РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА ЗАНЯТТЯХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ЯК ПОТУЖНИЙ ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ РОЗВИТКУ РОЗУМОВОЇ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ.

Олена Малетич, Україна

РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА ЗАНЯТТЯХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ  ЯК ПОТУЖНИЙ ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ РОЗВИТКУ РОЗУМОВОЇ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ.

Дрібна моторика рук – це здатність виконувати чіткі скоординовані дії пальцями та кистями рук. Вміння уміло використовувати дрібну моторику необхідне не тільки в повсякденному життя, а й у процесі навчання. Саме тому, під час діагностики у дитини виявляють її здібності і особливості у тій чи іншій діяльності, звертають велику увагу на те, як розвинена моторика рук [53, с. 16].

В дітей із особливими потребами розвиток загальної та дрібної моторики потребує особливого підходу, тому що таким дітям властиві специфічні порушення тонких диференційованих рухів, координації. Значення дрібної моторики дуже велике. Проведення занять по зміцненню дрібної моторики рук сприяє: розвитку узгоджених рухів обох рук, а також – диференційованих рухів кистей і пальців рук, знижують емоційне напруження, покращують пам`ять, розумові здібності, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, і, звичайно, мовлення. Чим краще розвинені дрібні рухи пальців, тим гармонійніше розвивається дитина.

 Доведено, що рівень розвитку мовлення дітей знаходиться в прямій залежності від їх ступеня розвитку дрібної моторики. Вчені довели, з анатомічної точки зору близько третини всієї площі рухової проекції кори головного мозку займає проекція кисті руки, що розташована дуже близько від мовленнєвої зони.

Кисті рук – основні представники мовних центрів мозку, при підвищенні їх активності і спритності безпосередньо активізуються мовні функції – це подвійна користь для дитини. [31, с 200]. Стимулюючи дрібну моторику і активізуючи тим самим відповідні відділи мозку, активізуються і сусідні зони, що відповідають за мову. І. Павлов вважав, що мова – це м'язові відчуття, які йдуть від мовних органів в корі головного мозку. Багато вчених, вважають, що всі здібності дітей знаходяться на кінчиках їхніх пальців [56, с. 290].

Проблема розвитку дрібної моторики у дітей вивчається давно. Багато вчених у своїх дослідженнях вказували на роль рухливо–кінетичних аналізаторів у розвитку мови і мислення та довели, що першою і головною вродженою формою діяльності є рухова. Відтак, В. Бехтерєв довів, що прості рухи рук допомагають зняти розумову втому, покращують вимову багатьох звуків, розвивають мову дитини [7, с 228]. М. Монтессорі вказувала на необхідність вчити дітей стежити за собою і своїми речами та запропонувала спеціальні вправи, які сприяють розвитку дрібної моторики. До таких елементарних вправ вона відносила уміння дітей правильно застібати ґудзики, пришивати їх, шнурувати черевики тощо. Тобто, згідно поглядів дослідниці, дрібна моторика рук пов'язана ще і з формування самостійності дитини, а, отже, розвиток дрібно–моторних функцій, координації рухів, концентрації уваги, уміння доводити обрану роботу до кінця, отримати задоволення від зробленого, що є важливим для формування особистості людини в цілому [70, с. 61]. Про розвиток дитини за допомогою різних продуктивних видів діяльності неодноразово говорили багато дослідників (Н. Ветлугіна, Л. Виготський, Г. Григор'єва, А. Давидчук, О. Дьяченко, А. Запорожець, Є. Ігнатьєв, Е. Ільєнко, Т. Казакова, Т. Комарова, В. Кузин, В. Левін, А. Ліловий, Е. Ніколаєва, Н. Палагина, Е. Флерина та інші), кожен з яких розглядав творчість з різних ракурсів. У їх роботах підкреслюється необхідність вирішення даної проблеми, починаючи з дошкільного віку, що характеризується особливою стійкістю до різних видів художньої діяльності, в тому числі і до конструктивної [39, с. 66].  Відтак, Н. Ветлугіна у своїх дослідженнях висвітлює питання методики формування здібностей у дітей до художньої творчості в різних видах діяльності — художньо–словесної, музичної, образотворчої та театральної. На її думку розвиток продуктивних видів діяльності необхідний не тільки для фізичного розвитку, а й для розвитку особистості дитини [15, с. 288].

