Розвага «На ярмарок мандруємо – традиції шануємо!»

«На ярмарок мандруємо – традиції шануємо!»

Мета: продовжувати знайомити дітей з українськими народними традиціями, а саме: ярмарок. Закріпити знання про особливості проведення українського  ярмарку. Продовжувати ознайомлювати дітей із предметами народного декоративно – ужиткового мистецтва. Розширити знання про вироби гончарів –посуд (миска, глечик, макітра, куманець, горнята). Прилучати дітей до краси української вишивки, ознайомити з характерними особливостями вишивки.  Ознайомити дітей з українськими народними інструментами свищик та сопілка, розрізняти музичні інструменти, заохочувати до гри на них.  Поглибити знання про український народний одяг, розширити уявлення про жіночий та чоловічий український костюм. Ознайомити із народними національними оберегами (віночок, вишитий рушник). Розширити знання про українські народні страви. Виховувати почуття гордості за рідний край, бажання знати і зберігати духовні надбання українського народу.

Матеріал: вишиті рушники, керамічний посуд, українське народне вбрання, народні музичні інструменти, українські страви; рушнички та нитки для ниткографії, тісто, дощечки.

Попередня робота: читання художніх творів, розгляд ілюстрацій, картин, слухання української народної музики, пісень, танцювальних творів, дидактичні ігри та вправи.

                                               Хід заходу.

 (Діалог діда і баби)

Баба: Дід та іди вже швидше, не барися, бо ми спізнимось

Дід :(хромає) Та не поспішай ти, успієш до своєї куми, не як не наговоряться ,як почали влітку тараторити, а вже осінь на дворі, а ви ніяк не скінчите.

Баба: Яка, кума, ти що, ми ж на ярмарок поспішаємо, онукам обіцяли.

 Дід: Ой забув старий пеньок.

      Діти під народну мелодію входять в «ярмарковий» зал, одягнені в українські народні костюми.

                          Ярмарковий хоровод зі стрічками.

 Баба: доброго дня, мої любі. Ось, онучата, як і обіцяли, приїхали на ярмарок.

      Здавна люди прагнули прикрасити свій будинок красивим посудом, яскраво розфарбованими іграшками, як і власноруч вишитими рушниками. В кожному селі, В кожному місті були майстри своєї справи. Влаштовувалися гучні ярмарки, на які майстри привозили свої вироби. 

Баба: Тут речі умільців

Ні з чим незрівнянні,

Барвисті стрічки,

Рушники вишивані.

Дід:  Полив’яний посуд:

Миски та горнятка,

Сопілки – хлоп’яткам, 

Віночки – дівчаткам.

 

 МАЙСТРИ :     Увага! Увага! Спішіть-поспішайте!

                           Господарі й гості, глядіть не минайте!

           

              На ярмарок прошу – гуртом, поодинці,

              Чекають на вас тут чудові гостинці!

             

              На ярмарку нашім веселім, багатім

              Є чим дивуватись і є що придбати.

 

              Тут щедрі дарунки із саду й городу,

              Тут пісні і жарти усім в нагороду.

           

               1 ятка з вишивальницею.

Краса-то яка – підійдіть, подивіться,

Яка то робота, які то узори!

В цих вишивках – пісня й лани неозорі,

Садів щебетання, весняні світання,

Квітковий розмай і калини зітхання.

Баба:

• Мої любі, погляньте, як вправно працює майстриня, а як гарно вишиті рушники.

Давайте привітаємося.

• Як називалися люди, які вміли вишивати? (майстри і майстрині, вишивальниці).

- Де використовують вишиті рушники? (Прикрашають образи, портрети в кімнатах, стелять молодій парі під ноги на весіллі; зустрічають гостей з хлібом і сіллю на вишиваному рушникові; дають на згадку про рідний дім в дорогу.)

 А зараз, майстриня, розповість що за сила така в цих рушниках.

