Розробки виховних заходів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор – Войцехівська Світлана Романівна, викладач інформатики, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії

 

 

 

 

Рекомендовано до використання вчителями під час проведення позаурочних заходів

 

 

Упорядник: Войцехівська Світлана Романівна, викладач ДПТНЗ «Острозьке ВПУ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Збірник містить розробки виховних заходів – це виховні години, сценарії традиційних свят, які призначені для класних керівників та майстрів виробничого навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

1. «Знання — це скарб, а вміння вчитись — ключ до нього»

                                                                          Виховний захід……………………….4

2. «Кращої, ніж рідна, мови не буває…»

                                          Літературно-музична композиція………………………8

3. «Великодні дзвони» Виховна година……………………………………………...18
4. «Голгофа голодної смерті» Виховна година……………………………………..23
5. «Жінку віншуємо знову» Сценарій виховного заходу…………………………25
6. «Щастя: реальність чи ілюзія» Бесіда…………………………………………….30
7. «Будемо не байдужі до чужого горя» Виховна година………………………..34
8. «Бути на землі Людиною» Філософський діалог……………………………….40
9. «Щастя! Як ми його розуміємо?» Виховна година……………………………..45
10. «День матері» Виховна година……………………………………………………..50
11. «Душі людської доброта» Виховна година………………………………………54
12. «Турбота про здоров’я – обов’язок кожного» Виховна година……………...60
13. «Дружба» Виховна година…………………………………………………………..67
14. Список використаної та рекомендованої літератури……………………….71

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Знання — це скарб,

а вміння вчитись — ключ до нього»

Виховний захід

 

Навчальна мета. Роз’яснення учням соціальної значимості освіти для розвитку суспільства і кожної людини зокрема, необхідності своєчасного отримання знань у навчальних закладах і шляхом самоосвіти.

Розвивальна мета. Формування в учнів навичок самостійно окреслювати шляхи набуття знань для подальшого життєвого самовизначення.

Виховна мета. Виховання в учнів відповідального ставлення до навчання як запоруки формування в них життєво важливих компетенцій.

Обладнання. Кольоровий папір, ножиці, клей, маркери, аркуші плакатного паперу, ілюстрації із використаних газет і журналів, картки із крилатими висловами, таблиці тощо.

    Епіграфи

 Недостатньо оволодіти премудрістю, треба також уміти користуватися нею.

         Цицерон.

Освіта — скарб, праця — ключ до нього.

         Буаст.

Знання є сила, сила є знання.

         Френсіс Бекон.

Коли знаннями користуються так, як потрібно, це найбільш благородний і сильний здобуток роду людського.

         Монтень.

Мало знати, треба ще й застосувати.

         Гете.

Не тот есть глуп, кто не знает, а тот, кто знать не хочет.

         Григорій Сковорода.

Незнання — рабство, знання — свобода.

         Беранже.

Учітеся, брати мої,

Думайте, читайте!

         Тарас Шевченко.

Не дивися на вченість, як на корону, щоб красуватися нею, а як корову, щоб годуватися нею.                                                                Лев Толстой.

   Хід виховного заходу

1. Представлення теми та очікуваних результатів уроку.

Учитель оголошує тему уроку, зачитує пропоновані епіграфи, учні вибирають 2-3, аргументуючи вибір власними міркуваннями. Плакати із вибраними учнями крилатими висловами вивішуються на дошку. Очікувані результати учні записують на невеличких самоклеючих аркушах кольорового паперу. Учень-асистент сортує їх, наклеює на великий аркуш білого паперу. Учитель зачитує до 5-10 найбільш часто повторюваних очікувань.

2. Створення учнями асоціативного ряду до слова «знання». (Учитель або учень-асистент записує на дошці асоціативний ряд).

     3. Міні-лекція вчителя.

 Знання — перевірений практикою результат пізнання дійсності, правильне відображення її в мисленні людини. Знання є основою для рівнобічного розвитку особистості, вони повинні мати розвиваючий, культуротворчий характер, сприяти виховано відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, може використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію.

 «Увійти в сонм богів може тільки філософ, любитель знань», — сказав античний філософ Платон більше двох тисяч років назад. «Знання є сила, сила є знання», — проголосив видатний вчений Френсіс Бекон більш ніж 360 років тому. У наш час сила знань, які накопичені людством, беззаперечна. Комп’ютеризація усіх сфер діяльності людини призвела до прогресивних змін у науці, техніці, виробництві, освіті, культурі тощо. Прискорює темпи нашого життя інтенсивний розвиток різних видів зв’язку. Використання високоякісних технологій нового покоління на виробництві та в побуті вимагає від сучасної людини досить високого рівня освіченості.

 Освічена людина — це людина, яка доцільно застосовує здобуті знання у практичній діяльності, прагне подальшої освіти і володіє навичками самоосвіти.

   4. Вправа 1.

Розташуйте в порядку зростання картки із написами:

Знання   →      Вміння     →       Практична діяльність

Аргументуйте відповідь.

(Діти діляться на групи по 5-6 осіб, обговорюють проблему. Спікери груп презентують результат роботи. Плакати груп, що правильно виконали вправу, вивішуються на дошці).

 Учитель зачитує вислів ученого Планка: «Найвищим завданням освіти є не знання і не вміння, а практична діяльність. Але оскільки практичній діяльності передує вміння, необхідними умовами для появи вміння є знання і розуміння».

   5. Вправа 2.

 Доведіть користуючись методом ПРЕС, доцільність (або недоцільність) твердження Вовенарга «Розум не замінить знання». (Діти можуть записувати міркування на окремих аркушах. Декілька школярів зачитують свої висновки вголос. Учитель відбирає групу учнів, у яких найбільш  кардинально відрізняються думки для виконання наступної вправи).

6. Вправа 3. Шестеро добровольців стають біля дошки обличчям до класу. Учитель роздає їм картки із написами: Я успішно закінчив середню школу (гімназію)», «Я успішно закінчив 9 класів», «Я забув отримати атестат», «Я забув отримати свідоцтво», «Я закінчив вечірню школу», «Я успішно закінчив ліцей». Далі учитель зачитує можливі життєві завдання, і якщо діти, відповідно до змісту рольової карточки, вважають, що воно їм під силу,— роблять крок вперед. Якщо ні — залишаються стояти.

 Життєві завдання:

• я продовжуватиму навчання у вищому навчальному закладі;
• я вчитимуся у технікумі або ПТУ;
• я отримаю актуальну спеціальність;
• я отримаю престижну і високооплачувану роботу;
• я стажуватимуся за кордоном;
• я займуся самоосвітою;
• я стану відомим спортсменом;
• я створю міцну сім’ю;
• я добре виховуватиму своїх дітей;
• я матиму багато друзів;
• я зроблю блискучу кар’єру;
• я стану опорою для родичів і друзів;
• я очолю міжнародну фірму;
• мене оберуть депутатом Верховної ради.

Після виконання вправи діти аналізують причини звуження кола можливостей людей, що не здобули системних знань у школі. Учитель наголошує на необхідності свідомого ставлення до виконання своїх учнівських обов’язків.

   7. Обговорення у парах «Що значить вміти вчитися?»

(Учні — сусіди по парті — по черзі задають один одному питання і відповідають на них).

• Що тобі допомагає вчитися?
• Що тобі заважає вчитися?
• Що ти плануєш робити, щоб вчитися краще?
• Чи вмієш ти вчитися самостійно?

8. Вправа 4.

Користуючись методом «Відкритий мікрофон», продовжіть речення:

«Займаючись самоосвітою, я зможу»… (Діти беруть у руки уявний мікрофон (олівець, ручку, лінійку) і по черзі висловлюються. Найбільш часто повторювані висловлювання про роль самоосвіти в житті людини учитель або учень-асистент записує на дошці).

9. Бліц-інформація вчителя.

 Самоосвіта — це підвищення загальної культури, а в її рамках — засвоєння необхідних знань і способів діяльності, а також професійної культури в залежності від фаху працюючої людини.

 Самоосвіта — це такий вид навчання, цілі, зміст, умови і засоби якого залежать від самого суб’єкта. Самоосвіта вимагає не тільки постановки власної цілі, але й праці, наполегливості в її реалізації. Оптимального рівня самоосвіта досягає тоді, коли вона перетворюється на постійну життєву потребу людини.

10. Складання учнями проектів самоосвіти впродовж нового навчального року.

 

Загальний розвиток
Додаткові уміння
Улюблені заняття
Професійний ріст

 

(Із учнями можна обговорити доцільність визначених напрямків та самоосвіти, в разі необхідності — доповнити).

11. Складання карти «Шлях у Країну Знань».

 Учні діляться на групи по 5-7 осіб і, користуючись підручними матеріалами, вирізками зі старих журналів чи газет, фотографіями, аплікаціями тощо, малюють карту. На маршруті слід позначити: перешкоди і допоміжні фактори на шляху до знань, а також засоби й методи подолання труднощів, людей, що можуть допомогти, зусилля, що треба здійснити самотужки, джерела інформації тощо. Після завершення роботи спікери груп презентують проекти.

12. Підсумок уроку

• Чи виправдалися ваші очікування?
• Що було найбільш цікавим і захопливим?
• Які висновки ви зробили для себе після опрацювання запропонованого матеріалу?

13. Домашнє завдання.

• Прокоментуйте знаменитий вислів Монтеля: «Знання — двосічна зброя, котра тільки обтяжує і може поранити свого господаря, якщо рука котра тримає його, слабка і погано вміє нею користуватися».
• Візьміть інтерв’ю у батьків, родичів про роль самоосвіти у їхньому професійному рості.
• Складіть для себе перелік правил «На шляху до успішного навчання».
• Складіть проект своєї самоосвіти на найближчих 5 років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

"КРАЩОЇ, НІЖ РІДНА, МОВИ НЕ БУВАЄ..."

Літературно-музична композиція

до Дня української писемності та мови

Святково прибрана актова зала.

На сцені - емблема Міжнародного конкурсу

 з української мови ім. Петра Яцика.

По обидва боки від сцени - вислови про мову.

Мова росте елементарно, разом з душею на­роду.

І.Франко

Мова - втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розви­ваймо її! Борімося за красу мови, за пра­вильність мови, за приступність мови, за багат­ство мови...

М.Рильський

Мову чудову, глибинне і пружне слово, не­мов гостру зброю, дав нам народ. Дав цю мову і наказав свято оберігати її чистоту, збагачувати і відшліфовувати до блиску, до гостроти разю­чої.

П. Тичина

 

Мова - це доля нашого народу, і вона зале­жить від того, як ревно ми всі плекатимемо її.

О. Гончар

Мова - то не просто звуки, витворені відпо­відними м'язами відповідних органів. Це - го­лос народу, неповторного тембру й інтонації, що р одним із чинників спадкового механізму... Втрата слуху веде до втрати тембру, отже - власного голосу, що в кінцевому рахунку ніве­лює народ як неповторне, оригінальне явище.

Б. Олійник

Мова - універсальна, але користування нею вкрай індивідуальне. Це своєрідний енергопровід: від одного до іншого, від одного до бага­тьох.

П.Мовчан

Виконується пісня "Звучи, рідна мово" (сл. А.Де-миденка,муз. О.Семенова).

 

 

Виходять ведучі.

1-й ведучий. Розпочинаємо свято "Кращої, ніж рідна, мови не буває..."

Це свято - державне, адже 9 листопада відзна­чаємо День української писемності та мови. Мова - своєрідна візитна картка кожної людини, за якою судять про її освіченість, ерудицію, начи­таність. Знання мови потрібні кожній людині в її повсякденному житті: без них не можна глибоко збагнути почуте або прочитане, вправно користу­ватися рідним словом.

Без мови в світі нас - нема!   М.Шевченко

1-й   ведучий. Далась мені наука непроста,

Де кажуть мудрі: мова - це людина.

У мови є і серце, і вуста, І є ім'я

красиве - Україна.

2-й ведучий. Щасливі ми, що народили­ся й живемо на чудовій, багатій землі, у славній Україні. Тут - корінь нашого роду, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій, які ми сьогодні відроджуємо.

1-й ведучий. Рідне слово - це невід'ємна ча­стина рідного краю. Для українця це закучерявлені темними парками Дніпрові схили в Києві, над яки­ми велично здіймаються в небо дзвіниці Печерської лаври; неповторні вулиці під тінистими каштанами.

2-й ведучий. Це старовинна архітектура Львова, в якій класичні форми чергуються з пиш­ним декором бароко, а тут і там височать шпилі го­тичних костелів.

У виконанні учнів звучить пісня "Моя земля".

Моя земля

Слова і музика М.Мозгового

Завітайте в Прикарпаття

Завітайте, люди добрі

 Завше будуть раді вам.

Хлібом-сіллю вас зустрінуть

Файну пісню заспівають –

Шану нашим світлим дням.

Приспів:

І у синю даль

Понад горами лине пісня ця, -

Про чудовий край,

Чарівний край Черемоша й Прута.

Край, мій рідний край,

Пісенний край завзяття і труда,

Ти - моя любов,

Ти рідна матінко, моя земля!

1-й в є д у ч и й. Це золотоверхий Чернігів над срібною Десною, де під склепіннями стародавніх соборів спочивають державці-культуриики давньої України.

2-й в є д у ч и й. Це стрункі й стрімкі хмарочо­си індустріального Харкова; це буйнозелена Во­линь із плесами чистих озер.

1-й в є д у ч и й. Це мальовнича Черкащина зі щедрими нивами й полями, багата славною істо­рією.

Звучить пісня "З Україною в серці і в серці її" (сл. ОЛищенка, муз. О.Стадника).

Край Тараса й Богдана,

Мов зоря полум'яна,

З Україною в серці і в серці її,

Щоб родила в нас нива

І родина щаслива

Дарувала добро українській сім'ї.

Де схилилась в долинах

У задумі калина,

П'ють небесну блакить тополині ряди.

Дві духовні вершини

На виду України

Піднялись оберегом її назавжди.

Край Тараса й Богдана,

Мов зоря полум'яна,

Зігріває надію, що вічно жила.

Щоб родила в нас нива

І родина щаслива

Тут господарем долі своєї була.

2-й    ведучий. Щоб навчитися вміло кори­стуватися мовними скарбами, якнайточніше і як­найглибше висловлювати думки, треба добре знати рідну мову, збагнути її самобутність, закономір­ності будови і функціонування.

1-й ведучий. А для цього слід цікавитися нею, вивчати й осмислювати кожне слово, слово­сполучення й речення, відкривати малі й великі ро­дини слів, навчатися відчувати милозвучність мови, її красу.

2-й ведучий. Нині проводиться багато кон­курсів знавців української мови. Одним із найма-совіших і найпопулярніших € Міжнародний кон­курс з української мови імені Петра Яцика, який уже восьмий рік упевненою ходою крокує не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу, де живуть наші співвітчизники. У нашому місті дедалі більше учнів стають його учасниками. Це підтвердження того, що словесність - початок усіх наук. Вона -мов джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає силу і розливається могутньою рікою духовності.

1-й ведучий. Сьогодні в цій залі на заключ­ний акорд конкурсу зібралися юні шанувальники рідного слова - учасники й переможці першого (шкільного) етапу конкурсу імені Петра Яцика, а також наші вчителі.

2-й ведучий. Надаємо слово директорові школи для привітання та нагородження учнів, які посіли перші місця й будуть брати участь у другому (міському) турі.

1-й    ведучий. Запрошуємо переможців на сцену. Вітаємо їх піснею "Будь священна, земля Кобзаря" (сл. В.Грищенка, муз. О.Стадника).

 Від нащадків Тараса й Богдана,

Від чарівної Росі й Дніпра,

Шлем вам пісню й сердечні вітання,

Зичим любові, здоров'я й добра.

Хай вам щиро всміхається доля,

Простеляє дорога ясні,

Пахне хліб з українського поля

І співаються рідні пісні.

Щире слово у пісні і в мові,

Слава предків нехай не вмира.

Будьте, друзі, щасливі й здорові,

Будь священна, земля Кобзаря.

Декламування поезії А.Матвійчука "Ми - українці".

Про що курличуть в небі

журавлі,

Із вирію вертаючись додому?

 Чи не про те, як на

чужій землі

Почули мову, змалечку

знайому.

Про що вітри шепочуть

навесні,

Перелетівши океани

сині?

 Чи не про ті окрилені

пісні,

 Що линули удаль від

України...

З любов'ю і журбою

наодинці,

 Із невмирущим словом

Кобзаря,

Ми, українці, - всюди

українці,

Допоки світить нам одна

зоря!

Живуть землі співучої

сини

В Америці, Канаді

й Аргентині,

їй сняться рідні села

і лани,

 І очі мавок незбагненно

сині.

Летять роки, як сиві

журавлі,

Немов журба, сльоза

лягла на вії,

 І не дає заснути до зорі

Щемлива, наче пісня,

ностальгія...

Летіть, летіть нестримні

журавлі,

Через усі держави

і кордони,

Несіть привіт від рідної

землі

Усім, хто в неї вірив

безборонно,

Усім, хто зміг у серці

Зберегти

 І землю ту, і мову ту

єдину,

Хто крізь усі негоди і

світи

В собі проніс любов

до України.

 2-й   ведучий.

0 слово рідне! Пращура молитво.
Громи Перуна, Велеса поля,

Софія Київська - творіння Ярослава –

Слов'яномовна праведна земля.

 В мені, в тобі Бояна віщим співом

Воно живе, здолавши тьму віків,

Воно Мстиславича Романа голос

І ратний клич Данилових полків.

М.Лещенко

1-й   ведучий.

0 слово рідне! України слава!
Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін
В тобі злились, як духу моноліт.
О слово рідне! Мудре і прадавнє,
Ти виросло з могутньої землі!
Тебе валуєви жорстоко розпинали,
А ти возносилось і не корилось - ні!