Дитина з особливими потребами часто не може координувати і вправно володіти пальцями рук, але якщо їй систематично допомагати використовувати вже набуті навички,  розширюються її можливості, що в подальшому  наблизить дитину до спроможності навчатися. Для відточення навичок дрібної моторики є кілька етапів. Усе починається з невеликої швидкості, напруги в рухах, неточності. Далі – поступове зникнення неточностей у рухах. Далі – автоматизовані рухи, які не є енерговитратними для дитини. До цього треба прагнути. Адже якщо дитина спрямовуватиме багато зусиль на регуляцію моторної сфери, вона вичерпуватиметься. Зрештою, у дитини буде розсіяна увага, слабка пам’ять, сильна втомлюваність, низька працездатність, негативізм, інші негативні поведінкові прояви.

Тому, коли ми в нашому закладі  (Обласний центр комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю Святого Пантелеймона ) маючи таку дитину на соціальній реабілітації   і складаючи для неї індивідуальну сімейну програму розвитку в цілях обов’язково передбачаємо розвиток дрібної  моторики.

Пропонуємо добірку вправ на розвиток дрібної моторики на заняттях трудового навчання :

1.Використання техніки квілінг. Це – закручування тонких смужок паперу в різної форми роли. Із готових ролів складають композиції, візерунки і квіти, якими потім можна  прикрашати різноманітні предмети . За допомогою квілінгу можна робити і Великодні писанки,  панно тощо.

2.Використання техніки пап’є-маше. Папір нарізають на смужки і наклеюється на спеціальну форму. Це може бути куля, тарілка або щось інше. Загалом, можна використовувати все, що має потрібну форму. Зазвичай робиться не дуже багато шарів, але для деяких виробів їх кількість може дійти і до сотні. Смужки повністю обмащуються клеєм і накладаються на форму шарами. Кожні 3-4 шари майбутнього виробу просушуються. Тільки потім треба робити інші шари, також просушуючи їх.

3. Заплітання косичок лялькам або плетіння їх із ниток. Можна використовувати нитки з вовни. Для того щоб обмотати якийсь предмет з їх допомогою,дитині доведеться як слід схопити ниточку пальцями. Це допомагає зміцнювати м’язи пальців і вчити дитину координувати свої рухи.

4. Намотування-розмотування. Завданням дитини є намотувати нитки в  клубок, розмотувати з котушки. Можемо намотувати нитку на кілька пальців або на руку й розмотувати, намотувати нитку на два пальці так званою вісімкою, намотування на одну руку, а потім – навпаки.

5. Ліплення з пластиліну, глини  або соленого тіста. Окрім очевидного творчого самовираження, дитина розвиває гнучкість і рухливість пальців.

6.  Аплікації. Можна не вирізати  із паперу, а вищипувати. Це потребує інтисивної рухливості кисті рук, особливо якщо це робити за контуром. Потребує також гарної моторної й зорово-моторної координації.

7. Робота з бісером. Можна починати з простого: наприклад, сортувати макарони й на щось нанизувати. Потім – нанизувати бісер на нитку. Можна попросити дитину нанизувати бісер одного кольору (тут працює сенсорика). Потім можна рахувати кількість бісеринок.

8. Використовувати все, що дитина може брати пінцетом або захоплювати щипчиками – і сортувати чи складати кудись. Це гарно тренує передню частину кисті. Також можна уявити, що пальчики “стали пінцетом” і запропонувати дитині пальцями, немов пінцетом (або немов пташка дзьобає зерно), захоплювати й сортувати кульки за кольорами або розмірами.