Традиція вишивати рушник існує з давніх-давен. Рушник - це символ людського щастя, і тому матері дарують своїм дітям, коли вони йдуть в дорогу власного життя.  Українські жінки й дівчата вишивають рушники вже дуже-дуже давно. Вишивають їх на щастя, на долю, на добро. Візерунки на рушниках незвичайні: кожна частинка має своє значення. Квітка — побажання дочці бути гарною, ромб із крапкою посередині — на добробут, голуб — побажання любові. І колір ниток добирали старанно: червоний — щоб поруч  завжди було щастя, зелений — щоб навколо були добрі люди, жовтий – на здоровя, синій – щоб над головою буле ясне небо. Вішали рушники над вікнами, над дверима, щоб нічого поганого не ввійшло до хати. Рушники дарували на весілля; у рушник загортали немовля, коли воно щойно з’являлося на світ.

Що означають кольори на рушникові?

 Червоний – на щастя. 

Зелений – зустріч з добрими людьми.

 Синій – чисте небо.

Жовтий – символ здоров’я і удачі.

 

- Якби, вам зараз довилося вишивати, яку б нитку ви обрали?

- Чому?

Вишивальниця пропонує допомогти вишити рушнички (ниткографія)

• А наші онучата знають гарні віршики про рушники.

 

 В нас сьогодні ярмарок чудовий

Милують око диво рушники

Для мами радість, а для донечки обнова

Як добре , що є звичаї такі.

 

Бо рушник – це символ для родини

Найкращі вишиванки України.

 

Ой чия ж то дівчина

Не ледаща, гарна, як та ягідка, роботяща

Рушники узорами вишиває

Пісеньку весняночку нам співає. 

 

2 ятка з вінками.

• Погляньте, мої любі, яке розмаїття квітів, як вправно з квітами працює господиня, а що це вона з них складає? (Віночки)

Які гарні вінки!

 Розповідь бабусі.

     Віночок не лише прикраса, а й оберіг. У кожного народу є свої символи і обереги. Обереги від слова «оберігати», «берегти». Є у віночка така сила, що біль знімає, волосся береже. У народі про віночок говорять:

Діти:

– Гарний віночок – окраса дівчини.

– У віночку калина – гарна дівчини .

–  А які ще ви знаєте прислів’я про віночок.?  «Який віночок – такий голосочок», « Віночок вити – життя любити».

Господиня:

       Віночок  дівчата починали носити з трьох років. В віночок вплітали багато квітів. А які це були квіточки, ви дізнаєтесь коли загадки мої відгадаєте. Кожна квітка щось означає.

Відгадайте загадки.

Чудова квітка така,

Чорними брівками морга.

(чорнобривець)

       Подивиться, яка красива ця квітка. Кожна її пелюсточка має чорну смужку, неначе чорні брови. Чорнобривець у вінку означає красу.   

Слухайте, діти, ще загадку.

Я на сонце дуже схожа,

 

Золотиста і пригожа,

 

Я щоранку розквітаю,

 

Промінцями всіх вітаю.

 

Відгадати всім не важко,

 

Що за квітка я така?

 

(ромашка)

      Ромашка не тільки лагідна та добра квітка, вона дуже корисна. Має лікарські властивості. Дуже корисно дівчатам мити волосся відваром ромашки, щоб було воно довгим, красивим та шовковистим. А чай з ромашкою смачній і корисний.

Господиня: Наступна квітка ось яка, відгадайте!

На просторах поля золотого

Сині зірочки тремтять

Мов шматочки неба голубого

Виграють, виблискують, горять.

(волошка)

       Ці квіточки теж мають лікувальні властивості. Вони дуже корисні і ними миють волосся, освіжають хату, в них купають малих дітей.

Без цієї ж квітки жодного віночка не буває.

Стебельце – шорстка драбинка,

Всередині – чорна вуглинка,

Пелюстки – блискучі як лак

Це квітує (мак).

Так, це – мак. Подивіться, яка гарна квіточка.

• А наша онучка, Каріночка, теж знає віршик про цю чудову квітку.

Як без вишні – не садок,

Так без маку – не вінок.

І червоний, і стрункий,

І свіжесенький такий.

