Виступ "Ефективні умови формування здоров`язбережувальної компетентності дітей з ООП".

Ефективні умови формування здоров’язбережувальної 

компетентності дітей з ООП

 

Навчання дитини з особливими освітніми потребами – є специфічним освітнім процесом. Специфічність такої педагогічної діяльності зумовлена тим, що особливі освітні потреби дитини виникли внаслідок її стану. Як правило, цей стан характеризується наявністю певних психофізичних порушень, вад розвитку, наслідків захворювання дитини, але в кожному разі - певних обмежень здоров’я фізичного чи психічного, або і фізичного і психічного. Тому в українському освітньому просторі залишається актуальною проблема пошуку ефективних способів зміцнення здоров'я дітей з особливими освітніми потребами (далі ООП).

Особливо важлива роль в організації збереження й зміцнення здоров’я дітей з ООП належить учителю. Однією із пріоритетних задач учителя у цьому напрямку є набуття учнями здоров’язбережувальної  компетентності через формування сприятливих для здоров’я, безпеки і соціальної інтеграції знань, умінь, ставлень. 

Більшу частину робочого часу доби дитина проводить у школі чи за монітором на дистанційному навчанні Тому, однією із задач у процесі навчання є не тільки навчити, сформувати уміння і навички і розвинути творчий потенціал, а й максимально можливо зберегти здоров’я учнів. Цьому допомагає використання у навчально-виховному процесі здоров’язберігаючих технологій.

Плануючи свою роботу на уроці я:

- не допускаю перевантаження учнів, визначаючи оптимальний обсяг навчальної інформації й способи її надання;

-  враховую інтелектуальні та фізіологічні особливості учнів та  індивідуальні мовні особливості кожного учня

- планую під час уроку такі види роботи, які сприяють зниженню втоми;   

-  обов’язково змінюю види діяльності, чергую інтелектуальну, емоційну, рухову діяльнцість;

- використовую групову й парну форми роботи, які сприяють підвищенню рухової активності, вчать вмінню поважати думки інших, висловлювати власні думки, правилам спілкування;

- проводжу ігри та створюю ігрові ситуації, нестандартні уроки;

-  намагаюсь працювати так, щоб навчання та виховання дітей в школі не завдавало збитку їх здоров’ю, не знижувало рівня мотивації навчання.

Види оздоровчої  діяльності  на уроках:

1. Привітання.

Самий найкращий спосіб розпочати учбовий день із… посмішки і гарного слова. Саме це створює гарний психологічний настрій, налагоджує на робочий лад, сприяє  позитивним емоціям, які допоможуть зробити робочий день кращим, а ще допоможуть «зберегти» перший урок від ранкових пробуджень.

2. Пальчикова гімнастика

Кожен урок української мови ми починаємо з пальчикової гімнастики. Це і веселі ігри для пальчиків, і ігри з олівцями, ручкою.

3. Фізкультхвилинки.

 Проводимо під час уроків на 10-15 хв або з огляду на стан дітей. Це фізичні вправи для осанки, рук, шиї, ніг. Краще проходять під музичний супровід з елементами гри. Також звертаю увагу на зміну фізхвилинок: через два тижні і залежно від пори року.

4. Гімнастика для очей.

Оздоровчі хвилинки під час уроків читання і української мови.

5. Дихальна гімнастика.

6. Звукова гімнастика.

Проголошення різних звуків, промовляння чистомовок, скоромовок.

7. Психогімнастика

Для зняття психічного напруження та відновлення емоційного стану після відбою повітряної тривоги.

8. Казкотерапія

Аналізуючи казку дитина бачить себе на місці головного героя, живе разом із ним, вчиться на його помилках.

9. Кольоротерапія

Із  самого народження кожного з нас оточують кольори, що виявляють вплив на організм, нервову систему та психіку людини, налаштовуючи його в унісон з оточуючим світом. Колір значно впливає на нас.

10. Ситуація успіху

11. Уроки з домашніми улюбленцями і іграшками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

в роботі з такими дітьми, учні з особливими освітніми потребами, передусім, потребують створення здоров’язабезпечуючих умов, захисту в процесі навчання.