На заняттях трудового навчання часто застосовують кінезіологічні вправи. Ці вправи, які завдяки рухам, найбільше розвивають мозок.   Прикладом таких вправ є  вивчення  вишивання. Вчитель показує предмети: “голка” (вирівняний горизонтально палець), “котушка” (кулак), “тканина” (рівна долоня горизонтально). Далі – можна показувати двома руками. Потім – змінювати послідовність. Вправи  бувають імітаційними й наслідувальними. Імітаційні – коли ми імітуємо закручування, намотування, робимо манікюр, стукаємо, ріжемо ножицями, граємо на музичних інструментах. Наслідувальні – коли дитина справді стукає молотком, ріже ножицями тощо. Можна робити й так, і так. Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись систематично, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ.

Методикою проведення занять з трудового навчання в нашому закладі є використанням продуктивних видів діяльності з дітьми з особливими потребами. Для покращення розвитку дрібної моторики рук, проводиться комплекс занять, що складається з двадцяти занять (по 2 заняття на тиждень одного виду діяльності) та розрахований на 6 тижнів (1,5 місяці). Доцільно  проводити види діяльності у такому порядку:

1 тиждень: 2 заняття ліплення з пластиліну, 2 заняття робота з соленим тістом;

 2 тиждень: 2 заняття робота із глиною; 2 заняття проста аплікація;

 3 тиждень: 2 заняття об’ємної аплікації, 2 заняття намотування-розмотування;             

 4 тиждень: 2 заняття  плетіння косичок; 2 заняття  сортування.

 5  тиждень: 2 заняття  квілінгу, 2 заняття пап’є-маше;

 6 тиждень: 2 заняття  бісероплетіння, 2 заняття вишивання;

У такому порядку заняття з трудового навчання впливають на дрібну моторику рук дітей з особливими потребами з наростаючою силою та будуть давати поштовх для активного розвитку руку дитини. Дотримуючись цієї методики можна досягти значних результатів у роботі над розвитком дрібної моторки руки дитини з особливими потребами.

 Отже, Дрібна моторика рук взаємодіє з такими вищими психічними функціями, як увага, мислення, оптико-просторове сприйняття (координація), уява, спостережливість, зорова і рухова пам'ять, мова. Розвиток навичок дрібної моторики важливий ще й тому, що все подальше життя дитини вимагатиме використання точних, координованих рухів кистей і пальців, які необхідні, щоб одягатися, малювати і писати, а також виконувати безліч різноманітних побутових і навчальних дій.

Література

1. Бехтерєв В. М. Вибрані роботи з соціальної психології / В. М. Бехтерєв. – М. : Наука, 1994. – 400 с.

2. Ветлугина Н. А. Художественное творчество и ребенок. Монография / Н. А. Ветлугина. – М.: Педагогика, 1972. – 288 с.

3. Жинкин Н. И. Психологические основы развития речи / Н. И. Жинкин, Книга «В защиту живого слова». – М. : Логос, 2006. – 241 с.

4. Кольцова М. М. Рухова активність і розвиток функцій мозку дитини / М. М. Кольцова. – М. : Педагогіка, 1973. – 193 с.

5. Нечипорук В. Граючись – розвиваємось! Корекційно– розвивальна програма розвитку дрібної моторики рук / В. Нечипорук. Психолог. Шкільний світ [Текст] / Всеукраїнська газета для психологів, учителів, соціальних педагогів. – Київ : Шкільний світ, 2001. – С.16–24.

6. Організація реабілітаційних заходів у центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів: Навчально-методичний посібник. - К.: Міністерство праці та соціальної політики України, 2009.- 97 с.

7. Павлов И. П. Мозг и психика / Павлов П. И. // Под редакцией М. Г. Ярошевского. – Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. – 320 с.

8. Стрюк К. Ще раз про розвиток мовлення: Пріоритетні напрями розвитку мовленнєвої діяльності дошкільнят // Дитячий садок. – 2004. – №47. – С. 45–47.