0 слово рідне! Подарунок мами!

1 пісня ніжна, і розрада нам!

2-й   в є д у ч и й. Усе минає, а слово залишаєть­ся. Зникають держави, володарі, раби. На порох

розсипаються величні будівлі, вмирають дерева, пе­ресихають річки. Гори перетворюються на купи каміння. Все стає тліном, а написане слово непро-минальне. Воно залишається і несе крізь товщу ча­су голос людської душі. Це одне з найбільших див нашого світу - диво написаного, надрукованого слова, яке пережило століття й покоління.

1-й ведучий. Кожна епоха приносить свої винаходи й відкриття. Найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки давали мож­ливість зберігати й передавати істинне знання. Са­ме завдяки написаному слову люди пізнали світ і збагнули своє місце в ньому.

2-й ведучий. Чи знаєте ви, що творцями слов'янської абетки були Кирило й Мефодій - просвітники, проповідники християнства, перші перекладачі церковних книг із грецької?

1-й ведучий. За допомогою мови ми спілкуємося, здобуваємо знання, прилучаємося до духовності, культури, оформлюємо й висловлюємо свої думки, почуття.

2-й ведучий. У нашій мові з акумульовано відомості про навколишню природу, життя і досвід багатьох попередніх поколінь українців. Тож зако­номірно, що саме конкурси активізують якнайшир­ше опанування мовного простору.

1-й ведучий. Багато наших конкурсантів продемонстрували начитаність, ерудованість, знан­ня мовознавчої термінології, вміння користуватися довідковою літературою, навіть поетичний хист. У роботах відчувається знання народних традицій, громадянська зрілість, національна свідомість, го­товність практично втілювати національну ідею.

2-й в є д у ч и й. А ще звучить бажання осягти глибини й тонкощі рідної мови, бо саме через неї пізнається народ. Без мови рідної нема і народу.

1-й в є д у і и й. У творах є міркування про те, що одним із вершинних мовних творів нашого на­роду є пісня, що вміщає в собі і палку любов до Вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбні праг­нення, і найтонші порухи душі.

2-й   ведучий.

А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.

Лиш пісня в серці ширить межі неба.

На крилах сонце сяйво їй лиша.

Чим глибша пісня, тим ясніш душа.

І.Драч

2-й ведучий. Найбільше хвилювалися, ви­конуючи завдання, і, напевно, зараз щасливіші за інших наймолодші учасники конкурсу. Вітаємо учнів 2-4-х класів, які посіли другі й треті місця.

1-й ведучий. У світі налічується приблизно З тисячі мов. Для кожного народу своя мова найдо­рожча, найкраща, наймиліша.

2-й ведучий. Це засвідчують прислів'я - згустки народної мудрості. Вслухаймося.

1. Мова - душа народу.
2. Немає солодшої за рідну мову.
3. Мова кожного народу - неповторна і своя.
4. Лагідне слово - ключ до серця.
5. Слово до слова - зложиться мова.
6. Мову іншого народу можна вивчити за кілька років, а рідної мови людина вчиться все життя.
7. Де багато слів, там мало мудрості.
8. Мова - найдорожчий скарб.
9. Будь господарем своєму слову.

10. Хто говорить - сіє, хто слухає - жне.
 

1-й   ведучий.
Коли ти плекаєш слово,       

Коли мовиш, як належить,
Йде воно, як злотонить;      

 Слово чисте, мов роса...
Калиново й барвінково 

І від тебе теж залежить

Рідна мова пломенить. 

Мови рідної краса.

Д.Білоус

2-й в є д у ч и й. Так, і краса, і багатство рідної мови залежить від кожного з нас, від нашого став­лення до слова, від уміння берегти чистоту живо­мовної стихії. Згадаймо, як говорять герої поем Т.ІІІевченка, оповідань Марка Вовчка, повістей М.Коцюбинського, Панаса Мирного, творів О.Гончара, Гр. Тютюнника та багатьох інших українських письменників. Ось уривок із п'єси М.Кропивницького "Дай серцю волю...", у якому передається су­перечка двох парубків, що полюбили одну дівчину, їхній діалог пересипаний дотепними перлинами з народного мовлення.

Микита: Гляди, щоб я тебе не підперезав так, що й дух з тебе випре... Я тобі оскомину зіб'ю.

Семен   (спокійно): Не хвались. Звісно, коли б свині та роги.

Микита: Що? Геть звідціля! Нема тут тобі шляху! Заросла твоя стежка! Ти знаєш, що я сватаю Одарку!

Семен: Чув, чув. Оце ж свіжо вона мені хвалилась.

Микита: Ну?

С є м є н: Ти не нукай. Коли не запріг, то й не поганяй.

М и к и т а: Ти дуже став балакучий. Я тобі втру носа.

С є м є н: Не хвались. Сказано - поки хвалько нахва­литься, то будько набудеться.

А відповіддю для парубків буде українська на­родна пісня "Ти до мене не ходи".

-Ти до мене, ти до мене не ходи,

Куций, коротенький,

Бо до мене, бо до мене ходить хлопець

Високий, тоненький.

- Понад сад - виноград,
А у саду - грушка,

Вийди, вийди, вийди, вийди ти до мене

Моя щебетушко.

• Ти до мене, ти до мене не ходи,
• Не міси болота,
• Я за тебе, я за тебе не піду,
•  Хоч би сь був зі злота.
• Чи ти, мила, чи ти, мила, така гарна,
•  Чи мені здається?
• Через тебе, через тебе, моя мила,
• Спання не береться.

 

• Ти до мене, ти до мене не ходи,
• Не псуй собі ночі,
•  Я за тебе, я за тебе не піду,
• Бо ми ся не хоче.
• Понад сад - виноград,
• А у саду - сливка,

Вийди, вийди, вийди, вийди ти до мене,

Моя чорнобривка!

- Ти до мене, ти до мене не ходи,
Не псуй собі ночі,
Я за тебе, я за тебе не піду,
Бо мати не хоче.
Перестань, перестань
До мене ходити:

Є у мене, є у мене гарний хлопець,

 Буде ня любити!

1-й ведучий. Дорогі друзі, наш обов'язок - плекати мову, калічення її, як і калічення природи, - злочин перед народом, перед людством. А найпо­ширенішою вадою українського мовлення нині є засміченість його росіянізмами, кальками, словес­ними покручами.

2-й ведучий. На жаль, нерідко ще зустріча­ються такі люди, як у сатиричному пісенному творі Едуарда Драча.

 

 

 

 

 

 

Бо бліжайша школа - українская!

Шо ето такое?! - спрашиваю вас!

Нікуда дитину вести в первий клас!

1-й   ведучий.

Не забувайте, звідки ви і хто ви,

Чиїх очей лежить на вас печать.

У світі слів немає випадкових,

Хоча вони й століттями мовчать.

                                                                                  О.Довгий

Якби ви знати, як болить словам,

Як важко їм хворіть на пустодзвонство.

Як лихоманить демагогій гам,

І як їм нудить чванство і піжонство.

                                                              Ніна Костенко

 1-й   ведучий.

Вони втомились людства хрест нести.

Знецінивши все істинне і справжнє,

Слова горять - із вічністю мости,

Та не згоряють.

Пломеніють завжди.

                                         Ніна Костенко

2-й   ведучий. Серед наших учасників і пере­можців конкурсу є ті, хто пробує свої сили в поезії. І хай не кожен із них стане поетом, але прагнення прилучитися до таїни творення, до світу художнього слова, пізнати секрети поетичної творчості заслугову­ють на поваг»'. Запрошуємо на сцену учнів, які посіли другі й треті місця в конкурсі.

2-й ведучий. Рідна українська мово! Усім світом ти визнана за одну з наймилозвучніших. Ти тому така мелодійна й неповторна, що ввібрала в се­бе гомін полів, шум лісів і морів нашої України. Ти переткана й вишита калиною, барвінком, вишневим цвітом. У тобі дзвенить слава запорожців і січових стрільців. З твоїх диво-слів Маруся Чурай складала пісні, які додавали козакам снаги й мужності.

1-й ведучий. Тобою, рідна мово, написано невмирущі твори Котляревського і Шевченка, Франка і Карпенка-Карого, Лесі Українки і Коцю­бинського, Гончара і Загребельного. Ти живеш у прекрасних піснях свого народу, що вічнозеленою гілкою тягнеться з сивої давнини в прийдешність.

2-й   ведучий. Слова глибокої вдячності адре­суємо сьогодні вчителям, які відкривають для нас без­межний і чарівний світ рідного слова. Вам, шановні наставники, ваші вихованці дарують мовну компо­зицію за поетичними рядками Станіслава Коваля.

Милуюсь мовою, як мати немовлям,

 В пелюшки-речення слова я сповиваю,

Зблизька вдивляюся, розглядую здаля,

І  серцем складену їм пісеньку співаю.

Ось зараз суфікса до слова доберу,

Так в коси донечці вплітає

стрічку ненька,

 І поведу я безконечну гру:

"Тонкий, тонесенький, тонюсінький, тоненький".

В безодню слів забутих я пірну,

 Знайду ображене, покривджене, забуте,

Його я неодмінно поверну...

За гріх чужий то є моя спокута.

О мово, найцінніше надбання!

В піснях слова легенькі, як пір'їна,

В бою - міцніші за підкову для коня.

Як буде мова - буде Україна!

Солов'їну, барвінкову,

Колосисту - на віки

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

0 мово рідна! Як тебе люблю!

І радість принесеш, і в горі втішиш.
Щоб відродилась ти, я Бога помолю,

Бо ти - найкраща. Найдорожча. Наймиліша.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

"Великодні дзвони"

Мета: Ознайомити учнів з історією виникнення Великодніх свят; розвивати інтерес і виховувати повагу до звичаїв, традицій українського народу; навчати писанкарству.

Обладнання: Біблія, ілюстрації з писанками, ескізи розпису писанок (символічні знаки), приладдя для розпису яєць.

І. Виступи дітей.

Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись від турбот,

І підіймає волошкові очі

До вищих, до церковних позолот.

 

Душа стає в цю днину молодою,

Забувши, що слова бувають злі,

І повняться старання добротою

На ранньому скоромному столі.

 

Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце, полотно небес,

І крашанку, як усмішку, підносить,

Христос воскрес!

 

(Подає товаришеві писанку).

 

Воістину воскрес!

І дзвони засріблилися завзяті,

І ніби покотилось між людьми:

Всі: Христос воскрес! (Тричі).

 

II. Слово майстра.

Переважно на квітень припадає найголовніше християнське свято Пасха або Великдень. Це величне свято світлого воскресіння Христа, який приніс себе в жертву за гріхи людей і спокутував їх своїми стражданнями. Можливо, хтось із вас знає, коли виникло і що означає слово Великдень? Це свято дуже-дуже давнє. Колись воно відзначалось в один і той самий день, 14 дня місяця писане. Саме слово "пасха" грецького походження і в перекладі означає "страждати".

III. Ознайомлення з цитатами з Біблії.

А зараз ми звернемося до святої книги - Біблії:

а) Згідно з Біблією урочистий в'їзд Христа в Єрусалим, вигнання Ним крамарів із храму, його пророцтва і зростаючий вплив на людей викликали великий гнів первосвящеників і фарисеїв. Зрозумівши, що духом Христос сильніший, вони порадились у домі Кайяфи й вирішили "хитрістю взяти Христа і вбити його" (Євангеліє від св. Матвія 26:3).

б) Розпочинався тиждень перед Пасхою — великим святом давньоєврейського народу. Ще у вівторок Христос відкрив, учням, що через два дні Його розіпнуть. (Євангеліє від св. Матвія 26:2).

в) А в четвер виявив бажання востаннє на землі відзначити Пасху разом з ними. Приготувавши все необхідне, учні зібрались у вказаному Христом місці. (Євангеліє від св. Луки 22:14).

г) Являючи приклад глибокого смирення, Ісус помив ноги своїм учням і, знаючи, що "час його близько", відкрив присутнім, що серед них є зрадник. (Євангеліє від св. Луки 22:11).

д) Після вечері Христос, щоб зміцнитись душею, молився в Гефсиманському саду. Тут його й схопили вартові, приведені Іудою, що продав учителя за 30 срібних монет і вказав на нього ворогам поцілунком (Євангеліє від св. Іоана 19:13).

є) У п'ятницю, о шостій годині, Ісус у багряниці й терновому вінку поніс свій хрест на Голгофу, де був розіп'ятий поруч з розбійниками. (Євангеліє від св. Іоана, 19:17).

є) Пройшовши достойно, як і належить Сину Божому, всі тортури, душевні й тілесні, Христос помер на скелі того дня й був похований у новому склепі. Вхід до склепу завалили каменем і приставили варту. У неділю вранці Марія і Марія Магдалина прийшли до склепу, щоб змастити мертве тіло, і побачили відсунутий камінь і двох янголів, що сповістили їм про воскресіння Христове. (Євангеліє від св. Луки 24:7).

IV. Слово майстра.

Пам'ять про мученицьку смерть Христа й радість з приводу його воскресіння і складають основний зміст новозавітної Пасхи.

V. Вірш "Великодній привіт"

Христос воскрес! Усе радіє.

Сміється сонечко з небес.

Прозора річечка синіє -

Христос воскрес!

Христос воскрес!

В траві фіалочки зітхають,

І пролісок тремтить увесь,

Розквітла яблунька аж сяє -

Христос воскрес!

Христос воскрес!

Пташки співають в полі, в лісі,

І дзвонить дзвін, аж до небес,

Де білі хмарки розпливлися -

Христос воскрес!

Христос воскрес!

 

 

VI. Великодні звичаї.

Майстер. Про Великодні звичаї нашого народу послухайте розповіді своїх товаришів.

1 учень. "Вербний тиждень".

Останній тиждень перед Великоднем називають Білим, Чистим або Вербним. Він найбільш відповідальний у ритуальній практиці посту. Найважливіший день Вербного тижня — Четвер. Його називають Страсним, Чистим або Живним. Колись був звичай пекти три паски — сонцю, покійним, живим. То саме першу паску пекли в четвер, другу — в п'ятницю, а третю — в суботу. У вербну неділю святять вербу в церкві і нею хльоскають друзів, дітей, примовляючи: "Верба б'є, не я б'ю, за тиждень — Великдень, уже недалечке червоне яєчко".

2 учень. "Страсна п'ятниця".

Віруючі люди в цей день нічого не їдять до виносу плащаниці з вівтаря на середину церкви, а це, звичайно буває коло другої години по полудні. Повернувшись із церкви, родина, зазвичай, сідає до столу обідати. Обід у Страсну п'ятницю — пісний, навіть риби їсти в цей день не можна. Здебільшого обходяться капустою, картоплею, огірками... Ні шити, ні прясти в Страсну п'ятницю не можна. Великий гріх — рубати дрова. В п'ятницю печуть паски. Поки паска не посвячена, їсти її не можна —гріх! За народним віруванням кажуть: "Хто співає у Страсну п'ятницю, той на Великдень буде плакати".

З учень. "Великодня субота".

У Великодню суботу роблять крашанки. Здебільшого фарбують в червоний, жовтий, синій, зелений і золотистий кольори. Не годиться робити чорні крашанки, бо вони нагадують про кров "лукавого". Перше фарбоване яйце зберігають і, як треба, підкурюють ним хворого на пропасницю.

 

 

4 учень. "Ніч на Великдень".

До нашого часу зберігся звичай в ніч під Великдень розпалювати вогонь. Його розпалюють десь на горбі за селом або на майдані під церквою, щоб вогнище було видно на все село, а ще краще — щоб його можна було бачити і в сусідніх селах. Для цього вогню вважалося добрим зрізати в лісі суху вербу або сухий дуб — "бо в сухому дереві нечиста сила ховається"... У Великодню ніч спати не лягають, а якщо й сплять, то де-небудь притулившись, бо стелити ліжко не годиться—"щоб нечиста сила не приснилась". Стараються, щоб світло не гасло, а горіло цілу ніч— "бо янголи над світлом літають".

5 учень.

Неодмінний атрибут Великодніх свят — писанки. Історія писанок сягає в далеке минуле і зв'язана з ритуалом величання споконвічного закону весняного відродження життя на землі. Писанку, як символ сонця і відродження, знають усі народи світу.

На пасхальні свята люди дарували один одному варені червоні яйця. Цей звичай, згідно з переказами, завдячує своєму початкові святій Марії Магдалині, яка піднесла Тиберію в дар червоне яйце з привітанням "Христос воскрес!"

Яйце править подвійну роль: воно є символом гробу і виникнення життя на землі, а червона фарба знаменує наше відродження кров'ю Господньою.

Майстер. Так чому ж саме яйце возвеличували і розмальовували наші предки? Найперше яйце — за легендою — мало всередині не жовток з білком, а зародок цілого світу. Розмальовані яйця — писанки присвячувалися сонцеві й весні, а розписували їх напередодні свята Весни. З тієї хвилини, коли на яйце наносився орнамент, воно переставало бути простим яйцем, а ставало святою писанкою. Бо ж були ці орнаменти не звичайними малюнками, а таємними знаками, пов'язані з магічними обрядами.

Писанки, до речі, не можна було писати в той час, коли ти з кимось посварився чи був у гніві, адже писанка — символ добра й сонця.

Розгадка символів

Сонце

Бог — це світло, тому сонце є символом Бога (Христа). У наших літургійних молитвах ми часто звертаємося до Христа як до Сонця-Правди.

Колесо

Знак найвищого спокою з напруженою силою, завершення досконалості, образ Вічності Божої. Символ безсмертя й майбутнього небесного існування, образ безконечної Божої любові.