Тому 

Більшу частину робочого часу доби дитина проводить у школі. Тому Цьому допомагає використання у навчально-виховному процесі здоров’язберігаючих технологій.

Здоров’язбережна компетентність набувається

 

Учням потрібні не лише знання, а й життєві навички, що допомагають робити життєвий вибір, досягати цілі, коригувати поведінку, оцінювати ризики, зберігати і здоров'я та якість життя. Проблема формування здорового способу життя охоплює широкий спектр питань. Але необхідність збереження здоров'я і запобігання його руйнації потребує всебічного і комплексного вивчення всіх можливих форм упровадження в систему освіти формування здорового способу життя.

 

 

Виходячи із позицій гуманістичного підходу, який має передувати Отже, школа та вчитель, несучи правову та моральну відповідальність за здоров’я школярів, повинні створювати позитивну ауру, культ здоров’я в класі, у школі та сім’ї.

Особливо важлива роль в організації збереження й зміцнення здоров’я дітей належить учителю.

 

Одним з проблемних питань в організації інклюзивного навчання учнів початкової

школи є питання забезпечення

 

корекційно спрямованим

І ця відправна педагогічна позиція, повинна витримуватися не залежно від форми навчання дитини з особливими освітніми потребами: спеціальна, інтегрована чи інклюзивна.

повноцінної всебічної активності дитини: рухової (фізичної),

інтелектуальної, сенсорної, мовленнєвої тощо. Фізичний розвиток учнів, особливо в умовах

інклюзивного навчання - відповідальна педагогічна робота. Навіть для нормально

розвинутих молодших школярів підбір засобів і моделювання ефективних фізичних навантажень потребує від учителя фізичної культури професіональної підготовленості та

досвіду, а організація роботи із додержанням «корекційно-розвивального» впливу вимагає

різнопланових знань і вмінь фахівця: с

 

 

 

 

Отже, школа та вчитель, несучи правову та моральну відповідальність за здоров’я школярів, повинні створювати позитивну ауру, культ здоров’я в класі, у школі та сім’ї.

Учням потрібні не лише знання, а й життєві навички, що допомагають робити життєвий вибір, досягати цілі, коригувати поведінку, оцінювати ризики, зберігати і покращувати здоров'я та якість життя. Проблема формування здорового способу життя охоплює широкий спектр питань. Але необхідність збереження здоров'я і запобігання його руйнації потребує всебічного і комплексного вивчення всіх можливих форм упровадження в систему освіти формування здорового способу життя.

Особливо важлива роль в організації збереження й зміцнення здоров’я дітей належить учителю.

У сучасній освіті формування здоров’я учнів здійснюється на основі різних підходів. Одним із головних підходів є компетентнісний, згідно з яким результатом освіти має бути набуття учнем здоров’язберігаючої компетентності, тобто властивостей, спрямованих на збереження здоров’я свого та оточуючих.

Ця компетентність включає в себе:

-         уявлення і поняття про здоров’я, здоровий спосіб життя та безпечну поведінку;

-         усвідомлення здоров’я як вищої  життєвої цінності;

-         взаємозв’язок організму людини з природним і соціальним оточенням;

-         удосконалення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров’я;

-         дбайливе ставлення до свого здоров’я.

Отже, основне призначення класного керівника зумовлене сучасним завданням, яке ставить перед собою суспільство, - максимальний розвиток кожної дитини, збереження її неповторності, розкриття її потенційних талантів та створення умов для духовного, розумового та фізичного вдосконалення.

Найважливішими завданнями сучасної освіти є використання здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховному процесі, створення емоційно сприятливої атмосфери як для учня, так і для вчителя, формування в школярів усвідомлення цінності здоров’я та життя, навичок безпечної поведінки, культивування здоров’я.

Хочу зупинитися саме на питанні формування основ безпеки життєдіяльності учнів. Для початку встановимо, а що ми називаємо здоров’ям?

Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад. Поняття «здоров’я» нерозривно пов’язане із поняттям «здоровий спосіб життя» як сценарій життєдіяльності, спрямований на збереження та покращення здоров’я школярів.

