Сценарій виховного заходу

Сценарій виховного заходу (міні – вистава)

«ВЕЛИКДЕНЬ НА ГОСТИНУ ПРОСИТЬ»

 

Дійові особи:

1. Мати
2. Бабуся
3. Господар.
4. Марійка
5. Іванко
6. Ведучий 1.
7. Ведучий 2.
8. Янгол 1.
9. Янгол 2.
10. Хлопці
11. Дівчата.

(Сцена оформлена в стилі української хати та вигін біля церкви.)

1-й ведучий.

Під зорями земля ще буде спати,

Ще місто мла вкриватиме густа,

А ми до церкви підем привітати

Воскреслого Христа.

2-й ведучий.

А у церкві так велично, світло буде,

Заграють дзвони із церковних веж,

І разом з ними заспівають люди:

« Христос Воскрес!»

1-й ведучий.

І зійде сонце наче кругла паска,

Мов писанка, розквітне вся земля.

Радіймо, друзі! Великодня казка

Гаївкою хай серце звеселя!

2-й ведучий.

Співаймо, друзі, в великоднім колі

І Господа воскреслого молім,

Щоб обновив весною щастя й волі

Наш край, наш рідний дім.

(Дія відбувається у світлиці. Входить бабуся з тарілкою яєць та онука, що несе писачок та фарби.)

Бабуся. Марійко, ану біжи клич матір, батька та брата, най йдуть вмиватися студеною водицею, щоб Бог цілий рік їм здоров’я давав та живою водою гріхи позмивав.

(всі вмиваються)

Мати. А тепер давайте господу прибирати

Марійка. А чому цей день називають «Чистий Четвер»?

Мати. У свято чистого Четверга чекають до господа самого Бога і вважається, що Він очищає від скверни саме ту оселю, де родина пройшла духовне та фізичне очищення.

Мати. Ви тут з Марійкою прибирайте хату, а я піду прати білизну, як закінчите беріться писанки писати, а я прийду та допоможу

(бабуся навчає внуку розписувати писанки)

Бабуся. Ось так треба тримати писачок. То буде писаночка… А ще можна й драпаку зробити, лишень спершу яйце пофарбувати треба хоч би в лушпині з цибулі чи у відварі з вишневих гілок…

Марійка. (розмальовуючи писанку). Бабуню, а що було потім, як Ісуса повели на Голгофу?

Бабуся. Та й прибили йому рученьки й ніженьки до хреста.

Марійка. А чому до хреста?

Бабуся. Такий звичай був! А біля нього розп’яли ще двох розбійників. Люду туди назбігалося… Хмара! Стоять дивляться насміхаються: « Якщо ти син Божий, то зійди з хреста. Інших врятував, а себе не можеш?». Ополудні сонце потьмяніло і три години було темно на землі. Весь той час Ісус терпів оту страшну муку.

Марійка. А чому він себе не врятував?

Бабуся. Бо прийшов він дитино на землю, щоб не себе врятувати, а людей, щоб через свою муку відкрити людям , де правда, а де облуда. Лише один раз скрикнув: « Отче, чому ти покинув мене!», а потім попросив пити. Один із жовнірів дав йому кварту оцту. Він припав до неї, думав що це вода… Здригнувся сумно: « Звершилось!» і схилилась його голівонька на груди. В ту мить земля здригнулася, скелі порозтріскувались, багацько мерців із могил повиходило… Вжахнулися ерусалимці:» Правду він був сином Божим!» і мовчики соромлячись підвели голови, посунули у домівки… Ох, люди, люди…!

(заходить мати до хати)

Марійка. Ходіть, мамо, до нас, допоможете писанки писати

Мати Зараз доню лише кептаря зніму

Марійка. Мамо а що символізують малюнки на писанках  та кольори крашанок

Мати. Для писанок, крашанок використовували різноманітні барвники.. Жовту фарбу виварювали з кори дикої квасолі та дикої яблуні, зелену - із насіння молодого соняшника, темну - з дубової кори, фіолетову -з чорної вільхи, коричневу - з лушпиння цибулі. Кожен колір мав магічне значення. Червона писан­ка означає радість життя і любов для молоді - на­дію одруження, жовта — уособлює місяць і зорі, а в господарстві - урожай. Блакитна - небо, повітря, простір, у магічному значенні — здоров'я, зелений колір - весну, оживання природи, багатство рослин­ного і тваринного світу. Чорне з білим - пошана ду­хів, душ померлих, подяка за охорону від злих сил. Поєднання кількох кольорів в узорах орнамен­ту символізує родинний добробут, мир, любов, злагоду, щасливе і благополучне життя.