Хрест

Символ Всесвіту; знак чотирьох сторін світу, чотирьох темпераментів. Хрести — це святий знак викуплення.

Трикутник

Символ вогню, безсмертності та чоловічої й материнської сили. У християнстві — це символ Пресвятої Трійці. Із вписаним у середині колесом — це символ Божого ока.

Дерево життя

Символ небесної осі й скарбниці життя; безперервно відновлювальної природи. Дерево — це поняття всього доброго й вартісного; це образ Божої Мудрості.

Триріг

Це знак святого числа 3 і трибожества. Число 3 є символом симпатії й порядку.

Зоря

Зоря є знаком неба. У християнстві — це знак христового царства.

Свастика

Свастика—це знак святого вогню й сонця. У християнстві свастика є символом Величі Божої.

Колосся

Колосся й зерно — є уособленням предків, святою їжею. У християнстві колосся символізує Воскресіння, таїнство Христа й Божого царства.

Граблі

Граблі—це символ дощу—горішньої й торішньої води, що вийшла з неба й землі.

Гілка

Гілка — це символ повної живучості Божої Ласки, завжди свіжої чесноти та добрих діл.

Дубовий листок

Дубовий листок символізує силу богів погоди. У святому Письмі дуб є святим знаком повноти життя Божого люду й символ Божої справедливості.

Учениця. Я хочу розповісти про символіку фарб, про яку мені розповіла прабабуся.

1. Червона фарба означає радість життя, любов, для молодих — надію на одруження.

2. Жовта присвячена сонцеві, зорям і місяцеві, в господарстві — урожай, тепло, приріст покоління.

3. Зелена символізує весну, воскресіння природи, багатство рослинного й тваринного світу.

4. Червона з білим означає пошану до духів, подяку за охорону від злих сил. Кілька фарб, 4-5 одночасно, означають родинне щастя, мир, любов.

5. Чорна означає багно, надра землі, трясовину, чорного крука, чорну ворону, бурю, негоду, нещастя.

6. Чорна з білим — жалоба, пошана до духів, подяка за охорону.

7. Бронзова (коричнева) фарба — матір-земля, її врожай, щедрість для людини.

 

На завершення заняття майстер показує дітям, як розписуються і розфарбовуються писанки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На столі вишитий рушник, хлібина  коровай, по­руч кетяги калини, запалені свічки.

Звучить музика.

І ведучий. Пам'ять - нескінченна книга, в якій запи­сано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторі­нок вписано криваво-чорним корльором.

Читець. Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками.

Я зітхну... Запалю обгорілу свічу. Помічаю, не замки-твердині, не храми -Скам'янілий чорнозем потріскані стіни плачу. Піднялись, озивається в десятиліттях З далини, аж немов з кам'яної гори надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна. XX століття» І не рік, а криваве клеймо «Тридцять три».

 II ведучий. Літа 7441 від створення світу, літа 33 від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні засухи, ні потопу. А була тільки воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки не­винного люду зійшло в могилу - старих, молодих і ді­тей. І ще не народжених - у лонах матері.

Тож перегорнемо скорботні сторінки народної пам'яті. Читець.

Народні рани... Слів для цього мало! Брела голодна, вихудла весна. Стинало смерті невблаганне рало. Безхлібний люд. Як буря невісна, По всіх оселях пекло клекотало; Споконвіків родюча далина Лежала чорним і відкритим гробом - Невірна доля вірним хліборобом.

I ведучий. Спочатку було слово «колективізація». Відтак почався голод. Слово те прийшло в селянську хату не само. За ними шикувалася шеренга чужинських слів, що несли з собою нечуване приниження для працьовитого українського селянина, несправедливість, насильство і смерть. Агітація. Конфіскація. Мобілізація. Реквізиція. Ліквідація.

II ведучий. Хронологічні межі голодомору 1932-1933 pp., за вже розкритими документальними прави­лами, не залишають сумніву, що він був спрямований проти українського села - основи нації. Той, хто хотів їсти, орати, сіяти, - став ворогом народу.

Читець.

Благословенний труд. Для щастя і добра Хліботворящий труд На берегах Дніпра. Це ми, о Господи, Твої плугатарі, Орали, сіяли, Молилися на зорі. Немов своє дитя Ми пестили ріллю, Любили ми життя Вклонялись мозолю, Вдихали чорнозем, Вгорталися в лани, Не знали, що помрем З наказу сатани.

I ведучий. Це був не голод, а зумисне підготовлений голодомор. На січневому 1933 р. об'єднаному плену­мі ЦК і ВКП(б) Сталін, говорячи про підсумки першої п'ятирічки, заявив: «Ми, безперечно досягли того, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується з року в рік. У цьому можуть сумніватися хіба що тіль­ки запеклі вороги Радянської влади».

II ведучий. Після такого твердження мало хто міг на­важитися висловлювати іншу точку зору. Але становище в країні було катастрофічне. Ще в жовтні 1932 р. партійно-державна верхівка прийняла холоднокровне рішення: вийти з кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобській галузі. За кілька місяців надзви­чайної комісії під керівництвом найближчих співро­бітників генсека - Кагановича, Молотова, Постишева викачали з селян внутрішні фонди - продовольчий, фу­ражний, насіннєвий.

I ведучий. В усіх місцевостях України були подвірні обшуки з конфіскацією всіх запасів їжі, заготовлених людьми до нового врожаю. Забирали все: пшеницю, жито, просо, квасолю. Шукали навіть в пазухах бабусь. Брали і сім'я динь, кавунів, гарбузів. Фактично це було фізичне винищення селянства. Наприкінці зими 1933 р. голод в Україні набув ве­летенських розмірів. Люди в селах їли мишей, щурів і горобців, траву, кісткове борошно і кору дерев. Навес­ні люди паслися на траві, як худоба. їли листя з липи, їли котів і собак.

Читець.

І кожен третій падав.

Щодня людей ковтав голодомор.

Село мертвіло... Птахи норовисті

Сідали зрання журно на стовпи.

Стояли, наче в чорному намисті

Напівживі оселі і степи

Ходила смерть відкрито буругами,

І не було тортурам вже кінця. (Звучить мелодія пісні. На фоні мелодії читець чи­тає «Білу молитву братика» А. Листопад)

II ведучий: Намагаючись врятувати від голодної смерті дітей, селяни везли їх до міст і залишали в уста­новах, лікарнях, на вулицях. Рятували... рятували порізному. Хто як міг...

Читець:

О, неповинні українські діти!

О, янголи, вас вмерло тисячі!

Це вам сьогодні б жили й молодіти

Дзвеніти вдень і мріяти вночі,

В садках плекати повноцінні квіти,

В майбутнє гордо, впевнено йдучи.

І ведучий: Про голодомор писали письменники, іс­торики, краєзнавці. І все ж найціннішими являються свідчення очевидців.

(Розповідь очевидців).

I ведучий: Вічна пам'ять батькам та матерям, братам і сестрам, дідусям і бабусям, усім, хто безневинно став жертвою нелюдського злочину.

(Хвилина мовчання).

II ведучий: Минули роки після тих страшних подій, і сьогодні, в роки незалежності, хочеться сказати:

Блакить неба, золотавий цвіт соняшників...

Це наша земля. Наша Україна.

Любімо її!

Бережімо її!

Працюймо в ім'я її поступу!

«Жінку віншуємо знову!»

(Звучить запис ліричної інструментальної музики.)

Учениця 1. Оновляється весною

Рідна сторона,

І бринить земля струною:

Щастя вам сповна!

Учениця 2. Березнево молодійте

В цей святковий день,

Святу світлому радійте

В маєві пісень!

Учениця 3. Це про вас співають зорі,

Мабуть, не дарма,

Бо поетів і героїв

Без жінок нема.

Учениця 4. Свята і грішна,

Ніжна і жагуча,

Цнотлива й пристрасна,

І сильна, і слабка,

Ви — жінка неповторна і чарівна,

Ви — жінка вічно мудра й чарівна.

Учениця 5. М’яка і владна,

Віддана і вільна,

Близька й далека,

Світла й потайна,

Ви — жінка, жінка-мати і дружина,

Безмежне море доброти й тепла.

Учениця 6. Пۥянка і чуйна,

Ліки і отрута,

Земна й небесна,

Горда і проста,

Ви — жінка, королева, берегиня,

Мінлива, непізнанна дорога.

Учень 1. Від Вас усе: і весен перший цвіт,

І срібний обрій, і криниця чиста,

І серця жар, і мрій дзвінкий політ,

І юності розрада промениста!

Учень 2. Від Вас усе: любов і всезнання,

І пристрасть ласк, і тиха щедрість літа,

Стрімкого щастя світле пізнання

Безмежним чаром юності повите!

 

(Вокальний ансамбль виконує пісню на мотив «Романсу» із кінофільму «О бедном гусаре замолвите слово»).

I. Коли народжується мрія

В святковім маєві пісень,

Коли окрилена надія

Весняний осяває день,—

Ми вашим іменем радієм,

Ми вашим успіхом ростем,

Ми вашим серцем пломенієм,

Ми в ваших задумах зорієм,

Для вас живем!

II. Ви наша сила, наша ласка,

Шкільної юності причал,

Ви несказанно світла казка,

Святої ніжності свіча!

Ви віра, ви благословення,

Ви долі усміх на вустах,

Ви наше сонячне знамення,

Ви наші гордість і натхнення

Й до щастя шлях!

Учень 3. А жінка буває на осінь так схожа:

То тиха привітна, а то непогожа,

То скропить сльозою, то сонцем засвітить,

То прагне зими, то вертається в літо.

Учень 4.А жінка, як осінь, плодами багата

На ніжність, добро, материнство і свято,

Як вересень тихий, зігріє душею —

Не страшно негоду чекати із нею!

Учень 5.  А жінка буває тривожна, як осінь:

То дихає вітром, то ласки попросить,

То болю завдасть, а то — вигоїть рани,

Листочком у світ полетить за коханим!

Учень 6. А осінь в природі — незвідане диво,

Так само і жінка: буває вродлива,

Буває примхлива, буває чутлива,

Нехай тільки кожна з них буде щаслива!

Учениця 7. Хіба щастю потрібна мірка?

Більше, менше хіба бува?

Засвітилась у серці зірка,

Зацвіли голубим слова…

Учень 7. У росинці малій крилато

Зазоріло посеред тьми, —

І приходить на землю свято,

Щоб лишитися між людьми.

 

(Учасники свята співають на мотив пісні з репертуару Таїсії Повалій «Зелений гай»).

I. Там, де дзвенить струна,

Де чарує водограй моїх пісень,

Там, де зорить весна,

Зустрічаємо ми цей святковий день.

Приспів: Ніжними віршами,

Спраглими словами,

Чистими думками

Серце обіймем,

Долю причаруєм,

Радість подаруєм,

Разом помандруєм

В сонячний едем!

II. Знімемо ми тягар

З ваших молодих плечей, струнких плечей!

Будемо пити чар

Ваших лагідних очей, ясних очей!

Приспів: Весняного цвіту,

Щастя у зеніті,

Золотого літа,

Радості й тепла,

Зоряних стосунків,

Дорогих дарунків,

Ніжних поцілунків

Ми бажаєм Вам!

Приспів: Хай здійсняться мрії,

Сповняться надії,

Хай душа рясніє

Щастям на роки

Киньте всі турботи:

Будні і робота

Не для Вас, допоки

Є чоловіки!

Учениця 8. Жінка створена для чоловіка, а чоловік для роботи.

Учениця 9. І хто у цьому винен? Звичайно, чоловіки.

Учениця 10. Це вони з нудьги придумали, для чого їм потрібна жінка, а Богові залишили клопіт створити її.

Учень 8. Тяжко замислився Бог, довго розмірковував, з чого зробити жінку, якщо весь людський матеріал пішов на чоловіка.

Учень 9. Узяв він кілька яскравих променів сонця, усі чарівні фарби ранкової зорі, задумливий смуток місяця, красу лебедя, грайливість кошеняти, граціозність газелі, притягальну силу магніта.

Учень 10. Бог змішав усе це разом, а потім додав холодного мерехтіння зірок, нестримності гірського потоку, неприступності Евересту, гнучкості пантери, оманливості міражів, дурману опію, нещадності стихій.

Учень 1. Ось таку жінку Бог передав чоловікові, при цьому промовивши «Бери її такою, якою вона вийшла, і не намагайся переробити, зазнай щастя з нею впродовж життя і терпи муки від неї до самої смерті. А щоб разом Вам жилося легше — постарайтесь щодня влаштовувати хоча б маленьке свято».

Учень 2. Випадково витріпав килимок з коридору — свято.

Учень 3. Ненароком вигуляв собаку — свято.

Учень 4. З вовчим апетитом зۥїв триденний запас їжі — свято.

Учень 5. Радісно сів на жуйку в новому костюмі — велике свято.

Учень 6. А що ж повинні робити ми, учні, забезпечити вічне свято для жінок-учителів?

Учень 7. Як що? Підтримувати вогонь любові та поваги до них!

Учень 8. І все?

Учень 9. Ні, не все! Ще треба запам’ятати, що припалювати від цього вогню не можна ні на перервах, ні після школи!

Учень 10. Боюся, панове, що самого вогню буде мало. Рецепт щасливого свята включає більше інгредієнтів. Ось він.

Учениця 1. Візьміть теплий весняний ранок, додайте трохи пахощів перших пухнастих пролісків, і так вимістіть це у прозорому березневому повітрі, щоб аж дух захоплювало!

Учениця 2. А ще — додайте трохи прянощів мрій про чергову робочу суботу і спогади про фронтальну перевірку. Дозвольте цій мішанині підійти в теплі добрих почуттів до всіх колег протилежної статі, і подавайте на сцену під гучні аплодисменти учнів нашого класу в атмосфері тепла взаємної любові.

(Діти співають на мотив пісні «Мгновение» із кінофільму «Сімнадцять миттєвостей весни»)

І. Дивіться на печалі в мікроскоп,

На радощі у телескоп дивіться,

Хай у пустелі навіть злий циклоп

Вам подарує радості по вінця!

ІІ. Хай у пісках оазис розцвіте,

«Титанік» не потоне, а воскресне,

А кожен незрівнянний тет-а-тет

Вам навіває спогади чудесні!

ІІІ. Нехай глибоким буде завше сон,

Життя — легким, а гаманець — солідним,

Нехай серця співають в унісон

І розквітають усмішки погідні!

Приспів:

Нехай ніколи люблячі вуста

Не відженуть простягнуті долоні,

А дружба хай міцніє, як метал,

В любові та у ніжності в полоні!

Учень 1. Жінку — віншуємо знову,

Що непідвладна часу!

Учениця 4. Жінку — владарку слова!

Учениця 5. Жінку — життя окрасу!

Учениця 6. Жінку — кохану й матір!

Учень 2. Жінку — сестру й бабусю!

Учениця 7. Жінку — життєве свято!

Учениця 8. Жінку, що вічно в русі!

Учень 3. – Жінку, талановиту,

Зоряну, поетичну!

Учениця 9. Мрією оповиту!

Учениця 10. Лагідну, симпатичну!

Учень 4. Жінку — думу співучу!

Учениця 1. Жінку, що має крила!

Учень 5. На найкрутішу кручу

Їй би злетіть під силу!

Учень 6. Так, як Господь звелів нам,

Учень 7. Друзі мої! Панове!

Учень 8. Жінку уславимо гідно!

Всі разом. Жінці — вклонімось знову!

(Діти співають на мотив пісні «Мгновение» із кінофільму «Сімнадцять миттєвостей весни».

Приспів: З роси й води — на довгу сотню літ —

Дзвінкого щастя, благ людських по вінця,

Здоров’я шлем міцного, як граніт,

Щоб теплих весен сонячні промінця

Будили в серці ніжні почуття,

Щоб не торкались скронь зими пороша,

Щоб ви пройшли через усе життя

Такі, як є — привітні і хороші!

(Звучать заключні акорди. Діти схиляються в поклоні).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЩАСТЯ: реальність чи ілюзія?

 

Ми часто бажаємо одне одному щастя, прагнемо бути щасливими. А чи знаємо самі, що таке щастя?

 

Мета: ознайомити учнів із заповідями життєтворця; розкрити поняття щастя, щаслива людина; сформувати вміння дарувати радість довколишнім.

 

І. Бесіда з учнями.

Учитель. Щастя — складна тема. Згадаймо, давню радянську кінострічку «Доживемо до понеділка». У ній десятикласники писали твір на складну й незрозумілу тему «Моє уявлення про щастя». А під дверима випадково зустрілися директор школи і молода вчителька Наталія. Двері були привідчинені й через щілину вони могли спостерігати за роботою учнів. Учителька Наталія, дивлячись у клас, сказала: «Треба ж, яка .складна тема! Нам таких творів не задавали. А ось погляньте, а Сиромятников списує, чуже щастя краде», А ще Наталія сказала цікаву фразу; «Не розумію, як можна писати про щастя. Усе одно, що прикріпити до паперу сонячного зайчика». Це класичний приклад.

Але справді, як пояснити, що. таке — щастя?

На це запитання пробували відповісти історики, письменники, філософи, залишивши Нам перлини своїх геніальних думок.

«Щастя — на боці того, хто задоволений» (Арістотель).

«Щастя для нас — річ негативна, вона полягає у відсутності лиха» (П-Буаст).

«Деякі люди живуть щасливо самі цього не підозрюючи» (Л.Вовенарг).

«Щастя — це лише сон, а біда — це дійсність» (Ф.Вольтер).

«Щасливий той, хто збудував своє життя так, що воно відповідає особливостям його характеру» (Г.Геґель).

Отож, на це запитання ми відповідатимемо сьогодні разом.

II. Поділ учнів на п'ять груп

 Кожна група виведе свою формулу щастя й аргументує її. Інші групи можуть ставити запитання гравцям, щоб заперечити чи підтримати формулу.