У формуванні позитивної мотивації на здоровий спосіб життя в учнів свого класу я керуюся такими критеріями:

-         на рівні фізичного здоров’я: прагнення до фізичної досконалості, ставлення до власного здоров’я як до найвищої соціальної цінності, фізична розвиненість, загальна фізична працездатність, загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої  гігієни, правильне харчування;

-         на рівні психічного здоров’я: відповідність пізнавальної діяльності віку учнів, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції, адекватної самооцінки, відсутність  шкідливих поведінкових звичок;

-         на рівні духовного здоров’я: узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, відчуття прекрасного в житті, природі, у мистецтві;

-         на рівні соціального здоров’я: сформована громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, позитивно спрямована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання.

Сучасні виховні заходи мають бути здоров’язберігаючими, здоров’яформуючими, здоров’язміцнюючими, спрямованими на формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, учити культури здоров’я на засадах розвитку життєвих навичок. Такий підхід зобов’язує педагога бути взірцем здорової людини.

Намагаюся організувати навчання здоровому способу життя так, щоб воно було системним і сприяло гармонійному розвитку психофізичних здібностей учнів. Така робота передбачає:

-         по-перше, вивчення уявлень дітей про здоровий спосіб життя і розробки методів оцінювання здоров'я індивіда;

-         по-друге, формування свідомості і культури здорового способу життя;

-         по-третє, розробку методик виховання в учнів здорового способу життя.

Націлюю своїх вихованців на усвідомлення того, що майбутнє кожного – за здоровим поколінням, бо фізично й морально здорова людина здатна творити та приносити користь іншим людям. Вони повинні чітко розуміти, що для того, щоб сформувати здоров'я, треба знати, як воно закладається, зберігається й руйнується, від чого залежить.

Результатом сформованості здорового способу життя є культура здоров’я як показник вихованості, що забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок формування, відтворення та зміцнення здоров’я і характеризується високим рівнем культури, поведінки учнів стосовно власного здоров’я та здоров’я оточуючих

Формування засад здорового способу життя, культури здоров’я, підвищення їх виховних можливостей потребує від мене, як класного керівника, максимальної уваги до формування мотиваційної сфери підростаючого покоління в прагненні бути здоровими.

Працюючи над проблемою «Формування здоров’язбережувальних компетентностей школярів», я поставила перед собою мету:

-         cтворити й забезпечити такі умови, що сприяють збереженню та зміцненню фізичного та психічного здоров’я учнів;

-         формувати ключові компетенції, урізноманітнюючи прийоми, форми, методи виховання;

-         здійснювати перехід від іформаційного підходу до діяльнісного з використанням здоров’язберігаючих та інтерактивних технологій;

-         використовувати групову, індивідуальну роботи, педагогічні програмні засоби;

-         виховувати особистість, здатну вести здоровий спосіб життя, жити в гармонії зі світом і з собою.

Реалізація поставленої мети можлива за умов розв’язання таких завдань:

-         проводити систематичну роботу з питання самоосвіти;

-         здійснювати діагностику психологічних, фізичних, вікових особливостей учнів;

-         створювати атмосферу співтворчості «учитель-учень»;

-         виховання в учнів культури здоров'я — комплексу особистісних якостей, які спрямовані на збереження й зміцнення здоров'я, посилення мотивації щодо ведення здорового способу життя, підвищення відповідальності за особисте здоров'я.

Отже, тільки в тісному взаємозв’язку з учнями, батьками, медичними працівниками, практичними психологами, соціальними педагогами, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні й зміцненні здоров’я дітей, учитель спроможний створити здоров’язберігаюче освітнє середовище.

Одне з найважливіших завдань сучасної школи – навчити дітей берегти й зміцнювати своє здоров’я.

У своїй роботі використовую найрізноманітніші форми та методи навчання, направлені на формування здоров’язбережувальних компетентностей школярів.

Намагаюся створити середовище, яке формує здоров’я всіх учасників навчально – виховного процесу за такою моделлю