Бабуся. Вже й писанки розписали й вечір за очі хапає кажи Марійко татові нехай худобу нагодує до заходу сонця бо Страсна п’ятниця наступає. Доню візьми грубу свічку та запали най цілу ніч горить, щоб очистилась оселя.

(на сцену виходять янголи)

 

РОЗПОВІДЬ про страсну п’ятницю

Ангел 1. Сьогодні Страсна п`ятниця - найскорботніший день, день трауру. Цього дня Ісус був переданий іудейським властям, здійснив хресний хід на Голгофу, був розіп’ятий і помер.

Цього дня християни згадують Хресні страждання і смерть Господа Ісуса Христа.

Ангел 2. П`ятниця - день хресної смерті Христа - пісний протягом усього року, у саму ж Велику П`ятницю дотримується суворий піст: за статутом цього дня вживати їжу можуть тільки хворі та діти і тільки після заходу сонця. Проте у зв`язку з тим, що служба вечірньої здійснюється вдень у п`ятницю, в багатьох храмах дозволяється вживати їжу після служби винесення Плащаниці.

(під час розповіді янголів про п’ятницю, виходить вся родина та сідає за стіл снідати)

Мати. Гай поїли тай йдіть хрону накопайте, та худобі на завтра налагодьте бо завтра ніхто нічого робити не буде

Бабуся. Марійко збирай із столу посуд, трохи позамітай, а я йду до комори муки та корито принесу, будемо починати паски пекти

Марійка. Мамо, а звідки пішло походження паски

Розповідь про паску

Подія Воскресіння Христова - найбільший християнське свято. Це є свят Свято і Торжество з торжеств, знамення перемоги над гріхом і смертю і початок буття світу, викупленцями і освяченого Господом Ісусом Христом. Свято це називається ще Пасхою, тобто Днем, в який довершилось наше перехожденіе від смерті - до життя і від землі - до неба.

Ось  як  це  було.

По закінченні суботи, вночі, на третій день після Своїх страждань і смерті, Господь Ісус Христос силою Свого Божества ожив, тобто воскрес із мертвих. Тіло Його, людське, змінилися. Він вийшов з гробу, не відвалів каменя, не порушивши сінедріоновой друку, і невидимий для варти. З цієї миті воїни, самі не знаючи того, охороняли порожній труну.

Раптом повстало велике трясіння землі, з неба зійшов Ангел Господній. Він, приступивши, відвали камінь від дверей гробу Господнього, та й сів на ньому. Вид його був як блискавка, і одяг його біла, як сніг. Воїни, що стояли на варті у труни, прийшли в трепет і сталі, як мертві, а потім, очнувшісь від страху, розбіглися. В цей день (перший день тижня), як тільки кончился суботній спокій, дуже рано, на світанку, Марія Магдалина, і Марія Якового, і Івана, Саломія і інші жінки, узявши приготоване пахощів миро, пішли до гробу Ісуса Христа, щоб помазати тіло Його, так як вони не встигли цього зробити при похованні. (Жінок цих Церква іменує мироносиці). Вони ще не знали, що до гробу Христову доглядали варта і вхід до печери запечатав. Тому вони не чекали кого-небудь там зустріти і говорили між собою: «Хто відвали нам каменя від могильних дверей?» Камінь же був дуже великий. Марія Магдалина, випередивши решту жінок-мироносиць, перша прийшла до гробу. Ще не розвиднятися, було темно. Марія, побачивши, що камінь від труни, відразу ж побігла до Петра, та Івана, та й каже: «Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його». Почувши такі слова, Петро і Іоанн негайно побігли до гробу. Марія Магдалина пішла за ними.

У цей час прийшли до гробу інші жінки, що йшов з Марією Магдалиною. Вони побачили, що камінь від гробу. І коли зупинилися, раптом побачили светозарного Ангела, що сидить на камені. Ангел, звертаючись до них, сказав: «Не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розп'ятого. Нема Його тут, Він воскрес, як сказав ще будучи з вами. Підійдіть, подивіться місце, де лежав Господь. А потім Ідіть швидше і скажіть учням Його, що Він воскрес із мертвих ».

Вони увійшли всередину труни (печери) і не знайшли тіла Господа Ісуса Христа. Але, поглянувши, побачили Ангела в білому одязі, що сидить праворуч від місця, де був покладений Господь; їх обгорнув жах.