 

Формула № 1.

 «Найщасливіша людина, яка потрібна всім».

Можливі заперечення:

—Людині, яка любить спокій, це жахлипо, коли всі від тебе щось хочуть.

— Сімейне життя цієї людини перетвориться на пекло.

— Такої людини надовго не вистачить.

— Вона почуватиме постійну втому від спілкування. -

 Аргументації:

Щастя — у твоці необхідності людям." Жити для інших, робити добро, допомогти слабшому— із цього починається кайпрекрас: ніша з життєвих філософій.

 Про таке щастя говорив Д.Дідро:«Найщасливіша людина та, яка дає щастя найбільшій кількості людей»:

2. Формула № 2.

«Щастя у праці». Можливі заперечення:

— Для ледачої людини така формула абсолютно не зрозуміла.

— Одноманітна нудна праця щастя не принесе.

Аргументації:

 Не щоразу праця приноситиме задоволення, а лише тоді, коли підходити до неї з натхненням, із творчістю.

 Є така легенда. «Працювали на будівництві троє робітників. Виконували вони одну й ту саму роботу. А на запитання «що ви робите?» відповідали по-різному:

— Тягаю каміння, — сказав один.

— Заробляю на кусень хліба, — говорив другий.

— Будую храм, — була відповідь у третього».

Хто може відчути радість од своєї праці?

Звичайно, не той, дія кого не той для кого праця важкий тягар, повинність і примусовість – а той, хто з радісним трепетом очікує кінцевої мети,коли його зусиллями оновлюється світ.

 Наукові проводили з цього приводу дослідження, унаслідок чого виявилося: 52% людей — задоволені працею; 36% — задоволені певною мірою; 9%-"— трохи розчаровані; 3% — цілком розчаровані.

3. Формула №3.

«Щастя, коли маєш багато грошей»

Можливі заперечення:

 — Чи може людина бути щасливою без грошей і нещасною з купою грошей?

— Жити в постійному стресі за своє багатство: згорить, украдуть, згниє.

 

Аргументації:

У філософа Сомерсета Моема є вислів: «Гроші — це шосте відчуття, без якого людина не може скористатися достатньою мірою рештою п'ятьма».

Так, гроші треба, але вони не основне, і не в них щастя. «Ліпше черствий кусень зі спокоєм, ніж м'ясний кусень зі сваркою».

 

4. Формула № 4.

«Щастя в коханні». Можливі заперечення:

 — А якщо кохання без взаємності, хіба воно щасливе?

— Сімейні пута — це кабала, рабство. Незалежність — ось вимір щастя.

Аргументації:

 Самотня людина ніколи не може пізнати щастя. Не так просто середнього світу знайти його: єдиного чи єдину. А якщо це вдасться - хіба це не щастя? Взаємне, велике, Чисте кохання — це вершина, якої прагнуть усі. І якщо вона досягнута — більшого щастя не треба.

 

Л.Костенко «СВІТЛИЙ СОНЕТ»

Як пощастило дівчинці в сімнадцять,

 в сімнадцять гарних, неповторних літ!

 Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. .

Вона ридає, але все як слід. ...

Вона росте ще, завтра буде вишенька.

Але печаль приходить завчасу.

Це ще не сльози — це квітуча вишенька,

що на світанку струшує росу.

 Вона в житті зіткнулась з неприємністю:

 Хлопчина їй не відповів взаємністю.

І то чому: бо любить іншу дівчину,

 А вірність має душу неподільчиву.

 Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.

Як пощастило дівчинці в сімнадцять!

 

5. Формула № 5.

«Якщо хочеш бути щасливим — будь ним».

Аргументації:

 Спростувати цей вислів важко. Але й важки нам буває зрозуміти просту думку про те, що щастя — це гойдалка між тим, що в нас є, і тим, що ми намагаємося мати.

 Одна дівчина втратила в 10 років зір і слух. Вона ніби замкнулася в самотності власного тіла. Але хіба повернеться язик назвати її нещасною? Сліпа та глуха, вона пригадувала, що бачила колись і відображала це у віршах.

Моя любове! Я перед тобою.

 Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

не ошукай і крил не обітни!

 Не допусти, щоб світ зійшовся КЛИНОМ,

і не приспи, для чого я живу.

 Даруй мені над шляхом тополиним

важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,

 не розміняй на спотички доріг,бо кості перевернуться в гробницях

гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,

І від любові тьмарився їм світ.

І їх жінки хапали за стремена,

та що поробиш, — тільки до воріт.

А там, а там...'Жорстокий клекіт бою

і дзвін мечів до третьої весни...

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Л.Костенко

 

 Хіба це вірш нещасної людини?

Отже, робота над собою, прагнення самовдосконалення, відчуття власної значущості — теж щастя.

 

III. Записи власних форм;-, щастя на аркуші

Щастя — це вічна дорога земна,

Щастя —це літо зима і весна,

Щастя — це сонце, злива і сніг,

Щастя — це пісню ділити на всіх.

 Щастя — це віра в добро і любов,

Щастя — це музика вільних дібров,

Щастя — це друзі і вільний твій дім,

Щастя — це світ, подарований всім.

А.Матвійчук

 Щастя — це все те, що ми говорили, узяте разом.

Омар Хайям писав: «Щасливий той, хто жив хоча б хвилинку!»

Нехай вам щастить скрізь і в усьому!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Будемо не байдужі до чужого горя

 

Мета. Виховувати в учнів почуття чуйності, доброти, милосердя, поваги до людей з обмеженими вадами.

 

Роби добро, бо ти - Людина.

Люби свого ближнього, як самого себе!

Наскільки є в кожного чуйності до

страждань, настільки він людина.

І. Крамськой

 

Що людям бажаєш, те й сам отримаєш.

(Прислів'я)

 

Учитель. Цього літа мені, прийшлося відпочивати на чорноморському узбережжі м. Одеси. На пляжі розглядаю людей. Мою увагу привертають, сім'ї з дітьми.

Біля води на піску сидить гарна молода жінка і ніжно обіймає свій скарб - хлопчика років чотирьох. Малюк хворий. У нього тяжка форма дитячого церебрального паралічу. Мама пригортає його дуже лагідно. Вони сидять на березі так, що їхні ноги торкаються води. Мама усміхається і щось розповідає хлопчикові. Він не може їй відповісти, а лишень якось незграбно намагається повертати своєю голівкою вбік. Із вигляду хлопчика зрозуміло, що він не може ходити, говорити, можливо, і ніколи не скаже їй «мама», і ніколи не піде до школи, ніколи: не принесе ні двійку, ні десятку... .

Цієї ж миті у воді ще одна сім'я робить фото сесію своєї доньки. Їй років 12. Вона не ходить сама, дівчинку заніс у воду її батько, він намагається втримати її на воді, але тільце дівчинки не слухається - ручки скручені страшною хворобою, та батько не впадає у відчай. Тримаючи дівча, пораючись із хвилями, що намагаються скинути круг, він хоче, щоб його донька виглядала гарною на фотографії. Дівчатко намагається усміхатися. Збоку здається, що це в неї не дуже виходить. А мама в цей час ловить дорогоцінні моменти життя їхньої сім'ї простеньким фотоапаратом. Поруч друга дівчинка, напевно, друга донька в цій сім'ї, допомагає батькові. Сім'я разом. І вони щасливі!

Інші батьки привозять діток на інвалідних візках, купаються разом із ними, відносять їх плавати у море, вони разом засмагають, про щось розмовляють, спілкуються з іншими батьками, в яких такі самі особливі дітки. Вони разом лікуються... Відпочивають... Відпочивають від чого? Від людської байдужості й жорстокості, що оточує цих особливих дітей, яких наше суспільство називає «інвалідами». А ще - відпочивають від усього того, що приходить з цим словом на додаток: нерозуміння, байдужість, неприйняття, відторгнення, жорстокість, криві погляди...

Отже, ви вже зрозуміли, що сьогодні ми з вами поговоримо про те, що завжди було під забороною, але забороною не державним законом, а людською поведінкою, мораллю... Але ніде правди діти - люди з особливими потребами, від немовлят до старих, поряд із нами, як би ми від них не відверталися, але вони теж люди, вони теж хочуть уваги і доброго ставлення до себе.

Учениця.

Коли серця теплом зігріті -

Стає побільше доброти.

Ти ж не один у цьому світі,

А є ще сестри і брати.

Проб'ється істина у слові -

Збагнуть їі уже пора.

Усім нам хочеться любові,

Усім нам хочеться добра.

Учень.

Не відбирай здобутку ближнього

І не бажай його добра.

Хай чорне зло в пориві хижому

Не б'є, як блискавка страшна.

Нехай веде нас днями й тижнями

Відлуння Божої сурми.

Ні, не бажай ти лиха ближньому,

Бо всі ми звемося Людьми.

Учениця.

Горнімось до земної вроди,

Бо заздрість дика і сліпа.

Хай нами лють не верховодить,

Неправда зла не підсипа.

Добродію, схились до мене.

Порадником для мене стань —

І буде світ благословенним

Од світла Щирих поривань.

Учитель. Колись ці мами, дізнавшись про свою вагітність і повідомивши своїм чоловікам, також були щасливими. Вони чекали, що коли народиться малюк, він буде здоровий, як усі діти. Він вчасно почне посміхатися, сидіти, ходити. Своєчасно проріжуться зубки, з'явиться свідомий погляд. Він піде до школи, буде бити нові рекорди на фізкультурі. Потім - навчання в університеті, одруження, діти... І вони будуть щасливі.

Але сталося інакше. Ще в пологовій кімнаті жінка зрозуміла, що щось іде не так, коли лікарі шушукалися, або коли малюк несвоєчасно підняв голівку, і в його тільці відчувалося напруження, ніби невидимі стріли не давали розслабитися. А потім пролунало, як вирок: дитина - інвалід. В житті цих сімей вирок поступово приніс усвідомлення, що життя змінилося, що все тепер буде інакше. Добре, якщо за таких обставин батько не покинув матір, не пішов до іншої жінки для продовження роду й через бажання завести здорове потомство. Однак частіше жінка залишається сама зі своєю бідою. Вона немов загнаний звір, не хоче приймати факт, що її малюк - особливий. Жінка не готова до таких змін у своєму житті. Можливо, в неї була кар'єра, робота, чоловік, подруги, і ось вона розуміє, що на роботу вона не вийде, чоловік покинув, грошей немає, друзів не цікавлять її проблеми. А їй так потрібна допомога й підтримка.

Учень.

Не говори про доброту,

Коли ти сам нею не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа,

яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

ти раниш людяне в людині,

Немає вищої святині,

як чисте сяйво доброти.

Учениця.

Нам би про душу хоч не забути.

Нам би хоч трохи добрішими бути,

Ми лише раз, так уже повелося,

Живемо на цій грішній землі...

Хай прокинуться сплячі душі,

Що, як квіти у квітнику.

Що потребують дощу і суші

На довгім життєвім шляху.

Хай романтика Віри й Любові,

Слова людського тепла й доброти

Нам порожнини в душах заповнить,

Куди вже війнули ранкові вітри.

Учитель. Кожен із нас може допомогти людям з особливими вадами бути щасливими. Достатньо тільки побачити в цих людях - людей, в цих дітях - дітей, трішечки особливих дорослих і дітей.

Кожен із вас, мабуть, зараз ставить собі питання: «А що можу зробити я, щоб допомогти їм бути щасливими?». Я відповім - любити! Не відвертати свого погляду від малюка, що виглядає неї так, як здорові діти. Він – особливий. Чому? Не знаю. Але він живе, і Бог також привів його на цей світ. Для чого? Можливо, щоб зробити нас добрішими, людянішими… І вони будуть щасливі!

Учень.

Спасіння — у добрі, спасіння — у любові,

І це стосується, напевно, нас усіх.

Чого ж ми носимо у серці та у слові

Отруту заздрості та злості вічний гріх?

Нехай не топче нас неправди битий чобіт

Зустрівши ближнього, хай відчуття твоє

Душі признається, що у людській подобі

Це сам Господь правицю подає.

Учениця.

Возлюбимо ближнього, як самих себе,

Хай це усвідомить той, що з людей гребе.

Возлюбимо ближнього — тихо, без прикрас:

І любов Всевишнього теж гріє нас.

Возлюбимо ближнього з відчуттям тепла, -

Й певен, що поменшає в цьому світі зла,

І засвітить радістю небо голубе…

Возлюбимо ближнього, як самих себе.

Учень.

У битві давнішній безчесності та правди,

В куточку заховавшись, ти не стій,

Бо люди просять помочі й поради,

Для них потрібний щирий відгук твій.

У вік жорстокості та перебитих істин

Господню заповідь нам, треба повторить,

І написать її на найвиднішім місці

Як вищу мудрість двадцяти століть.

Учитель. Найвища наука життя – мудрість. А найвища мудрість – бути добрим. Добро і чуйність, співпереживання, щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це завжди було в характері нашого українського народу. У наших традиціях споконвіку зберігалася звичка наділити прохаючого, прихилити подорожнього.

Інколи в нас закрадається думка і постає запитання: яка вулиця веде до хворого? Де той шлях до правди і добра, яким треба йти кожному? На це запитання публіцист Ігор Золотухін відповів так: «Ця вулиця проходить через душу кожного з нас, і той храм, храм добра, правди і любові, кожен повинен будувати в собі, вимітаючи зі своєї душі зло і брехню, які вгніздилися в ній і руйнують її».

Якби кожна зла людина зробила на одну злу справу менше, а кожна добра на одну добру справу більше, наскільки б світлішим стало наше життя. Якби кожен, хто може, допоміг би хоча б одній конкретній людині, світ став би набагато кращий.

Учениця.

Лікуймо наші зболені серця,

Лікуймо наші душі зачерствілі,

Несімо правди непогасний стяг,

І кривда в нашу душу не поцілить.

Учень.

Є ще спасіння від недуг людських,

Джерела віднайдімо лиш цілющі...

Мов подорожником торкнімося до них,

Й добром розквітнуть, просвітліють душі.

Учениця.

Окропімо серце щире, нечерстве,

Людського милосердя еліксиром,

Воно, хоч кволе, знову оживе,

У справедливість й людяність повірить.

Учень.

Не забудь ні старця, ні дитини,

поділись останнім сухарем,

Тільки раз ми на землі живемо,

у могилу не бери провинну.

Зло нічого не дає крім зла,

вмій прощати, як прощає мати,

За добро добром спіши воздати —

мудрість завше доброю була.

Витри піт солоний із чола

і трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що могла.

Скільки сил у неї вистачало,

щоб на світі більше щастя стало.

Учитель. Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини, години, пливуть роки. Хочеться вірити, щоб у вас все буде гаразд, хочеться, щоб слова доброти почути сьогодні, ви пронесли крізь усе життя. Пам'ятайте, людина на цім світі не вічна, життя коротке і гріх розтринькувати його на погані справи.

Будьте добрими, людяними, милосердними, терпеливими, нехай не черствіють ваші душі у щоденних клопотах, бережіть своє серце від усього злого. Всім нам не легко у сьогоднішній скрутний час, але пам'ятаймо, що поруч є люди, яким набагато гірше. А ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя своїм відношенням, усмішкою, теплим поглядом...

Закінчити годину спілкування я хочу віршем Василя Симоненка:

Найогидніші очі ~ порожні,

Найгрізніше мовчить гроза,

Найнікчемніші душі - вельможні,

Найпідліша — брехлива сльоза,

Найпрекрасніша мати — щаслива,

Найсолодші вуста — кохані,

Найчистіша душа - незрадлива,

Найскладніша людина — проста,

Але правди в брехні не розмішуй,

Не ганьби все підряд без пуття,

Бо на світі той наймудріший.

Хто найдужче любить людей і життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

“Бути на землі Людиною”

 

Мета: виховувати у дітей людяність, гуманізм у стосунках, доброзичливість, повагу до людей, великодушність та самопожертву, скромність. Навчати оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємодопомоги, пробуджувати у дітей щирий інтерес до всього корисного, морального; бажання назавжди зберегти людську гідність.

 

Форма проведення: філософський діалог.

 

Хід заняття

Учитель. Добрий день усім присутнім гостям та вам, учні. Сьогодні ми з вами спробуємо перебрати на себе роль філософа. Ми міркуватимемо над темою «Бути на землі Людиною».

Не одне покоління замислювалося над питаннями: хто така Людина; для чого вона живе на Землі; що значить бути справжньою Людиною?

Проблема Людини й людяності хвилювала людство в усі часи. Ще в V ст. до н.е. китайський філософ Конфуцій писав про те, що «потрібно виховувати в собі людяність та доброзичливість».

Що ж таке людяність, на вашу думку?

(Учні висловлюють свої міркування.)

 

Учитель. Отож, бути людяним — це оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємної допомоги, радіти успіхам ближніх; любити та жертвувати, плакати та сміятися, переживати та сподіватись. Як кажуть:

Не віджени колючим словом

Того, хто руку подає, —

Так можна навіть випадково

І щастя втратити своє.

Для чого живе людина? Який же слід повинна залишити вона на Землі?

Перш ніж ви почнете міркувати над цим запитанням, я прочитаю вам притчу В.Сухомлинського.

Старий Майстер побудував кам'яний будинок. Став та дивується зі сторони. «Завтра в цьому будинку поселяться люди», — думав із гордістю Майстер.

А в цей час біля будинку грався семирічний Хлопчик. Вік скочив на щойно цементований поріг і залишив на ньому слід своєю маленькою ніжкою.