Цілу купу нарвемо,

Всім віночки сплетемо.

• Що ж, віночки у нас вже сплетені, тож я запрошую вас у  таночок.

                                                   Танець з віночками

 

3 ятка з гончаром.

Чути як гончар закликає всіх до своєї ятки.

• Спішіть, поспішайте, гарний посуд придбайте.

Баба: А хто це нас кличе? Погляньте, як багато тут різних виробів, а що це за вироби такі? (тарілки, глечики, макітри, горнятка, куманець та ін.) Одним словом – посуд.

• А з чого виготовлений цей посуд? (з глини)
• Як називається людина, яка виробляє посуд з глини? (гончар)
• Послухайте, яку я розповім вам легенду.

Жив на світі чоловік. Одного разу прийшов цей чоловік до бога і просить: «Дай мені такої землиці, щоб я міг з неї посуд виліпити».

Бог відповів: «Відгадай мою загадку і знайдеш таку землицю». І загадав загадку: «Що то за землиця, що у воді не зникає, у вогні твердне, а в ловких руках мліє?» Задумався чоловік. Ходив він скрізь по лісах, по лугах, але одного разу стояв він на березі річки. Що він побачив? А побачив він другий берег, освітлений сонцем. І здалося чоловікові, що він золотий. Перебрів він річку, взяв грудку тієї землі і приніс додому. Довго розглядав її, але ненароком опустив ту землю у воду і побачив, що вона у воді не зникла. Витягнув її з води, а вона стала в руках м'яка, що хочеш можна з неї зліпити. Підніс чоловік ту грудочку до вогню, і вона стала твердою. Зрадів чоловік, що знайшов відгадку. Зліпив посуд і поніс богові в дарунок.

  Розповідь гончара.

— Гончар - це дуже давня і шановна професія. Раніше в кожному селі був свій гончар. — Гончар знаходив глину у землі і залишав її на дворі, щоб вона вилежалась, її мочили дощі, морозили морози, обігрівало сонце, обдували вітри. А навесні з глини вибирали всі палички і камінці, просіювали її, намочували водою, ліпили виріб.  Вже вироблений виріб поливали водою, а потім при високій температурі обпалювали в печі. 

- Діти, цей посуд теж виготовлений з глини, що в руках людини перетворюється на дивовижні вироби. Подивіться, яке розмаїття кольорів у цьому посуді. Яку яскравість та приємне тепло ці вироби дарують нашим очам.

Бере макітру.

 Макітра виготовлена в Країні Майстрів має бути не простою а чарівною. Давайте перевіримо.

Діти стають в коло.

Діти! А макітра дуже хитра.

Ви макітрочку потріть,

та прислів’я назвіть:

«Гончара глина годує»

«Горщики не святі ліплять»

« Як неділя, то й сорочка біла»

«Без діла слабіє сила»

«Без труда нема плода»

«Терпіння і труд все перетруть»

«Коли працюєш – час біжить, коли чекаєш –  не спішить»

«Людська праця – не дурниця, розкидати не годиться»

 

4 ятка з українським одягом

Дід:  Сьогодні ярмарок святковий.

         Купив би онукам я обнови.

• А ось, бабо, поглянь і різний одяг. Будьте здорові, шановна пані.

  Онучатка, а ви знаєте назви українського народного одягу? То ж загадки про нього відгадайте:

  В день з ногами, а в ночі без ніг? (Чоботи).

  Один вхід, а три виходи? (Сорочка).

  Широкі штани, які носили козаки? (Шаровари).

• А зараз господиня розповість, який тут в неї є одяг.

Розповідь про одяг. Пропонує пограти у  гру.

 Дидактична гра «Український костюм для дівчинки і        хлопчика».

                     5 ятка з музичними інструментами.

 

• Чуєте, а звідки лунає дивовижна мелодія? А ось звідки лунає музика. А що ви тут бачите? (музичні інструменти). А яка гарна продавчиня, давайте привітаємось.

Розповідь продавчині.

 

    Вони, як квіти називаються,

    Чудовим дзвоном заливаються.