Ангел же каже їм: «Не лякайтеся; Ісуса шукаєте Назарянине розп'ятого. Він воскрес. Його нема тут. Ось місце, де Він був покладений. Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові (який своїм зречення відпав від числа учнів), що Він зустріне вас в Галілеї, там Його ви побачите, як Він сказав вам ».

Коли ж жінки стояли в недоумении, раптом знову перед ними з'явилися два Анголи до блискучих одежах. Жінки в страху поклонилась обличчя свої до землі.

Ангели сказали їм: «Що ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї, кажучи, що Синові Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і в третій день воскреснути ».
Бабуся. О які паски файні вийшли, а румяні які а ще й запечені т навіть не підгоріли . Доки паски стигнуть біжи  Марійко поклич батька та брата бо треба кошик збирати.

Марійка. А з чого почнемо?

Мати. Де ж той Іван най йде паску різати. А ви поки мамо кладіть хрест до кошика.

( заходить батько до хати з хроном)

Мати. Іване, де ти ходиш?

Господар. А ну злийте мені на руки.

Марійка (звертається до баби) А чому писанки та крашанка малюють?

Баба Щороку Ірод, прикутий залізними ланцюгами у пеклі, посилає на світ своїх гінців, а як ті повер­таються; запитує, чи ще творять люди писанки— Якщо гінці не заперечують, тоді Ірод заходиться плачем, зриває ланцюги, однак ковалі знову беруть його у полон і заковують. Тож доки малюватимуть люди писанки, доти існуватиме світ...

Іван Існує цікава легенда про походження писанок. Коли Ісус Христос ходив зі святим Петром по землі і проповідував, якось зупинилися в селі, де жили іудеї. Побачивши Христа вони почали кидати у нього каміння, грудки землі. Коли торкався камінь Ісусового одягу, то робилася з нього писанка, а як торкалася грудка землі, то перетворювалася на крашанку. Святий Петро позбирав все те до кишені, а пізніше роздав людям. Відтоді виник зви­чай готувати писанки та крашанки на Великдень.

(господар підходить до столу)

Марійка. Тату, а нащо хрін, він такий пекучий?

Господар. Існує, доню, така легенда…

Колись хрін був дуже отруйний і вороги задумали отруїти ним Ісуса Христа. Натерли, дали Спасителеві, а він не отруївся. Відтоді Вживають його до їжі.

Мати. Донечка, подай ще масла. Ось ще сир запечений, ковбаса, шинка, кусень солонини.

Господар. Ой, як то файно пахне! Дайте мені щось трошки попробувати.

Господиня. Та чи ти, чоловіче, не знаєш, що на Великдень їсти неосвячене  – гріх.

Господар. А я й забув…

Мати. Здається, все поклала… Ще за сіль забула, бо свячену сіль вживають не лише до їди, але й обсипають нею подвір’я, аби лихо обминало хату.

Баба О вже й кошика зібрали тепер йти спочивати бо завтра вдосвіта вставати та до церкви йти

Господар. Е ні це ми підемо із сином спати, а ви ще нам одяг на ранок святковий злагодьте.

(родина йде спочивати)

2-ведучий.

   Дзвони дзвонять величаво,

   Всіх до церкви звуть…

   Йдуть у Божий Храм дорослі

   Й діточок ведуть

1-й ведучий.   

   І дорослі і малі до церквиці йдуть,

У кошиках святкових святити несуть.

Баба Ану вставайте бо вже дзвони дзвонять всі люди до церкви йдуть

(на сцені люди одягнені святково з кошиками Дзвонять дзвони. Вибігають Янголи).

Янгол 1.  Це вчинив Господь всеможній, Він Воскрес!

Янгол 2.  О, диво з див! Я – посланець з небес. Так! Я є ! Христос воскрес!

Янгол 1.  О, воістину воскрес. Чудо це добро віщує: « Правда в світі запанує!»

Янгол 2.   Від землі аж до небес Великий день: « Христос Воскрес! » .

Три дзвони б’ють, за дзвоном дзвін. Голосять: « Чудо із чудес! Христос Воскрес, Христос Воскрес!

Янгол 1.  Христос Воскрес!

Усе радіє.

Сміється сонечко з небес, Прозора річечка міліє.

Христос Воскрес!

 Христос Воскрес!