— Навіщо ти зіпсував мою роботу? — з докором запитав Майстер. Минуло багато років. Хлопчик став дорослим чоловіком. Життя його склалося так, що він часто переїжджав із міста в місто, ніде довго не затримувався, ні до чого не прив'язувався — ні руками, ні душею. Прийшла старість. Згадав Літній Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому відвідати свою Батьківщину.

Приїхав Чоловік на рідну землю. Зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі тільки плечима знизують — ніхто не пам'ятає цього чоловіка.

Зустрівся по дорозі старенький дідусь та й запитує:

— Щось, можливо, ти залишив після себе? Чи є в тебе син чи донька?

— Ні, не маю я ні сина, ні доньки, — відповів Літній Чоловік.

— Можливо, ти посадив у нашому селі сад чи бодай деревце?

— Ні, не посадив я саду...

— Можливо, ти поле засіяв?

— Ні, не працював я у полі...

— А, можливо, ти вірші пишеш, пісні складаєш?

— Ні, і цього я не вмію...

— Тоді хто ти такий? Що робив ти все своє життя? — з подивом запитав дідусь.

Нічого не зміг відповісти Літній Чоловік. І раптом він згадав ту мить, коли залишив свій слід на порозі одного будинку. Підійшов Чоловік до нього. Стоїть будинок, ніби вчора збудований, а на порозі — закам'янілий слідок його дитячої ніжки. «Ось і все, що залишиться після мене на землі, — з гіркотою подумав Літній Чоловік. — Але цього так мало! Не так потрібно було прожити своє життя...»

Ось така історія. Як ви гадаєте, у чому трагедія життя цієї людини?

(Міркування учнів.)

 

Учитель. І щоб ніколи не відчути гіркоти життєвого полину, не відчути у зрілі роки, що життя пройшло марно, потрібно самому собі дати відповідь: у чому сенс мого життя, що я хочу досягти, яким я повинен бути.

З давніх-давен філософи оцінювали роль справжньої людини. Вони шукали людський ідеал. Таких філософів часто називали «диваками». Але такі диваки прикрашали світ. Сьогодні в нас є нагода поспілкуватися з одним із них.

Вони блукають по житті, шукаючи відповіді на свої запитання, освітлюють дорогу вогнищем надії. І не будемо дивуватись, якщо такі диваки з'являються серед нас. А зараз ми спробуємо з вами стати співучасниками творення проектів бачення цінності людини.

(Клас ділиться на дві групи.)

Учитель. Перша група, дайте відповідь на запитання: Які риси ви цінуєте у своїх друзях, однокласниках? Складіть проект «Образ сучасника», а друга група хай дасть відповідь на запитання: Які риси я хотів би пронести крізь усе життя? Чого нового хотів би набути? Ви складаєте проект «Я у майбутньому».

(Відповіді записуються на аркушах паперу та вивішуються на дошці. Коментарі.)

Учитель. Нехай же на шляху зустрічаються тільки хороші, добрі люди і тоді кожен ранок для вас розпочнеться веселкою. Адже ви знатимете, що кожен день готує зустріч із цікавими людьми.

Часто кажуть, що у кожної людини є дві дороги. Перша — вузька, безводна, засіяна колючками, повна небезпек. Тільки наприкінці вона стає рівною, з родючими садками. Друга дорога — поросла квітами, сповнена насолод, а наприкінці стає кам'янистою, небезпечною.

Яка вам більше подобається? Яку ви обрали б для себе?

(Міркування учнів)

 

Учитель. Вам подобається перша. Це добре. Але чому вона така важка?

Ніщо в житті не дається без зусиль, важкої праці. Людина, яка з дитинства навчилася долати перешкоди, допомагати іншим, не піддаватися спокусам, перемагати власну лінь, може стати справжньою Людиною, домогтися в житті того, чого вона хоче. Є такі чудові слова:

 

Витри піт солоний із чола,

І трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що могла.

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб на світі більше щастя стало?

 

Ми часто нарікаємо на дорогу, якою йдемо, на людей, які оточують нас. Ми забуваємо, що все починати потрібно із себе. Адже кожна Людина — це маленький світ, це велика Таємниця. Це — Непрочитана книга. Це — загадка.

 

Учитель.

Ти — сам загадка. Відгадай себе,

І все, мабуть, тоді на місце стане.

Червоне, біле, ніжно-голубе

Відкриється за шторою туману.

В твоїх очах світає небокрай,

А дум плоди, мов яблука на вітах...

Насамперед себе ти розгадай,

Коли ти хочеш інших зрозуміти.

 

Напевне, усі ви любите казки Г.К.Андерсена. У нього є чимало філософських казок, зокрема «Ромашка», «Ялинка», «Равлик та трояндовий кущ». На останній я хочу коротенько зупинитися.

З ранньої весни до першого снігу цвів трояндовий кущ і був щасливий, даруючи радість усім навколо. У затінку його гілок причаївсь у черепашці равлик, розмірковуючи в самотній тиші про сенс життя. Він вважав себе особою духовно звеличеною. Зневажливо відгукувався про невтомну щедрість сусіда, хизуючись своєю відчуженістю од мирської суєти.

Час забрав і того куща, і того равлика.

У чому ж справжня духовність людини — у самозакоханості, самозаглибленні чи в самовіддачі на благо ближнього? Жити для себе, замкнувшись у колі особистих проблем, чи жити відкрито, заради друзів?

(Відповіді та міркування учнів.)

 

Учитель. Велике мистецтво — розуміти ближнього, бачити у ньому добрі позитивні риси. А чи вміємо ми це робити? Чи вміємо сказати один одному щось приємне без лукавства, щиро?

Зараз спробуємо це зробити.

(учням роздаються кольорові листочки, цвіт.)

 

Учитель. Кожному слід записати п'ять позитивних рис свого однокласника. Вибираємо найяскравіші риси, які характеризують друга. Згодом ви матимете змогу прочитати відгуки своїх друзів про себе.

Даруйте людям добро, радість, не чекайте віддачі. Робіть добро тим, із ким ви, можливо, зустрінетеся лише раз у житті. Пам'ятайте, що все повертається, як бумеранг.

 

Я вірю в силу доброти,

Добро завжди сильніше злого,

Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу обирать дорогу.

Я вірю в силу доброти,

Що має долю роботящу.

Що хоче, щоб і я, і ти,

І все було у світі кращим.

В.Крищенко

 

У різних життєвих ситуаціях залишайтеся на висоті. Ніколи не втрачайте віри. Життя смугасте і в ньому чергуються успіхи й невдачі, злети і падіння. У царя Соломона була така каблучка, на якій було вирізьблено «Усе минає». Пам'ятайте це. І радість невічна, і сум невічний. Пам'ятайте добро. Можна забути того, із ким разом сміявся, але ніколи не забувайте того, із ким плакали. Будьте вищі від усяких пліток, заздрощів, образ. Умійте прощати. Умійте прощати всім, а собі — ніколи.

 

Пильнуйте за своїми думками,

Вони стають словами.

Пильнуйте за своїми словами,

Вони стають учинками.

Пильнуйте за своїми вчинками,

Вони стають звичками.

Пильнуйте за своїми звичками,

Вони стають характером.

Стежте за своїм характером,

Бо він визначає вашу долю!

 

Найкоротша відстань між людьми — усмішка. Тож частіше усміхайтеся.

А тепер послухайте вислови і правила про людину.

Що значить бути людиною

— Бути благородним.

— Горіти заради іншого так, як горить свічка.

— Бути надією для будь-якого подорожнього.

— Допомагати іншим, турбуватись один про одного.

— Допомагати кожному в біді.

— Своїми діями примножувати кількість щасливих людей на Землі.

— Не бути слабкодухим, безпринципним.

— Не бути байдужим.

— Мати в душі святині та істини, яким уклоняються справжні люди всього світу.

 

 

Скарбничка мудрості

Життя, так само, як і байку, цінують не за довжину, а за зміст (Сенека).

Від руки, що дарує троянди, завжди віє їх ароматом (Китайське прислів'я).

Усяку людину слід судити за її справами (Сервантес).

Генії шукають перешкоди, а перешкоди створюють (Р.Роллан).

Люди не народжуються, а стають тими, ким вони є (Гельвецій).

Тоді людина стане кращою, якщо ви покажете їй, якою вона є (А.Чехов).

Не бійся друзів — найгірше, що вони можуть зробити — це зрадити тебе.

Не бійся ворогів — найгірше, що вони можуть зробити — це вбити тебе.

Бійся байдужих. Через їхню мовчазну згоду у світі є і зрада, і вбивство (Р.Еберхарт).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Щастя! Як ми його розуміємо?

 Мета:

-розширити розуміння поняття щастя;

-виховувати людяність, працьовитість, любов до людей, чесність;

-допомогти учням збагнути сенс людського життя, визначити своє місце в ньому.

Обладнання: вислови та прислів'я про щастя.

Учитель. Сьогодні ми проведемо диспут. Чому обрана така тема? Насамперед тому, що, мабуть, немає такої людини серед нас, яка б не хотіла бути щасливою. Але чи всі знають, як цього досягти?

Тож спробуємо з’ясувати, що таке щастя, висловимо свої думки і послухаємо думки інших, і також дізнаємося, що потрібно для того, щоб бути щасливим.

Учень 1

Життя одне — хто стане суперечить?

Людині в нім, як дереву, рости,

Щоб і тоді, коли настане вечір,

То вистачило думці чистоти!

А дні летять, неначе птахи в вирій,

Буває в них і лиха, і біди.

Та тільки той, хто в щастя завжди вірить.

Не губить душу в зимні холоди,

І той, хто віру не згубив.

Умів добро у людях вишукати,

Не марно вік на цій землі прожив

І має що нащадкам передати!

Учень 2. Щастя... Усі найзаповітніші людські мрії й бахання увібрало в себе це слово. Усі людські радощі і сподівання. Кожний своє щастя уявляє по-різному. Одному щастя уявлялося клаптиком землі; іншому — купою золота; третій був певен, що щастя — влада і знатність; хтось вбачав його у славі, а хтось — у коханні. Одна жінка сказала, що вона своє щастя бачить у тому, щоб із дому завжди хотілося йти на роботу, а з роботи — додому. А ось послухайте, що значить щастя для іншої:

Учень 3.

Ну що тобі, жінко, треба?

За чим ще душа німіє?

Є діти хороші в тебе,

І чоловік все уміє.

Он в гаражі машина

Он килими на стінах.

Чого ж тобі, жінко, треба?

Маєте нову хату,

Двір ваш далеко видно.

Кажуть про вас: «Багаті!»

А ти собі твердиш: «Бідні...»

Ще більше стаєте убогими

І вже по душу вгрузаєте,

Бо крім «багатства» ось цього

Більше нічого й не знаєте.

Все є — бички, корова,

У ощадкасі гроші

Та жінці так хочеться знову

Почути: «Моя ж ти хороша».

Щоб у долоні рідній

Душу свою вмістити!

А він: «Надворі вже видно,

Корову пора доїти!»

А роки летять, минають.

Яке ж ти, жіноче щастя?..

І я за жінок прохаю —

Не дайте душі пропасти.

Учень 4. А ось як пояснюють слово щастя словники.

Щастя — це стан цілковитого задоволення життям; сприятливий збіг обставин; талан, успіх. (Тлумачний словник української мови.)

Щастя — поняття моральної свідомості, що позначає стан людини, який найбільше відповідає внутрішній задоволеності повнотою й осмисленістю життя, здійсненням свого людського призначення. Щастя є чуттєво-емоційною формою ідеалу. (Український педагогічний словник.)

Щастя — благополуччя, земна благодать, бажане життя без горя, смутку, тривоги, спокій і задоволення взагалі, усе бажане, усе те, що заспокоює і задовольняє людину, за переконаннями, смаками і звичками и. (Словник Дам.)

Учитель. А тепер послухаємо, що сказали про щастя видатні люди.

Учень 5. «Не той щасливий, хто бажає кращого, а той, хто задоволений тим, чим володіє»; «Ні про що не турбуватися, ні за чим не турбуватися, — значить не жити, а бути мертвим»; «Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя, але щасливіший, хто вміє користуватися ним» (Григорій Сковорода).

«Щастя дається тому, хто багато працює» (Леонардо да Вінчі).

«Вір і віра спасе тебе...» (З Біблії).

«Дбаючи про щастя інших, ми знаходимо своє власне» (Платон).

«Найпрекрасніші і водночас найщасливіші люди ті, хто прожив своє життя, піклуючись про щастя інших» (В.Сухомлинський).

«Людина, яка думає тільки про себе і шукає і усьому свою вигоду, не може бути щасливою»;

«Жити щасливо і жити у злагоді з природою — одне й те саме» (Сенека).

«Найбільше нещастя — бути щасливим у минулому» (Аніций Маняшо).

Учитель. Хочу запропонувати вашій увазі журналістське розслідування учениці нашого класу. Послухаймо, у чому вбачають щастя жителі нашого міста, учні нашої школи.

(Учениця зачитує результати проведеного опитування.)

Учитель. А як розумієте щастя ви? Чи згодні з тим, про що говорили люди та учні?

(Учні висловлюють свої думки про щастя.)

Учитель. Як бачимо, дехто розуміє щастя у друзях, у коханні, інші — в улюбленій професії, родині, сім'ї. Старші люди — у здоров'ї своїх дітей, мирі на планеті. Є й такі, для яких щастя полягає у багатстві, славі, кар'єрі.

А тепер подумаймо над тим, хто може бути щасливим.

1. Той, хто любить людей, друзів, хто дбає про них, піклується.

2. Той, хто має якусь мету і домагається її.

3. Хто вірить у щастя.

4. Хто займається улюбленою справою.

Коли людина робить свою справу, вона — щаслива. Згадаймо українського філософа Г.Сковороду. Щастя письменник убачає не в маєтках і славі, а в житті за совістю. Шляхом до щастя вважає самопізнання.

Іноді для повного щастя нам бракує якоїсь дрібниш. Що для вас оця «дрібниця»?

(Роздуми учнів.)

Учень 6. Життя — це таємниця, і ми повинні реалізувати себе, свої внутрішні можливості, свою суть, пройшовши всі його стали: дитинство, молодість, зрілість.

Учень 7. Людина — творіння Всесвіту, і водночас вона є творцем Усесвіту, і тому потрібно «життя прожити так, щоб не було нестерпно боляче за даремно прожиті роки».

Ми народжені, щоб нести відповідальність за своє життя, істину, любов.

Учитель. В оселю прийшла біда. Вас спіткала невдача. Чи варто звинувачувати долю, вважати себе нещасливим? Де брати сили, щоб пережити все це?

(Міркування учнів.)

Учень 8.

Коли тебе стріне в житті якась втрата —

Не плач безутішно, в тугу не впадай.

Знай, доля така є від Бога, мій брате,

Це хрест твій земний, пам'ятай!

І душу твою може втішити знов —

Лиш Віра, Надія, Любов.

Учитель. Я ще раз хочу звернути вашу увагу до слів Матері Терези: «Не допускай, щоб той, із ким сталася біда, залишився нещасним після зустрічі з тобою. Допоможи зараз, сьогодні, завтра. Поспішай, щоб не було пізно! Щоб забути своє горе (напасті), намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі».

Як стати щасливим? Що для цього потрібно?

Учень 9. Пізнати себе. Визначити свою мету в житті.

Учень 10. Збагатитися знаннями. Виховувати в собі наполегливість, упевненість, терпіння.

Учень 11. Вірити у щастя. (Вір і віра спасе тебе.)

Учень 12. Піклуватися про здоров'я. Підтримувати гарний настрій.

Учень 13. Учитися спілкуватися з людьми, володіти собою.

Учень 14. Бути з усіма в мирі, уникати злих, поганих думок і справ.

Майстер. Отже, щасливим може бути, насамперед, той, хто постійно прагне цього, хто має велику силу волі. Пам'ятайте: гнів, дратівливість, злобність спотворюють людину.

Багато людей пройшла свій життєвий шлях, і кожен прагнув щастя. Декому воно таки всміхалося: люди багатіли, досягали титулів, вигідно одружувались. Але яким мізерним було це щастя і як швидко воно минало. Та були й люди великої душі. Вони знаходили своє щастя в боротьбі за щастя інших.

Щастя не може бути самоціллю. Зайнята якимось важливими справами людина трудиться, винаходить, бореться — і вона щаслива.

Пізнати щастя можна і в праці, і в боротьбі, і в дружбі, і в коханні. Важливо тільки, щоб ця праця була потрібною для людей, країни, і ця боротьба переслідувала високу гуманну ідею, а любов і дружба не були егоїстичними.

Народна мудрість говорить: «Життя прожити — не поле перейти». І ми з вами, незважаючи на свій юний вік, маємо знати і розуміти, що в людському житті буває всього: світла і темряви, радощів і прикрощів, успіху і невдач, любові й ненависті.

Напевне, кожному доведеться зустрітися з невдячністю та образами, з людьми заздрісними, хитрими, мстивими, користолюбними, які не штатні розуміти добро та робити його іншим.

Якщо вам доведеться зустріти таких людей, то не платіть злом за зло. Перемагайте, долайте зло любов'ю. Хай не про вас буде сказано:

Черствіють душі, очі в'януть.

Вони так звикли всіх судити,

Усе, що зле, до себе тягнуть,

Не вміють вірити й любити!

Було святим, а стало чорним,

Життя буяло, як весна,

І замість блага — зло ілюзорне,

І в душу, замість світла — тьма!

Хочу побажати вам керуватись у житті розумом душі, не забувати, що ваше щастя — у ваших руках.

(Лунає пісня «Я желаю счастья вам.»)

Учитель. Я бажаю всім вам досягти справжнього людського щастя. Хай кожному з вас воно усміхнеться. Творіть, дерзайте, захоплюйтесь і дбайте про те, що Ви, залишите для нащадків.

Учень 15.

Не забувай ні на хвилину свого призначення, Людино!

