодатній красі.

 

Родовідне дерево

Учень 1:- Чи знаєш ти як виміряти стародавність роду?

Учень 2:- Напевне, нашою пам’яттю .

Учень 1-А я думала, що для цього потрібний якийсь прилад. Машина часу, наприклад…

Учень 2–Ну, машина не машина, а фотоапарат точно.

Учень 1-В наших родин чарівний фотоапарат. Він зафіксував моменти життя сім»ї.

Конкурс «Наш вернісаж»

2 конкурс для мам «Угадай дитину по руках»

 Діти ( 6 – 7 учнів) стають у коло. Мамі зав’язують очі. Вона повинна по руках впізнати свою дитину.

3.     Конкурс для мам

Пишуть мами і діти на листочках відповіді на запитання.

-         Який колір подобається Вашій дитині?

-         Яка страва найбільше подобається?

-         Ким мріє стати?

-         Який шкільний предмет найбільше подобається?

-         Який бал має з української літератури за І семестр?

-         Хто найкращий друг (подруга)?

Діти і мами одночасно відповідають на запитання.

1.       Що проситиме Ваша дитина в той день, коли їй ні в чому не буде відмовлено?

2.       Чи знаєте ви друзів ваших дітей. Назвіть їх?

3.       Який предмет у школі для вашої дитини найцікавіший?

4.       Якого кольору очі у мами?

5.       Який улюблений колір мами?

6.       Яку пісню любить мама?

7.       Любима телепередача мами, дитини?

8.       День народження мами?

Вчитель: Діти, даруйте ж завжди своїм мамам хвилини радості, бо від вашого тепла до неї стане теплішим і добрішим світ. Пам’ятайте завжди про маму: коли переходите вулицю, купаєтеся у річці, катаєтесь на велосипеді

Учениця. Нелегка то справа виховувати дітей… Дуже часто мами наші втомлюються. Адже вони багато працюють, а тут ще й ми дошкуляємо – то не слухаємось, то оцінку погану принесли, тоді мамам не до жартів, але сьогодні ми вас трішечки розвеселимо.

 

                                  Сиве волосся

- Ти неможливий, синку! Від твоєї неслухняності в мене сивіє волосся!

- А ти мамо, теж не була слухняна. Коли була малою, адже бабуся зовсім сива!

 

                                 Таємниця

- Здається, синку, ти вчора не був у школі? Питається мати.

- Це тобі напевне вчителька сказала? Ох ці жінки…ніколи вони не вміють тримати язика за зубами.

                                     Мама знає

-          Мамо, ти знаєш ту вазу, яка переходить у нашій родині від покоління до покоління?

-          Авжеж знаю, той що?

Так от моє покоління її щойно розбило.

Вчитель. Питання, чому ж часто чоловіки бояться хатньої роботи і всіма можливими способами уникають її? Мріють собі про дачу у моря під Одесою. Тому навіть пропонують милій дружині, як герой пісеньки, дров нарубати. Можливо, наступний учасник свята за допомогою байки Павла Глазового допоможе нам знайти відповідь на це болюче питання.

Учень.

Чом нема у нас охоти до домашньої роботи

Жінки наші нарікають – це вже звичним стало:

Що ми вдома по хазяйству помагаєм мало.

Любі наші! Ми б охоче вам допомагали,

Якби за це нас хвалили газети й журнали.

Та не тільки, щоб журнали, не самі газети,-

Щоб славили художники, скульптори, поети.

От якби намалював хтось велику карту:

Сидить дядько серед кухні, чистить картоплину.

Або якби якийсь скульптор виліпив фігурку:

Стоїть дядько над плитою, общипує курку.

Якби так нас прославляли, я б прибіг з роботи

І пірнув би з головою в домашні турботи.

 

Вчитель: І на самий кінець Я хочу сказати вам такі слова: Дай Бог вам друзів і родину,

Щоб ви в любові, щасті жили

І до останньої хвилини

Любили ви і вас любили.

Усі учасники і гості свята співають пісню «Многії літа».