Розробка заходу "Хай пісня сонячних кларнетів дзвенить, як поклик в майбуття"

Філія «Бірківська гімназія

Зіньківського опорного ліцею імені М. К.Зерова

Зіньківської міської ради»

Полтавської області

 

 

 

 

 

 

«Хай пісня сонячних кларнетів гримить, як поклик в майбуття!»

(музично-театральна постановка)

 

 

Театр-студія «Дивограй»

Керівник: заступник завідувача філії

Світлана Манойло

 

 

*2023*

 

 

 

Мета

•  Вшанувати пам’ять захисників України; 

• Формувати у школярів ціннісне ставлення до України, прав та свобод людини, європейського вибору українців;
• Розвивати в учнів почуття національної самосвідомості та громадянської активності;
• Виховувати патріотизм, почуття громадянської ідентичності, готовність захищати свою Батьківщину;
• Сприяння усвідомленню гідності громадянства України;

 

 

-         Полтавщино, мій рідний краю,

Моя вишнева сторона,

До тебе серцем припадаю,

Тебе у пісні прославляю,

Моя вогниста купина.

 

-         Полтавщино, блакитний краю,

Зігріта сонцем далина,

Де народився я на світі,

Неначе жайворон у житі,

Злетів у небо мов струна.

 

-         Полтавщино, моя ти доле,

Струнка раїна на роздоллі

Де засівав пісні Боян,

Моя веселко ясночола,

Прийми ж ти пісню від краян.

 

-         Нехай іде та пісня в люди,

Весняним квітом і дощем.

Нехай зігріє комусь груди

І в серці ворухнеться щем.

(Пісня «Не кричіть журавлі»

 

-         Краю мій, раю мій,

Степове колосисте роздолля,

Жайворонні пісні у ясній глибині,

Ти – моя доля!

 

-         Голуби – голубі в  голубій глибині,

Голубого глибокого неба,

Своє серце віддам в подарунок тобі,

Бо без тебе і серця не треба.

 

-         О, краю бідний і багатий,

Розкритих предківських могил!

Сто раз роздертий, розіпятий,

Ти і крилатий і безкрил.

 

 

-         О, краю визначений Богом,

Для щастя, щедрості й добра,

Що вмився водами Дніпра,

Чому ж судилася убога,

Тобі і доля і недоля!

Чому ти гнешся, мов тополя,

На проклятущих на вітрах?

За те, що ти на хліб багатий,

На чорноземи і сади,

Тебе грабують злі й пихаті,

Чужинці жадні і рукаті, -

Месії крові і біди.

Звучить пісня «Плине кача по Тисині», виходять пари: мати і син, дружина і чоловік, сестра і брат. Завмирають в позах.

Виходять три Долі, тримаючи в руках клубки ниток, намотують їх.

 

Доля 1. У кожного своя доля.

Доля 2 У кожного свій хрест.

Доля 3 У кожного свій шлях.

Доля 1 Сестри мої  у своїх руках ми тримаємо нитки життя.

Доля 2 У наших руках людські долі.

Доля 3 Тільки Богові і нам відомо, коли обірветься життєва нитка.

 

Підходять до пар, стають за спинами

Доля 1. У кожного своя доля. Цей молодий юнак – надія своєї матері. Він міг би одружитися, збудувати хату, народити дітей і до старості прожити у своєму селі,доглядаючи свою матір. Але  в нього інша доля, його доля – майдан. Його  доля – Україна.

 

Доля 2 У кожного своя доля. У кожного свій хрест. Цей чоловік мав стати батьком. Він міг би тішитися своїм сином, ростити його, виховувати , дочекатися внуків. Але він обрав собі інший шлях – шлях борця за волю України. І на цьому шляху  його доля – нести важкий хрест. Бо його хрест – любити  Україну.

 

Доля 3. У кожного свій шлях. Цей хлопчина сирота. Він не пам’ятає ні батька, ні матері. Єдина людина, яка йому найдорожча - його молодша сестра. Він  ще не бачив життя, ще не відчув першого кохання і не вирішив ким він хоче стати, але він твердо вирішив: Україна – понад усе! Такий його шлях. Важкий і тернистий. Шлях великого страждання і нерівної боротьби за волю, за свободу, за Україну.

 

Хлопці промовляють: За волю! За свободу! За Україну!

Звучить барабанний набій, хлопці гинуть

 

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог,побачивши загін:

Спереду – сотник,молодий,вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній-сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

 

Мати  Вже не повернеться додому мій хлопчина,
Що його вчора тільки з дому відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
 

Дружина  Коханий  вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
 

Сестра  Але ж душа, душа Героя в небо лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, мій братику, що пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.

Виходять  Долі
Доля 1

Не плачте, мамо. Ваш син у Небеснiй сотнi. Йому вже не болять рани. Вiн прийде, коли Ви спатимете, i розкаже, як любить Вас. Це його доля…

Доля 2. 

Не плачте, дружини. Дайте поплакати Українi. Вже не тече кров iз ран Вашого коханого. Не пече йому у грудях бiльше. Вже у сотнi своїй небеснiй стоїть на вартi. Праворуч  вiд Бога. А ліворуч –  його побратими Андрiйки, Васильки, Iванки, Назари, Устими–  усі тi, хто нинi названий Небесною сотнею. Це їх хрест..

Доля 3. 

Вони були звичайними хлопцями, а стали Героями, бо в мить останню вiддали нам найдорожче, що мали,  – життя своє. За вас вiддали. Аби ви жили. Долюбили за них, дiтей їхнiх доколихали, пiсень за них доспiвали. Не плачте, рідні.

Доля 1

Не плачте. Вони у Небесній Сотні. Вже не тече кров із їхніх ран. Не пече їм у грудях більше. Вони стоїть на варті. По праву руку від Бога.

 

Доля 2

А по ліву – їхні побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, рідні. Дайте поплакати Україні.

 

 Доля 3

 Не плачте. Дозвольте поплакати світові.

(Звучить пісня «Над землею тумани»)

-         Моя країно зеленава.

Моя Гілея величава,

Яку в народі з давнини,

Назвали за красу по праву.

 

-         Три кольори сплелись – єдино,

Блакитний, жовтий, зелен-цвіт,-

То й прапор твій, моя Вкраїно,

До нас прийшов з тисячоліть.

 

-         Блакитний цвіт – то колір неба,

А жовтий – зрілості поля,

Зеленого нам цвіту треба,

В якім купається земля.

 

-         Зелений колір – цвіт планети.

Зелений колір – цвіт життя.

Хай пісня сонячних кларнетів –

Гримить, як поклик в майбуття!

 

-         Полтавщино, наш рідний край,

На крилах пісні ти злітай,

Плекай степи свої й сади,

І нових велетнів роди!

(Звучить пісня «Коровай»)