Бо якщо станеш забувати, то будеш ти нічим ставати.

Бо як забудеш — всохнуть ріки, на світ народяться каліки,

А опромінені тополі підуть собі степами голі.

Бо, якщо станеш забувати, тоді себе не врятувати,

Бо віра вмре, надія згасне, своє ім'я забудеш власне

Забудеш ім'я свого роду, і ім'я батька і народу,

Забудеш знати і уміти, і рідну мову розуміти.

Учитель. Так, не гнилою колодою на дорозі валятися, а жити, серцем жити і людей любити — такі завдання стоїть сьогодні перед кожним.

Наостанок, іще хочу процитувати слова американського психолога Рейнольда Нейборба: «Господи, дай мені терпіння сприйняти те, що я не в силах змінити, дай мені силу змінити те, що я можу змінити, і наділи мене мудрістю, аби відрізнити одне від іншого».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День матері

Мета: виховувати почуття любові до батьків, відповідальність за свої вчинки, бажання підтримувати добру славу і честь сім'ї.

 

У лузі калина, у лузі калина червона калина хорошенько цвіте.

Ой, роде наш красний, роде наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося, Бо не багацько нас є.

Це слова з української пісні «Роде наш прекрасний».

А берегинею роду людського є Мати.

( Можна дати послухати пісню про маму)

День Матері припадає на другу неділю травня коли матінка – природа вбирає свою землю весняними квітами і виряджає дорогу життя, праці і радості.

Травень – місяць Пречистої Діви Марії, що благословляє у хресну путь Сина, який став спасителем людства. До матері Божої звертаються християни просячи заступництва і допомоги.

Де живе твоя мати – там твій рід, родина, твоє коріння. Тож віддамо нашим ненькам свою шану і любов, щирість і щедрість своєї душі.

Багато в світі різних слів

І різних виразів чимало,

Та ласкаве із них і рідне

Слово – мама.

 

Хоча б яку ти вибрав із доріг,

Хоча б якими ти пішов шляхами,

Та через терни горя і зневір

Ти повертаєшся до мами.

 

Це теплі руки і вуста,

Що так в дитинстві зігрівали,

Це ніжне серце, ніби птах,

Завжди з тобою мандрувало.

 

Спіши до неї крізь літа,

Шануй, люби, не дай тужити.

Бо лиш вона і рідна і свята

З тобою вічно буде жити.

Мама - найдорожча людина в цілому світі. Кожне її слово, мудрі поради і добрі діла – це книга життя, з якою ви вирушаєте в дорогу . Скільки безсонних ночей провела вона над вашими ліжками, коли ви були маленькими! Скільки сил віддала вона, коли ви підростали! Подумайте, як багато зробила для вас ваша мати! Скільки сил віддала вона, коли поряд з першою вчителькою намагалася вас навчати писати і читати, тримаючи ваші маленькі рученята в своїй натруженій руці.

Та й тепер їй, напевно, багато доводиться працювати заради вас. Адже мама готова пожертвувати всім, аби її донці чи синові було добре. Простежте за своєю матір’ю, як вона ступає по підлозі, як усміхається, як тримає посріблену сивиною голову! А подивіться–но на мамині руки! Вони ніколи не знають відпочинку, завжди знаходять роботу. А чи завжди ви, діти, цінуєте мамині турботи про вас? Звичайно, ви не завжди слухняні і материнську любов і турботу оціните значно пізніше. От про це пише Юрій Яковлєв: «Діти ніколи не кажуть матері про свою любов до неї. Вони навіть не знають, як зветься почуття, котре все сильніше прив’язує їх до матері. В їх розумінні це взагалі не почуття, а щось природне й обов’язкове, як дихання, втамування спраги.»

Ніхто не вміє так глибоко приховувати свої страждання й муки, як мати. І ніхто не вміє так холоднокровно не помічати того, що відбувається з матір’ю як діти. Вона не скаржиться – значить їй добре.

Пригадайте, діти, скільки даремних хвилювань ви мамі завдаєте, коли засидівшись у гостях, пізно повертаєтесь додому, а не в обіцяний час. Коли б ви бачили, якою тривогою сповнені мамині очі! Як насторожено прислухається вона, коли чекає вас з дискотеки! Якби ви все це бачили і відчували, то завжди намагалися вчасно або кимось попередити про своє запізнення. Хіба мамина любов, всі її турботи не варті такого маленького вияву уваги до неї. Так, варті.

Ви вже спокійно спите, а мама до пізньої ночі, низенько схилившись, щось вам зашиває, пере. Мамині турботи варті того, щоб зробити щось приємне для неї. Почніть з малого. Йдучи по вулиці, не дозволяйте їй нести сумку. Коли мама приходить додому, допоможіть зняти пальто, подайте їй тапочки. Якщо вона щось впустить, підніміть і подайте. Намагайтеся частіше допомагати по господарству мамі. Якою радістю для неї буде вияв уваги й турботи» з вашої сторони, як зрадіє мама, що в неї росте турботливий син чи донька.

На жаль, в житті не завжди так буває. Послухайте бувальщину.

« Повернення « ( за В. Скуратівським )

Один хлопчик, розгнівавшись на свою матір, безслідно зник. Куди тільки не зверталась згорьована ненька, але натрапити на синові сліди так і не змогла. І ось через 20 років селом пробігла новина: з’явився блудний син. Темної ночі, приїхавши до села, він шукав свою хатину, рідну оселю. Стояв вночі біля вікна, злодійкувато оглядався, а в хату зайти боявся. Сусіди подумали, що то злодій. Коли він почав проситися: «Я ж тутешній. Я син…» Лише тоді, коли назвав свою маму, люди пізнали давнього утікача. Вже облисіла голова, з’явилися зморшки.

Згодом, коли мати, не вірячи своїм очам, запитала, як йому увесь цей час жилося, він, ледь стримуючи хвилювання, розповів: «Перші два три роки я ще якось не відчував особливого суму. В Сибіру, куди виїхав, знайшов роботу, одружився, з’явилися діти. Коли вони подорослішали, то почали прискіпуватися, де їхні дідусь і бабуся, хто вони. Що мені було робити? Брехав, як міг, нікого, мовляв, у мене немає, виріс у дитячому будинку. Йшли роки. Нестерпніше ставало душі. Вночі постійно плелися сни, мучило сумління. Я вже був безсилим боротися із самим собою. Сказавши рідним, що я поїхав до Криму відпочивати, майнув до рідного села.»

Діти, не робіть таких вчинків, не будьте жорстокими зі своїми батьками! Ось послухайте, як Орися – дівчинка, про яку розповідає легенда.

« Найбільший скарб »

Є.Ярошинської (Скорочено)

Помирала бідна вдовиця – Орисина мати. «Матінко, не умирайте, о, не умирайте, не покидайте мене сиротою на сім світі», - прохала дочка.

Колись мати Орисі розповідала, що далеко є скала, а в ній живе добрий цар. До нього треба прийти опівночі, тричі постукати у віконце, і він допоможе. Відважна дівчинка, аби врятувати матір, переборюючи страх, пішла до царя.

«Добрий царю, моя матінка хвора. Немає у нас чого їсти, допоможіть їй».

- Ти добра дитина, - сказав цар. – Я хочу тобі допомогти. Але я можу зробити тебе багатою або маму здоровою. Подивись навколо себе. З цих скарбів можеш брати все, що хочеш і скільки хочеш. Тоді зможеш для своєї матері купити ліки, хліба – сама знаєш що.

Орися подивилася на блискучі скарби, що так манили до себе: корали, перли, дукати – все це може належати їй. Якщо вона це візьме, то її матінка ніколи не стане здоровою. «Бери, бери, - говорив цар, - все твоє». В тих скарбах були відчай, якісь сховані чари. Дух їй запирало, серце ставало тяжким: все це може бути моїм. «Ні, ні, а матінка?». А гроші все манили дівчину: «Бери нас, бери».

Але Орися вже на те не дивилася. Впавши на коліна, вона сказала: «Славний царю, дякую тобі за скарби. Але я не візьму їх. Краще верни здоров’я моїй матусі. Цар усміхнувся і глянув сердечно на добру дитину: «Ти витримала випробування, - сказав лагідно.

- Коли твоя мати для тебе найбільше щастя, то вона буде здорова. А ваша праця хай для вас буде щастям».

Орисина мати одужала. Її зробила здоровою любов донечки. Тож, діти, і вашим найбільшим скарбом будуть ваші батьки, ваша турбота про них і праця.

1. А тепер я хочу, щоб ви показали мені наскільки ви любите свою маму, чи дружні ви діти в сім’ї, тому, що клас це також ваша сім’я. Насамперед давайте розділимося на 3 групи, і перевіримо наскільки ви спритні і вмієте злагоджено працювати.

1. Об’єднаним у групи учням роздати по 10 кульок, катушці ниток і упаковці скотчу.

2. За 5 хвилин виготовили з цих матеріалів стійкий будиночок – піраміду для любої матусі. перемагає та команда, яка збудує найвищу піраміду. Привітати переможців, але пояснити, що досвід кожної групи є важливим.

2. Другим завданням нашого міні конкурсу є вміння пригадати і записати добрі, ніжні слова, якими можна зігріти серце рідної матусі.( Вирізати сердечка і діти на них пишуть слова, потім по черзі кажуть – в кого більше ніжних слів).

3. «Поезія почуття до мами» Для тих, хто відчуває невпевненість даю опорні слова              : Ніжність, вірність, розуміння, порада, чекання, прохання, вітання, любов, дорога, матуся, мила.

4. Четверте завдання на вашу спостережливість:

Постарайтесь дати відповіді на запитання (по представнику з кожної групи).

1. Яка улюблена страва вашої мами?

2. Який колір подобається вашій матусі?

3. Який колір очей у мами?

4. Коли день її народження?

5. Чи запам’ятали ви, в чому мама сьогодні пішла на роботу?

5. І останнє 5 завдання покаже, наскільки ви допомагаєте мамі дома.

Уявіть, мама хотіла приготувати борщ, але її терміново викликали на роботу. А ви, як дбайливі Діти вирішили допомогти. Зараз на аркушах паперу кожна група написали у точній послідовності рецепт приготування борщу.

Молодці діти! Я дуже радію за ваших мам, тому, що вони виростили ніжних, добрих, чуйних і гарних дітей. Мені дуже б хотілося, щоб ви залишалися такими на все життя. Майже три з половиною тисячі років тому на кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей на горі Сінай, були вирізблені слова: “Шануй батька і матір свою, щоб добре було та щоб довголітнім ти був на землі». Тож пам’ятайте, діти, і пронесіть через усе своє життя цю святу заповідь, яка передається із роду в рід. Нехай горить вона на вашому шляху яскравим вогником, остерігаючи від байдужості та безсердечності:

1. Пам’ятай! У тебе – єдина в світі мати; у тебе – єдиний в світі батько.

2. Пам’ятай! Серце батьків завжди вражають невдячність, байдужість дітей.

3. Пам’ятай! Як ти шануватимеш своїх батьків – так діти шануватимуть тебе.

4. Пам’ятай! Твоє недобре слово – подряпина на ніжній материнській душі.

5. Пам’ятай! Не роби старість батька і матері бідою.

6. Пам’ятай! Обов’язок дітей: платити батькам за їх піклування любов’ю і відданістю.

7. Пам’ятай! Забута могила батьків – твоя бездушність і байдужість.

8. Пам’ятай! Про старість треба говорити тільки з повагою.

9. Пам’ятай! Не можна залишати рідну старшу людину одинокою.

10. Пам’ятай! Шануй батька і матір свою, щоб добре було та щоб довголітнім ти був на землі.

Душі людської доброта

(виховна година)

 

В напівзатемненому залі звучить музика Ф.Шуберта "Діва Аве Марія".

Голос диктора:

Все упованіє моє

На тебе, мій пресвітний раю,

На милосердіє твоє,

На тебе, мати, возлагаю,

Святая сила всіх святих

Пренепорочная, блогая.

Т.Г.Шевченко"Марія"

I ведучий.

Милосердя, доброта. Ще з часів давньоруських благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природнім і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок безлюдному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.

II ведучий.

Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно, підтримати у важку хвилину, розрадити в горі та біді - це в характері нашого народу.

I ведучий.

Саме таким був безкорисливий порив мільйонів людей; котрі прийшли на допомогу багатострадальному - народові Вірменії після страшного землетрусу; Україні, Білорусії - після аварії на Чорнобильській АЕС, трагедії в Таджикістані.

Читець:

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

(О.Довгий)

II ведучий.

Доброта, милосердя - багатоликі. Потреба в них повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди. Навіть там, де гори спокійні і твердь земна не хитається під ногами.

I ведучий.

Милосердя й доброта-як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині. Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібні землетрус ? Чи Чорнобильська катастрофа ? Хіба без них не можна бути милосердним ? Хіба в звичайному плині днів немає людей, які потребують допомоги.

II ведучий.

На Україні проживає майже два мільйони одиноких людей. Близько 200 тис. З них проживають в будинках-інтернатах, їх об'єднює немічність і самотність.

I ведучий.

У злигоднях живуть 5 тис. в наших земляків. Близько 1 тис. з них мешкають в напіврозвалених халупах. 7 тис. - ті, хто отримує мізерну пенсію. Є і таких чимало, які існуєть на межах бідності. Сумні цифри, незвичні. Та це правда життя.

II ведучий.

Важко уявити люди страждають не від того, що на щодень не мають свіжого хліба, а через те, що не чують вкрай необхідного "Добрий день" (Звучить музика).

Читець:

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану

(Чи перший біль, чи то останній)-

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхаймось ненароком,

То не життя людське коротке,

Короткі внас слова черстві

Кажімо більше ніжних слів...

(І.Вовк)

I ведучий.

Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливості, горя. Із такими сліпими, глухими треба терпеливо говорити, будити їх словом життєлюбним і проникливим.

"Треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини стояв хто-небуть з молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасні ..." так писав письменник-гуманіст А.П.Чехов.

Читець:

Не нарікай на глухість душ людських

І не гостри в злобі на них зубів...

А ти, що людям зробив,

Що вимагаєш доброти від них?

Чого, мовчиш, подумай і збагни,

Але уже з низької висоти,

І зваж, і переваж, а хто є ти?

І зваживши, нікого не вини.

А сам в своє більмо душі заглянь,

Чи там хоч раз добром світила рать

І променем зорилося святим?

І ти збагнеш, що до твоїх страждань

Не відгукнеться власна глухомань

А ти шукаєш в людях доброти.

(О.Когачун)

II ведучий.

Мудрі французи кажуть: "От якби то молодість знала, якби ж то старість могла ..." Гей-гей, старість-не радість, ніхто її не жде, всяк прихитряється відсунути її небажаний прихід. Та ба, вона підкрадається несподівано, раптово впаде, як сніг на скроні, і ти з печальною розсудливістю розумієш, - усе краще вже було, все в минулому. А з тобою лише спомини та недуги, самота та немічність.

Добре, коли за своєї життєвої зими звив тепле гніздечко родинне, коли довкола променяться рідні усмішки, дзвенить дитячий сміх. А як цього немає ...(Звучить музика О.Рахманінова "Всеношное бдение")

I ведучий.

Будинок пристарілих, сумне пристановище на схилі літ. Хоч там непогано. Тут не бачиш людей у рваному одязі, тут готують досить пристойну їжу, показують кінофільми і т. д.

Чому старі радіють, коли звідси їх забирабть, чому просто на очах в'януть, почувши новину, що їх відправляють в будинок пристарілих.(Виходять на сцену).

Молодий чоловік:

Все гаразд, мамо, докуиенти в будинок пристарілих оформлені. Там вам буде добре ... Спокій, тиша, обслуговування ... І ми не набридатимемо. Звісно, інколи будемо заглядати.

Мати:

Одна тепер, назавжди одна ... Ідуть геть найрідніші, без котрих життя не матиме сенсу, стане байдужим настільки, що втратить ціну.

Чоловік:

То що все, мамо ? Ми ж не куди-небудь, а в будинок пристарілих. Там вам буде краще, ніж з нами ... Вона розуміє, що діти відправляють її в зал чекання перед похоронною процесією.

Читець:

Людина чуйна

Й пса не вижене із двору,

Коли проживає

Десяток-другий літ,

Охороняючи садок його й комору,

Притулок дасть,

Поїсти дасть, як слід,

А зла-

І рідну матір виряджає,

Коли нема вже користі від неї.

(Мелодія Баха)

II ведучий.

Гіркі материнські сльози, гіркі як полин, і пекучі такі. Чи буває в світі щось гірше? Їй би внуків бавити своїх, їй би горнути їх до серця. А вона, обнявшись з самотністю, тихо журиться біля вікна. Мамо, мамо! - почулося бабі Наталі, і вона незважаючи на свої 83 роки кинулась до вікна. Чи не сини це на дворі гукають її ? Ні. Знову почулося. Далеко залетіли сини, думає старенька. А я ж так давно їх бачила.

(Музика вимикається)

I ведучий.

Одинокість сивим полотном цвіте попід вікнами бабці Ярини. Не живу, а доживаю - з гіркотою мовить вона. - Ще хоча б раз подивитись на сина, то й помирати вже можна, бо важко піти з цього світу, не попрощавшись з ним. А він все не йде. Де ж ви сини ? Де ж ви соколята ? - виглядають матері у вікно. Вже й очі видивились. А їх все нема.

Читець:

Шануйте матерів.

Мені болить, коли матуся,

Що має дочок і синів,

Живе одна мов та бабуся,

На схилі посивілих днів.

Працює вдень, не спить ночами

І часто зрощує слюзами

Тверду подушку на зорі

Скотину порає в дворі

А вдень копає на городі

Уста шепочуть:"Світе мій!