 Діти: – Дзвіночки.

Звучать дзвіночки.

 

 Голосок тоненький має,

Всіх маляток звеселяє,

Ви на ній всі граєте,

Хто вона – впізнаєте?

Ду-ду-ду, віть-віть-віть!

Ви моє ім’я назвіть.

Не паличка, не гілочка, Звуть мене …

 Діти: – Сопілочка.

        Сопілка – український народний музичний інструмент. Це дерев’яна трубочка, невелика за довжиною із 5-6 дірочками у нижній частині та свистком у верхньому кінці. Виготовляється із гілки калини, ліщини, верби, сосни чи іншого дерева. Сопілка — один з найбільш поширених інструментів у музичному побуті українців, що була виготовлена ще за давніх часів.

Демонструє дітям гру на сопілці.

     Подивіться, яка цікава іграшка. Це пташка – свищик, або свистулька. Вона виготовляється народними майстрами. Свищики роблять з дерева та глини і теж прикрашають візерунком. Подивіться, ось свищик з глини, він глиняний, а ось з дерева, він – дерев’яний. Погляньте, як гарно співає свищик.

За обідом суп їдять,

 До вечора «заговорять»

Дерев’яні дівчата,

Музичні сестрички.

Пограй на них трішки

Здогадались, що це?

Діти: -Ложки.

 

Я круглий немов сонечко, тільки з бубонцями

Звучу я дуже дзвінко почуєте ви самі,

Коли в руки мене візьмете, ударите долонькою

Звучати я буду голосно-голосно

Вгадайте, хто я?

Діти: – Бубон

 

 Дитина:  Гей веселії музики, молоді та жваві

                     Грайте швидко для людей, щоб земля дрижала.

Оркестр з піснею «Як пішла я на базар»

 

                           6 ятка з українськими стравами.

    Довго ходили по ярмарку, зголодніли.  А звідки доноситься приємний аромат. А ось і господиня зі своїми стравами. Давайте привітаємось.

• А які українські страви ви знаєте?

Давайте розглянемо, які страви приготувала господиня.

• Погляньте, як багато вареників наліпила господиня. А з чим готують вареники у вас вдома?
•  А з чим готують вареники у вас вдома?
•  Як ви гадаєте, з чим господиня приготувала вареники? (Відповіді дітей.)

 

Господиня:

Ось наліпила вареників,

Біленьких, смачненьких

Та й запросила в гості

Діточок гарненьких.

 

Вас чекають у макітрі

Вареники дуже ситні.

Білолиці, круглолиці, з української пшениці!

Покуштуйте, просим щиро,

Вареники наші.

Вареники непогані, вареники у сметані.

- А з чим я наліпила варенички, ви дізнаєтесь коли покуштуєте.

     Гра «Вгадай на смак»

• Малята, а ви хочете навчитися ліпити вареники?

      Майстер клас з приготування вареників 

              (діти імітують рухи за господинею)

Баба:

• Щоб нам навчитися ліпити вареники, потрібно надіти відповідний одяг. (одягають фартухи)

На столах приготовлені дощечки з тістом та начінкою. Діти ліплять вареники.

• Гарні вареники ми наліпили, а тепер розкажемо віршики про них.

Дитина: Є вареники у хаті  в Україні все гаразд:

Всі щасливі і багаті, щедре сонце світить в нас!

Дитина: Слава хаті українській, слава нашій всій землі,

І вареникам у мисці. що на кожному столі.

Баба:

• Поки готуються наші вареники, ми затанцюємо веселий український танок.

             Ми бажаємо вам, щоб завжди на ваших столах був достаток.

- Щоб було що продавати.

- Щоб було що купувати.

- Щоб родила щедро нива.

- Щоб у хаті все, як слід.

- Щоб довіку був щасливий.

Всі: Український славний рід.

 

         Баба:  На доброму ярмарку ми побували,

 

           Одні продавали, другі купували.

 

           Дід: Співали, сміялися ще й жартували.

 

           На цьому слові – бувайте здорові!