Розвиток ключових компетентностей учнів

Розвиток ключових компетентностей учнів, підвищення рівня їх соціалізації та адаптації до життя в громадському суспільстві шляхом удосконалення навчально-виховного процесу на інноваційній основі.

Метою державної політики визнано створення умов розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, підкреслено, що освіта має гуманістичний характер і ґрунтується на культурно історичних цінностях українського народу, його традиціях та духовності.

Тому особистісна орієнтація, формування загальнолюдських цінностей, створення умов для формування життєвих компетентностей учнів є пріоритетами сучасної освіти. Державний стандарт ґрунтується на особистісно-зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовано в освітніх галузях. Метою освітньої галузі «Технології», «Трудового навчання» є формування і розвиток проектно-технологічної та інформаційно-комунікаційної компетентностей для реалізації творчого потенціалу учнів і їх соціалізації у суспільстві. Відповідно до державного стандарту освітньої галузі «Технології», «Трудове навчання» це вирішується шляхом впровадження в практику навчання активних методів, до яких належить і метод проектів.

Реформування системи освіти та зміни в економіці України викликають необхідність переходу до нового змісту трудового навчання у школі. Трудове навчання як навчальний предмет відіграє важливу роль у формуванні особистості  учня, розвитку його здібностей і обдарувань, наукового світогляду.

Творчість - це не розкіш для обраних, а загальна біологічна потреба, інколи не усвідомлена нами. ( Г. Іванов)

Компетентнісний підхід визнано однтм із пріорітетних у реформуванні освіти. Україгськими вченими він розглядається за різними напрямами: умінні вчитися як ключова компетентнвсть(О.Савченко); досвід закордонних країн і стратегія впровадження в українську систему освіти компетентнісного підходу (Н. Бібік, О.Сухомлинська, О. Пометун, О.Овчарук, С.Трубачева); формування життєвої компетентності старшокласників загальноосвітніх шкіл України (І. Єрмаков, І.Ящук).

Метод проектів виник у 20-ті роки двадцятого століття у США. Спершу його називали "методом проблем" і розвивався він у межах гуманістичного напряму в філософії та освіті, в педагогічних поглядах та експериментальній роботі Джона Дьюї. У ньому містилися ідеї побудови навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня, у співвідношенні з його особистим інтересом саме в цих знаннях. Важливо було показати дитині її особисту зацікавленість у здобутті цих знань, де і яким чином вони можуть їй знадобитись у житті. Проблема мусить бути з реального життя, знайома і значуща для дитини, для її розв'язання дитині необхідно застосовувати здобуті знання або ті, що їх належить здобути.

Історія застосування методу проєктів в освітньому процесі детально проаналізована С.У. Гончаренком, О.Я. Савченко. На думку О. Коберніка, саме метод проєктів дає змогу учням системно оволодіти організацією практичної діяльності у всьому проектно- технологічному ланцюжку.

 В основі проектної технології лежить розвиток пізнавальної та дослідницької діяльності учнів, уміння конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвивати творчі здібності. Традиційний зв’язок «учитель-учень» змінюється на «учень-учитель». Під час роботи над проектом учитель виконує функцію консультанта.  Важливим є не лише результат, а й процес досягнення результату.  Акцент у роботі учнів переноситься на розвиток творчого і критичного мислення, уміння працювати з інформаційними джерелами, різними видами проектно-технологічної документації; формування в учнів навичок проектної діяльності, уміння здійснювати аналіз та оцінку технологічних об’єктів, свідомо обирати ті чи інші технологічні процеси, трудові прийоми і технічні засоби. Таким чином, знання, уміння та навички, якими повинні оволодіти учні різних класів, є передумовою для успішного вирішення ними задач проектно-технологічної діяльності, розвитку творчого підходу у вирішенні технологічних завдань. 

Використання методу проектів дає змогу учням системно оволодіти організацією практичної діяльності у всьому проектно-технологічному ланцюжку.

Результати своєї діяльності бачу:

У зростанні інтересу до культурно-історичних цінностей українського народу, його традицій та духовності;

У формуванні життєвих компетентностей учнів та створенні умов, що стимулюють мотивацію навчання на уроках;

в участі учнів в різних виставках;

у вмінні учнів вільно орієнтуватися в інформаційному середовищі та самостійно користуватися Інтернет-ресурсами.

Метод проектів передбачає поєднання технології створення освітніх ситуацій, в яких учень ставить та розв’язує власні завдання, з технологією супроводу самостійної діяльності учня, забезпечує інтеграцією їх знань з різних навчальних предметів, диференціацію навчання з урахуванням індивідуальних особливостей дитини, проблемність навчально-виховного процесу.

Використовуючи проектний метод навчання, учні засвоюють усю технологію розв’язання завдань -від постановки питання до результату.

Для формування життєвих компетентностей учнів практикую традиційні та іноваційні технології організації навчальної діяльності.

Свою діяльність спрямовую на формування технічно, технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя і активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства, формування життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього господарства і сімейної економіки, основних компонентів інформаційної культури учнів, забезпечення умов їх професійного самовизначення, вироблення в них навичок, творчої діяльності, виховання культури праці, здійснення допрофесійної підготовки, як вчитель трудового навчання, технології формую компетентності учнів свого предмета.

На своїх уроках використовую інтерактивні форми та методи навчання: самостійна і практична робота, робота в парах, робота в малих групах. Інтерактивні форми організації освітнього процесу («Мозковий штурм», «Мікрофон», «Навчаючись учись», «Коло ідей» тощо) допомагають задіяти усіх учнів, формують навички роботи в команді, виховують толерантність, уміння швидко адаптуватися, впевненість у собі, надають можливість дитині презентувати свої здібності та знання. Таким чином у них формується соціально, комунікативна компетентність.

Вивчаючи культуру українського народу, народну вишивку, народний одяг, українські народні ремесла, в учнів розвивається полікультурна компетентність, виховується повага до національних традицій.

Одним з ефективних інструментів формування компетентностей є проектна діяльність. Цей метод дає можливості формувати життєві компетентності, творчу особистість, пробуджує і розвиває в дитині талант, дає можливість дітям осмислено застосовувати свої знання, реалізує їх соціальні потреби, формує мотивацію до навчання.

Ознайомлювати учнів з методом проектів можна починати з 5 класу.

Суть проектної технології – включення учнів у процес творчої діяльності (від ідеї до її практичної реалізації), повний та органічний зв'язок навчання з життям та інтересами особистості, практична діяльність учнів.  Навчаю роботі над творчим проектами учнів поступово. Спочатку це короткочасні проекти, поступово проекти ускладняються. Таким чином до 9 класу учні вже мають усі навички для самостійного створення творчих проектів. Такі проекти містять у собі проблему, яка потребує вирішення, та формує одне чи кілька завдань, які розв’язуються протягом певного часу відповідно до етапів проектування.

 Таким чином, використання методу проектів сприяє розвитку соціально активного,освіченогогромадянина країни, формує життєві компетентності за допомогою рефлексії їхніх дій, оскільки саме вони допомагають учням проявити вміння і здібності у дорослому житті при спробі почати власну справу, орієнтуватися в сучасному суспільстві, приймати правильні рішення в нестандартних ситуаціях, працювати в команді.

Наведена модель навчання охоплює формування та розвиток всіх ключових компетентностей учня, комплекс яких є центральним в системі компетентнісного підходу.