Як важко жить мені одній!

Одна-однісінька та й годі!.."

Цим віршем нагадать хотів:

Шануйте друзі матерів!

(К. Прохоренко)

II ведучий.

Виховує мати синів, доньок, надіється, що буде до кого на старість прихилитися. А вони, розлетівшись по світу, довго-довго не навідуються до отчого порогу. Лише скупі листи приходять час від часу. Подібні одна на одну телеграми. А коли нарешті знайдуть хвилину, щоб відвідати, нерідко це - буває надто пізно, зі скрипом відчиняються перекошені двері, застогне пошарпана віконниця і додому підстреленою горлицею впаде материнська, любов ...

Читець:

Допоки нас чекають наші мами,

І доки виглядають нас батьки,

Провідуймо , та не лише листами,

Хоч дорогі їм і скупі рядки.

Коли неждано вдарять в дзвони далі,

Тоді на все знайдеться час,

Але не сльози, не вінок печалі-

Уже ніщо не виправдає нас.

Заниє жаль у щедрім слові "Мама"

І чайкою здригнеться синя вись,

Провідуймо і завжди пам'ятаймо,

Що можем запізнитися колись.

(О.Бочачук)

I ведучий.

А старість не обминути. Здається кожен має про що пам'ятати. Через те хочеться крикнути: "Люди схаменіться! Ви також будете старі, немічні, і ваші діти та онуки матимуть моральне право відвернутися від вас".

II ведучий.

Дитинство починається з теплих материнських рук, рідної домівки. Ця аксіома актуальна для всіх часів і народів. Та на превеликий жаль оця найсвятіша і найніжніша пора, перші кроки у світ дорослих починається з чижих людей і інтернатських закладів. Діти-сироти, діти-напівсироти. Кому з них краще ?

Не знаю. Мабуть і тим, і тим погано. Не знають батьківської ласки. Ніхто їх не приголубить, і це тоді, коли батьки живі здорові !

Читець:

То не вітер, то не буйний

Що дуба ламає:

То не лихо, то не тяжке

Що мати вмирає:

Не сироти малі діти,

Що неньку сховали:

Їм зосталась добра слава

Могила зосталась.

Засміються злії люди

Малій сиротині

Виллє сльози на могилу-

Серденько спочине.

А тому, тому на світі,

Що йому зосталось?

Кого батько і не бачив

Мати одцуралась?

Що зосталось байстрюкові?

Хто з ним заговорить?

Ні родини,ні хатини:

Шляхи, пісні,горе...

(Т.Шевченко)

II ведучий.

Трирічного Сашка мати залишила на вокзалі. Його ровесника Ігоря кинула на дитячому майданчику, поклавши до кишені пальто записку з проханням влаштувати дитину в дитячий будинок на виховання ... Нехай доля буде милосердною, нехай росте під Хрестом. Та по всьому. Єдине, що дала, крім життя, сподівання на чиюсь добру волю. Чи божу, чи людську ... Чи справді усміхнеться їм доля, чи ласкавою вона буде для всіх тих, що прийшли у цей світ небажаними, чужими для найрідніших людей ?

I ведучий.

У сирітських дітей багато що є. Затишні спальні, на ліжках новенькі ковдри. В їдальні смачний борщ. Велика бібліотека і спортивний зал, світлі класи. Діти як діти. Безтурботно бавляться на дозвіллі, а вночі спросоння цілують маму. Вони часто розмовляють ночами.(Діалог хлопчика і дівчинки 5-6 років) - Тебе ще ніхто не забрав ?

Ні.

А чого ?

Бо кашляю.

А я сплю тихо.

Тоді тебе виберуть.

В мене нема дому, і мами нема, і тата нема, і нікого нема. Одна я.

II ведучий.

Сім'я для дитини не тільки перше гніздо, а й школа життя, і тому немає для неї більщого горя ніж сирітство.

I ведучий.

З давніх-давен дзвони, окрім богослужіння повсюдно використовувались і як набат для сповіщення на якесь лихо, біль, сполох під час пожежі, ворожого нашестя.

II ведучий.

Сьогодні дзвони б'ють на сполох, закликають нас до Милосердя, Доброти. Бо тільки милосердя робить нас справжніми людьми.

I ведучий.

Друзі ! Добродії ! Поряд з нами живуть, а може доживають свої останні дні ті, кому допомогти можемо тільки ми - я, ваші сусіди або колеги. Зараз, сьогодні, завтра - може бути пізно.

Люди ! Будьте милосердні.Бо суд немилосердний на того,хто не вчинив милосердя.

II ведучий.

Милосердя-бо ставиться вище за суд .

(Музика стихає. На закінчення звучить пісня "Дай нам, Бог" на сл. Є.Євтушенка).

 

 

 

 

 

 

 

 

"Турбота про здоров'я - обов'язок кожного"

виховна година

 

Вступне слово вчителя:

• На здоров'я впливають спадковість, рівень медицини, екологія, спосіб

життя.

• Нікотин відкладається у кістках. Потрібно сім років, щоб організм

очистити від нього.

• 80 % хворих на рак легенів - люди, які курять.

• Алкоголізм - шлях до злочину.

• Унаслідок одного сильного сп'яніння гине 20000 клітин головного

мозку.

• Пияцтво - це шлях до безумства (Піфагор).

• Навіть перше вживання наркотичних речовин може призвести до

важких проблем і навіть смерті.

• Людина, яка вживає наркотики, втрачає контроль над собою, своїми

діями, своїм життям.

• Від наркомана до ВІЛ - інфікованого - один крок.

«Бережи одяг, доки новий, А здоров'я, доки молодий».

Кожна людина на землі повинна народжуватися здоровою, жити в злагоді та любові в сім'ї, родині, державі, підтримувати та оберігати здоров'я рідних і близьких, думати про прийдешнє, бути готовою передати вікові знання, мудрі закони вічного єднання душі й тіла.

Сучасний стан здоров'я населення України свідчить, що існує реальна загроза вимирання нації. 90 % дітей, учнів, студентів мають відхилення у здоров'ї, 50 % незадовільну фізичну підготовку, щоразу до лав збройних сил України за станом здоров'я не призивається кожен четвертий юнак. Основні причини, від чого залежить стан здоров'я людей. 10% - рівня розвитку медичного обслуговування; 20% - спадковості; 20% - довкілля; 50% - способу життя.

Значний відсоток виникнення хвороб залежить від шкідливих звичок самої людини, порушення санітарно - гігієнічних норм, від неправильного харчування, відсутності режиму праці і відпочинку. Давньоримський філософ Сенека говорив: «Люди не помирають, вони вбивають самі себе». Дуже часто діти хочуть стати дорослими, а дорослість свою вбачають у тому, щоб закурить цигарку, випити пива на людях, як це показують у фільмах і як це роблять батьки. Такі діти із задоволенням попробують викурити цигарку із наркотичною травкою, чи нанюхатися різних речовин, щоб «зловити кайф». Вони знижують не тільки своє здоров'я, а й здоров'я майбутніх дітей.

 

Дитя цигарку витягає,

Бо хочеться дорослим стать.

Та сильним, гарним він не стане!

Бо зріст вповільнюватись став.

Усе, що в світі є погане,

Хлопчина в організм запхав.

Та ще й в залежність від цигарки

Потрапив хлопець, як в капкан.

Такі діти, як правило, важко навчаються в школі, адже вони не зможуть зосередитись на навчальному матеріалі, мають погану пам'ять.

І друга погана звичка Заходить часом, наче гість Бо в хаті свято, часом сяє, Горілка в пляшці на столі. Хлопчина, деколи буває, ще й вип'є чарочки малі. Бо теж: попробувати хоче, що то татусь біленьке п'є. А потім і сам собі захоче й тихцем горілочки наллє. А яд такий усе руйнує, Найперш страждає голова. Всі центри там паралізує... Біда великою бува.

Діти нині прилучаються до алкоголю в середньому в 11,5 років, а до повноліття спиртні напої практично відомі всій молоді. Це позначається на поведінці: 40 - 70 % злочинів підлітки скоюють у стані сп'яніння.

Алкоголізм жінок серйозно позначається на нащадках: пияцтво батька призводить до народження розумово відсталих дітей, пияцтво матері - до народження дітей інвалідів.

Найбільш загрозливими явищами на сьогодні є наркоманія.

 

Дівчата й хлопці - слабаки,

Під вплив частенько попадають.

Спочатку все це, наче сміх,

Та час летить, вони страждають.

Наркотики - страшна біда.

І молодими помирають

А вороття нема... шкода.

Склалося так, що ми більше знаємо про навколишній світ, ніж про самих себе. А незнання себе, невміння керувати собою призводить до помилок, конфліктів, розчарувань та життєвих без виходів. Треба бути сильною людиною, щоб відмовитися від шкідливих звичок. Остерігайся «прикольного кайфу» заради свого життя!

 

Суд над алкоголем

На сцені: стояли, крісла для суддів та учасників суду. На передньому плані на столику пляшка.

На столах таблички: «Суддя», «Прокурор», «Адвокат», «лікарі», «Представник ДАІ», «Історик», «Хімік», «Біолог», «Соціолог», «Тренер», «Педагог», «Економіст».

Одяг судді: чорна мантія, папка, перука. Одяг лікарів: білий халат, шапка з червоним хрестом. Одяг представника ДАІ: форма міліціонера. (У залі глядачі, на сцені тільки прокурор).

Прокурор. Прошу встати! Суд іде! (в залі всі встають. На сцену виходять: суддя, адвокат, ..., займають свої місця).

_. Прошу всіх сісти (всі у залі сідають). Сьогодні ми будемо судити незвичайного підсудного - Алкоголь, який оселився в нашому селі завдає багато шкоди. Прошу ознайомити суд з матеріалом звинувачення.

Прокурор. Звинувачення підсудному висунули лікарі: йому інкримінують злодійство і вбивство. Він краде здоров'я, губить розумові здібності, знижує матеріальні цінності сім'ї і найстрашніше - вбиває душі людей, калічить їхніх нащадків, вкорочує молодість, спотворює красу.

Суддя. Звідки з'явився підсудний у нашому селі?

Історик. До нашого села він потрапив не відразу. З давніх - давен його називали «викрадачем розумі». Про властивості алкоголю люди дізналися за 8000 років до н. є. виготовляли алкогольні напої з меду, плодових соків. Першу пляшку горілки виготовив араб Рагес у 860 р. Перегонка вина на спирт сприяла зростанню пияцтва. Саме це і стало приводом для заборони вживати алкоголь. Засновником ісламу Мухамедом відступників жорстокими карами і протягом 12 століть у мусульманських країнах алкоголь не вживали. Пияцтво процвітало вже в стародавньому світі - у китайців, єгиптян, індусів, греків. За часів середньовіччя в Зх. Європі навчилися добувати спиртні напої, переганяти вина. Алкоголь так швидко ввійшов у побут, що практично жоден письменник чи поет не обходили цю тему. Володимир Котов писав:

Між: традицій дивнуватих Є традиція нова: Чи то зустріч, чи то свято -Треба пить і пить до дна! Пий одну і другу, й п'яту, Сьому, восьму і дев'яту -Тиснуто «друзі» ладні бить! А коли мені багато? А коли не можна пить? А коли якась причина Завтра зранку в формі буть? Та це вже я не мужчина? Хоч давись, а мусиш дуть!

Традиції, звичаї набули великої сили. Тому алкоголь міцно увійшов у життя нашого села. Але я сподіваюсь, що наш справедливий суд винесе такий вирок, який змусить цього ворога назавжди покинути наше село, а для початку ми повинні вигнати його з власного життя.

 

Суддя. Слово надається групі звинувачення.

ог. Я хочу доповнити звинувачення. Як показало опитування, багато учнів погано знають наслідки спілкування з алкоголем. Усі, хто тривалий час спілкувався з ним, хворіють на алкоголізм. Це захворювання формується повільно, часто непомітно для оточуючих і для самої людини. За статистикою, у світі народжується близько 1 млн. відсталих дітей. Кому, як не учням - майбутнім мамам і татам, необхідно вже сьогодні знати, що показали наукові дослідження. Від батьків, які зловживають спиртними напоями, народжуються недоношені, слаборозвинені діти з психічними розладами. Ученні вважають, що сім'я алкоголіків припинили б своє існування тільки через 150-200 років. У всіх людей, які навіть помірно вживають алкоголь, погано розвивається пам'ять. Лікарі були вражені тим, настільки зруйнований мозок в алкоголіків.

їст. Алкоголізм спричинив зменшення кількості населення. У 1960 р. на 1000 чоловік померло 7, у 1980 - 10. Дитяча смертність у нас у 1,5 разів вища ніж; у Китаї. Українці генетично не п'яниці. Вживання алкогольних напоїв зросло лише за останні роки. Алкоголіки живуть на 17 років менше, ніж; ті, хто не п'є.

90 % порушень закону пов'язані зі зловживанням алкоголю. Обстеження алкоголіків показало, що кожен третій з них фізично хворий і має порушену психіку. Серед алкоголіків третина - це ті, які почали пити до 10 років, 64 % - до 15 років і тільки 4% почали вживати алкоголь після 16 років.

Суддя. Слово надається групі захисту.

Хімік - технолог. Я вважаю, що підсудного звинувачують безпідставно. У нього є багато позитивних якостей. За його допомогою добувають пластмаси, консервують анатомічні препарати, використовують як паливо у двигунах внутрішнього згорання, як розчинник під час виготовлення ліків, одеколонів, лаків. При помірному вживанню алкоголю підвищується апетит, він лікує ряд захворювань, наприклад виразку шлунку. Для виробництва алкоголю необхідні робітники, а отже, є робочі місця, знижується безробіття.

Лікар 1. Ми протестуємо, ваша честь. У такому разі люди вважатимуть, що малі дози можна вживати «для апетиту», «для сну», або просто заради цікавості. Малоалкогольні напої збуджують секрецію шлунка, а при вживанні викликають запалення стінки шлунка, призводять до загострення хвороби. При виразці 12 - палої кишки алкоголь може спричинити запалення підшлункової залози, вражає печінку. Клітини печінки відмирають. Розвивається така хвороба, як цироз печінки -людина худне і хворий гине. Про таких людей кажуть: «Він пропив печінку». Для тих, хто вживає 80 г. етанолу щодня, ризик захворіти на рак стравоходу у ЗО р. вищий, а якщо додати ще й куріння, то в 44 рази.

Алкоголь негативно впливає на серцево - судинну систему. У разі сильного сп'яніння пригнічується дихання, з'являється запалення органів, туберкульоз.

Лікар 2. я хочу доповнити, як алкоголь впливає на нащадків. Недаремно кажуть: «П'ють батьки, а страждають діти». Якщо майбутні батьки вживають алкоголь, формується дефектний зародок, народжується хвора дитина. У жінок знижуються статеві функції - відбуваються викидні, передчасні пологи та народжуються мертві діти.

Діти алкоголіків часто народжуються з вадами: «заяча губа», «вовча паща», пороками серця, недорозвинутими кінцівками та змінами в інших органах. Дитина, яка народжується без зовнішніх дефектів, може відставати у фізичному розвитку, часто хворіти. Вона неспокійна, погано спить, пісно починає ходити й говорити. У таких дітей особливо вразлива психіка, як правило вони неслухняні, мають погану пам'ять. Відомо, що під час вагітності неприпустимо пити навіть пиво. Материнське молоко під дією алкоголю стає рідким, у ньому зменшується зміст білків і вітамінів, а найгірше те що етанол та токсичні продукти його розкладу особливо небезпечні нервової системи маленьких дітей.

Нарколог. Встановлено зв'язки між; розумовим розвитком дитини і алкоголізмом батьків. Якщо батьки п'ють помірно, але регулярно, то діти народжуються хворими матерів-алкоголічок більше половини дітей помирають у перші місяці життя від набряку головного мозку, слабкості. Діти таких батьків схильні до туберкульозу, інфекційних хвороб, до психічних розладів, відстаючих у розумовому розвитку, в них погано розвинені слух і зір. Аналізи досліджено показами, що в 1000 розумово відсталих дітей половина батьків - алкоголіки. У 1000 дітей хворих на епілепсію, 60% батьків - алкоголіки. Уже від народження такі діти збуджені, погано сплять, примхливі, плаксиві, а пізніше стають жорстокими.

Суддя. Я що можуть сказати педагоги?

Алкоголь - це вбивця який мертвою хваткою тримає людство ще з сивої давнини і збирає з нього жахливу данину - молодість, підриває сили, знищує найкращих з роду людського сама природа призначила жінці бути ніжною, давати нам, повноцінне життя. Вона ніколи неповинна збувати про своє призначення - бути матір'ю. А як важко бути дітьми алкоголіків: недоглянуті, напівголодні вони не приймаються в суспільство. Такі діти почувають себе неповноцінними, у них вкрадене дитинство. У школі вони погано вчаться, неслухняні, у них почуття обов'язку, саме вони найчастіше скоюють злочин. Наше майбутнє це здорові діти. Я прошу суд суворо покарати нашого підсудного.

Суддя. Хто хоче ще висунути звинувачення?

Біолог. Відомо, що алкоголізм призводить до порушення функціонування всіх систем організму; порушується вітамінний обмін, пригнічуються функції головного мозку. Печінка не може знешкоджувати токсичні продукти розкладу. Порушується гормональна діяльність різних органів і систем. Під дією алкоголю на нервову систему розвивається психози, відомі як біла гарячка, слухові і зорові галюцинації. Біла гарячка викликана тривалим надмірним вживанням спиртних напоїв: затьмарена свідомість, безсоння, тремтіння тіла. Хворі неспокійні, лякливі, їм сняться жахи, фантастичні звірі, які кидаються на них, хворі кричать від страху. Напад хвороби триває 3-7 днів і закінчується глибоким сном.