(дзвонять дзвони, янголи виходять зі сцени. Виходять господар господиня,їх діти. Мати підходячи з сином до столу )

Мати. А ще це свято – повернення сина до своєї оселі.  Дасть Бог, і ти Іванку, виростеш. І хтозна , як складеться в тебе доля. Але  пам’ятай, що Великдень людина повинна святкувати в своїй оселі, серед найрідніших людей! ( всі встають читають молитву. Господар тричі обходить стіл з мискою свяченого. Ставши обличчям до образів розрізає кілька свячених яєць і кожному підносить частинку промовляючи: « Дай , Боже, ще й на той рік дочекати світлого празника Вознесіння Христового в щасті та здоров’ї!»

Мати.  На тобі, донечко, пасочку, щоб життя твоє було таким солодким, як ця паска.

Бабуся. Щоб були ви білотілими, як оце яєчко!

Господар. Чубатими, як оцей хрін.

(мати кладе крашанки в свячену воду , вийнявши, дає бабусі)

Мати. Будьте ви , мамо, веселими, як ця крашанка, здоровими, як ця вода!

Бабуся. Здоров’я і вам , діти мої!(дає крашанку матері). Візьми цю крашанку, моя , дитино, щоб молодість тебе не покидала!  І тобі, сину, моя крашанка!

Мати. Збережім цю писанку, щоб берегла вона нас від пожежі, хвороби і всякої напасті!

( родина сідає за стіл,чути гру дзвонів, дівочі гаївки…)

Бабуся. Незчулася ,як весна прийшла ,а з нею і Великдень! Скільки радості людям! Великий  бо день - Великдень! Із воскресають звичаї наших дідів та прадідів . Бережіть їх діти в цьому наше життя, життя нашого народу!

Ой, шо ж це я…

Ще трохи і вийде сонечко…, біжино-но ,Марійко, відчиняй вікна, щоб перші проміння його освітили нашу хату, наповнили її щастям, радістю, добром!

(Хата повниться світлом та дівчатами, що збіглися до Марійки. Вони христуються , обдаровують Іванка писанками.)

Бабуся. Дивіться, дівчатонька, сонечко грає. Вашу гаївоньку благословляє!

Марійка. Я пам’ятаю , бабусю, чого ти мене навчала. То ми підемо?!

Мати. Та вже ж біжіть!

Бабуся. Чи годен в цей день в хаті висидіти…

Мати. Незчулися ,мамо, як наша Марійка виросла…

(дії переносяться на вигін біля церкви. Звучить веселий передзвін дзвонів. Дівчата  розмовляють, іритуються. Згодом виходить гурт хлопців. Дівчата обдаровують їх писанками та крашанками).

Іванко. Так і враз стали всі наші дівчата красивими!

( хлопці та дівчата починають танок)

Гаївка

( дівчата та хлопці  стають парами, дівчина без пари,  йдучи під руками інших вибирає собі пару і стає з ним з переду)

Летить хмара паперова,

Гарна дівка Іванова.

Гарна, гарна, гарно ходить,

За собою хлопців водить:

То Михайла ,то Степана, Ото з неї дівка файна!

(Співають ті самі слова, тільки змінюють імена  батьків)

(виходять старші люди, вітаються, трестуються)

Бабуся. Як час швидко йде! Ще недавно Різдвяні свята святкували, а вже Великдень… Старе  - до низу гнеться, а молоде, он як вгору пнеться!

Марійка. Та що ви , бабуню , про сумне…

Бабуся. А-й-я, дитино, так воно є… Он, яка ти в нас красуня! Дасть Бог, скоро й зятя додому приведеш! А чому б ні?! Очки - карі, брівки-чорні, личко - біле, дівка на все село! Таку добра свекруха на Великдень тільки шукає, щоб посватати свого сина… А як добрий син, то прислухається маминої ради, бо яка матір хоче зла своїй дитині…

( молодь водить гаївки, до дівочої громади приєднуються хлопці, утворивши коло, в середині якого дівчина з хусткою, співають:

Вишита хустина

На всі кінці,

Кого вірно люблю,

Стелю під колінця.

Кого вірно люблю,

Того поцілую.

Вишиту хустину

Тому подарую.

Бабуся. Правду кажуть, що як Великдень настає, мале й велике радість велику має!

Марійка. Дівчатонька ,дивіться, як сонечко грає!

Мати. Усміхається сонечко, бо й справді, ваша гаївонька найкраща! Тішиться воно цьому та вітає всіх з великим празником – Великоднем! З Поливаним понеділком!

( вибігають хлопці обливаючи дівчат водою, ті обдаровують їх писанками, сміх, жарти. Лунають Великодні пісні).

Звучить передзвін дзвонів.