Галюцинації бувають зоровими і слуховими. Хворий «бачить» і «чує» своїх «ворогів» - це голоси лайки, на нього рухаються потяги, за ним женуться вбивці. Хворі обороняються від них. Справа в тому, що мозку хворого відбувається велика кількість дрібних крововиливів, закупорюються судини, у результаті чого він не одержує достатньої кількості кисню і клітини гинуть. При вживанні 100 мл. пива гинуть - 3000 клітин, 100 мл. вина - 5000, 100 мл. горілки - 7500. Протягом років пияцтва гине велика кількість клітин, які не відновлюються.

Інспектор дорожнього руху. Дозвольте і мені доповнити звинувачення. Ми дуже занепокоєні. Було досліджено реакцію тверезих і п'яних водіїв. Для того, щоб натиснути на гальма, тверезому необхідно 0, 406 секунд, а після вживання 60 мл. алкоголю - 0, 496 секунд, тобто тривалість реакції зменшується на 25%. П'яна погано розрізняє кольори. 75% ДТП скоєних водіями в нетверезому стані, через що загинуло багато пішоходів. Доведено, що алкоголь знижує гостроту зору і слуху. Отже, п'яний за кермом - злочинець.

Педагог. Не тільки в п'яного водія, а й у п'яного підлітка слабнуть воля, пам'ять, розсіюється увага, мислення стає поверховим, затримується розвиток інтелекту. Алкоголізм скорочує тривалість життя на 15-20 років.

Прокурор. У мене в руках матеріал на нашого підсудного під назвою «Мутант». До реакції однієї з газети надійшов лист, у якому не розбірливим почерком з безліччю помилок була викладена розповідь чоловіка. Він пише: «Не хочу називати себе, ви все одно не повірите, але присягаюсь, це правда. Я працював сторожем на міському звалищі, яке часто займалося, пожежі були слабкими, але цього разу горіло сильно. Я викликав пожежників і став чекати. Раптом звідкись я почув виття. Я вирішив, що хтось із бомжів заснув і злякався пожежі. Я пішов на звук, подивився в бінокль. Моє тіло скував жах. Серед вогню стояла істота, уся гарна, на товстих ногах, вкрита волоссям, мала короткі руки з відрубаними пальцями. Але найстрашнішою була голова. Вона виростала прямо з тіла, мала великий відкритий рот і два червоні ока, розміщені на місці вух, усе тіло було вкрите зморшками. Ця потвора вила. Вона могла втекти, але не робила цього. Я крикнув : «Чому ти стоїш? Втікай». Істота почула мене, з великого рота побігла слина. Тепер потвора скидалася на людину. Поволі вона пішла у вогонь. Пролунав страшний зойк. І все закінчилося. А можливо, це галюцинації?» Через кілька днів до редакції зайшла жінка років сорока. «Я вбила свою дитину», сказала вона і заплакала. Жінка розповіла страшну історію свого життя. Не склалося воно в неї, тому запила, кололася, курила різну траву, почала вести розпусне життя, завагітніла від бомжа. Вирішила створити сім'ю, ось і первісток. Це була потвора, яка дуже швидко росла. їла все що бачила: ніжки крісла, смітник. Вона знала, що потвора жила там 6 років, згоріла під час пожежі. Ось, що може бути, якщо наш підсудний товаришує з наркотиками.

Тренер. Історія страшна, але цього могло і не статися. Ніхто не змушував цю жінку спускатися д отакого рівня. Одним з ефективних засобів у боротьбі з пияцтвом є спорт. Фізична культура сприяє вихованню фізично - розумово здорових дітей.

Суддя. Чи мав наш підсудний судимості?

Історик. За тривалий період історії він був засуджений неодноразово. Шкідливий вплив алкоголю розуміли передові люди різних часів.

У 1652 р. в Росії вийшов указ продавати горілку лише по одній чарці на людину, заборонялося торгувати нею під час постів, у середу, п'ятницю та неділю.

У Стародавній Греції пити нерозведене вино вважалося не гідним вільного громадянина.

Давньоримський історик Пліній старший (23 - 79 рр.) писав, що перси були переможені греками під проводом Олександра Македонського тому, що в ньому було поширене пияцтво й інші пороги. Римський імператор Домі ціан (51-96 рр.) з метою скорочення виробництва вина наказав вирубати половину насаджень виноградної лози і заборонив її садити. У Стародавній Індії вживання спиртних напоїв представникам вищих каст було категорично заборонено. У 20-х роках у США запровадили «сухий закон», який забороняв вживати спиртні напої.

Суддя. Слово надається адвокату.

Адвокат. Багато поганого ми почули про підсудного. А давайте подивимося на цю справу з іншого боку. Чи можемо ми в наш цивілізований час обійтися без спирту? Шановні лікарі, ви висунули багато звинувачень, а чи не забули ви користь, яку він приносить медицині, для виготовлення різних ліків. Шановний інспекторе, у період дефіциту пального в нагоді стає алкоголь!

Покажіть ваше взуття! Спирт використовується у виробництві каучуку. Щоб побудувати 1 корабель необхідно 68 м каучуку, 1 літак - 600 кг, 1 плащ - 900г, 1 колесо - 50 кг; а чи можете ви заперечити його використання як рідинника ? А цей означає прогрес - гарні житло й одяг, різна медична апаратура. Звертаюсь до Вас, юнаки і дівчата нашої школи. Знайдіть у собі силу, аби не вживати алкогольні напої навіть тоді коли їх пропонують вам близькі люди. їх вживання розцінюйте як недолік, а тверезість - як норму свого життя. Нам потрібно зрозуміти, що прірва пияцтва, у яку ми можемо повільно впасти, збудить нас і наше майбутнє. Давайте задумаємося над цим. Досить дітей - сиріт, дітей-інвалідів горя і сліз у наш цивілізований вік!

Прокурор. Прошу всіх встати! Слово судді!

Суддя. Виголошую вирок.

1. Не вживати алкоголю, виключити його з продуктів харчування,

оздоровити побут, тверезість сприймати як норму життя.

2. Наказую «зеленого змія в закоркованій пляшці (він мовчить, поки

ув'язнений). Нехай він встане для нащадків спогадом про біди і

сльози.

3. Наказую тверезим розумом ростити розумних дітей, примножувати

силу і славу нашої України.

4. Наказую це вирок довести до відома всіх вихованців нашої школи і

виконувати його сумлінно.

Здоров'я - це бажання жити! Не треба пити і курити! Наркотики - смерть, всі зрозуміли І розібратися зуміли. У чому для здоров'я шкода, Що на до чого в звичках мода Що в спорті треба гартуватися, Тоді всі будуть посміхатися. І не померкне ваше сонце Удача гляне у віконце, Бажаю всім здоров'я й щастя, Любові і всього найкращого!

Здоров'я людини на 50% залежить від способу життя. Здоровий спосіб життя - це система поведінки людини, яка охоплює культуру руху, харчування, взаємини, повноцінне сімейне життя, творчу активність, любов до рідних, бажання творити добро.

«Здоров'я - всьому голово» ,

«Ваше здоров'я і життя у ваших руках».

Здоров'я родини - здоров'я дитини.

В цю істину вкладено глибокий зміст,

Здорова родина - здорова дитина.

У цих двох поняттях прокладено міст.

Хай міст цей єднає батьків і дітей,

Щоб правильно й радісно жити,

Іти по життю із девізом в руках:

«Здоров'я потрібно цінити».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховна година на тему "Дружба"

Мета: розкрити зміст понять «дружба», «дійсний друг»; показати його відмінність від понять «приятель» і «знайомий»; прищепити учням повагу до цінностей дружби; сприяти розвиткові критичного ставлення до себе і своїх особистих якостей, терпимості й коректності в спілкуванні з друзями.

 

Вступне слово вчителя

У житті кожного з нас є друзі, приятелі, знайомі. Спілкування з ними, як правило, приносить радість. Але в нашому оточенні є й такі люди, яких ми недолюблюємо, якими нехтуємо, і спілкування з такими людьми нас дратує. Іноді трапляється, що наш найближчий друг виявляється недругом. Як же уникнути таких неприємних ситуацій? Напевно, самий вірний спосіб — розібратися у своєму оточенні.

 

Хто такий друг: Зразкові варіанти відповідей:

-Одному друг потрібен, щоб допомагав, був беззавітно відданий і до якого в любу хвилину можна було звернутися по допомогу. Але часто ми нарікаємо на те, що друг зрадив. А що таке зрада? Це коли друг не поділяє твоїх поглядів або дружить з твоїм недругом?

-Справжній друг- це людина, яка ніколи тебе не залишить ніколи тебе у біді. завжди допоможе і підтримає

-Друг це той хто поважає тебе,кому можна довіряти.

-Багато для кого друг - це той хто поділяє його погляди, допомагає йому в складних ситуаціях, тобто той кому можна довіряти особисте, знаючи, що він тебе не зрадить. Дуже часто навіть зла і огидна Вам людина може зробити більше ніж найкращий друг якого ви знаєте все своє життя, якщо людина не поділяє ваших поглядів це не означає, що вона погана і навпаки. Найкраще видно друзів в скрутний момент коли у вас, стається якась біда тоді зразу видно де справжній друг.

-Справжній друг - це людина, яка завжди тебе підтримує,яку ти поважаєш і ділишся з нею власними таємницями!!!

Багато хто прикидається другом для когось, щоб використати його в корисних для себе цілей.

— відносини між людьми зміцнюють почуття впевненості в собі;

— спілкування допомагає нам учитися, працювати, жити;

— це про дружбу, що позбавляє нас самітності, робить нас добріше і краще.

Дружба-чудова річ. Але знайти справжнього друга дуже важко, а ще важче зберегти цю дружбу.

Усі ми хочемо мати гарного друга, на якого можна покластися. Але чи відповідаємо ми тим вимогам, що пред'являємо до друга?

Перед вами тести. Вам треба чесно відповісти на його питання.

 

Знайти причини сварки між друзями.

 

Не раз ви, напевно, читали в молодіжних газетах і журналах схвильовані листи: «Не можу знайти друзів», «Чому я самотній?», «Чому друзі сваряться?». Питань багато,, хотілося би знайти відповіді.

Дружба - тендітна річ, як скло. Вона випробується не тільки лихом, а й повсякденними дрібницями. Навіть між кращими друзями виникають сварки. Буває так, що дружиш із кимсь, а потім раптово щось ламається, розбивається - і від взаємної прихильності залишаються лише уламки. Звичайно, можна знову помиритися, попросити пробачення. А якщо образа занадто велика? Ти чекаєш, коли твій друг першим підійде до тебе, щоб вибачитися, а він не підходить. Його гордість не дозволяє йому цього. От так починає здаватися, що підходити друг до друга безглуздо, та й занадто пізно. Пізно? Ні, просити пробачення ніколи не пізно. Саме через те, що ми боїмося зробити перший крок, усе ускладнюється і дружбу вже не склеїти».

 

Лев Миколайович Толстой вважав, що «коли сваряться, обоє винуваті», так що рішуче підходь миритися. А краще взагалі не сваритися.

 

Як ви вважаєте, чому виникають труднощі між кращими друзями?

Зразкові варіанти відповідей:

- ваш кращий друг поводиться неоднаково з вами наодинці й у присутності інших людей;

- ваш кращий друг іноді, не подумавши, допускає грубі зауваження,

- чіпляється до вас або своїми вчинками ображає ваші почуття;

- ваш кращий друг ображається, якщо ви дружите з кимсь ще;

- ваш друг не зберігає ваших секретів.

 

Ви праві, існує безліч причин сварок, між другими, іноді ми схильні формувати власне судження про будь-яку подію або людину, не вникаючи в суть речей. Виникає бажання засудити іншого, якщо його думка або захоплений не збігається з нашим, ми починаємо радити або нав'язувати друзям власну думку. З нього приводу чудово сказав Д. Карнегі: «Особисто я віддаю перевагу суниці з вершками, але знайшов, що по якійсь динній причині риба віддає перевагу хробакам. Тому, коли я йду на риболовлю, то не думаю про те, чого сам хочу. Я думаю про те, чого хоче риба. Я насаджую на гачок як принаду не те. що люблю я. а черв'ячків і сушених коників...»

 

Що це значить?

Зразкові варіанти відповідей:

- різні смаки в людей;

- що добре мені, не обов'язково добре для іншого;.

- розходяться думки на однакові питання.

 

Учитель. Так, правильно, якщо хочеш зберегти дружбу, пам'ятай, що твоя думка назавжди залишиться твоєю, а твій друг завжди буде думати по-своєму. І цей факт треба приймати як даність. Будеш намагатися нав'язувати іншому свою правду і не помітиш, як зруйнуються ваші дружні взаємини.

 

Тест «Чи гарний ви друг»:

1. Ви знаєте багато цікавих історій про одного зі своїх приятелів. Що ви зробите:

а) розповісте їх іншим людям;

б) розповісте, не назвавши імен;

в) залишите історії при собі?

 

2. Ваш друг часто бере щось у вас, але ніколи не повертає взяту річ. Зараз він хотів би взяти коштовну відеокамеру. Що ви будете робити:

а) скажете, що зараз камери у вас немає;

б) дасте її;

в) відмовите, пояснивши причину?

 

3. Друг випадково розбив ваш годинник. Ваші дії:

а) відмовитесь від нового годинника, але влаштуєте маленький скандал.

б) вимагатимете гроші;

в) скажете, що і без того збиралися купити новий;

 

4. Ваш друг підтримує відносини з людиною, яку ви не любите. У такому випадку:

а) скажете другові, що він повинен вибрати між вами й іншим.

б) припините стосунки з другом; :

в) нічого не скажете і будете продовжувати дружні відносини;

 

5. Почуваєте, що у вашого друга незабаром будуть великі неприємності. Тоді ви:

а) порвете стосунки з ним, щоб не постраждати самому;

б) продовжите дружбу.

в) відверто поговорите з ним;

 

6. Вважаєте, що дійсний друг повинен:

а) ділитися з вами всім;

б) залишати свої думки і проблеми при собі.

в) говорити тільки те, що хоче;

 

7. Вам відомо, що другові потрібні гроші, і у вас їх досить, щоб, йому їх дати. Ви говорите:

а) «переб'єшся! Мені вони й самому стануть у нагоді».

б) «візьми їх, доставиш мені задоволення»;

в) «згадай, скільки разів ти мені допомагав. Моя послуга ніщо в порівнянні з цим»;

 

8. Що ви зробите, якщо вам потрібно позичити гроші в друга:

а) натякнете здалеку;

б) попросите в борг;

в) нічого йому не скажете.

 

9. Ваш друг купив одяг, що, як вам здається, йому не пасує, тоді ви:

а) скажете, що він виглядає смішно;

б) скажете, що ця річ не для нього, і поясните, чому;

в) нічого не скажете.

 

10. Ви вважаєте, що ваш друг:

а) менш розумний, ніж ви;

б) більш розумний, ніж ви;

в) ви обидва на одному інтелектуальному рівні.

 

Підрахунок балів

а б в

1 2 3

Результати

21—З0 балів: ви справжній друг, ви будете робити так само.

15—20 балів: у вас є друзі, але, як більшість з нас, ви іноді не виказуєте в стосунках належного розуміння. Коли не знаєте, як реагувати, спробуйте поставити себе на місце іншої людини.

10—14 балів: ви схильні більше звертати увагу на себе, ніж на інших. Ця ваша риса — бар'єр перед справжньою дружбою. Щоб стати гарним другом, потрібно виявляти більше _ інтересу до інших людей.

 

Щоб знайти собі друзів, потрібно самому стати справжнім другом.

Дейл Карнегі у своїй всесвітньо відомій книзі «Як придбати друга і впливати на людей» дає такі поради:

1. Виявляйте щирий інтерес до людей, виключну увагу до того, хто з вами розмовляє, — той забезпечує успіх.

2. Частіше посміхайтесь.

3. Пам'ятайте, що кожна людина вважає своє ім'я найкращим. її цікавить своє власне ім'я більше, ніж решта імен, разом узятих. Пам'ятайте ім'я людини, з якою розмовляєте, вимовляйте його легко, невимушено, це вам замінить будь-який комплімент або лестощі. Але забувши або перекрутивши ім'я співбесідника, ви опинитесь у досить невигідному становищі.

4. Вмійте уважно слухати співбесідника, заохочуйте його говорити про себе.

5. Починайте розмову на тему, що цікавить вашого співбесідника.

6. Прагніть дати людині можливість відчути її вищість. Робіть це щиро.

7. Варто врахувати слова Авраама Лінкольна: «Недаремно кажуть, що крапля меду приваблює більше мух, ніж галон жовчі. Так і з людьми. Якщо хочете, щоб вашу точку зору прийняв хтось інший, доведіть йому, що ви його щирий друг. Це та крапля меду, яка приваблює всіх. Це найкоротший і вірний шлях до людського розуму».

 

Висновок

Ми завжди, у будь-якій ситуації, повинні пам'ятати про те, що відповідальність за наші вчинки буде лежати на нас. Тому задумуйтеся над тим, як зробити в житті правильний вибір.

Список використаної та рекомендованої літератури

 

1. Виховні бесіди. – К., 2004.
2. Вічний, як народ. Уп.: О.І.Руденко, Н.Б.Петренко. – Київ, 1998.
3. Грай Г.М. Людина починається з добра. – Тернопіль, 2003.
4. Костенко Л. Вибрані поезії. – К., 2002.
5. Костенко Л. Маруся Чурай. – К., 2001.
6. Сорока Г.І. Сучасні виховні системи та технології. – Харків. – 2002.
7. Тимчишин О.І., Коростіль М.П. Інновації змісту і технології здорового способу життя. – Тернопіль, 2002.